***

Занадто багато мiсця в людському серцi!
Вмiщає горе, страждання, чорнiє вiд лиха,
страха, ненавистi, вибухiв, смертi... i б"ється,
йде, як старезний годинник, пiдхрипує стиха.

Бо i пожалiтися нiкому, адже навколо
такi ж, як воно, i зарадити їм неможливо,
а потiм вже навiть зрадiти - безжалiсна школа
життя його п"є та висушує. Просто на диво

мiцне, безрозмiрне, хоч нiби давно уже хворе,
хвилинами розпачу давиться, себе дивує,
що стiльки вже в нього улилося: цiлеє море,
а досi не луснуло, молиться, плаче й нiмує,

благає, картається, спати ночами не може,
позбавитись кари цiєї - також; i розплата
отим посилається з легкiстю й милiстю, Боже,
в кого не болiло, жорстке, як могильна лопата...

07.07.2023.