На волосинi свiт висить,
важкий, просякнутий бiдою;
ледь-ледь хитагться... за мить
зiрветься, в морок полетить 
вiдсiченою головою -
гдиний неповторний свiт,
крихка блакитно-бiла куля...
Пишiть, придурки, заповiт,
хоч спадкогмцям вийде дуля,
симпатики сво¬х вождiв,
ганебний вмiст пухлин кремлiвських!
По кому подзвiн, тужний спiв?
По вас, що нагло розляглися
на територi¬ такiй,
яко¬ б ста народам стало,
мов на печi Омелько. Злий
вiн од себе самого, мало
йому всього, всього, всього...
Вiн прагне, лускаючи сiмки,
конфлiктiв, бiйки - що з цього
невдовзi вийде - мiзки з плiвки,
де голос фюрера звучить,
собi не в силах уяснити.
На волосинi свiт висить.
На лавцi курултай сидить,
плiткуг, як нас краще вбити...


21.03.2022.