***

Занадто багато мiсця в людському серцi!
Вмiщаг горе, страждання, чорнiг вiд лиха,
страха, ненавистi, вибухiв, смертi... i б"гться,
йде, як старезний годинник, пiдхрипуг стиха.

Бо i пожалiтися нiкому, адже навколо
такi ж, як воно, i зарадити ¬м неможливо,
а потiм вже навiть зрадiти - безжалiсна школа
життя його п"г та висушуг. Просто на диво

мiцне, безрозмiрне, хоч нiби давно уже хворе,
хвилинами розпачу давиться, себе дивуг,
що стiльки вже в нього улилося: цiлег море,
а досi не луснуло, молиться, плаче й нiмуг,

благаг, картагться, спати ночами не може,
позбавитись кари цiг¬ - також; i розплата
отим посилагться з легкiстю й милiстю, Боже,
в кого не болiло, жорстке, як могильна лопата...

07.07.2023.