| 
  | 
||
Пока беспамятством
              горда
Толпа холопского
              разлива,
    Я сочиняю
              иногда,
    Спасая сердце
            от разрыва.
Я знаю, проку
          в этом нет.
Я верю, смысла
         в этом мало,
    Да только манит
              душу свет,
    Во мраке чтобы
              не пропала.
   
  |