Поселення скiфiв. Починається велике свято. Жерцi i старiйшини племенi стоять пiвколом бiля великого багаття, верховний жрець Папая пiдходить до жертовника i перерiзає горло бику. Його помiчники смажать м'ясо вбитої тварини i роздають усiм оточуючим. Молодь починає спiвати й танцювати. Всi п"ють вино i навiть старi беруться до танка. Лише один молодий чоловiк стоїть тихо у сторонi i дивиться на Либiдь.
Агор:
Мовчиш. I знову нарiкаєш,
В душi образливi вигадуєш слова
I все одно розпачливо кохаєш.
Хоча вiд смутку темна голова.
Ти їй - нiхто, вона усе сказала,
Усi крапки розставила над "i",
Твою любов нещадно сплюндрувала
I їй могилу вирила в землi.
Вона покинула мене... Заради кого?
Вона сказала: "Геть! Не пiдступай!" -
Але за що? Скажи менi "На Бога"?
Та все - одно, нехай говорить. Хай.
Я не прощу. Нiколи i нiзащо.
Доб"юсь свого, най навiть i згрiшу,
До лева кинуся розлюченого в пащу,
Але любов свою на глум не полишу.
До нього пiдходить Докар. Сам вiн не високий, похмурий, з хитрими пронизливими очима одягнений у темну мантiю, в руках тримає посох увiнчаний зображенням яструба.
Докар:
Чому не п"єш? У танцi не танцюєш?
Стоїш один? Агоре, не сумуй!
Ти так i молодiсть солодку пролютуєш,
Забудь все болiсне та з iншими святкуй.
Агор:
Пробач, Докар, та гумору не має...
Залиш мене, я тихо постою...
Докар:
Та хто ж це так жерцю вiдповiдає!?
Вiдкрий же душу, сину мiй, свою.
I знай напевно: силою велiння,
Що я прийняв вiд величi богiв,
Очищу враз знесилене сумлiння
I розжену заклятих ворогiв!
Скажи менi, що сталося з тобою?
Чому цей смуток серце оповив?
Я наверну твiй розум до спокою,
Бо душ багато зборених зцiлив.
Агор:
Я покохав так щиро i сердечно,
Наскiльки тiльки здатен чоловiк!
I це - прекрасно спершу, безперечно...
Але мiй спокiй, жерче, зовсiм зник,
Коли вона мене, немов собаку,
Погнала геть i навiть на порiг
Не пiдпускає... Мабуть, з переляку,
Щоб i побачити її уже не змiг...
Усе, що маю, - смуток та бажання,
З пустих надiй збудоване життя...
Проте, мене спустошує кохання
I в серцi мертвому немає каяття.
Докар:
Ну що ж, Агоре, добре розумiю!
Таку б i я, напевно, покохав...
Прекрасна Либiдь вразити умiє!
Ти не один за нею так зiтхав -
Таких багато є у нашiм краї...
Та й горде ж серце в дiвчинi живе!...
Воно усiх вiд себе вiдганяє...
Зваж лиш на те, що це - не головне!
Якщо ти справдi прагнеш i жадаєш,
То я тобi вiдкрию вiрний шлях.
Якщо всiм серцем вiддано кохаєш,
Тодi покинь i сумнiви, i страх.
Тобi вiд серця щиру дам пораду,
Усе вчиню, як ти менi звелиш.
Тож не сприймай слова мої за зраду,
Бо так вiд смутку вiчного згориш.
Либiдь стоїть бiля багаття, i дивиться на танцюючих спiввiтчизникiв. До неї пiдходять брати Кий, Щек та Хорив.
Кий:
Агов же, сестро, посмiхнися!
Поглянь на свято! Божий день!
Щек:
Чого сумуєш? Не журися!
Ходiмо слухати пiсень,
Що їх спiвають юнi дiви.
Давай-но разом - у танок!
Скажи хоч ти їй щось, Хориве!
Бо не збагну я цих жiнок!
Либiдь:
Ходiте, братiки, танцюйте,
Я згодом прибiжу до вас.
Iдiть, соколи, пожартуйте,
Бо ж для веселощiв цей час!
Хорив:
А чом же ти в нас невесела?
Чому одна стоїш мiж дум?
Сьогоднi всi - мiста i села -
На мить забули горе й сум!
Вiдкинь i ти цi сiрi хмари,
Прилинь Лебiдкою хутчiш!
Най зникнуть в полум"ї примари,
Старим бабам думки залиш!
Либiдь (всмiхнувшись)
Ну, що ж! Тодi - скорiш до кола!
У танець той до забуття!
Я, дяка небу, ще не квола,
Тож не втрачатиму життя.
Либiдь iде за братами. Докар i Агор тим часом, про щось домовившись, розходяться.
Докар:
Отож, мiй друже, завтра вранцi
Ми розпочнемо нашу гру,
Ми не злодюги й не поганцi,
Бо служим вищому добру!
Агор:
Менi все рiвно, все палає...
Один лиш погляд сушить кров,
Нуртує серденько, жадає...
О будь ти проклята, любов!..
Докар:
Її отримавши, втамуєш
I юна сила дасть прирiст,
Отож узавтра, як почуєш, -
Не пiдiжми вiд страху хвiст!
Не вiдступись, бо пiзно буде!
Прийми вiд долi дружнiй дар
I знай одне, що зробить чудо
Для тебе вiрний друг Докар!
2 сцена.
Ранок. Головна площа поселення. У центрi стоїть Докар, бiля нього - його служки, i скликає народ. Люди потихеньку збираються на майдан.