Папета Дмитрий Сергеевич : другие произведения.

Кий. (Поема про створення Києва)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

  Почуй мiй голос, давнiсть вiковiчна!
  Почуй мене, далека давнина!
  Ти, як усе живе, - багатобiчна,
  Та правда, в сутностi, була лише одна.
  Вiдкрий той час i справи тої днини,
  Ту сиву вiчнiсть болiсних подiй,
  Коли iще на землях України
  Вершив великi справи мужнiй Кий.
  Прилинь з небес, зiйди сюди з Парнасу
  I свiтло iстини на розум мiй пролий
  Всi таємницi схованого часу
  Душi допитливiй, молю тебе, вiдкрий!
  
  1 частина
  
  1 сцена
  
  Поселення скiфiв. Починається велике свято. Жерцi i старiйшини племенi стоять пiвколом бiля великого багаття, верховний жрець Папая пiдходить до жертовника i перерiзає горло бику. Його помiчники смажать м'ясо вбитої тварини i роздають усiм оточуючим. Молодь починає спiвати й танцювати. Всi п"ють вино i навiть старi беруться до танка. Лише один молодий чоловiк стоїть тихо у сторонi i дивиться на Либiдь.
  
  
  Агор:
  
  Мовчиш. I знову нарiкаєш,
  В душi образливi вигадуєш слова
  I все одно розпачливо кохаєш.
  Хоча вiд смутку темна голова.
  Ти їй - нiхто, вона усе сказала,
  Усi крапки розставила над "i",
  Твою любов нещадно сплюндрувала
  I їй могилу вирила в землi.
  Вона покинула мене... Заради кого?
  Вона сказала: "Геть! Не пiдступай!" -
  Але за що? Скажи менi "На Бога"?
  Та все - одно, нехай говорить. Хай.
  Я не прощу. Нiколи i нiзащо.
  Доб"юсь свого, най навiть i згрiшу,
  До лева кинуся розлюченого в пащу,
  Але любов свою на глум не полишу.
  
  До нього пiдходить Докар. Сам вiн не високий, похмурий, з хитрими пронизливими очима одягнений у темну мантiю, в руках тримає посох увiнчаний зображенням яструба.
  
  Докар:
  
  Чому не п"єш? У танцi не танцюєш?
  Стоїш один? Агоре, не сумуй!
  Ти так i молодiсть солодку пролютуєш,
  Забудь все болiсне та з iншими святкуй.
  
  Агор:
  
  Пробач, Докар, та гумору не має...
  Залиш мене, я тихо постою...
  
  Докар:
  
  Та хто ж це так жерцю вiдповiдає!?
  Вiдкрий же душу, сину мiй, свою.
  
  I знай напевно: силою велiння,
  Що я прийняв вiд величi богiв,
  Очищу враз знесилене сумлiння
  I розжену заклятих ворогiв!
  
  Скажи менi, що сталося з тобою?
  Чому цей смуток серце оповив?
  Я наверну твiй розум до спокою,
  Бо душ багато зборених зцiлив.
  
  Агор:
  
  Я покохав так щиро i сердечно,
  Наскiльки тiльки здатен чоловiк!
  I це - прекрасно спершу, безперечно...
  Але мiй спокiй, жерче, зовсiм зник,
  Коли вона мене, немов собаку,
  Погнала геть i навiть на порiг
  Не пiдпускає... Мабуть, з переляку,
  Щоб i побачити її уже не змiг...
  Усе, що маю, - смуток та бажання,
  З пустих надiй збудоване життя...
  Проте, мене спустошує кохання
  I в серцi мертвому немає каяття.
  
  Докар:
  
  Ну що ж, Агоре, добре розумiю!
  Таку б i я, напевно, покохав...
  Прекрасна Либiдь вразити умiє!
  Ти не один за нею так зiтхав -
  Таких багато є у нашiм краї...
  Та й горде ж серце в дiвчинi живе!...
  Воно усiх вiд себе вiдганяє...
  Зваж лиш на те, що це - не головне!
  Якщо ти справдi прагнеш i жадаєш,
  То я тобi вiдкрию вiрний шлях.
  Якщо всiм серцем вiддано кохаєш,
  Тодi покинь i сумнiви, i страх.
  Тобi вiд серця щиру дам пораду,
  Усе вчиню, як ти менi звелиш.
  Тож не сприймай слова мої за зраду,
  Бо так вiд смутку вiчного згориш.
  
  Либiдь стоїть бiля багаття, i дивиться на танцюючих спiввiтчизникiв. До неї пiдходять брати Кий, Щек та Хорив.
  
  Кий:
  
  Агов же, сестро, посмiхнися!
  Поглянь на свято! Божий день!
  
  Щек:
  
  Чого сумуєш? Не журися!
  Ходiмо слухати пiсень,
  Що їх спiвають юнi дiви.
  Давай-но разом - у танок!
  Скажи хоч ти їй щось, Хориве!
  Бо не збагну я цих жiнок!
  
  Либiдь:
  
  Ходiте, братiки, танцюйте,
  Я згодом прибiжу до вас.
  Iдiть, соколи, пожартуйте,
  Бо ж для веселощiв цей час!
  
  Хорив:
  
  А чом же ти в нас невесела?
  Чому одна стоїш мiж дум?
  Сьогоднi всi - мiста i села -
  На мить забули горе й сум!
  Вiдкинь i ти цi сiрi хмари,
  Прилинь Лебiдкою хутчiш!
  Най зникнуть в полум"ї примари,
  Старим бабам думки залиш!
  
  Либiдь (всмiхнувшись)
  Ну, що ж! Тодi - скорiш до кола!
  У танець той до забуття!
  Я, дяка небу, ще не квола,
  Тож не втрачатиму життя.
  
  Либiдь iде за братами. Докар i Агор тим часом, про щось домовившись, розходяться.
  
  Докар:
  
  Отож, мiй друже, завтра вранцi
  Ми розпочнемо нашу гру,
  Ми не злодюги й не поганцi,
  Бо служим вищому добру!
  
  Агор:
  
  Менi все рiвно, все палає...
  Один лиш погляд сушить кров,
  Нуртує серденько, жадає...
  О будь ти проклята, любов!..
  
  Докар:
  
  Її отримавши, втамуєш
  I юна сила дасть прирiст,
  Отож узавтра, як почуєш, -
  Не пiдiжми вiд страху хвiст!
  Не вiдступись, бо пiзно буде!
  Прийми вiд долi дружнiй дар
  I знай одне, що зробить чудо
  Для тебе вiрний друг Докар!
  
  2 сцена.
  
  Ранок. Головна площа поселення. У центрi стоїть Докар, бiля нього - його служки, i скликає народ. Люди потихеньку збираються на майдан.
  
  Докар:
  
  Велике горе, добрий люде!..
  Страшнi подiї ждуть на нас!
  I бiльше спокою не буде,
  Бо був менi богинi глас!
  Благої дiви Артiмпаси
  Я чув розгнiванi слова,
  Передаю вам їх одразу,
  Допоки свiтла голова!
  
  Мар (голова поселення):
  
  Кажи, Докаре, вiрний друже
  I нi на мить не зволiкай!
  
  Докар:
  
  Богиня гнiвається вишня,
  Я чув про те її слова,
  Що доля наша - безутiшна
  I бiдна наша голова,
  Бо ми прогнiвали величну
  Своїм занедбанням святинь,
  Священну жертву вiковiчну
  Їй не приносили з тих день,
  Як народилися в нас дiти,
  Що замiж нинi вже iдуть...
  Ми все приносили їй квiти...
  А це - нiщо! I в цьому - суть!
  Де жертва iстина богинi?
  Де кров священна на вустах?
  Чи ми забули, що повиннi
  Їй дарувати бiль i страх?
  За те, що маємо потомство,
  А в нашiм краї - мир i лад.
  Це, люди, - пiдле вiроломство,
  Страшнiше всiх вiдомих зрад!
  Ми виннi їй велику жертву -
  Найкращу з дочок цих країв!..
  Святу, прекрасну i вiдверту
  Вiддать потрiбно, щоб поїв
  Її вогонь, що дасть прощення...
  I зволiкання - не для нас:
  По ночi буде рiвнодення,
  Для жертви праведної час.
  
  Мар:
  Докаре, в мене серце стерпло,
  В очах тьмянiє небо синє...
  Великi боги! Хто ж ця жертва?
  Кого обрала з нас богиня!?
  
  Докар:
  
  Могутня вiчна Артiмпаса
  Обрала кращу мiж дочок,
  Що краю нашому прикраса...
  Найвродливiшу з квiточок,
  Яку дала велична дiва...
  Прекрасна Либiдь - ось їй дар...
  Ця доля iстинно щаслива,
  Бо нинi в край високих хмар
  Пiде вона, в обитель бога
  Як чиста жертва вiд людей...
  Вiд покарання збавить злого
  I порятує тих дiтей,
  Що вже в утробi материнськiй
  Чекають, вийти щоб на свiт,
  I тих що в юному дитинствi
  Ще не проживши й десять лiт,
  Померти можуть за зневагу
  Своїх наляканих батькiв...
  Отож... Проявимо вiдвагу
  I, не понехтувавши слiв,
  Що нам промовила велична,
  Все здiйснимо, як i закон...
  Бо ж мудрiсть в ньому вiковiчна
  Велить без зайвих перепон
  Звершити справу щоб та сила,
  Що зiгрiває рiдний край.
  Його iзнов благословила
  Почуй нас, отче наш, Папай!
  
  Мар:
  
  Ну що ж... Те, що звелiли боги,
  Не в нашiй силi вiдмiнить...
  Не сповiдимi їх дороги.
  Найскорше Либiдь ви вiзьмiть
  I зачинiть у тiй коморi,
  Що бiля давнiх вiвтарiв.
  Сторожу ставте, бо у горi
  Боюся трьох її братiв
  Замок не стримає, та й дверi
  Навряд чи вдержать дужу лють.
  Вона, подiбно до химери,
  Не осягне глибоку суть
  Того, що коїться у благо,
  А "просто так" бездумно б"є,
  Бо гнiв породжує зневагу
  I кров людську, мов воду п"є.
  
  Слуги пiдходять до Либiдi з намiром взяти її.
  
  Либiдь:
  
  За що? За що мене карає
  Лихої долi дужий спис?
  Навiщо серце менi крає,
  В лещатах душу мiцно стис?
  Та так, що страх i лицемiрство
  Вже не лякають, а смiшать...
  Моє до вас усiх презирство
  Не заховає навiть гладь
  Святих небес у їх просторi!..
  Я йду на смерть у цвiтi лiт!..
  О ви слiпi i серцем хворi,
  Рабiв нiкчемних ниций рiд!
  
  Докар:
  
  Ведiть її! Вона в безумствi!
  Їй горе кревне душу рве!
  
  Либiдь:
  
  Нема прощення вам, безумцi!
  
  Докар:
  
  Ведiть хоч силою, хоч словом,
  Бо закiнчити справу час.
  На завтра буде все готово
  I Артiмпаса зцiлить нас!
  
  Слуги вiдводять Либiдь, люди потроху розходяться. Калiр (житель поселення) бiжить до братiв Либiдi зi страшною звiсткою.
  
  3 сцена.
  
  Вечiр. Свiтить ясний мiсяць, все добре видно. Бiля комори, в якiй зачинена Либiдь, стоять двоє охоронцiв. До комори пiдходять Агор i Докар.
  
  Докар (до охоронцiв):
  
  Вiдкрийте дверi!
  
  Охоронець:
  
  Великий жрець, та Мар велiв нам
  Нiкого в дверi не пускать.
  
  Докар:
  
  Ти бачиш хто я, пес паршивий?
  Я той, хто звершить сам обряд!
  Пусти негайно, напасливий,
  Бо я прощу тебе навряд.
  
  Охоронець знiчено вiдступає i вiдчиняє дверi. Усерединi на пiдлозi сидить Либiдь. Вона не заплакана а скорiше втомлена.
  
  Либiдь:
  
  Невже вже час? Ще, наче, темно?
  Бо ж бачу: сонце не зiйшло...
  Чи то брати мої, напевне...
   (бачить Докара)
  Це ти, Докаре, - чисте зло.
  
  Докар (всмiхнувшись):
  
  Хто я такий? Дитя прекрасне,
  Бач - просто жрець, слуга богiв.
  Гадаю, смерть твоя - завчасна,
  Не вiд бажання ворогiв,
  А через волю Артiмпаси,
  Через її святий завiт...
  А божi iстинi накази,
  Це знає кожен з юних лiт.
  
  Либiдь:
  (бачить Агора, що стоїть у тiнi, але не впiзнає його)
  Це хто такий прийшов з тобою?
  
  (Агор виходить на свiтло i вона впiзнає його)
  
  
  Це ти Агоре? Що тут робиш?
  Навiщо ти його привiв?
  Ся тiшиш тим, що бачиш здобич
  Для ненажерливих богiв?
  
  Докар:
  
  Послухай, Либiдь, порятунок
  Вiд смертi в нас для тебе є!
  Це - долi славний подарунок,
  Врятуєш цим життя своє!
  
  Либiдь:
  
  Що ж це таке?
  Що це за дивна справа?
  
  Докар:
  
  Ти, Либiдь, - дiва не замiжня,
  Така для жертви - в самий раз!
  Немов весняна, квiтка нiжна,
  Дорогоцiнна, мов топаз.
  Та, цноту втративши дiвочу,
  Ти не придатна для богiв...
  
  Либiдь:
  (перебиваючи Докара, i вказуючи на Агора)
  
  То ти привiв його на злочин
  Так як же, пiдлий, ти посмiв?!
  
  Докар:
  
  Не квапся, люба, не журися:
  Я не такий, щоб зло чинить!
  З Агором юним одружися
  I зможу я тебе пустить
  На вiльну волю, бо для неба
  Вже непридатна будеш ти!..
  Твоє життя - моя потреба,
  Отож, прошу вiдповiсти,
  Що ти обрала, смерть чи щастя?
  Чи не даремно я прийшов
  У час лукавої напастi
  Допомогти спасти любов?
  
  Либiдь:
  
  Яка любов? Ти, наче, п"яний
  Для свого розуму казкар?
  Най вiн - багатий та рум"яний,
  Але для мене мiй вiвтар
  Милiший, нiж весiльне ложе
  З Агором, пiдданцем твоїм...
  Почуй мене, великий Боже!
  Най краще я отрути з"їм,
  Нiж буду пестити цi губи...
  Най краще душу загублю!..
  Нехай зрубають лiсоруби
  Мене, мов явiр, на краю.
  Милiше навiть вже могила,
  Щоб черв у нiй став женихом:
  Я й так життя занапастила...
  А завершити шлях свiй злом?
  О нi! Менi це не пiд силу,
  Отож, - iди, Докар, ступай!
  Не одружуся я з немилим
  I це - останнє слово. Край.
  
  Агор (у розпачi):
  
  Та як ти можеш так казати?
  Я ж, наче свiт, тебе люблю!
  Немає сили передати,
  Як кожний погляд твiй ловлю...
  
  Докар:
  
  Дитя! Послухай це - не жарти,
  Як однiмуть твоє життя...
  Чи ж поступитися не варто?
  Щоб потiм смуток каяття
  Не спричинив такої справи,
  Якої вже не змiнить час,
  Прошу: вiдкинь пустi забави!
  Молю: прислухайся до нас!
  
  Агор:
  
  Кохана, прошу: зупинися!
  Моєю обраною стань!
  Вiд злого умислу зречися,
  Своєї долi не погань!
  
  Либiдь:
  
  Нарештi я усе збагнула...
  Це - пiдлий вчинок ваших рук!
  Душею щойно я вiдчула,
  Що через вас цi сотнi мук
  Зiйшли на мене. Ця пожертва
  Це - задум пiдлих хижакiв,
  Бо, звiсно, краще анiж вмерти -
  Один обрати мiж вiнкiв:
  Вiнок "кохання" i єднання,
  Бо лише цим проклятий шлюб
  У мене викличе бажання
  Щоб слово "так" злетiло з губ
  Лише пiд страхом злої муки...
  Отож, ви добрий склали план...
  О, дiти пiдлої науки!
  Ви ж цим зганьбили свiтлий сан,
  Що даний небом i богами!..
  Зрiкаюсь ваших злих пасток!..
  Я попрощаюся з братами
  Й живою ляжу у пiсок
  Та не вiддам я тим, хто зрадив,
  Саму блаженну суть життя,
  Сумлiння стане на завадi -
  Для серця доброго суддя!
  
  Докар:
  
  Ну що ж голубко, що змiнилось?
  Най ти розкрила хитрий план -
  Тобi не довго залишилось
  I я для тебе - тiльки пан.
  Отож вирiшуй: смерть та муки,
  Чи - шлюб i щастя назавжди?
  Вже не дiждуться чорнi круки -
  Лукавi вiсники бiди -
  Щоб смерть твою проголосити.
  Отож, лебiдко, обирай!
  Ви iз братами - тiльки дiти,
  То ж на увазi добре май,
  Що мiй наказ i вiрне слово
  Цiннiшi сотнi ваших слiв!..
  Мiй дiм - божественна дiброва!
  Я ж - голос неба та богiв!
  
  
  Либiдь:
  
  Ти - пiдлий черв, облудливий собака!
  
  Докар:
  
  Так як ти смiєш!?
  
  
  Либiдь:
  
  Iдiть обоє геть, убивцi! Геть!
  
  Агор:
  
  Кохана!
  
  Либiдь:
  
  Вбивця!
  
  Агор:
  
  Але ж я думав...
  
  Либiдь:
  
  Отруйний гаспид, пiдлий, безсердечний!
  
  Докар:
  
  Останнiй шанс...
  
  Либiдь (перебиваючи його)
  
  Я все сказала, лиходiю!
  Прийму своєї долi шлях
  Та зла собi не заподiю,
  Пустивши в серце ниций страх.
  
  Докар:
  
  Ну що ж, поплатишся, гордячко,
  За нинi сказанi слова!
  
  З цими словами Докар iде.
  
  Агор:
  
  Я не хотiв пробач.
  
  Либiдь:
  
  Ти, пiдлий змiй, не знаючий любовi!
  Пустий, мов дерево трухляве навеснi,
  Твоя душа поп"є моєї кровi,
  Бо всi отi заяви голоснi
  То все - нiщо! Ти, сповнений бажанням,
  Думок нечистих, хтивiстю й грiхом, -
  Нiкчема! Пес! А те твоє "кохання" -
  Одна лиш пристраснiсть бездушна i лиха!
  
  Агор:
  
  То ти, зневажила любов мою сердечну?
  Тодi прийми свiй вибiр осяйний.
  Я сумуватиму спочатку, безперечно
  Та бiль вiдмови гiркий i страшний
  Вгамує з часом те, що плiд жадання
  До свiтлих пращурiв завчасно вiдiйшов.
  I поступово вщухне це кохання,
  Що з мене випило усю до краплi кров.
  
  З цими словами Агор i Докар йдуть геть. Либiдь залишається одна. Вона дивиться у вiконце.
  
  Либiдь (з сумом):
  
  О свiтле небо, зореньки сестрички
  Ти, ясний брате, мiсяцю святий
  Як любо бачити прекраснi вашi личка
  I вiдчувати погляд золотий...
  Дихнути вiльно свiжого повiтря,
  Росою втертися у полi на веснi,
  Утаємничитись у вiчне, наче Мiтра
  В усi цi блага iстино земнi
  I просто жити, бачити, кохати,
  Приймати все, що дане нам, мов дар...
  Але я змушена невинною сконати,
  Бо шлюбне ложе гiрше за вiвтар
  Iз тим проклятим, миршавим поганцем...
  Най краще смерть прийме мою любов...
  Та як же солодко пiднятися уранцi
  I прогулятися мiж рiдних цих дiбров,
  Смарагдом трав попестити долонi
  I кожну гiлочку, як рiдненьке дитя,
  Пiднести лагiдно з турботою до скронi,
  На смак вiдчувши iстинне життя.
  
  За цими словами Либiдь чує, якiсь звуки наче зойк, потiм усе затихає i дверi її темницi розчиняються.
  
  Либiдь (зi страхом):
  
  Хто б це не був не смiй мене чiпати!
  
  На свiтло виходить Щек та Хорив
  
  Щек:
  
  Не бiйся, Либiдь, все уже минуло.
  Це, сестро, ми прийшли, твої брати.
  Лукаве горе боком промайнуло
  Вставай же мила, час уже iти.
  
  Либiдь:
  
  Та як вдалося Вам минути охорону?
  
  Щек:
  
  Вони рядочком троє он лежать.
  
  Либiдь:
  
  Як?
  
  Щек:
  
  Коли той жрець з Агором, наче змiї,
  Прийшли до тебе, Кий за ними йшов,
  Його спустошили цi болiснi подiї,
  Братерська мучила сердешного любов.
  Вiн все почув усi тi пiдлi речi,
  Що тут промовили лукавi вороги,
  Яка бiда лягла тобi на плечi
  Та брату нашому багато до снаги.
  Вiн нас прислав тебе звiдсiль забрати
  А сам скликає вiрних нам людей,
  Щоб пiдлих воронiв жорстоко покарати
  I розпаливши капище смертей
  Пiдняти стяг правдивої вiдплати.
  Ходiмо ж, сестро, тут не зволiкай,
  Бо зараз мусить голос пролунати,
  Що покарає цей зрадливий край.
  
  Либiдь i брати виходять в в"язницi, щойно вони виходять чути як трубить рiг, на вулицi панiка Кий i його слуги кидають палаючi смолоскипи у вiкна будинкiв i вбивають сонних i наляканих чоловiкiв, що вибiгають з дверей.
  
  Кий:
  
  Рубайте, рiжте, час розплати!
  Най кожен прийме свiй надiл!
  Односельчани - супостати
  Нiкчемнi лицарi без сил.
  Ще зранку ви оголосили
  Сестрi смертельний приговiр
  За те я вас зведу в могилу
  I буди бити до тих пiр
  Допоки кожен хто сьогоднi
  Мовчанням смерть їй дарував
  Не буде плакати в безоднi!
  Бо не даремно ж я здолав
  Могутнiх воїнiв чимало,
  Загине кожен супостат,
  Щоб ця земля на вiк пiзнала,
  На що спроможний старший брат!
  
  Слуга:
  
  Великий Кию, там Агора
  Побачив я, вiн утiкав!
  
  Кий:
  
  Вперед схопити цю собаку
  Нiкчема стрiне вищий суд!
  
  На вулицi все страшнiше все горить бiльшiсть чоловiкiв мертва, Кий у розпалi битви.
  
  
  
  Кий:
  
  Не буде бiльше їм пощади
  Вбивайте кожного хутчiш
  Я не прощу нiколи зради
  Встромiть у кожне серце нiж!
  Не залишайте їх без кари,
  Най кожен платить за той грiх,
  Що принесли з болiт примари.
  Лунає гучно грiзний смiх
  Моєї гнiвної покути
  Я демон помсти, темний цар
  Для вас уже готовi пута
  I ось вiн, жертвенний вiвтар
  За Либiдь ляжуть всi злодiї,
  Як жертва рiвна за сестру
  I цим без жодної надiї
  Я грiх кривавий їх зiтру!
  
  Кий бачить як його слуги обступили Агора, той немов загнаний пес стоїть з мечем у руках.
  
  Кий:
  
  То цей ж мiй зять! Яка то вдача,
  Тебе побачити живим!
  Нiхто вiднинi не заплаче
  За клятим голосом твоїм!
  Ти тут заплатиш, лиходiю,
  За ницi пiдступи страшнi,
  Що спричинили цю подiю.
  Тепер заяви голоснi
  Тобi уже не допоможуть,
  Отож - до бою! Нападай!
  Чи ти ще граєш у вельможу?
  Давай, Агор, не зволiкай!
  
  Агор:
  
  Я не боюсь тебе, шалений,
  Ти не злякав мене нiчим!
  
  Кий:
  
  Тож захищайся безсоромний!
  
  Починається двобiй, Агор захищається i нападає, але сили явно нерiвнi Кий набагато сильнiший.
  
  Агор:
  
  Стривай!
  
  Кий:
  
  В бою на смерть немає часу
  Для перемовин i розмов!
  А ти лиш вправно точиш ляси,
  Ну ось уже i перша кров.
  
  Кий рубає Агора по руцi меч випадає з його рук, вiн падає на колiна.
  
  Агор:
  
  Ти перемiг дай вiдпочинку!
  
  Кий:
  
  Чи ж ти шуткуєш клятий пес!
  
  Агор:
  
  Це не по-чесному рубати
  Того, хто вражений упав.
  
  Кий:
  
  Чи ж ти, змiя, бездушний гаспид,
  Про честь отут заговорив?!
  
  Агор:
  
  Пощади Кию, схаменися!
  Молю, благаю! Не вбивай!
  
  Кий:
  
  Нiкчемо ниций, пiднiмися
  I смерть, як водиться, приймай!
  
  Агор (навколiшках):
  
  О, нi! Молю тебе, будь добрим!
  Я хочу жити, я...
  
  З цими словами Кий встромлює меч у його серце.
  
  
  Кий:
  
  Помри ганебний i огидний
  Ти смерть i муку заслужив!
  
  Пiсля цього Кий вiдрубує йому голову, а потiм наказує четвертувати тiло Агора.
  
  Кий:
  
  Ось смерть достойна боягуза,
  Пустого дурня й брехуна.
  Вiн, мов убивця чорногуза,
  Що випив згiрклого вина
  I своїм злочином ганебним
  Прокляв на вiки власний рiд.
  Таких уже не чує небо,
  В серцях таких лукавства лiд
  Все охопив i знищив разом.
  Отож звершився правий суд:
  Вiн заплативши за образи,
  Сконав, немов один з приблуд.
  
  Щек:
  
  А, ну ж бо, брате, може досить?
  Помер наш ворог - це кiнець,
  Все мiсто змучене голосить,
  Тож най тiй помстi буде грець.
  Складемо зброю, час спинитись.
  Давай же Кию, не барись.
  Чи ж нам годиться так журитись?
  Благаю, брате, схаменись.
  
  Кий:
  
  Я не спинюсь, вогнем неситим
  Вгамую помсти люту хiть.
  Повинно мiсто це згорiти
  I знай же, брат, воно згорить.
  
  Щек:
  
  Але ж у чiм цi люди виннi?
  За що вбиваємо ми їх?
  
  Кий:
  
  Усi вони своїм мовчанням
  Схвалили смерть її в той день.
  На них чекає покарання,
  Бо кожен з них - моя мiшень.
  Не зупинюсь, не вiдступлюся!
  Не дам у серцi слабини,
  За Либiдь милую помщуся
  Вогнем шаленої вiйни.
  
  Кий:
  
  Палiть усе, усiх вбивайте,
  Громiть гадючники нiкчем!
  Живим нiкого не лишайте,
  Очистiть землю цю вогнем!
  
  Ранок. На мiстi поселення лишилось велетенське згарище. Залишки деяких будинкiв ще тлiють, над тiлами вбитих вже кружляють ворони. Кий разом зi своїми людьми iди до не великої купи жiнок та дiтей, що немов отара наляканих овець збившись разом, налякано дивляться на страшного воїна.
  
  Кий:
  
  Ну ось i все. Кiнець розправi
  Минулась бiль лихих образ,
  Померли зрадники лукавi
  I не зачеплять бiльше нас...
  Їх пiдлi замисли розвiяв
  Священний вiтер добрих справ.
  Тож кожен знай, що слово Кия
  Сам Сонце-бог благословляв
  Своїм велiнням передвiчним
  Надав наснаги i, мов брат,
  Небесним поглядом мiстичним
  Позбавив нас вiд бiльших втрат.
  
  Раптом з гурту жiнок вибiгає молода жiнка Мiра.
  
  Мiра (пiдступившись до Кия, гнiвно):
  
  Ну що, убивце ненаситний,
  Ти втамував свою жагу?!
  Чому ти, Кию, не привiтний?
  Чи не розвiяв ще нудьгу?
  Чи мало кровi пролилося,
  Чи мало слiз ти вже попив,
  Мабуть тобi не довелося
  Зрубати бiльше ще голiв?
  Шкода, що ти не вгамувався,
  Гунявий воїн-богатир.
  Чи ж мало ти вже познущався
  Над нашим мiстом, дикий звiр!
  Ти знищив все, що ми любили,
  В одну лиш нiч - увесь наш свiт,
  Якби ж я мала вдосталь сили,
  Меча встромила б у живiт
  Тобi, лукавий душогубе.
  Най всi прокляття на землi
  Впадуть тобi, лихий, на згубу
  I духи помсти, що в iмлi
  Чатують вiчно на поживу,
  Не полишають най твiй дiм,
  Бо мають вдачу напасливу,
  Твiй слiд сама вкажу я їм.
  Щоб ти сплатив сповна за горе,
  Яким наш край почастував,
  Беру у свiдки небо й море
  I їх молю, щоб вас спiткав
  Весь бiль людський, усi страждання
  Най враз падуть на клятий рiд
  Я не боюся покарання
  Бо мої батько, брат i дiд
  Усi твоїм мечем кривавим
  Прийшли у свiт де править тiнь
  Най зникне час твоєї слави
  А ти, проклятий вовче, згинь!
  Най все, що ти вчинив сьогоднi,
  Тобi вiддасться сотню раз,
  Щоб хижi демони безоднi
  Тебе забрали в смертний час!
  
  Щек:
  
  Замовкни жiнко! Геть безумна!
  
  Кий:
  
  Нехай говорить!
  Що ще скажеш? Чи ж є отрута ще в словах?
  
  Мiра:
  
  Ти, пiдлий змiє, в землю ляжеш,
  Коли зiйде на тебе жах.
  
  
  
  Кий:
  
  Я цi слова твої прощаю -
  То розпач твiй промовив їх, (Мiрi, а тодi до всiх)
  Я вас на волю вiдпускаю.
  Гайда до родичiв своїх!
  А ця земля, вогнем покрита,
  Навiки спатиме в золi,
  Нiхто не буде бiльше жити
  На цьому мiсцi. Духи злi
  Тут вiчно матимуть мiсцину,
  Тож не барiться! Геть iдiть!
  Шукайте iншу Батькiвщину,
  Прокляте мiсце залишiть.
  
  Хор жiнок i дiтей:
  
  О горе нам! Сердешна мука!
  Ти годувальникiв убив.
  Зв"язав безсиллям нашi руки
  I шлях до зцiлення закрив!
  Куди нам йти? Де нам шукати
  Святого захисту, скажи?
  Чи ж полем-пусткою блукати,
  Чи ж до ворожої межi
  Iти, благаючи спасiння?
  То як нам бути, "мужнiй" Кий?
  Почуй сирiт малих молiння
  I що робити нам вiдкрий?
  
  Либiдь:
  
  Коханий брате, що ж ти робиш
  Не кидай змучених сирiт?
  
  Мiра:
  
  Ось бач, яка в нас захисниця
  Сердешна, шкода їй дiтей.
  Бездушна й хитра, мов лисиця...
  Це через тебе шквал смертей
  Прийшов до нас! У всьому винна
  Твоя вбиваюча краса,
  Мов смерть, - холодна i незмiнна,
  Що косить, буцiмто коса,
  Але на жито i пшеницю,
  А бiднi голови людей...
  Ти - темна вiдьма, чарiвниця,
  Отрута ллється iз грудей
  Твоїх, заповнених убивством!..
  Ти - демон ночi, вовкулак,
  Що вiчно дихає убивством
  I на очах у тебе знак
  Лихої, грiзної мегери,
  Яка знецiнює життя.
  Твої загиблi кавалери
  Приносять в пеклi каяття
  За те, що, змушенi коханням,
  Прийняли нiжнiсть вiд змiї.
  Ти - демон вiчного страждання
  I пiдлi хитрощi твої
  Нiхто не бачить, бо затьмарив
  Їм душу вiчний, сивий рок.
  Але вже близько чорнi хмари -
  Розплати праведної строк.
  
  Либiдь:
  
  Та в чiм же все-таки, скажи, моя провина?
  Я не хотiла помсти нi на мить.
  Нi в чому пiдлому вiд роду я не винна
  I най душа моя сплюндрована згорить,
  Якщо збрехала я хоч словом, чи дiянням,
  Чи навiть думкою згрiшила мимохiдь...
  Я, може, й винна в тому, що кохання
  Лихих людей - вiрнiше навiть хiть -
  Розпочала криваву колотнечу
  I розпалила пiдлiсть, злiсть та гнiв
  Я проклинаю серцем ворожнечу,
  Та хто спинити мiг чоловiкiв,
  Якi у розпалi рубали та палили
  Й моїм бажанням йшли наперекiр?
  Нажаль, не має жiнка тої сили,
  Коли у жилах їхнiх, наче звiр,
  Вирує ненависть i воля войовнича,
  Все поглинає полум"ям живим...
  Докiр сумлiння розум не покличе
  I сам, вiд лютi ставши не своїм,
  Уже не зчує голосу велiння...
  Я не хотiла смертi й руйнувань,
  Не я посiяла це прокляте насiння,
  Тому не варта ваших нарiкань...
  Нещасна Либiдь, дiва, що вбиває,
  Я не просила смертi на ваш вiк
  I небо праведне про те чудово знає,
  А слiз моїх розпачливих потiк
  За ваше горе бути стiльки литись,
  Допоки тiло це триматиме життя!..
  Я не прошу зi мною примиритись,
  Бо найщирiше маю каяття
  I божий суд, що бачить все прозоро,
  По справедливостi призначить, без вагань
  Нещаснiй жертвi пiдлого Агора
  Щасливе здiйснення сердечних сподiвань.
  
  Мiра:
  
  Кажи нiкчемна, тiш себе обманом
  Гiркi плоди, як кажуть, на лице...
  Ти, наче змiй, оплутуєш дурманом,
  Щоб iз гнiзда поцупити яйце.
  I твiй кiнець прийде, не сумнiвайся!
  Вiн, наче блискавка шалена, пролетить.
  Отож чекай, чекай та сподiвайся,
  Бо час прийде за злочини платить!
  
  Кий:
  
  Замовкни! Геть iди проклята!
  
  Либiдь:
  
  Не треба, брате. Прошу не чiпай!
  
  Мiра:
  
  Так, я - заклята, так, я - навiжена,
  Я - смерть, народжена оцим твоїм мечем!
  Так, я - не стримана, шалена i скажена,
  Одна iз тих безсовiсних нiкчем,
  Що просять помсти в неба i без страху
  Говорять в очi правду ворогам.
  Отож давай, готуй для мене плаху,
  Бо знай: спокою я тобi не дам!
  Я темним привидом прийду у час покути,
  До ложа смертi нiжно пригорнусь
  I в вiчну темряву почну тебе тягнути,
  Зубами в серце ворога вгризусь!..
  I все, що ти звершивши без вагання,
  Шляхетним подвигом сьогоднi називав,
  Тобi вiдкриє iстинне страждання,
  Бо ти його, мiй Кий, заслугував.
  Тому чекай, коли у темних хащах
  Почуєш голос хижих вовкулак,
  Тож знай, що це - не просто вовчi пащi,
  А смертi наглої провiщення та знак.
  
  Кий:
  
  Замовкни вiдьмо! Я тебе прощаю
  Але образ я бiльш не потерплю.
  Зiбравсь я, скоро звiдси вiд"їжджаю,
  Менi не мило в вашому краю.
  Я полишаю вам свої багатства,
  Що у походах славних здобував:
  Берiть собi, огидне можновладство,
  Що на кiстках померлих збудував.
  Минув мiй час, минула та година,
  Коли цей край я рiдним називав.
  Тепер у мене iнша Батькiвщина,
  Яку я ще, нажаль, не вiдшукав.
  
  Минуло кулька днiв. Кий, Щек, Хорив i Либiдь стоять на березi Днiпра. На водi гойдається човен.
  
  Либiдь:
  
  Ну ось i все... Прощай, земля сердешна,
  Прощай, єдина матiнко моя.
  Вiднинi я для тебе - не тутешня
  Та рiдний край лиш там, де є сiм"я...
  Пiзнала я i радостi, i горе...
  Пiзнала зраду, мужнiсть i запал...
  Та бiдне серце радiстю не хворе,
  Воно, неначе кинуте в пiдвал,
  Де тiльки морок, вогкiсть та зневага...
  Душа спустошена не скоєним грiхом...
  Я знаю: брат мiй прагнув тiльки блага,
  Але вчинив таке, що навiть злом
  Назвати важко, помста небувала
  Не зiгрiває серце вiд страждань...
  Немов хвороба ница i тривала
  Вона вбиває силою картань...
  Усе болить, розпеченим залiзом
  Горять на серцi болiснi слова
  I каяття, що стало нам девiзом,
  Вже не сприймає бiдна голова...
  Та я хвалю i брата, i ту долю,
  Що нас примусила покинути цей край.
  Я, звiдси вирвавшись голубкою на волю,
  Знайду для серця змученого рай.
  
  Хорив:
  
  Ну, що ж, ходiмо, сестро, не журися.
  Все, що минулося, не змiниш, як не плач.
  Не зволiкай, Лебiдко, не барися
  I брата рiдного - прошу тебе - пробач.
  
  Кий:
  
  Скорiше в путь! На серцi, наче крила
  Розкрились покликом розпачливим: "Вперед!"
  Здiймайте, браття, шовковi вiтрила,
  А я вiдкрити мушу вам секрет:
  Сьогоднi снилося менi велике мiсто,
  Де кожен дiм був, наче золотий,
  Все там було яскраво-променисте
  I мiсто звалося iменням моїм - Кий.
  Воно було прекрасне i величне!..
  Я подих свiй вiд чар затамував.
  Це не було щось нице i мiфiчне -
  Мабуть, то бог якийсь менi вказав,
  Що нас чекає, браття мої милi,
  Тож не журiться! Очi пiднiмiть!
  Най нас пiдхоплять милостивi хвилi,
  А Борисфен наш путь благословить!
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"