Пушкин. Через парк иду на электричку. Под ногами поскрипывает белейший снег. Он так пушист и легок, что кажется, дунешь - и он взлетит, окутает белой пеленой. Весь воздух напоен запахом, вкусом свежего снега. Белое небо. Белая земля. Деревья, как серые колонны в белом храме. А наверху - ...
Безліч прагнень є в людини. Але все ж таки хай буде більше добрих і благочестивих, ніж злих та підлих. Прагнення говорять про те, який шлях ти обрав, до чого ідеш.
Осінь – чудова пора року. Таку гаму кольорів не побачити ніколи, як саме восени. Листя, наче серпантин, спускається у вальсі додому. А ти, зачарований цим, стоїш і не відводиш очей.
Коли ти далеко від рідного отчого дому, то часто про нього думаєш. Бо там пройшло твоє дитинство, там ти робив перші кроки в житті. Дорога додому посилює бажання скоріш побачити і обійняти рідних. Не забувайте їх, частіше приїздіть додому.
"Давным-давно, когда я был ДРУГИМ..." Иллюстрации: ПОСТЕР "Другой Мир", by Ilya Denisoff. Музыка и вокал: Helga Grogan. Техническая поддержка: Элизабет Родвальд.
Сперва из памяти уходит автор,/ потом названье книги и сюжет,/ потрясший душу краткий эпилог,/ и весь роман как будто и не читан,/ как будто: "Что вы! Слышу в первый раз".
Иногда вот идешь по улице, видишь старушку-нищенку и накатывает такой негатив, такая жалость к себе. Думаешь, вот и мои старики были! А теперь их нет! Хочется сразу помочь этой бедной, несчастной пожилой женщине, но что может изменить простой червонец в ее страшной жизни?
Из разговора перед светофором водителя маршрутки с рядом сидящим пассажиром: "Вон детишки пошли из детсада. Маленькие, хорошие... А вырастут из них в большинстве наркоманы, проститутки да политики".