моe нaболeвшee и тaк Пишу тeбe своё письмо В нaдeждe,что отвeтишь. Рaсстaться было суждeно, Мeня нaдeюсь встрeтишь. Я нe зaбуду никогдa Нaш дeнь с тобой прощaнья, И буду помнить я тeбя И ждaть с тобой свидaнья.Мeня нaдeюсь нe прeдaшь Зa долгоe в рaзлукe врeмя, Другой ты ...
1.храм ленивых мыслей непрошенных, брошеных в пустые звуки - слухи, что разносит почтальон-ветер. вот и пьяный в хлам вечер. 2.моя строгая, грубая.. ..целую в губы. мы же пачти что любим друг друга! обидчивый хмурый заточеный взгляд. прицельно разбитое сердце. я больше ...
Кожен з нас вирушає в путь. І ії обирає самостійно. Путь пов’язує з вирішенням справ і завдань. І проходячи її, досягаючи того чи іншого результату. Мрія втілюється тільки в дії.
Коли ти далеко від рідного отчого дому, то часто про нього думаєш. Бо там пройшло твоє дитинство, там ти робив перші кроки в житті. Дорога додому посилює бажання скоріш побачити і обійняти рідних. Не забувайте їх, частіше приїздіть додому.
Здається, що ніяке золото світу не зрівняється з тією ціною, якою, врешті, була здобута Перемога в найзапекліший із воєн людства. Вічна пам'ять вам, славетним і безіменним героям, які віддали життя на фронті і в тилу заради того, щоб наблизити світлий День Перемоги для майбутніх ...
Втрата духовних цінностей та орієнтирів веде до моральної деградації крок за кроком. Варта похвали та людина, яка не втратила їх, а ще й примножила, для якої совість, честь, обов’язок, милосердя такі ж важливі, як кисень і їжа для всього живого, в яку б епоху ми не жили. Духовне ...
Щаслива людина, яка знає материнську любов, батьківську опіку. Без матері, як здається, світ був би диким, як розлючений звір-хижак. Материнські тепло і ніжність однаково необхідні кожному.
Навіщо дається людині життя? Як ми часто змарновуємо його, а одумуємося на схилі літ. Життя вчить, а випробування загартовують. Бо не може бути завжди тільки приємне, світле і радісне. Є втрати, є біда невідворотна, не опускай рук у найтяжчу хвилину. Живи із надією.
Не носити тягара гніву на душі, не тримати образ і зла, прагнути до вічного, а не замикатись виключно на мирському. Зроби крок до прощення та духовного росту уже зараз.
Осінь – чудова пора року. Таку гаму кольорів не побачити ніколи, як саме восени. Листя, наче серпантин, спускається у вальсі додому. А ти, зачарований цим, стоїш і не відводиш очей.
Безліч прагнень є в людини. Але все ж таки хай буде більше добрих і благочестивих, ніж злих та підлих. Прагнення говорять про те, який шлях ти обрав, до чого ідеш.
Скільки тобі відведено років на землі? Ти не знаєш. Ніхто не знає. Впевнений: життя та любов – Божі дари. Тож кожен хоче любити. Любіть самовіддано, щиро, а не примусово чи з матеріальної вигоди. То вже коханням не назвеш.
Любов підносить, шліфує, окрилює людину, розкриває найкращі духовні риси. Тільки справжня любов, а не фіктивна, облагороджує, дає помітити грані прекрасного, а значить, і самому стати кращим.
"БАБОЧКА МОЕЙ ДУШИ" (Стихотворения)Эта книга - первый поэтический сборник автора, в котором собраны стихотворения разных лет. Автор относит себя к продолжателям традиций "Серебряного века" русской поэзии символистского направления.
Для того чтобы отличать добровольцев, сражавшихся в составе боевых подразделений германской армии, от солдат противника, использовались белые повязки на обоих рукавах обмундирования. Из-за этих повязок партизаны часто называли русских добровольцев "белорукавниками" http://country- ...