Як для кого, а менi милий серцю незрiвнянно-чудесний, потаємно-нiжний куточок землi, що зовсiм не поступається мiсцям вселюдського милування i паломництва, - то мальовничi, зворушливо-сумовитi заплави нашої маленької рiчечки з такою незвичною, аж нiби насмiшкуватою назвою Слонiвка. "Теж менi пейзажi!" - уявляю собi, як дехто не зможе стримати iронiї.
А що, спокiйний, мiнорно-вколисуючий плин потiчка, обрамленого лугами буйних барв, здатен заполонити красою, якщо, звiсно, до неї чутливий, якщо внутрiшньо налаштований вiддаватися її чарам, спивати щемкий аромат конюшини й ромашок, вбирати жовтогаряче промiння кульбаб i жовтцю, ловити тремкi перегуки птаства на незаймано-свiжих галявах, де хiба що довгоногий лелека протолочить високу траву чи заблуклий заєць скуйовдить її, залиту лiтнiм вистояним маревом. Хороше...
На узгiрку бiля води снують одвiчну павiть своїх стежинок заклопотанi муравлики. Сонце, налите жаром, наче спрагнувши вiд чистого-пречистого неба, скрапує у рiчку тендiтними, трепетом наповненими лелiтками, що озиваються у душi неповторною, якоюсь веселковою мелодiєю, руйнуючи застояну меланхолiю.
Я люблю цю маленьку рiчку Слонiвку, яка через iншi, теж не дуже великi рiчки, несе свою лагiдну воду у дальнiї далi, невiдь-куди, аж у Днiпро, у Чорне море. Кожна людина так само, як ота малюсiнька, з висоти пташиного польоту вже навряд чи й розрiзнима рiченька, в своїй осiбностi, неоднаковостi чимось i цiкава, i приваблива, i повчальна.
Як часто, розмiрковуючи про сутнiсть буття, ширяючи думкою до вершин осмислення людського призначення, я несамохiть пив снагу з тої джерельно-пружної, невгомонної рiчки, рiчки, iз якої, можливо, й починається для багатьох усвiдомлення Батькiвщини.
А чому ж Слонiвка? Звiсно, слони тут нiколи не водилися. Ймовiрно, первiсною була назва "Зланiвка" - тобто рiчка, повноводнiсть якої залежала вiд струмкiв iз ланiв. Неспроста в одному з документiв зазначено: "При рiчцi Лоновцi". За часiв Росiї назву, перекладаючи, записували як "Слановка", проте для писарiв зрозумiлiшою виявилася форма "Слоновка". Iнодi в документах ХIХ ст. зустрiчається i "Словня".