Владимир ЯЩУК (Володимир ЯЩУК) род. 1 декабря 1951 г. в с. Надчицы на Ровенщине (Украина). Учеба: Клеванская средняя школа номер 2, Ровенский пединститут (специальность - учитель укр. языка и литературы). С 1973 г. работает в печати. Служил в армии под Москвой (ст. Трудовая). Ныне живет в г. Радивилов (бывший Червоноармейск, до 1939 г. - Радзивилов). Заместитель редактора районной
Этот город описывали Оноре де Бальзак и Исаак Бабель, о нем вспоминали в своих художественных произведениях Лев Толстой, Козьма Прутков, Михаил Шолохов, здесь жили писатели Модест Левицкий и Петро Козланюк, друг Пушкина - Петр Каверин, бывали Иван Франко, Леся Украинка, Михаил Грушевский, Улас Самчук.
У 1990-i роки у видавництвi “Азалiя” Рiвненської органiзацiї Нацiональної спiлки письменникiв України вийшла серiя книг i брошур “Реабiлiтованi iсторiєю” (понад 20 назв), якi розкривали складнi сторiнки нашої iсторiї - в основному 40 - 50-х рокiв ХХ ст. - на основi архiвних матерiалiв, спогадiв учасникiв тих подiй - людей, котрi зазнали сталiнських репресiй. Зокрема, випущено й чотири збiрники пiд спiльною назвою “Iз криницi печалi” (кожний бiльш як на 100 стор.). У цiй добiрцi оповiдей - окремi матерiали iз збiрникiв. Записував цi спогади й готував їх до друку Володимир Ящук. /Редакцiйно-видавнича група: Велесик Петро, Дем’янчук Григорiй, Нагорна Iнна, Рибенко Лiдiя, Шморгун Євген (керiвник), Ящук Володимир/.
За десяток рокiв, уже на схилi вiку, вiн зiбрав i опублiкував маловiдомi матерiали про яскравих особистостей, причетних до iсторi§ нашого краю - генерала УГА Мирона Тарнавського, письменникiв Модеста Левицького i Юрiя Горлiса-Горського (знав Юрiя особисто), лiкаря-просвiтянина Петра Шепченка, священика Iоанна Петровського, вiйськовика армi§ УНР Максима Борового, винахiдника-бджоляра Лянкова, а ще друкував у рiзних виданнях Галичини i Волинi спогади про пережите в 30 - 50-i роки, про навчання у Брiдськiй гiмназi§, про знайомих та друзiв, котрi стали жертвами полiтичних репресiй, як i вiн сам.
З 1795 року, пiсля третього подiлу Польщi, волинськi землi вiдiйшли до складу Росiйської iмперiї, Радзивилiв (нинi - мiсто Радивилiв на Рiвненщинi) став її прикордонним пунктом, адже кордон з Австрiєю пролiг мiж Радзивиловом i Бродами. При кордонi Радзивилiв пробув майже 120 рокiв, за цiле столiття росiйська влада не зважила за необхiдне мiняти назву мiстечка, i вона залишалася такою, як була за Польщi. Прикордонний статус Радзивилова зумовив те, що в ньому розмiстили прикордонну варту i митну службу, зросла роль поштового вiдомства.
"Радивиловський Апостол. 1568 р. Писаний на Волинi, в м. Радивиловi, писцем Францишком, в домi пана Семена Борщовського. IР НБУВ, ф. 28, Љ 766, арк. 394-394 зв." - такий скупий запис пiд фотокопiєю сторiнки цього Апостола, вмiщеною на сайтi "Автограф української iсторiї: IХ-ХХI ст." (Роздiл "Найдавнiшi слов"янськi автографи: IX-XVI ст.").
Мало хто знає, що 7 сiчня, як у православних християн, чи 25 грудня, як у католикiв, - аж нiяк не день народження Iсуса Христа. Неспроста в назвi свята використано слово Рiздво (рос.- Рождество), яке не позначає жодну iншу подiю, окрiм цiєї, - факту Божественного приходу на землю Немовляти, Превiчного Бога.
Традицiйна Провiдна недiля, коли ми вшановуємо пам'ять наших рiдних i знайомих, усiх, кого вже немає на цiй землi i хто достойний нашого вшанування, - це нагода осмислити вiчнi iстини: про смисл життя, про наш слiд на землi. У цьому списку - прiзвища людей, якi похованi в мiстi Радивилiв на Рiвненщинi. Укладач (В.Ящук) заздалегiдь просить вибачення за певну умовнiсть Ќх пiдбору. Можливо, ця iнформацiя допоможе комусь вiднайти коренi родоводу, довiдатися про далеких родичiв. (Без окремих примiток подаються прiзвища людей, якi похованi на мiському кладовищi).
