Аннотация: Список русских князей, которые могли принять участие в крестовом походе 1097 г. Большей частью на украинском языке.
Составлено по материалам
Войтович, Л. Князiвськi династiї Схiдної Євпопи (кiнець IX - початок XVI ст.): склад, суспiльна i полiтична роль. - Львiв, 2000.
http://litopys.org.ua/dynasty/dyn.htm
Римские цифры - колена, начиная от Рюрика). В список включены некоторые женщины, чьи биографии представились полезными для развития альтернативки.
Род Давида Игоревича
VII
ДАВИД IГОРЕВИЧ (* бл.1058 † 25.05.1112)
Народився бл. 1058 р. Помер 25.05.1112 р. (118, c. 18). Князь тмутараканський (1082-1083 рр.), дорогобузький (1084-1086,1100-1112рр.), князь волинський (1086-1098 рр.). Останки князiвського поховання, знайденi при розкопках Давид-Городка у 1937-1938 рр., могли належати Давидовi Iгоревичу (566, с.69,12-11, 91-100, 302, 317, 363-364, 385-386, 390-396, 408-413; 1861, s.272).
ВСЕВОЛОД IГОРЕВИЧ
Iм'я цього князя реконструйоване на пiдставi "Ходiння" Даниїла Мнiха. Доля його невiдома (1750, р.9-10).
VIII
ВОЛОДАР-IВАН РОСТИСЛАВИЧ († 19.03.1124)
Помер 19.03.1124 р. i був похований у Перемишлi в збудованому ним соборi св.Iоанна, що дозволяє припускати, що хрестильним iменем князя було Iван. Князь Звенигородський (бл. 1086-1092 рр.) i перемишльський (1092-1124 рр.) (566, с. 69-73, 95-100, 112-115, 122, 395, 409-418). За версiєю М.Баумгартена, був одружений з поморською княжною (376, с.6).
ВСЕВОЛОДКО ДАВИДОВИЧ († 1141)
Помер у 1141 р. (1467, с. 154). Князь городенський (бл. 1113-1141 рр.). По смертi батька став васалом волинського князя Ярослава Святополковича i, напевно, брав активну участь у вiйнi з ятвягами в 1112-1113 рр. У результатi цiєї вiйни виникло Городенське князiвство з центром у Городнi [Гроднi] на Неманi. У 1116 р. одружився з Агатою, дочкою Володимира Мономаха, що допомогло йому утриматись на своєму столi пiсля падiння Ярослава Святополковича i змiни полiтичної кон'юктури. Був васалом волинських князiв. При ньому почалося економiчне i культурне пiднесення Городенської землi, вiдзначене археологами (1797; 514; 912; 1061).
Народився 8.11.1050 р. (1467, с.79). Помер 16.04.1113 р. (776, с.269).
Князь полоцький (1070-1071 рр.), новгородський (1078-1088 рр.), турiвський (1088-1093 рр.) i київський (24.04.1093 -16.04.1113).
"Сей великий князь був зростом високий, сухий, волосся чорняве i пряме, борода довга, зiр гострий. Читач був книг i вельми пам'ятний, їв мало через слабкiсть здоров'я, i пив рiдко, тiльки для того, щоб догодити iншим. До вiйни не був охочий i хоча на когось осердився, але скоро i забув. При цьому вельми сребролюбивий був i скупий..." (1467, с.98). До заслуг цього князя, крiм успiшних походiв проти половцiв слiд занести проведення Любецького (1097 р.) та Витичiвського (1100 р.) снемiв, якi стишили мiжкнязiвськi протирiччя.
У Святополка було три дружини. Мати найстаршого сина спочатку була наложницею. Вона померла бл. 1094 р. У 1094 р. князь одружився з дочкою половецького хана Тугоркана. Половчанка померла бл. 1103 р. У 1104 р. Святополк Iзяславич одружився втретє з вiзантiйською принцесою Iриною-Варварою Комнен (1750, p. 11).
VIII
МСТИСЛАВ СВЯТОПОЛКОВИЧ († 12.06.1099)
Син Святополка вiд наложницi. Загинув 12.06.1099 р. при оборонi Володимира вiд вiйська Давида Iгоревича (111, стб.240). Князь волинський (1097-1099 рр.).
ЯРОСЛАВ-IВАН СВЯТОПОЛКОВИЧ († 05.1123)
Загинув у травнi 1123 р. при облозi Володимира. Князь волинський (1100-1118 рр.). У 1091 р. одружився з дочкою угорського короля Ласло I. Пiсля 1106 р., по смертi першої дружини, взяв дочку польського короля Владислава-Германа. Вона народилася пiсля 1088 р., а померла невдовзi пiсля 12.05.1112. Третiй шлюб було укладено 29.06.1112 р. з дочкою Мстислава Володимировича. У 1117-1118 рр. цей шлюб розпався (374).
IЗЯСЛАВ СВЯТОПОЛКОВИЧ († 23.12.1123)
Помер 23.12.1123 р. (111, стб.299; 118, с.28). Мав удiл у Турiвськiй землi (1332, с.89), можливо з центром у Клеческу, а по смертi брата Брячислава успадкував Турiв.
ЯРОСЛАВ ЯРОПОЛКОВИЧ († 11.08. чи 20.12.1102)
Помер 11.08.1102 чи 20.12.1102 р. у київськiй в'язницi (1467, с. 122). За В.Татищевим, був луцьким князем з 1079 р. Можливо, що пiсля Любецького снему змушений був уступити свої володiння Давиду Iгоревичу. Не отримавши нiяких володiнь, пробував утриматися в Берестi (1101, 1102 рр.).
ВЯЧЕСЛАВ ЯРОПОЛКОВИЧ († 13.12.1104 чи 16.12.1105)
Помер 13.12.1104 р. (111, стб.230) чи 16.12.1105 р. (1467, с.125), або, навiть, у 1110 р. (120, с. 136). У 1103 р. в походi на половцiв очолював власну дружину. За О.Раповим мав удiл на Волинi (1332, с.87). З цим важко погодитися. Святополк Iзяславич закрiпив Волинь за сином Ярославом i слiдкував, щоби цей удiл не перейшов у iншi руки. Вiн нещадно розправився з старшим братом Вячеслава за спробу утворити удiл у Берестi. Син Давида Iгоревича теж мусив служити волинському князевi, а не успадкував Дорогобузьке князiвство. Найбiльш ймовiрно, що ще у 1097 р. за рiшенням Любецького снему Ярослав отримав Турiв або удiл в Турiвськiй землi. Там пiзнiше мали удiли його племiнники.
IX
ЮРIЙ ЯРОСЛАВИЧ († пiсля 1102)
Батько - Ярослав Ярополкович. Згаданий пiд 1102 р. (1467, с. 123).
ВЯЧЕСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ († пiсля 1127)
Батько - Ярослав Ярополкович. У 1127 р. згаданий як князь клечеський (111, стб.297). Напевно, отримав цей удiл у 1123 р., коли Iзяслав Святополкович перейшов у Турiв.
Род Святославичей (и Ольговичей)
VII
ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ († 1123)
Помер 1123 р. (111, стб.293; 118, с.25). Князь смоленський (1093-1097 рр.) i чернiгiвський (1097-1123 рр.). Заданими Любецького синодика, його дружину звали Феодосiєю (поз.9). Походження її незнане.
ОЛЕГ-МИХАЙЛО СВЯТОСЛАВИЧ († 1.08.1115)
Помер 1.08.1115 р. (118, с.24). Князь волинський (1074-1077рр.), тмутараканський (1083-1115? рр.), чернiгiвський (1097 р.) i сiверський (1097-1115 рр.). Родоначальник династiї Ольговичiв. "Гореславичем" назвав його автор "Слова о полку Iгоревiм". За спроби силою захопити Чернiгiв був засланий у Вiзантiю на о.Родос. Здобув довiру iмператора Никифора III Вотанiата (1078-1081 рр.), одружився з аристократкою Феофано Музалон (1714, с.76-90). У 1082 р., за згодою Києва, з вiзантiйською допомогою здобув Тмутаракань. Прийняв пишний титул "архонта Матрахи, Зiхiї i всiєї Хазарiї", карбував власну монету, пiдкреслючи свiй суверенiтет (1135, с.26-29). З ним, напевно, пов'язаний останнiй спалах активностi на Каспiї в р-нi Шарабана (область Куби) в часи правлiння ширваншаха Фарiбурзi iбн Саларi (бл. 1063 - не ранiше 1111 рр.) (390, с.21 -31). По смертi Феофано Музалон, Олег бл. 1090 р. одружився з дочкою половецького хана Осолука (112, стб.329). Його активнiсть привела до Любенького снему 1097 р. За В.Татищевим у 1113 р. Олег розв'язав чергову усобицю i закiнчив свої днi у Тмутараканi (1467,с.130).
ЯРОСЛАВ-ПАНКРАТIЙ СВЯТОСЛАВИЧ († 1129)
Помер у 1129 р. Князь муромський (1093-1123, 1127-1129 рр.) i чернiгiвський (1123-1127 рр.). Його незнана з iменi та походження дружина померла у Чернiговi в 1124 р. (1294, т.6, с.44-45).
Помер 14. 10. 1143 р. Хрестильне iм'я Панкратiй. Князь луцький (1099-1100 рр.) i остерський (1106 р.). Був одружений з Анною, дочкою Святополка Iзяславича (померла пiсля 1136 р.). 17.02. 1107 р. став ченцем у Києво-Печерському монастирi. Першi три роки колишнiй князь, якому було трохи бiльше 26 рокiв, провiв на монастирськiй поварнi, рубав дрова, якi носив на плечах з берега Днiпра до трапезної. Потiм три роки був на простих службах у трапезнiй та при монастирськiй брамi. На його кошти у 1107-1108 рр. була збудована Троїцька надбрамна церква, яка в дещо змiненому виглядi збереглася до нинi. Пiсля шести лiт послушенства i фундацiї храму iнок Микола Святоша перейшов жити в келiю, при якiй розвiв сад, який сам доглядав до своєї смертi. Канонiзований православною церквою як Микола Святоша.
У 1124 р. одружився з дочкою польського князя Болеслава III Кривоустого. Нареченiй було 14-15 рокiв (112, стб.286; 1739, s. 137-138, 150). Перейшовши в Чернiгiв, Ярослав Святославич, як старшого в родинi пiсля себе, поставив Всеволода Давидовича муромським князем. Дальша його доля невiдома.
РОСТИСЛАВ ДАВИДОВИЧ († 1120)
Померу 1120р. (1 12, стб.286).
IЗЯСЛАВ ДАВИДОВИЧ († 6.04. 1161)
Помер вiд рану Києвi 6.04. 1161 р. (112, стб.516). Похований у Чернiговi в соборi св. Спаса (120, с.325). Князь гомельський [?] (1127-1146 рр.), стародубський (1147-1151 рр.), чернiгiвський (1151-1157 рр.) i киiвський (16.12.1154-бл.20.03.1155; 19.05.1157-21. 12.1158; 12.02.1161-6.03.1161)
ВСЕВОЛОД-КИРИЛО ОЛЬГОВИЧ († 1.08 чи 30.07.1146)
Помер 1.08 чи 30.07.1146 р. (111, стб.313; 112, стб.321; 116, с.159; 133, с.37.) Князь сiверський (1115-1127 рр.), чернiгiвський (1127-1139 рр.) i київський (5.03.1139-1.08.1146 рр.). Був одружений з Марiєю-Агафiєю, дочкою Мстислава Володимировича.
За В.Татищевим Всеволод до приходу в Чернiгiв займав тмутараканський престол (1468, c. 138). Наступ половцiв привiв до розриву зв'язкiв Тмутараканi з митрополiєю. У 1117 р. гарнiзон та населення покинули Бiлу Вежу (Саркел) (122, с. 8). Тмутараканська земля скоротилась до клаптика в гирлi Дону i володiнь на Таманському та Керченському пiвостровах, населення яких схилялося до вiзантiйської опiки. На пiдставi вiдомостей Мануiла Ставромана про придбання Олексiя Комнена "на Боспорi Кiмерiйському" Г. Литаврiн припускає, що у цей час князiвство було приєднане до Вiзантiї. Це далеко не безсумнiвно. Анна Комнен, яка детально описала дiяльнiсть батька, нiде не згадувала про похiд на пiвнiч Чорного моря. Всеволод був рiшучий князь, не боявся ризикувати, раптовими i смiливими дiями здобув i утримав Чернiгiв i Київ. Йому пiд силу було утримати i Тмутаракань.
Цiкаво, що коли у березнi 1139 р. Всеволод зайняв Київ, митрополит Михайло II встав на його сторону i, шануючи право успадкування, порушене Мономаховичами, умовив Вячеслава Володимировича уступити столицю. У свою чергу Всеволод передав Чернiгiв старшому в родi Святославичiв - Володимировi Давидовичу.
Ворожий до Ольговичiв київський лiтописець залишив таку характеристику Всеволода, передану В.Татищевим: "Сей великий князь зростом був велик муж i вельми товстий, власiв мало на головi мав, борода широка, очi не малi, нiс довгий. Мудрий був у радах i судах - для того, кого хотiв, того мiг оправдати або звинуватити. Багато наложниць мав i бiльше у веселощах нiж розправах вправлявся. Через сiє киянинам вiд нього тягiсть була велика. I як вмер, то навряд чи хто по ньому, крiм баб любимих, заплакав, а бiльше були радi." (1468, с. 142).
IГОР-ГЕОРГIЙ ОЛЬГОВИЧ († 19.08.1147)
Загинув 19.08.1147 р. Князь путивльський (1127-1142 рр.), берестейсько-дорогичинський (1142-1146 рр.) i київський (2.08.1146-12.08.1146). У 1144-46 рр. в його володiння входили удiли з центрами у Юр'євi, Городцi-Остерському та Рогачевi. У 1146 р. змушений був прийняти чернецтво у Київському Федорiвському монастирi.
ГЛIБ ОЛЬГОВИЧ († 1138)
Помер зимою 1138 р. у Новгородi Великому, можливо вiд рани, отриманої пiд Псковом (111, стб.305; 133, с.33). Князь курський (12.01.1136-01.1138 рр.).
Род Мономаховичей.
VII
ВОЛОДИМИР-ВАСИЛЬ ВСЕВОЛОДОВИЧ МОНОМАХ
Народився 1053 р. Помер 19.06.1125 р. (110, с.293-295; 114, с.5; 115, с.3; 116, с.256; 118, с.26). Князь смоленський (1076-1093, 1093-1103, 1107-1112 рр.), чернiгiвський (1078-1094 рр.), переяславський (1093-1113 рр.) i київський (20.04.1113 -19.06.1125). Бл. 1070 р. одружився з Гiтою, дочкою англiйського короля Гаральда, який загинув у битвi з норманами при Гастiнгсi (14.10.1066 р.). Гiта була вивезена близькими у Швецiю, а звiдти потрапила на Русь (262, t.2, p.211; 1930, d.2, p. 147, tabl.4). Вона померла 7.05.1107 р. у Смоленську (112, стб.293; 118, с.26). Версiї, що це була друга дружина, незнана з iменi, а Гiта Гаральдiвна померла ранiше, нам здаються бездоказовими (1750, р.22). У 1107 р. одружився з дочкою половецького хана Аепи (112, стб.293; 118, с.26). Здається у нього була ще коханка, яка померла у 1103 р. (1294, т.6, с.50). М.Баумгартен вважав її матiр'ю Юрiя Довгорукого (1750, р.24).
Полководець, полiтик, письменник, ". ..був красивий лицем, очi у нього були великi, волосся рудувате й курчаве, чоло високе, борода широка. Зростом вiн не був особливо високий, але мiцний тiлом i дуже сильний" (8). На схилi своїх рокiв Володимир Мономах iз задоволенням згадував: "От коли я жив у Чернiговi, я своїми руками стриножив у лiсових пущах десятки три диких коней, та ще й доводилося їздити по степу, то також власноручно ловив їх. Два рази тури пiднiмали мене разом з конем на роги, олень бив мене рогами, лось ногами топтав, а другий колов, дикий вепр зiрвав у мене iз стегна меч, ведмiдь укусив колiно, а рись один раз, скочивши менi на стегна, звалила разом iз конем..." (87, c. 135). Нiби на пiдтвердження правдивостi цих спогадiв, у 1821 р. у лiсах пiд Чернiговом було знайдено важкий змiйовик вартiстю у 100 гривень кун, загублений князем пiд час однiєї з мисливських пригод або шаленої скачки до Києва ("А з Чернiгова я сотнi разiв скакав до батька у Київ за один день до вечiрнi").
ЯНКА ВСЕВОЛОДIВНА (* бл.1068 † 3.11.1113)
Народилася близько 1068 р. Померла 3.11.1113р. (112, стб.227, 289; 116, с.148; 118, с.4). У 1074 р. була заручена з вiзантiйським царевичем Костянтином Дукою, пiзнiшим номiнальним спiвправителем Олексiя Комнена. Вiн загинув у битвi з норманами при Дiррахiї у 1081 р. (204, NN 143,144). Шлюб не вiдбувся, Янка повернулася з Вiзантiї черницею. Всеволод Ярославич збудував для дочки окремий Андрiївський (Янчин) монастир. У 1089 р. з Янкою приїхав з Вiзантiї митрополит-скопець Iоанн III.
VIII
МСТИСЛАВ-ГАРАЛЬД-ФЕДIР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Народився 1.06.1076 р. (1467, с.91). Помер 15.04.1132 р. (112, стб.289,294). Князь новгородський (1088-1117 рр.), бiлгородський (1117-1125 рр.) i київський (20.05.1125 - 15.04.1132). Був одружений двiчi: у 1095 р. з Христиною, дочкою шведського короля Iнге Стейкельсона, яка померла 18.01.1122 р. (112, стб.292; 262, t.2, р.160), тау 1122 р. з дочкою новгородського посадника Дмитра Завидича, яка померла пiсля 1168р. (114,с.5). Один з найвидатнiших київських князiв, у давнiй iсторiографiї названий Мстиславом Великим.
IЗЯСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 6.09.1096)
Загинув 6.09.1096 р. (111, стб. 108). Князь курський (1095 р.), ростовський i муромський (1095-1096 рр.).
СВЯТОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 6.03.1114)
Помер 16.01.1114 р. (112, стб.290). Князь смоленський (1112-1113 рр.) i переяславський (1113-1114 рр.).
РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ († 6.01.1119)
Помер 6.01.1119 р. (118, с.24; 230, t.3-4, р.348-349). Князь волинський (1117-1119 рр.). 11.09.1114 р. одружився з дочкою перемишльського князя Володаря Ростиславича (112, стб.295).
ЯРОПОЛК ВОЛОДИМИРОВИЧ (* 1082 † 18.02.1139)
Народився у 1082 р. (1467, с.374). Помер 18.02.1139 р. (112, стб.294,302). Князь переяславський (1114-1132 рр.) i київський (15.04.1132 -18.02.1135). У 1116 р. одружився з Оленою, дочкою яського (аланського) князя, яка померла пiсля 1146 р. (112, стб.319). С.Плетньова вважає, що це була дочка дрiбного князя одного з алансько-половецьких мiст (Шаруканя, Сугрова чи Балина) (1288, с.270-271). На наш погляд це не переконливо. У 1116 р. ордi Шарукана було завдано страшного удару. Його син Отрок вiдразу прийняв пропозицiю грузинського царя Давида Будiвника i 45 тис. половцiв переселилися у Грузiю. Аланiя пропустила їх через свої землi. Союз Києва i Аланiї, обох зацiкавлених у зменшеннi половцiв у Подоннi, скрiплений шлюбом Ярополка i Олени, мiг змусити Отрока погодитися на пропозицiї грузинського царя (1348, с.89-91).
ВЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 12.1154).
Помер 12.1154 р. (114, с. 11). Князь суздальський (1096-1107 рр.), смоленський (1113-1125 рр.), турiвський (1125-1132, 1132-1142, 1142-1147 рр.), переяславський (1132, 1133, 1142 рр.),пересопницький (1147-1149 рр.), вишгородський (1150-1151 рр.) i київський (22.02.1139 -4.03.1139, 04.1151 -12.1154).
МАРИНА ВОЛОДИМИРIВНА († 1146)
Померла у 1146 р. (112, стб.291). У 1089 р. у Вiзантiї з'явився самозванець, який видавав себе за куропалата Льва Дiогена, сина Романа IV i Євдокiї. Справжнiй Лев Дiоген загинув у 1087 р. у битвi з печенiгами (28, с.210). Самозванець, якого ув'язнили в Херсонесi, зумiв втекти, пробрався до половцiв i з допомогою Тугоркана у 1092 р. рушив на Вiзантiю. При облозi Адрiанополя його пiдступом захопили в полон i ослiпили (111, стб.226-227). Йому знову пощастило втекти i добратися до Русi, де його визнали спадкоємцем престолу i видали за нього Марину. Похiд руського вiйська з самозванцем закiнчився на Дунаї. 15.08.1116 р. вiн загинув при облозi Доростола (1348, с. 108-111).
ЮРIЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ДОВГОРУКИЙ
Народився у 1090 р. (1467, с.96). Помер 15.05.1157 р. внаслiдок отруєння на бенкетi у київського осьменика Петрили (112, стб.304). Князь суздальський (1108-1135, 1136-1149, 1151-1155 рр.), переяславський (1134-1135 рр.) i київський (2.09.1149 - 20.08.1150, 28.08.1150 - бл.початку 04.1151, 20.03.1155 - 15.05.1157). Згiдно запису у Любенькому пом'янику (поз.4) перед смертю став iноком Гавриїлом. Похований у церквi Спаса на Берестовi. 12.01.1108 р. одружився з дочкою половецького хана Аепи (112, стб.288). Здається, що у нього була i друга дружина, яку Андрiй Боголюбський вислав у Вiзантiю з молодшими братами. M. Карамзiн слушно заперечував проти її тотожностi з вiзантiйською принцесою Оленою, якої не iснувало (776, с.345).
Род Всеславичей (Полоцкие князья).
VII
ВСЕСЛАВ БРЯЧИСЛАВИЧ († 14.04.1101)
Помер 14.04.1101 р. (118, с.18; 120, с.137; 127, с.188) О.Рапов вiдстоює дату 24.04.1101 р. (1332, с.54). У ПВЛ внесена билинна легенда про народження Всеслава. На її пiдставi можна допускати, що у Брячислава довго не було спадкоємця i його дружина вдалася до допомоги волхвiв-язичникiв. "Цього Всеслава мати народила вiд волхвування, тому, що коли вона народила його, то була у нього пляма на головi, i волхви сказали її: нав'яжи ти на язву чарiвну пов'язку, котру хай носить вiн до смертi своєї; Всеслав точно носить її до сих пiр, тому вiн такий кровожадний", - напевно так слiд читати повiдомлення ворожого Всеславу лiтописця.
Найвидатнiший з полоцьких князiв (1044-1067, 1070, 1071-1101 рр.), займав також i київський престол (14.09.1069 - сер.04.1069). Вiн довго намагався позбутися київської опiки (592; 566, с.26, 53-62, 78, 100, 266; 318, с.217-230).
VIII
ДАВИД ВСЕСЛАВИЧ († пiсля 1130)
Народився мiж 1047-1057 рр., бо у 1067 р. на переговори з київським князем його батько взяв з собою двох синiв, звичайно старших, яким не могло бути менше 10 рокiв, а скорiше вони були вже зрiлими мужами пiд 20 рокiв. Помер пiсля 1129 р. у вигнаннi у Вiзантiї (112, стб.304).
Старшинство синiв Всеслава дискусiйне. На думку В.Пiчети Давид при роздiлi Полоцького князiвства на удiли був обдiлений i зовсiм не отримав володiнь (1215, с. 38 5). О.Рапов вважав його третiм сином Всеслава (1332, с.56). Нам здається, що бiльшу рацiю мали В.Данилович (592, с.43), М.Баумгартен (1750, р.9) та Л.Алексеєв (318, с.56), якi вважали Давида найстаршим. Напевно вiн успадкував батьковi в 1101 р. i був полоцьким князем до 1127 р., коли його прогнало полоцьке вiче. Та й шлюб сина Давида з дочкою Мстислава Великого вказує на старшого з полоцьких князiв. Син безземельного князя-iзгоя таких можливостей не мiг мати. Крiм того саме Давид Всеславич очолював полоцьку дружину в походi на половцiв у 1101 р. Ми вважаємо, що Давид Всеславич був полоцьким князем у 1101-1127, 1128-1130 рр.
РОГВОЛОД-БОРИС ВСЕСЛАВИЧ († 1128).
М.Баумгартен, слiдом за М.Погодiним, вважав Рогволода i Бориса рiзними особами i помiщав їх серед молодших синiв Всеслава (1750, р.9). Ми пiдтримуємо версiю Л.Алексеева (318, с.230-232), що Борис - хрестильне iм'я Рогволода, який був другим сином Всеслава Брячиславича. Ми виходимо з того, що нащадки Рогволода володiли землями у басейнах Другi та Березiни, тобто займали другий по старшинству престол у Полоцькiй землi, а також постiйно претендували на Полоцьк. Хрестильне iм'я Борис завжди стояло попереду iменi Глiб. Глiб Всеславич у 1101 р. отримав Мiнське князiвство, яке було третiм престолом по старшинству у Полоцькiй землi. Напевно у 1101 р. Друцьке князiвство отримав Рогволод-Борис. У 1102 р., повертаючись з походу на ятвягiв, вiн заклав тут мiсто Борисов (566, с. 124). Як другий син Всеслава вiн народився не пiзнiше 1057 р.
Рогволод-Борис був друцьким (1101 -1127 рр.) та полоцьким (1127-1128 рр.) князем. Можливо, що у 1127 р. полочани прогнали Давида через нерiшучiсть у протистояннi намаганням Києва силою зброї пiдпорядкувати Полоцьку землю i запросили Рогволода на старший престол як наступного по старшинству серед полоцьких князiв. Навряд чи Рогволод-Борис подобався Мстиславу Володимировичу бiльше за свого свата Давида. Вже саме iм'я "Рогволод" було викликом Києву. У Полоцькiй землi це iм'я могло асоцiюватися з часами незалежностi при князi Рогволодi.
Рогволод-Борис помер у 1128 р. (111, стб.299; 112, стб.293), можливо, не без допомоги своїх ворогiв. Правда, князю на той час було уже не менше 70 рокiв.
ГЛIБ ВСЕСЛАВИЧ († 13.09.1119)
Народився у серединi XI ст. в Полоцьку. Помер 13.09.1119 р. в ув'язненнi у Києвi (112, стб.285).
Амбiтний мiнський князь (1101-1119 рр.) також пробував позбутися як полоцької так i київської опiки. Можливо, що вiн пробував об'єднати пiд своєю владою землi кривичiв та дреговичiв. Можливостi його були великi. Лише Києво-Печерському монастиревi князь подарував 600 гривен срiбла i 50 гривен золота. По його смертi вдова Глiба внесла в цей монастир ругу -100 гривен срiбла i 50 гривен золота.
Глiб був одружений з Анастасiєю Ярополкiвною (* 1074 † 8.01.1159), дочкою турiвського i волинського князя Ярополка Iзяславича (566, с. 111-112; 1710, с. 122; 318, с.230-232; 1332, с.55-56).
РОМАН ВСЕСЛАВИЧ († И14 чи 1116).
Народився на початку другої половини XI ст. Помер у вигнаннi за межами Полоцької землi.
Згiдно ПВЛ Роман помер в 1116 р. у Муромi (108, ч. 1, с.200-202). За Никонiвським лiтописом Роман помер у Рязанi в 1114 р. (120, с. 143).
Янiн висловив здогадку, що Роман був найстаршим сином Всеслава Брячиславича i його наступником (1710, с. 122). О.Рапов схилявся до цiєї версiї, вважаючи, що Роман через усобицю мiг втратити володiння i був змушений вмирати у вигнаннi (1332, с.54-55). Вiрогiднiше виглядає версiя Л .Алексеева, що Роман був молодшим за Давида, Рогволода i Глiба, яких як старших пом'янув у Єрусалимi Данило Мнiх (318,с.230-2325).
Вдова Романа по його смертi прийняла постриг, жила в келiї при соборнiй церквi св. Софiї у Полоцьку, переписувала книги, котрi потiм продавала, а отриманi грошi роздавала бiдним (566, c. 11 -112, 270).
Роман мусив мати якусь волость, найiмовiрнiше Iзяслав або Слуцьк, звiдки його мiг вигнати Глiб. Скора смерть у вигнаннi могла завадити його реставрацiї пiсля подiй 1116 р.
СВЯТОСЛАВ ВСЕСЛАВИЧ († пiсля 1130)
Народився у другiй половинi XI ст. в Полоцьку. Помер пiсля 1129 р. у вигнаннi в Вiзантiї (592).
Судячи з того, що його нащадки володiли Вiтебським князiвством, можна стверджувати слiдом за О.Пресняковим (1316, c. 118) та Т.Василевським (2093, s.337), що Святослав був вiтебським князем у 1101-1129 рр. Заперечення Л.Алексеєва (318, с.230-232), пiдтриманi О.Раповим (1332, с.56), зводяться до того, що нiби-то Вiтебське князiвство належало до Смоленської землi. Останнє може бути справедливим тiльки для короткого перiоду в другiй половинi XII ст., коли смоленська династiя переживала перiод найбiльшого розквiту. I то нам здається, що Давид Ростиславич, займаючи вiтебський престол, принаймнi номiнально залишався васалом полоцького князя. Про це свiдчать подiї 1167 р.
Ще одним пiдтвердженням того, що Святослав Всеславич був вiтебським князем, служить повiдомлення Iпатiївського зведення пiд 1180 р., де у розповiдi про похiд на Всеслава Васильковича, сказано, що дiд його брав участь у походi на Новгород, взяв дарохранильницю i начиння служебне в соборi, а також один погост новгородський приєднав до своєї землi. Якщо це не ремiнiсценсiї з походу Всеслава Брячиславича у 1065 р., коли було пограбовано собор св.Софiї в Новгородi i частину населення Новгородської землi переселено в полоцькi землi (у такому випадку лiтописець помилково прадiда Всеслава Васильковича назвав дiдом), то можна припускати, що мiж 1101-1129 рр. мiг мати мiсце прикордонний конфлiкт мiж Вiтебським князiвством i Новгородською землею. Такi сутички могли вiдбуватися i пiд час першого походу об'єднаних вiйськ на Полоцьку землю у 1127р.
Iснує малоймовiрна версiя нiби його дружина Софiя була тiткою iмператора Iоанна II Комнена. Якщо вона правдива, то це був другий шлюб князя вже у Вiзантiї i у вiцi близько 60 рокiв. Можливо через допомогу нової родини син Святослава зумiв утриматись у Полоцьку. Припускати, що один з молодших синiв полоцького князя мiг одружитись з вiзантiйською принцесою ще на Русi, знаючи що шлюби були тiльки скрiпленням дипломатичних угод, просто несерйозно (87, c. 185).
РОСТИСЛАВ-ГЕОРГIЙ ВСЕСЛАВИЧ (* 1070 ? † п.1130)
Народився в 1070 р. у Полоцьку [?]. Помер пiсля 1129 р. у вигнаннi у Вiзантiї. Майже всi iсторики вважають його наймолодшим з синiв Всеслава Брячиславича (592, с.71; 318, с.223-224, 231; 1332, с.56). Володiв якимсь удiлом в Полоцькому князiвствi. Напевно - Лукомським. Цей удiл вважався старшим за логойський i борисовський, князi яких вiдомi з другої половини XII ст. А отже у Лукомлi повинен був бути окремий князь уже у першiй половинi цього столiття. Виходячи з усiх знаних князiв полоцької династiї ним мiг бути тiльки Ростислав Всеславич у 1101 -1129 рр.
IX
БРЯЧИСЛАВ ДАВИДОВИЧ († пiсля 1130)
У 1127 р. був князем iзяславським i логойським (111, стб.298). Можливо, що вiн отримав цей удiл пiсля 1116 р., коли цi землi було вiдiбрано у Глiба, а їх попереднiй князь Роман помер у вигнаннi. Напевно, тодi ж угода Києва з Полоцьком була скрiплена шлюбом Брячислава з Ксенiєю, дочкою Мстислава Володимировича. Це не врятувало Брячислава Давидовича вiд вигнання.
***************
Наиболее вероятными участниками похода, по-видимому, можно считать Игоревичей, младших Святославичей и Ольговичей, Всеславичей Полоцких, некоторых других князей, у которых в биографии значится судьба изгоя, а также младших князей других родов.