Summer's Dawn : другие произведения.

Глава 6 (Vi)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Главгерои беседуют перед сном.

  
   Давай виключим свiтло i будем мовчати
   Про то що не можна словами сказати
   Не можна писати неможливо зiграти
   А тiльки мовчати тихенько мовчати
   Ми будем з тобою у лiжку лежати
   Лежати як снiг - водою стiкати
   Ми будемо жадно свої сльози ковтати
   А з ними слова яких не сказати
   Iрина Бiлик, Кузьма Скрябiн
   Я подивилась на годинник.
   - Iншику, тобi не здається, що вже пiзно?
   - Так-так, у цьому свiтi ж потрiбно спати... - вiн зi вдячнiстю подивився на мене. - Вiдновлюється тонус... Ну давай, ходiмо.
   Якби це було ще хоча б вчора, я б збiгала до ванної кiмнати, перевдяглася у якусь звабливу мiнi-сорочку та запросила б його до лiжка.
   Це було сьогоднi. I я провела його до своєї кiмнати. Не звертаючи на Iншукача жодної краплi уваги, як на предмет iнтер'єру, перевдяглась у м'якеньку пiжаму.
  -- Можна сьогоднi спати в твоїх обiймах? Просто так. Щоб вiдчувати свою не самотнiсть.
  -- Звiсно, Дитинко, можна.
  -- Тобi ж треба перевдягтися?.. - я розгублено подивилася на нього.
  -- Нiчого... такi простi речi, як зовнiшня оболонка, я навiть у цьому свiтi змiнюю без проблем. - Iншик миттєво перетворив рванi джинси та сорочку на таку ж саму пiжаму, як у мене. Я засмiялась.
   А вiн мiцно обiйняв мене.
   - Дякую, що погодилась менi допомогти. Завтра зранку почнемо пошуки... його для мене та сенсу для тебе.
   - А може, й не треба шукати того сенсу?.. - я обiйняла його у вiдповiдь i лягла, вкрившись своєю улюбленою зеленою ковдрою. Вiн лiг поряд, а я поклала голову на його руку i стала тихенько наспiвувати куплет, що був написаний на стiнi прямо перед моїми очима:

Ти не питай мене, чому наш час такий,

Коли навколо нас темна лиш вода.

I не питай мене, чому цей свiт такий,

Hапевно вiдповiдь тобi на це не дам.

  -- Талановитий це Славко Вакарчук, - тихенько озвався Iншик.
  -- Так, - вiдповiла я, - я дуже його люблю... хоча який вiн сумний...
  -- Зате який реальний...
   Ми помовчали.
  -- Ти бачиш сни? - раптом спитав вiн у мене.
  -- Бачу... але найчастiше кошмари.
  -- Що ти хочеш побачити... доброго?
  -- Сенс?..
  -- Якщо я не знаю сенсу, то як можу навiяти його тобi?
  -- Кохання?
  -- Кохання можеш побачити тiльки ти сама. А сексу в тебе й так було вдосталь.
  -- Щось вiще?
  -- А навiщо?.. - вiдповiв вiн у риму.
  -- Тодi... тодi казки.
   Вiн поцiлував мене у скроню.
  -- Засинай, Дитинко...
   Тiєї ночi я бачила найкращi казки своєї уяви.
   I то була найкраща нiч в моєму життi...
   Hавколо нас живуть, герої тих казок,

Якi в дитинствi ти усi перечитав.

У них i запитай, чому наш час такий

I чи було усе п'ять столiтть назад.

  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"