Ми сидiли в мене на кухнi. Сидiли за столиком i тихо розмовляли. Я казала якiсь слова... та не чула їх, нiяк не могла зрозумiти, що тiльки що зi мною сталося. Здається, я справдi знайшла друга. Друга з iншого свiту. Вiн с якоюсь дивною нiжнiстю дивився на мене, клав свою руку на мою, наливав менi чаю, кави, гарячого какао... усiх безалкогольних напоїв, якi можна було створити на моїй кухнi. I називав Дитинкою.
--
А як тебе звуть?..
--
Не знаю... - вiн задумливо подивився кудись. - Я зараз вже нiчого не знаю...
Стереосистема (iнша, чорна, вони були в мене в усiх кiмнатах) послухалась його i моментально зреагувала, перемкнувшись на пiсню Океану Ельзи:
Знаєш, я хотiв би знати,
Спати, чи пiти додому
Або випити на кухнi
Соку з льодом.
Може, я не хочу пити,
Жити - значить нiби бути.
Бути - значить майже жити
Може бути.
Пляма на стiнi вiд тебе
З неба, опустили землю
Темно, але неприємно
Досить, певно.
Темно, i мене заносить.
Значить...
Досить...
Ми з ним меланхолiйно прослухали пiсню.
--
Дитинко... яке б ти дала менi iм'я? Потрiбно ж менi у цьому свiтi якось називатися...
--
А давай... Шукач? - несмiло запитала я. - Ти ж когось шукаєш, так?..
--
Шукач... - вiн замислився. - Не звучить. Що ти думаєш про наймення Iншукач? Якщо я правильно розумiю вашу мову, це слово складає в собi i Iнший - не такий, як всi люди... i Шукач...
--
Добре, - я випила трохи кави. - Iншукач... Iншик! То кого ж ти шукаєш, Iншику?..
Судячи з виразу його обличчя, Iншик не знав, як це пояснити...
--
Ну добре, я спробую. - Вiн рiшуче випив цiлу чашку чаю i налив собi ще. - Ти ж розумiєш, що таке кохання?.. хоч в тебе його нiколи й не було...
Як же добре вiн мене знав. I я вiдповiла йому словами Алi Березюк:
--
Саме так... "ти анестезiя, ти моє забуття, та я не гумова лялька, а кохання не секс..." - так було все моє життя. Але, сподiваюся, я знаю, що таке кохання. Хоча й не дуже у нього вiрю...
--
Чому? - зацiкавився Iншик.
Замiсть вiдповiдi я перемкнула пiсню. Знов Юля, "Талiта Кум"...
я хочу, щоб вiчно жила
моя душа, твоя душа
я хочу, щоб вiчно жили
мої слова, твої слова
я тебе люблю
я тебе коха-ха-хаха...
- Вона смiється над коханням, - вiдповiв вiн. - Але я ж живий приклад того, що кохання є, розумiєш? Я прийшов сюди за своїм коханням. Прийшов з iншого свiту.
- Ви з нею були щасливi?.. - тихо запитала я.
- З нею?.. - Iншукач здивувався. - Це вiн, а не вона! Iстота, яка в цьому свiтi - iстота чоловiчої статi!
Так. Дожилися. Я вже п'ю безалкогольнi напої на власнiй кухнi разом з гомосексуалом.