| . |
Давно забутий початок.Частина 5.
РОздiл 30
Розплющивши очi,Джi побачила перед собою бiлу стелю Каїрської лiкарнi.Її руку мiцно стискав Джеф,а на лiктi смертельною хваткою прилип пластир,тримаючи товсту голку крапильницi.Ледве зрозумiвши де вона знаходиться дiвчина прийшла до тями.
-Ну як ти?-запитав хлопець.
-А як може себе плчувати людина з крапильницею?-вiдповiла дiвчина саркастичним тоном,зрозумiвши що образила хлопця.-Вибач,я нехотiла.Що кажуть лiкарi?
-Лiкарi кажуть щось неймовiрне,хiба що ти крадькома провезла стародавнє вино якому бiльше трьох тисяч рокiв.
-Я тебезовсiм не розумiю.-промовила Джi намагаючись хоч трохи пiдвестись на лiкарняному лiжку.
-Лiкарi сказали що ти отруїлась вином.-спантеличено вiдповiв юнак,сам не вiрячи в те що говорить.-Це...М'яко кажучи неймовiрно.
-Так,i справдi....
-Ти ж не пила?-незрозумiлим тоном сказав Джеф намагаючись необразити дiвчину.
-Ну звiсно нi!Як ти мiг таке подумати!Хоча....Ти,вiриш у якiсь надприроднi речi?-соромлячись запитала Джi,намагаючись не видатись божевiльною.
-Це як? Вампiри,вурдалаки.Ти це маєш на увазi?
-Може я i трохи не в собi , але ж не настiльки.-пробурмотiла дiвчина трохи знiтившись. -Я маю на увазi минулi життя.
-Ну,бiльше вiрю нiж нi.Був у мене один випадок...Моя знайома практикує ретро гiпноз,так от був у неї один пацiєнт...-Не встиг хлопець договорити,як Джi його перебила:
-Де?Де та жiнка?!-аж пiдскочивши на мiсцi вскрикнвла Джi.
-На моє нещастя у Каїрi.-вiдповiв чоловiк,вiдчуваючи смак нових пригод.
-Збирайся,ми їдемо!-мовила красуня,рiзким рухом вириваючи капельницю з руки.
-Але Джi!Ти в лiкарнi!Тобi не здається,що варто ще трохи тут побути?!
-Щось менi пiдказує,що вони нiчим менi не допоможуть.Або ж ти менi допомагаєш,або я пiду сама!-грiзним тоном сказала Джi склавши руки в боки,стоячи улiкарнянiй сорочцi,що бiльше смiшило нiж лякало.
-Джi i тридцять три нещастя!-буркнув Джеф кинувши її одяг.
-Може б ти вiдвернувся?-тримаючи в руках шорти з темного джинсу сказала дiвчина.
-Чого я там не бачив?-посмiхнувшись ляпнув Джеф.
-Iснує велика вiрогiднiсть,що бiльше i не побачиш!-прошипiла дiвчина ,показуючи пальцем на протилежну стiнку.-Бiгом!
Переконала.-сказав хлопець,з пос iшкою розвертаючись до стiни.
Декiлькахвилин чекання пройшли дуже швидко,Джеф занурився у свої думки про те,як дiстатися до мадам Терези,а Джi очевидно ,як вийти з лiкарнi непомiченими.
-То що,як ми вийдемо звiдси?-спитала дiвчина,розчiсуючи волосся.
-Через дверi,якщо тебе це втiшить.
-Це я зрозумiла,але як вийти щоб нас нiхто не помiтив?
-Я виходжу i вiдволiкаю лiкарiв на посту,а ти швиденько проскакуєш на двiр ззадi мене.
-То чого ми чекаєм?
-Ну,з Богом!-сказав Джефрi знервовано видихнувши.
Просунувши голову через дверi,чоловiк застав картину яка йому дуже сподобалась: бiля посту стояв чоловiк,явно єгиптянин з вагiтною дружиною i кричав на все вiддiлення.Крики що раз були гучнiшi i з жестикуляцiєю явно не задоволеної людини.
-У мене от-от дружина народить,який полiс!Швидко приймайте пологи!
-Але пане,такi порядки.Ми не можемоприняти вас без полiсу.
-А менi то що до ваших папiрцiв!Ви що ,хочете,що б вона прямо тут народила?О,збережи нас Аллах!За що ти нас караєш...
-Ця дискусiя очевидно довго триватиме,давай за мною Джi.-Сказав чоловiк,поманивши рукою.За мить вони вже йшли по лiкарняному коридорi,пiдходячи до посту медсестри,де i досi люди виясняли стосунки.
-Полiс!О Аллах,хто придумав цей полiс?-досi кричав чоловiк нервотично розмахуючи руками.-А цi,цi мають полiс?-запитав чоловiк тикнувши пальцем на Джефа i Джi.
-Звiсно мають!-сказала медсестра поки не зрозумiвши що вiдбувається.
Вiд цiєї фрази,вони аж завмерли.Парочка явно не чекала ,що їм так не пощастить.
-Гарний момент кажеш?-крiзь зуби прошипiла Джi сiпнувши хлопця за руку.
-Гей!Куди це ви зiбрались?-отямившись крикнула медсестра,хоча вже було пiзно.Пара вже була бiля виходу.
Вибiгши з лiкарнi з бiлими,як молоко обличчями,вони швидко заскочили в авто i вижавши в упор педаль газу,сховались посеред великого натовпу Каїрських вулиць.
Роздiл 31.
Каїр.Нашi днi.
Продвигаючись по тiсним вулицям мiста,парочка оговтувалась вiд пережитого.Вечiр вже наступав їм на п'яти,а в них все лише ускладнювалось.Покинувши авто на однiй iз вулиць,до мадам Терези вони вимушенi були йти пiшки.
-От скажи чесно,тобi зовсiм не шкода професора?-сказав Джеф втомленим тоном,надiючись що Джi одумається.
-Шкода,але вiн людина розумна,все зрозумiє.-сказала дiвчина,шукаючи виправдання своїм вчинкам.
-Ох ледi,я так не думаю.-сказав хлопець обiйнявши однiєю рукою дiвчину за плече.-Вiн три шкури з мене спустить якщо дiзнається.
-То давайизробим так щоб не дiзнався!-рiзкосказала Джi скинувши руку хлопця.-Нам ще довго йти?
-Нащастя вже прийшли.
Перед ними стояв двуповерховий будиночок,який явно знав i кращi часи.Майже на всiх балконах був позвiшений одяг,а на вулицях тхнуло свiжими верблюжими випорожненнями.Зайшовши у параднi дверi,пара пiднялась на другий поверх,i зупинилася перед затертими дерев'яними дверима.Джеф постукав у дверi i на порозi з'явилася жiнка в довгому платтi з бейзбольною битою в руках.
-Джефрi,-протянула жiнка,-Ти все ж знайшов час для зустрiчi зi мною!-сказала мадам Тереза i потягнулась з обiймами до юнака.
-Вiтаю Тi! Привiтно ж ти нас зустрiчаєш.-сказав Джеф киваючи в бiк бити.
-Незважай.Я думала це клiєнт вернувся,йому бачте не сподобалось що у минулому життi вiн був верблюдом,от i оббиває тепер всi пороги.Може ти представиш менi свою супутницю?
-Дiйсно,де мої манери....Джi-моя ходяча проблема.-сказав хлопець вказуючи на дiвчину,чим очевидно розгнiвив її ще бiльше.
-Ну хiба так говорять з царицями?Ну геть не змiнився.
-Тобто?-запитала дiвчина знiтившись.
-Тобто я чекала на тебе.Лягай на лiжко.-вiдповiла Тi.
-Але,може спершу варто поговорити?
-Менi твоя балаканина нiдочого.Зараз твоє друге Я все менi розкаже.
Джi лягла на лiжко i стала чекати що ж робитеме жiнка.Мадам Тi вiдкрила зi скрипом шухляду старого комода i дiстала звiдти якiсь трави.Позапалювавши їх вона почала щось бурмотiти поки кiмната заповнювалась пахощами.Звук її голосу ставав тихiшим i мутнiшим.Дiчина вже не могла розiбрати що говорить та жiнка,аж поки її свiдомiсть повнiсть не вимкнулась.
-Як тебе звуть?-Запитала мадам Тi.
-Нефертiтi-послiдувала вiдповiдь на древнєєгипетськiй.
-Що ти бачиш перед собою.
-Бiлий балдахiн i колони.Багато колон.
-Ти бачиш дзеркало?
-Так.
-Пiдiйди до нього i опиши себе.
-Не можу.
-Чому?-запитала жiнка глянувши на Джефрi.
-Ноги не слухаються.Я...Я.....-дiвчина почала задихатись .
-Зараз ти прокидаєшся,твої очi розплющуються...-монотонно сказазала мадам Тi,тримаючи мiцно дiвчину.
Джi прийшла до тями.Їй було дуже холодно i страшно.Очевидно здогадавшись наперед мадам Тереза приготувала плед i ромашковий чай.По трохи прийшовши до тями,Джi глянула на Джефа,який дивився на неї пустими очима.Пiсля чого пролунало запитання:
-I давно ти говориш на древнєєгипетському?
| . |
