Ой у лузi калинонька листя похилила,
Чогось моя Украiна знову зажурила.
Чи не вiтри пiвнiчнi листя пошматали,
Чи не знову яничари у полон забрали?
Чи не тлею вража сила стовбур облiпила,
Як дурманом, можновладцiв очi заслiпила.
Не гнись знову до землi, не журись, калино,
Прокидайся, встань на ноги, Божая дитино!
Ой, не може люд без Бога жити на Вкранi!
Вiн диктує "Одкровення", iх читаєм нинi.
Промiнь сонця розбиває нечестi нападки.
Наче Фенiкс, ми встаємо - Арiiв нащадки.
Нас Господь обрав, слов'яни, i вказав дорогу,
Тож залишимо Мамону, вклонимося БОГУ!
Жде нас Всесвiт, царство Боже - зоряна дорога.
У Соборностi слов'янськiй наша перемога!