Херрудом звався моцний ярл, що правив у Гаутландi. Вiн був жонатий. Дочку його звали Торою. Вона була найгарнiшою жiнкою з усiх i найшанобливiшою2 з усiма речами, якi краще мати, нiж не мати. В не¬ було й iнше ймення, кликали ¬¬ Ланню Замку, бо вона так перевершувала за красою решту жiнок, як лань перевершуг решту звiрини. Ярл дуже любив свою дочку. Вiн велiв зробити для не¬ альтанку неподалiк вiд зали конунга, а саму альтанку обнести парканом. Тодi ярл взяв звичай посилати доцi щось кожного дня задля ¬¬ втiхи, i казав, що буде триматися того звичаю.
Про це сказано, що вiн якогось дня подарував ¬й маленького вересового змiя, дуже гарного, i той змiй став ¬й до -усту, тож вона посадила його до ясенево¬ скринi, а пiд ним тримала золото. Недовго вiн там просидiв, перш нiж вирiс такий великий, як купа золота пiд ним. За тим вiн уже не вмiщався у скриню i лежав ззовнi, на кiльцi накривки. Дiйшло до того, що вiн уже не помiщався у самiй альтанцi, а золото пiд ним росло, як i вiн сам. Тепер вiн розлiгся довкола чертогу, так що його голова i хвiст зустрiлися, i кепсько стало мати з ним справу, бо нiхто не наважувався пiдiйти до альтанки через того змiя, крiм лише того, хто його годував, а жерти вiн потребував щодня цiлого вола.
Ярл завважив це собi за велику халепу, тож вiн дав непорушне слово, що вiддасть дочку за того, хто вб'г змiя, а золото, щоб пiд ним, стане посагом Тори. Чутки про це широко рознеслися кра¬ною, але нiхто не наважився випробувати себе у борнi з таким великим змiгм.
1)Варiант - Оленицю Замку чи Оленицю Мiста (Borgarhjört), або ще Гiрську Оленицю/Лань (якщо borg тут означаг не мiсто/замок, а гору). Взагалi hjört означаг саме "олень-самець".