Семунд Мудрий. Пiсня про Атлi гренландська

Пiсня про Атлi гренландська

Смерть Атлi

Гудрун дочка Гьюкi помстилася за братiв сво¬х, як про це сказано. Спершу вона вбила синiв Атлi, а тодi самого Атлi й спалила чертоги i все його вiйсько. Про це г пiсня:

Атлi послав

якось до Гуннара

хитрого мужа

наймення Кнефрод;

до двору Гьюкi

вiн дiстався

й до Гуннара зали,

до вогнища й пива.

Там княжичi пили

вино у Вальхаллi,

ховали в мовчаннi

ненависть до гунiв;

сказав тодi Кнефрод

холодним голосом,

муж пiвденний,

з високого мiсця:

"Послав мене Атлi,

змилений кiнь

темними хащами

¬хав незнаними,

щоб запросив я

при¬хати Гуннара

з шоломiв владиками

до Атлi додому.

Щити вас чекають

i списи iз ясеню,

шоломи золоченi

й гунськi раби,

попони, розшитi

срiблом i золотом,

сорочки червонi,

з древками дроти,

бахмати баскi.

Вам поле дадуть,

шир Гнiтахейду,

дзвiнкi списи,

золоченi човни,

багатi дари

i Данпа магток,

хащi великi,

що Мюрквiдом звуться".

Гуннар тодi

до Хегнi промовив:

"Що ти порадиш,

муже звитяжний,

подiбне почувши?

Злата не знаю

на Гнiтахейдi,

яким би самi ми

не володiли.

¦ в нас сiм залiв,

повних мечами,

рукiв'я у кожного

златом оздоблено;

мо¬, певно знаю,

конi найкращi,

мечi найгострiшi,

луки тугiшi,

у золотi бронi,

щити i шоломи

з Кьяра чертогiв,

усе в мене краще,

анiж у гунiв".

Хегнi мовив:

"Про що жiнка думала,

як слала нам перстень,

волосом пустища

мешканця зв'язаний?

Гадаю я, то засторога вiд не¬.

Вовче хутро

знайшов я на перснi,

вовчим шляхом

нам випало ¬хати".

Гуннара друзi

не намовляли,

родичi й радники,

ратники моцнi;

тодi мовив Гуннар,

як конунгу личить,

у залах медових,

у запалу сильнiм:

"Вставай нинi, Фьорнiр,

пусти по чертогу

братину злоту,

по людським рукам.

Вовк буде правити

Нiфлунгiв спадком,

старий, сiрохутрий,

як лишиться Гуннар;

чорнi ведмедi

зуби вгородять

у мешканцiв двору,

як Гуннар не вирушить".

Прощалися люди

з князями безстрашними,

плачем провадили

з гунського двору.

Тодi мовив юний

Хегнi нащадок:

"Нинi рушайте

в силi та славi,

як серце пiдкаже!"

Вони почвалали

горами галопом

на конях стрiмких

крiзь Мюрквiд незнаний;

весь Гунмарк дрижав

од ходи мiцнодухих,

гнали коней вони

полем зеленим.

Бачать вони

землi Атлi,

вiйсько могутнг

на замку високiм

Бiккi поставив,

зали пiвденцiв

з довгими лавками,

на стiнах щити,

сяючi тарчi,

з древками дроти;

Атлi там пив

вино у Вальхаллi,

варта назовнi

на Гуннара жде,

щоб вiйсько його

списами дзвiнкими

зустрiти, коли

князь битви захоче.

Сестра ¬х одразу

в залi помiтила,

братiв ¬¬ двох, -

мало пила вона:

"Тебе, Гуннар, зрадили!

Як зможеш ти, княже,

гунiв здолати?

Йди з зали негайно!

Краще б ти, брате,

вбрався в броню,

як во¬ни в шоломах,

Атлi дружинники,

сiв у сiдло

сяйного дня,

з волi твог¬

над трупом блiдим

норни б завили,

гунськi во¬тельки

перли би плуга,

й Атлi самого

ти кинув до змiй,

а нинi тебе вiн

до змiй попровадить".

Гуннар мовив:

"Пiзно вже, сестро,

кликати Нiфлунгiв;

звiдси далеко

люди мо¬,

геро¬ безстрашнi

на пагорбах Райну".

Схопили тодi Гуннара,

в кайдани забили,

друга боргундiв

мiцно зв'язали.

Хегнi сiмох

мечем посiк,

а восьмого

кинув у полум'я;

так маг смiливий

вражать ворогiв,

як Хегнi вражав

рукою свогю.

(...) Гуннара;

спитали смiливого,

чи хоче життя

готський правитель

златом купити.

Гуннар мовив:

"Хай серце Хегнi

вкладуть менi в руку

криваве, з грудей

гострим ножем

вирiжуть вершнику,

сину правителя".

Вийняли серце

Хьяллi з грудей,

поклали на блюдо,

понесли до Гуннара.

Тодi мовив Гуннар,

люду володар:

"Отримав я серце

боязливого Хьяллi,

не схоже на серце

Хегнi смiливого,

що сильно тремтить,

як на блюдi лежить,

тремтiло так само,

як в грудях лежало".

Хегнi смiявся,

як серце виймали

у нього живцем,

вiдмiтин коваль

дух не слабнув;

кинули серце

криваве на блюдо,

понесли до Гуннара.

Тодi мовив Гуннар,

Нiфлунгiв спис:

"Отримав я серце

Хегнi смiливого,

не схоже на серце

боязливого Хьяллi,

мало тремтить,

як на блюдi лежить,

не дуже тремтiло,

як в грудях лежало.

Так тобi, Атлi,

скарбiв не побачити,

як не побачити

радостi людям;

одному належить

з Нiфлунгiв роду

менi тагмниця,

тепер, коли Хегнi

втратив життя.

Був я непевний,

як жили ми двог,

впевнився нинi,

як сам залишився.

Хай править Райн

роздору пiском

геро¬в, прудкий,

Нiфлунгiв спадком,

асам вiдомим, -

у водах поховано

вальськi поруччя, -

ясного злата

в руках не тримати

гунськiм синам".

Атлi мовив:

"Готуйте повозку,

бранець у путах".

Атлi державний

¬хав на Глаумi,

[поруч його -]

свари шипи,

родичi ражi.

(...)

Гудрун богiв

зустрiла без слiз

у смутку палатах.

Гудрун мовила:

"Так тебе, Атлi,

помста дiстане,

як Гуннару часто

клятви давав ти

сонцем пiвденним,

Сiгтюра горою,

ложа конем

та Улля кiльцем".

Потiм повiз

гризучий вузду

скарбiв дарувальника,

Рогнiра чвар

до скринi смертi.

Князя живцем

кинули в яму,

де по пiдлозi

змi¬ ковзали,

а Гуннар самотнiй

взявся за арфу,

вдарив завзято

у струни скорботнi;

так маг золото

кожен звитяжний

нищитель перснiв

свог берегти.

Атлi по¬хав

краями сво¬ми

конем златоногим

пiсля убивства;

гамiр на дворi

конi вчинили,

зброя спiвала,

як з пустки вертались.

Йшла тодi Гудрун

Атлi назустрiч

з кубком золоченим,

князя вiтала:

"Прийми, владико,

у себе в палатах

радо вiд Гудрун

звiрят буркотливих,

що рушили в мару".

Чарки спiвали

зi зрiлим вином,

коли у палатах

балакали гуни,

мужi бородатi

смiливi зiбрались.

Пiшла тодi свiтла

(...)

хмiльним обнесла

витязiв дiса безумна

i частувала владику

блiдого i словом

Атлi принизила:

"Власних синiв,

володар мечiв,

кривавi серця

з медом ти з'¬в;

перетрави ти

людську дичину,

з'¬дену з пивом,

й назад поверни.

Ти не покличеш

уже до колiн

вiд пива веселих

Ерпа та Ейтiля;

ти не побачиш

як поруч сiдають

два златодавцi,

скоблять списи,

гриви стрижуть,

острожать коней".

Крик був на лавках,

скажене волання,

гамiр пiд шатами,

плакали гуни;

лиш Гудрун гдина

сховала скорботу

за сво¬ми братами,

стiйкими мов гори,

й за любими дiтьми,

нетямущими, юними,

яких народила вiд Атлi.

Сiяла золото

бiла мов лебiдь,

перснi червонi

кидала челядi;

долю зростила,

сплив свiтлий метал,

не шкодувала

розкошiв хатнiх.

Атлi сидiв

очманiлий од пива,

збро¬ не мав,

не вберiгся вiд Гудрун;

часто бували

в них зустрiчi лiпшi,

коли вiн при всiх

обiймав ¬¬ нiжно.

Ложу дала вона

кровi напитися

рукою смертельною

й вигнала псiв,

дверi замкнула

i челядь пiдняла,

дiм запалила,

так плату взяла за братiв.

Вогню вiддала вона

всiх, що були там

i пiсля убивства

при¬хали з Мюркхейму;

старi стiни впали,

палав дiм розкiшний,

обiйстя Будлунгiв,

згорiли, приреченi,

дiви щитiв,

потонули у пломенi.

Годi про це,

жодна потому

жiнка в бронi

за братiв так не мстилася;

вона мала трьох

народу правителiв

призвести до смертi,

перш нiж померла.

Ще бiльше про це сказано у "Промовах Атлi гренландських".

Примiтки i коментарi

Чи не центральна тема вольсунго-нiбелунгiвського корпусу наративiв - кривава драма при дворi гунського володаря Атлi/Етеля. Проте ¬¬ iнтерпретацi¬ у рiзних традицiях досить сильно розбiгаються залежно вiд обставин формування сюжету. Так, "Пiсня про Нiбелунгiв" подаг картину помсти Крiмгiльди сво¬м братам на чолi з Гунтером i, особливо, Хагену фон Троньг, котрий у нiмецькiй традицi¬ г не братом Гунтера (як Хегнi г братом Гуннара), а його радником. Це зумовлено, звичайно ж, специфiчною феодальною культурою середньовiччя, за якою чоловiк г важливiшим за родичiв. Протилежна ситуацiя в iсландськiй традицi¬: Гудрун мститься чоловiковi (Атлi) за смерть братiв. Це г вiдгомiн родоплемiнно¬ моралi, згiдно яко¬ навiть пiсля шлюбу i переходу жiнки до родово¬ спiльноти чоловiка ¬¬ кревнi родичi залишаються важливiшими. Тобто iсландська версiя сказання г бiльш арха¬чною. На давнг походження як цього сюжету, так i само¬ "Пiснi про Атлi", вказуг i метрика твору (не всi строфи витримано в гдиному метрi), i неузгодження багатьох рядкiв iз загальним ритмiчним малюнком (iнодi це ледь не проза), i специфiчнi тропи та термiни, якi часто не дуже надаються до певно¬ iнтерпретацi¬ (утiм, це почасти стосугться i попередньо¬ пiснi). Майже вiдсутнi елементи елегi¬. Перед нами - сюжетний епiзод, позбавлений рефлексiй, але не емоцiйно¬ складово¬. Iнша справа, що головна емоцiя тут - не сум чи скорбота, а кривавий пафос фаталiзму, урочиста зустрiч зi смертю i торжество помсти.

I це, до речi, також вказуг на арха¬чнiсть пiснi.

Iсторична основа цього сюжету загальновiдома. 437 року гуни знищили королiвство бургундiв на Райнi; тодi загинув бургундський король Гундiхарiй (Гуннар). А 453 року верховний правитель гунiв Аттiла (Атлi) помер на шлюбному ложi за нез'ясованих обставин. За однiгю з версiй, його вбила молода дружина Iльдiко (вiд германського iменi "Хiльда", звiдки також "Крiмгiльда" i "Грiмхiльд", матiр Гудрун), щоби помститися за батька i братiв, убитих гунами. Прикметно, що на континентi цей сюжет не набув розвитку нiде, крiм нiмецьких (особливо верхньонiмецьких) теренiв, а тi самi бургунди, готи, франки та ¬хнi нащадки його забули. Ще цiкавiше, що саме на Пiвночi ця iсторiя набула величезно¬ популярностi та значущостi, а iмена персонажiв (Атлi, Сiгурд, Гуннар, Хегнi тощо) - однi з найуживанiших принаймнi в Iсландi¬. Але про вплив вольсунго-нiбелунгiвсько¬ мiфологеми на нордичну лiтературу i культуру загалом треба говорити окремо.

Лишагться питання, чому цю та наступну пiсню названо "гренландськими". Тут не iснуг консенсусу. Можливо, цi пiснi було вперше записано чи принаймнi зведено в гдиний наратив саме у Гренландi¬, але жодного доказу цього не iснуг, втiм, так само, як i доказiв зворотнього. На суто мовному (лексичному) рiвнi цей текст досить арха¬чний i не дуже вiдрiзнягться вiд решти еддичних пiсень, тобто нема змоги казати про значний вплив гренландсько¬ мови, яка, втiм, i сформувалася пiзнiше, i не надто вiдрiзнялася вiд давньоiсландсько¬.

2. Вальхалла - взагалi-то так називагться легендарний чертог загиблих, де геро¬, враженi на полi бою, проводять вiчнiсть у бенкетах i погдинках, але тут маються на увазi палати Гуннара i (у строфi 14) - магток Атлi. Чому так? Можливо, це просто задля поетичного ефекту. Проте можливий натяк на подальшi подi¬. Тобто тi, хто тепер бенкетують у - буквально - чертогу загиблих, уже фактично г мерцями, жертвами насильницько¬ смертi.

5. Гнiтахейд - пустище, де було лiгво Фафнiра. Вбивши його, Сiгурд заволодiв Гнiтахейдом, а Гудрун отримала цю землю пiсля його смертi як частку вдови i передала Атлi в якостi посагу. Це гдине припущення, яке пояснюг, на яких правах Атлi зичить Гьюкунгам Гнiтахейд.

Данп - данський конунг iз "Пiснi про Рiга" ("Rígsþula"), але можлива й iнша iнтерпретацiя. У "Сазi про Гервара" ("Hervararsaga") наведено топонiм Danpastaðir як мiсце, де вiдбулася битва готiв iз гунами, тобто, радше за все - десь у долинi Днiпра, що досить iмовiрно, коли врахувати, що саме там було розташоване королiвство готiв у IV столiттi. Цi землi належали до гунських володiнь, вiдтак Атлi мав повне право зичити ¬х кому завгодно.

Мюрквiд - "Лiс мороку", див. прим. до строфи 1 "Сказання про Велунда".

7. Кьяр - див. прим. до "Сказання про Велунда".

8. мешканець пустища (heiðingja) - iмовiрно вiд heið - "вересове пустище", тобто хейтi на позначення вовка. У зачинi до "Давньо¬ пiснi про Гудрун" ("Загибель Нiфлунгiв") iдеться про перстень з рунами, перев'язаний вовчим хутром, що Гудрун надiслала Хегнi на знак застороги.

11. чорнi ведмедi (birnir blakkfjallir) - радше "чорношкiрi ведмедi"; тут не зовсiм ясно, в якому сенсi вжито blakk: або "чорний" ("чорно-синiй"), або "блiдий" ("сизий", "бiлий"). Тому, наприклад, в росiйському перекладi Корсуна йдеться про бiлих ведмедiв. Це, до речi, використовують як аргумент для об-рунтування гренландського походження пiснi. З одного боку це маг пiд собою певну рацiю: вiдомо, що бiлi ведмедi мають чорну шкiру пiд бiлим хутром. З iншого боку, бiлий ведмiдь Ursus maritimus iсландською називагться ísbjörn, себто "крижаний ведмiдь". Але невiдомо, коли саме ця форма набула широкого вжитку у скандинавських мовах.

12. з двору гунiв (ór garði húna) - а тут термiн "гуни" вжито на позначення Гьюкунгiв, тобто в якостi хейтi для геро¬в. Або це одна з помилок скрипторiв i укладачiв манускрипту.

Хегнi нащадок - у Хегнi було двог нащадкiв, Солар i Сневар, тож невiдомо, про кого з них тут iдеться.

14. Бiккi - з iнших пiсень вiдомо, що Бiккi був радником Йормунрекка, конунга готiв, тож тут спочатку можливо йшлося про Будлi (хоча той уже i помер на час цих подiй).

16. Атлi дружинники (at séa heim Atla) - радше "яких бачив [ти] в домi Атлi".

норни - взагалi-то це духи-охоронцi, богинi долi, але тут вжито в якостi хейтi на позначення жiноцтва. Тобто гунськi жiнки мали плакати над трупами сво¬х чоловiкiв.

гунськi во¬тельки (Húna skjaldmeyar) - тобто "гунськi щитовi дiви" (цей термiн зустрiчагться тут i у строфi 42): образ войовничих жiнок притаманний германськiй традицi¬, особливо раннього перiоду (взяти хоча б ¬хнiй мiфологiзований варiант - валькiрiй), вiдтак вiдбулася iнтерполяцiя цього уявлення i на гунiв. Невiдомо, чи г тут хоч якась iсторична основа.

18. друг боргундiв (vin Borgunda) - гдина схiдногерманська конотацiя Гуннара, не пов'язана з готами. Вiдомо, що бургунди, готи й вандали належали до схiдногермансько¬ спiльноти й розчинилися на теренах Римсько¬ iмперi¬ внаслiдок Великого переселення народiв.

У строфi 21 Гуннар просить принести йому серце Хегнi. Питання: навiщо? Далi в пiснi подагться вiдповiдь: мовляв, щоб упевнитися, що бiльше нiхто не знаг, де заховано скарби. Але це скидагться на пiзнiшу рацiоналiзацiю. Видатний дослiдник Арон Гуревич, посилаючись на вiдсутнiсть подiбних пояснень у "Промовах Атлi гренландських", зазначаг, що тут iдеться про рудимент якогось давнього мiфу, одним з елементiв якого було жертвопринесення. Однак уже на момент створення пiснi мiф було втрачено, вiдтак виникла необхiднiсть хоч якось витлумачити таку небуденну жорстокiсть щодо свого родича (до речi, тим самим може пояснюватись i дiя Гудрун щодо сво¬х синiв вiд Атлi, строфи 36-38).

Реконструкцiя цього мiфу - питання цiкаве, проте цiлком окреме.

22. Хьяллi - якийсь раб. Тут мiститься цiкаве уявлення, що у боязко¬ людини серце сильно калатагться навiть пiсля смертi, тодi як у хоробро¬ - нi. Це, звичайно, i соцiальний штамп.

24. вiдмiтин коваль (kumblasmið) - тобто той, чия зброя лишаг вiдмiтини на ворожих тiлах i обладунках, кеннiнг на позначення во¬на.

25. Нiфлунгiв спис (geir niflungar) - унiкальний кеннiнг на позначення конунга.

27. пiсок роздору (rógmalmi) - варiант "метал роздору", бо málmr означаг i те, i друге: кеннiнг на позначення золота (рiдше - срiбла).

29. свари шипи (rógþornum) - кеннiнг на позначення як збро¬, так i во¬нiв.

...богiв (sigtífa) - тут може йтися про Атлi та його людей у метафоричному сенсi, але не конче: як зазначаг Генрi Беллоуз, цей фрагмент "безнадiйно зiпсовано".

30. ...сонцем пiвденним (sól inni suðrhöllu) - радше "сонцем пiвденних палат", але тут радше за все сталася помилка (мало бути suðrænna замiсть оригiнального suðrhöllu).

гора Сiгтюра (Sigtys bergi) - тобто "гора Тюра [бога вiйни i двобою] перемоги", себто Одiна; втiм, яка саме гора магться на увазi - достеменно невiдомо.

кiнь ложа (hölkvi hvílbedjar) - кеннiнг на позначення спальнi або будинку в цiлому.

кiльце Улля (hringi Ullar) - Улль г локальним норвезьким мисливським божеством, атрибутами якого г лижi, лiк та стрiли, вiдтак його перстень - не прикраса чи знак влади, як притаманно германськiй традицi¬, а - можна припустити - особливий перстень для взводу тятиви.

гризучий вузду (bitul) - тобто кiнь (але це не троп, це звичайне слово).

скарбiв дарувальник (menvörð) - кеннiнг на позначення конунга, тут: Гуннар.

Рогнiр чвар (dolgrögni) - радше "Одiн жахливо¬ ворожнечi" (Рогнiр - одне з iмен Одiна), тобто кеннiнг на позначення конунга, тут: Гуннар.

скриня смертi (dauðs skokkr) - труна, проте може йтися i про мiсце загибелi як таке.

31. кинули в яму (lagði í garð) - "поклали у загорожу", бо garð це передусiм "огороджене мiсце", але може означати i двiр, i замок, i стайню, тож логiчно припустити, що йдеться про яму.

нищитель перснiв (hringdrifi) - кеннiнг на позначення конунга, тут: Гуннар.

32. ...конем златоногим (jó eyrskáan) - радше "конем, пiдкованим золотом", "взутим у золото".

33. ...звiрят буркотливих (gnadda) - власне gnadda означаг "буркотiти", "торохтiти", "ремствувати", видавати нерозбiрливi звуки, тобто тут радше "буркотунiв" чи щось таке. Слово "звiрята" вжито без особливо¬ певностi й додано за аналогiгю з англiйським перекладом Беллоуза й росiйським перекладом Корсуна. В оригiналi жодних звiрят немаг. Можливо, до речi, що це свогрiдна паралель до строф 40-42 "Давньо¬ пiснi про Гудрун", де Атлi наснилися зокрема i два цуценяти, чи¬ серцi вiн з'¬в iз медом. Вiдтак пiд "звiрятами"/"буркотунами" маються на увазi водночас i якiсь абстрактнi поросята, й цiлком конкретнi сини Атлi.

...що рушили в мару (niflfara) - тобто померли.

35. дiса - хейтi для жiнки, тут: Гудрун (див. прим. до строфи 16, вжиток термiну "норна").

36. володар мечiв (sverða deili) - кеннiнг на позначення конунга, тут: Атлi.

златодавцi (gulls miðlendr) - кеннiнг на позначення конунгiв.

38. стiйкими мов гори (bernharda) - вiд ber(g) - "гора", але тут можливi варiанти:

а). bernharda вiд björn - "ведмiдь", тобто "мiцними ведмедями";

б). bernhjarta, де hjart - "серце": "ведмежосердi", "з ведмежими серцями";

в). berghjarta - "з кам'яними серцями".

39. долю зростила (sköp lét hon vaxa) - у цiй короткiй фразi наведено один iз центральних мотивiв язичницько¬ фiлософi¬ (якщо тут можливо вжити такий термiн) давньо¬ Пiвночi. Взагалi ця формула зустрiчагться i в сагах. Доля людини уподiбнюгться до рослини, за якою годиться наглядати: докладати усiх зусиль для того, щоб гiдно зустрiти свiй присуд незалежно вiд його фактично¬ сутностi (а загалом iдеться про смерть). Стосовно Гудрун це означаг, що вона йшла до цього епiзоду (вбивство синiв i чоловiка, помста за братiв, знищення палацу гунiв) усе життя, а тi негаразди, що траплялися з нею, були лише черговими етапами цього шляху, i що вона все зробила як належить з точки зору хоч етично¬, хоч естетично¬, хоч метафiзично¬. Цiкаво, що геро¬ню "Пiснi про Нiбелунгiв", яка семантично вiдповiдаг Гудрун, автор цiлком конкретно засуджуг, називаг "вiдьмою" i "дияволицею" (втiм, див. строфу 35 - "дiса безумна").

42. Мюркхейм - те саме, що Мюрквiд.

43. ...трьох люду правителiв - Атлi та його двох синiв, або ж Атлi, Гуннара i Хегнi (так, i тут Гудрун опосередковано г причиною загибелi братiв), або нарештi Атлi, Гуннара й Сiгурда (з тексту "Саги про Вольсунгiв" можна зробити i такий висновок, див. епiзод, де Гудрун i Брюнхiльд починають сваритися через те, хто де маг стояти пiд час купання в рiчцi), i це ми ще не беремо пiснi "Пiдбурювання Гудрун" i "Промови Хамдiра", де через Гудрун також вiдбулося кiлька смертей серед аристократично¬ верстви...

Оставить комментарий © Copyright Семунд Мудрий (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 10/11/2015, изменен: 10/11/2015. 29k. Статистика. Поэма: Поэзия, Переводы Старша Едда Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Помста Гудрун свогму чоловiковi Атлi за вбивство Гуннара й Хегнi. Людожерство i спалення живцем сили-силенно¬ гунiв.

Семунд Мудрий : другие произведения.

Пiсня про Атлi гренландська