Семунд Мудрий. Промови Грiмнiра

Промови Грiмнiра

Про синiв Храудунга конунга

Храудунг конунг мав двох синiв. Один звався Агнар, а iнший - Гейрред. Агнару було десять зим, а Гейрреду - вiсiм. Якось вони удвох рушили на човнику з рибальським знаряддям трохи порибалити. Здiйнявся сильний вiтер, i ïх вiднесло у вiдкрите море. Крiзь нiчний морок дiсталися вони землi та подалися вгору, де зустрiли бiдне селянське подружжя. Поселяни надали ïм притулок. Бабця заопiкувалася Агнаром, а дiдо - Гейрредом.

Навеснi старий дав ïм човника. Старенька пiшла ïх проводити, а старий мав тим часом нетривалу бесiду з Гейрредом.

Вони пiймали попутнiй вiтер i дiсталися батькових володiнь. Гейрред був на носi човна. Вiн першим сплигнув на землю, за тим вiдштовхнув човника i мовив: "Пливи тепер, i хай тебе тролi вiзьмуть".

Човен рушив у вiдкрите море, а Гейрред пiшов до батька. Його добре зустрiли. На той час його батько помер, Гейрред був обраний конунгом та зробився достойним мужем.

Одiн i Фрiгг сидiли на Хлiдскьяльвi та оглядали всi свiти. Одiн мовив: "Бачиш Ангара, свого пiдопiчного, що вiн наплодив потвор iз тролицею з безоднi? А Гейрред, мiй пiдопiчний, став конунгом i нинi тримає землi".

Фрiгг мовила: "Вiн є скупий на харчi: морить голодом гостей, коли ïх прибуває забагато".

Одiн вiдказав, що це велика брехня. Вони побилися об заклад.

Фрiгг послала свою служницю Фуллу до Гейрреда. Та мала застерегти конунга про чужоземного чаклуна, що прибув на його землi, а впiзнати його можна буде за тим, що жоден собака, навiть найлютiший, не розкриє на нього пащу.

То i справдi був великий наклеп, буцiмто Гейрред конунг не є щедрим на харч, але подорожнього, на якого не нападе жоден пес, вiн усе одно повелiв схопити. Той носив синього плаща i назвався Грiмнiром, а бiльше нiц про себе не сказав, як його не розпитували. Конунг звелiв вiддати його на тортури, щоби зробити балакучiшим, i посадити мiж двох палаючих багать, де той i просидiв вiсiм ночей.

Гейрред конунг мав сина вiком у десять зим, названого Агнаром на честь брата його батька. Агнар пiшов до Грiмнiра i подав йому повний рiг, аби той напився, i сказав, що конунг чинить зле, катуючи безвинну людину. Грiмнiр випив. Та полум'я зростало i почало його пекти. Тодi вiн мовив:

Пломiнь яскравий

плоть менi палить;

облиш мене, жару!

Одiж горить,

задути не можу,

вогонь огортає.

Вiсiм ночей я сиджу

мiж палючих вогнiв,

нiхто не подав

питва анi ïжi,

крiм Агнара єдного,

що правити має,

Гейрредiв син,

землю тримати.

Шануйся ти, Агнаре,

щастя тобi

сам Вератюр позичає;

за теє питво

отримаєш ти

iстинно гарну вiддяку.

Земля є щаслива,

я бачив, лежить

близько до асiв та альвiв,

а у Трудхеймi

житиме Тор

до загину богiв.

Iдалiр - зветься

тая мiсцина,

де Улль звiв чертоги,

Альвхейм даровано

в давнi часи

Фрейровi сильними.

Третiй є двiр,

де лагiднi боги

срiблом прикрасили зали;

то - Валаскьяльв,

зведений асом

за давнiх-давен.

Сокквабекк - чвертий,

хвилi холоднi

над ним плескотять;

там Одiн i Сага

п'ють кожного дня

радiсть зi злотних чарчин.

Гладсхейм - то п'ятий,

де златосяйна

Вальхалла стоïть;

збирає там Хрофт

кожного дня

збройноубитих мужiв.

Впiзнати неважко,

у зали якi

Одiн вертає:

списи там за балки,

щити - за покрiвлю,

кольчуги на лавках.

Впiзнати неважко,

у зали якi

Одiн вертає:

вовк там сидить

коло брами на захiд,

схилився орел нагорi.

Трюмхейм - то шостий,

Тьяцi обiйстя,

моцного йотуна;

нинi там Скадi живе,

свiтлого бога дружина,

пiд батьковим дахом.

Брейдаблiк - сьомий,

зводив там Бальдр

зали своï

в землях отих,

знаю напевно,

лиха не скоєно.

Хiмiнбьорг - восьмий,

мудрого Хеймдалля

там володiння;

там божий сторож

п'є у домiвцi,

радiсний, гарнi меди.

Фолькванг - дев'ятий,

Фрейя там править,

сидячи в залi;

половину полеглих

щодня там збирає,

Одiн - всiх iнших.

Глiтнiр - десятий,

має стовпи золотi,

i срiбний там дах;

живе там Форсетi,

цiлими днями

тяжби усi розбирає.

Ноатун - одинадцятий,

зводив там Ньорд

зали своï

людей покровитель

храмом керує,

обряди виконує.

Кущами ряснiє,

високими травами

Вiдi - то Вiдара землi;

син там клянеться

верхи на конi

за батька помститись.

Андхрiмнiр-кухар

варить в Ельдхрiмнiрi

плоть Сехрiмнiра,

м'ясо чудове;

мало хто звiдає

ïжi ейнхерiïв.

Герi та Фрекi

м'ясом годує

переможний Герфадр;

тiльки вином

живиться Одiн

збройнопрекрасний.

Хугiн та Мунiн

щодня пролiтають

над Йормунгандом;

страшно за Хугiна, -

раптом не верне!, -

й так само за Мунiна.

Рине мiж хвиль

риба Тьодвiтнiра,

Тунду потоком;

струмiнь, гадаю,

не подолає

вражений в битвi.

Вальгрiндом зветься

брама священна до храму,

що в полi стоïть;

древнi ворота

мало хто знає

як вiдiмкнути.

Брам п'ять десяткiв

i ще сорок входiв

має, гадаю, Вальхалла;

вiсiм десяткiв ейнхерьïв

вийде iз кожноï брами,

рушивши в битву останню.

Кiмнат п'ять десяткiв

i сорок покоïв, гадаю,

Бiльскiрнiр має;

вмiстить чертог

нащадка мого

люду чимало.

Хейдрун - коза,

що стоïть на даху,

Лерадове листя скубе;

з вименi в неï

тече свiтлий мед

у глек невичерпний.

Олень Ейктюрнiр

стоïть на даху,

Лерадове листя скубе;

роги роняють

краплi у Хвергельм,

рiки такi напувають:

Сiд i Вiд,

Секiн i Екiн,

Свьоль i Гуннтро,

Фйорм i Фiмбультул,

Рiн i Реннандi,

Гiпул i Гьопул,

Гьомул i Гейрвiмул, -

житла богiв обтiкають, -

Тюн i Вiн,

Тьолль i Хьолль,

Град i Гуннторiн.

Вiна - одна,

друга - то Вегсвiнн,

третя - Тьоднума,

Нют i Ньот,

Нонн i Хронн,

Слiд i Хрiд,

Сюльг i Юльг,

Вiд i Ван,

Вонд i Стронд,

Гьолль i Лейптр, -

цi близь людей пробiгають,

падають в Хель преiсподнiй.

Кормт i Ормт

i два Керлауги

Тор переходить

кожного дня,

творить вiн суд

пiд Iггдрасiлем,

тодi асiв мiст

палає вогнями,

води священнi нуртують.

Глад i Гюллiр,

Глер i Скейдбрiмiр,

Сiльфрiнтопп i Сiнiр,

Гiсль i Фальхофнiр,

Гулльтопп i Леттфетi, -

аси на конях тих ïздять

кожного дня,

суд ïм творити

пiд Iггдрасiлем.

Кореня три

ростуть на три боки

з-пiд Iггдрасiля;

Хель попiд першим,

другий - над турсами,

третiй над родом людей.

Рататоск - бiлка,

бiгати має

стовбуром ясена;

орлинi слова

згори вiн домчить,

розкаже Нiдхьоггу внизу.

Чотири там оленя,

вигнувши шиï,

зелень скубуть:

Даïн i Двалiн,

Дунейр i Дюратрор.

Гаддя повзучого

пiд Iггдрасiлем

дурневi не зрахувати:

Гоïн i Моïн,

дiти Графвiтнiра,

Грабак i Графвьоллуд,

Офнiр i Свафнiр,

знаю я, мають

древо точити.

Аск Iггдрасiль

як потерпає,

не вiдають люди:

верхи ïсть олень,

стовбур гниє,

жере знизу Нiдхьогг.

Хрiст i Мiст, я волiю,

хай менi рiг пiднесуть,

Скеггьольд i Скогуль,

Хiльд i Труд,

Хльокк i Герфьотур,

Гьолль i Гейролуль,

Рандгрiд i Радгрiд

i Регiнлейф, -

пиво ейнхерiям носять.

Арвак i Альсвiнн

сонце нагору,

стомленi, тягнуть;

ïм попiд плечi

аси поклали

ковальськi мiхи.

Свалiном зветься

сонячний щит,

сяйво богiв;

гори i море,

вiдаю, спалить,

якщо упаде.

Сколль зветься вовк,

полює на свiтлу богиню

до самого лiсу,

iнший - то Хатi,

Хродвiтнiра син,

ïй передує на небi.

З Iмiра плотi

створено землю,

море - iз кровi,

гори - з кiсток,

лiси - iз волосся,

а з черепу - небо.

Бровами його

огороджено Мiдгард

богами для роду людей;

з мозку його

хмари важкiï

зробили на небi.

Улль привiтає

i решта богiв

того, хто полум'я втишить:

небо вiдкриється,

асiв обитель,

тому, хто зробить потрiбне.

Iвальда дiти

за давнiх-давен

створили Скiдбладнiр,

струг найстрiмкiший,

свiтлому Фрейровi,

синовi Ньорда.

Аск Iггдрасiль -

краще iз древ,

а Скiдбладнiр - iз човнiв,

Одiн - iз асiв,

Слейпнiр - iз коней,

Бiльрьост - з мостiв,

Брагi - зi скальдiв,

Хаброк - iз яструбiв,

а з песикiв - Гарм.

Глянув я нинi нагору,

до божих синiв,

до них вознесуся;

мають зiбратися

аси усi

в домi у Егiра,

пити у Егiра.

Звався я Грiмнiром,

звався Ганглерi,

Герьяном i Хьяльмберi,

Текком i Трiдi,

Тудом i Удом,

Герблiндi й Харом.

Садом i Свiпуллем

i Саннгеталлем,

Гертейтом й Хнiкаром,

Бьольверком, Фьольнiром,

Грiмом i Грiмнiром,

Глапсвiдом й Фьольсвiдом;

Сiдхорттом, Сiдскеггом,

Сiгфадром, Хнiкудом,

Альфадром, Вальфадром,

Атрiдом i Фарматюром.

Цi iмена

вiдтодi ношу,

вiдколи мандрую мiж люди.

Грiмнiром звався

я у Гейрреда,

Яльком - у Асмунда,

Кьяларом звався,

возячи санi;

Трор я на тингу,

Вiдур - у битвi,

Оскi та Омi,

Яфнхар i Бiфлiндi,

Гьондлiр i Харбард -

помiж богами.

Свiдур i Свiдрiр

я для Соккмiмiра,

в дурнi пошив

древнього йотуна,

стало життя

сина Мiдвiтнiра

здобиччю в битвi словеснiй.

Пива ти, Гейрреде,

пив забагато;

тяжко образив ти гостя,

не буде тобi

допомоги вiд мене,

анi од решти ейнхер'ïв,

анi вiд Одiна шани.

Багато я мовив,

а ти мало втямив,

недобрий твiй друг;

меч мого друга

бачу я нинi

весь у кровi.

Жертву, вражену лезом,

нинi отримає Iгг,

знаю про тебе:

життя добiгає кiнця;

дiси розгнiванi,

нинi ти зможеш

Одiна взрiти,

тому пiдiйди, як посмiєш.

Одiном нинi назвуся,

Iгг менi iнше iм'я,

звався я Тундом,

Ваком i Скiлфiнгом,

Вафудом i Хрофтатюром,

Гаутом й Яльком мiж асiв,

Офнiром, Свафнiром, -

гадаю, слова цi

всi стали мною єдиним.

Гейрред конунг сидiв, тримаючи на колiнах меча, оголеного до половини. Почувши, що Одiн наближається, вiн пiдвiвся, щоб закрити Одiна вiд полум'я. Меч випав з його руки i встряв рукiв'ям донизу. Конунг спiткнувся i перечепився, меч його прохромив, i вiн помер. Тодi Одiн зник. Ангар же став конунгом i довго правив.

Примiтки i коментарi

Своïм головним змiстом ця пiсня подiбна до "Бесiди з Вафтруднiром", але, на вiдмiну вiд неï, побудована як монолог Одiна, що дiлиться iз юним Агнаром знаннями мiфологiчного характеру на знак подяки. Тут Одiн переважно змальовує будову "Верхнього свiту", де мешкають аси.

Сюжет прозового обрамлення пiснi потребує, на мою думку, спецiальних коментарiв, якi допоможуть краще зрозумiти нордичну ментальнiсть.

По-перше, мотив братовбивства. Бо ж Гейрред, вiдштовхнувши човен iз братом вiд берега, фактично вiдправив його поза межi Кола Земного: хай, мовляв, тролi тебе вiзьмуть! Цей пiдступ пiдказав йому нiхто iнший, як Одiн. Якi спонуки рухали однооким богом - хто його зна. Цiкаво iнше. Часто доводиться читати, що у язичницькiй культурi братовбивство є рiччю цiлком природною i навiть похвальною. Ба й справдi: Ромул укотрупив Рема i став героєм, брати-Пандави завзято рiзали родичiв-Кауравiв на Курукшетрi пiд завивання Крiшни, наш святий Володимир замовив убивство брата свого Ярополка... "чи сказано досить"? Але. Вбивства родичiв, особливо серед вiнценосних сiмей, аж нiяк не припинилися iз прийняттям християнства, яке начебто "пом'якшило звичаï". Та й за поганства, притаманного родоплемiнному устроєвi, братовбивство мало неоднозначне трактування. Знищивши людину власного роду, вбивця зменшував родову мiць не лише на матерiальному рiвнi, а на духовному: адже тим самим провокував появу ображеного, розгнiваного духа, що мiг мститися всьому родовi за свою смерть (звiдти почасти образ упиря, що нападає на своïх прижиттєвих близьких). У "Повчаннях Високого" братовбивця i його нащадки прямо названi тими, кому не можна довiряти. У "Беовульфi" королiвський радник Унферт, попри свою мужнiсть i звитягу, заплямований убивством братiв. Гудрун iз "Саги про Вольсунгiв" жахливо мститься чоловiковi (Атлi) за братiв.

"Чи сказано досить?" (с).

У "Промовах Грiмнiра" кара за фактичне убивство брата вiдтермiнована, проте неуникненна. Гейрред конунг при всiй своïй щедростi та iнших чеснотах не проходить випробування, порушивши закон гостинностi. Звичайно, саме за це, а не за той давнiй злочин карає його Одiн. Але чи такий уже Гейрред гарний правитель, коли так легко пiддається впливам? Чи мiг вiн не послухатися поради Одiна, чи мiг згодом не зважати на слова служницi Фрiгг? I чи не за ту психiчну пiддатливiсть - у тому числi - Одiн його покарав? Цiлком iмовiрний iдейний лейтмотив "Промов Грiмнiра" полягає у тому, що справдi гiдний властитель не починає свого шляху iз убивства родичiв.

Але цей коментар скидається на банальну рацiоналiзацiю, тому розглянемо ритуально-мiфiчний аспект цiєï пiснi, а саме - жертвопринесення.

У фундаментальнiй працi Дж. Фрезера "Золота гiлка" дослiджено рiзнi види актуалiзацiï архетипу Священного Правителя, чи пак Царя-Мага. Згiдно теорiï Фрезера, мало не всiм архаïчним суспiльствам на певному етапi розвитку робився притаманним образ вождя, що втiлював чiльне божество i був його земним "заступником". Якщо спiльноту спiткало якесь лихо - байдуже, програна вiйна, епiдемiя, засуха, мороз, неврожай, - провину покладали на священного правителя - ач, не такий уже i священний, не можеш домовитися з богами. Царя, в якого вийшов "термiн придатностi", приносили в жертву: почасти у якостi покарання, почасти задля оновлення свiту.

На мою думку, саме таке "оновлення" змальовано у пiснi "Промови Грiмнiра". Вiсiм ночей сидiння Одiна мiж двох багать (дiя вiдбувається у дев'яту нiч), як i його мiфологiчнi спiчi - нiщо iнше, як пiдготовка до ритуалу. Невипадкова присутнiсть i сина конунга: адже Одiн благословив його на правлiння, передавши йому таким чином батькiв фарн, цебто мiстичну владу. Звичайно, на момент запису пiснi мотив "оновлення конунга" був уже пiдзабутий i не становив для авдиторiï такого iнтересу, як всi отi мiфологiчнi описи, що ïх промовляє Одiн. Взагалi, як вiдзначав Гуревич, "Старша Едда" сповнена рiзних ритуально-мiстичних рудиментiв, багато з яких стосуються саме людських жертвопринесень.

Iм'я "Грiмнiр" означає "Той, що пiд личиною", i вказує на чарiвницьку здатнiсть Одiна приймати рiзнi подоби.

3. Вератюр - Одiн, вiд iменi "Тюр": нордичний бог "правильноï", "статусноï" вiйни, судового двобою, ранiше, ймовiрно, голова пантеону (принаймнi на локальному рiвнi); згодом "делегував" частину повноважень Одiну i ввiйшов до традицiï у якостi його сина.

5. Iдалiр - "Тисова долина"; з тисiв робили луки (в тому числi знаменитi англiйськi longbow, з яких хлопцi Робiна Гуда полювали на оленiв i шерифiв), а лук i лижi - атрибути Улля.

Улль - шановане у гiрських районах Норвегiï та Швецiï божество, ймовiрно дуже давнього (чи не палеолiтичного!) походження, покровитель мисливцiв.

Альвхейм - досл. "Альвата хата", житло альвiв.

Фрейр - син Ньорда (див. мою примiтку до строфи 38 пiснi "Бесiда з Вафтруднiром"), вельми шановане божество з роду ванiв, покровитель стану бондiв, вiдповiдальний за водойми, плодючiсть, "статусне" мореплавство (таке, що не передбачає кривавих набiгiв). Його частенько зображали зi здоровенним фалосом.

...сильними (tivar) - богами.

Назви дворiв (строфи 7,8, 11-16) перекладаються наступним чином:

Сокквабекк - "Вантажений лавками"; Гладсхейм - "Радiсне житло"; Трюмхейм - "Гамiрне житло"; Фолькванг - "Поле битви"; Глiтнiр - "Блискучий"; Ноатун - "Корабельне мiсце".

7. Сага - йдеться про Фрiгг. Зi словом "сага" (лiтературний жанр), швидше за все, нiчого спiльного, це просто омонiми.

11. Тьяцi - йотун, якого за одною з версiй убив Одiн, за iншою - Тор за допомоги Локi. Скадi - його дочка (iмовiрно, до речi, що спочатку це було божество, еквiвалентне Уллю, його жiночий, "зимовий" варiант - пор. iз Артемiдою еллiнiв), що прийшла до богiв просити у якостi викупу за батька собi чоловiка зi стану асiв. Мабуть, аси могли просто вбити ïï чи прогнати, але, будучи хлопцями цивiлiзованими, не схотiли запаскуджувати кров'ю власне житло, тому запропонували Скадi обрати собi чоловiка, дивлячись не на обличчя, а на... ноги. Їй дуже сподобалася одна пара нiжок, i, подумавши, що це Бальдр, найгарнiший iз асiв, обрала його. На ïï жаль, то виявився Ньорд. Їхнє подружнє життя не склалося: жити на березi моря Скадi не змогла, бо ïï дратувало квилiння чайок, а Ньорд не бажав мешкати в горах, бо вовче виття заважало йому спати. До речi, цей мотив (коли подружжя не мешкає разом через подiбнi гiрсько-моряцькi проблеми) загалом популярний у германському фольклорi.

14. Фрейя - дочка Ньорда, сестра Фрейра, нордична Афродiта, хоч, як випливає зi строфи 14, i не без певних мiлiтарних конотацiй. Також вважалася богинею чарiв i всякоï розпусти. Їздила на колiсницi, запряженiй кицями.

15. Форсетi - "Головуючий на тингу", бог правосуддя i закону, ймовiрно, фризького походження (пор. фризьке Foseti).

16. У цiй строфi Ньорд постає як iсландський годi - голова годорду (округи), на "балансi" якого був язичницький храм (згодом - церква), i обов'язок виконувати ритуали, - ще одна актуалiзацiя архетипу Священного Правителя.

17. Вiдар - син Одiна, що помститься за нього у Рагнарьок (див. строфу 55 "Пророцтва Вельви" i строфу 53 "Бесiди з Вафтруднiром").

18. Андхрiмнiр-кухар - в оригiналi просто "Андхрiмнiр".

Ельдхрiмнiр - казан, у якому вариться м'ясо вепра Сехрiмнiра; цю свинюку можна ïсти безкiнечно, позаяк на кiстках за нiч наростає м'ясце. Елемент -хрiм (hrim) в усiх трьох словах не має нiчого спiльного iз хрiмтурсами, бо перекладається як "сажа".

19. Герi та Фрекi - вiдповiдно "Жадiбний" i "Ненаситець", вовки, хатнi тваринки Одiна.

20. Хугiн (вiд huga - "думати) - "Розумний"; Мунiн (вiд muna - "пам'ятати") - Пам'ятливий, - круки Одiна, що цiлий день лiтають понад свiтом, а тодi розповiдають хазяïну, що бачили.

...над Йормунгандом - над Свiтовим Змiєм, що оперiзує всесвiт, тобто над цiлим свiтом.

21. риба Тьодвiтнiра - iмовiрно, Йормунганд; Тьодвiтнiр - вовк Фенрiр.

Тунд - "Роздута", рiка, що оперiзує Вальхаллу.

22. Вальгрiнд - "Брама мертвих", головнi ворота Вальхалли.

24. Бiльскiрнiр - "Свiтлобагатий", чертог Тора.

25. Лерад - ясен Iггдрасiль.

26. Ейктюрнiр - досл. "Дуборогий".

Хвергельм (Хвергельмiр) - "Кипучий казан", джерело у Хель.

Назви рiк зi строф 27-29 здебiльшого можна перекласти. Так, Сiд - "Повiльна", Вiд - "Широка", Свьоль - "Холодна", Фiмбультул - "Чарiвний спiвець", Гейрвiмул - "Сповнена списами", Слiд - "Отруйна" (згадується у "Пророцтвi Вельви"), Сюльг/Сiльг - "Ковток", Юльг/Iльг - "Вовчиця", Лейптр/Лейфтр - "Блискавка"; Рiн, iмовiрно, це Райн, а Вiна, iмовiрно, - Двiна.

29. ...асiв мiст - веселка; ця споруда бiльше вiдома в нордичнiй традицiï пiд назвами "Бiльрьост" i "Бiфрьост" - досл. "Тряський шлях".

30. Iмена конячок асiв перекладаються наступним чином:

Глад - "Радiсний"; Гюллiр - "Золотавий"; Глер - "Свiтло"; Скейдбрiмiр - "Той, що фурчить на бiгу"; Сiльфрiнтопп - "Срiбляста холка"; Сiнiр - "Жилавий"; Гiсль - "Сяючий"; Фальхофнiр - "Мохноногий"; Гулльтопп - "Золота холка"; Леттфетi - "Легконогий".

32. Рататоск - "Гризозуб", вiрогiдно - далекий родич мультяшноï мишi наймення Рататуй.

Нiдхьогг - чорний змiй, що пожирає трупи в Хель (див. строфи 39 i 66 "Пророцтва Вельви").

33. Оленi Даïн i Двалiн не мають до тезок з народу двергiв жодного стосунку.

37. Арвак i Альсвiнн - вiдповiдно "Раннiй" та "Прудкий": конячки, що тягнуть сонце небосхилом. Ковальськi мiхи боги поклали на них чи то щоби роздмухувати жар сонця, чи то зi щирого садизму.

39. Свалiн - досл. "Охолоджувач", чи пак "Холодильник". Вiн начебто має брати на себе частину сонячного жару. Взагалi, образ сонячного щита, що ïде небом на возику, вiдомий на Пiвночi ще з доби Бронзи (найвiдомiший артефакт - так звана Трундхольмська солярна колiсниця з Пiвнiчно-Захiдноï Зеландiï, описана зокрема археологом Оле Клiндтом-Йенсеном у його книзi "Данiя до вiкiнгiв").

39. Сколль - "Омана"; Хатi - "Ненависть".

Хродвiтнiр - вовчик Фенрiр.

У строфi 42 Одiн радить загасити вогонь, щоби дим розвiявся i вiдкрилося небо.

44. Скiдбладнiр - "Дошкобудований", корабель Фрейра, що його за потреби можна розiбрати i сховати до гаманця. У його вiтрила завжди дує попутнiй вiтер.

Слейпнiр - "Швидкоковзаючий", чарiвний восьминогий кiнь Одiна.

Бiльрьост - веселка (див. примiтку до строфи 29).

Брагi - норвезький скальд IХ столiття на прiзвисько Старий, що згодом став божественним покровителем поезiï (чи то просто цiкавий збiг iмен).

Хаброк - "Довгi штани", натяк на характерне оперення на яструбиних ногах.

Гарм - хтонiчний песик, що проковтне мiсяць (див. строфу 44 "Пророцтва Вельви").

Деякi псевдонiми Одiна у строфах 46-49 можна перекласти так:

Грiмнiр - "Той, що пiд личиною"; Ганглерi - "Мандрiвник"; Трiдi - "Третiй"; Герьян - "Повелитель воïнiв"; Хар - "Сивий" чи "Високий"; Сад - "Ситий", "Вдоволений" (а нiякий не "де Сад", як дехто вже припустив!); Хнiкар - рiзновид морських потвор, чудовисько, що може приймати подобу гидкого жмутку водоростей або прегарного коня, в шотландському острiвному фольклорi вiдома як "кельпi", згадується також у монографiï Бенджамiна Торпа "Нордична мiфологiя"; Больверк - "Лиходiй" (див. "Молодшу Едду" чи мiй коментар до "Повчань Високого"); Сiгфадр - "Батько перемог"; Альфадр - "Всебатько"; Вальфадр - "Батько полеглих"; Кьялар (...) возячи санi (Kjalar, // er ek kjálka dró) - гра слiв: kjálka - це санчата, ґринджоли, одначе жодноï iншоï згадки про те, як Одiн тягав санi, менi не вiдомо; Яфнхар - iмовiрно, "Рiвновисокий", Харбард - "Сивобородий" (див. "Пiсню про Харбарда" зi "Старшоï Едди").

У строфi 50 йдеться, швидше за все, про поïздку Одiна до велета Вафтруднiра (див. пiсню "Бесiда з Вафтруднiром").

52. ...недобрий твiй друг, - себто Одiн, що здумав чергову капость.

53. ...дiси розгнiванi - дiси, духи-хранителi, покинули тебе.

54. ...гадаю, слова цi // всi стали мною єдиним, - цi рядки можна тлумачити так, що кожне з iмен Одiна позначає якусь одну його властивiсть, але зрештою всi цi властивостi зливаються в єдиному образi; Одiн набуває цiлiсностi, втiлюючи всi своï жахливi епiтети. Не кожен витримає таке видиво! Бiдний, бiдний Гейрред конунг...

Комментарии: 2, последний от 15/04/2017.
Размещен: 11/12/2012, изменен: 29/07/2014. 31k. Статистика.
Поэма: Поэзия, Переводы

Связаться с программистом сайта.
Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"
Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"

Комментарии: 2, последний от 15/04/2017. © Copyright Семунд Мудрий (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 11/12/2012, изменен: 29/07/2014. 31k. Статистика. Поэма: Поэзия, Переводы Старша Едда Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Про закони гостинностi та про нордичний свiтоустрiй.

Семунд Мудрий : другие произведения.

Промови Грiмнiра