Так, я його вбила...
Самиздат:
[Регистрация]
[Найти]
[Рейтинги]
[Обсуждения]
[Новинки]
[Обзоры]
[Помощь|Техвопросы]
Так, я його вбила...
Вже третю нiч очей не закривала,
Усе сидiла плачучи над ним,
Воно лежало, навiть не кричало,
Вiд болi iнколи трусилося, стогнало,
Вже лiкарi його не лiкували,
Бо говорили, що не буде жить,
Але дитя боролося з хворобою,
Йому малому, так хотiлося ще жить.
Воно, маленьке, i лiжечку лежало,
Iз жаром, бiле, теж давно не спало,
Вже вимучене, навiть не кричить,
А що йому такому говорить?
Лиш пам'ятаю, кiлька раз сказало:
"Мамочко, дай трiшечки води!"
I я над ним сидiла умирала,
Не знала як йому допомогти,
Воно так тяжко дихало, страждало,
Не знала я тако§ ще бiди.
Там сидячи, я кожну мить згадала:
Як я його у господа благала,
I як воно з'явилося на свiт,
Тако§ радостi, я бiльше i не мала,
I було чудо - його кожен день ростить.
Усе, усе на свiтi пам'ятала,
Але, воно не §ло i не спало,
Можна сказати просто доживало,
А я над ним сидiла i чекала...
Над тим, кого найбiльше я любила,
Над тим, за ради кого в свiтi жила,
Його колись на свiт я породила,
Й не вберегла...
Не правильно глядiла?
Так я й в здоров'§
Не вiдходила вiд нього,
Глядiла дуже, хлопчика малого.
I зараз, ладна я життя вiддати,
Здоров'я своєму сину дарувати.
Ну, зрозумiйте, я тодi хотiла,
Щоб не страждало те дитя,
Не заслужило,
Воно, щоб не вмирало i не жило,
Так, я його просто задушила...
Хiба ви думаєте пiсля того б жила?
Я б i себе в той день ще отру§ла,
Та в цю хвилинку я сусiдку встрiла,
Й вона мене тодi не зрозумiла.
I зараз суд, я все Вам розповiла,
Судiть панове, та я б попросила,
Не дайте каторги,
Бо я б з цим все одно б не жила,
Пустiть мене до сина, я пiду,
А Ви ще довго згадуйте бiду,
Як мати свого сина задушила.
Связаться с программистом сайта.