Голяк Андрей Романович : другие произведения.

Обряд Розрiзання Яблука

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Сборник текстов к одноименному альбому группы "Окрема Територiя".

   Intro.
  
  -- Я забираю вас з собою
   Марити неспокоєм,
   Я забираю вас з собою
   Носити в долонях дощ.
   Знедоленi пасинки хтивих розваг,
   Я звертаюсь до вас на порогах площ -
   Дивiться на мене -
   Я
  -- Розрiзаю
   Яблуко.
   Час кам'яних iдолiв вже скiнчився,
   А час дерев'яних iдолiв ще не настав.
   Це мить, коли вмирають боги
   I народжуються богочоловiки.
   I головне - вчасно вмерти,
   Щоб встигнути вчасно народитись.
  
  --
  --
  -- ВОРОЖБА
  
  -- Берегом
   Ранку тендiтного
   Хтось тiкав,
   Наче навiжений,
   Уносив
   Сон пiд сорочкою -
   Крадену
   Сповiдь причинної.
  
   Стогiн болю тугий
   Скроню п`ястом швидким
   Пестив-цiлував.
   Виливав далечiнь
   В очi рухом повiк -
   Сонце доганяв
   Мити спокiй
   Чужою сльозою
   За пороги
   Вертатись водою
   Плачем далеких гiр.
  
   Вiдгуляв
   Свято приречених,
   Через край
   Лився на землю хмiль,
   Пострiли,
   Дзвони лякаючи,
   Танцювали
   В небi пробитому.
  
   Присмак кровi гiркий
   В горлi в`язав слова -
   Криком виштовхнув.
   По холоднiй землi
   Котилася голова -
   В темне зазирнув
   Мити спокiй
   Чужою сльозою,
   За пороги
   Вертатись водою,
   Плачем далеких гiр.
   Ворожба
   Чорною чаплею
   Крилами нiч торка.
   Зазирав
   У вiкна пустих криниць,
   Вiдповiдi шукав.
   Околиця спогадiв окреслена втомою вiдьми...
   Околиця спогадiв позначена полум`ям слiв її...
   Вино прокльонiв пролито -
   Розцвiтає кропива вночi,
   Безокий звiр виходить iз хащ до тебе.
   Земля горить,
   Траву палить,
   I я горю -
   Тебе палю,
   Земля горить,
   Камiнь палить,
   I я горю -
   Тебе палю...
   Ворожба
   Чорною чаплею
   Крилами нiч торка...
  
  -- Дивись, i побачиш...
  
   Дивись, i побачиш...
   Дивись, i побачиш
   Як зiм'ята трава ховає слiди,
   Як спiвають роси - вiдлуння води,
   Не дай менi накричати бiди,
   Не дай менi наврочити бiди...
  
   Мати Вогню, чеканням поїш вiкно,
   Знаю, чому кропиш слiди вином,
   Шлеш кажанiв - побачте i розкажiть
   Як цвiркуни виплакали мить.
  
   Врода зловiсная
   П'яною квiткою
   Стане цвiсти,
   Довго блукатиму,
   Стежку шукатиму -
   Тебе знайти.
  
   Дай-но менi, дай-но менi
   Зiлля приворотного...
   Дай-но менi, дай-но менi
   Зiлля приворотного...
  
   Мiсяць у спину, темрява у вiчi,
   Сичання гадюче Коркуш накличе -
   Сестро змiїна, сядь-но до столу,
   Випий безсоння з моєї долонi.
  
   Мавки, кружляючи,
   Смутку торкаючись,
   Ваблять мене,
   Хтось невiдспiваний
   Третiми пiвнями
   Сполохи жне.
  
   Вдягнеш мене пiснею замовлянь,
   Пiвнiч мине - випитий дурман,
   В брами очей прокрадеться забуття,
   З твоїх ночей не матиму вороття.
  
  -- СЕКРЕТИ МАЙЯ
  
   Чому смiються боги,
   Ледь побачивши тебе
   Танцюючим?
   Чому Чаклун Колiбрi
   Сiв з тобою
   За святковий стiл?
   В День Пожертви сходи в небо
   Будуть бачити червоне
   I слiди на собi,
   Руки там тримають руки -
   Там царює бог, що прагне кровi.
  
   Я знаю - тобi вiдомi Секрети Майя.
  
   Кроки вибраних згасають,
   Наче сонце, що цiлує
   Обрiй.
   Iдоли ховають радiсть
   В темних зморшках
   Кам`яних облич.
   Через мить верховний Паба
   На жертовник теокаллi
   Покладе обранця,
   I в нервовiм бурмотiннi
   Ритуальних барабанiв
   Хтось побачить Дверi.
  
   В Домi Сонця чекатимуть гостя.
  
  
  
  
  -- ГОЛОСИ
  
   Брате мiй,
   Хочу розповiсти тобi про себе...
   Уяви на мить, що ти - це я...
   Я розумiю, що бути мною незручно.
   Це - як дивитись в очi слiпого,
   Це - як пити iз дзеркала,
   Це - як тiкати вiд власної тiнi.
  
   Голоси,
   Що кличуть тебе,
   Голоси,
   Що несуть тебе,
   Лелеки, що знають
   Давнiй обряд Священного Смутку
   I осiнь, що шле тобi листя замiсть листiв.
  
   Заповiт волхвiв ти щодня читав на своїх долонях,
   Слухав смiх лелек, що шукали стрiл у висотi небес,
   Виливав свiй плач за померлими на чужих могилах
   I гарячу кров ти перетворив на мiцне вино.
  
   Голоси,
   Що читають час,
   Голоси,
   Що бiжуть вiд нас,
   Прокинешся мертвим, i станеш прозорий, мов день,
   Пройдеш повз них - нiхто не побачить тебе.
  
   В тебе опаленi вiї i сльози на очах...
  -- Не можна дивитись на сонце, не прикриваючись рукою...
  
  
  --
  -- ПРОКЛЯТИЙ
  
  -- Плачуть
   Мертвонародженi дiти,
   Розпадається свiтло
   I з`являєшся ти.
   В розпачi
   Тихо гинуть рослини,
   Та, наче мертвий годинник,
   Ти продовжуєш йти.
  
   Бачу,
   Як згортається простiр -
   Мов незваного гостя
   Зустрiчають тебе.
   Хвилi
   Потойбiчних оркестрiв
   Божевiльний маестро
   Розплескає, й пiде.
  
   Хто це?
   Iрреальнi iстоти
   Виринають навпроти
   В танцi хворих дзеркал.
   Вплетений
   У вузол дивних мелодiй,
   Ледве ступиш за обрiй -
   I закiнчиться Бал.
  
   Чути крики рослин,
   Що втрачають своє насiння,
   Пролунало Сумне
   I згорнулося в Плач.
   На блукання приречений,
   Хтось шукає дощу корiння,
   У Самоту свою
   Загорнувшись, мов в плащ.
  
  
  --
  --
  -- НЕ МИНАЙ
  
  -- Не минай мене...
   Не минай мене..
  
   В тонких пальцях тримаєш секунди,
   Ловиш мелодii зимової флейти -
   Не минай мене...
  
   Ловиш краплини земного кохання,
   В розкритих долонях несеш за обрiй -
   Не минай мене...
  
   Дивишся з ночi у вiкна Безсоння,
   Твiй колiр - прозорий, iм`я твоє - Все...
   Не минай мене...
  
   Нiмий композитор торкнеться води,
   I кiнчики пальцiв вiдчують тепло твоїх рук.
  
   В червоному лiсi
   Вiддайся деревам,
   В травах знайди себе
   Королевою,
   Випий сонця з келиха Ранку
   Випий сонця з келиха Ранку
   Випий сонця з келиха Ранку
   I не минай мене...
  
  
  
  -- ВТРАЧЕНИЙ
  
  -- Загубився
   В запахах лiсових,
   Чорне небо
   Кутало погляд мiй,
   Регiт вiдьми
   Плiвся в гiлках густих
   I русалки
   Щось шепотiли вслiд.
  
   Нашепотiли розлуку прозорую,
   Наспiвали вогнi у тенетах хащ,
   Нацiлували шию зашморгами,
   Але ти мене їм не вiддаш.
  
   Повернувся,
   Знаючи пiсню стрiл,
   Печаль-траво,
   Ти зберегла слiди,
   Сiрий попiл
   Замiсть роси покрив
   Мою втечу
   I тихий плач води.
  
   Очеретянi флейти тужили по менi,
   Плакальниць крила вкривали тiло моє,
   Поранений птах сiв напитися з жменi -
   В темнiй водi вмирання побачив своє.
  
   Їх закляття
   Стелилися чорним димом,
   Йшов за обрiй -
   Розпитував шлях у стрiл,
   В`ялим листям
   Опадали години,
   Падав з кручi -
   Бракувало крил.
  
  
  
  -- НАСТРIЙ
  
  -- Я знаю - ти живеш
   В дощових краплинах,
   Твiй погляд - провалля
   На стежцi Самоти,
   Ти вмiєш ховатись
   В прозорих хвилинах
   I бавитись в ноти.
  
   Настрiй смичка
   Спливає по струнах,
   Вiолончельне
   Злiтає до стелi,
   Ти вмiєш блукати
   Берегом суму
   Вiолончелi.
  
   Осiннє дiвча
   Малює знайоме
   Обличчя зливи
   В парасольнiй уявi,
   Ти вмiєш вертатись
   З безвиходi втоми
   В окрему реальнiсть.
  
  
  
  -- CODA
  
  -- Щось вiдлунало
   I зникло щось,
   Вже не iснуюче.
   I кроки мої краплями впали в їх мовчання.
   У темряву їх поглядiв увiйшов,
   Стебло вогню у долнях тримаючи,
   Бо прошепотiв хтось тихо:
   "Прийди освятити прихiд".
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"