Гайдученко Галина Викторовна : другие произведения.

Вибiр. Анонс

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Кожного разу, коли хтось зупиняється перед вибором, утворюються новi лiнiї долi. Ти щось обираєш, i доля тече по одному руслi, обрав би iнше - доля потекла б iнакше. У кожнiй точцi вибору утворюється цiлий пучок варiантiв подальших подiй. Пропоную вам анонс роману-квесту "Вибiр. Пiдкидаючи монетку", в якому можна подорожувати рiзними варiантами сюжету, повертаючись, звертаючи чи забiгаючи наперед. Тiльки приготуйте монетку!
  
  ВИБIР. АНОНС
  РОМАН-КВЕСТ
  
  1. ПОЧАТОК ШЛЯХУ.
   Зося забралася на скелю i крикнула:
   - Швидше фотографуй! Я висоти боюся!
   - Посмiшка... Тепер трошки повернися... Готово! Можеш злазити!
   - Не можу! Страшно!
   - Але ти ж туди якось залiзла.
   - Коли я лiзла, я дивилася вгору, тому було не так страшно. А тепер, коли я дивлюся вниз, я навiть поворухнутися не можу!
   Я побачив у Зосiних очах непiдробний жах. Зося казала, що з дитинства страждає акрофобiєю, тобто страхом висоти. Але заради красивого кадру iнодi йшла на подвиги.
   - Тодi заплющ очi i просто стрибай! Я тебе зловлю!
   - А якщо не зловиш?
   - Зосiнька, тут висота всього пiвтора метри. Бачиш, я легко дiстаю до твого колiна. - Я обережно торкнувся Зосiного колiна. - Хочеш, я взагалi тебе звiдти знiму? Навiть стрибати не доведеться.
   - Знiми. Я сама боюся.
   - Тодi тобi доведеться хоча б присiсти, щоб менi було зручнiше взяти тебе за талiю.
   - Боюся!
   - А ти обережненько, по стiночцi...
   Обережно ковзаючи руками по шорсткiй скелi, Зося присiла на уступi. Я обхопив її талiю руками i потягнув дiвчину на себе. Вона вiдiрвала руки вiд скелi i схопила мене за шию. Секунда - i ми стоїмо, обiйнявшись, бiля пiднiжжя. Зосi все ще страшно i я починаю її цiлувати: спочатку волосся на головi, потiм лоб, щоки, губи...
   - Янек, вставай! На тебе чекають великi справи!.. Янек, вставай! На тебе чекають великi справи!.. Янек, вста... - Це будильник. Як завжди, на найцiкавiшому мiсцi!
   Я розплющив очi. Нiякої Зосi немає i в поминi. Мою кiмнату заливає яскраве сонячне свiтло. Тихо, тiльки чутно, як гуде кондицiонер...
   "Вставати чи не вставати?" - повiльно проплелася через сонний мозок думка - "Мабуть, ще трохи поваляюся..."
   Позавчора закiнчилася сесiя в унiверситетi i попереду мене чекали цiлих два мiсяцi канiкул. А вчора мої батьки полетiли в Африку. Вони медики i час вiд часу вiдлiтають у мiжнароднi гуманiтарнi експедицiї.
   - Янек, ти вже дорослий, як-не-як перейшов на другий курс унiверситету! - Сказала мама. - Тому ми не будемо наймати тобi няньку, як у дитинствi, чи викликати когось з родичiв, як в юностi.
   - Думаємо, що пару мiсяцiв ти вже цiлком зможеш прожити самостiйно! - Пiдсумував тато, викладаючи на стiл пластикову картку. - Грошей тут цiлком вистачить на нормальне життя.
   - Якщо не витрачати їх на пиятики, гульки чи наркотики! - Додала мама.
   - Вiдпочивай, насолоджуйся свободою, виховуй в собi самостiйнiсть i вiдповiдальнiсть! - Обернувшись у дверях, давав настанови тато. - Сподiваюся, що коли ми повернемося, ти вже будеш зовсiм дорослим!
   - I не забувай їсти! - Крикнула мама, висунувшись з вiкна таксi...
   У животi забурчало. Мабуть, пора вставати.
   Зазирнувши до холодильника, я знайшов там вчорашнi вiдбивнi з картоплею, розiгрiв їх i поснiдав. Що робити далi? Гуляти!
   Розкривши шафу, я задумався: "Що вдягнути - бiлi шорти з синьою футболкою чи жовту футболку з зеленими шортами?" Повагавшись трохи, я надiв сiрi шорти, синю майку i бiлi шкарпетки, натягнув на голову синьо-бiлу бейсболку i сунув ноги в сiро бiлi кросiвки. У коридорi, бiля виходу, зупинився у задумi: "Що взяти? Велосипед?.. Скейт?.. Чи пiти пiшки?.." Повагавшись якусь мить, зупинився на скейтi. Сунувши його пiд пахву, пiдстрибом помчав сходами униз.
   День був прекрасним, дороги - свiжовимитi, погода - чудова, час ледь перевалив за десяту, народу на вулицях було мало, i я покотив по тротуару до парку, в якому були влаштованi дорiжки для велосипедiв, самокатiв, скейтiв, роликiв, гiробордiв i тому подiбного. Якщо я там зустрiну Зосю, то сьогоднi, нарештi, пiдiйду до неї i зiзнаюся у своїх почуттях! Досить зiтхати, дивлячись на неї з боку! Пора ставати чоловiком!
   На перехрестi я зупинився. "Куди їхати? Якщо направо - то я потраплю до центрального входу в парк. З центральної алеї мене буде видно задовго до того, як я пiд'їду до велодрому. А якщо налiво - то я пiд'їду до дорiжок з тилу, i мене помiтять не одразу, проте я зможу всiх прекрасно роздивитися". Я вирiшив повернути лiворуч.
   Вже на пiд'їздi до парку машина, що проїжджала повз, раптом облила мене брудною водою з калюжi. Ну чому так?! Всi дороги i тротуари вимитi i саме в цьому мiсцi виявилася вибоїна, в яку вся брудна вода i збiгла! I саме коли я пiд'їжджав до парку, треба було проїхати цiй машинi?! Ну, i як я з"явлюся на очi Зосi в такому виглядi?! Якби ж то можна було повернути час назад, хоча б до перехрестя, то я поїхав би направо, до центрального входу, i був би чистим! Вiд злостi на машину i вiд досади на себе, тупаючи i копаючись ногами, розмахуючи руками i б'ючи кулаками повiтря, я повернувся кiлька разiв на одному мiсцi. Коли я трохи заспокоївся i зупинився, анi дороги, анi парку бiля мене не було. Взагалi навколо мене не було нiчого, крiм якогось перлинового туману.
   - Опачки! Що це таке? Куди я потрапив? - Я спробував пройти пару крокiв туди-сюди, але туман вiдштовхував мене до центру перлинно-мерехтливої туманною сфери.
   - Ти потрапив у точку вибору. - Повiдомив голос нiзвiдки.
   - А хто зi мною розмовляє?
   - Ну я. - Поруч зi мною раптом з'явилася якась жiнка, одягнена в строкатий одяг.
   - Чаклунка, чи що? - Розгубився я.
   - Взагалi-то, я доглядачка шляхiв. От у вас на залiзницi є стрiлочники? - Я кивнув. - Ну, вважай, що я стрiлочниця. Тiльки не на залiзницi, а на дорозi долi.
   - А чому така?...
   - Звiдки я знаю, якою ти мене бачиш? Взагалi-то я для тебе нiяка. Це твiй мозок вибрав для мене образ.
   - А як ви тут з'явилися?
   - Не з'явишся тут! Ти ж на цiй точцi такий вузол витоптав!
   - Який вузол? Нiчого я не витоптував! Просто засмутився, що мене машина забруднила.
   - I при цьому висловив явне бажання повернутися у точку вибору.
   - Яка ще точка вибору? Ви можете менi хоч щось виразно пояснити?
   - Добре. Пояснюю для особливо нетямущих. У життi кожної людини iснують точки вибору. От ти, наприклад, сьогоднi обирав вставати чи не вставати, надiти синю футболку з бiлими шортами чи жовту з зеленими, взяти велосипед чи скейт ...
   - Я ще думав пiшки прогулятися.
   - Отож. Потiм ти вибирав куди їхати: праворуч чи лiворуч.
   - Всi люди постiйно щось обирають.
   - Звичайно. I кожного разу, коли хтось щось обирає, утворюються новi лiнiї долi. Ти щось вибираєш, i доля тече по одному руслу, вибрав би iнше - доля потекла б iнакше.
   - Це наче паралельнi життя?
   - Ти геометрiю вивчав? Якщо всi лiнiї виходять з однiєї точки, вони можуть бути паралельними?
   - Нi, отже, це променi...
   - Я би сказала, що це вiяловi життя, адже вони виходять з однiєї точки i розходяться в рiзнi боки, наче вiяло. У кожнiй точцi вибору утворюється цiлий пучок варiантiв подальших подiй.
   - Отже там, бiля перехрестя, один Я поїхав праворуч, а другий - лiворуч? Один залишився чистим, а другого обляпала машина?
   - Абсолютно вiрно. А ще один розвернувся i пiшов додому, а ще один... Ну, там тебе багато було, всiх не перелiчиш.
   - I що менi це дає? Я що, можу повернутися назад i вибрати iнший шлях?
   - Взагалi-то, якщо б всi могли так робити, вийшла б жахлива плутанина. Для того i iснують стрiлочники. Щоб таких жвавих, якi раз у раз перебiгають туди-сюди, обмежувати у можливостях.
   - А що, часто перебiгають?
   - Ти про таке явище, як дежавю, чув?
   - Так, це коли здається, що щось вже вiдбувалося.
   - Не здається, а згадується. Деякi люди примудряються прожити одразу кiлька варiантiв. Але через те, що мозок у них ще недорозвинений, утримати все це в головi вони не можуть, тому в кожному новому варiантi всi попереднi забуваються i тiльки iнодi щось схоже смутно пригадується.
   - А ви?
   - А ми не люди. Ми вiяльники. Чи, як ти би сказав, паралельнi. Ми намагаємося з людьми не зв"язуватися.
   - А як же я?
   - Ти менi тут такого натоптав i накрутив! Доведеться весь вузол вирiзати.
   - Вибачте, я ж не знав... А можна менi спробувати якiсь iншi...ее... варiанти. Але так, щоб запам'ятати?
   - В принципi, поки я тут пiсля тебе буду розгрiбати... Ти знаєш, скiльки варiантiв iснує в кожнiй точцi? У вас, людей, i цифр таких-то немає!..
   - Та не треба менi стiльки! Хоч трохи! Як при ворожiннi - яка карта випаде.
   - Яка карта, кажеш?... Ну, гаразд. Дещо я тобi покажу. Ось, наприклад, вiзьмемо колоду карт... - У її руцi одразу ж з'явилася колода. - Викинемо всi карти до шiсток... - Вона стала викидати зайвi карти, якi тут же танули у повiтрi. - Масть теж не будемо враховувати... Отримаємо всього дев'ять карт: шiстка, сiмка, вiсiмка, дев'ятка, десятка, валет, дама, король i туз.
   Всi дев'ять карт зависли передi мною прямо в повiтрi, причому на кожнiй в кутах були намальованi всi мастi. Все одно багато... Гаразд, дозволимо тобi обирати, як у казцi, лише три рази. Тодi при першому виборi у тебе буде дев'ять варiантiв, по числу карт. Поки зрозумiло?
   - Я ж не дебiл! Ось, дев'ять карт. Яку карту виберу, такий i буде варiант. Все ясно! Можна обирати?
   - Який ти спритний! У другiй точцi вибору у тебе вже буде вiсiмдесят один варiант. До третьої точки твiй мозок закипати почне. Тому використану карту викинемо. Тодi 9х8 = 72 варiанта. Уже легше. У третiй точцi знову викинемо використану карту i отримаємо 72х7 = 504 варiанти. Ти впевнений, що твiй мозок утримає у пам'ятi п'ятсот чотири життєвих варiанти? Кожен раз ти зможеш повертатися у точку вибору i, обираючи нову карту, йти iншим шляхом.
   - Може, щось легше є?
   - Ну... Можна взяти гральний кубик. Тодi у першiй точцi отримаємо шiсть варiантiв, у другiй, викидаючи використану грань, - 6х5 = 30, а в третiй - 30х4 = 120 варiантiв. Сто двадцять варiантiв свого життя ти вже зможеш запам'ятати?
   - А ще щось легше?
   - Можна пiдкидати монетку.
   - То це ж всього два варiанти: орел i решка! Малувато буде!
   - Не два, а три! Ти про ребро забув! Отже, у першiй точцi три варiанти, у другiй - 3х3=9, а в третiй - 9х3=27. Всього двадцять сiм варiантiв!
   - А якби я вибрав i карти, i кубик, i монетку, то скiльки варiантiв би вийшло?
   - Для нас, вiяльникiв, - зовсiм дрiбниця! А для тебе - просто жах! Рахуй сам: дев'ять карт, плюс шiсть граней, плюс три варiанти монетки, отримуємо в першiй точцi 18 варiантiв. Використанi варiанти знову викидаємо?
   - Так, напевно.
   - Тодi у другiй точцi - 18х17 = 306 варiантiв, а в третiй - 306х16 = 4896 варiантiв. Повiр моєму досвiду, жоден людський мозок цього не витримає. Думаю, вiн вже на другому варiантi закипить i перетвориться на манну кашу. То що ти вибереш?
   Я замислився...
  СТОП!
  На цьому мiсцi я перерву розповiдь.
  Якщо Янек обере монетку,
  то вiн зможе прожити 27 варiантiв життя.
  Твiр, що має описувати цi варiанти, за найскромнiшими пiдрахунками, буде складатися з 39 глав (27 + 9 + 3) плюс перша глава до вибору.
  Всього 40 глав. Якщо на главу давати по 4-5 сторiнок, то вийде
  невеликий роман-квест "ВИБIР. ПIДКИДАЮЧИ МОНЕТКУ"
  приблизно на 200 сторiнок.
  Якщо Янек обере кубик, то роман-квест "ВИБIР. КИДАЮЧИ КУБИК"
  буде складатися зi 157 глав у 650-780 сторiнок.
  Якщо Янек обере карти,
  то роман-квест "ВИБIР. ЯК КАРТА ЛЯЖЕ"
  буде складатися з 586 глав приблизно на 2350-2950 сторiнок,
  а це вже чотири товстелезних томи.
  Ну, а якщо Янек обере i карти, i кубик, i монетку,
  то роман-квест "ВИБIР. КАРТИ, КУБИК I МОНЕТКА",
  що складатиметься з 5221 глави,
  доведеться описувати на 234 тисячах 950 сторiнках,
  якi вмiстяться приблизно у 336 томах.
  
  Я би, на мiсцi Янека, для початку, обрала монетку.
  Отже, чекайте незабаром
  пригодницько-фантастично-романтично-мiстичний
  роман-квест
  
   "ВИБIР. ПIДКИДАЮЧИ МОНЕТКУ"
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"