Аннотация: Дехто про секс мрiє, фантазує, пише, а у iнших на це немає часу - вони сексом займаються. Кожному своє!..
СЮЖЕТ ДЛЯ ТАНЦЮ
ПОВIСТЬ
(Грудень 1997 року)
* 1 *
Я грюкнула дверцятами таксi, пiдхопила валiзу, i, як на крилах, злетiла без лiфта на четвертий поверх. Вiдчинила дверi своєї квартири, кинула валiзу на лiжко i, переповнена щастям, закружляла по кiмнатi.
Та й було з чого радiти: адже я прилетiла з мiжнародного танцювального фестивалю, де отримала найвищу нагороду за сюжетну постановку! Такого успiху я навiть не очiкувала. Я взагалi нi на що не сподiвалася i полетiла туди тiльки тому, що, в черговий раз перебуваючи у депресiї, просто не була взмозi сперечатися з продюсером, який твердив, що я зобов'язана показати свою роботу на цьому конкурсi.
Фестивальна метушня вiдсунула мою меланхолiю в дальнiй кут свiдомостi, а отримана нагорода привела мене просто-таки в ейфоричний стан. Банкет, привiтання, перелiт додому промайнули серпантином, як кадри вiдеоклiпу, а в моїй головi звучала тiльки музика та знову i знову прокручивались елементи мого танцю.
Пiдбiгши до валiзи, я вийняла з неї касету i поставила у вiдiомагнiтофон. Десять хвилин танцю - роман у русi, частина людської долi, вихоплена з життя i перекладена на мову рухiв. Я прокручувала касету знову i знову, представляючи себе на мiсцi кожного з трьох учасникiв танцю, живучи їхнiми життями i почуттями...
Несподiвано пролунав стук у дверi i до кiмнати зайшов мiй сусiд i хороший друг Девi. Я кинулася до нього, вiн пiдхопив мене на руки i, наспiвуючи мелодiю мого танцю, закружляв по кiмнатi.
- Досить, досить! Девi, припини! - Ми впали на диван i обидва розсмiялися.
- Вiтаю тебе, Глорiя! Бачу, вiд твоєї депресiї не залишилося й слiду!
- А все завдяки твоїй депресiї! - Я обiйняла його за шию i поцiлувала. Поцiлунок затягнувся i перейшов у нiжнi обiйми.
Дiйсно, якби не подiї, що викликали депресiю у Девi, мого танцю просто не iснувало б. Адже саме їх я поклала в основу сюжету свого твору.
- Як ти себе почуваєш? - Запитала я, коли Девi вiдiрвався вiд моїх губ.
- О, менi набагато легше! Щойно я побачив свою трагедiю в сценiчному виконаннi, вона перестала здаватися такою вже безвихiдною. Тепер це давно минулий епiзод. Я знову готовий жити!
Я знову запустила вiдео i ми, тiсно притулившись один до одного на диванi, знову переглянули запис танцю.
- Дякую, люба! - Нiжно сказав Девi i знову поцiлував мене.
Девi - майже хлопчик. Вiн вчиться в полiтехнiчному коледжi i молодший за мене майже на десять рокiв. Познайомилися ми з ним два роки тому, коли моя приятелька Юлiан, що збиралася у весiльну подорож, зателефонувала i попросила мене пiдшукати квартиру для свого племiнника, який приїхав в Хемптон вчитися. Недорога, трикiмнатна квартира поруч з моєю саме в цей час була порожня, i я запропонувала приїхати i подивитися її. Квартира та її цiна влаштували обох, i Юлiан зняла її.
- Подбай про Девi, Глорiя. - Сказала Юлiан перед самим вiд'їздом. - Вiн сам у цьому мiстi, без родичiв i знайомих. Я на тебе сподiваюся!
- Iз задоволенням! - Пообiцяла я. - Менi буде дуже приємно допомагати такому милому хлопчику. - I я посмiхнулася до Девi, який мовчки сидiв у крiслi.
Вiн глянув менi в очi настiльки глибоко, що в моїй душi теплою хвилею розлилася безмiрна нiжнiсть.
Так ми i стали сусiдами. Вдень Девi вчився, iнодi пiдробляючи в студентському кафе. Близьких друзiв вiн завести не змiг, хоча приятельськi стосунки у нього були з багатьма студентами та студентками. Часто вечорами вiн заходив за мною в театр, де я працюю, додивлявся останнiй акт, i ми вирушали додому. Вдома ми разом вечеряли, розмовляли про рiзнi дрiбницi i подiї минулого дня, дивилися телевiзор. Iнодi просто читали, кожен своє, розташувавшись у рiзних куточках дивана.
Його щоденна присутнiсть нiтрохи мене не бентежила, а навпаки, скрашувала самотнiсть. Може здатися дивним, що молода, красива, цiкава жiнка - менi двадцять дев'ять рокiв, - не зустрiчається з чоловiками. Тiльки не подумайте, що я належу до якоїсь сексуальної меншини! Просто я боюся. Це психологiчна трагедiя мого життя: всiх чоловiкiв я сприймаю як ворогiв, якi прагнуть завоювати мою фортецю. Найбiльше мене обурює той факт суспiльної свiдомостi, який дозволяє чоловiка, що спокусив жiнку, сприймати як героя, а жiнку, котра вiдповiла на його залицяння - як повiю! Начебто жiнка не здатна самостiйно полюбити i вiддатися на волю почуттiв!.. Щоб нiкому не давати приводiв погано про мене подумати, я постiйно тримаю свою фортецю в бойовiй готовностi, рiв навколо неї завжди заповнений водою, мiст пiднятий, а кам'янi стiни зверху посипанi товченим склом... Шанувальникiв у мене завжди вистачає, вони кружляють зграями навколо фортецi , але нiхто з них не може проникнути за її стiни.
Колись, дуже давно, я мала необережнiсть закохатися, не пiдозрюючи про те, що виявилася лише черговим завоюванням у лiтописi героїчних перемог свого коханого. Усвiдомлення цього факту справило на мене таке сильне враження, що, залатавши пробоїни в стiнах i серцi, я вирiшила бiльше нiколи не опускати мiст нi перед жодним з чоловiкiв. Потребу у коханнi я задовольняла за допомогою фантазiї, яку розвинула до такої мiри, що iнодi не можу вiдрiзнити вигаданих подiй вiд реального життя. I, тим не менш, мене тягне до чоловiкiв. Спiлкуватися з жiнками менi якось не цiкаво. Iнодi я кокетую з представниками класу завойовникiв i вiдчуваю великий прилив адреналiну, коли вiд усiх їх тактик, стратегй i хитрощiв ховаюся за кам'яними стiнами своєї неприступної фортецi...
Поява у моєму життi Девi i щоденне спiлкування з ним призвело до того, що я рiшуче вiдшила всiх своїх шанувальникiв - спiлкування з ними я тепер не потребувала. Поступово в моїх безликих любовно-романтичних фантазiях все виразнiше став проступати образ Девi, i вони стали ще бiльш схожими на реальнiсть. Зрозумiло, Девi я про це нiчого не казала, тiльки iнодi у мене каламутилося в головi, коли пiд час якоїсь дрiб'язкової розмови нашi погляди раптом несподiвано зустрiчалися.
Девi я не боялася i не сприймала цього юного хлопчика, як чоловiка, а тому не тримала сильної оборони, й не допускала навiть думки про нашу можливу близькость у реальному життi. В реальностi я постiйно пам'ятала про нашу рiзницю у вiцi, але у своїх мрiях i снах допускала все, що завгодно. Причому, Девi в моїх фантазiях був трохи старшим, а я - молодшою...
* 2 *
Одного вечора Девi зайшов за мною в театр, щоб проводити до дому. Ми повiльно йшли по нiчних вулицях i про щось розмовляли. Раптом хтось позаду накинув менi на голову мiшок i кудись потяг. Мене охопив жах, я не могла нi кричати, нi чинити опiр. Можливо, я навiть вiдключилася, бо раптом виявила себе сидячою на стiльцi зi зв'язаними руками в якомусь, освiтленому лампочкою без абажура, пiдвалi. Поруч сидiв Девi, руки його були прив'язанi до нiжки металевого столу, який стояв впритул до стiни. Вiкон у пiдвалi не було, всi стiни i дверi ряснiли порнографiчними картинками та плакатами. Бiля протилежної вiд дверей стiни розташовувався старий, засмальцьований диван, кiлька стiльцiв рiзних мастей стояли навкруги дерев'яного, пропаленого недопалками i заставленого порожнiми пляшками столу посеред примiщення. На тому столi, до якого був прив'язаний Девi, перед новеньким магнiтофоном лежало кiлька касет. Бiля наших нiг валялися чорнi мiшки, ймовiрно, тi самi, за допомогою яких нас сюди затягли. Рот Девi був заклеєний скотчем: мабуть, вiн кричав.
Перед нами стояли два неохайних типа. Один з них - у рваних джинсах, чорнiй майцi i з татуюванням якогось зубастого звiра на правому передплiччi - погойдувався з носкiв на п'яти, засунувши великi пальцi рук у переднi кишенi. Вiн був п'яний. Його рот кривила хтива посмiшка, а очi перебiгали з мене на Девi i назад з якоюсь зловiсною повiльнiстю.
Другий був тверезий чи, у крайньому разi, здавався таким. На ньому була картата сорочка, розхристана на волохатих грудях. Брудне, злипле волосся довгими, тонкими бурульками звисало вздовж неголеного обличчя. Очi виказували похмуру рiшучiсть, а губи були стиснутi в тонку, пряму смужку, яка наче перекреслювала нижню частину обличчя.
- Прочухалися, дiтки! - Зi знущальною ласкавiстю проспiвав той, що був у майцi. - Тепер можна i побавитися!
- Що ви збираєтеся з нами робити? - З тремтiнням у голосi запитала я, тiльки щоб не мовчати.
- Крихiтка не розумiє! - З удаваним подивом вигукнув татуйований. - Доведеться їй пояснити!
- А що тут розумiти: перетрахаємо вас обох i, якщо будете добре себе поводити, вiдпустимо живими. - Вiдкрив рота похмурий.
Я глянула у переляканi очi Девi. Зв'язаний, з заклеєним ротом, вiн здавався ще безпораднiшим, нiж я. Думка про те, що вiн, такий юний, мiг бути зґвалтований цими брудними збоченцями, змусила мене напружено шукати вихiд iз ситуацiї. Нiчого не придумавши кращого, я сказала:
- Навiщо вам цей хлопчисько? Мого темпераменту цiлком вистачить на вас обох. Якщо ви розв'яжете мене, я зроблю все, щоб ви залишилися задоволенi.
Громили перезирнулися мiж собою.
- О'кей, бебi! Подивимося, на що ти здатна. Тим бiльше, що цей все одно нiкуди не дiнеться. - I похмурий перерiзав мої мотузки.
- Ну, роздягайся! - Зi знущальною посмiшкою наказав татуйований i схрестив руки на грудях у вичiкувальнiй позi.
Я озирнулася на Девi:
- Якщо не хочеш бачити всiєї цiєї гидоти, - Сказала я йому, - Заплющ очi.
Але Девi продовжував дивитися на мене широко розкритими вiд жаху очима i навiть не клiпав. Роздягатися не хотiлося. Щоб якось вiдтягнути цей страшний момент i роздивитися у пошуках якогось виходу, я сказала:
- Я танцiвниця. Менi буде набагато легше, якщо ви дозволите музику.
Похмурий мовчки пiдiйшов до магнiтофона i всунув у нього касету. Зазвучала ритмiчна, заводна мелодiя. Я почала танцювати, роблячи еротичнi рухи. У танцi обiйшла навколо столу, зупинилася навпроти громил, застиглих по обидвi сторони вiд мене, i почала легкими рухами по ногах пiднiмати вгору сукню. Мої ноги витанцьовували, серце тремтiло, а руки все вище i вище просувалися разом з сукнею уздовж тiла. Рiзкий рух - i сукня опинилася в моїй правiй руцi. Я демонстративно застигла в одних колготках i бюстгалтерi, а потiм, в такт музицi, пiдiйшла до татуйованого i, обiйшовши його, повiсила сукню йому на плече.
Мої рухи ставали дедалi бiльш розкутими, бiльш широкими i бiльш смiливими. Пiд все прискорювану мелодiю, я почала присiдати, широко розводячи колiна в сторони, пiднiмати ноги вище голови, повертатися i згинатися всiм тiлом.
В очах наших викрадачiв розгорiлися хижi вогнi, роти обох мимоволi розпливлися в усмiшках. Татуйований почав облизувати лопатоподiбним язиком свої пересохлi губи i чухати ширiнку на джинсах. Я спустила бретельки бюстгалтера i повела плечима, пiдняла руки вгору, переплела їх кiлька разiв пiд музику, потiм завела за спину i рiзко зiрвала бюстгалтер. Крутячи ним над головою, я ще раз протанцювала навколо столу i пiдiйшла впритул до хлопця в сорочцi, який вже зовсiм розслабився. Накинувши бюстгалтер йому на шию, я притягнула його голову до себе наче для поцiлунку i в цей момент рiзко врiзала колiном йому мiж нiг. Вiн зiгнувся навпiл, видавши щось на зразок хрипу. У цей момент в моїй руцi опинилася порожня пляшка зi столу i з усього розмаху опустилася йому на голову. Картатий впав, як пiдкошений.
Не даючи схаменутися другому, я пiдскочила до нього i теж ударила пляшкою по головi. Потiм, у поривi злостi, по кiлька разiв ударила кожного носком туфлi пiд дих, схопила зi столу нiж i пiдбiгла до Девi.
- Швидше, треба їх зв'язати, поки вони не прийшли до тями! - Бурмотiла я, розрiзаючи мотузки на його руках.
Не одягаючись, щоб не втрачати часу, я схопила мотузку i стала скручувати руки за спиною татуйованого. Девi взявся за другого. Кiлька секунд - i небезпека минула.
I тут у мене почалася iстерика. Мене трясло, як у лихоманцi, з очей падали Нiагари слiз, а горло здавив нервовий спазм. Девi пiдбiг до мене i притиснув до себе:
- Заспокойся, Глорiя, вже все пройшло. - Умовляв вiн мене, а руки його гладили мою оголену спину.
Заспокоюючи мене, вiн почав нашiптувати якiсь нiчого не значущi, але такi нiжнi слова, вiд яких моє тремтiння почало вщухати. Девi притиснув моє мокре вiд слiз обличчя до своєї щоки, потiм злегка поцiлував у чоло, в щоку, в шию... Вiд цих дотикiв у моїй свiдомостi раптом розчинилася грань мiж фантазiєю i реальнiстю i я припала до нього вже як жiнка, охоплена пристрастю. По тiлу розлилося тепло, груди блаженно заболiли, а губи стали шукати його губ. Тривалий гарячий поцiлунок остаточно стер всi бар'єри, Девi пiдхопив мене на руки i вiдступив до дивана...
Я танула у вiдчуттях ласки, ковзання його рук по моєму оголеному тiлу, у поцiлунках його гарячих губ... Мої руки самi вирушили на пошуки гудзикiв його сорочки i блискавки його штанiв. I от до моєї оголених грудей припало його оголене тiло. Це було так схоже на мої фантазiї, що я навiть не могла подумати про те, що можна робити, а чого не можна. Я впала навзнак, притягнувши за собою Девi. Нашi тiла з'єдналися i вiн увiйшов у мене. Свiдомiсть запаморочилась остаточно i я навiть не можу згадати, як все закiнчилося...
* 3 *
Пiзнiше прийшов сором. Я лаяла себе за те, що так необачно вчинила. Я не знала, як поводитися далi. Девi теж не знаходив собi мiсця. Почалася болiсна смуга життя - i мойого, i його, - сумiш немислимих мук совiстi i райської насолоди тiл. Я, то намагалася вiдновити грань мiж своїми фантазiями i реальнiстю, то знову кидалася у вир пристрастi.
Девi то уникав мене, то виявляв нiжнiсть i турботу, то демонстративно приводив до себе дiвчат, бажаючи викликати у менi ревнощi. Та якi в мене могли бути ревнощi?! Я навiть сподiвалася, що вiн закохається у когось i тодi моя совiсть мене вiдпустить, а життя увiйде у звичне русло, що протiкає мiж двома берегами: еротичними нiчними фантазiями i суворою денною реальнiстю. Ночами, у снах, у нас з ним було все чудово. Прокидаючись, я давала собi слово, що бiльше жодного разу навiть не торкнуся Девi i, якщо в той день у нього були такi ж намiри, це цiлком вдавалося. Але коли вiн пiдходив до мене i нiжно обiймав за плечi, всi благi намiри випаровувалися, як роса пiд променями сонця. Ми несамовито кохали один одного, а потiм накочувала нова хвиля каяття i гiркоти.
Iнодi я прокидалася з радiсним почуттям любовi i очiкувала появи Девi, як очiкують першого побачення. Але вiн мiг прийти з виглядом повної байдужостi, i тодi я обзивала себе старою вiшалкою, нагадувала про рiзницю у вiцi, i життя здавалося лише страшним випробуванням, з яким було б непогано покiнчити...
Девi теж страждав. Тi вiдносини, якi були мiж нами до близькостi, манили його, але те, що сталося, накладало на них незабутню тiнь. Повернення до старого, здавалося, вже не могло бути. Вiн вважав, що якщо вже став моїм коханцем, то тепер зобов'язаний або виконувати свою партiю в любовнiй грi, або повнiстю припинити наше знайомство.
Бурхливi ночi зi студентками, демонстративна байдужiсть до мене раптом змiнювалися ночами нiжностi i ласки. Нам обом треба було знайти вихiд з цього пекельного кошмару.
Я, то мрiяла поїхати кудись подалi, то думала накласти на себе руки. Але це було б не справедливо по вiдношенню до Девi: адже вiн тодi б усе життя вiдчував себе винним. Винна у всьому була тiльки я: я старша, а отже, i бiльш тверезо повинна оцiнювати життя. Тому i вирiшити цю проблему треба було менi. Це мала бути серйозна розмова, щоб поставити всi крапки над "i" i повернути все, як у машинi часу, назад, коли ми були просто хорошими друзями-сусiдами.
Але як же менi не хотiлося розлучатися з можливiстю, хоч iнодi, не у снi, а наяву, притиснутися до нього тiлом, доторкнутися щокою до його щоки, вiдчути смак його губ на своїх!... Хоча б тiльки це, без сексу, тiльки трохи нiжностi...
Якою б молодою я сама собi не здавалася, Девi, думаю, мiг бачити у менi тiльки жiнку, набагато старшу за себе. I з цим нiчого не можна було вдiяти...
Нарештi, я зважилася на вiдверту розмову i, вибравши зручний момент в настрої мого юного сусiда-коханця, висловила все, що думала з цього приводу. Розмова вийшла нервовою, але зате пiсля неї настало помiтне полегшення для нас обох. Нам вдалося позбутися напруженостi, ми вирiшили залишитися друзями, але при цьому допускали трохи нiжностi i поцiлункiв. Мiй дах, який виїхав невiдомо куди, поступово повертався на мiсце, i нашi вiдносини набули дружньо-нiжного характеру. Девi знову вiдчув себе впевненим i припинив безладнi демонстративнi зв'язки з представницями протилежної статi, якi ще не вiдомо куди б могли його завести.
Через деякий час i вiдбулися з ним тi подiї, якi викликали пекучу депресiю в його душi i послужили сюжетом для мого танцю. Всi цi подiї я можу описати дуже докладно не тiльки тому, що менi про них розповiдав Девi, а й тому, що в своєму фантастичному свiтi я сама переживала їх безлiч разiв, ставлячи себе на мiсце кожного з учасникiв.
* 4 *
Отже, все почалося ранньою весною, коли небо сяє, океан спокiйний, а все повiтря, нiби, готується до чогось: чи то до лiтньої спеки, чи то до весняної бурi. Девi прогулювався по набережнiй i, власне, нi про що не думав. Та раптом його увагу привернула молода струнка брюнетка, яка у мальовничiй позi сперлася на парапет набережної i з якоюсь ледачою грацiєю i байдужiстю розглядала перехожих.
Девi зупинився навпроти неї i їхнi очi зустрiлися. В очах дiвчини промайнула iскра цiкавостi, нiби запитуючи: "А це ще хто такий? Чого йому вiд мене треба?" Девi пiдiйшов до неї i став поруч. Дiвчина зухвало i запитально пiдняла праву брову, нiби, посилаючи безмовний запит: "Ну, i що ти менi можеш сказати?" Але Девi мовчав i просто розглядав її, як розглядають картину або скульптуру в музеї. Така його поведiнка трохи збентежила незнайомку, i вона змiнила позу, повернувшись до нього всiм корпусом i схрестивши руки на грудях. Девi продовжував мовчати. Мовчала i юна красуня...
I ось, коли її терпiння закiнчилося i вона рiшуче набрала в рот повiтря, щоб, нарештi, щось сказати, Девi раптом притягнув її до себе, обiйняв i мiцно поцiлував у губи. Вiд несподiванки дiвчина завмерла, потiм спробувала звiльнитися, але, не зумiвши, розслабилася i повнiстю вiддалася поцiлунку...
Так вони i стояли на набережнiй, мiцно обiйнявшись i пристрасно цiлуючись, поки сонце не зайшло за горизонт i з океану не потягнуло прохолодою. Пiд руками Девi тiло дiвчини почало дрiбно тремтiти вiд холоду, i вiн повiв її, нi про що не питаючи, до себе.
Так само мовчки, напiвобiйнявшись, вони увiйшли до лiфта пiднялися на четвертий поверх, увiйшли в його квартиру. Не включаючи свiтло, Девi провiв її до спальнi i мовчки поклав на лiжко, лiгши поруч i цiлуючи її в шию. Поцiлунки i обiйми продовжилися так само, як на набережнiй, але вже лежачи.
Рука Девi прослизнула пiд коротку сукню дiвчини i почала ковзати по внутрiшнiй сторонi стегна. У вiдповiдь на це по її ногах пробiгла легка судомна хвиля, i вони мимоволi розсунулися, пропускаючи його руку до потаємного мiсця. Девi скористався цим, щоб потягнути тонку гумку її трусикiв донизу, вона пiдвелася, допомагаючи йому. При цьому губи її з ще бiльшим запалом вп'ялися у губи Девi, а руки, що обвивали його шию, притягли його ще тiснiше. Девi провiв рукою по її животу i почав пестити груди. Пiд його пальцями її соски стали тверднути, дихання зробилося гарячим i прискореним. Девi розстебнув блискавку на джинсах i випустив на волю свого скакуна. Вiдчувши його гарячий дотик, дiвчина видала пристрасне напiв-зiтхання, напiв-стогiн, i стиснула руками його сiдницi. Девi не поспiшав проникати у лоно, що вже кликало його, вiн доводив дiвчину до шаленства, водячи голiвкою по краю її вологого отвору i лише дратуючи її пiхву, яка почала судорожно здригатися. Ця гра змушувала дiвчину при кожному його русi стогнати i пiднiматися йому назустрiч. Нарештi, вiн повiльно увiйшов всередину. Вона з полегшенням зiтхнула i охопила його тiло ногами. Спочатку повiльно, потiм все прискорюючи темп, Девi дав волю пристрастi, що охопила його. Стогони дiвчини ставали все голоснiшими i, нарештi, з гучним криком все завершилося гарячим салютом...
Мовчки, у темрявi, довго лежали вони, приходячи у себе. Нарештi, Девi повернувся на лiжку i запитав:
- Ти хочеш їсти?
- Непогано б... - Напiвп'яна вiд пристрастi вiдповiла його партнерка.
Девi допомiг їй пiднятися, вони привели себе в порядок i пiшли до мене. Ледве я вiдкрила дверi, як Девi прямо з порога оголосив, що голодний, як вовк i готовий з'їсти хоч цiлого бика.
- Бика у мене немає, але є кiлька сендвiчiв, половина холодної пiци i трохи апельсинового соку. - Сказала я, проводжаючи їх у вiтальню.
- Зiйде i це! - Зiтхнув Девi, сiдаючи в крiсло. - До речi, познайомся, це... А як тебе звати? - Раптом звернувся вiн до своєї гостi.
- Елен. - Розгублено вiдповiла та. - А тебе?
- Мене звуть Девi. А це - Глорiя, моя найкраща подруга. Вона доглядає за мною, як мати. - Девi пересiв на диван i потягнув за собою Елен.
Я розiгрiла сендвiчi та пiцу i поставила тацю з їжею на журнальний столик перед ними.
- А де ж ви познайомилися? - Запитала я, щоб якось пiдтримати розмову.
- Сьогоднi вдень на набережнiй. - Вiдповiв Девi, продовжуючи жувати. - Вона стояла, як грацiя, i менi захотiлося зробити щось незвичайне. Банальне знайомство для цього випадку я завважив недоречним i тому мовчки її поцiлував. Потiм ми пiшли до мене, а тепер захотiли їсти. Я тобi все потiм розповiм докладнiше.
- Елен, а де ти працюєш чи навчаєшся? - Знову запитала я.
- У полiтехнiчному коледжi. - Вiдповiла Елен, жуючи пiцу i спокiйно оглядаючи квартиру.
- Оце збiг! - Вигукнув Девi i поставив склянку на стiл. - Я ж теж там вчуся! Як це ми ранiше з тобою не зустрiлися?!
Слово за слово, ми дiзналися, що Елен, як i Девi, цiкавиться точними науками, любить грати в шахи, захоплюється фантастикою, танцями i плаванням. Ночувати вона залишилася у Девi, а через кiлька днiв i взагалi переїхала до нього. Вечеряли вони, переiважно, у мене, а мiж сексом викроювали час i для занять. Їхнi стосунки ставали все бiльше схожими на кохання. Я часто помiчала, що якщо Елен з якоїсь причини десь затримувалася, Девi не знаходив собi мiсця i бродив з кутка у куток, розкидаючи книги. Але варто було їй з'явитися, очi його спалахували щастям, вiн кидався до неї, хапав її в обiйми i довго цiлував. Вона теж, здавалося, була без розуму вiд нього. Все, що б вони не робили, обов'язково закiнчувалося сексом. Навiть звичайна гра у шахи в їх виконаннi ставала симфонiєю кохання. Наприклад в один з вечорiв Девi запитав:
- Що будемо робити: дивитися телевiзор чи зiграємо в шахи?
- Давай зiграємо в шахи. - Озвалася Елен. - Але просто так вже не цiкаво, давай робити якiсь ставки.
- Можна грати на поцiлунки. - Запропонувала я, виходячи з кухнi i прямуючи до своєї спальнi.
- Поцiлунки - це цiкаво, але... - Елен задумалася. - Краще зiграємо так: якщо програєш ти, Девi, то ти будеш пестити мене, як дозволить тобi фантазiя, а якщо програю я, то пестити тебе буду я.
I вони почали грати. Першу партiю програв Девi. Вiн встав i пiдiйшов до Елен.
- Не буду вам заважати. - Отямилася я i пiшла до себе, щоб там на самотi представляти їх гру. Не думаю, що в дiйсностi їх вечiр був набагато яскравiшим за мої фантазiї.
Девi посадив Елен до себе на колiна, обiйняв її за плечi лiвою рукою, а правою нiжно провiв по щоцi, шиї, грудям, животу, стегну, нозi... Потiм його рука пройшла у зворотному напрямку. Його губи торкнулися її чола i захватили мочку вуха. Рука перебiгала з однiєї груди на iншу, в той час, як губи все сильнiше впивалися в її рот. Пiд час тривалого поцiлунку гудзики на грудях Елен виявилися розстiбнутими, i Девi звiльнив з полону набряклi вiд очiкування пестощiв груди. Нiжнi поцiлунки пiшли вниз уздовж шиї i перейшли до соскiв. Елен напiвлежала в обiймах Девi, вiдкинувши голову назад i обхопивши його шию руками, й намагалася не дихати, потонувши в його нiжностi. Девi все сильнiше стискав її груди i ця бiль, що приносила блаженство, змушувала їх палати пристрасним вогнем. Поцiлунки з нiжних i лагiдних перетворилися на пристраснi i сильнi. Iнодi Девi, не стримавшись, впивався у сосок зубами, - тодi Елен скрикувала, але не вiдсувала його. Всi її груди покрилися червоними засосами, при дотику до яких вже ставало боляче. Коли цей бiль вже не можна було терпiти, i Девi помiтив це, вiн нiжно обвiв соски своїм язиком, застебнув гудзики на блузцi Елен i поцiлував її в губи довгим i нiжним поцiлунком.
- Тепер я спробую вiдiгратися. - Сказав вiн, саджаючи Елен навпроти себе в крiсло i знову розставляючи фiгури.
Щоб виграти, йому не знадобилося багато часу. Розсiяна Елен пропускала гарнi ходи i тепер їй довелося розплачуватися.
Вона встала перед Девi, взялася руками за його плечi i сiла верхи на його колiна. Пристрасно дивлячись йому в очi, Елен почала пальцями перебирати його волосся. Девi поглядав на неї, i цей погляд хвилями бажання пронизував все її тiло. Вона схилилася й поцiлувала кожен з цих магнетичних очей, потiм обвела язиком контур його губ i просунула його мiж ними, торкнувшись зубiв. Рот Девi вiдкрився для поцiлунку, пiд час якого Елен повiльно, гудзик за гудзиком, розстебнула його сорочку i почала нiжно гладити груди, описуючи пальцем вiсiмки вiд соска до соска. Девi сидiв, вiдкинувшись на спинку дивана, повнiстю вiддавшись її ласкам i нiчого не роблячи у вiдповiдь. Елен обсипала поцiлунками його груди, по кiлька разiв приголубила язиком його соски, в той же час розстiбаючи ремiнь i блискавку його штанiв, просунула руку до гарячого детонатора. Пiд її пальцями пружний, вологий звiр, що ховався до цього в брюках, засмикався i попросився назовнi. Приспустивши все, що заважало, Елен звiльнила його i вiн вирвалася на волю з таким поривом, що, здавалося, нiщо в свiтi не могло б його втримати. Елен сповзла з колiн Девi на пiдлогу, лiвою рукою продовжуючи гладити його груди, а правою нiжно розминаючи його горiхи. При цьому губами, вона почала повiльно просуватися все нижче i нижче по животу, наближаючись з поцiлунками все ближче до пiднявшегося їй назустрiч на повний зрiст члена.
Вона торкнулася його губами i на його вершинi в крихiтному отворi з'явилася крапелька прозорої рiдини. Елен взяла товстий стрижень правою рукою, а вказiвним пальцем лiвої розтерла цю крапельку по всiй поверхнi голiвки. Потiм по черзi притисла голiвку до своїх очей, що призвело її до такого стану нiжностi i блаженства, вiд якого захотiлося зробити коханому щось невимовно приємне, вiд чого б i вiн весь розчинився у нiрванi.
Елен обвела голiвкою його члена контур своїх губ i торкнула кiнчиком язика його отвiр, з якого знову з'явилася прозора крапля. Її язик поплив кругами по голiвцi, з кожним витком спускаючись все нижче, поки не дiйшов до мiсця з'єднання капелюшка i нiжки цього чудового гриба. Рука Елен заковзала вверх-вниз по довгому i товстому стовбурi, захоплюючи за собою рухливу його кору, а губи почали цiлувати верхiвку, спочатку обережно, а потiм i взасос. Член Девi, у вiдповiдь на цi ласки, почав здiйснювати коливальнi рухи, все глибше проникаючи в її вологий i пристрасний рот. Спочатку Елен намагалася стримувати його бар'єром свого язика, але його сила змушувала язик зiсковзувати з верхiвки i спiраллю пробiгати по колу голiвки. Тодi Елен поступилася i дозволила гарячому поршню проникати настiльки глибоко, наскiльки це було можливо. Темп рухiв руки, язика i губ Елен все прискорювався, очi Девi, вiдкинутого на диванi, закрилися, сама дiвчина настiльки увiйшла в екстаз, що її тiло так само почало виробляти коливальнi рухи i мiж нiг зробилося гаряче й волого. Зростаючий темп цих рухiв викликав до життя глибиннi сили Девi, i ось вони прорвалися, як лава з вулкана, гарячим салютом прямо в рот Елен... Не припиняючи рухiв уздовж члена, iншою рукою Елен дiстала з кишенi хустку i отёрла нею свої губи. Мокрий член Девi нiяк не хотiв заспокоюватися, тому Елен почала поступово сповiльнювати темп своїх i його рухiв рукою, переходячи до нiжних погладжувань, а сама поповзла з поцiлунками вгору по тiлу Девi, поки не злилася в поцiлунку з його губами. Девi обiйняв її i вони завмерли у цiй позi на кiлька хвилин...
Трохи оговтавшись, вони вирушили до квартири Девi i приступили до третьої партiї. Партiя йшла якось мляво, здавалося, їй не буде кiнця. Увага обох гравцiв була розсiяною. Можливо, саме тому перемогла знову Елен. Оголосивши рахунок 2:1, Девi встав, включив магнiтофон, поставив у нього касету з повiльною музикою i простягнув руку своїй подрузi. Пiднявши з дивана, вiн повiв її у танцi по кiмнатi, притискаючи до себе i ковзаючи руками по всьому тiлу. Танець набував все бiльш еротичного характеру: в ньому все частiше стали з'являтися прогини, нахили, притирання i, нарештi, елементи стриптизу. Не припиняючи танцювати, Девi поступово роздягав i Елен, i себе, розкидаючи одяг по кiмнатi, поки в м'якому свiтлi настiльної лампи посеред кiмнати не сплелися в еротичному танцi два оголених тiла. Руки Елен обхопили шию Девi, легкий поштовх - i вона обплела ногами його талiю. Девi пiдхопив її сiдницi руками i понiс дорогоцiнну ношу до дивану. Бiля самого дивана вiн раптом спустив дiвчину з рук i розгорнув її спиною до себе. Так само у танцi, вiн змушував її присiдати i пiднiматися разом з собою, виписуючи плавнi фiгури своїм членом по її спинi i сiдницях. Через деякий час ноги Елен пiдкосилися, i вона впала руками на диван. Поза виявилася настiльки зручною, що Девi вiдразу ж увiйшов до неї ззаду, однiєю рукою притягаючи за живiт до себе, а другою погладжуючи спину. Елен прогнулася, як лань i почала пружинити на руках, упершись ними в спинку дивана i вставши на ньому на колiна. Касета вже закiнчилася, але закоханi навiть не помiтили, що музики бiльше немає i продовжили свiй танець пристрастi до тих пiр, поки вiн не завершився гарячим гейзером...
Ще не зовсiм розвиднiлося, коли мої сусiди за стiнкою вирiшили продовжити перерваний сном матч. Закiнчилася ранкова партiя поразкою Елен. З рахунком 2:2 вона приступила до останньої нагородної церемонiї цiєї гри. Вона включила швидку касету, мелодiї на якiй були записанi одна за одною, без пауз. Девi в очiкуваннi витягнувся на лiжку, а тiло Елен змiєю заковзало уздовж тiла партнера в дуже швидкому темпi. Вона сiла верхи на ноги Девi i взяла його член в руки, потiм нахилилася i затиснула його мiж своїх грудей. У вiдповiдь вiн почав штовхатися в ритмi музики, але дiвчина не поспiшала звiльняти його енергiю. Вона прилягла поруч i почала пестити свої груди його голiвкою. Вiд не встигаючих висихати крапельок чоловiчого елiксиру соски Елен стали вологими. Скучивши по губах Девi, Елен потягнулася до них i лягла на тiлi свого коханого. Скориставшись цим, член Девi проник мiж її ногами i почав прориватися до ворiт, але Елен, стиснувши ноги, не впускала його. Почавши втрачати терпiння, Девi спробував допомогти собi руками, але Елен вiдштовхнула їх, сiла i сама ввела в себе нетерплячого друга... Пiдводячись i опускаючись, вона в швидкому темпi виконувала танець наїзницi, закинувши голову, завiвши руки за спину i ковзаючи ними по ногах Девi. Вiд ритмiчних стрибкiв груди Елен почали свербiти все сильнiше i сильнiше. Цей нестерпний зуд змусив її взяти свої груди в руки i почати їх масажувати. Ковзаючи вгору-вниз по стовпу життя, Елен впала в напiв непритомний стан, коли вже нiщо навколо не вiдчувалося, крiм блаженних хвиль пристрастi i дихання партнера... Пiсля чергового виливу тiла коханцiв вiдмовилися розлучатися i вони так i заснули, обiйнявшись i не виймаючи любовного кинджала з пiхов. Само собою зрозумiло, що на заняття вони в цей день не пiшли...
Такi шаховi вечори-змагання вiдбувалися мiж ними досить часто. Не маючи можливостi самiй приймати участi у подiбних iграх, я фантазувала ночами i теж отримувала безлiч вiдчуттiв. Дивлячись на них, я думала: "Тiльки б Девi був щасливий!", а ночами металася по подушцi, потiм пила заспокiйливе i поринала в еротичнi сни, в яких я була молодшою, а Девi старшим...
Все це тривало до липня, коли Елен поїхала на канiкули в Рiчмонд, до своїх батькiв. Девi залишився сам i не знаходив собi мiсця вiд туги за Елен. У цей час в його долю ураганом увiрвалася Ненсi.
* 5 *
Ненсi, мiнiатюрна стрижена блондинка з пустотливими очима i жвавим характером, вчилася разом з Елен i вважалася її найближчою подругою. Кiлька разiв вона бувала у нас i складала менi компанiю у переглядi телепередач, коли Елен з Девi уходили в його квартиру для занять любов'ю. Ще тодi я помiтила, що вона дивиться на Девi небайдужi, але не надала цьому особливого значення, бо й сама була по вiдношенню до нього дуже нiжно налаштована.
Щойно Елен поїхала, Ненсi зачастила до нас, її присутнiсть в моїй квартирi стала цiлком природною, а коли Девi важко зiтхав, рахуючи днi до повернення коханої, Ненсi жартiвливо гладила його по волоссю, примовляючи: "Бiдолашний! Як ти страждаєш!.. Може, я зможу тебе втiшити?" Як з'ясувалося пiзнiше, цi слова були не лише жартом, її стримувала тiльки моя присутнiсть.
Одного разу я затрималася в театрi i прийшла додому на двi години пiзнiше звичайного. Ненсi не забарилась цим скористатися.
Девi прийшов з коледжу, де i в канiкули збиралися студенти, щоб пограти в баскетбол, просто поспiлкуватися i так, знiчев'я. Як завжди останнiм часом, вiн сiв на диван i з вiдчуженим обличчям втупився в одну точку. Через деякий час до кiмнати нечутно ввiйшла Ненсi, озирнулася i, зрозумiвши, що в будинку бiльше нiкого немає, мовчки пiдiйшла до Девi, провела рукою по його волоссю, сiла верхи йому на колiна i вiдразу ж вп'ялася в його губи довгим i рiшучим поцiлунком. Вiд несподiванки Девi навiть не став опиратися, а через пару хвилин опиратися вже й не хотiлося...
Рухи Ненсi були бурхливими i агресивними - вона зiрвала сорочку з Девi так, що по кiмнатi в рiзнi боки полетiли гудзики, проте торс Девi виявився оголеним майже моментально. Так само блискавично Ненсi зiрвала футболку з себе i припала грудьми до його грудей. Продовжуючи поцiлунок, Ненсi притискалася до Девi, терлася об нього, ковзала своєї попкою справа-налiво по його роздувшимся джинсам. Девi не виявляв активностi, але вiддався на волю загарбницi i вiдповiдав на її акцiї. Проникнувши язиком мiж зубiв Девi i виписуючи їм фiгури вищого пiлотажу, Ненсi просунула руку пiд ремiнь його джинсiв i владно заволодiла членом. В такт рухам язика почала рухатися i її рука вздовж гарячого стовпа.
Несподiвано Ненсi перервала поцiлунок, встала i потягнула партнера за ремiнь на пiдлогу. Девi пiдкорився i розтягнувся на килимi, закинувши руки за голову. Стоячи над ним, Ненсi рiзким рухом розстебнула блискавку на своїх джинсах, скинула їх i кинула в куток за диван. Пiд джинсами на нiй нiчого не було. Оголена Ненсi сiла на прес Девi i, не терплячими заперечень рухами, стала масажувати груди i живiт розпростертого пiд нею хлопця, iнодi впиваючись в його шкiру гострими рожевими нiгтями. Її "пестощi" ставали все сильнiшими i агресивнiшими. З лютими поцiлунками i покусуваннями вона рушила вiд його губ все нижче i нижче, поки не добралася до пупка i не стала лоскотати його язиком, розстiбаючи i спускаючи при цьому його джинси. Ось вона спiймала ротом голiвку звiльненого з в'язницi i пiдстирибуючого члена, обвела кiлька разiв язиком по її колу, i знову з поцiлунками, покусуваннями i дряпаннями рушила до його губ. Довгий, беззаперечний поцiлунок з боротьбою язикiв - i вона вже сидить верхи в позi наїзницi, пiдстрибуючи на Девi, як на скакунi, що несеться галопом...
Все це вiдбувалося настiльки швидко, що Девi не встигав стежити за деталями, а вiдзначав у своїй свiдомостi лише деякi спалахи всього, що вiдбувалося. Скачки в шаленому темпi закiнчилися так само несподiвано, як почалися. Ненсi тут же схопилася i, не встиг Девi отямитися, як вона, пiдхопивши свiй одяг, вискочила з квартири.
Я зiткнулася з нею, виходячи з лiфта. Як нi в чому не бувало, Ненсi пiдтягла вгору блискавку, кивнула менi i зникла в кабiнцi.
Зайшовши до кiмнати, я виявила оголеного i розгубленого Девi лежачим на килимi бiля дивана. Побачивши мене, вiн деякий час не мiг зрозумiти, хто я, де вiн i взагалi, що вiдбувається. Потiм натягнув на себе джинси i з подивом намагався застебнути на собi сорочку, що залишилася без ґудзикiв. Зав'язавши її, нарештi, вузлом на талiї, вiн подивився на мене i якось приречено сiв-впав на диван.
- Ну, розповiдай. - Сказала я. - Полегшуй свою душу.
- Навiть не знаю, що розповiдати. - Почав Девi. - Сам не розумiю, як це вийшло. Таке вiдчуття, що мною скористалися, як зубною щiткою... - Вiн зiтхнув i помовчав. - Адже я так люблю Елен! А ця Ненсi менi абсолютно байдужа... У всякому разi, до сьогоднiшнього дня я її навiть не помiчав... Тепер i не знаю, як до неї ставитися. - I вiн все розповiв.
- Забудь про це. - Порадила я. - Якщо ти дiйсно любиш Елен, постарайся, щоб цього нiколи бiльше не могло статися.
Але забути про те, що сталося Девi так i не вдалося, бо Ненсi не збиралася залишати його у спокої. Вона вривалася абсолютно несподiвано i, не даючи йому отямитися, одразу ж впадала в сексуальнi iмпровiзацiї, причому кожен раз це вiдбувалося зовсiм по-новому, щоразу вона примудрялася на самому початку попередити боязкi спроби Девi до опору i оволодiвала ним на свiй розсуд. I кожного разу пiсля цього вiн вiдчував себе використаним, розгубленим, винуватим, убитим...
Через тиждень вiн уже й не намагався чинити опiр, а тiло його вiддавалося загарбницi з усе бiльшою пристрастю i бажанням. Iнодi їх iмпровiзацiї могли тривати всю нiч або весь день, вони вимотували Девi i фiзично, i психологiчно, але, тим не менш, вони стали йому необхiднi. Вiн уже не мiг обходитися без цього дикого i неприборканого сексу, сексу без кохання, без нiжностi, без взаєморозумiння. Була пристрасть-хвороба, пристрасть-наркотик, пристрасть-божевiлля...
Якщо ранiше, з Елен, Девi був щасливий, i частина його щастя передавалася й менi, то тепер вiн був розбитий i хворий. Якщо ранiше його очi сяяли глибокою радiстю, то тепер вони горiли якимось диким, розсiяним вогнем; погляд нi на чому не зупинявся, а коли зустрiчався з моїм, я вiдчувала тiльки невпевненiсть, сум'яття i бiль...
Через те, що було погано Девi, ставало погано i менi. Рятуючись вiд депресiї я, як завжди, пiшла з реального життя i заглибилася у свої фантазiї. Найбажанiшим часом доби для мене стала нiч, коли в моїх снах до мене приходив Девi i я рятувала його вiд сум'яття i болю, даруючи любов i нiжнiсть. Я всiєю силою думки намагалася збiльшити тривалiсть ночi i вона у мене стала тривати з восьмої вечора, коли я приходила з роботи, до десятої ранку, коли менi необхiдно було мчати на репетицiї. Мої фантазiї не вiдрiзнялися рiзноманiтнiстю, але багаторазове повторення надiляло їх рисами реальностi, вони ставали бiльш вiдчутними i реальними, нiж справжнє життя.
Так, наприклад, протягом кiлькох ночей i днiв я вiдчувала величезне блаженство вiд явного вiдчуття руки Девi на своїй щоцi. Вранцi менi не хотiлося розплющувати очi, бо це вiдчуття його руки не минало й пiсля того, як я прокидалася. Я притискала неiснуючу руку до своїх очей, цiлувала її, гладила, вiдчувала її дотик навiть удень, варто було менi прикрити очi пiд час репетицiй. Одного разу я не пiшла в театр i валялася у лiжку з закритими очима весь день, нiчого не ївши i не пивши, продовжуючи фантазiйнi ласки з його рукою. До вечора я все ж встала в туалет, хода моя була непевною, як пiсля сильної пиятики або вживання наркотикiв, пiд очима проявилися темнi кола.
Поглянувши на себе у дзеркало, я зрозумiла, що пора брати в руки те, що вiд мене залишилося. Але цей наркотик не вiдпускав мене, ночами я повинна була хоч деякий час побути з Девi... Тодi у своїх фантазiях я стала вiдсувати його образ трохи в сторону i вiдправлялася подорожувати з ним по рiзних країнах, по самих екзотичних куточках Землi. Так, протягом однiєї ночi ми могли побувати у якiйсь кавказькiй печерi, заблукати в нiй, позайматися там любов'ю без сексу, тiльки з пестощами, обiймами i нiжними поцiлунками, а до ранку повернутися у рiдний Хемптон.
В iншу нiч ми могли вiдвiдати якийсь храм в Iндiї або Японiї, чи, подорожуючи на плоту якоюсь бурхливою рiчкою, раптом зiрватися на ньому з величезного водоспаду, пережити страх смертi, але потiм, врятувавшись, знову злитися у довгому й щасливому поцiлунку...
Всi цi фантазiї стали для мене настiльки реальними, що одного разу я раптом виявила, що шукаю свою гримерку в театрi зовсiм не там, де вона знаходиться, а зовсiм в iншому мiсцi - там, де вона була в одному з моїх снiв... Це вже було близько до божевiлля. Я розумiла, що пора зупинитися, але, тим не менш, не могла вiдмовитися вiд пригод з Девi у своїх снах.
Тодi я пiшла на компромiс зi своєю психiкою: я вирiшила залишати свої фонтазii тiльки до тих пiр, поки без особливих зусиль буду знаходити свою гримерку в театрi. Гримерка стала iндикатором стану моєї психiки. Кожного дня, приходячи до театру, я йшла коридором, потiм зупинялася, розгорталася i йшла в iншу сторону - туди, де в дiйсностi перебувала гримерка. Це тривало трохи бiльше мiсяця, поки свiдомiсть не стала ясно вiдрiзняти сни вiд реальностi.
* 7 *
Та ось закiнчилося лiто, а з ним i канiкули в коледжi. Елен повернулася в Хемптон. Ненсi моментально випарувалася з квартири Девi. Протягом тижня вiн поступово переходив зi стану провини i розгубленостi до стану любовi i щастя. I от, коли, здавалося, вiн почав одужувати, в його душi почали встановлюватися спокiй i рiвновага, знову з'явилася Ненсi.
Елен зателефонувала з коледжу i повiдомила, що змушена затриматися на пару годин через якусь лабораторну роботу. Не встиг Девi покласти трубку, як дверi вiдчинилися i в них влетiла Ненсi, на ходу скидаючи з себе одяг. Вона стрибнула на оторопiлого Девi, обвивши його шию руками, а талiю - ногами i вп'ялася в його губи отруйним поцiлунком. Усерединi Девi знову спалахнув нестримний вогонь дикої хворобливiй пристрастi i вiн понiс її до спальнi...
З цього дня душа Девi стала розриватися мiж нiжними, повними любовi i ласки ночами з Елен i пристрасними, бурхливими i дикими денними годинами, сповненими агресiї i навiть садизму з Ненсi.
Одного разу, в самий розпал бурхливого сексу, коли Ненсi, як наїзниця скакала на прив'язаному за руки до лiжка Девi, а вiн несамовито стогнав i гарчав пiд нею, в кiмнату увiйшла Елен. Саме в цей момент Девi розплющив очi. Прив'язаний, зупинити Ненсi вiн не мiг, а та продовжувала свої шаленi скачки...
- Елен... - Тiльки й змiг прошепотiти Девi.
Ненсi озирнулася на подругу, кивнула їй i, як нi в чому не бувало, продовжила. Елен мовчки стала роздягатися, потiм пiдiйшла до лiжка i лягла поруч з Девi. Вона приголубила його волосся, нiжно провела рукою по грудях, поцiлувала його в губи i, нарештi, встала на колiна над його головою, повернувшись обличчям до Ненсi. Дiвчата обнялися i їх губи злилися в поцiлунку. При цьому Ненсi продовжувала ковзати уздовж вертикального стовпа оторопiлого чоловiка, пiдскакуючи на його стегнах, а Елен почала пiднiматися i опускатися над його губами до тих пiр, поки вiн не став проникати в неї своїм язиком...
Закiнчили всi майже одночасно. Дiвчата помiнялися мiсцями i, торкаючись одна одної поцiлунками i погладжуваннями грудей i сiдниць, знову оволодiли Девi як якимсь неживим предметом, повнiстю розчинившись у ласках одна одної...
Девi намагався звернути їх увагу на себе, волаючи то до однiєї, то до iншої. Тодi Ненсi встала, дiстала зi своєї сумочки скотч, вiдрiзала манiкюрними ножицями смужку, а Елен, так само мовчки, заклеїла йому рот. Пiсля цього вони, як нi в чому не бувало, знову влаштувалися на ньому.
Тут виявилося, що член Девi обм'як i не бажає пiднiматися. Тодi обидвi дiвчини спiльними зусиллями, користуючись руками i язиками, змусили його встати, а потiм продовжили все, як ранiше.
Нарештi, втомленi i задоволенi, вони вляглися поруч з Девi на лiжку i, нiжно обiйнявшись, заснули. Девi, виснажений, зв'язаний, безпорадний вiдчував себе обривком використаного туалетного паперу, але нiчого не мiг зробити...
Прокинулися дiвчата вранцi, тихенько розв'язали мiцно сплячого Девi, який промучившись всю нiч, зумiв заснути тiльки пiд ранок, i, не ставши розклеювати йому рот, пiшли.
Тепер вони приходили до Девi тiльки разом, не кожного дня, а коли хотiли, без попереджень, i мовчки приймалися його пестити i займатися сексом на трьох. Якщо Девi протестував, вони, все так само мовчки, розташовувалися на його лiжку i кохалися удвох, нiби його тут i не було. Iнодi Девi при їх появi йшов з квартири, але це їх анiтрохи не бентежило. Вони звертали на нього стiльки ж уваги, скiльки на якийсь предмет меблiв, i прекрасно обходилися без нього.
Iнодi Девi намагався брати iнiцiативу на себе i, як у вир, з головою кидався у цей збочений секс з обома, але все це закiнчувалося, знову ж таки, мирним сном дiвчат в обiймах одна одної.
Девi був повнiстю вибитий з рiвноваги, став нервовим, закинув навчання, перестав вiдвiдувати заняття. Годинами вiн мiг сидiти на диванi в моїй вiтальнi, втупившись в одну точку на шпалерах i похитуючись усiм тiлом вперед-назад. Iнодi, коли вiн залишав Елен i Ненсi в своїй квартирi i йшов бродити по мiсту, вiн заходив до мене в театр, мовчки сiдав на краєчок стiльця в гримерцi i, так само погойдуючись, дивився в одну точку до тих пiр, поки я не закiнчувала роботу. Тодi ми мовчки йшли додому. Змусити його заговорити, вiдволiктися не було нiякої можливостi. Я не знала, як допомогти йому в ситуацiї, що склалася, а тому розмовляла з ним лише у своїх снах.
Одного разу, пiд час антракту, до мене в гримерку увiйшов пiдвипивший глядач. Спочатку вiн вiдпустив кiлька комплiментiв на адресу моєї гри i таланту, потiм пройшовся щодо гнучкостi i пластики i, нарештi, перейшов на особливостi моєї фiгури. Я слухала його з роздратуванням: антракт закiнчувався, а менi ще треба було поправити грим. Раптом вiн пiдскочив до мене, схопив в обiйми i вигукнув:
- Я Вас так люблю! Я просто не можу втриматися, щоб Вас не поцiлувати!
- Вибачте! - Спробувала я вiдсторонитися. - Але чому Ви думаєте, що i я повинна вiдчувати до Вас такi ж почуття? Та й взагалi, я терпiти не можу цiлуватися! - Я вказала рукою на дверi: - А тепер вийдiть, будь ласка, менi треба переодягтися!
Вiн вийшов, а я пiдiйшла до дзеркальних дверцят шафи.
- Козел! - Зi злiстю сказала я дзеркалу.
Раптом дверцята моєї шафи вiдкрилася i з неї вийшов Девi. Вiн мовчки пiдiйшов i обiйняв мене.
- Девi, ти справжнiй чи снишся менi? - Запитала я, вiдступаючи до столу.
Вiн обiйняв мене мiцнiше i я виявилася сидячою на столi.
- Справжнiй. - Вiдповiв Девi, цiлуючи мене.
- Ти завжди так кажеш. - Зiтхнула я. - А потiм виявляється, що це тiльки сон. - Я повнiстю потонула у вiдчуттях його ласки. - Але якщо ти справжнiй, то зупинись сам, щоб потiм нi про що не шкодувати. Сама я вже не можу...
Широке декольте моєї сукнi сповзло з плечей, а Девi продовжував цiлувати мене в губи, шию, груди... Пролунав дзвiнок, що викликав мене на сцену. Я, швиденько поправивши сукню i зачiску, втекла.
Коли я повернулася до гримерки, Девi, як завжди, сидiв на краєчку стiльця i мовчки розгойдувався з вiдсутнiм виразом обличчя. Я не могла зрозумiти, прийшов вiн пiсля антракту, чи до нього, поцiлунки його були реальнiстю чи моїми фантазiями. Запитати про це у Девi я не наважилася, а вiн мовчав. Нi, мабуть, це менi все ж таки здалося... Пора ставити бiльш чiткi кордони мiж мрiями i реальнiстю! Усе! Досить!!! З божевiллям покiнчено! Треба зайняти всi мої думки чимось iншим. Девi просто мiй сусiд i друг!...
* 8 *
Цим чимось новим стала робота над створенням сюжетного танцю. В основу сюжету я поклала вiдносини Девi з Елен i Ненсi. Придумування рухiв, пiдбiр музики, комплектацiя сюжету, хореографiя та пошук виконавцiв i репетицiї настiльки зайняли мене, що Девi поступово пiшов з моїх снiв i мрiй. Лише наяву я продовжувала бачити його розсiяний, спрямований в нiкуди, погляд.
Наше спiлкування обмежувалося звичайними привiтаннями та прощаннями, питаннями i вiдповiдями типу: "Як справи?" - "Все нормально!", iнодi чаєпиттями бiля телевiзора, коли я, неуважно дивлячись на екран, подумки продовжувала роботу над танцем, а Девi думав про щось своє...
Елен i Ненсi давно вже перестали приходити до нього. По всiй видимостi, їм було добре й удвох. Щоб не вiдчувати самотностi, Девi все частiше став приходити до мене в театр. У нас вже йшли репетицiї танцю, в нього вносилися новi елементи, щось змiнювалося просто на ходу, щось вiдсiювалося. Девi сидiв мовчки i спостерiгав. Поступово його погляд ставав все бiльш живим i зацiкавленим, вiн навiть пiдказав нам кiлька влучних моментiв. Ми обидва поступово вилiковувалися вiд своїх депресiй i до моменту мого вiд'їзду на фестиваль були вже майже в нормi.
У своїх, вже не таких частих, еротичних снах я замiнила образ Девi на шикарного iнопланетянина, умови життя на Землi якому не пiдходили i зустрiчатися з яким я могла тiльки на його планетi. Це рятувало мене вiд розмитих кордонiв мiж фантазiями i реальнiстю, адже на Землi, тобто, в реальному життi я його зустрiти нiяк не могла...
I ось я повернулася з фестивалю, увiнчана славою i в чудовому настрої, дивлюся разом з Девi вiдеозапис танцю i вже не переживаю з приводу тих подiй. Все вiдiйшло кудись далеко, нiби вiдбувалося не з нами, а в якомусь баченому нами фiльмi.
Ось на сцену красиво i розкуто витанцьовує Кларк (один з танцюристiв нашого театру). Прожектори яскраво висвiтлюють його постать, а вiн усiма своїми рухами нiби промовляє: "Подивiться на мене! Ну, хiба ж я не гарний?!" Потiм з'являюся я. У цьому танцi я виконую роль Елен. Я рухаюся по сценi, нiби не помiчаючи чоловiка, i теж демонструючи своє тiло i життєрадiснiсть. Я зупиняюся спиною до танцюриста i, нiби радiючи життю, пiднiмаю руки вгору. Кларк бере мене за талiю, я напiвповертаюсь до нього з прогинами в один та в iнший бiк, звiльняюся, роблячи виверт вiд нього i збираючись йти. Але вiн ловить мене за праву руку своєю лiвою, зковзає правою з мого плеча по руцi, по нозi, стаючи на одне колiно, потiм встає i розгортає мене до себе. Я знову стою перед ним, але вже вiч-на-вiч. Вiн робить пiдтримки, прогинаючи мене у рiзнi боки, при цьому я закидаю то одну, то iншу ногу за його колiно. Вiн повертає мене до себе спиною i ми, танцюючи i переносячи центр ваги з однiєї ноги на iншу, присiдаємо i пiднiмаємося кiлька разiв, виконуємо кiлька складних пiдтримок i перекидiв. Потiм його руки охоплюють мене спереду пiд грудьми, а я свої кладу поверх них. Потiм я знову роблю виверт вiд нього вправо, його рука поступово вiдпускає мою i я йду в сторону...
Не встигають нашi пальцi розлучитися, як пiд наростаючий темп з'являється друга танцiвниця - Рита, яка виконує роль Ненсi. Танцюрист повертає голову вiд мене до неї, а вона прокручується до нього в обiйми. Я витанцьовую на задньому планi, а на передньому чоловiк i жiнка в обiймах один одного пружньо i ритмiчно виконують всiлякi па. Потiм йде каскад горизонтальних рухiв на пiдлозi, коли партнери постiйно мiняються мiсцями пiд все прискорювану музику. Вже у вертикальному положеннi танцiвниця робить розворот до нього спиною, танцюрист вiдступає на крок назад i вона падає йому на руки, переступаючи в напiвлежачому положеннi однiєю ногою через iншу. Знову рiзкий поворот до нього - вона закидує пряму ногу йому на плече. Вiн ковзе рукою по цiй нозi i опускає її вниз. Пiдскок - вона охоплює його талiю ногами, рiзкий прогин тiлом до пiдлоги, пiдйом, обiйми, кiлька складних пiдтримок з переворотами - i вона зiскакує з нього. Вiн розкручує її в сторону, вiдставляючи iншу руку у протилежну, за яку знову беру його я.
Чоловiк, нiби, у розгубленостi. Вiн кидається мiж нами, розтягується за руки, то до однiєї, то до iншої. Потiм ми обидвi закручуваємось до нього в обiйми i на мить застигаємо у цiй позi. Мелодiя знову сповiльнюється. Танцюрист схиляється над Ритою, прогинаючи її в талiї назад i напiвзiгнувши опорну ногу в колiнi, в той час, як я ковзаю руками, звиваючись тiлом, уздовж його грудей, стегна, ноги, опускаючись на колiно з iншого боку. Потiм вiн повертається до мене, пiднiмає i схиляється надi мною, нiби у поцiлунку. В цей час Рита виконує тi ж рухи, що i я перед цим.
Кларк пiднiмає її, пiдтримка в стрибку, вона спирається на його плечi руками i з переворотом опускається за його спиною. Я в цей час стою за його спиною, розвiвши руки в сторони. Коли Рита торкається пiдлоги, я переходжу вперед i виконую тi ж па, що Рита до цього.
I знову обидвi жiнки в обiймах чоловiка. Обхопивши його за талiю, вiльними руками, схрещеними перед його обличчям, вони проводять по його обличчю. Кожна з протилежного вiд себе боку. Руки зковзають з його щiк на груди, потiм на тiла своїх господинь, якi прогинаються в рiзнi боки вiд партнера i, проковзаючи вздовж їх стегон, виводяться в сторони. Далi йдуть рухи, що зображують повну згоду всiх трьох партнерiв.
Потiм жiнки виходять з прогину, переглядаються мiж собою, i виходять на крок вперед, залишаючи чоловiка позаду. Вони стають одна до одної спинами, переплiтають пальцi опущених уздовж тiл рук i напiврисiдають, закинувши голови назад. Танець зображує любов дiвчат мiж собою. Танцюрист кидається на задньому планi то до одної, то до iншої. Танцiвницi роблять розворот, заходять за його спину i повiльно розходяться в рiзнi боки за лаштунки.
Кларк усiма своїми рухами демонструє розпач i самотнiсть. Вiн простягає руки то до одних лаштункiв, то до iнших, до всього свiту, до неба... Потiм кидає їх на свою рiзко схилену голову i повертається спиною до глядачiв в позi повного вiдчаю...
Якщо слiдувати дiйсним подiям, то танець мав би на цьому закiнчитися, але я дещо в нього додала. По обидва боки сцени знову з'являємося ми з Ритою. Провернувшись у танцi кiлька разiв, ми знову опиняємося перед Кларком, повертаємо свої обличчя до глядачiв i торкаємося його спини руками. Вiн розгортається до нас i до залу, бере нас за руки - ми розкручуємося в сторони, а потiм закручуваємося в його обiйми. Кiлька па по сценi, а потiм Кларк, пiсля серiї пiдтримок, посилає нас за свою спину i радiсно спрямовується вперед, до глядачiв. З розпачем покiнчено, життя триває. Ми йому бiльше не потрiбнi, вiн готовий до нових подвигiв!..
Музика замовкає, танцюристи виходять на уклiн, лунає грiм оплескiв. Наступнi кадри демонструють вручення менi премiї, як автору танцю, який перемiг у конкурсi...
- Дякую, люба! - Каже Девi i нiжно мене цiлує.
Його поцiлунок менi приємний, але вже не викликає тiєї бурi почуттiв i нестями, як ранiше. Я абсолютно спокiйна i щаслива. Я сприймаю Девi, як доброго друга, з яким нам довелося пережити багато труднощiв. Мої почуття набувають легкого нальоту материнської нiжностi - адже вiн такий молодий, а я, як i ранiше, вiдповiдаю за нього перед Юлiан...