Аннотация: Людина, глибоко повiривши у свою обранiсть i своє призначення, може втiлити у життя будь-яке пророцтво на будь-якiй планетi i в будь-якому куточку Всесвiту. Тим бiльше, якщо у неї є команда помiчникiв-однодумцiв.
ВСЕСВIТНIЙ МЕСIЯ
АБО
ВИКОНАВЕЦЬ ПРОРОЦТВ
ФАНТАСТИЧНИЙ РОМАН
Частина перша
ЕЙЛIР-ЄЮЙ
(березень-червень 2021 року)
1. НЕОБХIДНI ВIДОМОСТI ДЛЯ ЗЕМЛЯН.
Через те, що ми перекладаємо цю книгу з ийлiрської на земнi мови, вважаємо за потрiбне деякi загальновiдомi тамтешнiм жителям факти, так би мовити, "привести до земного знаменника".
Подiї вiдбуваються в самотнiй спiральнiй галактицi Зельсiн-цок-Нане*, розташованiй в схiднiй частинi умовної верхньої пiвкулi** Всесвiту майже паралельно її умовнiй площинi екваторiального зрiзу на вiдстанi приблизно двох третин вiд Пiвнiчного Полюса Всесвiту до його екватора. Галактика являє собою гравiтацiйно-пов'язану систему зiрок, зоряних скупчень, мiжзоряного газу i пилу, темної матерiї, планет, комет та астероїдiв у виглядi п"ятипроменевої зiрки з роздвоєними кiнцями променiв, якi, завдяки круговому руху проти земної годинникової стрiлки щодо загального центру, закрученi в спiраль. Маса галактики Зельсiн-цок-Нане дорiвнює 20 на 1010 маси Зiрки Зель-цок. Дiаметр галактики - близько 200 кiлопарсек (667 тисяч свiтлових рокiв)***.
Зiрка Зель-цок має масу 2,3 на 1030 кiлограм, радiус - 7,23 на 108 метрiв, а свiтнiсть - 3,94 на 1026 Вт ****.
Фiзичнi та хiмiчнi характеристики Зель-цок аналогiчнi характеристикам нашого Сонця, але крутиться вся система проти нашої годинникової стрiлки. Розташована Зель-цок майже в центрi правого роздвоєння одного з п'яти спiральних променiв галактики.
*"Цок" ийлiрською вимовляється як цокання язиком по верхньому пiднебiнню, а не як "цок" у нашiй вимовi.
**Умовно Всесвiт представили у виглядi кулi ще стародавнi Ереси (РС- Розумнi Створiння) мiльярди рокiв тому. Тодi ж вони склали Навiгацiйнi Сфери Всесвiту.
***Для порiвняння: маса нашої галактики становить 2 помножити на 1011 маси нашого Сонця, а дiаметр Чумацького Шляху - близько 30 кiлопарсек, тобто 100 тисяч свiтлових рокiв.
****Для порiвняння: маса Сонця - 1,99⋅1030 кг, радиус Солнца - 6,96⋅108 м, а сонячна свiтимiсть - 3,85⋅1026 Вт.
Планетарна система Зель-цок, згiдно з легендами, була штучно створена Древнiми i спочатку являла собою систему з однiєї зiрки, п'ятнадцяти планет i тридцяти супутникiв, що оберталися проти земної годинникової стрiлки по п'ятьох орбiтах. Всi планети мали по два супутники, що оберталися по орбiтах, перпендикулярних одна до одної.
На першiй, найближчiй до Зель-цок орбiтi, оберталася одна планета Айшух, на другiй - двi планети - Ейжас та Ейжаш, розташованi дiаметрально-протилежно на своїй орбiтi. Три планети третьої орбiти Ийлiр, Ийлiм та Ийлiц утворювали на орбiтi правильний трикутник. На четвертому рiвнi планети йшли по загальнiй орбiтi одна за одною, утворюючи квадрат з чотирма планетами в його кутах - Ойдрак, Ойдраж, Ойдрат i Ойдрап, а на п'ятiй - п'ять планет вимальовували в космосi правильний п'ятикутник - Уйкраг, Уйкраз, Уйкрад, Уйкраб та Уйкрал*.
Пiсля створення системи Зель-цок Древнi Ереси заселили всi планети та супутники системи гуманоїдами, якi за мiльйони рокiв свого iснування в рiзних клiматичних i фiзичних умовах своїх планет мутували, утворивши кiлька рас, що значно вiдрiзняються одна вiд одної. Вийшовши у великiй Космос, зель-цок-ти** незабаром порушили прийнятi на той час загальногалактичнi правила спiвiснування ересiв, розв'язавши грабiжницькi та пiратськi вiйни не лише у своєму рукавi галактики, але й у сусiднiх.
За це близько мiльйона рокiв тому системi Зель-цок був не лише оголошений загальний бойкот, який забороняв вихiд за межi своєї системи, а й зруйнованi всi планети та супутники п'ятої орбiти, якi утворили пiсля цього пояс астероїдiв.
Поки астероїди, що утворилися пiсля знищення планет п'ятої орбiти, не заспокоїлися на своїй орбiтi, вони дощем си-
*Щоб зрозумiти значення назв планет, варто ознайомитися з системою рахунку ийлiрцiв.
**Зель-цок-ти - загальна назва всiх гуманоїдiв системи Зель-цок.
палися на всi чотири планети i вiсiм супутникiв четвертої орбiти, покриваючи їх поверхнi кратерами, випаровуючи воду i атмосферу, знищуючи на них все живе. Вижити змогли лише нечисленнi гуманоїди цих планет, якi на той час перебували на планетах та супутниках третьої орбiти.
Через деякий час цi катаклiзми викликали небаченi ранiше спалахи на зiрцi Зель-цок, якi випалили до стану попелу планету першої орбiти Айшух разом з її супутниками. Тепер замiсть Айшуха на його орбiтi навколо зiрки утворилося газо-пилове кiльце.
Мешканцi планет другої орбiти не витримали пiдвищення температури та катастрофiчної змiни клiмату i майже всi вимерли. Вважається, що глибоко в надрах могла зберегтися вода i примiтивне життя, але пiдтвердити це поки нiкому не вдалося, бо польоти туди пiсля таких масштабних катаклiзмiв були припиненi.
Вцiлiлi на iнших планетах гуманоїди з Ейжас та Ейжаша другої орбiти, званi в давнину ейжазiмами, а тепер Мандрiвницями-Пiснярками, знайшли новий дiм на трьох планетах та шести супутниках третьої орбiти. Таким чином, розумне життя збереглося лише на планетах та супутниках третьої орбiти.
Гуманоїди, що вижили, мають загальну назву зель-цок-ти i на даний час представленi всього двома расами*: ийли, якi складають мутацiйну сумiш справжнiх ийлiв трьох планет i шести супутникiв третьої орбiти з додаванням генiв уйкрiв та ойдрiв, та Мандрiвницi-Пiснярки, якi теж злегка мутували.
Незважаючи на велику кiлькiсть мутацiй, анi слiпоти, анi глухоти, анi нiмоти, так сильно поширених на Землi, у зель- цок-тiв немає. Тому при розмовi вони постiйно жестикулюють, пiдкреслюючи жестами слова i iнтонацiї. Без
*Про гуманоїднi раси системи Зель-цок ви дiзнаєтеся докладнiше в подальшому.
вiдповiдної жестикуляцiї, як би добре ви не вивчили їхню мову, вас просто не зрозумiють.
Опинившись у повнiй iзоляцiї вiд всього Космосу, цивiлiзацiя зель-цок-тiв спочатку майже повнiстю занепала, але потiм, за кiлька сотень тисячолiть розвитку, здобула нового, сучасного вигляду, про який ви дiзнаєтеся з нашої розповiдi.
Система рахунку зель-цок-тiв: для зручностi ми не будемо знайомити вас з написанням цифр, а тiльки покажемо, як вони рахували i вимовляли свої числа. Це зроблено з тiєї причини, що в багатьох iменах i назвах планет застосовуються числа. Наприклад, у назвi Частини Першої цього роману вжито слово "Єюй", що в перекладi означає "Сiмнадцятий". На всiх збережених планетах i супутниках виробилася спiльна мова i десяткова система числення, всi цифри в якiй названi по голосних буквах їх прадавнього алфавiту:
а, е, и, о, у,
я, є, ї , йо, ю.
1 - ай 2 - ей 3 - ий 4 - ой 5 - уй
6 - яй 7 - єй 8 - їй 9 - йой 10 - юй
11 - аюй 12 - еюй 13 - июй 14 - оюй 15 - уюй
16 - яюй 17- єюй 18 - їюй 19 - йоюй 20-ейюй
Якщо ви помiтили систему, то без зусиль зможете рахувати i далi:
21 - еай 22 - еей 23 - еий 24 - еой 25 - еуй
26 - еяй 27 - еєй 28 - еїй 29 - ейой 30 - ийюй
31 - иай 32 - ией 33 - иий 34 - иой 35 - иуй
i так далi, аж до 99 - йoйой.
Нуль позначався цоканням язика об верхнє пiднебiння, яке ми тут описали буквосполученням "цок". Якщо вам потрiбен нуль, повернiть руку вгору долонею, зiмкнiть її в кулак i цокнiть язиком.
А далi все частiше використовується цокання язиком:
100 - цок-юй, 200 - цок-ейюй, 300 - цок-ийюй, 400 - цок-ойюй i так далi.
1000 - юй-цок-юйей,
1 мiльйон = 10х10 у п'ятому ступенi = юй-цок-юйуй...
Число п'ять теж можна показати рукою - для цього на той самий кулак треба подути "фуу" i розiмкнути пiд дiєю отриманого вiтру всi п'ять пальцiв. Для десятки потрiбно один за iншим роздмухати обидва зiмкнутих кулака: "фуу-фуу".
Якщо у нас при лiчбi зазвичай загинають пальцi, то у зель-цок-тiв, навпаки, розгинають - з нуля виростають числа.
Час тече на Ийлiрi зовсiм не так, як на Землi. I хоча секунда там майже дорiвнює земнiй, в перерахунку все змiнюється:
на Ийлiрi на Землi
1 секунда
1 хв = 100 сек
1 година = 100 хв
1 доба = 20 годин
¼ року = 150 дiб
1 рiк = 600 дiб = 0, 78 секунди
= 78 сек = 1 хв 18 сек
= 7800 сек = 130 хв =
2 год. 10 хв
= 2600 хв = 43 год. 20 хв
= 1 доба. 19 год. 18 хв
= 6499,999 год.
= 270,833 доби
= приблизно 9 мiс. 7 днiв
= 36,112 мiсяцiв =
приблизно 3 роки 28 днiв
6,5 годин
Знання зель-цок-ти зберiгають в спецiальних Храмах Знань, розташованих пiд древнiми пiдземними мiстами. Але анi паперових книг, анi манускриптiв, анi глиняних або дерев'яних табличок в їх "бiблiотеках" немає - з найдавнiших часiв все записується на голографiчнi Iнформацiйнi Кристали, технологiя вирощування яких збереглася навiть пiсля глобального катаклiзму i майже повного занепаду цивiлiзацiї.
Пiд Храмами Знань розташовуються майже зовсiм забутi i дуже рiдко вiдвiдуванi Музеї Артефактiв, експонати в яких законсервованi у спецiальнiй смолi.
Анi медицини, анi шкiл, анi унiверситетiв у зель-цок-тiв немає. Вчаться зель-цок-ти самостiйно, вiдвiдуючи Храми Знань i вивчаючи лише те, що їх цiкавить. Крiм того, у них дуже розвинена регенерацiя i здатнiсть до самооздоровлення, крiм тих випадкiв, коли вмикається Космiчна Вiрусна Програма масового знищення.
Поняття "кохання" у них теж немає. Є родинна або дружня прихильнiсть i необхiднiсть продовження людства. У давнину кохання було, але майже за мiльйон рокiв iзоляцiї, в умовах, коли чоловiкiв майже не залишилося, воно зникло. Замiж виходять i одружуються не через кохання, а тому, що пора народити дитину. З коханням герої познайомляться, коли вийдуть зi своєї замкнутої системи.
2. МАМИНI КАЗКИ.
Ми з сестрою - близнюки, я - Ейлiр (другий з планети Ийлiр), хоча перед сном на вушко мама називає мене ще й ласкавим iм'ям Єюй (Сiмнадцятий). Сестра - Айлiра (перша з планети Ийлiр). Чому мама так нас назвала, вiдомо тiльки їй однiй, адже до нашого народження у батька вже було п'ятнадцять дiтей вiд десяти iнших дружин. Ми з сестрою - шiстнадцята та сiмнадцятий. З самого народження ми нi на мить не могли обiйтися одне без одного. Якщо нас пробували розкласти по рiзних лiжечках, поставлених впритул одне до iншого, ми кричали так, що нас перекладали знову в одне лiжечко. Ми навiть засипали, мiцно взявшись за руки. I думки, i зацiкавлення, i захоплення у нас з самого народження були спiльними. I хоча я народився на три хвилини пiзнiше (за земними мiрками на 3 хв 54 сек), нiж Айлiра, ми в усьому були рiвними та однаковими.
Вiд нашої мами у батька є ще один син - наш рiдний брат - Айлiрагiз (Перший син Володаря Ийлiра, Спадкоємець Престолу), вiн старший за нас на два з половиною роки (за земними мiрками - приблизно на 7 рокiв 8 мiсяцiв i 10,5 днiв).
Всi жiнки на планетах Ийлiр, Ийлiм i Ийлiц, а також на їх супутниках народжують тiльки в днi, вiдлiчуванi вiд Нового Року: перший - Свято Нового Року - Найдовший День, припадає на середину лiта; сто п'ятидесятий - День Осiннього Рiвнодення або Осiння Чверть; трьохсотий - Найкоротший День в серединi зими, званий Пiвколом; i чотириста п'ятдесятий - День Весняного Рiвнодення або Весняна Чверть.
Ми з Айлiрою народилися на Новий Рiк, який ще називають Повним Колом, тобто найдовшого лiтнього дня, а наш брат Айлiрагiз - найкоротшого зимового дня, званого Пiврiччям або Пiвколом.
До нашої першої чвертi року, до Дня Осiннього Рiвнодення (150 ийлiрскiх дiб або 9 мiсяцiв i трохи бiльше 7 днiв за земним часом) ми не покидали маминих апартаментiв, спiлкуючись тiльки з нею, нянею, кiлькома слугами i нашим братом Айлiрагiзом. Iнодi до нас заходив батько. Все, що ми запам'ятовували тодi - це повзання по малiй iгровiй кiмнатi (кругла кiмната дiаметром десять метрiв*, половина якої засклена i виходить назовнi з округлої стiни замку, заставлена по периметру м'якими диванами), прогулянки в тiй частинi саду, яку видно з нашої iгрової, наша загальна спальня, ранковi та вечiрнi воднi процедури у басейнi i годування нас у їдальнi. I, звичайно ж, маминi казки, якi вона могла розповiдати нам цiлими днями - i в басейнi, i в їдальнi, i в
* Тут i надалi всi вимiрювання - довжина, об"ємг, вага, швидкiсть i т.д. ми будемо приводити в звичнiй для землян системi вимiрювань.
iгровiй, i на прогулянцi, i ввечерi перед сном...
Лiтнiм ранком п'ятдесят четвёртого дня вiд народження (4 мiсяцi i 10 днiв за земним часом), прокинувшись у своєму спiльному лiжечку, ми з Айлiрою не стали перевертатися на животики, щоб поповзати, а просто сiли. До цього часу ми вже розумiли все, що нам казали, i навiть пробували говорити самi. Мама вже приготувалася до купання i прибiгла до нашого лiжечка на поклик нянi:
- Панi Ейжалiрзiма! Дiти вже сидять!
- Ми сидимо! - Вiдповiли ми в один голос мамi, яка пiдбiгла до нас.
- Ой, якi ви молодцi! За це пiсля снiданку ви отримаєте подарунок!
Мама з нянею вийняли нас з лiжечка i понесли до басейну. Басейн у ийлiрцiв призначений для щоденних ранкових i вечiрнiх водних процедур. Маленькi дiти купаються у ньому з самого народження до року з мамою i нянею, тому вже через кiлька днiв вмiють плавати. До речi, нiяких купальникiв чи iншого одягу при купаннi в особистих басейнах не передбачено.
Коли ми наплавалися i напирналися, нас вийняли, витерли рушниками i посадили на диван, щоб одягнути. Поки мама i няня приводили себе до ладу i одягалися, ми з сестрою, вперше перебуваючи у сидячому положеннi, виявили, що вiдрiзняємося одне вiд одного.
- Чому в Ейлiра там щось телiпається? - Запитала Айлiра, вказуючи пальцем.
- Чому у Айлiри там щiлинка? - Майже одночасно з нею запитав я.
Мама саме збиралася надягати на нас сорочки.
- Зараз я розповiм вам казку про сорочку. - Загадково посмiхнулася мама. - Ось, подивiться на сорочку Ейлiра. - Сказала вона, розправляючи її на своїх колiнах. - Бачите, сорочка рiвна, а з неї нiбито виростають двi гiлочки - два рукави.
- Рукави, як гiлочки. - За звичкою повторили ми.
- А якщо ми один рукавчик заправимо всередину... - Мама заправила рукав у середину сорочки. - Вийде замiсть гiлочки щiлинка або дiрочка.
- Дiрочка. - Повторили ми.
- Так i у вас. Ейлiр - хлопчик, у нього рукавчик вивернутий назовнi, як гiлочка. Айлiра - дiвчинка, у неї точно такий же рукавчик заправлений всередину, як дiрочка. У вас все однакове, тiльки в Ейлiра вивернуте назовнi, а в Айлiри заправлено всередину.
- Для чого? - Одночасно запитали ми.
- Щоб вiдрiзняти дiвчаток вiд хлопчикiв.
- Отже, ти i няня - дiвчатка? - Спробував уточнити я.
- Так. Тiльки дорослих дiвчаток називають жiнками.
- Ти i няня - жiнки! - Кивнув я.
- А Айлiрагiз? - Згадала Айлiра про старшого брата, який теж жив у маминих апартаментах, але займав окрему кiмнату i, через те, що був уже великим, з нами нiколи не купався. Ми зустрiчалися з ним за снiданком i вечерею (у ийлiрцiв прийнято їсти лише два рази на добу - перед сном i пiсля сну), на прогулянках i iнодi вiн приходив до нас в iгрову.
- Вiн хлопчик.
- В Айлiрагiза - гiлочка, у нього рукавчик вивернутий. - З розумiнням кивнула Айлiра.
- А у тата? - Запитав я.
- У тата - гiлочка, вiн хлопчик. Тiльки дорослих хлопчикiв називають чоловiками. Тому тато - чоловiк.
- Папа - чоловiк, мама - жiнка. Як ми з Ейлiром. - Айлiра вже сидiла на руках у нянi у своїй жовтiй сорочечцi i таких же жовтих шароварах, пiдставляючи нiжки, щоб на них надягнули чорнi капцi.
- Значить, ви з татом теж брат i сестра? - Запитав я вже повнiстю одягнений i взутий, поки мама застiбала на моїй червонiй сорочцi чорний пояс.
- Нi, ми з татом - чоловiк i дружина. У Папи є ще дев'ять дружин, у яких теж є дiти.
- А iншi дiти хлопчики чи дiвчатка? - Запитав я.
- Ще два хлопчика i дванадцять дiвчаток. - Вiдповiла мама.
Ми вже вмiли рахувати до шести - двох себе, маму, няню, брата Айлiрагiза i тата.
- Ейлiр, Айлiрагiз, ще два брата i тато - всього п'ять хлопчикiв. - Розправляючи пальцi з зiмкнутого кулачка, порахувала Айлiра.
- А дев'ять дружин i дванадцять дiвчаток - це багато? - Запитав я.
- Багато. - Засмiялась мама.
- А чому хлопчикiв мало, а дiвчаток багато? - Продовжував я розпитувати, поки мама з нянею несли нас до їдальнi.
- Про це я колись розповiм вам нову казку.
- А коли ми побачимо всiх своїх братикiв i сестричок? - Запитала Айлiра.
- Ось виповниться вам чверть року, тодi ви їх усiх побачите!
Того дня їдальня виглядала незвично. За круглим столом на своєму крiслi-тронi Спадкоємця, як завжди обличчям до вiкна, сидiв Айлiрагiз. (Вiн старший за нас на 2,5 ийлiрських рокiв, тому йому за земним часом тодi було 8 рокiв i 20 днiв). А по боках вiд нього тепер стояли два високих стiльчика - для нас з Айлiрою. Крiсла мами i нянi, у яких ми ранiше сидiли на колiнах, вiдсунулися трохи далi.
Сiвши на свої високi стiльчики, ми з Айлiрою вирiшили спробувати самостiйно взяти ложки в руки. Айлiрагiз опускав ложку в чашу, зачерпував кашу ложкою, i пiднiсши її до рота, акуратно всовував у рот. Пiсля кожної ложки вiн витирав рот серветкою, тримаючи її в iншiй руцi. Ранiше, коли нас годували мама i няня, ми не дуже звертали увагу на всю цю процедуру. Тепер, коли ми вирiшили спробувати самi, виявилося, що це не так уже й просто: то ложка в руцi проверталася i каша з неї випадала на стiл, на пiдлогу, на шаровари; то серветка норовила потрапити в чашу, то ложка потрапляла повз рота i її вмiст бруднив нашi обличчя... Мама i няня лише зрiдка нам допомагали, тому снiданок у нас затягнувся довше, нiж зазвичай.
Пiсля снiданку Айлiрагiз у супроводi своєї нянi вiдправився до Головного Iгрового Залу, куди ходили всi дiти батька-Властителя у вiцi вiд чвертi до трьох рокiв. А нам дозволили до нашої iгрової доповзти своїм ходом.
Спочатку ми вправлялися у повзаннi i сидiннi. З цих вправ у нас абсолютно несподiвано вийшло ще й перекидання, причому рiзне. Якщо ми з сидячого положення падали назад, у нас виходив перекид назад, а якщо падали вперед - перекид вперед. Навчившись все це робити i запам'ятавши новi слова: "сiсти, лягти, перекид, вперед, назад", ми злегка втомилися i, лiгши на подушки, там i тут розкиданi по iгровiй кiмнатi, згадали про обiцяний подарунок.
- Подарунок!!! - Заволали ми в один голос, розмахуючи в повiтрi руками i ногами.
- Ось ваш подарунок! - Мама встала i дiстала з полицi кульку на нiжцi. - Це ваше перше брязкальце! - Мама витягнулася на килимi поряд з нами.
- Брязкальце. - Повторили ми i перекинулися на животики, щоб краще роздивитися нову iграшку. - Чому брязкальце?
- Тому, що якщо його ось так потрусити, у нього в серединi щось брязкає. - I мама потрусила брязкальцем.
- I я! I я! - Простягнули ми руки до брязкальця.
Давши нам трохи погремiти брязкальцем, мама знову взяла його в руки i сказала:
- А зараз я розповiм вам казку про брязкальце. Це незвичайне брязкальце. У всiх iнших дiтей брязкальцем можна тiльки гримiти, а з цим можна вчитися.
- Вчитися. - Повторили ми.
- Вчитися - це значить, дiзнаватися щось нове. А нове в цього брязкальця те, що воно схоже на нашу планету Ийлiр.
- Наша планета Ийлiр. - Повторили ми.
- Наш палац, в якому живемо ми, тато, всi його дружини i дiти, наш парк, всi будинки i парки iнших людей, всi дорiжки, по яких ми ходимо - все це розташовано на величезнiй кулi, яку називають планета Ийлiр. Вiн схожий на кульку цього брязкальця, тiльки такий величезний, що на ньому все вмiщається. Ось цiєї ручки, за яку я тримаю кульку, у справжньої планети немає, просто так зручнiше тримати. Ось тут на брязкальцi намальована червона лiнiя - а на планетi це називається Екватор.
- Екватор. - Звично повторили ми.
- А ось ця синя лiнiя називається Меридiан. Меридiанiв багато, ось вони тут намальованi чорним, але Синiй - Головний Меридiан. Ось тут, нагорi брязкальця всi меридiани перетинаються в однiй точцi. Ця точка називається Верхнiй Полюс.
- Верхнiй Полюс. - Доторкнулися ми вказiвними пальчиками до синього конуса, що стирчав на вершинi брязкальця, з-пiд якого розходилося безлiч чорних лiнiй i двi синi.
- Є ще i Нижнiй Полюс, це точка, в якiй меридiани перетинаються внизу. В цю точку вставлена ручка брязкальця. Зараз я її вiд'єднаю i покажу вам Нижнiй Полюс. - Мама вiдкрутила ручку брязкальця i ми побачили дiрочку внизу кульки.
- Значить, Верхнiй Полюс - хлопчик, а Нижнiй Полюс - дiвчинка! - Закiнчив я.
- Якi ви в мене розумнi! - Захопилася мама. - Нiколи не розглядала полюси з цiєї точки зору...
- А де перетинаються екватори? - Запитала Айлiра, помiтивши, що крiм червоної лiнiї на брязкальцi намальованi ще й зеленi.
- Вони нiде не перетинаються. - Вiдповiла мама. - Ось подивiться, будь-яка зелена лiнiя проходить уздовж червоної паралельно, а паралельнi лiнiї нiколи не перетинаються.
- Паралельнi лiнiї нiколи не перетинаються. - Запам'ятали ми. - Але вони перетинаються з меридiанами! - Раптом помiтив я.
- Правильно. Є двi головнi точки - там, де Головний Меридiан перетинається з Екватором.
Дiйсно, в точках перетину перпендикулярних кiл Меридiана i Екватора були намальованi двi жирнi крапки - жовта i фiолетова.
- Жовту точку називають Точкою Дня, а фiолетову - Точкою Ночi.
- Чому?
- Дiзнаєтеся трохи пiзнiше! Так, добре... Верхнiй i Нижнiй Полюси всерединi кульки з'єднанi дротиком, який називається Вiсь Обертання. - Мама знову прикрутила до кульки ручку.
- Вiсь Обертання. - Повторили ми. - Чому?
- Тому що, якщо ось так покрутити брязкальце, воно буде обертатися навколо своєї вiсi. Спробуйте!
Ми по черзi покрутили брязкальце навколо вiсi.
- Точно так же навколо своєї вiсi обертається вся наша планета Ийлiр.
- Навiщо? - Запитали ми?
- Щоб днi змiнювалися ночами. - Мама повернулася до нянi. - Принеси лампу!
Няня принесла лампу-лiхтар и подала її мамi.
- Думаю, зараз вам краще сiсти. - Запропонувала мама.
- Сiсти! - Самi собi скомандували ми й усiлися на своїх подушках.
- Уявiть, що ця лампа - наш Зель-цок. Ви ж знаєте, що Зель-цок свiтит лише вдень, а вночi його немає, вiн ховається за обрiй.
- Ми знаємо! Ми бачили, як Зель-цок ховається ввечерi i як вiн з"являється вранцi! - Закивали ми головами, згадавши мамину казку про Зель-цок.
- Давайте поставимо вас на нашу планету-брязкальце. Ось ця булавочка з червоною кулькою буде Ейлiр, бо в нього червонi сорочка та шаровари, а ось ця, з жовтою кулькою - Айлiра.
- Тому що у мене жовтi сорочка та шаровари! - Вставила Айлiра.
- Куди би вас поставити? - Замислилась мама.
- На Екватор! - Вигукнув я, вiдiбравши у неї червону булавку.
- Давайте поставимо Айлiру на жовту Точку Дня, а Ейлiра - на фiолетову Точку Ночi. - Мама увiткнула булавки в цi точки. - А теперь уважно подивiться, що буде з ними вiдбуватися, коли я буду крутити брязкальце навколо вiсi! Няня, вимкни свiтло та спусти штори!
Няня натисканням однiєї кнопки на пультi миттєво перетворила нашу iгрову кiмнату на темний простiр, який ледь освiтлювався лампою-лiхтарем.
- Ось брязкальце крутиться i на жовту булавку, тобто на Айлiру свiтiть лiхтар, тобто Зель-цок. У Айлiри день. А що в Ейлiра?
- А у мене Зель-цок не видно, у мене темно, отже, у мене нiч.
- Повертаємо брязкальце далi...
- Тепер у мене нiч, а в Ейлiра - день! - Вигукнула Айлiра.
- А тепер у мене знову день.
- А у мене знову нiч!
- От бачите, нiч настає, коли планета вiдвертається вiд Зель-цок, а день - коли повертається до нього. Та нам здається, що це не ми крутимося разом з планетою, а Зель-цок крутиться навколо нас.
- Чому?
- Тому, що ми ж не виймали булавки з брязкальця? Вони весь час залишалися на своїх мiсцях. А давайте покатаємося на каруселi! Адже ви тепер вмiєте сидiти!
Ми з Айлiрою з готовнiстю встали навкарачки i поповзли до каруселi, на якiй до цього катався лише Айлiрагiз. Мама i няня всадили нас у крiсельця каруселi, розташованi на однiй перекладинi дiаметрально протилежно, та тихесенько крутнули її.
- Поки ви катаєтеся, я розповiм вам казку про карусель. - Сказала мама, прилаштовуючи лампу-лiхтар на центральному стовпчику каруселi i розкручуючи карусель за спинки наших крiселець. - Ось бачите, ви сидите у рiзних крiсельцях, наче у жовтiй та фiолетовiй точках на Екваторi... - Почала мама.
Спочатку ми побачили, що крутимося навколо стовпчика з лампою, яку мама назвала Зель-цок. Потiм мама натиснула кнопку на пультi, i нашi крiсельця теж стали обертатися навколо власних осей, причому, коли ми "проїжджали" повз няню, крiсельця поверталися до неї спинками, а коли повз маму - спинками до стовпчика.
- Айлiра пiд"їхала до мене, вона повернулася спиною до Зель-цок i не бачить його - отже, у неї нiч! - Вигукнула мама.
- А у мене день! - Закричав я, бо саме повернувся до стовпчика обличчям.
- Тепер у тебе нiч! - Мама торкнула мене за колiнку, коли я проїжджав повз неї.
- А у мене день! - Почув я голос Айлiри.
Спочатку ми крутилися та радiли, що у нас змiнюються днi та ночi, а потiм нам стало вважатися, що й стiни кiмнати, на яких були встановленi полки з iграшками, i мама з нянею, лампа на стовпчику, i подушки на пiдлозi - все крутиться, а ми просто сидимо у креслах на одному мiсцi.
- Все крутиться! - Вигукнули ми з Айлiрою в один голос.
Мама зупинила карусель i вони з нянею знову зняли нас на пiдлогу.
- Зель-цок стояв на мiсцi, а ви крутилися, але вам здавалося, що це ви стоїте на мiсцi, а все навколо крутиться i Зель-цок то ховається, то з"являється. Якщо дивитися на вас з рiзних точок зору, то бачиш по рiзному.- Мама взяла з пiдвiконня два кубки з соком и дала нам попити. - Це, дивлячись як i вiдносно чого ви себе бачите. Вiдносно нас з нянею, якi стояли, ви крутилися, а вiдносно вас, якi сидiли, крутилися ми з нянею. Це зветься Теорiєю Вiдносностi.
- Теорiя Вiдносностi - це коли дивишся на себе з рiзних точок зору. - Повторили ми.
Нас посадили на диванчик i мама знов взяла до рук брязкальце.
- Коли жовта точка повернута до Зель-цок - на планетi настає Головний День - найяскравiший час для жовтої точки. У цей час для фiолетової точки настає Головна Нiч - це середина ночi. По цiм точкам розраховують загально-планетний час. Наш падац розташований у Жовтiй Точцi, тож наш час спiвпадає з загально-планетним.
- Загально-планетним? - Невпевнено повторили ми.
- Не треба зараз розумiти. Потiм, коли навчитеся рахувати, я розкажу вам казку про час. А зараз повернiмося до брязкальця. Разом день i нiч складають добу, але через те, що вночi ми спимо, добу прийнято називати днем. Вiсь планети можна нахилити. От дивiться, якщо я її нахилю отак, то лампа бiльше освiтлює верхню частину брязкальця, тут стає теплiше, можна сказати, що на верхнiй частинi брязкальця настає лiто. У цей час на нижню частину свiтла падає менше.
- Там починається зима! - Вигукнув я, згадавши, як мама казала, що наш брат Айлiрагiз народився зимою.
- Правильно. Так само i наша планета Ийлiр нахиляється до Зель-цок то верхньою, то нижньою частинами, i у нас настає то лiто, то зима. Ви народилися на Новий Рiк, у самiй серединцi лiта. Зараз лiто пiдходить до кiнця, воно закiнчиться через двадцять один день (за земним часом - майже через 38 дiб).
- I почнеться зима? - Запитала Айлiра.
- Нi, спочатку почнеться осiнь, це перехiдний час вiд лiта до зими. У найголовнiший день осенi - День Осiннього Рiвнодення - вам виповниться четверть року, и ви пiдете в Головний Iгровий Зал нашого палацу, познайомитеся з iншими дiтьми i будете з ними гратися.
- А перехiдний час вiд зими до лiта теж є?- Запитав я.
- Є, вiн називається весна. У Найкоротший День зими - у Пiврiччя - Айлiрагiзу виповниться три роки, вiн стане Повнолiтнiм (за земним часом - 9 рокiв 3 мiсяцi i майже 23 днi). I тодi вiн педе вiд нас до батька.
- А чому?
- А це вже буде зовсiм iнша казка. А зараз час вже йти на прогулянку!
I нас понесли у парк.
3. ОСВIТА ЗА БРЯЗКАЛЬЦЯМИ.
До нашої першої Осiнньої Чвертi, тобто до Дня Осiннього Рiвнодення, залишалося дев"яносто шiсть дняв (приблизно 5 мiсяцiв i 23,5 дня за земним часом). За цей час ми навчилися ходити, бiгати, стрибати, висiти i пiдтягуватися на перекладинi, кидати i ловити м'яч i багато чого ще дуже веселого. Крiм того, ми вивчили безлiч нових слiв i навчилися рахувати до ста. А головними предметами нашого навчання були брязкальця, якi постiйно ускладнювалися й ускладнювалися, та iгри з якими завжди супроводжувалися новими маминими казками.
Казка про Ийлiр. Це було майже таке ж брязкальце, як i перше, але до нього на дротинках, укрiплених на ручцi один уздовж екватора на вiдстанi товщини маминого пальця, а другий - перпендикулярно першому, паралельно меридiанам, були прикрiпленi двi меншi кульки. Кульки були прикрiпленi до головних дротiв бiльш тонкими, що дозволяли їм ще й обертатися навколо власних вiсей. У ручцi брязкальця натискалася кнопочка, i все це починало крутитися: оберталася велика куля - Ийлiр, час вiд часу змiнюючи кут нахилу; крутилися навколо нього i навколо своїх осей двi кульки поменше, та ще так, що не стикалися одна з одною.
Мама розповiла, що у нашої планети є два супутники, якi крутяться навколо неї по перпендикулярних орбiтах. Цi супутники ми бачили на нiчному небi, як двi великi кулi, що з'являлися по черзi. Супутник, що обертається паралельно Екватору називається Ийлiраг, а паралельно Головному Меридiану - Ийлiрог.
Ийлiраг i Ийлiрог роблять повний оберт навколо Ийлiра за 75 дiб (приблизно 4,5 земних мiсяцi), тобто за рiк здiйснюють вiсiм обертiв. Прямо над нашою Столицею, розташованою у жовтiй точцi Головного Дня, їх можна побачити вiсiм разiв, але в рiзний час. Коли Ийлiраг висить над жовтою Точкою Дня, Ийлiрог опиняється над Верхнiм Полюсом, а коли Ийлiраг знаходиться над фiолетовою точкою Головної Ночi, Ийлiрог проходить над Нижнiм Полюсом.
- Чому над а не пiд? - Вiдразу ж перепитав я. - Адже Нижнiй Полюс внизу, а Ийлiрог проходить ще нижче!
- Це, дивлячись як дивитися. Адже якщо ви будете стояти в точцi Нижнього Полюса, то Ийлiрог буде проходити у вас над головами.
- Тому що це - теорiя вiдносностi! - З розумiнням кивнула Айлiра.
- А Ийлiраг i Ийлiрог дiвчинки чи хлопчики? - Запитав я.
- Ийлiраг - дiвчинка, а Ийлiрог - хлопчик. - Вiдповiла мама. Клiмат на Ийлiраг i Ийлiрозi дуже схожий на клiмат Ийлiра, адже вони знаходяться майже на такiй же вiдстанi вiд Зель-цок, як Ийлiр. Тiльки на Ийлiраг є такий час, який називається Чорна Зима. Вiн настає, коли Ийлiраг ховається вiд Зель-цок за нашим Ийлiром i триває тридцять сiм з половиною дiб (приблизно 2 мiсяцi i трохи бiльше 8 дiб на Землi). Весь цей час на Ийлiраг триває нiч i стає так холодно, що випадає снiг.
- А на Ийлiрозi теж буває Чорна Зима? - Запитав я.
- Нi, на Ийлiрозi Чорної Зими не буває, тому що вiн нiколи не ховається вiд Зель-цок за Ийлiром. Вiн крутиться навколо Ийлiра у вертикальнiй площинi, поверненiй обличчям до Зель-цок. - Мама показала, як крутяться обидва супутники навколо Ийлiра, а Ийлiр навколо Зель-цок. - На супутниках, як i на планетi, є вода i суходiл, океани i моря, гори i рiчки. На Ийлiраг - двi пори року - Жовте Лiто i Чорна Зима, а на Ийлiрозi, як i у нас, чотири - зима, весна, лiто i осiнь. На нашому Ийлiрi полюси взимку повнiстю замерзають, а влiтку перетворюються на моря, з яких течуть бурхливi рiчки на суходiл. Орбiти супутникiв завжди паралельнi до екватора та меридiанiв, вони теж разом з Ийлiром нахиляються щодо Зель-цок. На Ийлiраг, що обертається паралельно екватору, полюса замерзають пiд час Чорної Ночi i повнiстю вiдтаюють пiд час Жовтого Дня. А на Ийлiрозi взимку стає настiльки холодно, що полюси повнiстю не розморожуються навiть влiтку i там завжди є шар вiчного снiгу.
Казка про планети третьої орбiти. Того разу мама принесла три майже однаковi брязкальця, такi ж, як Ийлiр з його двома супутниками, тiльки трошки рiзних вiдтiнкiв жовтого: жовто-коричневий, жовто-померанчевий i лимонно-жовтий. Всi три брязкальця встановили на карусельку у парку так, що вони утворили трикутник. Цей трикутник мама позначила ниточками, прив'язаними до кожного брязкальця.
- Ось вам мотузочок, помiряйте цiєю мотузкою довжину кожної ниточки. - Запропонувала вона нам.
Всi ниточки трикутника виявилися однаковими.
- Коли всi вiдстанi однаковi, фiгура називається правильною. - Пояснила мама. - Тут три брязкальця, тому ниточки утворюють три кути, а значить фiгура, яку вони утворюють, називається трикутником.
- Правильний трикутник. - За звичкою повторили ми.
- Це три планети нашої третьої орбiти. - Урочисто сказала мама. - Цю ви вже знаєте...
- Це Ийлiр з супутниками Ийлiрогом та Ийлiраг. - В один голос вiдповiли ми.
- А цi двi планети називаються Ийлiм з супутниками Ийлiмаз та Ийлiмоз i Ийлiц з супутниками Ийлiцал та Ийлiцол. Подивiться, всi вони крутяться i нахиляються так само, як i наша планета. - Мама натиснула кнопку на пультi i все це закрутилося, завертiлося, перiодично змiнюючи й кут нахилу.
- Один, два, три - три планети. - Порахувала Айлiра.
- Два i два i два - всього шiсть супутникiв. - Порахував я.
- Три планети i шiсть супутникiв - всього дев'ять. - Порахували ми разом.
Ми стояли, заворожено розкривши роти, i захоплено милувалися планетами нашої орбiти...
Казка про iншi планети. З кожним днем брязкалець ставало все бiльше. Всi вони були влаштованi однаково: на ручцi закрiплений великий шар-планета, а навколо нього на дротинках, по перпендикулярних одна до одної орбiтах, паралельно до екватора i меридiанiв, оберталися двi менших кульки-супутники. Тiльки розмiри i колiр цих брязкалець були рiзними. Ускладнювалася i каруселька для брязкалець у нашому саду. Спочатку, крiм нашої орбiти, з'явилося ще чотири - двi ближче до центрального стовпчика з лампою, що позначала Зель-цок, та двi - за нашою.
На першiй орбiтi мама встановила найменше брязкальце темно-сiрого кольору;
- Це планета Айшух зi своїми супутниками Айшухоном i Айшухан.
На другiй орбiтi опинилися два брязкальця трохи быльших розмiрiв, нiж брязкальце першої орбiти - темно-фiолетове i темно-синє.
- Це Ейжас iз супутниками Ейжасуд та Ейжасед, i Ейжаш iз супутниками Ейжашуд та Ейжашад. Бачите, вони розташованi на однiй лiнiї з Зель-цок. Якщо дивитися з Ейжас, то Ейжаша нiколи не видно, вiн ховається за Зель-цок.