Гайдученко Галина Викторовна : другие произведения.

Конкурс На Мiльйон

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Мiльйонери - люди зайнятi i не у кожного з них вистачає часу навiть на звичайнi розваги. Але Клуб "Збоченi фантазiї" створили такi люди, якi вмiли вiдпочивати, причому вiдпочивати незвичайно. Їхнє пересичене життя вимагало таких розваг, до конкурсiв та випробувань яких входили завдання на межi тортур та знущань. Натомiсть переможцi могли отримати приз - мiльйон доларiв.
  КОНКУРС НА МIЛЬЙОН
  ПОВIСТЬ
  (21 грудня 2021 року)
  
  
  
  
  -1-
   Андрiй сидiв за своїм робочим столом, тупо втупившись у комп'ютер, i непомiтно для себе в тисячний раз подумки повторював: "Остогидла ця робота!.. Набридла ця робота!.. Хоч у петлю лiзь!.. Плювати на цю зарплату! Хоч куди, хоч у двiрники!.. Класний вийшов би двiрник iз червоним дипломом!.."
   У цей час серед iншої реклами на екранi увагу Андрiя привернуло оголошення:
  "У четвер, 2 червня проводитиметься кастинг
  для участi у реалiтi-шоу
  "Конкурс на мiльйон".
  Шоу проходитиме протягом трьох мiсяцiв
  з вибуттям пари, що програла,
  наприкiнцi кожного тижня.
  Запрошуються рiзностатевi пари,
  якi не перебувають у шлюбi та не мають дiтей.
  Вiк - вiд сiмнадцяти до тридцяти рокiв.
  Пара, яка переможе в шоу, отримає приз -
  мiльйон доларiв.
  Для проходження кастингу
  треба мати при собi
  паспорт та сертифiкат про вакцинацiю"
   Далi йшла адреса та час проведення кастингу. Цiлком звичайне на вигляд оголошення, такi шоу останнiм часом проводять то на одному, то на iншому телеканалi. Щоправда, приз у мiльйон доларiв поки що нiде не пропонували.
   "А чи не послати менi все до бiса та чи не вирушити на цей кастинг?" - подумав Андрiй. - "Три мiсяцi без цiєї остогидлої роботи, подивлюся на iнше життя, подумаю, а потiм ... Треба тiльки пару роздобути!"
   До кiнця робочого дня Андрiй встиг зателефонувати своїй екс-коханiй, з якою безглуздо розлучився лише чотири мiсяцi тому, та кiльком колишнiм однокурсницям. Нiхто з них брати участь у кастингу не схотiв. Випадати з життя на три мiсяцi не захотiла й мила сусiдка по сходовому майданчику, i навiть колишня сусiдка по партi, яка, виявляється, вже встигла вискочити замiж i завагiтнiти.
   Нiч пройшла без сновидiнь, а вранцi, ще не маючи пари, Андрiй почав збиратися на кастинг.
   "Нiчого! Ще не все втрачено!" - бадьоро наспiвував собi пiд нiс Андрiй, роздумуючи, кому би ще подзвонити. До виходу з дому вiн встиг зателефонувати приятелю, який мав незамiжню сестру, племiнницi подруги матерi, знайомiй бiблiотекарцi i навiть доньцi своєї першої вчительки. Все марно. Не втрачаючи надiї, Андрiй вийшов iз дому i пiшов до зупинки автобуса. Дорогою заскочив у кафе, потiм у кiоск квiтiв та в придорожню крамничку. Усi дiвчата, якi там працювали, скласти йому пару на кастингу вiдмовилися. "Нiчого-нiчого!..." - продовжувала стукати в його мозку нав'язлива думка. - "До кастингу ще цiла година з хвостиком, по дорозi когось знайду..."
   Автобус був переповненим i, щоб втиснутись у нього, довелося докласти чималих зусиль. Коли автобус рушив, Андрiй опинився на однiй нозi мiж пузатим чоловiком i зовсiм юною дiвчиною. Посмикавшись туди-сюди, Андрiй змiг опустити на пiдлогу другу ногу i ткнувся носом у чоло дiвчинi, яку натовп притиснув до нього непристойно тiсно.
   - Не подумайте, що я спецiально притиснувся до Вас, i прошу пробачити менi цю вимушену близькiсть. - Незважаючи на тiсноту, спробував бути чемним Андрiй. - Я мiг би, звичайно, спробувати втиснути мiж нами свою барсетку, але не можу навiть поворухнути рукою.
   - Нiчого, я розумiю... - Вiдповiла дiвчина, намагаючись висмикнути з натовпу свiй розкiшний золотаво-русявий хвiст,
  зав'язаний на макiвцi.
   - Якщо ми з Вами виявилися настiльки близькими, що мої ребра трiщать пiд натиском Вашого лiктя, давайте познайомимося. Мене звуть Андрiй, менi двадцять три роки, я закiнчив економiчний i вже майже рiк працюю у департаментi фiнансiв.
   - Рита, сiмнадцять рокiв, закiнчила школу, здала ЗНО на двiстi дев'яносто п'ять балiв iз трьохсот, подала документи до кiлькох ВНЗ, чекаю на результати. - У тон йому швидко вiдтараторила дiвчина, яка зумiла, нарештi, звiльнити свiй хвiст, але так i залишилася з пiднятими вгору руками, тримаючи волосся над головою.
   - А ким Ви мрiєте стати, якщо не секрет? - Здувши пасмо її хвоста, що впало на нiс, запитав Андрiй.
   - Нiким. Це мої батьки мрiють i змушують мене вступати на iсторичний. А я взагалi не знаю чого хочу! Я ж життя зовсiм не бачила: школа, бальнi танцi, англiйська, музика... Я навiть на дискотеки не ходила!
   - Така сама фiгня: школа, шахи, карате, потiм iнститут, червоний диплом, робота... Я ж цю роботу не можу терпiти! Зарплата, правда, гарна, але... Хоч iз моста в рiчку!
   - Мене, мабуть, така ж доля чекає...
   На кiлька хвилин обидва замовкли, бо на зупинцi стався деякий рух, що вiдсунув їх ближче до вiкна. Тут Андрiю вдалося пiдтягнути до себе затиснуту руку з барсеткою i зробити з неї бар'єр мiж собою та новою знайомою, а Рита поклала хвiст на груди i зумiла опустити руки.
   - От бачите, хоч деякi норми пристойностi мiж нами вже встановленi. - Задоволено наголосив Андрiй, коли автобус знову рушив. - I жодного виходу Ви не бачите?
   - А що я можу? Якби я хоч знала, що ще є на свiтi, окрiм школи, рiзних гурткiв чи секцiй та iнституту! - Рита безнадiйно заклiпала довгими вiями, за якими яскравими сапфiрами виблискували небесно-блакитнi очi.
   - Не хотiлося б, щоб Ви сприйняли мене як змiя-спокусника, але у мене для Вас є одна пропозицiя...
   - Сподiваюся, не руки та серця? Бо я поки що не готова.
   - Нi, гiрше.
   - А що може бути гiршим? - Автобус кинуло на вибоїнi i Рита ткнулася носом прямо пiд кадик Андрiя.
   - Ой! Пропоную Вам взяти участь у кастингу на реалiтi-шоу! - Випалив Андрiй. - На три мiсяцi Ви випадете зi звичного життя i опинитеся у зовсiм незнайомiй обстановцi з рiзноманiтними конкурсами та випробуваннями! Побачите життя з iншого боку, можливо, розберетеся в собi... - I Андрiй швиденько переказав умови кастингу. - Сподiваюся, паспорт у Вас iз собою?
   - Так, я їздила за сертифiкатом про вакцинацiю.
   - От бачите, у Вас навiть усi необхiднi документи iз собою! Це доля!
   - А як же iнститут?
   - Вiн вам дуже потрiбний? - Андрiй побачив негативний жест головою. - До того ж, якщо ми виграємо мiльйон, Ви зможете самi вирiшувати, чим займатися в життi, а не дотримуватися вказiвок батькiв.
   - А якщо ми не дiйдемо до кiнця?
   - Тодi у Вас залишиться час, щоб розпочати навчання у обраному батьками iнститутi.
   - Але ж це авантюра?
   - А Ви колись у якихось авантюрах брали участь?
   - Нi. Але в книгах читала i дуже хотiла...
   - Тож, наважуйтесь, а то нам скоро виходити!
   - А мама та тато?
   - Зателефонуєте їм звiдти.
   - А... А! Була не була! Я згодна!
   - Вибачте... Вибачте... - Андрiй почав протискатися до виходу, тягнучи за собою Риту. - Трохи видихнiть... Пiдштовхнiть... - Уф! Вибралися! Ви всiм шматком випали?
   - Як це?
   - Ну, руки-ноги на мiсцi?
   - Так.
   - А голова, документи?
   - Все в порядку.
   - Тодi пiшли!
   - А куди ми йдемо? - Ледве встигаючи за Андрiєм, поцiкавилася Рита.
   - Десь тут має бути... А, от номер двадцять сiм! Нам сюди!
   Вони зупинилися бiля входу до невеликого кiноконцертного комплексу районного масштабу, розрахованого максимум людей на триста. До зали вже впускали. Новостворена парочка увiйшла та зайняла вiльнi мiсця в передостанньому ряду.
   Зал вже був майже повний, сам кастинг вiдбувався на сценi, де було встановлено кiлька столiв. Розпорядники запрошували пiднiматися на сцену тих, хто сидiв попереду, а заднiх просуватися вперед на мiсця, що звiльнилися. Парочки по черзi пiднiмалися на сцену, сiдали до одного зi столiв, що звiльнялися, вiдповiдали на якiсь питання, а потiм йшли за лаштунки - однi за правi, iншi - за лiвi.
   Хвилин через десять один iз розпорядникiв узяв мiкрофон i звернувся до залу:
   - Увага! Ми попереджали, що подружнi пари або тi, хто має дiтей, у нашому шоу брати участi не можуть! Як i тi, кому вже виповнилося 30 рокiв! Якщо такi є, не марнуйте часу i залиште зал!
   Пiсля цих слiв у залi дещо порiдшало. Тепер Андрiй та Рита просунулися до десятого ряду.
   - Якщо ми вже видаємо себе за пару, то треба перейти на "ти". - Нахилився до Ритиного вуха Андрiй.
   - Звiсно. - Кивнула та. - А ще треба дещо дiзнатися одне про одного.
   - Точно! Я про це не подумав! Скiльки часу ми з тобою
  зустрiчаємося?
   - Думаю, приблизно з пiвроку. Познайомились на однiй iз вечiрок, куди нас запросили друзi.
   - Пригадую... Була зима, випав перший снiг, а ти була у тонких колготках i зовсiм змерзла...
   - До того ж я забула вдома рукавички, i ти, проводжаючи мене додому, дав свої.
   - Звiдки такi подробицi?
   - Я в кiно щось таке бачила. Не вiдволiкайся! Коли ми з тобою вперше поцiлувалися?
   - Вже на другому побаченнi!
   - Невже я така?
   - Нi, ти не винна, це я поквапився... Ну, а ти, мабуть, вже була й не проти. Адже в нас виникло кохання з першого погляду.
   - А якщо чесно, таке буває?
   - Мабуть, буває, якщо про нього говорять. Я не зустрiчав.
   - А ти вже з кимось зустрiчався?
   - Так, зустрiчався, ми навiть разом жили цiлих два мiсяцi. Але потiм вона мене покинула.
   - Чому?
   - На мою думку, серйозної причини не було. Вона сказала, що їй набридло моє постiйне скиглення з приводу остогидлої роботи. Але, думаю, у нас i кохання справжнього не було, так, симпатiя...
   - А як її звали?
   - Вiка.
   - Гаразд... А батьки? У тебе є батьки? Як їх звати?
   - Є тато i мама. Тата звуть Олександр, а маму Вiра. Батько був iнженером, а мати - вчителькою математики.
   - Чому були?
   - Кiлька рокiв тому вони поїхали до Iспанiї i вiдкрили там свiй ресторанчик.
   - А ти чому лишився?
   - Тому що саме в цей час навчався в iнститутi. А потiм вирiшив кiлька рокiв попрацювати, набратися досвiду, а потiм вже... А твої батьки?
   - Тато - Юрiй, а мама - Iра. Обидва iсторики, тато - завкафедрою, а мама - старший викладач... Гаразд, про що би ще запитати?.. Який твiй улюблений колiр?
   - Фiолетовий. А твiй?
   - Синiй. Але не темний, а яскравий, як безхмарне небо восени.
   - Якi ти любиш квiти? Музику? Книги?
   Поки Андрiй та Рита дiсталися першого ряду, вони вже знали одне про одного стiльки, скiльки дехто не дiзнається й за рiк стосункiв. Незважаючи на таке спонтанне знайомство, кастинг вони пройшли успiшно i їх направили за лiву кулiсу. Вийшовши за нею через дверi надвiр, вони потрапили прямо до входу в автобус. Чекати довелося до другої години дня. За цей час вони пофотографували одне одного на свої смартфони i, навiть, разом - обiйнявшись. А потiм автобус повiз їх у невiдомiсть.
  -2-
   З автобуса їх висадили на краю поля, серед якого стояв величезний срiблястий ангар. Передня частина ангару виявилася службовими примiщеннями, а внутрiшня - величезним залом з дверима по обидва боки. У напiвпорожньому залi зараз стояло лише сiм столiв, накритих до обiду. Шiсть столiв виявилися чотиримiсними, а один - двомiсним. I цей столик на двох був накритий дуже романтично: свiчки, вино у келихах, гарне сервiрування, дуже апетитнi страви... На рештi столiв стояли лише тарiлки з супом, картоплею та котлетою та чашки з компотом.
   Увiйшовши до залу, всi нерiшуче стовпилися бiля дверей. Зрештою, хтось не витримав i зi словами:
   - Та що ж ми стоїмо? Охолоне все! - Кинувся до двомiсного столика.
   Рита та Андрiй зайняли мiсця за столом праворуч. Поруч iз ними сiла яскрава парочка: у нього волосся було вогненно-рудим, а обличчя густо вкрите ластовинням, а у неї на всi боки стирчали зеленi, жовтi, фiолетовi й рожевi дреди.
   - Ми Рита та Андрiй. - Чемно представився Андрiй. - А ви?
   - Шура та Юра. - Буркнув рудий хлопець, беручи до рук ложку.
   - Я так розумiю, що Ви - Юра? - Щоб якось пiдтримати розмову, вирiшив уточнити Андрiй.
   - Нi, я Шура. - Вiдповiв хлопець. - А вона Юра, вiрнiше, її звуть Юлiя, але їй бiльше подобається Юра.
   - Так звучить екстравагантнiше! - Пiдтакнула та. - Яскравiше, незвичнiше, крутiше!
   - Еге, розумiю, Ви любите епатувати публiку?
   - Епа ... що? Я не знаю такого слова.
   - Епатувати - це означає "шокувати", "вражати". - Пояснив Андрiй.
   - Клас! Саме воно! Потрiбно запам'ятати це слово - епатувати, шокувати, вражати... - Повторила рiзнокольорова Юра.
   - Усього тринадцять пар. - Повiдомила Рита, закiнчуючи з супом i беручись за пюре з котлетою. - Я вже пiдрахувала: дванадцять за шiстьма великими столами та одна - за маленьким.
   - А в них i салати якiсь, i в кошиках щось. I вино... - заздрiсно промовила Юра. - А у нас компот... Фу, iз сухофруктiв! Я такий не люблю!
   - Давай я вип'ю. - Потягнувся за її склянкою Шура.
   - Обiйдешся! Менi теж треба щось пити... - I Юра залпом випила нелюбимий компот.
   - Звернiть увагу на номери, що написанi на ваших стiльцях! - Почули вони раптом Голос звiдкись зi стелi. - Цi номери вiдповiдають номерам ваших пар та номерам кiмнат, у яких ви будете жити. Подивiться на номер та знайдiть свою кiмнату.
   - У нас номер вiсiм. - Повiдомила Рита.
   - А у нас - сiм. Щасливе число! Отже, ми обов'язково виграємо цей мiльйон! - Зрадiла Юра. - Бiжимо! - I вона, схопившись з мiсця, потягла рудого Шуру вiдшукувати потрiбнi дверi.
   Дверi з номером "8" знайшлися у правому дальньому кутку. Юра та Шура оселилися навпроти, за двадцять п'ять метрiв ширини величезного залу. Кiмната No8 виявилася розмiрами три на три метри. В нiй стояло велике двоспальне лiжко, два крiсла з маленьким журнальним столиком, порожня полиця над ним та настiнний годинник над полицею. У кутку за лiжком була прозора душова кабiна.
   - А де ж туалет? - Здивовано озирнулася Рита.
   - Туалет - це круглий отвiр у днi душової. - Повiдомив вкрадливий Голос зi стелi. - Це дуже зручно та економно: сходили до туалету, тут же помилися та злили. Звикнете! А зараз ви зателефонуєте своїм близьким, повiдомите про участь у конкурсi, якщо треба, вирiшiть питання з роботою, а потiм вiддасте нам усi свої речi та телефони. Для участi у шоу ви отримаєте спецiальний одяг.
   - Мамо, привiт! Та нiкуди я не пропала! Просто я взяла участь у кастингу i пройшла! - Повiдомляла Рита, сiвши на широкому лiжку. - Кастинг у реалiтi-шоу!... Нi, не на довго, всього на три мiсяцi... Та встигну я до вашого iнституту!... Може, я ще ранiше випаду!.. Мам, я вже у шоу, назад дороги немає! Передай привiт татовi! Бувай... Уф! Все! Прощавай старе життя!
   - Владислав Вiкентiйович! Це я, Андрiй!... Якби не термiново, я би Вас не турбував!... Так, зрозумiв, коротко i ясно. Менi потрiбна вiдпустка за свiй рахунок на три мiсяцi... Може, впораюся i ранiше... - Слухаючи, що каже начальство, Андрiй переключив смартфон на гучний зв'язок, поклав його
  на столик, а сам почав знiмати краватку зi спiтнiлої шиї.
   - Коротше так! - Гримiв смартфон. - Я розумiю, що з усiма цими понаднормовими ти трохи втомився. Тому зробимо так: сьогоднiшнiй прогул я тобi не зарахую, завтра п'ятниця - тож нехай. Але якщо ти не з'явишся на роботi в понедiлок, я тебе звiльню!
   - То й нехай! - Огризнувся Андрiй i вимкнув телефон.
   - А тепер знiмiть з себе весь одяг, складiть усi речi в люк та отримайте нову форму! - Вимагав Голос зi стелi.
   - Як роздягнутися, догола? - Розгубилася Рита.
   - Звiсно! Чого вам соромитися - ви ж пара!
   - Так, але ... А камери? Вони тут скрiзь?
   - Скрiзь!
   - I в душi?
   - I в душi, i пiд лiжком, i над лiжком, i на стiнах! - Радiсно повiдомив Голос.
   - I нас от у такому виглядi побачать усi телеглядачi?
   - Нi, на телебаченнi iснує цензура. Все, що треба буде, ми вирiжемо. Принаймнi, якщо ви самi не захочете, голими вас по телевiзору не покажуть.
   - I на тому спасибi... - Кинув Андрiй. - Рито, не бiйся, я дивитися не буду! - Проходячи до люка, що вiдкрився в стiнi, шепнув вiн їй у саме вухо.
   Замiсть вiдданих речей, смартфонiв та документiв, вони отримали однаковi костюми: бiлi бавовнянi м'якi брюки з бордовими лампасами з бокiв i бiлi футболки з довгими рукавами, шкарпетки, труси, носовички, бiлi тапочки з бордовими шнурками, а Ритi - ще й лiф-маєчка. На грудях та спинах футболок був зображений великий бордовий трикутник вiстрям вниз iз цифрою "8" у центрi, а на лiвому рукавi - бордова смуга такої ж ширини, як лампаси на штанах.
   Голос повiдомив, що одяг освiжатимуть щодня, тому його доведеться складати до люку щовечора, а вранцi отримува-
  ти новий. Постiль передбачалося мiняти раз на тиждень. Необхiднi предмети гiгiєни на перший час наданi, а потiм їх доведеться заробляти у конкурсах.
   Одягалися Андрiй i Рита, намагаючись не дивитись одне на одного. Тiльки сiли в крiсла, не знаючи, що робити далi, як пролунав гонг.
   - Цей сигнал означатиме, що всiм необхiдно вийти до спiльного залу. - Повiдомив Голос. - Виходьте!
   Вийшовши до залу i зупинившись бiля своїх дверей, Андрiй та Рита озирнулися. Усього в зал виходило сiм дверей по їхньому боцi та сiм - по боцi навпроти. Усi учасники були одягненi в однаковi костюми, тiльки колiр трикутникiв та лампасiв вiдрiзнявся: зелений, салатний, жовтий, помаранчевий, рожевий, червоний, синiй, блакитний, бузковий, фiолетовий, коричневий, чорний та бордовий. У кожному передньому та задньому трикутниках на футболках значився номер пари. Пара Шури та Юри була позначена цифрою "7" у коричневих трикутниках.
   - Пара з номером "3" вже отримала сьогоднi один приз - романтичний обiд на двох. - Пролунав голос зi стелi. - Але ж просто так у нас нiчого не робиться! Цей обiд вам зараз треба буде вiдпрацювати. А для початку вийдiть на середину залу i представтеся!
   Вперед вийшла пара з цифрою "3" у бузкових трикутниках.
   - Я Свiтлана. - Представилася дiвчина з двома тонкими чорними кiсками.
   - А я Костя. - Пiдстрижений пiд нуль хлопець обiйняв Свiтлану за плечi.
   - Скiльки часу ви разом? Скiльки вам рокiв, де працюєте чи навчаєтесь, ще якiсь подробицi? - Пiдбадьорив їх Голос. - Не соромтесь! Пам'ятайте - за вами спостерiгають глядачi! Чим бiльше ви їм сподобаєтеся, тим довше залишатиметеся у шоу!
   - Менi двадцять один, а Костi - двадцять три. - Почала Свiтлана. - Ми познайомилися три роки тому, а разом уже майже два роки.
   - Я працюю охоронцем у магазинi, а Свiтлана сидить на касi. Нам дуже потрiбен мiльйон, щоб купити квартиру та одружитися... - Костя затнувся, не знаючи, про що ще казати.
   - Ми любимо ходити в бари та на дискотеки. - Додала Свiтлана.
   - Тодi танцюйте! - Запропонував Голос. - А решта пар оцiнюватимуть ваш танець за десятибальною системою.
   Залунала музика. Це було танго, але Свiтлана та Костя танцювали звичайний "медляк". Свiтлана, правда, спробувала зробити пару обертiв i рiзко крутнути головою в такт. Тодi Костя раптом вирiшив пiти навколо неї навприсядки, але не втримав рiвноваги i впав. Свєтi довелося допомагати йому пiднiматися, i далi вони вже нiчого нового не вигадували.
   Оцiнки були невисокими, вiд одного до п'яти балiв, усього - двадцять балiв. Найменше - одиницю поставила п'ята, помаранчева пара.
   - "Помаранчевi"! Чому ви поставили один бал? - Запитав Голос.
   - Та хiба це, йоканий, танець? Бухi, блiн, у сiльському клубi i то крутiше вiдколюють! - Вiдповiв кудлатий, сiрувато-русявий, високий хлопець, зневажливо знизуючи плечима.
   - Кожна дiя тягне за собою протидiю! Це закон фiзики. - Повiдомив Голос. - Якщо ви поставили найменше, то покажiть, як треба!
   Знову залунала музика, цього разу "Циганочка". Хлопець спробував поплескати себе з бокiв та по гомiлках, дiвчина затрусила плечима i грудьми, але потiм вони пiдхопили одне одного пiд руки i почали кружляти то в один, то в iнший бiк, потрясаючи розставленими п'ятiрнями, що на їх думку, мабуть, вiдповiдало циганському танцю.
   Навченi досвiдом цiєї пари, одиниць тепер нiхто не ставив
  i вони набрали двадцять дев'ять балiв.
   - Представтеся! - Запропонував Голос.
   - Ми Дiма та Карина, зустрiчаємось всього пiвроку. - Почала Карина, блондинка з кучерями до плечей.
   - I пiвроку, блiн, вже живемо разом! З першого, йоканий, дня знайомства! - Вирiшив занурити всiх у подробицi своїх стосункiв Дiма. - Я як її, блiн, побачив, так, типу, думаю - моя! Та ще з хатою! Щоправда, у неї там ще бабка, йоканий, але вона не дуже вередлива.
   - Менi двадцять рокiв, а Дiмi - двадцять чотири. Я нiде не працюю. Я вважаю, що сiм'ю має утримувати чоловiк. - Повiдомила своє бачення життя Карина.
   - Та я, типу, i не проти! Тiльки роботи, бл..., пiдходящої нiде немає, так, випадковими заробiтками, йоканий, перебиваюся - то вантажником, то рiзноробом, то стибрити там щось...
   - Але це вiн тiльки так каже! Нiчого вiн не тирить! - Смикнула свого партнера Карина.
   - Певна рiч! Це я, йо..., для червоного слiвця, типу, красномовство, блiн, своє показав. - Дав заднього Дiма.
   - А хто в нас поставив найбiльше балiв? - Знову запитав Голос. - Найбiльше поставила коричнева пара пiд номером "7"! Перестрахуватися хотiли? За це теж доведеться вiдповiсти! Щоб на майбутнє всi розумiли, що нi злити когось, нi пiдняти не вдасться! Ми вимагаємо об'єктивних оцiнок! Танцюйте!
   Шурi та Юрi довелося танцювати пiд "Танець маленьких лебедiв" iз балету Чайковського "Лебедине озеро". Як не дивно, вийшло у них хоча й смiшно, але досить злагоджено i в такт. Тепер пари оцiнювали виступ не з погляду конкуренцiї, а об'єктивнiше, тому коричневi набрали чесно заробленi двадцять шiсть балiв.
   З їхнього представлення Андрiй i Рита дiзналися, що Юра-Юлiя - дев'ятнадцятирiчна танцiвниця, яка вже пiвроку викладає сучаснi танцi в дитячiй студiї, а Шура - двадцятирiчний студент електромеханiчного, який перейшов на четвертий курс. Познайомилися вони на зупинцi приблизно рiк тому, а разом як пара лише три мiсяцi.
   - З iншими ви знайомитиметеся по ходу нашого шоу, а зараз - перше випробування для всiх! - Повiдомив Голос. - Вам треба буде... - Настала напружена пауза. - Вам треба буде... Знайти у цьому залi якнайбiльше сердечок! Час пiшов!
   I всi кинулися шукати сердечки. I за плiнтусами, i в одвiрках дверей, i в прорiзах лiнолеуму, i пiд подушками, розкиданими по великому килиму, розстеленому в центрi залу, i пiд столами та стiльцями, зрушеними до стiни по обидва боки вiд входу.
   Потiм усi, всiвшись на подушки, пiдраховували знайденi серця. Виявилося, що салатна пара з номером "2", яка сердечок знайшла найменше, отримує покарання - залишиться сьогоднi без вечерi, а блакитна пара пiд номером "11", яка знайшла найбiльше сердечок - отримує невеликий приз на вибiр: або двi пляшки Кока-Коли або двi губки-мочалки. Блакитнi обрали Кока-Колу. Бордова пара номер "8" виявилася анi першою, анi останньою.
   Потiм усi сидiли, ходили, знайомилися одне з одним та з обстановкою, заглядали в кiмнати конкурентiв.
   Кiмнати були однаковими, крiм кiмнати з номером "1" - це були апартаменти з двома окремими спальнями, роздiленими спiльною вiтальнею, з двома окремими санвузлами в спальнях, з ваннами-джакузi та справжнiми унiтазами, а не якоюсь дiркою. У спiльнiй кiмнатi був диван, два крiсла, столик, мiнi-бар та телевiзор.
   - Пощастило ж першим! - Почула Рита за своєю спиною.
   - Це ще як сказати! - Тут же обернувся до "червоних" Андрiй. - Ще невiдомо, як їм доведеться цей номер вiдпрацьовувати!
   - Ну, так, ну, так... - "Червонi" з номером "9" поспiшили
  вiдiйти.
   Пролунав ґонґ.
   - Вiдбiй! Через тридцять хвилин свiтло в комплексi буде вимкнене! Розходьтеся по своїх кiмнатах!
  ***
   Залишившись наодинцi, Андрiй i Рита розгублено впали у крiсла. На журнальному столику стояла вечеря (I звiдки вона тiльки взялася? Адже в кiмнату з залу нiхто не входив, а стiни, здається, були глухими, окрiм, звичайно, люка. Чи не тiльки?) - бутерброди з шинкою та майже гарячий чай. Повечерявши та поставивши чашки у вiдкритий люк, парочка новоспечених авантюристiв знову сiла у крiсла. Ну, як тут щось робити, якщо з усiх бокiв за тобою спостерiгають камери?! Та ще й прикидатися парою в перший день знайомства! Та так, щоб нiхто не запiдозрив обману.
   - За десять хвилин свiтло вимкнеться! - Повiдомив Голос. - Вам необхiдно роздягнутися i покласти весь свiй одяг у люк!
   - I трусики? - Злякалася Рита.
   - Весь-весь! - Радiсно пiдтвердив Голос. - I навiть капцi та рушники пiсля душу!
   - Риточко, йди до мене! - Поплескав себе по колiнах Андрiй, пропонуючи Ритi пересiсти до нього.
   Рита хотiла було обуритися, але за виразом обличчя Андрiя зрозумiла, що той хоче про щось поговорити. Справдi, сидячи на його колiнах, шепотiтиметься набагато легше. Рита пересiла до Андрiя, той її обiйняв i, вдаючи, що просто пестить її, погладжуючи по спинi, зашепотiв прямо у вухо:
   - Ти не бiйся, я нiчого не зроблю. У всякому разi, поки ми обидва цього не захочемо. Спатимемо разом, на лiжку, пiд однiєю ковдрою... Повiр, я зможу тримати себе у руках... А зараз треба роздягнутися i прийняти душ. Хто перший?
   - А ти не пiдглядатимеш?
   - Пiдглядати не буду, але все одно щось побачу. - Чесно зiзнався Андрiй. - Нам треба одразу чiтко усвiдомити, що ми просто партнери з бiзнесу. Наша мета - мiльйон. Щоб його заробити треба бути справжньою командою. Поки цi закоханi з'ясовуватимуть мiж собою стосунки, ми маємо стати єдиним цiлим! Я маю на увазi командну роботу. Тож, уперед i з пiснею! Я пiшов у душ!
   Андрiй пiдняв Риту зi своїх колiн, ляснув її по дупцi i рiшуче став роздягатися. Збентежена Рита, вдавши, що займається лiжком, намагалася не дивитися в його бiк. Коли душ приймала вона, Андрiй шмигнув пiд ковдру i, заплющивши очi, лiг на бiк. Було за п'ять одинадцята. Свiтло вимкнули, коли Рита була ще в душi. У темрявi, навпомацки сунувши мокрий рушник у люк, вона прослизнула пiд ковдру i вiдвернулася в iнший бiк вiд Андрiя. Вперше в життi вона спала поза домом та ще з незнайомим чоловiком! Ну, майже незнайомим... Хоча й симпатичним... "Вiн такий акуратний, волосся майже як у мене, тiльки трохи темнiше, а очi такi глибокi, як сiро-зеленi вири..." - вже майже на межi сну проверталося в її мозку.
  -3-
   Ще за два мiсяцi до подiй, що описуються, в закритому Клубi Мiльйонерiв "Збоченi фантазiї" йшло чергове засiдання. На порядку денному стояло головне питання цього року - розвага на лiтнiй сезон. Зрозумiло, мiльйонери - люди зайнятi i не у всiх вистачає часу навiть на звичайнi розваги. Але цей клуб створили люди, якi вмiли вiдпочивати, причому вiдпочивати незвично. Їх справдi збочена фантазiя* створювала багато чого такого, що звичайним людям i на думку прийти не могло.
   Представник телебачення, який пiдробляв в цьому Клубi, хотiв одним пострiлом вбити двох зайцiв.
   По-перше, на телебаченнi можна було провести соцiальне реалiтi-шоу, в якому пари, змагаючись мiж собою у рiзних
  -------------------------------------------------- ----------------------------------------------------
  *Незвичайнi розваги - згадайте мої твори "Пригоди нон-стоп", "Антидот", "Життя пiсля смертi" зi збiрки "Одного разу".
  екстремальних конкурсах, або змiцнили би свої стосунки, привiвши їх до одруження, або остаточно розпалися. Такi шоу в тому чи iншому виглядi час вiд часу проводилися на рiзних каналах i користувалися незмiнною популярнiстю у глядачiв.
   Чим вiн мiг у цьому шоу здивувати мiльйонерiв зi збоченою фантазiєю? Та тим, що шоу передбачалося зробити з подвiйним дном. Те, що редагувалося та урiзалося, йшло на телебачення для загального перегляду, а мiльйонерам пропонувалося спостерiгати за учасниками в режимi онлайн та у повному, не редагованому записi. Для цього передбачалося встановити додатковi камери, про якi керiвництво телебачення i знати не мало, а в програму випробувань запровадити такi жахливi конкурси на межi тортур зi знущаннями, якi звичайним глядачам дивитися не давали би.
   - Зрозумiло, щоб учасники не розбiглися ранiше часу, їх доведеться заохотити чимось. - Мiркував представник телебачення. - Якщо для звичайного телешоу достатньо популярностi, то тут...
   - Мiльйона доларiв достатньо буде? - Лiниво потягуючи вiскi, запитав один iз мiльйонерiв.
   - На все? - З жахом та радiстю запитав представник.
   - На приз для тих, хто виграє, ну, тих, хто дiйде до кiнця?
   - Вистачить! - Проковтнув слину представник. - I на поточнi витрати треба було би прорахувати...
   - Ще мiльйон! - Махнув рукою iнший мiльйонер. - Тiльки щоб якiсно та з рiзними збоченнями!
   - Та ви ж мене знаєте! Не перший рiк працюємо! Все зробимо у найкращому виглядi! Такого нафантазуємо... - Вже пiдраховував свiй головний прибуток представник телебачення.
   За два мiсяцi було орендовано та обладнано всiм необхiдним складський ангар, обумовлено конкурси з телебаченням, а паралельною креативною групою розроблено особливi секретнi конкурси. Крiм того, телеглядачi мали право вигадувати свої конкурси для учасникiв та голосувати за них. Щодня переможцi випробувань могли отримати один iз двох призiв на вибiр.
   Секретнi конкурси передбачалося проводити пiзно ввечерi i навiть уночi, коли телевiзiйна група вирушала додому. Крiм того, тi, хто програв у конкурсах, отримували вiд мiльйонерiв покарання, якi їм треба було подолати. I якщо простi телеглядачi при голосуваннi мали право лише на один голос, то мiльйонери - по десять, тобто саме вiд них наприкiнцi кожного тижня залежало, хто покине шоу, а хто пройде далi.
   I ось цi два зайцi, нарештi, вийшли на фiнiшну пряму, пiдставляючи свої лоби пiд одну кулю.
  -4-
   Ранок наступного дня почався з бадьорої пiснi:
   Доброго ранку всiм, хто пробудився!
   Всiм, хто собi та усiм посмiхнувся!
   Всiм, хто пiд боком, всiм, хто вдалинi -
   Доброго ранку всiм людям Землi!
   Була сьома ранку. Пiд пiсню, що радiсно лунала зi стелi, Рита i Андрiй встали, намагаючись не дивитися одне на одного, дiстали з люка свiжий одяг та рушники, справили фiзiологiчнi потреби й прийняли душ, одягнулися i сiли за столик.
   Пролунав тихий дзвiнок i в стiнi знову вiдчинився люк. Андрiй дiстав з нього невелику тацю зi снiданком - по два бутерброди з сиром, по одному не круто звареному яйцю i по чашцi розчинної кави.
   - Замало для снiданку... - Задумливо почав жувати бутерброд Андрiй.
   - А менi навiть багато! Я нiколи з ранку багато не їм. Менi вистачить одного бутерброду, а другий i яйце вiзьми собi!
   - Точно? Це не просто, щоб дати менi бiльше?
   - Чесно-чесно! Я iнодi вранцi взагалi нiчого не їм, тiльки п'ю чай. - Рита була вдячна Андрiєвi за делiкатнiсть та спокiйно проведену нiч.
   - Якi плани на сьогоднi? - Поснiдавши i вiдправивши тацю до люку, який вiдразу ж зачинився, спитав Андрiй.
   - Якi запропонують, такi й будуть. - Знизала плечима Рита, але тут же задумалася. - А я ось хотiла запитати... - Рита вчасно згадала, що всюди камери та мiкрофони, тому поклала руки на плечi Андрiю та притягнула його до себе. - Що таке департамент фiнансiв? - Пошепки запитала вона.
   - Звичайно... - Андрiй вдав, що вiдповiдає на якесь прохання Рити, пiдняв її на руки i перенiс на лiжко, продовжуючи нашiптувати: - Департамент фiнансiв - це державний орган, який формує та забезпечує виконання мiського бюджету. Вiн розробляє пропозицiї щодо концентрацiї фiнансових ресурсiв на прiоритетних напрямках розвитку економiки мiста, а також пропозицiй щодо вдосконалення чинних форм фiнансових вiдносин держави з пiдприємствами.
   - Досить! - Пiдвелася Рита. - Менi цього достатньо.
   - Достатньо для чого?
   - Для загального розвитку. Тепер я достеменно знаю, що економiка - це не моє.
   I тут пролунав гонг.
   - Сiм тридцять. - Констатувала Рита.
   - Нам на вихiд! - Схопився Андрiй. - Йдемо!
   Спочатку Голос зi стелi запропонував усiм трохи поспiлкуватися. "Зеленi" - двадцятип'ятирiчний iнженер проектного iнституту Паша та двадцятичотирирiчна вчителька молодших класiв Даша, вiльно розвалившись на крiслах-подушках, розповiдали, якi у них апартаменти, який фiльм вони дивилися по телевiзору на нiч, яка пiна у них була у джакузi та як прекрасно вони провели цю нiч. Даша манiрно поправляла свою зачiску "а ля Принцеса Дiана", а Паша постiйно крутив головою, демонструючи виголений на темнiй потилицi портрет Че Гевари.
   "Салатнi" Лена та Сержик, що залишилися без вечерi, на снiданок отримали тiльки чай i по сухарику.
   - Хто-небудь! - Зверталася до всiх дев'ятнадцятирiчна операторка ксероксу Олена, тугiше затягуючи гумку на довгому, до пояса, русявому волоссi, зiбраному бiля шиї в хвiст. - Дайте хоч щось! З голоду вмираємо!
   - Аж у животi бурчить! - Додав Сержик з таким же русявим волоссям, але до плечей.
   - У нас одна Кока-Кола залишилася. - Зглянулася "блакитна" Олена з рiзнокольоровими каштановими, рудими та бiлими пасмами. - Сашко, принеси!
   Сашко, бiловолосий хлопець, майже альбiнос, якщо не брати до уваги темних вiй i сiрих очей, неохоче встав i пiшов у свою кiмнату за Кока-Колою.
   - Паша. - Велично звернулася до свого партнера "Принцеса Дiана" Даша. - Подивися, що там у нас у холодильнику...
   Паша з портретом Че Гевари на потилицi схопився i кинувся до апартаментiв. За кiлька хвилин вiн повернувся з двома бутербродами - хлiб, масло, сир та ковбаса.
   Голос зi стелi оголосив, що тепер учасники мають на швидкiсть та кiлькiсть перетягати мiшки з пiском iз одного кiнця зали до iншого. На початку зали вiдчинилися дверi, за якими лежали цiлi штабелi десяти-кiлограмових мiшкiв з пiском. Всi попрямували до дверей, Олена та Сержик, на ходу запихаючись бутербродами i запиваючи їх Кока-Колою, поспiшили за iншими.
   - Правил нiяких! - Радiсно повiдомив Голос. - Берете мiшки та складаєте їх на протилежному кiнцi пiд кружечками свого кольору. На все - двi години. Починайте!
   Паперовi кружечки рiзного кольору були наклеєнi просто на стiнi. Бордовий з цифрою "8" опинився в правому кутку, коричневий iз сiмкою - у лiвому, iншi кольори були рiвномiрно розташованi мiж ними, а посерединi опинився фiолетовий - 12.
   Ось тут усi й оцiнили розмiри зали - тридцять п'ять метрiв завдовжки та двадцять п'ять завширшки. Спочатку завдання видалося легким. Заходячи за дверi до пiдсобного примiщення, хлопцi брали по два-три мiшки i тягли їх на собi, дiвчатка несли по два хтось у руках, а хтось прямо по пiдлозi волоком.
   Двометровий бородач-амбал Макс iз жовтої команди одразу звалив собi на плечi по одному мiшку та ще в руках примудрився тягти по два в кожнiй. На захопленi вигуки суперникiв його напарниця Iра - брюнетка з довгим, чорним, прямим волоссям i чорним манiкюром, з гордiстю пояснювала, що Макс працює спортивним iнструктором у тренажерному залi. Сама вона виявилася бiблiотекаркою i, поки Макс примудрявся збiгати з шiстьма мiшками туди й назад два рази, акуратно дотягала по пiдлозi до свого кружечка на стiнi один мiшок.
   Андрiй i Рита спочатку теж тягали по два мiшки в руках, потiм Рита почала тягати їх по пiдлозi, потiм лише по одному... Андрiй теж поступово зменшував навантаження i знижував швидкiсть. Вже за годину, коли бiля протилежної стiни у всiх виросли досить високi барикади з мiшкiв, а пiт струменiв по обличчю навiть найсильнiшого Макса, деякi пари почали вiдходити на короткочасний вiдпочинок.
   Чорноволоса Iра з "жовтих" сiла в куточку бiля дверей, акуратно витягла довгi ноги i млосно смоктала палець зi зламаним нiгтем. Макс, невтомно продовжував тягати по чотири мiшки, але вже тягнучи їх по пiдлозi. Стало ясно, що обiграти "жовтих" нiкому не вдасться, але й останнiми бути нiхто не хотiв. До кiнця другої години вже майже всi сидiли пiд стiнками, а мiшки тягали невтомний Макс, охоронець iз "бузкових" Костя, "зелений" Паша-ЧеГевара, "помаранчевий" Дiма та Андрiй з Ритою, що з останнiх сил удвох тягли один мiшок.
   Гудок вiдбою застав Андрiя та Риту, коли вони звалювали свiй мiшок на купу. Вони так i повалилися на неї разом iз мiшком.
   "Жовтi", що виграли, отримали приз - вiдпочинок вiд усiх робiт на сьогоднi й на вибiр пачку цигарок з запальничкою або лак для нiгтiв. Порадившись, вони вибрали сигарети. "Фiолетових", якi програли, - повнувату дев'ятнадцятирiчну блондинку Лесю з товстою косою, перекинутою на груди, i вiсiмнадцятирiчного Руслана з мажорчикiв чекали кухоннi роботи i якесь невiдоме нiчне покарання, а решта по обiдi мали перетягувати мiшки назад.
   Кухня була навпроти апартаментiв iз номером "1", у яких зараз жили "зеленi", з того ж боку зали, що й номер "бордових". "Фiолетовi" Леся та Руслан вирушили туди i вже за деякий час розвозили на вiзку по кiмнатах обiд. Цiлком пристойний обiд: курячий суп iз вермiшеллю, рисова каша з тефтелями та пiдливою, компот зi свiжих вишень та хлiб. Потiм вони ж збирали на вiзок брудний посуд, вiдвозили його на кухню i, поки iншi вiдпочивали, їм довелося цей посуд мити.
   Трохи вiдпочивши, всi знову вийшли в зал, щоб прибрати мiшки з пiском. Паша з "зелених", якого всi почали називати просто Че за портрет на його потилицi, перерахувавши всi мiшки, роздiлив їх на кожну пару, щоб нiкому не було прикро. Хтось ранiше, хтось пiзнiше, але до вечерi з цiєю роботою впоралися всi. Тiльки "жовтi" сидiли на крiслах-подушках у центрi залу, пихкали сигаретами i спокiйнiсiнько спостерiгали за працюючими. Причому Макс не вiдмовляв собi у задоволеннi час вiд часу коментувати:
   - Гей, ти! З хаєром! А слабо мiшок покласти на голову?!.. Гей, фiолетовий! Ти хоч щось у своєму життi робив? Чому твоя дiвчина тягає вдвiчi бiльше?.. Ой-ой, Принцеса Дiано! Та
  не ногами треба мiшок штовхати, а ручками брати!
   Його партнерка Iра, меланхолiйно поправляла довге чорне волосся i манiрно вiдставляла руку з сигаретою убiк. Щоб демонструвати всiм свої довжелезнi ноги, вона гарно виклала їх перед собою, попередньо закотивши штани у виглядi шортiв.
   Пiсля вечерi, яку знову ж таки розвозили по кiмнатах "фiолетовi", виявилося, що тi, хто впорався зi своїми мiшками останнiми, теж отримають покарання. Яке саме, Голос не повiдомив, пояснивши, що покарання - це справа iнтимна, i кожен учасник має право самостiйно вирiшувати, розповiдати про нього iншим, чи нi. Останнiми з мiшками впоралися "зеленi" - Принцеса Дiана та Паша - Че Гевара.
   Першим - "синiм" пiд номером "10" - запропонували на вибiр манiкюрний наборчик з ножицями та пилочкою для нiгтiв i два гребiнцi - чоловiчий з частими зубцями та жiночу щiтку. Натурально-руда, коротко стрижена пiд хлопчика двадцятитрирiчна Люда, котра виявилася художником-дизайнером одягу, наполягала на манiкюрному наборчику. Довгий та худий Вовчик, вiльний художник i гiтарист двадцяти трьох рокiв iз довгим засаленим волоссям хотiв гребiнцi. Не дiйшовши загального рiшення, вони вирiшили кинути жереб. Жеребом виявилися два бички, недокуренi "жовтими". Короткий означав манiкюрний набiр, довгий - гребiнцi. Правом вибору Вовчик поступився Людi, i та витягла короткий недопалок. Iра тут же попросила у неї пилочку, щоб пiдпиляти зламаний нiготь. Люда не стала скупитися i подiлилася своїм трофеєм.
  ***
   За п'ятнадцять хвилин до одинадцятої Голос нагадав усiм про вiдбiй. Всi, роздягнувшись i прийнявши душ, лягли в свої лiжка до того, як вимкнулося свiтло. Хтось заснув одразу, у когось вистачило сил на кохання, а Андрiй та Рита злегка обiйнявшись пiд покривалом, майже одразу задрiмали.
   Серед ночi раптом пролунав гонг i ввiмкнулося свiтло. Пунктуальна Рита автоматично кинула погляд на годинник i зазначила, що стрiлки показували рiвно другу ночi. Анi одягу, анi хоча би рушникiв нi в кого не було. Загорнувшись хто у покривало, хто у простирадло, всi висипали до загального залу. Голос радiсно повiдомив, що випробування на сьогоднi не закiнченi i їх чекає черговий конкурс. Протягом десяти хвилин треба було якнайбiльше дiзнатися одне про одного, щоб потiм вiдповiсти на кiлька простих запитань. Та пара, яка припуститься меншої кiлькостi помилок у вiдповiдях, отримає приз, а та, яка помилиться найбiльше - покарання.
   - Час пiшов! - Дав старт Голос.
   - Я опитуватиму хлопцiв, а ти - дiвчаток! - Розпорядився Андрiй.
   - Що питати? - У спину йому крикнула Рита, але Андрiй тiльки махнув рукою.
   - То й добре, То й обiйдуся... Як тебе звуть? - Запитала вона у "блакитної" одинадцятки з рiзнобарвними довгими пасмами, що пробiгала повз,.
   - Оксана. - Зупинилася та й поправила свої рудi, каштановi та бiлi пасма, щоб вони лежали симетрично.
   - А скiльки тобi рокiв? Ким працюєш?
   - Вiсiмнадцять. Швачка-машинiстка. - I Оксана побiгла далi, забувши навiть спитати хоч про щось Риту.
   "Не розкидатися!" - вирiшила Рита. - "Запам'ятовуватиму тiльки iм'я, вiк, роботу! Помчали!"
   Коли Андрiй та Рита пiсля гонгу зiйшлися разом, виявилося, що дiяли вони за однаковою схемою. Андрiй, щоправда, спочатку ще намагався розпитувати про хобi, але пiсля третьої вiдповiдi вирiшив цей пункт iз опитувань викинути.
   Усi розсiлися по стiльцях, що стояли попарно бiля кожної кiмнати. вийшло двоє службовцiв та роздали учасникам по аркушу паперу та по ручцi. На листках вже було надруковано запитання, треба було лише пiдставити вiдповiдi. Запитань було всього вiсiм:
  - Скiльки рокiв дiвчатам?
  - Скiльки рокiв хлопцям?
  - Який сумарний вiк дiвчат?
  - Який сумарний вiк чоловiкiв?
  - Який середнiй вiк усiх учасникiв?
  - Скiльки у шоу працюючих?
  - Скiльки безробiтних?
  - Скiльки студентiв?
   - Я наймолодша. - Почала Рита. - Менi сiмнадцять. "Рожевiй" Вiтi та "блакитний" Оксанi - по вiсiмнадцять. "Салатнiй" Оленi, "коричневiй" Юрi та "фiолетовiй" Лесi - по дев'ятнадцять.
   Андрiй акуратно записував Ритинi цифри на зворотi листка.
   - Так... По двадцять - "помаранчевiй" Каринi та "червонiй" Катi. Двадцять два тiльки єдинiй "жовтiй" Iрi.
   - Ти пропустила двадцять один. - Зупинив її Андрiй.
   - Двадцять один... А! Це "бузкова" Свiтлана та "чорна" Нiна!
   - Ще двi.
   - А ось тут я трошки заплуталася: чи то "зеленiй" Дашi двадцять чотири, а "синiй" Людi двадцять три, чи то навпаки...
   - Яка рiзниця! Рахуй їхнiй сумарний вiк, а я поки що розпишу чоловiкiв!
   - У мене вийшло 261! - Закiнчила пiдрахунки Рита.
   - А в мене - 285! Середнiй вiк усiх учасникiв... 20,999! Майже двадцять один рiк.
   - До речi, середнiй вiк дiвчаток - трохи бiльше двадцяти, а хлопчикiв - майже двадцять два.
   - Це ти дiвчаток донизу потягла! - Засмiявся Андрiй.
   - Чому це?
   - Ти ж тут наймолодша, малолiтка сiмнадцятирiчна! - Засмiявся Андрiй.
   - А от за малолiтку й отримати можна! - Образилася Рита. - До п'яти рокiв!
   - А от i нi! Я читав, так, про всяк випадок. Стаття 155 передбачає такий термiн лише за секс iз особами, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку!
   - Отакої, за мене вже й посадити не можна!
   - Гаразд, не дмися, часу залишилося зовсiм мало! Скiльки у нас працюючих?
   - Дiвчаток - вiсiм.
   - Плюс дев'ять хлопчикiв... Виходить сiмнадцять.
   - Студентка одна - "рожева" гiмнастка. А як рахувати "чорну" Нiну? Вона тiльки-но закiнчила iнститут, а на роботу ще не влаштувалася?
   - Вважаємо за безробiтну.
   - Тодi у мене одна студентка та чотири безробiтнi.
   - А в мене - два студенти та два безробiтнi. Усього троє студентiв та шiсть безробiтних.
   Пролунав гонг.
  - Пiдрахунки припинити! - Наказав Голос. - Здавайте свої листочки!
   Поки до "бордових" дiйшов службовець, Андрiй ще щось встиг записати у листочку i вiддав вiдповiдi та ручки.
   Приблизно пiвгодини всi чекали на результати, хто кутаючись у покривала, хто поправляючи простирадло, перекинуте через плече, наче давньоримська тога, хтось намагався обговорити вiдповiдi з сусiдами, хтось продовжував щось пiдраховувати, загинаючи пальцi на руках. Дехто тiльки зараз почав знайомитися i дiзнаватися, кому скiльки рокiв. Нарештi, Голос оголосив результати:
   - Найкраще з пiдрахунками впоралися "бордовi" пiд номером "8". Обирайте приз: гель для душу чи пляшка вина?
   - Я взагалi не п'ю. - Вiдразу ж повiдомила Рита. - А гель
  можна i як шампунь використати. А то в нас одноразовий обмилок скоро зовсiм закiнчиться.
   - Згоден. Я теж не любитель спиртного, хоча в таких умовах непогано було би стрес зняти... Гаразд! Гель! Я ж не сперечаюся! - I Андрiй узяв iз рук службовця пiвлiтрову пляшку гелю для душу, на якiй красувалася етикетка з яскраво-червоною трояндою.
   - Найгiрше з пiдрахунками впоралися "помаранчевi" - Карина та Дiма пiд номером "5". - Радiсно повiдомив Голос. - На них чекає нiчне покарання! А тепер - усiм спати, крiм "помаранчевих" та "зелених"!
   - Ти помiтив, що чим гiрше повiдомлення, тим радiснiше звучить Голос? - Вже засинаючи, спитала Рита.
   - Угу ... - Сонно пробурмотiв Андрiй, закидаючи на неї руку так, що дiвчина опинилася в його щiльних обiймах.
   - Вiдсунься ... - Лiниво пробурмотiла Рита, але Андрiй вже рiвно сопiв у її вухо. "То й нехай" - проповзла сонна думка .- "Так навiть затишнiше..."
  -5-
   Пiдйому ще не було, коли Риту розбудив якийсь незрозумiлий шурхiт. Було зовсiм темно i тiльки в душовiй свiтився маячок на кранi, щоб у темрявi не схибити. Рита розплющила одне око i встигла помiтити, як у потаємнi дверi, що зачинялися в стiнi, прошмигнув чоловiк у чорному. Хвилин за десять пiсля цього яскраво запалилося свiтло на стiнах, а зi стелi полилася бадьора ранкова пiсня. На столику, як i вчора ввечерi, вже стояв снiданок, накритий щiльною серветкою.
   "Наснилося чи насправдi?" - перевертаючись i перетягуючи на себе покривало, подумала Рита. - "Мабуть, це вiн снiданок принiс. Бродять тут у темрявi всякi ... "
   - Гей, соня, вставай! - Андрiй зiскочив з лiжка i пiшов у душ.
   "I де тут цi дверi ховаються?..." - Рита пiдiйшла до люка,
  що вiдкрився, за чистим одягом i, ретельно вiдводячи очi вiд Андрiя, що присiв "по великому" над дiркою в душi, почала обмацувати стiну. - "Ось тут, здається, якась щiлинка... Так, ось вона вгору рiвно тягнеться... Гаразд, треба буде вночi перевiрити..."
   Андрiй вже мився пiд душем, розмилюючи гель по всьому тiлу.
   "Треба щось iз цим душем вирiшувати!" - подумала Рита. - "Некрасиво ось так розкурочуватися перед незнайомим... Хоча вiн дуже вже знайомий, але все одно непристойно..."
   Коли Андрiй, обернувшись рушником, вийшов iз душу, Рита накинула на передню його стiнку покривало, збудувавши таким чином хоч якусь завiсу. Але навiть за нею сiдати у потрiбну позу не хотiлося. Тодi вона спробувала лише трохи пiдiгнути ноги i вдати, що просто так миється. Вийшло! Все "велике", впавши, вибiгло разом iз водою. Залишилося тiльки помитися та почистити зуби.
   - Еге ж, не вiдрiзняються тут снiданки рiзноманiтнiстю! - Андрiй вже жував свiй бутерброд та яйце. - А здорово ти це з покривалом вигадала!
   - Я не лише з покривалом вигадала.
   - А з чим ще?
   - За їжею не скажу!
   - А якщо я тебе катуватиму? - Андрiй жартiвливо приставив до її горла виделку.
   - Ой! Не треба! - Пiдiгруючи йому i роблячи зляканi очi, закричала Рита. - Я тобi вiдкрию страшенну нiчну таємницю!
   - Вiдкривай!
   - Але тiльки на вушко! - I Рита сiла до Андрiя на колiна, сунувши носа майже в саме його вухо. - До нас уночi через потаємнi дверi хтось приходить. - Почала шепотiти вона. - Напевно, за цими стiнами проходить коридор. Треба було б уночi перевiрити, може, вийде вiдкрити...
   - Не може бути! - Вигукнув Андрiй, але вiдразу схаме-
  нувся. - I я тебе теж ... - I вiн поцiлував її у макiвку голови.
   Пролунав гонг, усi вийшли до зали. Пара "червоних" про щось тихо сварилися:
   - Я бачила, як ти дивився на її ноги! - Почула Рита зловiсний шепiт Катi.
   - А навiщо менi очi? Що, iз закритими ходити? - Теж пошепки виправдовувався Iгор, початкова триденна неголенiсть якого з акуратної i стильної почала перетворюватися на чорну поросль по всьому обличчю.
   Рита провела рукою по колючiй щоцi Андрiя.
   - Так, не завадило би поголитися. - Пробурмотiв той, обертаючись до "зелених" i "помаранчевих", що виходили разом iз кухнi.
   "Зеленi" i "помаранчевi" були якимись пониклими i нi з ким не розмовляли. Певно, нiчне випробування далося їм нелегко. На розпитування вони не вiдповiдали, дiлитися нi з ким не хотiли. То й нехай! Тим бiльше, що знову заговорив Голос:
   - Хотiлось би нагадати, що за правилами нашого шоу для вас є завдання вiд глядачiв! Але фантазiя у наших глядачiв якась слабенька - прийшло 2.437 пропозицiй пострибати вам у мiшках! Тому надалi ми вiдбиратимемо лише найнезвичайнiшi завдання, а тi, хто їх надiшлють, зможуть робити ставки на пару переможцiв! А поки що - стрибки у мiшках! Якщо вже глядачi так хочуть.
   Службовцi принесли рiзнокольоровi мiшки та роздали їх вiдповiдним парам за кольором. Зв'язавши наручниками лiвi руки i правi ноги учасникiв, вони запропонували кожнiй парi по сигналу влiзти у свiй мiшок, проскакати в ньому з кiнця в кiнець, не збиваючи при цьому кеглiв, що були розставленi по всьому залу, i повернутися назад. Дитяче, на перший погляд, завдання виявилося напрочуд складним. Скрiпленi навхрест руки та ноги ускладнювали не тiльки просування по залi, а й запаковування в сам мiшок.
   Як не дивно, перемогли в цьому конкурсi "червонi", якi на якийсь час вiдклали свої ревнощi i зосередилися на завданнi. Руда фарбована провiдниця Катя та альпiнiст-iнструктор Iгор не тiльки зумiли розiбратися зi своїми руками-ногами, а й збити лише одну кеглю на своєму шляху. Останнiми прийшли "синi" - натурально-руда дизайнерка Люда з короткою стрижкою та худий художник-гiтарист Вовчик з довгим засаленим волоссям.
   Катi та Iгорю запропонували на вибiр бритву та лак для нiгтiв. Вони довго сперечалися, але перемогла Катя. I навiщо їй знадобився лак для нiгтiв? Мабуть, просто, щоб було по її .
   А Людi та Вовчику, поки всi спiлкувалися i намагалися ще щось дiзнатися одне про одного, довелося мити пiдлогу в усьому залi.
  ***
   А потiм вiдчинилися широкi дверi у торцi залу, й очам учасникiв явився сад i синє червневе небо над ним.
   - Воля! - Загорлав "помаранчевий" Дiма i, забувши про свою партнерку, кинувся до саду.
   Але свобода виявилася вiдносною. Декiлька фруктових дерев перед виходом iз залу, потiм великий майданчик, подiлений на прямокутники: трав'янi, пiщанi, землянi, горбистi. Кiлька спортивних майданчикiв iз тренажерами, драбинами, турниками. Оперезував усе це широкий пояс фруктових дерев, за якими ховався високий триметровий паркан iз хвилястого шиферу, пофарбованого в зелений колiр. А небо виявилося у дрiбну клiтинку - над усiм огородженим майданчиком була натягнута сiтка, яку пiдтримували п'ятиметровi бетоннi стовпи. На деяких стовпах були прикрiпленi лiхтарi та репродуктори.
   - Увага! Увага! - Голосом Левiтана зi старих радянських фiльмiв заговорили репродуктори. - Сьогоднi, без оголошення вiйни, вам доведеться самим зловити собi здобич на обiд, зарiзати її та приготувати! Переможуть тi, хто впорається швидше i страва у кого виявиться смачнiшою! Правил жодних! Ножi лежать бiля входу! Вперед!
   Рита, яка у захватi вiд свiжого повiтря та природи зупинилася бiля входу, тут же присiла i схопила перший нiж, що трапився пiд руку. Це виявився цiлком пристойний кухонний нiж для обробки м'яса. Не те, що складаний ножичок, що дiстався "фiолетовим", якi завагалися.
   - Кого ловитимемо? - Запитав Андрiй, спостерiгаючи за тим, як "жовтий" Макс кинувся навздогiн за молодим поросям, а "чорнi" Мишко i Нiна удвох намагалися загнати сiрого гусака.
   Серед цiєї метушнi почали верещати, хрюкати, бiгати, гоготати, квохтати тварини, якi спокiйно вiдпочивали до цього. Виявилося, що тут була пара поросят, кiлька курей i гусей, морськi свинки, у невеликому ставку-басейнi плавали три качки, i навiть хлюпнула якась риба.
   - Я тiльки курку вмiю готувати. - Розгублено пробурмотiла Рита. - Та й то розроблену.
   - Тодi давай ловити курку!
   - Я боюсь! Ти знаєш, що всi птахи походять вiд динозаврiв? А курка - справжнiсiнький динозавр, тiльки маленький. Я до живої курки навiть не торкнуся!
   - Гаразд, будеш хранителькою домашнього вогнища! Шукай мiсце для багаття, а я пiшов на полювання!
   Поки Андрiй ловив курку, Рита знайшла пару цеглин, розрiвняла дiлянку землi, та поставила цеглу на ребро, збудувавши таким чином пiч. Потiм, збираючи сухi гiлки для вогнища, вона надибала скарб: пiд центральним бетонним стовпом були складенi приправи, сiль, кетчуп, оцет, фольга, пергаментний папiр, рукав для запiкання, миски, каструлi, шампури, барбекюшницi та багато всякої всячини. Рита опинилася тут першою, тому спокiйно взяла гiрчицю, сiль, аджику, сiрники та фольгу, склала свої скарби в емальовану каструлю та продовжила збирання сучкiв.
   - Ось! Який я мисливець! - Радiсно пiдiйшов до багаття, що почало вже розгорятися, Андрiй. - Впiймав нам на обiд динозавра, як ти й замовляла!
   В руках у нього трiпотiв i норовив клюнути величезний строкатий пiвень iз синьо-зеленим i бурим пiр'ям у хвостi.
   - Давай нiж!
   - Тримай. Тiльки почекай, дай я вiдiйду убiк, щоб не бачити! Покличеш мене, коли закiнчиш...
   Андрiй теж ранiше нiколи нiкого не вбивав. Як вiдрубати голову цьому пiвню, якщо вiн лежить на боцi i одним оком дивиться тобi у вiчi? Саме в цей час "бузковий" Костя поруч одним махом вiдрубав кухонною сокиркою голову гусаку. "Авжеж, шия у гусака довша, але, думаю, i я по пальцях не влучу..." - зiбравшись з духом, Андрiй рубанув по пiвнячiй шиї ножем. Iз першого разу голова не вiдпала. Довелося дорiзати ще кiлька хвилин. При цьому пiвень трiпотiв i намагався втекти навiть тодi, коли голова вже лежала на землi. "Вбивця!" - сам собi сказав Андрiй i покликав Риту.
   Як обробляють домашню курку, куплену на базарi, Рита один раз бачила. Бабуся тодi занурила курку в окрiп, обiрвала з неї все пiр'я, потiм осмолила над газовою конфоркою i, розрiзавши живiт, вийняла всi нутрощi.
   - Я зараз, я води принесу! - Намагаючись не дивитися на щойно вбитого пiвня, Рита схопила каструлю i побiгла до ставка-басейну. Качок у ньому вже не було, тiльки "рожевий" Рома, вiдкидаючи назад мелiрований чубчик, намагався зловити своєю футболкою величезного коропа. Короп метався по басейну в усi боки i зовсiм випадково заскочив прямо в Ритину каструлю.
   - Ой! - Злякалася Рита.
   - Мiй! - Закричав Рома, вихопив з каструлi коропа i помчав до Вiти, яка на нього чекала. - Впiймав!
   На гарячому багаттi вода в каструлi закипiла швидко. Користуючись Ритиними вказiвками, Андрiй гарненько ошпарив пiвня i разом вони обiрвали з нього все пiр'я. Ну, майже все. Решта згорiла вже над полум'ям. Потрошити здобич теж довелося Андрiєвi. А потiм за справу взялася Рита. Вона обмазала пiвня спочатку сiллю, потiм аджикою, потiм гiрчицею, акуратно загорнула його у фольгу i поклала блискучий пакунок у вугiлля, присипавши його ще й зверху.
   - А чи довго нам тепер чекати? - Андрiй сiв бiля вогнища по-турецьки i оглядався на всi боки.
   - Хвилин з сорок. - Вiдповiла Рита, сiдаючи поруч.
   Деякi учасники, як i вони, вже щось смажили або пекли, деякi тiльки розпочинали обробку. Рудий Шура з рiзнобарвно-дредовою Юрою все ще намагалися зловити хоча б когось. Зрештою, Шура з гучним криком: "Банзай!" кинувся животом на землю, пiдiм'явши пiд себе триколiрну морську свинку. Одним спритним рухом Юра, яка не забарилася, проткнула її шампуром i обидва щасливi пiшли розпалювати своє багаття.
   Дегустувати готовi страви вийшли троє службовцiв. Вони вiдрiзали на свої тарiлки шматочок вiд кожної тушки, а потiм щось записували у свої блокноти. Все, що залишилося, можна було, нарештi, з'їсти. Це був увесь сьогоднiшнiй обiд.
   Перше мiсце посiв справжнiй шашлик iз поросятини, приготовлений майже альбiносом Сашком. "Блакитна" Оксана, що постiйно прибирала свої кольоровi пасма за спину, розклала на кришцi вiд каструлi чотири шампури по п'ять шматочкiв. Один шампур з'їли дегустатори, по одному дiсталося Сашi та Оксанi, а четвертий вони вiддали голодним Шурi та Юрi, яким пiсля дегустацiї вiд морської свинки майже нiчого, крiм лапок та голови, не залишилося.
   Останнє мiсце посiли "салатнi". Оленi та Сержику вдалося зловити цiлих три морськi свинки, але готувати вони не вмiли. Не розбираючи їх i не знiмаючи шкiрок, вони проткнули тушки шампурами вздовж i намагалися посмажити їх на вiдкритому полум'ї. В результатi десь залишилася шерсть, десь смердiли нутрощi, щось згорiло, а щось не досмажилося. Голос заупокiйним тоном повiдомив, що розплачуватись їм доведеться вночi, а зараз вони можуть з'їсти лише те, що приготували. Жалiслива Рита вiднесла бiдолахам по крильцю вiд свого пiвня.
   Сашку та Оксанi запропонували на вибiр упаковку пива з шести банок або лiхтарик. Вони вибрали пиво, по банцi якого одразу ж, за шашликом, i розпили.
  -6-
   Пiсля обiду Ритi та Андрiю вдалося трохи подрiмати на травi пiд розлогою яблунею, поки гонг не покликав усiх до загального залу. По всьому залу були розкладенi квадрати килимiв, на якi через вхiднi дверi увiйшли двоє мiцних хлопцiв у борцiвських кiмоно - блондин iз кучерявою свiтлою борiдкою та голений брюнет. Вони почали демонстрацiйний бiй, а пiсля того, як брюнет картинно уклав на лопатки блондина, Голос зi стелi повiдомив:
   - Вам треба вивчити хоча б кiлька прийомiв i провести спаринги: дiвчатка з дiвчатками, хлопчики з хлопчиками! Пiсля кожного спарингу той, хто програв, вибуває. Переможе той, хто опиниться на ногах останнiм!
   - От воно! - Вигукнув Андрiй. - Сталося у нагодi!
   - Що сталося? - Не зрозумiла Рита.
   - Я сто разiв намагався покинути карате, але мiй тренер щоразу вмовляв залишитися, кажучи, що це колись у життi стане у нагодi. От зараз, здається, i знадобиться!
   - А як менi знадобляться бально-спортивнi танцi та музика?
   - "Порхай, як метелик, жаль, як бджола!" - Процитував Андрiй. - У тебе, мабуть, гарна розтяжка та гнучкiсть?
   - Звiсно.
   - От i використовуй це у спарингу. I крутися, крутися! Не бiйся, протримаємось!
   - Угу. Хоча б кiлька боїв.
   Блондин та брюнет у кiмоно стали сповiльнено та поетапно показувати деякi прийоми, а рiзнобарвнi учасники конкурсу намагалися їх повторювати. Потiм дали лише пiвгодини на вiдпрацювання прийомiв та оголосили початок боїв. За цi пiвгодини Андрiй показав Ритi кiлька вiдомих йому прийомiв та захватiв, а спортивний iнструктор Макс, охоронець магазину Костя та альпiнiст Iгор похизувалися справжнiми стiйками та прийомами.
   Пари для спарингу вибиралися довiльно. Спочатку Андрiй пiдiйшов до "синього" гiтариста-художника Вовчика i запропонував битися. Той приречено кивнув, вiд чого його довге засалене волосся впало на худе обличчя i, згорбивши плечi, вийшов на найближчий килим.
   Неподалiк по-справжньому зчепилися "жовтий" Макс та "бузковий" Костя.
   "Найкращий захист це напад!" - подумки пiдбадьорила себе Рита i рiшуче пiдiйшла до "зеленої" Принцеси Дiани.
   - То як, Даша? Спробуймо, чи що?
   - Ой, я ж нiколи не билася! Я i дiтей у школi вчу, що битися не можна.
   - Якщо сидiтимеш тут, то точно програєш! Я теж нiколи не билася. Давай, хоч спробуємо! - I Рита рiшуче схопивши Дашу за руку, потягла її до килима.
   - Ой! Не так швидко! Почекай! - Спотикаючись, ледве встигала за нею "Принцеса Дiана".
   Рита стала навпроти своєї суперницi, склала руки разом i вклонилася. Даша зробила те саме.
   - Захищайся! - Рита зробила "великий батман" правою ногою, зупинивши його за три сантиметри вiд обличчя Дашi.
   - Ой! Не треба! - Закриваючи обличчя руками, Даша вiдступила назад i, спiткнувшись, упала.
   - Еге! - Рита вiдразу осiдлала її, i, схопившись за зап'ястя суперницi, притиснула їх до пiдлоги. - Здаєшся?!
   - Здаюсь, здаюся! Тiльки злiзь з мене!
   Однiєю суперницею поменшало. Рита переможно озирнулася довкола. У цей час Андрiй уже пiдiм'яв пiд себе худого Вовчика, Макс i Костя активно вимахували руками i ногами, завдаючи один одному справжнiх ударiв, "зелений" Паша заламував за спину руку "салатовому" Сержику, а мiнiатюрна "рожева" блондинка Вiта сидiла верхи на повненькiй Лесi, що стояла у позi корови, яка пасеться, i переможно тягла її за довгу косу. Iншi, хто незграбно, хто злагодженiше тупцювали на своїх килимах.
   Андрiй, подавши руку переможеному Вовчику, допомiг йому пiдвестися i почав озиратися у пошуках нового партнера. Вовчик побрiв до стiнки, пiд якою вже сидiла переможена кимось "бузкова" Свiтлана.
   Коли Рита домовилася про спаринг з довговолосою бiлявкою Кариною, бiля стiни вже сидiли "зелена" Даша, "салатний" Сержик, "бузковi" Свiтлана i Костик, "синiй" Вовчик, "фiолетова" Леся та "блакитний" Саша.
   Як не дивно, до кiнця боїв найголовнiшого претендента на перемогу, майже двометрового амбала Макса, який посадив пiд стiнку майже всiх хлопцiв, зумiв перемогти iнженер Че Гевара. Мабуть, Макс просто втомився, обираючи найсильнiших суперникiв. З чоловiкiв на килимi залишилося лише двоє: Андрiй та Паша-"Че Гевара".
   Рита в усiх боях використовувала рiзнi батмани, стрибки, сальто та кiлька захватiв, показаних їй Андрiєм. Таким чином, останньою парою дiвчат виявилася вона i червона провiдниця потяга Катя.
   - Увага! - Пролунав голос з-пiд стелi. - Вирiшальний бiй! Хто ж переможе? Глядачi можуть робити ставки! Почали!
   Вдарив гонг - i Паша пiшов на Андрiя. Катя почала кружляти навколо Рити, роблячи випади, схожi на боксерськi. Рита оберталася, намагаючись промацати тактику суперницi i поки що не робила активних дiй. Андрiю довелося згадати все, чого його колись навчав тренер. Коли Голос зi стелi почав оголошувати переможцiв, Андрiй сидiв на пiдлозi за головою Пашi, викрутивши йому руку, вiд чого той застукав вiльною рукою по килиму, визнаючи свою поразку, а Рита сидiла верхи на дупi Катi, двома руками натягуючи її лiву ногу.
   - Перемогли... "Бордовi"! - Оголосив Голос. - Цiлком несподiваний результат! Бiльшiсть глядачiв ставили на рiзнi кольори, але так, щоб обидва переможцi виявилися з однiєї пари?! Вiтаємо!
   Андрiю та Ритi запропонували на вибiр набiр для голiння та лiхтарик.
   - Не завадило би поголитися? - Андрiй запитливо глянув на Риту.
   - Давай вiзьмемо лiхтарик! - Шепнула та йому в саме вухо. - Пам'ятаєш про таємнi дверi? Треба уночi розвiдати...
   I вони обрали лiхтарик.
   - Найслабшими по всiх балах виявилися "фiолетовi"! На них чекає нiчне покарання! - Радiсно повiдомив Голос. - Вночi доведеться вiдпрацьовувати своє перебування у розкiшних апартаментах ще й "зеленим"! А зараз - усiм вiдбiй!
   - Як же так? - Розгубилася "Принцеса Дiана". - Ми ж були не останнiми?
   - Не все коту масляна! - Зловтiшно процiдила крiзь зуби "червона" Катя.
   - Гаразд, пiшли спати! - Андрiй обiйняв Риту за плечi i потяг до дверей їхнього номера.
   Iншi пари, крiм, зрозумiло, "фiолетових" та "зелених", теж розiйшлися по своїх кiмнатах.
  ***
   Швиденько прийнявши душ, Андрiй i Рита майже вiдразу заснули, домовившись прокинутися ближче до ранку, щоб розслiдувати, куди ж ведуть потаємнi дверi.
   Першим прокинувся Андрiй. Посвiтивши лiхтариком на
  стiну, вiн побачив, що годинник показував за двадцять третю.
   - Гей, хто тут хотiв пригод? - Тормосив вiн сонну Риту. - Вставай, бо нас побачать!
   Рита, що ледь прокинулася, спробувала замотатися в покривало, але Андрiй зiрвав його з неї:
   - Все одно скрiзь темно, а я вже все, що хотiв, бачив! Пiшли так, щоб нiщо не заважало!
   Дверi нiяк не пiддавалися. Лише коли Андрiй здогадався вiдкрити люк i засунути в нього руку, йому вдалося намацати звичайний накидний гачок. Вiдкинувши його, вiн натиснув на стiну, i в нiй вiдчинилися потаємнi дверi. За ними виявився коридор шириною близько пiвтора метри.
   - Так... Тут глухий кут. - Андрiй присвiтив лiхтариком лiворуч. - Мабуть, за стiною починається наш садок. - А тут...
  Промiнь лiхтаря висвiтлив невелику дiлянку коридору та дверi їхньої кiмнати. На дверях бiлою фарбою було виведено "No8". Обережно ступаючи босими ногами, Рита та Андрiй рушили коридором праворуч.
   - Номер дев'ять... Номер десять... - Читала написи на дверях Рита. - Може, зайдемо до когось?
   - А давай! - Погодився Андрiй. - Ось, номер дванадцять! Я вiдкриваю!
   Андрiй обережно вiдкинув гачок i потягнув на себе дверi. У кiмнатi "фiолетових" нiкого не було.
   - А де вони? - здивовано оглядалася Рита.
   - Пам'ятаєш, Голос казав, що на них чекає якесь нiчне покарання. Може, вони саме зараз його i вiдпрацьовують?
   - Мабуть... Слухай, якщо вчора нiчний конкурс проходив з другої до третьої ночi, то й це покарання, мабуть, закiнчиться о третiй! Нам треба йти, бо попадемося!
   Не встигли вони вийти в коридор i зачинити за собою дверi, залишивши невелику щiлинку, як почули за стiною шум. Леся голосно плакала, а Руслан навiть не намагався її
  заспокоїти. Натомiсть вiн голосно лаявся, стукнув кулаком по
   столу, шпурнув у кут крiсло.
   - Мабуть, програли. - Припустив Андрiй, зачиняючи дверi дванадцятого номера на гачок. - Бiжимо до себе!
   Пiд покривало свого лiжка Андрiй та Рита залiзли за п'ять хвилин до четвертої. Як не дивно, вони майже вiдразу заснули, а прокинулися вже вiд бадьорої ранкової пiснi, що лунала зверху.
  -7-
   Сьогоднi над виходом у садок на стiнi було встановлено велике електронне табло.
   - Увага! Сьогоднi - недiля, день вiдпочинку та пiдбиття пiдсумкiв! - Радiсно повiдомив Голос. - Зараз ви побачите, скiльки балiв набрала кожна команда, хто у нас лiдирує, а хто виявився лузером!
   Табло увiмкнулось i всi побачили рядки з цифрами.
   - У лiдерах з однаковою кiлькiстю балiв опинилися двi пари: "бордовi" та "блакитнi". Але ж це не остаточний результат! Все залежить вiд голосування глядачiв! Можливi лiдери можуть спуститись на нижнiй рядок! На другому мiсцi - пара номер один - "зеленi", якi перемогли "фiолетових" у нiчному конкурсi! Ой, ой, ой!!! А де ж "фiолетовi"? А вони у нас у самому низу таблицi! Але пiсля голосування можуть пiднятися й вище. Отже, чекаємо на результати! А поки що можете подивитися те, що за цi днi демонструвалося по телевiзору.
   Два телевiзори висiли один навпроти одного на бiчних стiнах мiж кiмнатами. Рита з полегшенням побачила, що жодних "постiльних сцен" i повного "оголення" не було, та й сцени в душах та туалетах були цнотливо "обрiзанi". Голос час вiд часу припиняв демонстрацiю телепрограми "Конкурс на мiльйон", коментував щось, робив якiсь зауваження, давав якiсь поради.
   - Нiхто з пар не захотiв, щоб в ефiр пiшли кадри нiчних
  випробувань. - Промовляв Голос. - Але саме за них можна отримати максимальну кiлькiсть балiв! Подумайте надалi про це, особливо тi, хто опиниться в останнiх рядках таблицi!
  ***
   Мiльйонери сидiли в розкiшному залi на шикарних диванах та крiслах, попивали дорогi напої, лiниво вiдправляли до ротiв вишуканi закуски та мiркували про те, хто має перемогти.
   - Пiсля нiчного конкурсу, без жодних сумнiвiв, переможцями мають стати "блакитнi".
   - Безперечно! "Фiолетовi" всi цi днi не викликали iнтересу, а пiсля ночi їхнє перебування у шоу взагалi не бажане.
   - Звiсно... А що робити з "бордовими"? Ви не думаєте, що за нiчну вилазку до коридору, їх треба якось покарати?
   - Я так не думаю! Цей дух авантюризму!.. Покарати ми їх ще встигнемо, а от постежити за ними буде цiкаво.
   - Тодi, може, дамо їм друге мiсце?
   - Нi, друге мiсце заслужили "рожевi" - цей їхнiй нестримний секс!
   - Ну, секс, ну, на камеру... Чого ми в сексi ще не бачили? От якби вони погодилися на його демонстрацiю...
   - Може, ще й погодяться. Треба натякнути їм, за що саме вони заслужили на друге мiсце.
   - Як натякнути, якщо "постiльнi" сцени, нiбито, нiкому не демонструються?
   - То... Нехай поки це буде просто глядацька симпатiя, а потiм, коли вони опиняться на межi вильоту, треба буде їм запропонувати щось таке...
   - У такому разi я пропоную залишити табло на стiнi, нехай учасники стежать за своїми результатами!
  ***
   Переглянувши кiлька разiв змонтований ефiр трьох днiв, погулявши садом, подрiмавши пiсля обiду i знову погулявши, всi, нарештi, знову зiбралися в залi перед телевiзорами та табло. На екранi демонструвалися останнi кадри недiльної програми "Конкурс на мiльйон". Ведучi - чоловiк та жiнка у яскравих костюмах пропонували глядачам подивитися на таблицю результатiв.
   - За результатами голосування на першому мiсцi опинилася... - Почав ведучий.
   - На першому мiсцi у нас... - Пiдтримувала iнтригу ведуча.
   - Перше мiсце посiла... "блакитна" пара No11! - Вибухнув захватом ведучий.
   Блакитний трикутник iз цифрою "11" на табло перемiстився з другого рядка на перший, "зеленi" з номером "1" опустилися з другого номера на четвертий, фiолетова дванадцятка коливалася мiж одинадцятим i дванадцятим мiсцем, а бордова вiсiмка впевнено закрiпилася на третьому.
   - Отже, у нас визначились остаточнi результати! - Коментував ведучий. - Останнє мiсце посiла "фiолетова" пара пiд номером "12"! Вони сьогоднi покинуть наше шоу! Давайте проводимо їх оплесками!
   На телеекранi крупним планом з'явилися збентеженi обличчя "фiолетових", якi встали з подушок, розкиданих по пiдлозi зали, i попрямували до виходу. Попереду, з гордо пiднятою головою i закушеними губами йшов мажорчик Руслан, а за ним з тремтячими плечима бiгла повна блондинка Леся, яка непевно перебирала пальцями кiнчик своєї коси.
   Друге мiсце, як не дивно, посiли "чорнi", якi до глядацького голосування перебували на десятому мiсцi. Андрiй та Рита нiкому не поступилися своїм третiм мiсцем.
   - Переможцi переїжджають зi свого номера до апартаментiв! - Оголосила глядачам ведуча з екрану.
   До зали увiйшли службовцi та, знявши з апартаментiв цифру "1", прикрiпили до неї цифру "11". "блакитнi" на радощах схопили одне одного в мiцнi обiйми i почали цiлу-
  ватися.
   - Не поспiшайте радiти! - Трохи зачекавши, охолодив їх Голос. - Усього за три днi за апартаменти доведеться боротися! Вони виставлятимуться як приз за перемогу у найскладнiших конкурсах!
   Конкурсанти загули, перемовляючись.
   - Пара "зелених" переїжджає до звiльненої "фiолетової" кiмнати! - З удаваним жалем повiдомив Голос.
   Службовцi зняли з кiмнати "фiолетових" номер "12" та прикрiпили номер "1". Колишня кiмната "блакитних", яка тепер стала порожньою, так i залишилася з номером "11".
   - А чому тепер два одинадцятi номери? - Запитала "помаранчева" Карина.
   - Щоб не перевiшувати знову! - Тут же обернувся до неї "чорний" гiмнаст-жонглер Мишко. - За три днi вони до нього повернуться!
   - Чому?
   - Тому що апартаменти займемо ми! - Майже в один голос прокричали Нiна та Мишко, пiднявши зiмкнутi разом руки вгору.
   Телеекран знову показав таблицю результатiв, а телеведучi нагадали, що тепер у лузерах значиться помаранчева пара з номером "5".
   - Якщо ви хочете, щоб глядачi вiддавали за вас бiльше голосiв, ви маєте не лише перемагати у конкурсах, а й бути цiкавими, яскравими, несподiваними! - Порадив на прощання Голос. - Вигадуйте все, що завгодно, аби за вами було цiкаво спостерiгати!
   На цьому телеекрани вимкнулися, а Голос у залi повiдомив, що "помаранчевих" вночi чекає випробування, i до вiдбою залишилося менше пiвгодини.
  -8-
   Постiльну бiлизну в кiмнатi хтось змiнив: ранiше були бiлi простирадла, наволочки та покривала, а тепер - свiтло-жовтi. На столику стояла святкова вечеря: до звичайних бутербродiв сьогоднi додали пюре зi смаженою рибою та пачку виноградно-яблучного соку.
   - Ура! Бенкет! - Зрадiла Рита. - З якого приводу?
   - З того, що ми не вилетiли!
   Вночi Рита та Андрiй знову вирушили дослiджувати таємний коридор. Одягу, як i будь-якої iншої ночi, у них не було, тому й цього разу довелося вирушати у розвiдку голяка. Дiйшовши до глухого кута, вони побачили двi дверi з написами. На дверях праворуч було написано "їдальня", а на дверях прямо - "медпункт".
   - Зазирнемо до їдальнi? - Пошепки запитала Рита.
   - Давай! - Погодився Андрiй.
   У їдальнi вдалося висвiтлити п'ять столiв i нiшу у стiнi, з якої, мабуть, мала подаватися їжа.
   - А чому столiв лише п'ять? - Здивувалася Рита. - Адже нас дванадцять пар, отже, столiв має бути шiсть!
   - Значить, до їдальнi ми не потрапимо, поки нас не залишиться двадцятеро, тобто десять пар! - Зробив висновок Андрiй.
   - А це буде... наприкiнцi наступного тижня!
   - Значить, доти ми, як i ранiше, харчуватимемося у своїх кiмнатах.
   У медпунктi стояв стiл з комп"ютером i два стiльцi, накрита бiлим простирадлом кушетка, кiлька скляних шафок з лiками i холодильник.
   - Нiчого цiкавого... - Спостерiгаючи за кружечком свiтла вiд лiхтарика, пробурмотiла Рита. - Ходiмо назад!
   - Почекай... - Андрiй вiдкрив одну з шафок i щось, узявши з полицi, затиснув у кулацi. - Може знадобиться...
   - Якiсь лiки? - Запитала Рита.
   - Та так, дурниця... Ходiмо швидше!
   Щойно вони вийшли в коридор, як дверi з їдальнi почали вiдчинятися.
   - Тiкаймо! - Гучним шепотом прокричав у вухо Ритi Андрiй.
   I вони, вимкнувши лiхтарик, помчали темним коридором.
  Ззаду за ними слiдувало коло свiтла i лунали легкi кроки. Добiгши до дверей з номером "8", Андрiй та Рита скочили в кiмнату, зачинили дверi на гачок через люк i пiрнули пiд покривало. Серце у Рити шалено стукало. Андрiй огорнув її заспокiйливими обiймами та притиснув до себе. Їхнi голi тiла стикнулися i Рита затремтiла.
   - Все гаразд... - Прошепотiв Андрiй i нiжно поцiлував її в губи. Поцiлунок був довгим i приємним, а дотик його рук такий нiжний, що Рита навiть не злякалася, коли в її стегно вперлося щось гаряче i тверде...
  ***
   Прокинулася Рита в обiймах Андрiя. "Слава богу, нiчого не сталося!" - похапцем роззирнувшись, подумала Рита, - "Хоча, чому "слава богу"? Я, здається, була би вже й не проти..."
   Пiсля снiданку пари випустили до саду та запропонували простенький конкурс - пiдтягування на турниках. Кожен мав пiдтягуватися самостiйно, а бали для пар пiдсумовувалися.
   Як не намагалися Рита та Андрiй, разом вони змогли набрати лише сiмнадцять балiв, причому одинадцять iз них заробив Андрiй. Найменше, всього п'ять балiв, набрали "салатнi", а найбiльше - порiвну по шiстдесят три бали - "жовтi" та "чорнi".
   - Тренажерка! - Хвалькувато демонстрував свої м'язи спортивний iнструктор Макс, що пiдтягнувся шiстдесят разiв.
  Русоволоса Олена, яка працювала оператором ксероксу i так-сяк зумiла пiдтягнутися всього один раз, дорiкала сисадмiну Сержику:
   - Скiльки разiв я тобi казала, що треба займатися спортом! Цiлими днями за компом сидиш, скоро зовсiм на сосиску перетворишся!
   - А сама?
   - Якби ти записався до тренажерки, я би теж з тобою пiшла!
   - Отож, якби! Он на Нiну подивися: вона тобi ледве до вуха дiстає, а змогла цiлих двадцять три рази пiдтягнутися!
   - Та вона ж закiнчила естрадно-циркове! Знаєш, як там їх тренують?!
   "Салатних" вiдправили працювати на кухню, а "жовтим" та "чорним" запропонували на вибiр набiр для голiння та набiр для манiкюру. Пiсля жереба набiр для голiння забрала пара "4", а манiкюрний - "13".
   До обiду був вiльний час. Голос зi стелi запропонував провести його з користю для рейтингу глядачiв.
   Двометровий амбал Макс вiдразу ж подався голитися, сказавши, що хоча й вирiшив пiд час конкурсу вiдпускати бороду, але пiдправити навколо неї не завадило би. Нiна потягла Мишка до своєї кiмнати, щоб зробити манiкюр.
   "Помаранчевi" вирiшили позайматися на турниках, де кудлатий Дiма за допомогою матюкiв допомагав блондинцi Каринi пiдтягуватися. Як вiн не пiдсаджував її, Каринi не вдалося пiдтягтися жодного разу. Вона навiть повисiти, як бiлизна на мотузцi, не могла бiльше трьох секунд.
   Дев'ята пара "червоних" вирiшила пiдняти свiй рейтинг за
  допомогою скандалу. Руда провiдниця Катя влаштувала таку сцену ревнощiв тепер неголеному альпiнiсту Iгоревi, що вiн ледве ухилявся вiд її ляпасiв i тумакiв, зрiдка вставляючи слова виправдань у безперервному потоцi її звинувачень.
   "Рожевi" - гiмнастка Вiта та фiлолог Рома, вляглися на рiвно пiдстриженому газонi й захоплено цiлувалися, приймаючи рiзнi еротичнi пози.
   "Бузковi" працiвники магазину Свєта i Костя вирiшили побiгати навколо саду. А потiм почали хлюпатися в надувному басейнi, залiзши в нього прямо в одязi та тапочках.
   "Коричневi" танцiвниця Юра та студент Шура вирiшили
  епатувати глядачiв у стилi "ню". Вони роздяглися i, розклавши на iнтимних мiсцях великi листочки, зiрванi з куща, лягли засмагати на сонечку.
   "Синi" - дизайнерка Люда та художник Вовчик розiйшлися в рiзнi боки i щось малювали паличками на землi.
   "Блакитнi" - швачка Оксана та комп'ютерник Сашко, повiльно прогулювалися мiж стовпами, деревами, кущами, тренажерами, басейном та iншими парами, про щось жваво перешiптуючись i зиркаючи то на одних, то на iнших суперникiв.
   Ну, а "бордовi" - Рита, яка тiльки но закiнчила школу, i економiст Андрiй - спочатку теж трохи позаймалися на турниках i тренажерах, потiм трохи погуляли i, нарештi, сiли в тiнi розлогого дерева.
   - Я, звiсно, розумiю, що, можливо, це лише "стокгольмський синдром". - Почав Андрiй нашiптувати на вухо Ритi, яка поклала на його колiна голову, i перебираючи пальцями її довге волосся. - Але, здається, я починаю в тебе закохуватися. Я навiть сказав би, що не просто починаю, а вже по вуха закоханий. - Вiн нiжно поцiлував її в лоба, на що вона посмiхнулася. - Чесно кажучи, я цiлував би i цiлував тебе, не зупиняючись.
   - То й цiлуй собi на здоров'я! - Не вiдкриваючи очей, дозволила Рита.
   За кiлька хвилин поцiлункiв Андрiй знову заговорив:
   - I ось ще що... Я вже ледве стримуюсь по ночах, вiдчуваючи бiля себе твоє оголене тiло... З цим щось треба робити...
   - Щось треба робити... - Погодилася Рита, потопаючи в нових поцiлунках.
  ***
   Пiсля обiду всi знову вийшли до саду. Тепер на всiх деревах висiли стиглi яблука, i їх треба було збирати. Зрозумiло було, що перемогти мали тi, хто назбирає бiльше яблук. У чому каверза? Та в тому, що яблука до гiлок крiпилися на липучках. Стрiчки липучок майорiли на вiтрi i головним своїм завданням вважали необхiднiсть заплутуватися у волоссi, та й збирати яблука не було у що. Заплутавшись у кiлькох стрiчках та не спромiгшись вирвати їх зi свого волосся, Рита залишила їх у своєму розкiшному хвостi, замотала його у "мушлю", скрiпивши тiєю ж стрiчкою-липучкою, потiм обмотала голову знятою футболкою i, залишившись у брюках та лiфчику, почала зривати яблука. Андрiй теж зняв футболку, зав"язав її унизу, наче лантух, i почав складати у нього зiрванi яблука. Рита, побачивши, що у них тепер є лантух, почала кидати яблука на землю, щоб потiм їх зiбрати.
   Про те, що нiяких правил у цьому випробуваннi немає, Рита та Андрiй здогадалися тодi, коли їхнi розкиданi яблука почали пiдбирати собi у пазухи "синi". Вiдiбравши у них кiлька яблук та вiдiгнавши вiд свого дерева, Андрiй тепер одразу ж пiдбирав яблука i стежив, щоб бiльше нiхто не мiг зазiхнути на їхню здобич.
   Як не дивно, перемогли саме "бордовi". Призами у цьому конкурсi були набiр для голiння та настiнне дзеркало. Андрiй наполiг на бритвi i пiсля конкурсу вони вирушили до своєї кiмнати приводити себе до ладу.
   Андрiй, голова якого була облiплена липучками, включаючи одне око i давно неголену бороду, вiдразу ж вирiшив повнiстю поголитися. Рита допомагала йому i за кiлька хвилин на плечах Андрiя красувався гладкий м'яч з очима, вухами, носом та ротом.
   - Тепер розплутуй мене! - Помилувавшись новим Андрiєм, сказала Рита. - Ой! Ай! Обережнiше!
   - Нiчого не виходить. Тут усе так сплуталося!
   - Тодi й мене голи!
   - Але ж у тебе таке волосся...
   - Нiчого, виросте! Не ходити ж менi з липучками.
   Перед вечерею Андрiй i Рита вийшли з головами, схожими на бiльярднi кулi.
   А пiсля вечерi конкурсантам було запропоновано гру "слово чи справа". Питання задавалися каверзнi, провокацiйнi, iнтимнi та рiзнi. Якщо хтось не хотiв вiдповiдати, мав витягувати з великої вази записку та виконувати те, що було в нiй написано. Завдання були також не простими. Найневиннiшими з них були "поцiлувати сусiда i сусiдку", "станцювати танець на пiлонi", "заспiвати пiсню про кохання", "пронести свою партнерку на руках з одного кiнця залу до iншого", "пройтись на руках", "зобразити мiмiкою та рухами якихось тварин" i так далi. Бали за цей конкурс нiкому не давалися, а оцiнювати його мали глядачi.
  ***
   Вночi, накрившись з головами покривалом, щоб сховатися вiд камер, Андрiй i Рита знову цiлувалися до запаморочення, поки Рита не прошепотiла:
   - Мабуть, можна...
   - Ти впевнена? - Запитав Андрiй, з останнiх сил утримуючи себе в руках.
   - Так. Iнакше ми збожеволiємо i до кiнця дiйти не зможемо. Тiльки...
   - Не бiйся, я взяв у медпунктi... - Андрiй дiстав з-пiд подушки гумовi трофеї з медичної шафки...
  -9-
   Розбудила їх ранкова пiсня. Швиденько справивши свої потреби, здiйснивши гiгiєнiчнi процедури, одягнувшись та проковтнувши бутерброди з чаєм, пара вийшла до спiльного залу. Усi пари стовпилися перед екраном, на якому свiтилося табло.
   - А чому це "бордовi" вийшли на перше мiсце? - Голосно обурювалася "бузкова" Свiтлана.
   - Тому що вони, блiн, обидва голомозi, як м'ячi, п..ц! - Зареготав у вiдповiдь блатний Дiма.
   - А може, вони щось уночi зробили? - Роблячи величезнi очi та недвозначнi жести, припустила "коричнева" Юра. - Справа молода...
   - Та що там можна було побачити? - Злякано запитала "червона" Катя, безпорадно озираючись на свого партнера.
   - За вами постiйно стежать камери! - Наслiдуючи Голос, продекламував рудий Шура. - Вдень - звичайнi, а вночi - iнфрачервонi...
   - А якщо пiд ковдрою? - Турбувалася Катя.
   - А пiд ковдрою - рентгенiвськi! - Продовжував лякати Шура.
   Усi засмiялися.
   - Та, тьху на тебе! - Махнула на нього рукою Катя. - Ти краще скажи, чому "синi" стали останнiми?
   - А глядачам не цiкаво було за ними спостерiгати! Глядачi хочуть чогось такого собi, хитромудрого! - Пародуючи телеведучого, проголосив Шура. - Тож, пара номер 10! Що ви можете запропонувати телеглядачам?
   - Подивимося. - Вiдмахнувся вiд нього худий Вовчик.
   - Ми мистецтвом братимемо! - Не змовчала його партнерка Люда.
   - Знову щось малюватимете? Паличками на пiску! - Єхидно посмiхнувся "чорний" Мишко.
   - А ми ще на гiтарi вмiємо грати та спiвати! - Парирувала Люда.
   - А ще й хрестиком вишивати! - Голосом кота Матроскiна з мультика додала "помаранчева" Карiна.
   - А ви... - Хотiла вiдповiсти їй Люда, але тут прокинувся Голос:
   - Конкурсанти! Виходьте до саду! На вас чекає нове випробування!
   Всi вийшли у садок i зупинилися бiля виходу. Сьогоднi сад був схожий на джунглi: мiж деревами та стовпами на кiлькох рiвнях по висотi були натягнутi пiдвiснi мiстки, дра-
  бинки, канати тощо.
   - Ура! Будемо лазити! Цей конкурс саме для мене! - Зрадiв "червоний" альпiнiст Iгор. - Ми переможемо! - Радiсно обiйняв вiн свою партнерку.
   - Сподiваюся, адже менi теж у потязi по полицях iнодi лазити доводиться. - Не так упевнено вiдповiла провiдниця Катя.
   - Це ще невiдомо, хто переможе! - Одразу вiдреагував "чорний" Мишко. - Я, мiж iншим, майстер спорту з гiмнастики! А у цирку й не таке робити доводилося. А моя Нiна, хоч i спiвачка, теж естрадно-циркове закiнчила i там заднiх не пасла, правда? - Повернувся вiн до Нiни.
   Та кивнула у вiдповiдь.
   "Рожевий" Рома теж вирiшив не мовчати i вставити своє слово:
   - А моя Вiта, мiж iншим, теж гiмнастка! I хоча я всього лише фiлолог, але по всiх цих драбинках цiлком нормально в парку атракцiонiв лазив.
   - Коли це було? У дитинствi, коли ти ходив пiд стiл пiшки? - Розсмiявся Мишко.
   - Не в дитинствi, а у пiдлiтковому вiцi! - Ображено вигукнув Рома. - Менi тодi було п'ятнадцять, i це було всього чотири роки тому!
   Така мирна суперечка тривала хвилин з п'ять, поки Голос не почав пояснювати умови конкурсу. До фiнiшу учасники мали прийти не по одному, а саме парами, для чого їх зв'язали мiж собою мотузками так, що максимально пари могли розiйтися лише на один метр. Орiєнтуватися треба було за стрiлками свого кольору, тож стартували пари одночасно, але з рiзних локацiй. Якщо якась пара застрягала i створювала затор, обходити її можна було як завгодно, аби пройти весь маршрут. Мiсце фiнiшу було одним для всiх пар.
   Основна боротьба розгорiлася мiж чотирма парами - "чорними", "червоними", "жовтими" та "рожевими". Андрiй та Рита йшли десь посерединi. "Салатнi" та "блакитнi" майже вiдразу пiсля старту влаштували кiлька заторiв, а потiм безнадiйно вiдстали. Майже на виходi на фiнiшну пряму влаштували затор i "синi". Допомагаючи одне одному, проходячи по хитких конструкцiях, перелiтаючи деякi дiлянки, як Тарзан, на канатi, пересуваючись на руках над кiлками, вбитими в землю, перелазячи через учасникiв, що застрягли зверху, знизу i з бокiв, майже всi пари, хто ранiше, хто пiзнiше дiсталися фiнiшу. Тiльки "салатнi" безнадiйно застрягли десь посерединi, i їх довелося звiдти знiмати.
   Перемогли, як не дивно, не альпiнiст та провiдниця, а "чорнi" циркачi, за що вибрали приз - набiр для голiння.
   - Цi набори у нас користуються найбiльшою популярнiстю! - Проголосив Голос. - Та майте на увазi, що їх залишилося лише два! А тепер час обiдати!
   "Салатних" i "блакитних", якi програли, чекало нiчне випробування, а ще "салатних", якi зiйшли з дистанцiї, крiм того, ще й покарання - вони мали пiсля обiду вимити пiдлогу в залi та в усiх кiмнатах учасникiв.
  ***
   Пiсля денного вiдпочинку всiх запросили до саду, який знову став звичним. Перед входом довгим рядом стояли штиковi лопати, застромленi в землю.
   - Копати будемо ... - Зробив висновок "бузковий" Костя.
   - Город, чи що? Чи дерева пiдгортати? - З побоюванням торкаючись древка найближчої лопати, нi до кого не звертаючись, запитала "помаранчева" Карiна.
   - Особисто ти - могилу собi! - Зi злiстю кинула "червона" Катя.
   - От, су..! Сама собi, бл.., могилу вириєш, нах.!
   - Ти не дуже мою дiвчину!... - Стискаючи кулаки i грiзно роблячи крок до Дiми, заступився за Катю Iгор.
   - Увага! - пролунав Голос зверху. - Берiть лопати та шукайте дiлянки, позначенi нитками вашого кольору. Копати треба на швидкiсть. Повиннi вийти ями два на два та глибиною пiвтора метри. Час пiшов!
   Усi кинулися хапати лопати та шукати свої дiлянки. Копати знову довелося зв'язаними разом, щоправда, цього разу довжина спiльної мотузки була близько двох метрiв. В принципi, копалося легко, земля була пухка й, мабуть, сто разiв перекопана й лише злегка утрамбована. Першими викопали свою яму "помаранчевi", останнiми - "блакитнi".
   - Пара номер "11"! - Пiсля пiдбиття пiдсумкiв звернувся до "блакитних" Голос. - Сьогоднi ви програли вже вдруге! Не знаю, як ви вiдпрацьовуватимете таку поразку i що зробите, щоб викликати до себе цiкавiсть глядачiв... Ну, а ви, "помаранчевi", обирайте приз - передостанню бритву чи музичний плеєр?
   - Ой, я хочу музику! - Карина поправила на плечах свої бiлявi локони i прохально склала руки.
   - Плеєр, бл ..., може, ще буде, а бритви, су ..., закiнчуються нах .... - Почухав тижневу щетину зарослий Дiма.
   - Та будь ласка-а-а... - Клiпаючи довгими вiями, затягла Карина. - Ти менi й такий подобаєшся! А я тобi все, що захочеш, зроблю!
   - А, пох..! Беремо, бл ..., плеєр! - Милостиво погодився Дiма.
   До вечерi часу ще було цiлком достатньо, щоб зайнятися чимось на свiй розсуд. "Коричнева" Юра запропонувала своєму Шурi почати вести для глядачiв програму "Питання, плiтки, коментарi". Постiйно повертаючись до камер, встановлених над усiма дверима загального залу, вони чiплялися до всiх конкурсантiв з рiзними питаннями, потiм на свiй розсуд коментували їхнi вiдповiдi, домислюючи таке, що нiкому й на думку не спало би. Пiсля цього переказували свої домисли, як незаперечну iстину, розповсюджуючи щойно складенi плiтки серед учасникiв i створюючи рiзнi непорозумiння i навiть конфлiкти.
   "Синi", попросивши у службовцiв крейду, малювали на дверях кожної пари їхнi шаржi. Декому шаржi не подобалися i вони, хто мовчки, а хто й мало не з бiйкою, намагалися їх стерти. Якщо справа приймала жорсткий оборот, руда, схожа на пiдлiтка Люда i худорлявий Вовчик тiкали до iнших дверей, але потiм тихенько поверталися i знову малювали шарж, ще образливiший, нiж колишнiй. "Помаранчевий" Дiма, повiсивши собi на шию плеєр на шнурку, танцював з Кариною пiд лiричну мелодiю. Незабаром до них приєдналися й "жовтi" з "блакитними".
   "Бузкова" Свiтлана про щось жваво розмовляла з "салатною" Оленою, сидячи прямо на пiдлозi бiля стiни, у той час, як їхнi партнери Костя та Сержик захоплено грали в "камiнь, ножицi, папiр".
   "Рожева" Вiта вчила Рому ставати на "мiсток", а з нього через стiйку на руках виходити на поперечний шпагат. Трохи поспостерiгавши за ними, "чорнi" Нiна та Мишко почали вiдпрацьовувати складнi цирковi трюки.
   "Блакитнi" та "червонi" грали в "мiста", а "бордовi" з iнiцiативи Андрiя вiдпрацьовували деякi з найлегших прийомiв карате.
  ***
   Увечерi раптом згасло свiтло. У темрявi вiдчинилися дверi службового тамбуру i звiдти, пiд похоронну музику, через зал до виходу в сад рушив ланцюжок службовцiв у чорних балахонах i з палаючими смолоскипами в руках. Службовцi стали по одному над кожною ямою. Пiдiйшовши до своїх ям, конкурсанти побачили, що на днi кожної з них тепер стояла дерев'яна скринька з кришкою. Заупокiйним тоном Голос повiдомив, що пари мають лягти в ящик i закритися кришкою, пiсля чого їх закопають. Переможе та пара, яка зможе пролежати у могилi найдовше. А сигналом до викопування буде дзвiнок, кнопка якого прикрiплена до кришки з внутрiшньої сторони.
   - Я нiзащо туди не полiзу! - Заверещала "жовта" бiблiотекарка Iра.
   - Та що тут страшного? Подумаєш, трохи в ящику полежимо! - Вмовляв її тренажерний iнструктор Макс.
   - Але ж нас закопають!
   - А ти не думай про це!
   - У мене клаустрофобiя!
   - Начхати! Лiзь, кому кажу! - I Макс насильно поклав Iру в ящик, притиснувши її там рукою i колiном, влаштувався поруч i закрив кришку.
   На той час уже всi були в ящиках i слухали, як по їхнiх кришках стукають грудки землi. Не встигли на кришку ящика "жовтих" впасти й три грудки, як Iра всерединi зловчилась i натиснула кнопку. Пролунав гучний звук, схожий на поминальний подзвiн. Службовцi вiдразу розкрили ящик i Iра, з витрiщеними вiд жаху очима, шалено вiдбиваючись вiд Макса, що намагався втримати її, вискочила назовнi i кинулася до своєї кiмнати.
   Найдовше - майже цiлу годину - у "трунi" протрималися "синi". Коли їх запитали, як їм це вдалося, вони сказали, що у темрявi уявляли, як малюють кольоровi картини. Трохи подумавши, Голос запропонував їм як приз на вибiр останню бритву чи папiр, олiвцi та акварельнi фарби. Нi митi не вагаючись, художники обрали друге.
  ***
   О третiй годинi ночi, коли дух авантюризму розбудив Риту та Андрiя, щоб вiдправити їх у нiчну розвiдку, раптом залунав гонг i Голос змусив усiх вийти у зал.
   - Чур, я беру простирадло! - Вигукнула Рита, вiдразу загортаючись у нього.
   - То й добре, менi в покривалi навiть затишнiше! - Погодився Андрiй.
   - Взагалi-то, треба було б наступного разу за приз обрати щось з одягу. - Вже виходячи до залу, запропонувала Рита.
   - Ти спочатку переможи, а вже потiм приз обирай! - Вiдповiв Андрiй.
   - Оголошую нiчну естафету! - Проголосив Голос. - Траси для кожної пари позначенi кольоровими лiхтариками.
   Траси являли собою прокладенi по всьому саду стежки з встановленими на них рiзними перешкодами: гумовi труби дiаметром до сiмдесяти сантиметрiв, в якi широкоплечий амбал Макс мiг пролiзти лише з великими труднощами; натягнутi низько над землею сiтки з колючого дроту, пiд якими треба було пролiзти по-пластунському; надувнi басейни з рiдким розчином глини, якi треба було долати навколiшках; горизонтальнi драбинки, якi треба було проходити, висячi на руках, тощо. Бiля кожної траси було прокладено килимову дорiжку.
   - Перед кожною перешкодою є предмет, який треба перенести вiд однiєї перешкоди до iншої. - Почав пояснювати Голос. - Один партнер бере перший предмет i йде трасою. Другий бiжить килимовою дорiжкою до другої перешкоди i чекає, коли перший передасть йому предмет. З цим предметом вiн долає перешкоду, тодi як перший бiжить по килиму до наступної перешкоди. Там вiн бере iнший предмет i чекає, поки партнер, дiставшись нього, покладе свiй предмет на мiсце наступного. I так до кiнця. Переможе та пара, яка ранiше за всiх дiйде до фiнiшу, жодного разу не впустивши жодного з предметiв i не порушивши жодної умови.
   Пiд веселу музику, що звучала з динамiкiв, напiвсоннi пари включилися до естафети.
   Цього разу перемогли "зеленi" - вчителька "Принцеса Дiана" та iнженер "Че Гевара". Як не просила Даша-Дiана, Паша-Че, сказавши, що махровi халати, можливо, ще будуть, а набiр для голiння залишився останнiй, наполiг, щоб взяти саме його. "Червона" Катя, яка всю дорогу продовжувала скандал, що почався ще в їхнiй кiмнатi, постiйно зупинялася, щоб кинути чергове звинувачення своєму партнеру, кидала предмети, то в бруд, то на трасу, а iнодi навiть намагалася запустити якимось iз них в голову Iгоря. Iгор не збирався мовчки вислуховувати нападки Iри i вiдповiдав їй тим самим. В результатi їх пара прийшла до фiнiшу хоч i не останньої, але з безлiччю порушень, тому посiла останнє мiсце. Спати їм цiєї ночi бiльше не довелося, бо з естафетної траси вони одразу же вирушили на нiчне покарання.
   Втомлених Риту та Андрiя нi на якi подвиги бiльше не тягнуло i вони одразу ж заснули, щойно лягли на лiжко.
  -10-
   Наступний день розпочався з вiйни. Точнiше, з гри в пентбол. Отримавши автомати з розривними балончиками, наповненими фарбою, пари почали полювати одна на одну. Людина, яка отримала п'ять попадань будь-якого кольору, вибувала з гри. Вигравала пара, яка зробила найбiльше влучень i найдовше протрималася на полi бою. Хтось влаштовував засiдки в кущах, хтось окопувався за якимись перешкодами, хтось залазив на дерева i стрiляв звiдти, хтось споруджував барикади з пiдручних засобiв.
   Цього разу перемогли "бузковi", а програли "блакитнi", якi лише на два влучення поступилися "бордовим".
   - Щось ми давно не вигравали. - Спостерiгаючи, як "бузковi" примiряють вигранi халати, пробурмотiла Рита.
   - Проте й не програємо! - Бадьоро вiдповiв Андрiй. - Стабiльно тримаємось у середнячках!
   - А за середнячками спостерiгати не цiкаво! - Заперечила Рита. - Так про нас можуть забути i не проголосувати. Так середнячками й вилетимо з конкурсу!
   - Гаразд. Згоден. Час змiнювати стратегiю. Або виграємо, або робимо щось яскраве та помiтне, щоб привернути увагу
  глядачiв. Коли розпочнемо?
   - От з обiду i почнемо!
   На обiд Рита та Андрiй вирушили з гучною пiснею, обiйшовши маршовим кроком увесь зал:
   Щоб завжди успiшним бути,
   I за роги вдачу гнути,
   Та нiколи i нiде не програвати,
   Вище неба щоб стрибати,
   Та нiколи не ридати,
   Намагаюсь силу духу зберiгати!
   Бiля самих дверей своєї кiмнати Рита та Андрiй виструнчилися й вiдсалютували руками, як пiонери. Потiм Андрiй посадив Риту верхи собi на загривок, i тiльки пiсля цього Рита вiдсунула дверi.
   - Як ми виступили?! - Радiла Рита, приймаючи вiд покараних кухонними роботами "блакитних" тацю з обiдом.
   - Думаю, глядачi нас точно помiтили! - З повним ротом пiдтверджував Андрiй. - Так тримати!
  ***
   Пiсля обiду загальний зал перетворився на тату-салон. Учасникам конкурсу запропонували вибрати для себе малюнок та зробити татуювання. Переможцями могли стати тi, у кого малюнок здасться глядачам найцiкавiшим, або тi, у кого площа татуювання буде найбiльшою.
   - Я нiзащо не робитиму тутуху! - Вiдразу ж надула губи Даша-Дiана. - Моє тiло має бути чистим!
   - Я теж не буду! - Повернулася до Андрiя Рита.
   - Це ж не боляче, цiлком можна перетерпiти! - Спробував умовити її Андрiй, який ранiше теж не мав тату.
   - Справа не в цьому. Я будь що можу витерпiти! Справа в тому, що я не люблю нiчого постiйного. А татуха - це на все життя!
   - От бл ..., де, йо ..., у мене ще є мiсце? ... П..ц! - Розмiрковував "помаранчевий" Дiма. - А, йо..., знайшов! Ось
  тут, су... бий!
   Виявилося, що окрiм Дашi та Рити, псувати своє тiло картинками чи написами вiдмовилися ще двi дiвчинки - "жовта" бiблiотекарка Iра та "блакитна" швачка Оксана.
   - Якщо питання з татуюваннями для вас важливе, - змилостивився Голос, - ми можемо замiнити їх на щось iнше, що приносить бiль. Наприклад, на порiзи лезом.
   - Але ж порiзи залишають шрами! - Одразу стрепенулася Даша.
   - Можна знайти такi мiсця, де не видно. - Заперечив Голос. - То хто готовий?
   - Я! - Зголосилася першою Рита. - А чого тягнути? Ранiше почнеш, ранiше й закiнчиш!
   У зал вкотили медичний столик на колiщатках з розкладеними на ньому скальпелем, баночками зi спиртом, нашатирем та перекисом водню, ватою та бинтами. Рита сiла на стiлець, що звiдкись з'явився, i пiдставила свою шию.
   - Рiжте отут, ззаду! Коли волосся вiдросте, тут видно не буде.
   Чоловiк у бiлому халатi зробив надрiз, по шиї заструменiла кров.
   - Ой, ой, ой!!! - Перекриваючи стогiн Рити, почала закочувати очi та опускатися на пiдлогу Оксана. - Я кровi боюся... - Вона вже лежала на пiдлозi майже непритомна, довелося приводити її до тями за допомогою нашатиря.
   - Один надрiз. Ще робитимемо далi? - Запитав "хiрург" Риту.
   - А який розмiр?
   - Усього два сантиметри завдовжки i пiв сантиметри завглибшки.
   - Робiть ще! Робiть стiльки, скiльки не видно пiд волоссям!
   "Хiрург" почав робити надрiз за надрiзом, пiдлогу навколо Рити заливала кров, дiвчатка одна за одною вiдверталися i вiдходили вбiк. Щоб не стогнати та не кричати вiд болю, Рита раптом почала спiвати:
   - Б'ють хвилi, а я спокiйна,
   Менi не боляче, а прикольно!
   Б'ють хвилi, а я спокiйна,
   Завжди прикольна я! - Все голоснiше i голоснiше спiвала Рита.
   - Завжди прикольна ти! - Тримаючи її за руки, пiдспiвував Андрiй! - Молодець! Яка ти витривала!
   Ритину шию вже обробляли перекисом i перев'язували. Усього було зроблено шiсть двох сантиметрових надрiзiв.
   - А я зроблю собi напис на згадку про тебе!
   - Тiльки не пиши моє iм'я!
   - Чому?
   - Конкурс закiнчиться, ми можемо розiйтися, якщо й не одразу, то за кiлька рокiв, а iм'я залишиться.
   - То й що?
   - Знаєш, як буде неприємно iншiй дiвчинi бачити на тобi чуже iм'я?
   - Гаразд, щось придумаю... - I Андрiй вiдiйшов до вiльного тату-майстра.
   Даша погодилася зробити один надрiз на внутрiшнiй сторонi руки, бiля самої основи долонi.
   - Тут складки, серед них шраму буде не видно... - Мiркувала вона. - Ой, матуся! Боляче!! Досить!
   - Досить-досить! - Погодився i Паша Че Гевара. - Краще я зроблю татуху побiльше! Ось тут, на грудях бийте портрет Че Гевари!
   Iра передумала робити надрiз i погодилася на маленьке сонечко у поглибленнi мiж великим i вказiвним пальцем лiвої руки. Оксана взагалi вiдмовилася вiд участi.
   - Ну, що в тебе? - Дочекавшись Андрiя у своїй кiмнатi, запитала Рита.
   - Ось, дивись! - I Андрiй показав напис, зроблений складною в'яззю на лiвому плечi: "Авантюрита".
   - Що це за слово?
   - Це ти - авантюристка Рита. А iншiй дiвчинi, якщо вона колись з'явиться, скажу, що це пам'ять про якусь авантюру.
   - I це буде правда! - Погодилася Рита. - А хто перемiг?
   - "Бузковi". Вони обидва набили "Джоконду" Леонардо да Вiнчi. На всю спину!
   - Навiть Свiтлана?
   - Навiть Свiтлана. Вони плеєр взяли.
   - А програли "блакитнi"?
   - Нi, "рожевi", у них разом площа татух виявилася найменшою.
   - Але ж Оксана вiдмовилася?!
   - Проте Сашко зробив собi кiлька. Замiсть брiв два написи "брови" - прописом i з маленької лiтери, потiм по межi бiлястого волосся - три рази "волосся" тим самим шрифтом. Вiн тепер зовсiм не схожий на альбiноса! А найбiльша - змiя, що повзе по лiанi на всю ногу.
   - Тодi у нас зовсiм мало.
   - Проте нас, вiрнiше, тебе помiтили! Ти показала, що не боїшся болю та ще й спiвала при цьому! - I Андрiй так поцiлував Риту, мiцно та нiжно, що вона мало не втратила свiдомiсть.
  ***
   Увечерi до залу було винесено шiсть столiв та дванадцять стiльцiв. На кожен стiл поставили по шахiвницi з фiгурами та оголосили турнiр на роздягання. Кожен грав сам за себе, насамкiнець пiдраховувалися загальнi бали для пари. На хiд давалося не бiльше п'ятнадцяти секунд, програвати можна було доти, доки було що з себе знiмати. Якщо знiмати бiльше не було чого або не хотiлося, гравець вибував.
   Першим вибув амбал Дiма:
   - Я, бл.., тiльки в цi, су..., як їх ... карти, х..., йо..., грати вмiю! - Обурювався вiн, стоячи бiля столу в одних трусах. - Я, п..ц, йо..., навiть не знаю, су... як цi х...ни ходять!
   Його партнерка Карина вмiла робити ходи пiшаками та конем. Вона вибула другою, погодившись зняти капцi, шкарпетки, штани та футболку. Переможцями стали "коричневi" Шура та Юра, та й то завдяки студенту Шурi, який мав, виявляється, звання майстра спорту з шахiв. Граючи вечорами з Кариною, вiн i її трохи пiднатаскав. Андрiй, який тримався до останнього, програв йому, залишившись без шкарпеток, тапочок i футболки, зате в трусах i штанах.
   - Не все м'язи вирiшують! - З гордiстю поглядав Шура на Дiму та Макса. - Iнодi й iнтелект користь може принести!
   "Блакитний" Сашко, який грав з ним майже до самого кiнця i поступився мiсцем за останнiм столом лише "бордовому", стояв зовсiм голий i прикривався шахiвницею.
   - Ну, зовсiм трошечки не вистачило! Я був упевнений, що труси залишаться на менi!- Розгублено скаржився вiн Оксанi, яка залишилася тiльки в трусиках, навiть без лiфчика.
   - Знову середнячки! - Журився Андрiй. - Ще б трохи... Адже нас залишилося тiльки двоє!
   - Хто ж знав, що вiн майстер спорту? - Заспокоювала його Рита, яка дограла до "купальника" - трусикiв та лiфчика.
   Обидва "рожевi" стояли зовсiм голi i навiть не прикривалися. Усi навколо, хто менше, хто бiльше роздягненi, з цiкавiстю чекали, який приз оберуть "коричневi", що вперше виграли. Юра, яка любила всiх епатувати, навiть не давши Шурi часу подумати, одразу вибрала величезну вазу з букетом троянд.
   - Ну, й навiщо нам ваза? - Намагався її умовити бiльш прагматичний Шура. - Квiти зав'януть, а ваза на що?
   - А на що нам халати? Тут i так тепло! А квiти - це романтично та красиво! А кiлька троянд я порву на пелюстки i посиплю ними наше лiжко.
   - За результатами трьох днiв на першому мiсцi зараз перебуває... - Голос витримував iнтригу. - Як ви знаєте, за цей час по два рази виграли... "Чорна" пара номер "13" та "бузкова" пара номер "3"! Але за глядацькими симпатiями, завдяки щоденним цирковим мiнi-шоу, перемагають "чорнi". Натомiсть "блакитнi", якi були переможцями минулого тижня, тепер опинилися у лузерах! Вони примудрилися за три днi програти цiлих три рази, не вигравши жодного! Отже... - Пролунав барабанний дрiб. - "Блакитнi" зараз же залишають апартаменти та переселяються до своєї колишньої кiмнати, а їхнє мiсце в апартаментах займають "чорнi"! Крiм того, на "блакитних" сьогоднi вночi чекає особливо складне випробування! Ну, а всiм - вiдбiй та надобранiч!
   - Ти як? - Укладаючись спати, спитав Риту Андрiй. - Дуже боляче?
   - Терпимо. - Влаштовуючи голову з перебинтованою шиєю на подушцi, вiдповiла Рита. - Тiльки... Вночi я, мабуть, на жоднi подорожi не погоджуся.
   Вночi Рита при кожному русi Андрiя стогнала крiзь сон. Йому було її дуже шкода, тому навiть не дочекавшись другої години, Андрiй пiдвiвся, вислизнув у таємний коридор i пiшов до медпункту. Там, покопирсавшись у медичнiй шафцi, вiн знайшов знеболювальне.
   Раптом почувся звук повороту ключа у замковiй шпаринцi зовнiшнiх дверей. Вимкнувши лiхтарик, Андрiй присiв i рачки поповз за стiл. У медпункт хтось увiйшов i сiв, увiмкнувши настiльну лампу.
   Кiлька хвилин Андрiй, майже не дихаючи, споглядав бiлi штани. "Так i всю нiч можна просидiти..." - подумав вiн. - "А що буде, якщо цей медик сидiтиме тут до ранку...? А як же там Рита?... Треба вибиратись!" Андрiй обережно простяг руку до медичного халату, що висiв поруч зi столом, зняв його i раптом рiзко накинув на голову сидячому. Поки той намагався звiльнитися, Андрiй кiлька разiв обмотав халат навколо його голови i, зав'язавши рукави на шиї, шмигнув у потаємнi дверi. Не включаючи лiхтаря, вiн кинувся навтьоки, поки не вперся у глухий кут. Тут Андрiй увiмкнув лiхтар, знайшов дверi своєї кiмнати i, розчинивши знеболювальне у склянцi вiд зубних щiток, змусив напiвсонну Риту випити. Залишок ночi Рита спала спокiйнiше, затишно влаштувавшись у теплих i нiжних обiймах Андрiя,
  -11-
   Пiсля снiданку Риту запросили до медпункту на перев'язку.
   - Як вдало, що ви голомоза! - Жартувала медсестра, оглядаючи та змащуючи Ритинi рани. - Волосся не заважає перев'язцi. Еге... Ну, тут все гаразд, кiлька днiв - i все загоїться, навiть слiдiв не залишиться... Так... Тепер забинтуємо... Вперед, до нових подвигiв! Я за вас вболiваю!
   У якостi ранкового подвигу парам запропонували стiйку на стовпчику. Стовпчики були не високими, лише близько п'ятдесяти сантиметрiв та дiаметром близько п'ятнадцяти. Труднощi полягали в тому, що на такому стовпчику пара мала встояти удвох.
   Великий Макс ледь умiстив на стовпчику одну свою ногу, а Iра стала на неї одним своїм носачком. Мiцно обiйнявшись, пара застигла, наче статуя кохання. Нiна та Мишко примудрялися балансувати, поставивши на стовпчик по однiй своїй нозi та взявшись за руки. У всiх була рiзна тактика, але бiльшiсть хлопцiв стали на стовпчики, взявши своїх партнерок на руки.
   Андрiй та Рита вчинили так само.
   - Ти обiйми мене мiцнiше i не дихай. - Сказав Андрiй.
   - Угу. - Вiдповiла Рита, мiцно обхопивши його обома руками за шию i поклавши голову йому на плече. - Ось тiльки я не можу зрозумiти...
   - Чого?
   - Ну, одна твоя рука тримає мене пiд колiна, друга - за спину. А що ж тодi впирається менi в дупу?
   - Це... Це додатковий стовпчик.
   Обидва раптом засмiялися i не могли зупинитися, поки Андрiй, втративши рiвновагу, не стрибнув зi стовпчика.
   - Отакої! Ми впали найпершi! - Крiзь смiх промовила Рита. Тепер нас покарають!
   Як завжди, ранковим покаранням були кухоннi роботи. Парi довелося чистити картоплю, рiзати цибулю, мити посуд, розносити обiди та вечерi по кiмнатах.
   "Зеленi", що протрималися на стовпчику найдовше, отримали перукарський набiр - щiтки для волосся, ножицi та машинку для голiння. Вони одразу вирушили до своєї кiмнати упорядковувати зачiску "Принцеси Дiани" i освiжати портрет Че Гевари на потилицi Пашi. Портрет не вийшов, тому Даша виголила на головi Пашi геометричний вiзерунок.
   Iншi пари до обiду намагалися щось робити, щоб завоювати симпатiї чи iнтерес глядачiв. Олена i Сержик безперервно влаштовували скандали з приводу та без. У цих скандалах вони настiльки досягли успiху, що вже зовсiм не могли одне на одного навiть спокiйно дивитися.
   Приведена до ладу Принцеса Даша, влаштувавшись перед однiєю з камер, без запинок читала напам'ять усi програмнi вiршi молодшої школи, а Паша, тепер з вiзерунком на головi, вставши за її спиною, намагався показувати все, що вона декламувала, на мигах.
   "Коричневi" Шура та Юра пiдходили то до одних, то до iнших iз питаннями своєї програми:
   - Шановнi телеглядачi! Сьогоднi, як i щодня, в ефiрi програма "Питання, плiтки, коментарi"! Цiкаво, чи зiб'ється Даша, якщо ми поставимо їй запитання? Зараз перевiримо! Даша, скажи, будь ласка, що ти думаєш про теорiю вiдносностi?
   - Муха по полю пiшла, муха грошика знайшла... Все у свiтi вiдносно. Час тече швидше чи повiльнiше, дивлячись по який бiк вiд дверей до туалету ти стоїш... Пiшла муха на базар та й купила самовар.
   - Не збилася. Пашо, як ти ставишся до того, що у твоєї дiвчини така гарна пам'ять? Вона ж тобi усе пригадає!
   - А я й не роблю нiчого такого, що може її образити! - Зображуючи, як тягне в руках важкий самовар i, нiби, витираючи пiт з чола, вiдповiв Паша.
   - Iз цими все ясно! Два чоботи - одна пара! Ходiмо до "рожевих"!
   "Рожевi", котрi вирiшили, що глядачiв має приваблювати секс, затискалися i цiлувалися, приймаючи дуже сексуальнi пози, в яких вела гiмнастка Вiта.
   - Вибачте, що вiдволiкаємо вас, але нам здається, що ще трохи i ви сексанетеся прямо при всьому чесному народi! Ви готовi до цього? - Розкидаючи на боки рiзнокольоровi дреди, спитала Юра.
   - А що? Заради рейтингу... - Не соромлячись, вiдповiла Вiта, засовуючи руку Ромi пiд пояс штанiв.
   - Що природно, то не потворно ... - Млiючи i закочуючи вiд задоволення очi, Рома пiдняв вгору Вiтину футболку i вп'явся губами в її сосок.
   - Є на свiтi люди, для яких немає нiчого святого! - Прокоментував Шура. - Ви не думаєте, що жорстке порно теле-цензура вирiже i глядачам цього не покажуть?
   - То й нехай! Проте задоволення отримаємо!
   "Помаранчевi" у цей час пiдiйшли до "бузкових" i, по-змовницькому оглядаючись, напiвпошепки повiдомили, що чули, як "жовтий" Макс називав Костю слабаком i недоумком, не здатним вiдстояти честь своєї дiвчини у вiдкритому бою.
   - А хiба хтось зазiхав на її честь? - Здивовано оглядався Костя.
   - Так! Сам Макс i казав, що Свiтлану мiг би купити за десять копiйок.
   - Та як вiн!... Та якби я це почув!
   - Ну, от вiд нас i почув. Що, спустиш це Максу?
   - Та я його! - Костя, стиснувши кулаки, побiг до Макса, що мирно вiджимався вiд пiдлоги, i без попередження врiзав
  йому пiд пiдборiддя, коли Макс збирався встати.
   Макс вiд несподiванки розтягнувся на пiдлозi, потiм схопився i почалася справжня бiйка, що зiбрала довкола себе iнших.
   "Синi" перервали свiй спiв пiд гiтару та приєдналися до спостерiгачiв за бiйкою. Вовчик, вiдклавши убiк гiтару, заходився робити олiвцевi замальовки, а Люда тiльки ойкала i айкала при кожному ударi. Мишко та Iгор намагалися зупинити бiйцiв, але тiльки перетворили двобiй на групову бiйку. Iгор, отримавши сильний удар у сонячне сплетiння, скорчившись, впав до нiг Нiни, що стояла поблизу. Нiна нахилилася до нього, щоб допомогти, але тут до неї, як фурiя, пiдлетiла Катя, яка ревнувала Iгоря до всього на свiтi, навiть до стiльцiв та стiн.
   - То ось як ти мене кохаєш! Тепер тобi Нiнка знадобилася!
   - Та до чого тут ... Я ж просто впав!
   - Але чомусь саме до її нiг!
   - Та не потрiбен менi твiй Iгорьок! У мене свiй Михайло є!
   - Ага! Вже Iгорьок! Швидко ж ви поєдналися!
   - Та тьху на вас! Самi розбирайтеся! - Махнула рукою Нiна i вiдiйшла до "блакитних".
   Оксана i Сашко, що стояли осторонь, оцiнювали фiзичнi данi Костi та Макса i закладалися на компот, хто з них переможе. Перемiг Макс. Костя з розквашеним носом пiшов до Свєти, побитий, але гордий, що зумiв вiдстояти її честь.
  ***
   Вдень "бордовi" знову програли. I конкурс був не дуже складним - глядачi запропонували квест. У пiдвалi пiд ангаром було влаштовано безлiч перешкод, закуткiв, глухих кутiв, завалiв та такого iншого, серед чого треба було вiдшукувати пластиковi серця свого кольору. Майже на початку маршруту Рита зачепилася бинтом на своїй шиї за якусь арматурину i в неї потекла кров. Довелося зiйти з маршруту та вирушити до медпункту.
   Цього разу перемогли "коричневi" Шура та Юра, якi урочисто вiднесли до своєї кiмнати iгровий планшет.
   - То й нехай! - Iз заздрiстю подивилася їм услiд Карина. - У них все одно на iгри часу не буде! У нас цих iгор у реалi достатньо!
   На вечiр був оголошений концерт, тому частину дня пари репетирували. Андрiй i Рита, поєднавши в єдину композицiю кiлька па з латино-американських танцiв та прийомiв карате, створили пристойний танець, але знову залишилися в середнячках, поступившись професiоналам - цього разу перемогли "чорнi". "Салатнi", що лаялися весь день, так i не змогли пiдготувати номер, а тому програли.
  ***
   У душах Андрiя та Рити все сильнiше розквiтало кохання, а в тiлах розгорялася пристрасть. Не дивно, що спати пiсля вiдбою доводилося не одразу. Старанно ховаючись пiд покривалом, щоб "не свiтитися" на камери, вони вiддавалися почуттю, що несподiвано виникло. Трохи подрiмавши пiсля чергового вибуху, вирiшили зробити вилазку через медпункт в iншi примiщення адмiнiстративної частини ангару.
   Андрiй пiдвiвся, у темрявi на дотик дiйшов до столика, простяг руку до полицi i взяв лiхтарик, що лежав на нiй. Промiнь свiтла вдарив у стелю.
   - А що це шипить? - Все ще сидячи на лiжку спитала Рита.
   - Не знаю... Може, якийсь газ?
   - Звiдки тут газ?
   - Зараз подивимося ... - Андрiй став водити променем на всi боки. - Нам же мали влаштувати якесь нiчне покарання...
   - А-а-а!!!! Це ж змiї! - Рита схопилася на лiжку.
   По пiдлозi повзало з десяток змiй рiзних кольорiв та розмiрiв.
   - Ов-ва! А через люк ще лiзуть!
   - Андрiю, зроби щось! Я страшенно боюся! - Не своїм голосом в iстерицi кричала Рита.
   - Я з тобою! - Андрiй смiливо стрибнув на лiжко i став поруч iз Ритою, схопивши її за руку.
   Тепер промiнь лiхтарика ковзав вiд люка по пiдлозi до лiжка i назад. Змiй ставало дедалi бiльше, деякi почали заповзати на лiжко.
   - А-а-а! - Репетувала Рита, з такою силою вчепившись в руку Андрiя, що та почала нiмiти.
   - Тихо. Давай мiркувати логiчно.
   - Не можу! Я боюсь!
   - А от мiркувати боятися не треба. Мiркувати - це корисно.
   - Все одно не можу! Ой, змiя вже пiдповзає до моєї ноги!
   - То вiдступи трохи.
   - Не можу, я вiд страху зацiпенiла!
   - А кричати можеш?
   - Кричати можу! А-а-а!
   - Послухай. Цей конкурс - телевiзiйний. Його дивляться тисячi телеглядачiв. Хiба органiзатори могли би зробити щось таке, вiд чого ми могли би загинути?
   - Не знаю!
   - А я знаю! Якщо ми померти не повиннi, то цi змiї не отруйнi!
   - I ота червона в смужку?
   - Еге ж.
   - I ота величезна жовта?
   - Угу. Сама подумай: яких ти знаєш отруйних змiй?
   - Кобру. У неї ще такий каптур.
   - Тут є змiї з каптурами?
   - Нi...
   - Ще яких знаєш?
   - Ще ... Гримучу змiю. У неї на хвостi брязкальце.
   - Так... Гримучих змiй тут також немає.
   - А ще знаю гадюку! Вона така сiра, до шiстдесяти сантиметрiв завдовжки, а на спинi - чорний зигзаг!
   - Таких тут також немає. Висновок: якщо тут немає вiдомих нам отруйних змiй, значить немає отруйних змiй взагалi!
   - А-а-а! - Закричала Рита, миттю забравшись на Андрiя i схопившись руками за його шию. - Змiя менi на ногу заповзла!
   - Гаразд, я тебе триматиму i вiдкидатиму ногами змiй з лiжка, а ти тримай лiхтарик!
   - Я с-с-спробую....
   - Можеш навiть заплющити очi.
   - Нi, з заплющеними очима ще страшнiше, вони так шиплять i шарудять...
   Змiй ставало дедалi бiльше. Вони вже заповнили всю пiдлогу, заповзали на крiсла i столик, душова кабiна теж була повною шлангiв, що ворушилися. То одна, то друга змiя заповзала на лiжко, i Андрiй мужньо скидав їх ногами на пiдлогу, намагаючись утримати рiвновагу з Ритою на руках. Приблизно за годину Рита почала дрiмати i лiхтарик упав пiд лiжко. У кiмнатi стало темно. Скiльки часу Андрiй скидав змiй, якi намагалися пiднятися по його ногах, невiдомо. Притулившись до стiни, вiн теж задрiмав.
   - Ой! - Рита впала з рук Андрiя на лiжко. - А-а-а!
   - Ти чого кричиш? Послухай, нiякого шипiння не чути!
   - Невже?
   - Я зараз дiстану лiхтарик... - Андрiй звiсився з лiжка та помацав рукою. - Ось!
   Знову стало видно. Змiй нiде не було. Люк знову зачинили.
   - П'ята година ранку. - Подивилася Рита на годинник. - Незабаром буде пiдйом.
   - Давай хоч трохи поспимо - Мiцно обiйнявшись i замотавшись у покривало, обидва заснули тривожним сном.
  
  
  -12-
   - Щось ми стали сильно здавати. - Переглянувши ранковi зведення на табло телеекрану, сказав Андрiй. - Якщо за два днi, що залишилися, ми не виправимо ситуацiю, то наприкiнцi тижня можемо вилетiти.
   - Отже, виграватимемо! - Рiшуче кивнула Рита i вирушила на перев'язку.
   Звiдти вона прийшла вже не з забинтованою шиєю, а лише з пластирними налiпками i з купою iдей, якi, як вона вважала, мали зацiкавити глядачiв.
   - По-перше, треба дати цiкаве iнтерв'ю Шурi та Юрi. По-друге, треба... - Рита понизила голос i вiдвернулася, вiдводячи Андрiя в бiк вiд Карини та Дiми, що опинилися поряд i пiдслуховували. - Треба всiляко викривати iнтриги "помаранчевих", щоб вони повернулися проти них самих. По-третє, треба спробувати якомога бiльше виступати, щоб створити конкуренцiю спiваючим "синiм" i цирковим "чорним". По-четверте...
   Голос повiдомив, що всiм парам необхiдно вийти в садок для участi у новому змаганнi.
   - Ти помiтив, що "рожевi" за цей тиждень жодного разу не програли i жодного разу не виграли?
   - Зате вони невпинно сексом займаються, де трапиться i коли завгодно. Може, їм цього достатньо для виграшу.
   - А я думаю, що це лише показуха. Вночi, мабуть, сплять, як ховрахи.
   - А давай цiєї ночi i перевiримо, чим вони там займаються?
   Зазвучали фанфари i Голос повiдомив:
   - Оголошуються "Бруднi бої"!
   Вiдсунулися ширми, що закривали майданчик у центрi саду, i очам конкурсантiв представилися два надувнi басейни три на три метри кожен, наповнених якоюсь рiдиною, що за кольором нагадувала дитячий пронос. Пахла рiдина теж погано, якщо виражатися культурно, то довкола поширювався аромат сiрководню.
   - Порядок участi у боях визначить жереб!
   Службовцi винесли капелюх-цилiндр. Кожна пара повинна була вийняти з неї пластикову кульку, розкривши яку, можна було дiзнатися номер своєї участi у бiйцi. Перший номер дiстався "зеленим", другий - "блакитним". Андрiй вийняв кульку з номером "9".
   - Жодних правил немає! - Продовжував Голос. - Програє пара, хоча б один iз якої крикне "Здаюся!". Пара, що виграла, б'ється з наступним номером жереба! Гонг!
   Пролунав гонг i "зеленi" з "блакитними" полiзли в багнюку.
   - За цей тиждень "блакитна" пара вже тричi програла i жодного разу не виграла! Вам треба виправити становище! - Коментував Голос. - У "зелених" два виграшi та жодного програшу! Хто ж переможе?
   А перемагали явно "блакитнi". Оксана та Сашко так насiли на Дашу та Пашу, що тi ледь виверталися. А потiм Оксана просто сiла верхи на Дашу i втопила її гарну голiвку у в'язкiй багнюцi. Даша не могла дихати, а тiльки плескала руками по бруду. Паша кинувся їй допомагати, але Сашко рiзким ривком упав, схопив його за ноги та потяг до себе. Оксана пiдвела голову Дашi над брудом i та, вдихнувши, крикнула: "Здаюся!" Таким чином, пара номер "1" першою вибула з гри.
   Але й "блакитнi" довго не насолоджувалися перемогою. Протримавшись ще два тури, вони знесилилися i втратили пильнiсть, а тому програли "червоним". "Червонi" перед тим, як лiзти у багнюку, здогадалися роздягнутися, залишившись у спiднiй бiлизнi. Вони методично i красиво перемогли спочатку "синiх", потiм "чорних", але програли "жовтим".
  Наслiдуючи приклад "червоних", багато пар теж роздяглися, а "рожевi" взагалi билися зовсiм голими.
   "Жовтi" втопили "рожевих" i зустрiлися з "бордовими".
  Рита та Андрiй роздягнутися не наважилися, вони тiльки роззулися.
   - Макс дуже сильний. - Прошепотiла Рита Андрiю, коли вони полiзли до басейну. - Ти навiть не намагайся з ним битися. Наша мета - Iра.
   I Андрiй, на превеликий подив Макса, кинувся на Iру. Iра, яка весь попереднiй бiй вiдсиджувалася осторонь, оберiгаючи своє довге волосся, такого теж не чекала. Андрiй перекинув її i мачав обличчям у багнюку, тримаючи за вже зовсiм забруднене волосся. Iра чинити опiр не могла. Макс спробував стягнути Андрiя зi своєї подруги, але тут йому пiд ноги кинулася Рита, що стала рачки. Макс спiткнувся i теж упав у багнюку. Рита осiдлала його шию i не давала можливостi себе скинути. За кiлька хвилин Iра не витримала i закричала: "Здаюся!"
   Тепер у басейн полiзли "коричневi".
   - Тактика та сама. - Прошепотiла Рита.
   - Гадаєшь?
   - Угу ...
   Коричневi здалися через три хвилини, причому здався Шура, незважаючи на те, що Юра продовжувала вiдчайдушно вириватися з-пiд Андрiя, який насiв на неї.
   Одинадцятий номер жереба дiстався "помаранчевим".
   - Дiму так просто не перемогти. Потрiбно змiнювати тактику. - Рита запитливо подивилася на Андрiя.
   - Удвох насiдаємо на Дiму. Вiд Карини тiльки вiдбиваємось! - Вирiшив Андрiй.
   Карина, що замотала свої довгi бiлявi локони в тугий вузол, була налаштована рiшуче. Її тактика хапання суперникiв за ноги, щоб перекинути обличчям у багнюку кiлька разiв вдало спрацювала. I, коли здавалося, що Дiма ось-ось втопить Андрiя, Ритi вдалося вивернутися з-пiд Карини, сiсти на неї верхи i мiцно обiйнявши ноги Дiми бiля самих щиколоток, притулитися до нього всiм тiлом. Голова Карини виявилася наполовину опущеною в бруд та ще й затиснутою ногами свого партнера. В цей час Андрiй вивернувся i навалився на голову Дiми, обхопивши руками його шию. Дiма не встояв пiд вагою Андрiя i з гучним сплеском звалився. Андрiй i Рита одночасно скочили йому на спину i втопили у болотi. Карина, що звiльнилася, протирала очi, залiпленi брудом i, нiчого не бачачи, теж впала зверху.
   - Купа мала! - Трiумфально вигукнув Андрiй i пiдняв голову Дiми. - Здаєшся?
   Дiма кiлька разiв спробував звiльнитися, але нарештi вигукнув:
   - Здаюсь!
   - Тепер би встояти проти "салатних"... - Обмиваючи обличчя чистою водою з вiдра, пробурмотiла вже стомлена Рита.
   - Треба встояти! - Пiдбадьорив її Андрiй.
   I вони встояли. Сержик та Олена, хоча й вiдпочивали весь цей час, були зовсiм не спортивними. Чистенька Олена з побоюванням перелазила через борт басейну, а Сержик без окулярiв погано орiєнтувався. Ритi одразу вдалося схопити Олену за русявий хвiст i потягнути за собою, а Андрiй просто всiєю масою навалився на Сержика i почав його топити. Слово "Здаємося!" "Салатнi" прокричали майже одночасно.
   - Беремо лазневi халати! - Вирiшила Рита, коли Голос оголосив їх переможцями.
   Щоб не нести бруд на собi в зал, парам запропонували обмитися одразу в саду зi шланга. Поливали всiх "зеленi", якi програли. Тугi струменi били по тiлах, не тiльки змиваючи бруд, а й залишаючи на декому синцi, як вiд ударiв чимось важким. Не одразу конкурсанти помiтили, що на небо набiгли хмари та почав накрапувати дощик. Тiльки коли дощ перетворився на справжню зливу, воду в шлангах вiдключили
  i всi почали стрибати пiд небесними струменями. Ну, а потiм
  вирушили домиватись у свої душовi.
  ***
   - Добре, що ми лисi! - Допомагаючи Ритi змити з тiла пiну, констатував Андрiй. - Пара хвилин - i ми чистi! I сохнути не треба!
   - А одяг?
   - Весь брудний та мокрий одяг необхiдно вiдправити в люк! - Вiдразу вiдгукнувся Голос зi стелi.
   - Нам видадуть iнший? - Поцiкавилася Рита.
   - Чистий одяг видається лише вранцi! - Нагадав Голос.
   - То як ми вийдемо на деннi випробування?
   Голос промовчав.
   - Зате у нас є халати! Ось у них i вийдемо! - Андрiй уже зав'язував одягнений халат поясом.
   - А iншi?
   - А кого це хвилює?
   Дверi розсунулися i покаранi "зеленi" вкотили в номер вiзок з обiдом. Обидва були замотанi в рушники.
   - Так... Добре, що ще не вечiр i рушники не забрали... - Приймаючи тарiлки, пробурмотiла Рита.
   На денне випробування деякi пари вийшли в рушниках, деякi - у штанах та футболках без спiдньої бiлизни, а "бордовi", "чорнi" та "бузковi" хизувалися у халатах. Голос знову запросив усiх вийти до саду. За дверима стояла непроникна стiна води, що лилася з неба.
   - Шкода халатiв... - Виглянула з-за плеча Андрiя Рита.
   - Давай збiгаємо за рушниками! - Запропонував Андрiй, поки Голос почав пояснювати умови випробування.
   - ...Та пара i переможе! - Перестав пояснювати Голос, коли вони повернулися до саду.
   - Що буде? - Запитав Андрiй Макса, який стояв поруч.
   - Розп'яття! - Коротко вiдповiв той, i слiдом за Iрою пiрнув пiд струменi дощу.
   - Не зрозумiв... - Озирнувся Андрiй на Риту. - Нас що, як
  Iсуса до хреста приб'ють?
   - Не приб'ють, а прив'яжуть. - На ходу пояснила Нiна.
   - Еге ж, за руки та за ноги! - Пiдтвердив Мишко.
   Взявшись за руки, Рита та Андрiй зробили крок за дверi. Їх одразу ж пiдхопили службовцi i кудись повели. Нiчого не було видно, здавалося, нiби настав вечiр. Раптом спалахнули прожектори, у свiтлi яких постали два зловiснi ряди дерев'яних, майже триметрових хрестiв. До хрестiв були приставленi дерев'янi сходи, якими їм допомогли пiднятися. А потiм службовцi почали прив'язувати учасникiв до хрестiв. Мотузки були просунутi крiзь просвердленi в стовпах дiрки. Руки прив'язувалися мотузками за основу кистей, за лiктi та за плечi. Ноги - за щиколотки. Рита та Андрiй опинилися прив'язаними навпроти.
   - Це добре, що дощ. - Пiдбадьорював Андрiй Риту. - Iсусовi було важче, його палило сонце.
   - I замiсть мотузок були цвяхи. - Погоджувалася Рита. - Нiчого, протримаємось...
   Спочатку й справдi було нiчого. Потiм пiд вагою тiл руки почали вивертатися в плечових суглобах, ноги стали провисати, а мотузки просто впивалися у шкiру. Бiль ставав все нестерпнiшим й нестерпнiшим.
   Першими не витримали абсолютно голi рожевi. Порадившись, перекрикуючи стогiн одне одного i шум дощових батогiв, вони щосили хором прокричали:
   - Досить!
   Одразу ж пiдбiгли службовцi, перерiзали мотузки i допомогли Вiтi та Ромi спуститися.
   - Вони вже сушаться i вiдпочивають... - Перемагаючи бiль, прокричала Рита.
   - Нам треба перемогти!
   - Довго я не протримаюся!
   - Досить! - Почули вони лiворуч. Це були "бузковi".
   - Досить! - Прокричали "салатнi" праворуч, щойно Свє-
  та i Костя торкнулися ногами землi.
   Зiйшли з дистанцiї "червонi", "синi" та "коричневi".
   - Гаразд! - Вирiшив Андрiй, не в змозi бiльше терпiти бiль i слухати скиглення Рити. - Закiнчуємо!
   - Знову ми в середнячках. - Розтираючи пораненi мотузками мiсця, журилася Рита.
   - Нiчого, в iншому конкурсi виграємо! - Вже викручуючи рушники у своїй кiмнатi, сам себе пiдбадьорював Андрiй.
   Перемогли у цьому конкурсi "жовтi", котрим дiсталися халати.
  ***
   Увечерi в залi було встановлено велике вертикальне колесо та розпочалося "Поле чудес". Ось тут i показали себе "зеленi" - вчителька та iнженер. Майже на всi запитання вони знали вiдповiдi та заслужено отримали на вибiр музичний плеєр та дзеркало. Даша хотiла дзеркало, а Паша - плеєр. Зрештою Паша поступився i понiс до кiмнати з номером "1" величезне дзеркало.
   Найгiрше вiдповiдали "бузковi" касирка та охоронець. "Бордовi" знову опинилися у середнячках.
   Катя, яка постiйно ревнувала до всiх свого Iгоря, перед вiдбоєм влаштувала таку сцену ревнощiв, що Iгор нарештi не витримав, взяв покривало та подушку i заявив:
   - Все! Ти мене задовбала! Сьогоднi я тобi дам справжнiй привiд для ревнощiв!
   - Та куди ти дiнешся? - Поставила руки в боки Катя.
   - Та... Та хоч до "рожевих" пiду! - Озирнувся Iгор на всi боки. - Вiзьмете мене третiм?
   - Iз задоволенням! - Одразу вiдгукнулася Вiта. - Давно мрiяла про секс на трьох!
   - Тодi я!.. Тодi я!.. А я до "зелених" пiду!
   - Та кому ти потрiбна? - Вiдгукнувся Паша. - Та я би вiд тебе вже давно втiк! I як Iгор так довго терпiв?
   - А може...
   - А може, ти залишишся наодинцi зi своїми ревнощами? - Люто прошипiла Карина. - Справдi, задовбала!
   Вiта, Рома та Iгор зникли за дверима кiмнати з номером "3". Розгублена Вiта залишилася стояти на порозi...
   - Давай одразу же пiсля вiдбою пройдемо на той бiк коридору! - Запропонувала Рита, виходячи з душу i загортаючись у халат.
   - Як?
   - Через медпункт вийдемо до холу, там пройдемо до якоїсь кiмнати, а звiдти - до коридору.
   - Спробуємо...
   Перейти в лiвий коридор виявилося не важко. Тiльки кiлька разiв довелося притиснутися до стiни i сховатися за прочиненими дверима, почувши чиїсь голоси.
   - Ось номер "1". Тут мешкають "чорнi". Подивимося?
   - Нi, давай спочатку заглянемо до "рожевих"! Як вони там утрьох?
   У "рожевих" нiчого цiкавого не було. Усi спали. Причому Вiта спала в крiслах, поставивши їх спинками навпроти одне одного i отримавши, таким чином, подобу лiжка. Рома спав на лiжку, а Iгор - на пiдлозi, загорнувшись у своє покривало.
   - Я ж казала, що вони тiльки напоказ сексуальнiсть демонструють! А самi навiть сплять окремо!
   - Тiльки чому Вiта у крiслах, а Рома - на лiжку? Не мiг по джентельменськи поступитися?
   - А може, вони так сплять по черзi? Сьогоднi просто Вiтина черга.
   - Цiкаво, що вони розповiдатимуть завтра?
   - Подивимося. Давай тепер до "чорних" зазирнемо.
   "Чорнi", незважаючи на наявнiсть двох окремих спалень, спали разом. Зазирнувши в порожню спальню i побачивши джакузi, Рита не втрималася.
   - Давай хоч трiшечки! Тихесенько! Нiхто й не почує...
   - Добре, давай!...
   Андрiй та Рита наповнили ванну водою, влили в неї гель для душу, включили бульбашки i разом полiзли в пiну. Коли вони виходили з "апартаментiв", була третя година. Вже у холлi вони майже нiс до носа зiткнулися з одним iз службовцiв
   - Ов-ва! Попалися! Чого це ви вночi вештаєтеся? Тепер на вас чекає нiчне покарання!
   Але цiєї ночi нiчого не сталося. Постiйно прокидаючись, "бордовi" абияк проспали до ранку.
  -13-
   - Доброго ранку всiм, хто прокинувся!... - Як завжди пролунала ранкова пiсня.
   Субота розпочалася з шоу, влаштованого "рожевими" та Iгорем.
   - Ах! Це було так чудово! - Закочувала очi Вiта. - Я i з Ромою, i з Iгорем!... А потiм вони один з одним!
   - В ефiрi програма "Питання, Чутки, Коментарi!" - Вдаючи, що говорить у мiкрофон, Юра кружляла навколо "рожевих" iз зубною щiткою в руках. - Розкажiть докладнiше...
   I тi розповiдали. Катя стояла, як у воду опущена - Iгор зрадив її, практично, на очах у всiх, а сцену ревнощiв влаштовувати не хотiлося...
   - Отакої.. Фантазiя у них! - Прокоментував Андрiй.
   - А менi Катю шкода. Пiду я її втiшу.
   Рита пiдiйшла до Катi, обняла її за плечi i повела до кiмнати. Андрiй подався за ними. Решта продовжувала смакувати подробицi бурхливої ночi "рожевих" та Iгоря.
   - Та нiчого в них не було! - Заспокоювала Рита Катю, яка нестримно ревла. - Ми вночi...
   - У нас було покарання! - Вчасно пiдхопив Андрiй. - Ми мили пiдлогу у залi та пiдслухали. Вони спали окремо - Iгор на пiдлозi, а...
   - А Рома та Вiта на лiжку. I нiякого сексу у них взагалi не
  було! Це вони задля рейтингу таке розповiдають.
   - А ще, щоб тебе подратувати. Ти й справдi вже палицю перегнула зi своїми ревнощами...
   - Та як не ревнувати, коли вiн на всiх дiвчат дивиться?!
   - А ти куди дивишся? Ти що, нiкого, крiм Iгоря, тут не бачиш?
   - Я дивлюсь туди, куди вiн.
   - I що?
   - А вiн...
   - То що, йому очi зав"язати? Чи краще виколоти? Щоб нiкуди не дивився.
   - Очi для того й данi, щоб дивитися! Може, вiн тебе порiвнює з iншими, щоб впевнитися, що ти найгарнiша?!
   - Цiкаво, а слiпого ти би його кохала?
   - Не знаю... То що менi тепер робити?
   - Пiдiйди, поцiлуй i припини скандали!
   За дверима стало якось дуже тихо.
  - Що там таке? - Подивилася Рита на Андрiя.
  - Мабуть, новий конкурс оголошують. Йдемо!
   До залу внесли метровi дошки на нiжках з вбитими у них цвяхами.
   - Я такi в iндiйських йогiв бачив. - Подiлився враженнями
  Макс.
  - Коли це ти був в Iндiї? - Здивувалася Iра.
   - Я по телевiзору бачив. Вони на цi цвяхи лягають та й лежать собi преспокiйненько по кiлька годин. I хоч би тобi що!
   - Бл...! Гострi х...ни! - Торкнувся цвяхiв пальцем Дiма. - Тут, су..., як йо..., так х... встанеш!
   - А може , нам й не треба буде на них лягати? - Мовила Карина.
   - Точно! Їх тобi просто так, для краси винесли! - Зловтiшно вiдповiла Люда. - Щоб подивитися, запам"ятати, а потiм на згадку намалювати!
   - Або пiсню про цвяхи заспiвати! - Пiдхопив Вовчик й одразу вдарив по струнах гiтари:
   Цi цвяхи стирчать iз дощок просто так!
   Просто так для краси їх забили!
   Але раптом у нас тут вiдбувся бардак -
   Пояснити, навiщо забули!
   - "Вiдбувся бардак, забили - забули!" - Пхикнув фiлолог Рома. - Тобi над текстами попрацювати не завадило би.
   - Та це ж iмпровiзацiя! Якщо треба буде, я допрацюю! - Почав виправдовуватися Вовчик.
   - Пари повиннi лягти на цвяхи разом та пролежати як найдовше! - Повiдомив Голос.
   Всi з острахом розiбрали дошки та розiйшлися по залу.
  - Головне - рiвномiрно розподiлити масу тiла. - Пояснював Паша Дашi. - Давай, спочатку я ляжу, а потiм ти на мене...
  Лєна з Сержиком, якi пiд час показового секс-шоу припинили свої звичнi скандали, знов повернулися у свiй звичайний стан i, сварячись, почали кружляти навколо дошки. Закiнчилося все тим, що Сержик спробував обережно лягти на цвяхи грудьми, а Лєна раптом зi всього маху всiлася йому на спину. З диким криком Сержик скинув її з себе й скотився на пiдлогу. Лєна не втримала рiвноваги i впала руками на цвяхи. З її долонь на пiдлогу потекла кров...
   - Я зараз встану на "мiсток", а ти пiдсунь пiд мене дошку. - Пояснював Нiнi свою тактику Мишко. - Коли я скажу : "Можна!", акуратно лягай зверху.
   - Ти чув? - Рита торкнула Андрiя за рукав. - Давай, спробуємо так. як цирковi...
   У "чорних" циркачiв все вийшло пречудово. У "бордових", якi пiдглядали за ними, теж. Iншi, хто з меншим, хто з бiльшим успiхом теж повлягалися на цвяхи. Будь-який рух одного з партнерiв викликав гострий бiль в iншого, тому
  довго так пролежати змогли не всi. Не дивно, що перемогли
  "чорнi". Вони отримали велике настiнне дзеркало.
  ***
   Пiсля обiду зал перетворився на казино. Всюди стояли iгровi автомати, рулетки, картярськi столи.
   - Ура! Пограємо!!! - Зрадiв Сашко. - Це моя стихiя!
   - Це ще як сказати. - Заперечив Шура. - Ти спробуй мене обiйти в покер!
   - За двi години треба виграти якнайбiльше фiшок! - Повiдомив Голос. - Час пiшов!
   Всi розбiглися по залу: хто до автоматiв, хто до рулетки, хто до покерських столiв... До удару гонгу, що означав кiнець змагання, найбiльше фiшок назбирали "блакитнi", а найменше - "червонi".
   - Ми хочемо халати! - Стрибаючи та плескаючи у долонi вiд радостi, закричала Оксана.
   - Халати закiнчилися! - Трагiчним, майже заупокiйним тоном повiдомив Голос.
   - А що ж лишилося?
   - Вам на вибiр пропонується ваза з квiтами або дзеркало.
   - Навiщо нам ваза? Тобi лише квiтiв тут не вистачає? - Зупинив Саша Оксану, яка попрямувала до вази.
   - А навiщо нам дзеркало? - Озирнулася та.
   - Та хоча б подивитися, на що я тепер схожий з татуюваннями! Я ж себе збоку не бачу.
   - Гаразд, давайте дзеркало. - Погодилася Оксана, вже дивлячись у нього i розправляючи по плечах свої рiзнокольоровi каштановi, рудi, бiлi пасма.
  ***
   Вечiр знову пройшов у залi. Цього разу вiн був устелений аркушами паперу два на два метри. А бiля кожного аркуша у невеликих вiдерцях стояли рiзнокольоровi фарби. Анi кистей, анi щiток, анi губок, анi води.
   - Картини тiлами! - Оголосив Голос. - Переможе та пара, за чию картину глядачi заплатять на аукцiонi бiльше! Аукцiон
  починається зараз!
   - Ну все! Переможуть "синi"! - Зiтхнула Рита.
   - Це ми ще подивимось! - Iз вогнем натхнення в очах заперечив Андрiй.
   Люда та Вовчик, як справжнi художники, обговорили експозицiю, намiтили основнi лiнiї та кольори, та почали виводити свiй пейзаж руками, iнодi допомагаючи розмазувати фарби ногами. Вiта просто роздяглася, лягла на своє "полотно", а Рома почав обливати її з вiдер рiзними фарбами. Потiм Вiта почала кататися по всьому аркушу, зачепила Рому, той упав на неї i вони стали хлюпатися у фарбi, випадаючи навiть за полотно.
   Майже всi учасники роздяглися до нижньої бiлизни та вимазували фарбою свої листи, хто як мiг.
   Андрiй та Рита теж роздяглися i, намастивши фарбою тiло лише з одного боку (Рита червоною, а Андрiй - чорною), акуратно вiдпечатали свої силуети у позi обiймiв. Потiм вони намалювали руками навколо силуетiв кущi та квiти. У Рити навiть вийшло кiлька рiзнокольорових пташок, а Андрiй додав величезного метелика.
   У пiдсумку, коли всi вiдмилися i знову вийшли до залу, виявилося, що за картину "рожевих" заплатили найменше - двадцять п'ять доларiв. А найбiльше заробили не "синi", а "бордовi" - аж три тисячi двiстi доларiв!
   - Грошi цi вам не дадуть. - Повiдомив Голос. - Вони пiдуть у фонд розвитку телепрограми. - Зате ви можете вибрати приз: вазу з квiтами або плеєр!
   - Риточко, я дуже хочу подарувати тобi квiти! - Звернувся до напарницi Андрiй. - Давай обiйдемося без плеєра? Нам i слухати його буде нiколи, ми ж постiйно зайнятi ...
   - Та що ти мене вмовляєш? Наче я проти! Менi дуже подобаються квiти. Тим бiльше, що це лiлiї, мої улюбленi.
   Таким чином, на столику в "бордовiй" кiмнатi з'явилася величезна кришталева ваза з двадцятьма п'ятьма лiлiями.
  ***
   Вночi Рита прокинулася вiд жахливого гуркоту та холоду.
   - Що там таке? - Схопилася вона на лiжку.
   - Зараз вiзьму лiхтарик... Чорт! Пiд ногами вода холоднюща! I лiд плаває!
   - Не вигадуй! Звiдки тут лiд?
   Андрiй намацав на полицi лiхтарик, скочив з ногами на лiжко i висвiтлив кiмнату. З люка до кiмнати лилася вода i сипалися шматки льоду.
   - Це ще що таке? - Вигукнула Рита.
   - Це ваше покарання за те, що вночi вешталися комплексом! - Вiдповiв Голос.
   - I довго це триватиме? - Просидiвши обiйнявшись з Андрiєм близько пiвгодини i почавши цокотiти зубами вiд холоду, запитала Рита.
   - А хто його знає!... Крижини вже плавають майже врiвень iз крiслами...
   - Може, пiдняти їх на стiл, щоб сидiння не промокли?
   - Мабуть... Ой! Ай! Холодно! - Андрiй поставив одне крiсло на столик, а друге, перевернувши, на перше i повернувся на лiжко.
   - Холодно... - Ще через деякий час, цокаючи зубами i сильнiше загортаючись у покривало, пробурмотiла Рита.
   - У нас є халати! - Згадав Андрiй.
   - А як їх дiстати? Знову в холодну воду полiзеш?
   - Нi. Давай ти встанеш i постараєшся дотягнутися до душової, а я тебе пiдтримуватиму, щоб ти не впала.
   З деякими труднощами халати були здобутi та надiтi. Лiд продовжував сипатися у воду, а вода вже пiдступала до самого матраца.
   - Менi вiд цього холоду в туалет захотiлося... - Винувато промовила Рита.
   - А куди? Туалето-душ залитий, якщо зробиш у воду, то потiм, коли вона спаде, у нас вся кiмната смердiти буде.
   - У нас є ваза! - Ще через деякий час згадала Рита. - Давай її сюди!
   - Знову лiзти в лiд?
   - А менi не можна, я дiвчинка! Якщо застуджу свої органи, то нiколи мамою не стану!
   - Гаразд, зараз дiстану... - У Андрiя теж зуб на зуб не влучав.
   - Не пiдглядуй!
   - Дуже треба!
   - Все! Куди її?
   - Постав на лiжко...
   Годинник показував четверту годину ночi. Лiд та вода бiльше не прибували. Настала тиша. Притулившись одне до одного, закутавшись у халати i покривало, загорнувши на себе навiть простирадло i обклавшись подушками, знесиленi та замороженi "бордовi" задрiмали.
   Вранцi жодних слiдiв води та льоду в кiмнатi не було. Тiльки один iз куточкiв матраца трохи намок, та у вазi жовтiла не вода, а... Загалом, вазу вимили, квiти, зiбравши зi столу, поставили на мiсце, крiсла поставили бiля столика i, вiдiгрiвшись пiд гарячим душем, одягнулися в чистий та сухий одяг...
  -14-
   У недiлю з самого ранку всi розсiлися бiля телевiзорiв, вивчаючи рейтинг пар. За кiлькiстю виграшiв та програшiв у змаганнях лiдирувала пара "чорних" - у них за цей тиждень було чотири виграшi та жодного програшу. За ними йшли "зеленi" з трьома виграшами та одним програшем та "бордовi" з трьома виграшами та двома програшами. Потiм були "коричневi", "бузковi", "жовтi" та "синi". На кордонi лузерiв опинилися "помаранчевi" з одним виграшем та одним програшем. По два програшi без виграшiв було у "рожевих" та "червоних". Замикали таблицю "блакитнi" з одним виграшем та трьома програшами та "салатнi" з чотирма
  програшами.
   А потiм почалася чехарда. Через глядацькi симпатiї то раптом лузери опинялися серед лiдерiв, то лiдери опускалися до лузерiв. На той момент, коли ведучi телепрограми зiбралися оголосити остаточний результат, вгорi таблицi стояли "зеленi", а внизу - "блакитнi".
   - Отже, голосування закiнчується!
   - П'ять, чотири, три, два, один, все!
   - Зараз комп'ютер пiдрахує останнi голоси, i ми побачимо, хто перемiг цього тижня, а хто поїде додому.
   Рядки на табло замиготiли, перемiщаючись один щодо iншого, i, нарештi, застигли.
   - У пiдсумку голосування глядачiв на першому мiсцi... Зовсiм несподiвано опинилися "бордовi"!
   Рита та Андрiй нiяк такого не очiкували. Вони схопилися з килима, розстеленого на пiдлозi залу перед телевiзором, i розгублено озирнулися. "Зеленi" i "чорнi", якi вже вважали себе переможцями, якi бачили суперниками тiльки одне одного й нiкого iншого бiльше не брали в розрахунок, приголомшено дивилися одне на одного, а потiм повiльно i якось насторожено перевели погляди на Риту та Андрiя.
   - А "рожевi" нас покидають! - Начебто з iншого всесвiту долинуло до свiдомостi конкурсантiв.
   - Як так? - Розгублено клiпала вiями Вiта. - Адже мали пiти "салатнi"?!
   - Або, хоча би, "блакитнi"! - Вторив їй Рома. - Ми ж так старалися...
   - Даремно старалися! - Єхидно промовила Карина. - Мабуть, глядачам весь цей ваш секс набрид.
   - Йо.. Бабай, бл ...! - Пiдтвердив Дiма. - Заї... ваш тр... по самi я...! Катiться, су..., на х...! Тепер вам п..ц! Х.., а не мiльйон!
   - Дiмочко, зменш своє красномовство! - Заспокiйливим жестом поклала руку на плече партнеровi Карина.
   - Згiдно з правилами, переможцi, тобто "бордовi", на три днi переїжджають до апартаментiв! - Оголосив Голос. - Ви можете забрати iз собою усi вашi призи.
   А забирати вже було що: два халати, набiр для голiння, ваза з квiтами, лiхтарик i гель для душу - цiле господарство!
   - Чур, я займаю праву спальню! - Першою зорiєнтувалася Рита.
   - А яку ж обрати менi? - Удавано замислився Андрiй. - Мабуть, займу я лiву...
   - Слухай! - Зайшла Рита до ванної Андрiя. - Ти забрав гель, а менi що?
   - Набiр для голiння! - Пирснув Андрiй, нiжачись серед бульбашок у джакузi.
   - Дуже смiшно! Ти вже собi налив, вiддай менi! - Рита забрала пляшечку з гелем i з незалежним виглядом пiшла до себе.
   Андрiй вийшов першим i ввiмкнув телевiзор у спiльнiй кiмнатi. Незабаром до нього приєдналася Рита. Пошаривши в холодильнику та мiнi барi, виставила на стiл пляшку шампанського, банку червоної iкри, пачку масла, двi запечатанi булочки та двi шоколадки. Наливши собi по келиху шампанського i намазавши по бутерброду з червоною iкрою, обидва кiлька хвилин сидiли мовчки.
   - Ти знаєш, що таке "Стокгольмський синдром"? - Першим заговорив Андрiй.
   - Щось таке чула, але боюся помилитися.
   - Це коли жертва прив'язується до свого кривдника. I їй навiть здається, що вона закохана у нього. Наприклад, у викрадача чи тюремника, або навiть садиста, який з неї знущається...
   - Угу, щось таке пригадую.
   - Це я до чого? Ось ми з тобою до цього конкурсу навiть не були знайомi, а тепер, здається, ми закоханi.
   - Менi не здається, я точно знаю!
   - А я трохи сумнiваюся.
   - Що?
   - Нi, ти не подумай, я тебе дуже люблю, але ...
   - Що за "але"?
   - Але раптом це не справжнє кохання, а "Стокгольмський синдром"?
   - А як це з"ясувати?
   - Давай цi днi, поки ми живемо в апартаментах, не спати разом.
   - I сексом не займатись?
   - Угу.
   - А ти витримаєш?
   - Постараюсь. А потiм у своєму номерi як надолужу!!! Нiкуди вiд мене не дiнешся! - Андрiй скривив зловiсну гримасу i спробував напасти на Риту.
   Рита ухилилася i почала бiгати навколо столу. Потiм упала у своє крiсло i, вiдбиваючись вiд Андрiя, закричала:
   - Все! Я у будиночку! Не чiпай!
   Андрiй також сiв i долив собi шампанського.
   - I не цiлуватися? - Пiсля деякої паузи задумливо запитала Рита.
   - Тiльки вiд великої радостi, якщо перемагатимемо.
   - А родинний поцiлунок на нiч?
   - Тiльки в щiчку...
   - Ну, тодi надобранiч! - Рита пiдставила щiчку для поцiлунку. - Без стуку до мене не входь! - Кинула вона через плече, зачиняючи за собою дверi.
  ***
   А вранцi всi пари вперше пiшли снiдати до їдальнi. Там стояло п'ять чотиримiсних столiв та один на двох. На стiнi над столиком для двох висiла табличка: "Стiл переможцiв".
   - Це для нас! - Зрадiла Рита.
   Якщо у всiх iнших гравцiв снiданок був звичайним - чай та бутерброди з сиром, то у Рити з Андрiєм була яєчня з беконом, бутерброди з сиром, хрусткi гарячi круасани та ароматна кава.
  -15-
   А потiм днi помчали так стрiмко, що вже не вдавалося встежити, денне це змагання, ранкове чи вечiрнє. Перемоги та поразки, призи та покарання, iнтриги та сварки сипалися, змiшуючись одне з одним, як конфеттi.
   Через три днi "бордових" в апартаментах змiнили "жовтi", тих - "червонi", а потiм i стежити не встигали.
   У кiмнатi No8 до вази з квiтами, лiхтарика, халатiв, бритви та гелю, додалися дзеркало, манiкюрний набiр, ще один лiхтарик та банний набiр - 2 рушники, 2 пари гумових шльопанцiв, 2 мочалки, рiдке мило та шампунь.
   Голови Рити та Андрiя вже не були лисими, на них з'явився навiть не "їжачок", а цiлком нормальне, хоча й дуже коротке волосся.
   Кохання то спалахувало з величезною силою, розпалюючи надзвичайну пристрасть i захльостуючи бурхливим сексом, то змiнювалася холодною байдужiстю i навiть пекучою ненавистю з непереборною огидою. Бували днi коли з партнером не те що говорити не хотiлося, а просто нестримно вабило вбити. Хоча б стiльцем у їдальнi по головi стукнути! У такi днi Андрiй, як бiльш зрiлий, казав Ритi:
   - Ми сюди не стосунки будувати прийшли, а по мiльйон. Тому всi нашi почуття треба вiдсувати вбiк i дiяти як команда. Я, наприклад, деяких своїх товаришiв по службi на дух не переносив, та все одно приходив, вiтався, i працював у командi. У тебе, мабуть, у школi теж був хтось, хто не викликав симпатiї. Ти ж не кидала через це школу? Так i тут: головне - це робота. Робота полягає у змаганнях. Ми команда, i як би тобi не хотiлося трiснути мене чимось по головi, треба брати себе у руки i працювати разом.
   I вони "працювали". То окриляючись коханням, то напираючи асфальтовим катком ненавистi одне до одного.
   За цей час пiшли спочатку "салатнi" зi своїми нескiнченними скандалами, потiм "блакитнi", "синi", "бузковi"... З вiдходом "помаранчевих" припинилися iнтриги, що тримали всiх у напрузi а iнодi, навiть, провокували бiйки мiж парами. Незрозумiло чому раптом змарнiли "чорнi" та залишили шоу майже добровiльно. У "зелених" Даша поступово почала самоусуватися, i всi змагання тягнув на собi один Паша. Певна рiч, довго вiн так протриматися не мiг. Але й на Дашу не розлютився.
   Кiлькiсть столiв у їдальнi поступово зменшувалася, поки раптом одного ранку зi звичайної круговертi конкурсантiв вивела незвичайна обстановка в їдальнi. Тепер посеред неї стояли, зсунутi разом три столи, якi ломилися вiд усiляких смаколикiв: свинячi шашлички та курячi стегенця, паштети та корзиночки з начинками, рiзнi копченостi та печеня, малина, банани та ананаси, вино та соки, а посерединi - величезний торт з двадцятьма свiчками! Навколо цього столу стояло вiсiм стiльцiв. Рита здивовано озирнулась. Виявляється, їх залишилося лише чотири пари: "жовтi", "коричневi", "бордовi" та "червонi".
   - З якого приводу бенкет? - Потираючи руки i сiдаючи ближче до тарелi з шашликами, спитав Макс.
   - Думаю, у когось день народження. - Припустила Катя.
   - I тому комусь виповнилося двадцять рокiв. - Пiдрахував свiчки Андрiй.
   - Отож, колiться, хто iменинник? - Погрозливо взявши виделку, Макс перетягнув до себе на тарiлку стегенце iз засмаженою скоринкою.
   - Здається, у мене... - Розгублено пробурмотiла Юра. - Якщо вчора була недiля, з конкурсу вибули "зеленi", i нас лишилося чотири пари, а отже, до кiнця лишилося три тижнi... То сьогоднi перше серпня! Ура, менi виповнилося двадцять! - I Юра сiла на чолi столу. - П'ємо за мене! За мiй перший серйозний ювiлей! - Вона пiдставила келих Шурi, щоб той налив вина.
   - Хто ж п'є зранку? - Спробувала зупинити Iгоря Катя, яка за цей час майже повнiстю позбулася своїх ревнощiв.
   - Той чинить мудро! - Цитуючи Вiннi Пуха, вiдповiв Шура i потягнувся цокатися з Юрою та всiма, хто вже наповнив свої келихи.
   - А тепер конкурс! - Раптом пролунав зi стелi Голос, коли всi вже наїлися, i Юра взяла ножа, щоб порiзати торт. - Хто найбiльше з'їсть торта за п'ять хвилин?! Можна запивати!
   До їдальнi увiйшли службовцi iз секундомiрами, нарiзали торт на однаковi часточки та стали за стiльцями конкурсантiв.
   - Час пiшов!
   Усi заходилися вминати торт за обидвi щоки. I найбiльше, як не дивно, з'їв не широкоплечий амбал Макс i не альпiнiст Iгор, а середнiй Шура. Як приз "коричневим" запропонували на вибiр цигарки з запальничкою або перукарський набiр. Так вийшло, що за час конкурсу тi, хто ранiше палив, тут змушенi були покинути. Тому Шура без вагань обрав перукарський набiр i, урочисто вставши на одне колiно, пiднiс цей подарунок Юрi.
   - От i чудово! - Вигукнула та. - Я давно мрiяла змiнити свiй iмiдж! - I вона хитнула головою так, що всi її дреди розлетiлися на всi боки рiзнобарвним феєрверком.
   - Бажання ювiлярки - закон! - Проголосив Голос. - Отже, наступним випробуванням для вас буде змiна iмiджу! Оцiнюватимуть глядачi!
  ***
   Всього за пiвгодини, поки пари прогулювалися в саду, зал перетворився на салон. У ньому з'явилося вiсiм столiв iз дзеркалами, перукарськими iнструментами, фарбами, лаками тощо. Допомагати можна було лише одне одному у парi. За сигналом закипiла робота.
   Юра наважилася позбутися своїх рiзнокольорових дредiв.
   - Рiж по плечi! - Наказала вона Шурi.
   На пiдлогу, одна за одною, почали падати рiзнобарвнi довгi змiї - рожевi, зеленi, фiолетовi, жовтi, помаранчевi, синi, чорнi, червонi, бiлi... Те, що залишилося, Юра ретельно розплутала та перефарбувала у яскраво-лимонний колiр. Коли вона вимила голову i уклала волосся за допомогою фена та лаку, вийшла акуратна зачiска-паж канаркового кольору. Брови Юра перефарбувала у фiолетовий, а губи зробила чорними. Таким самим чорним став i її манiкюр.
   Шура з рудого став чорним, а свою неголенiсть перетворив на акуратнi вуса та борiдку, що переходить у бакенбарди.
   - Ти тепер зовсiм, як турок! - Констатувала Юра. - Тiльки кальяну та чалми не вистачає!
   Довговолоса брюнетка Iра вкоротила своє волосся до плечей i пофарбувала, як шахiвницю, на якiй чорнi клiтини чергувалися з платиново-бiлими. Чубчик, що спускався до самих пекучо-чорних очей, став вертикально-смугастим - смуга чорна, смуга бiла i так далi. А губи та нiгтi вона чомусь зробила зеленими.
   Лисий Макс, у якого пiсля конкурсу татуювань на головi з'явилася широка стрiлка, як у мультику в Аватара, просто трохи пiдправив свою щетину на обличчi та пофарбував вiдрослу бороду у синiй колiр.
   - Я Синя Борода! - Красувався вiн переїв дзеркалом. - От ще трохи її вiдпущу...
   Катя зважилася на коротку стрижку, а своє руде волосся перефарбувала у яскраво-червоний колiр.
   - Якщо ми "червонi", то й волосся нехай буде червоним! - Заявила вона i вiдразу перефарбувала в червоний i брови, i вiї, i губи, i нiгтi.
   Iгор, який на самому початку прийшов на конкурс з акуратною триденною неголенiстю чорного кольору, до останнього мiсяця сильно зарiс. Волосся в нього вже було майже до плечей, а все обличчя ховала буйна кучерява борода, як у моджахеда. Нiчого стригти чи голити вiн не став, а лише перефарбувався у червоний колiр так само, як Катя - i волосся, i брови, i вiї, i бороду.
   Андрiй та Рита вже мали однаковi стрижки, настiльки короткi, що нiчого зробити з ними не можна було. Тому Рита перефарбувала своє волосся у блакитний колiр, а Андрiй - у сiрувато-зелений - кожен пiд колiр своїх очей.
   Службовцi провели фото-сесiю, пiд час якої з усiх бокiв вiдобразили новi образи учасникiв. Голос повiдомив, що результати будуть оголошенi ввечерi пiсля того, як зберуть усi голоси глядачiв.
   Забiгаючи наперед, скажемо, що "бордовi" у цьому змаганнi програли, а переможцями, з вiдривом вiд "жовтих" лише на три голоси, стали "коричневi". Справдi, тепер їх було зовсiм не впiзнати. I, як не дивно, за приз їм вручили кальян.
  ***
   А ввечерi всiх посадили в автобус iз зафарбованими вiкнами та кудись повезли. Висадили на якомусь майданчику вже у сутiнках. Через деякий час спалахнули прожектори й учасники побачили, що знаходяться на приватному аеродромi. Парубкам одягли на спини рюкзаки з парашутами, дiвчатам - лише шоломи з окулярами. Всiх змусили пробiгтися до лiтака, що вже гудiв, увiйти до нього та розсiстися прямо на пiдлозi вздовж стiнок. Лiтак з жахливим шумом, скрипом i трiском пiднявся у повiтря. Летiли не довго, не бiльше п'ятнадцяти хвилин. Потiм з кабiни пiлота вийшов чоловiк у чорнiй "балаклавi" i наказав усiм пiдвестися. Кожен хлопець мав мiцно обiйняти свою партнерку i зiстрибнути у темряву.
   У Рити почалася iстерика:
   - Я не буду! Я не можу! Я висоти боюся! Я ж без парашута! Ти мене не втримаєш! Я взагалi свiдомiсть втрачу! - Вiдбиваючись i вiд службовця, i вiд Андрiя, бiгала вона по всьому лiтаку, забиваючись у такi щiлини, в якi б i кiшка не пролiзла. Зрештою, її таки зловили, Андрiй зв'язав їй руки уривком дроту, який знайшов на пiдлозi i мiцно обхопив руками, не даючи навiть нормально вдихнути.
   Катя та Iгор стрибнули першими майже абсолютно спокiйно. Виявляється, вони вже мали досвiд стрибкiв з парашутом, польотiв на дельтапланах, i навiть банджi-джампiнгу.
   Хоробрячись, але на тремтячих ногах пiдiйшов до виходу Шура. Юра вчепилася в нього, як кiшка, всiма чотирма кiнцiвками, сунула голову йому в не повнiстю застебнуту куртку i прошепотiла:
   - Я в тебе вiрю!
   Шура на мить завагався на самому краю, але службовець пiдштовхнув його, i вiн iз гучним "А-а-а-а!!!" полетiв униз. Куди? У темрявi не було видно.
   Потiм на стрибок наважився Андрiй. Рита була зв'язана дротом та прив'язана до нього поясом. Андрiй стиснув зуби, заплющив очi i просто впав у темряву.
   "Жовтi" взагалi не стрибнули. Без жодних крикiв чи iстерик бiблiотекарка з шаховим волоссям раптом зомлiла i не приходила до тями, що тiльки з нею не робили. Довелося летiти назад, а з аеродрому везти Iру до найближчої лiкарнi.
   Виявляється, оцiнювався не лише стрибок, а й мiсце та ефектнiсть посадки. "Бордовi" брякнулися у величезну калюжу на дорозi, пориту колiями i обрамлену коров'ячими коржами. Глядачi смiялися. А брудних, смердючих, переляканих Андрiя та Риту пiдвезли "додому" на звичайному возi, запряженому старою шкапою.
   "Коричневi" з гучним сплеском упали майже на середину рiчки. Добре, що обидва вмiли плавати. Трохи поборсавшись, звiльняючись вiд парашута, вони гарно випливли на берег. Мокрих та тремтячих, їх пiдiбрали та доставили до комплексу на мотоциклi з коляскою.
   "Червонi" спочатку летiли над лiсом, потiм над околицею мiста i нарештi зависли над куполом церковної дзвiницi, зачепившись стропами за хрест. Спускаючись з нього, вони примудрилися заплутатися ще й у канатах дзвонiв i пiдняли такий подзвiн, що по всiй околицi у вiкнах будинкiв засвiтилося свiтло. Батюшка, який вибiг на цей дзвiн, погодився вiдвезти їх за названою адресою на своїй "Маздi".
   Таким чином, програли не "бордовi", а "жовтi", а виграли "червонi", отримавши за це випробування повний банний набiр - рушники, шльопанцi, мочалки, мило та шампунь.
  ***
   Iра i Макс, якi жили зараз в "апартаментах", повернулися з лiкарнi пiсля опiвночi, коли всi вже спали. Або мали. Андрiю та Ритi не давав спати дух авантюризму, що кликав на "подвиги". Цього разу вони хотiли розвiдати, що заховано за дверима з написом "Цiлком таємно! Не входити нiкому!!!", яку вони помiтили у минулу нiчну вилазку.
   - Поспiшай! - Прошепотiв, вiдчиняючи дверi в таємний коридор, Андрiй. - У нас ще має бути нiчне покарання!
   - Покарання зазвичай починається о третiй, а зараз лише початок дванадцятої! Встигнемо.
   Коли вони вийшли у службовий хол i, ховаючись за ящиками, столами, прибиральними комбайнами, мiшками, купою iнструментiв та тому подiбному майже дiсталися до заповiтних дверей, тi раптом вiдчинилися i на порозi з'явився службовець. Зачинивши дверi на ключ, вiн побiг до службового туалету.
   - Стань ось тут, сюди камери не дiстають! - Озирнувшись на всi боки, Андрiй поставив Риту в глибокiй тiнi за рогом великого ящика. - Якщо вiн повернеться - свисти!
   - Ой, а я не вмiю!
   - Гаразд, завтра навчу. Значить, щось придумаєш, аби службовець вiдволiкся, а я почув.
   - Угу! - Кивнула Рита, присiдаючи навпочiпки.
   Андрiй дiстав якийсь дрiт iз кишенi халата, зiгнув його та отриманою вiдмичкою цiлком професiйно вiдчинив дверi.
   За таємними дверима була спостережна кiмната. На чотирьох монiторах красувалися чотири кiмнати учасникiв. "Жовтi" саме кохалися, скинувши на пiдлогу навiть покривало i демонструючи такi пози, яких, мабуть, не було i в "Камасутрi". "Коричневi" мирно спали, в зубах у Юри був затиснутий мундштук кальяну, що стояв на пiдлозi бiля лiжка. "Червонi" спали у нових халатах...
   На лiжку у кiмнатi "бордових" хтось лежав. Виявляється, Рита забарилася не просто так: вона звернула халати i поклала їх пiд покривало. "Добре, що у нас по два халати" - подумав Андрiй i раптом почув спiв Рити в коридорi:
   - Якось, у наступному життi, коли я стану кiшкою...
   Машинально сунувши в кишеню диск iз коробки з написом "Для вiп-глядачiв", вiн обережно визирнув iз-за дверей. Рита, зображуючи лунатика i витягнувши руки вперед, йшла прямо на службовця, вдаючи, що зовсiм його не помiчає.
   - Гей, дiвчино! Ви чого це ночами ходите?! - Службовець розгублено вiдступав все далi вiд дверей, за якими ховався Андрiй.
   - Якось, у наступному життi, коли я стану кiшкою... - Продовжувала наступати на нього Рита.
   - Стiй! Вночi спати треба! - Службовець уперся спиною в стiну, витягнув руки вперед i уперся в Ритинi плечi.
   - Няв! Няв! Няв! - Жалiбно занявкала Рита.
   - А, ось вона де! - Андрiй вдав, що щойно вискочив iз медпункту. - Я її всюди шукаю! Вона взагалi-то не лунатик, тiльки коли дуже перенервує. Сьогоднi саме такий випадок, самi розумiєте, з лiтака стрибали... - Вiн обiйняв Риту за плечi, розгорнув на себе i повiв через медпункт у коридор. Ошелешений службовець тiльки й почув; "Якось, у наступному життi..."
   На годиннику в кiмнатi була половина третьої. Андрiй та Рита прилягли на лiжко в очiкуваннi нiчного покарання.
   Цього разу їх вирiшили пiдсмажити. У центрi кiмнати та на кожнiй iз чотирьох стiн вiдкрилися круглi отвори i звiдти, як iз вогнеметiв, полилися струменi вогню. Не знаючи, куди вiд них рятуватися, обидва отримали кiлька незначних опiкiв. Коли вогонь потрапив на покривало, довелося рятувати речi в душовiй, навiть матрац та постiль. Ухиляючись вiд вогню, вони перебiгали з одного кута в iнший. Температура в кiмнатi ставала все вищою й вищою, дихати ставало все важче. Води у кранi не було.
   - Я прорахував алгоритм! - Перетягуючи вже зовсiм знесилену Риту на нове мiсце, повiдомив Андрiй. - Спочатку б'є струмiнь з пiдлоги, потiм зi стiни з люком, потiм зi стiни з годинником, потiм зi стелi, потiм зi стiни за лiжком, потiм з пiдлоги, потiм зi стiни з дверима i зi стiни з люком. I так постiйно повторюється! Якщо ми стрибатимемо по кiмнатi з огляду на цю послiдовнiсть, бiльше опiкiв не отримаємо.
   Хоча вранцi довелося звертатися до медпункту за маззю вiд опiкiв, цю нiч вони пережили цiлком благополучно.
  -16-
   Переживши наступний день i опинившись знову в середнячках, та проте навчившись свистiти, Рита та Андрiй ледь дочекалися ночi, щоб подивитися, що ж знаходиться на диску "Для вiп-глядачiв". Дивитися вирiшили у медпунктi - благо там був комп'ютер. Знаючи, що за всiма кiмнатами спостерiгають цiлодобово, Андрiй розрахував мiсце розташування камери i, коли Рита укладала халати пiд покривало i в повнiй темрявi прослизала в таємний коридор, став навпроти неї, нiби щось поправляючи на полицi з призами. Потiм вiн лiг на лiжко, скотився пiд нього i вже поповзом дiстався до дверей.
   - Добре, що у коридорах камер немає! - Полегшено зiтхнувши, Рита ввiмкнула лiхтарик.
   - Звiдки ти знаєш?
   - Бо у тiй кiмнатi було лише чотири включенi монiтори.
   - Так, хоча комп'ютерiв точно було бiльше двадцяти.
   - Мабуть, i нiчних чергових ранiше, коли нас було багато, також було бiльше. А тепер за чотирма i один може стежити.
   - Так ... Ось комп'ютер ... Вставляємо диск ...
   Побачене призвело їх у справжнiй шок. Те, що з деяких зйомок можна було змонтувати близько десятка порнофiльмiв, було ще квiточками. А от нiчнi випробування!... Виявляється, "бордовим" поки що дiставалося не найстрашнiше. Деякi пари вивозили в морг для сортування трупiв, деяких примушували чистити замiськi туалети на кшталт "сортирiв" звичайними вiдрами та лопатами, деякi всю нiч розбирали коров'ячi тушi на скотобiйнi. Були кадри з уже знайомими Андрiю та Ритi змiями, з полчищами щурiв, з дощем iз павукiв. Були випробування льодом, вогнем, газами. Деякi пари стояли, прив'язаними до стовпiв, тодi як у них метали ножi. Рита не стримала крику, коли один iз ножiв проткнув руку "чорнiй" Нiнi, що стояла бiля стовпа в одному рушнику.
   - Ай! Ще б кiлька сантиметрiв i потрапило б у груди! То от чому вони пiшли з проекту.
   Жахливо було дивитися, як кiлька дiб поспiль знущалися з "зелених". Варто їм було повернутися до своєї кiмнати, як їх тiсно зв'язували одне з одним. У такому станi вони разом мали не тiльки ходити, сидiти, їсти та спати, а й справляти свої потреби в туалетi, а воду в душ подавали лише на одну хвилину.
   - Все! Не можу бiльше дивитись! - Не витримала Рита.
   - Дивись, дивись! - Андрiй побачив, як "коричневу" пару виводять у кайданах надвiр. Тяжкi ланцюги пригинали їх до донизу, гуркотiли по цементнiй пiдлозi. - Це все ще може чекати й на нас! Потрiбно бути готовими!
   - Краще бiльше не програвати!
   - Краще. Але хто знає...
   - Але ж по телевiзору цього не показували...
   - Бо це для якихось вiп-глядачiв.
   - Яких?
   - Звiдки я знаю! Може, тих, хто все це замовив.
   - Потрiбно повернути касету на мiсце, поки не помiтили.
   - Стiй тут, я подивлюся... Дверi прочиненi...
   - Он, вiн сидить за комп'ютером! I чому б йому не сходити до туалету?
   Наче почувши Ритинi слова, службовець пiдвiвся, потягнувся, дiстав пачку цигарок i попрямував до дверей. Андрiй миттєво зачинив свої дверi. Черговий уже майже вийшов у коридор, але раптом по щось повернувся.
   - Передумав! - Скрушно видихнула Рита.
   - Нi, повертається.
   Службовець щось клацнув на комп'ютерi, щось узяв iз шухляди столу i вийшов на вулицю.
   - Та сама схема: ти - лунатик, я тебе шукаю! - I Андрiй прослизнув у кiмнату спостереження.
   Цього разу їм вдалося повернутися до своєї кiмнати непомiченими. Вповзали до неї вони рачки, потiм заповзали пiд лiжко i, вдаючи, що перевертаються пiд покривалом, скинули згорнутi халати на пiдлогу, а самi зайняли їхнє мiсце.
  ***
   Як не хотiлося, весь час вигравати не вдавалося. За три тижнi, що залишилися до кiнця конкурсу, вони i зв'язаними походили, i розбирали нутрощi забитих тварин, i тонули в болотi, i розтягувались на дибi, i примiряли "iспанськi чоботи", пiсля яких обом прийшлося кiлька днiв походити у гiпсi, i перебiгати басейн по головах та спинах крокодилiв, i тiкати вiд гурту мисливцiв, якi травили їх бiйцiвськими собаками... Подряпин, синякiв, забоїв, шрамiв на їх тiлах ставало все бiльше.
   Хоча i в "апартаментах" вони теж ще раз побували. Але
  страх нiчних покарань, якi вони вже встигли побачити, так пiдганяв до перемоги, що до останнього тижня вони залишилися у програмi. Тепер їм треба було змагатися лише з "жовтими" - двометровим iнструктором тренажерки Максом, синя борода якого вже значно вiдросла, та красунею-бiблiотекаркою Iрою, тепер пiдстриженою та перефарбованою в шахiвницю.
   - Останнiй тиждень. - Констатував Андрiй iз вже цiлком нормальної довжини волоссям, перефарбованим у сiро-зелений колiр.
   - Ще цiлий тиждень! Я вже тебе бачити не можу!
   - Потрiбно протриматися, i тодi мiльйон - наш!
   - Угу, проти Макса! - Приречено зiтхнула Рита, пригладивши свою коротку блакитну стрижку.
   - А ми не силою, ми спритнiстю, хоробрiстю та натиском брати будемо! - Пiдбадьорив її Андрiй.
   Деннi змагання залишалися хоч й складними, але цiлком нешкiдливими, а от вечiрнi та нiчнi ставали все бiльш жорстокими та огидними. То їх обертали на центрифузi до першого блювання, то кiлька днiв морили голодом, а потiм на обiд запропонували асортi з живих черв'якiв, тарганiв та iнших комах, яких, слава Богу, можна було запивати томатним соком. То запропонували секс вчотирьох, а коли Рита та Андрiй навiдрiз вiдмовилися, їм призначили покарання - нiч у ямi, по горло наповненої коров'ячими випорожненнями.
   "Жовтi" тим часом погодилися зайнятися сексом на камеру.
   - Ми це все потiм обрiжемо, буде не крутiше, нiж у звичайному фiльмi з постiльними сценами. - Переконували їх
  службовцi. Але Андрiй iз Ритою вже знали, що для якихось вiп-глядачiв нiчого не обрiзається, все показується повнiстю.
   До останньої суботи конкурсу, до двадцятого серпня, обидвi пари дiйшли майже з рiвним рахунком, вiдбувалися лише незначнi коливання шкали глядацьких симпатiй. Результат конкурсу мало вирiшити останнє випробування.
   Години о четвертiй дня їм зав'язали очi i кудись повезли. Коли Андрiю розв'язали очi, вiн побачив, що стоїть на даху шiстнадцятиповерхового будинку. Рити видно не було, поряд стояв Макс.
   - А вашi дiвчата знаходяться он на тому будинку! - Показали службовцi на протилежну висотку. - Ви повиннi пройти рейкою до їхнього даху, а вони - до вашого. Починати треба одночасно.
   Двi звичайнi залiзничнi рейки довжиною близько тридцяти метрiв були покладенi паралельно на вiдстанi чотирьох метрiв одна вiд одної.
   - Без страховки? - Дiловито поцiкавився Макс.
   - Зi страховкою. Ви будете пiдв'язанi тросом до рейки. Можна йти, можна повзти, можна висiти на руках чи ногах, але варто лише зависнути на тросi, як ви програєте!
   - А як же нам обiйти одне одного посерединi? - Пiдiйшовши до рейки i спробувавши її ногою, запитав Андрiй.
   - А це вже не наша справа. Зараз, поки ми крiпитимемо до вас страховку, ви можете поспiлкуватися зi своїми партнерками телефоном та розробити стратегiю.
   Андрiю сунули в руку телефон, i двоє службовцiв почали крiпити та перевiряти страховку. Те саме вiдбувалося i з Максом.
   - Алло! - Почав Андрiй. - Як ти там?
   - Страшенно боюся! Навiть глянути вниз жахливо!
   - А ти не дивися! По рейках колись ходила?
   - Ходила, але ж то на висотi всього якихось десяти-п'ятнадцяти сантиметрiв вiд землi.
   - А ти вниз не дивися, дивись тiльки на рейку i уяви, що йдеш звичайною залiзницею.
   - Ой, не можу!
   - Можеш! Що ж, ми все це даремно витерпiли? Останнє зусилля - i ми багатiї!
   - Мене вже грошi якось не дуже хвилюють. Тут би вижити.
   - Виживеш! Страховка витримає! Думаєш, їм у програмi смертельнi наслiдки потрiбнi?
   - Гаразд... Може, менi краще повзти?
   - Якщо повзтимеш, важче буде тримати рiвновагу. Стоячи ти зможеш балансувати руками.
   - Старт! - Перервав переговори службовець.
   Ноги гидко тремтiли, серце зрадливо трiпотiло, душа впала на сiрий асфальт мiж будинками... Майже одночасно Андрiй та Рита ступили на свою рейку. Спочатку Рита страшенно боялася, а потiм уявила, що просто ходить по рейках, похитуючи широко розставленими руками, i навiть стала наспiвувати собi пiд нiс:
   Лагiдним рушником шлях важкий стелиться,
   Я виструнчуюся, наче фараон.
   Хай лише у добро кожному вiриться,
   Котиться вдалечiнь з мрiями вагон...
   Iра з самого початку сiла верхи на рейку, обхопила її руками та ногами, притулившись животом i грудьми, i, як гусениця, повiльно просувалася вперед.
   Максу заважала його синя борода. Вiтер так i норовив закинути її йому в очi. Доводилося закривати то одне, то iнше око i навiть зупинятися. Це дуже уповiльнювало пересування.
   Андрiй та Рита зустрiлися майже посерединi, лише трохи ближче до Ритиного будинку.
   - Може, нам обiйнятись i помiнятися мiсцями? - Запропонувала Рита.
   - Нi, так ми обоє зiрвемося. Дай подумати...
   - Я вже не можу стояти на одному мiсцi, мене хитає.
   - Гаразд, приготуйся: я зараз повисну пiд рейкою на руках та ногах, а ти через них переступай.
   - А як же ти?
   - Я потiм видеруся i пiду далi.
   Спочатку Андрiй сiв i схопився руками за рейку, потiм
   спустив ноги, схрестив їх пiд рейкою i перекинувся вниз. Рита обережно пiшла вперед, переступаючи спочатку через його пальцi, стиснутi до бiлизни, а потiм через схрещенi над рейкою ноги.
   - Ай! - Почула вона збоку зойк Iри.
   - Не дивися туди, тiльки вперед! - Крикнув Андрiй Ритi, яка саме похитнулася, i та втрималася.
   - Не озирайся, продовжуй йти тiльки прямо!
   I Рита йшла. Вона не бачила, як Андрiй ледве вмостився на рейцi, спробував стати на ноги, але йому не вдалося. Тодi вiн поповз уперед майже так, як це робила Iра.
   Iра скрикнула, проповзаючи над Максом. Вiн завис на руках пiд рейкою, щоб вона могла проповзти, i тут вiтер задув його бороду пiд Iрину дупу. Чортихнувшись i вiдпустивши одну руку, щоб висмикнути бороду, що застрягла, Макс мало не зiрвався. Але й одна рука втримала його вагу. Iра переповзла через неї i поповзла далi, а Макс примудрився стати на рейцi на повний зрiст i, похитуючись та балансуючи, пiти.
   Рита втратила рiвновагу, коли почула несамовитий крик Макса, який летiв униз. Впавши на рейку i вхопившись за неї руками та ногами, вона глянула вниз i побачила Макса, що розгойдувався на тросi. Iра продовжувала повзти до заповiтної мети. Оцiнивши перевагу такого пересування, Рита поповзла так само. За кiлька хвилин або цiлу вiчнiсть спочатку Рита, а потiм i Андрiй досягли своїх дахiв. Iра теж дiсталася даху, а Макса знiмали за допомогою автокрана. Таким чином, переможцями конкурсу та щасливими володарями мiльйона доларiв стала пара "бордових" - Андрiй та Рита.
  
  ***
   - То як? - Вiдданим собачкою заглядаючи в очi мiльйонерам, питав представник телекомпанiї. - Вам сподобалось? Якi будуть зауваження? Побажання на наступний раз?
   - Аж занадто було затягнуто. - Пихкаючи сигарою промовив один з них. - Треба на майбутнє вкладатися не бiльше, нiж у два тижнi.
   - I бiльшої жорсткостi. Не дуже ви цього разу постаралися, мало було збочень... Так, було кiлька захоплюючих епiзодiв... Але...
   - Наступного разу ви, звичайно, постарайтеся краще, але i це, якщо бути чесними, нас розважило. Та на майбутнє... От я, наприклад, вже бачу жерло вулкана, Нiагарський водоспад, якийсь тайфунчик, море або хоча би басейн з акулами, полювання у джунглях на беззбройних конкурсантiв...
   - Старатимуся, старатимуся! - Розстилався перед ними телевiзiйник, погладжуючи себе по кишенi, в якiй лежала пластикова картка з кругленькою сумою на рахунку.
  -17-
   Рита лежала в лiжку i не поспiшала вставати. За час її вiдсутностi, iз кiлькох ВНЗ прийшли вiдповiдi, згiдно з якими її могли прийняти на бюджетнi вiддiлення iсторичних факультетiв у кiлькох мiстах. Остаточне рiшення треба було ухвалити до ранку понедiлка.
   Батьки, якi побачили пiдстрижену i перефарбовану Риту наживо, спочатку дуже засмутилися:
   - О Боже! На кого ти схожа? А як схудла!... - Голосила мама.
   - Що, програли? - Майже ствердно запитав тато.
   Рита мовчки поставила на стiл сумку i вiдчинила її. Очам батькiв постало пiвмiльйона пачками по десять доларiв.
   - Як же так? Адже ще цiлий тиждень...
   - По телевiзору передають iз запiзненням на тиждень. Монтують...
   - То що, ви, виходить, перемогли? - Сплеснула руками мама. - А як? Розкажи!
   - Самi побачите. А я втомилася, хочу вiдпочити.
   Вона довго лежала у ваннi, намагаючись нi про що не думати. Але перед очима крутилися то однi, то iншi пройденi випробування.
   - Риточко, ось я тобi свiжий халатик приготувала... - Мама просунула голову в прочиненi дверi.
   - Добре.
   - А ти з Андрiєм... Ви як вирiшили, разом жити чи...
   - Поки нiяк.
   - А ти його кохаєш?
   - Ой, мамо! Я про нього зараз i думати не хочу, не те що розмовляти! - Рита вирiшила вилазити з ванни. - А зараз я просто пiду спати!
   - Але ж по телевiзору показували, що у вас таке кохання!
   - Мамо, це все лише на камеру. Ми просто працювали.
   - А поїсти?
   - Завтра, завтра!
   Спала Рита без сновидiнь. Прокинулася вiд гудiння пилососа - тато пилососив квартиру. "Еге ж, сьогоднi ж недiля..." - повiльно й лiниво потяглася Рита. - "Як добре нiчого не робити..."
   - То що ти вирiшила? В який ВНЗ пiдеш? - Запитав за снiданком тато.
   - А нi в якiй! - Несподiвано навiть для самої себе вiдповiла Рита. - Я поживу цей рiк, роззирнуся, попрацюю... А там буде видно.
   - Як це попрацюю?! Ким? - Стрепенулась мама.
   - Я думаю купити собi невеликий офiс... Так, приблизно з трикiмнатну квартиру... - Почала мiркувати вголос Рита, сподiваючись до кiнця цих мiркувань дiйти якогось рiшення. - Заведу собi маленьку собачку... I шитиму одяг для собак та кiшок! Так! Я буду дизайнером одягу для тварин!
   - Ти ж знаєш, що в мене алергiя! - Вигукнув тато. - Я не потерплю у будинку собаки!
   - То й не треба. Я житиму окремо - грошi в мене тепер є, можу собi дозволити!
   - Але ж тобi ще лише сiмнадцять! - Сплеснула руками
  мама. - Як же ти без нас?
   - А як би я була без вас, якби поїхала вчитися в iнше мiсто? Жила би собi або в гуртожитку, або на квартирi... Ще й грошi з вас би брала. А з таким виграшем я тепер можу бути цiлком самостiйною.
   - О, Боже! Донечко...
   "Донечка" не стала вiдкладати своє рiшення у довгу скриньку i вже через тиждень мала власний офiс, купивши трикiмнатну квартиру на першому поверсi житлового будинку. Довелося займатися документами, влаштуванням окремого входу з вулицi, будiвництвом козирка та пандуса, закупiвлею меблiв та швейних машинок... Потiм вона домовилися з трьома однокласницями, якi погодилися працювати у неї швачками. Про Андрiя згадувати не було коли. Якщо чесно, вiн їй навiть й не снився
  .***
   Та ось одного разу, чудовим сонячним днем у серединi жовтня, коли Рита сидiла за столом i розбиралася з документами, до офiсу зайшов молодик у костюмi з краваткою та портфелем у руках.
   - Доброго дня! - Голосно привiтався вiн, привертаючи до себе увагу Рити. - Не впiзнала?
   - Здрастуйте... А, Андрiю?! Яким вiтром?
   - Та от, дiзнався, що ти свою справу вiдкрила. Вирiшив подивитися. То як, справляєшся?
   - Справляюсь, у нас вже навiть з десяток постiйних клiєнтiв є! А ще одноразовi... Я думаю, можна вже давати
  ширшу рекламу. Ось тiльки з фiнансовими документами...
   - Дай-но, подивлюся ... - Вiн розкрив портфель, вийняв свiй ноутбук i рiшуче влаштувався за столом так, що Ритi довелося встати i заглядати йому через плече. - Ось тут ти зробила неправильно... Ось це так... Тепер це... Все!
   - Як це в тебе все швидко... А в мене на це цiлий тиждень йде.
   - Ну, я ж професiонал! До речi, якщо у тебе звiльнився час, чи не поїхати нам кудись? Поговорити, пообiдати?
   - Ну, я... Хоча дiвчатка i без мене впораються... Гаразд, поїхали! А на чому?
   - Я собi машину купив. Он вона, пiд вiкнами стоїть.
   За вiкном бiля узбiччя коло входу в ательє "Котопес" стояла чорна машина.
   - Ось моя красуня! "Audi Q-7"! - З гордiстю показував Андрiй.
   - Я на машинах погано знаюся. - Розгублено пробурмотiла Рита. - А це дуже крута машина?
   - Нi, не дуже. Я залишив ще грошей на будиночок. Десь у передмiстi... З одного боку - лiс, з iншого - рiчка чи озеро... I дорога гарна...
   Вони вже їхали мiською вулицею, постiйно повертаючи то влiво, то вправо, ухиляючись вiд ям та вибоїн. Зупинилися бiля кафе на набережнiй, сiли за столик на терасi пiд ще майже зовсiм зеленою вербою. Андрiй замовив обiд на двох, Рита обрала тiстечка.
   - А знаєш ... - Вже пообiдавши i просто дивлячись на опале листя, що пливло по рiчцi, задумливо промовив Андрiй. - Я думаю, що тобi просто необхiдно мати досвiдченого фiнансового директора. Щоб ти не витрачала час на документацiю.
   - Та де ж менi такого знайти?
   - I шукати не треба! Можеш не вмовляти, я згоден!
   - А я що, вмов... Ой, правда? Дякую!!! - I Рита кинулася
  на шию Андрiю з поцiлунком.
   Цей поцiлунок... Вiн сколихнув i пiдняв iз глибини душi заховане там кохання, яке величезною хвилею накрило їх i вiдокремило вiд усього свiту...
   - Уф!... Я вже й забула, як це...
   - А я й не забував, постiйно про тебе думав.
   - Справдi? - Ритi стало соромно, що вона за пiвтора мiсяцi
  жодного разу про нього не згадала. - А я думала, що ти за кордон поїхав до батькiв. Ти ж збирався?
   - Збирався. Поки тебе не зустрiв. - I вiн так нiжно обiйняв Риту, що та знову наче потонула...
  ***
   Спочатку в директорськiй кiмнатi з'явився другий стiл, потiм додався затишний диван. Рита з Андрiєм стали все частiше затримуватися в ательє пiсля роботи i вже думали про спiльне житло.
   До Нового року Рита разом iз дiвчатками пошили собi шикарнi карнавальнi костюми, у яких справили справжнiй фурор на святковiй дискотецi в ресторанi. Пiсля цього виникла iдея шити карнавальнi костюми i для iнших людей i, звичайно ж, для собак та котiв. До Восьмого березня вони пошили собi вiдпаднi сукнi. Так виникла iдея створення цеху для людей. Потрiбно було розширюватися. Андрiй почав пiдшукувати нову будiвлю, а Рита - нових працiвникiв.
   - Поїдемо, я тобi щось покажу! - Вже на початку квiтня оголосив Андрiй, заходячи до кабiнету з величезним букетом квiтiв.
   - Ой, це менi? А й справдi! У мене ж день народження! - Згадала Рита. - Менi сьогоднi вiсiмнадцять! А що ти менi подаруєш?
   - Сюрприз! Спочатку поїдемо по роботi, а потiм буде подарунок.
   Вони поїхали тiєю ж дорогою, що й вперше пiсля конкурсу. Проїхали повз кафе над рiчкою, звернули лiворуч, зупинилися бiля триповерхової будiвлi, бiля якої лежали купи будiвельного смiття.
   - Ось! - Почав показувати Андрiй. - Перший поверх вже практично готовий, а другий i третiй будемо доводити до ладу в мiру зростання. Тут можна зробити прийомну для людей, праворуч - для собак та кiшок. Тут - швацькi цехи, цiлих чотири. Тут можна зробити наш кабiнет, тут - вже готовий санвузол, тут обладнаємо побутову кiмнату... На другому та третьому поверхах таке ж планування, тiльки стiни та стелi ще навiть не поштукатуренi, пiдлога не постелена... Зате вiкна вже вставленi!
   - А навiщо нам три поверхи?
   - Для зростання! Я вже дещо прорахував...
   - А нам грошей на це вистачить?
   - Я взяв кредит. За будiвлю вже сплачено, ось документи! Тримай, директорка!
   - Як кредит? А нашi...
   - А нашi грошi нам ще знадобляться! То що, подивилася? Подобається? - Рита кивнула. - Тодi поїхали далi!
   Далi вони поїхали тiєю ж дорогою, переїхали рiчку через мiст i в'їхали до двох-трьохповерхового передмiстя.
   - Ранiше тут були одноповерховi будиночки, а тепер виросло котеджне мiстечко. - Показував Андрiй. - А краса яка! I лiс, i рiчка!
   - Як ти мрiяв? Тiльки будиночка не вистачає.
   - А ось i будиночок! Навiть два. - Андрiй зупинив машину.
   Хороша асфальтована дорога бiгла вздовж рiчки далi, але мiстечко закiнчилося. На самому його краю була ще не доглянута дiлянка, на якiй стояли два абсолютно однаковi двоповерховi будиночки, з'єднанi двома гаражами. Над дахами гаражiв виднiвся лiс.
   - Ось! Один будиночок для тебе, а другий для мене. Вони зовсiм однаковi, лише у дзеркальному вiдображеннi. А над гаражами я думаю збудувати спiльну кiмнату - вийде банкетна зала шiсть на вiсiм квадратiв! I ми по другому поверху через цей зал зможемо ходити одне до одного в гостi.
   - Агу... Чур, мiй праворуч! - Рита пiшла до дверей. - Замкнено...
   - У мене є ключi... Я вже заплатив завдаток, тому нам дали, щоб подивитись... Тут тiльки поштукатурено, але не пофарбовано, не побiлено - все доведеться доробляти самим... Якщо тобi сподобається, у нас якраз вистачить грошей.
   На першому поверсi "Ритиного" будиночка були квадратний коридор, кухня, двi кiмнати, великий санвузол та сходи навпроти нього.
   - А це що? - Зупинилася Рита бiля вузьких дверцят поряд зi сходами.
   - А це лiфт.
   - Навiщо у двоповерховому будинку лiфт?
   - Тут ще й пiдвальний поверх є. Та врештi, може колись у старостi нам важко буде ходити по сходах?
   - Ти думаєш, ми тут до старостi житимемо?
   - Хотiлося б.
   - Подивимося, подивимося... - Рита натиснула кнопку лiфта, i той майже безшумно пiдняв їх на другий поверх.
   - Так само, тiльки замiсть кухнi ще одна кiмната... - Роздивлялася Рита. - А це що за дверi?
   - Дверi на дах гаража. Їх тут не було, це я вже зробив.
   - Але ж ми ще не купили!
   - Давай вийдемо, подивимось. Як тiльки ти побачиш, який там краєвид вiдкривається, то одразу вирiшиш купувати!
   З даху гаража, з майбутнього залу, вiдкривався справдi приголомшливий краєвид: просто за дорогою, за чагарником синiла рiчка, протилежний берег якої вже починав зеленiти весняним лiсом. За будинком, метрiв за п'ятдесят вiд дiлянки теж був лiс.
   - А як ти знайшов два такi однаковi будиночки? Хто це придумав таке збудувати?
   - Це дивна iсторiя.
   - Люблю дивнi iсторiї. Розкажи!
   - Жили собi два брати-близнюки. Батьки захворiли на рак, не аперабельний. Перед смертю вони подарували дiтям двi однаковi двокiмнатнi квартири в одному будинку, в одному пiд'їздi, на одному поверсi... Близнюки разом заснували бiзнес, стали жити та добра наживати. I вирiшили вони, що час їм одружитися.
   - Все, як у казцi.
   - Так, тiльки перш, нiж наречених шукати, вирiшили побудувати собi будинки. Так, щоб i разом, i водночас окремо.
   - Оцi?
   - Угу.
   - А чому ж продають?
   - А тому, що сталося нещастя. Якось вони їхали разом однiєю машиною кудись у справах i потрапили в аварiю. Один брат загинув майже одразу, другий довго лежав у реанiмацiї, але вижив. А коли повернувся додому, вирiшив, що двох квартир навiть для сiмейного життя йому вистачить. - А наречену вiн собi знайшов?
   - Так. Саме у лiкарнi i закохався у медсестру, яка його доглядала. У них вже незабаром весiлля буде. От грошi й знадобилися.
   - Дiм, лiс, рiчка... Тiльки замiж я поки що не хочу! Менi ж лише вiсiмнадцять!
   - А я й не кваплю! Тому й купуємо два будиночки. Якщо
  я тобi набридну, зможеш свiй продати i поїхати за тридев'ять земель! А поки я тобi трiшечки подобаюся, житимемо поруч.
   - Ну, я би не сказала, що ти менi подобаєшся... - Рита зробила скептичний вираз обличчя. - Та я тебе просто обожнюю! - Знову кинулася вона на шию Андрiю з поцiлунками. - Чудовий подарунок!
   - Але це ще не подарунок. - Видихнув Андрiй за кiлька секунд, коли поставив її на дах. - Це покупка, ти ще за нього заплатити маєш. А подарунок у моєму будинку.
   - У твоєму? А як ти знав, що я оберу цей?
   - Як-не-як, я з тобою майже три мiсяцi разом прожив. Дещо про тебе дiзнався.
   - Ов-ва! У тебе тут уже ремонт зроблено? Просто зараз
  жити можна!
   - Так, свою половину я вже повнiстю викупив. Ось тут у мене спальня.
   - Гарненько. А подарунок - це ти?
   - Нi, вiн на тебе чекає на першому поверсi.
   Подарунком виявилося чудове, пухнасте, руде, схоже на лисеня, тримiсячне цуценя.
   - Ура! Собака! Нарештi! - Радiла Рита, пiдставляючи своє обличчя пiд щасливий язик цуцика.
   - Малюк, а як же я? Я ж кращий за собаку? - Наслiдуючи Карлсона з мультика, бурмотiв Андрiй. - Ой, я вмираю! Я найхворiша у свiтi людина! Мене може врятувати лише гарячий поцiлунок.
   - Буде тобi поцiлунок! I не тiльки!.. Почекай, вiдчепись! Дай подумати...
   Думала Рита не довго. До вечора вона вже з деякими речами переїхала до Андрiя та свого цуценяти, якого одразу ж назвала Рiшаром.
   Ритинi батьки приїхали другого дня, щоб переконатися, що їхня донька живе в нормальних умовах. Батьки Андрiя збиралися приїхати з Iспанiї влiтку. А Рита iз захопленням зайнялася дизайном свого будинку та дiлянки.
   - Тут я хочу невеликий водоспад, тут - басейн, а тут - кущi... Ось тут мають бути дерева... А ось пiд цiєю вербою треба поставити лаву, схожу на диван...
   - Буде зроблено! - Вiдповiдав Андрiй та викликав потрiбних працiвникiв.
   Зал над гаражами вже було збудовано i тепер вiн дивився на свiт шiстьма вiкнами: трьома - на рiчку, трьома - на лiс. Машину Рита поки що не купувала, тому її гараж тимчасово перетворився на склад матерiалiв.
  ***
   Ательє "Котопес" переїхало до нової будiвлi, вiд якої до
  нового будинку було їхати не бiльше двадцяти хвилин. Тепер це було не ательє, а "Дизайнерська агенцiя широкого профiлю "Котопес". У ньому вже було кiлька цехiв для людей i для тварин, робився ремонт на другому поверсi, готувалися кабiнети для дизайну одягу, дизайну iнтер'єрiв, ландшафтного дизайну, адже займаючись своїм будинком, Рита захопилася всiм цим настiльки, що влiтку зiбралася вступати до iнституту на дизайнера. .
   - Пiду на заочне. Працюватиму, i на своєму власному пiдприємствi навчатимуся. - Вирiшила вона.
   Кохання їх мiцнiло, але замiж виходити i заводити дiтей Рита поки не хотiла.
   - От закiнчу iнститут, тодi буде видно! Коли менi буде двадцять три роки, я зможу цiлком зрiло ухвалювати рiшення.
   Андрiй не квапив. Поруч iз нею вiн готовий був чекати хоч цiлу вiчнiсть...
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"