Гайдученко Галина Викторовна : другие произведения.

Классики И Современники

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Говорят, классики уже не в моде. А если перемешать классиков и современников?


КЛАССИКИ И СОВРЕМЕННИКИ

   Говорят, классики уже не в моде. А если перемешать классиков и современников?

СОВРЕМЕННЫЕ ТАНЦЫ

(2002 г., на мелодию отрывка из "Турецкого марша" Моцарта)

   Эй, братва! Все за мной! Оттянитесь офигенно!
   Всё о'кей! Всё ништяк! Это супер-крутизна!
   Этот Моцарт крутой нас колбасит обалденно,
   Дэцл - просто отстой, не вставляет нас никак!
  
   Пацани, всi сюди! Вiдтягнимось офiгенно!
   Все о'кей! Все нiштяк! Моцарт - супер крутизна!
   Цей прикольний музон нас ковбасить обалдєнно,
   Не вставляє вже так нi Монатiк, нi Дзi-Дзьо!
   (раньше было: нi Кiркоров, нi Кобзон).
  

А Я УЧУ СТИХИ!

(2004 г., на мелодию песни "Голубой вагон"

из мультфильма про Чебурашку и Крокодила Гену)

   Вспоминаю чудное мгновение
   Я в тумане моря голубом,
   А в душе высокое стремление
   Ходит, ходит по цепи кругом.
   Скучно и грустно мне, за решёткой сижу,
   И даже руку мне некому подать!
   Как я стихи учил, никому не скажу,
   Главно, чтобы смысл в песне передать!

  

РОМЕО ТА ДЖУЛЬЄТА

(2010 р., пiснi героїв сучасного м'юзиклу)

   Ромео: (На мелодiю пiснi Софiї Ротару "Червона Рута")
   Як позбутись менi цього чорного смутку?
   Як забути менi Розалiну-голубку?
   Серце рве на шматки це жорстоке кохання,
   Залишились в життi лиш журба та зiтхання.
   Любов, як море, мою душу хвилює,
   Бо п'ятнадцять вже рокiв я на цiй землi.
   Смуток i горе мою душу руйнує,
   Бiльш нiчого не бачу я в життi...
  
   Джульєтта: ( На мелодiю пiснi Едiти П'єхи "Замечательнiй сосед)
   Чотирнадцяти не маю, та вже мрiю про любов,
   Бо кохання, як хвороба, вже потрапило у кров.
   У Веронi нашiй дами, ще й молодшi є, нiж я,
   Вже давно по двiчi мами, є кохання i сiм'я!
   Так, так, хочу вже кохання!
   Хочу залицяння i зiтхання пiд вiкно-о-о-ом!
   Так, так, хай прийде кохання,
   Бiль i хвилювання, хай прийде любов!
  
   Ромео i Джульєтта разом: (на мелодiю пiснi "А нам всё равно" из кынофыльма "Бриллиантовая рука")
   Швидко тижнi летять, швидко роки минають,
   Вже й кохання прийшло - на добро чи на зло.
   Що попереду нас в цьому свiтi чекає,
   Ми не знаємо, та любим, любим все одно!
   Кохання прийшло, в полон нас взяло,
   Чи в рай занесе, чи у небуття?
   Як би не було, для нас все одно,
   Бо нарiзно нам вже життя нема!
  
  
   Если бы класики жили сейчас, то о чём они могли бы написать? Например, Пушкин? Он уже не написал бы: "Три девицы под окном пряли поздно вечерком", потому что сейчас девушки собираються, преимущественно в скайпе. А кто собирается, чтобы поболтать? Правильно, бабульки - на лавочке у подъезда... И если бы Пушкин их мог подслушать, он написал бы такое:

ТРИ БАБУСI

(2004 г., в соавторстве с Еленой Павленко

Для театрализованной постановки "Якби ж то класики були живi тепер")

  
   Три бабусi пiд вiкном телепали язиком:
   (надевают платочки и шапочки):
   1: - А ви чули, та Людмила, молода i чорнобрива,
   Хахаля собi знайшла i з ним разом утекла!
  
   2: - Що ти кажеш?! Та Людмила, що з двадцятої квартири?
   В неї ще жених - Руслан, мого небiжа друган?
  
   3: - Не жених, а чоловiк! Мрiяв з нею цiлий вiк
   В добрiм шлюбi гарно жити i нiколи не тужити.
   В них гучне було весiлля. I на нього, як з пiдпiлля,
   Три суперники прийшли. Де це їх чорти взяли?!
   1: - Тiльки гостi розгулялись, молодi й не роздягались,
   Як вчинився тарарам й почалося!... Стид i страм!
   2: - Що, втекла з кимось iз трьох?
  
   3: - Та ти що?! Помилуй бог!
   Дiдугана десь знайшла й за кордон з ним утекла!
  
   1: - Ох, i молодь вже пiшла! Я такою не була!
   Замiж за старого йде, не працюючi нiде.
  
   2: - Ну а що жених, Руслан? Залишився, як баран?
  
   3: - Нi, пiшов її шукать! Уявляєш? Твою мать!...
  
   1: - Он, дивись, Євген Онєгiн! Бач, як вирiс, здоровега...
   До усього став байдужим, бо з дитинства б'є баклушi.
  
   2: - Йому набрид весь бiлий свiт iз вiсiмнадцяти ще лiт!
   Бо вiн таки скоробагатько - отримав спадщину вiд дядька!
  
   3: - Всмiхнулася йому удача: у нього хата є i дача,
   До того ж чорний мерседес! Пiд керiвництвом - цiлий трест...
  
   1: - Чом на чолi його журба?
  
   2: - Бо до цих пiр сiм'ї нема...
   А он, дивись, пливе Тетяна! По-модньому, як завжди, вбрана!
  
   3: - А то спiдниця, чи ремiнь?...А вже худа, неначе тiнь!
   Ще з чотирнадцяти рокiв очима їсть чоловiкiв!
  
   1: - Вона любила на балконi всiм хлопцям бiсикiв пускать.
   Завжди з магнiтофоном "Сонi" ходила скрiзь пригод шукать.
  
   2: - Та як Євген з'явився в домi, вона застигла, наче в комi,
   А потiм почала зiтхати й тенета на нього сплiтати,
   Багатий бо такий жених, найкращим буде вiд усiх!
  
   3: - Онєгiн не звертав уваги й виводив дiвку з рiвноваги.
  
   1: - Вона, щоб час не марнувати, вирiшує листа писати.
  
   2: - Як цiкаво було б взнати, що ж там можна написати?
  
   3: - Я зовсiм не пiдглядала, випадково прочитала,
   Як так вийшло, я не знаю - все напам'ять пам'ятаю

( пiдглядає у бiнокль; дiстає з кишенi листа, читає)

   Я вам пишу листа, якого нiхто ще в свiтi не писав.
   Тебе прошу, заради Бога, щоб ти менi не вiдмовляв.
   Я день i нiч про тебе мрiю, сорочку на собi деру,
   То, наче вовк в степу завию, то, як дитина, зареву.
   Навiщо ви купили тут квартиру в нашому будинку?
   Навiщо ваш пролiг маршрут повз мене - крашену блондинку?
   Я хочу вас! Що ще сказати? Як вас до себе привернуть?
   Вас хочу бiля себе мати! Я вас кохаю! - в цьому суть...
   До речi, я сьогоднi вдома залишуся зовсiм одна.
   I з нiг мене не звалить втома! Приходьте з пляшкою вина!
   Закiнчую свого листа, писати далi вже несила...
   До речi, я в життi проста, не думайте, що я здурiла...
  
   1: - Ну i дiвка! Зовсiм сором прогуляла, пропила!
   З ким попало нашим двором завжди швендяє вона...
  
   2: - Ну i молодь! Ця гуляє, у обiйми всiм плигає,
   Та iз дiдом утекла... Ну i молодь! От дiла!...
  
   3: - Я такою не була, не кололась, не пила,
   З ким попало не гуляла, а лише книжки читала...
  
   1: - А ось я взяла газети, щоби завернуть котлети, (Плейбой або Спiд-iнфо)
   Випадково подивилась... i за голову схопилась!
   Тут такого написали, ще i сфотографували...
  
   2: - Де тут руки? Де тут ноги? Не збагнеш без допомоги...
  
   3: - Не збагнеш - то i не треба! Цi газети не для тебе!
   Час, до речi, вже настав - подивитись серiал!....

(бабусi уходять)


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"