Чом розпрощались ми з тобою? Не питай.
Розходимось ми рiзними шляхами.
Стiна, мабуть, постала i мiж нами.
Живи, радiй життю i знов кохай!
Та часом закрадеться в серце бiль,
Душа все повертається в минуле.
Здавалося, давно уже забула,
Знайти повинна нову, свiтлу цiль.
Менi ти вибач погляд мiй невчасний,
Та образ твiй, чарiвний i прекрасний,
Нiяк менi спокою не дає.
I сльози часом котяться, мов злива...
Мабуть, занадто стала я смiлива,
Коли тобi кажу усе, як є...