Мене знайдеш у нiжностi свiтанку, в тендiтнiй крапельцi ранкової роси...я там повiтрянi будую замки, милуюся з весняної краси, плету косу березi бiлокорiй, лiчу у сонця променi яснi, плещусь з дельфiнами у хвилях моря... О, нi, то все наснилося менi...
Коханням, сонцем i весною мрiю, дарую свiту усмiшку свою. Зажуреним усiм даю надiю - ах, як же хочу знати, що даю...
Хай iнодi i смуток закрадеться у серденько закохане моє - усмiшка друзiв в ньому щастям вiдiб'ється, i жаль веселки звуком розiб'є.
Я знаю, що потрiбна буду людям, що зможу тисячам здоров'я принести. Учитись буду i радiти буду, як хоч одному спроможусь допомогти.
Я хочу танцювати i спiвати з Весною нiжною закоханi пiснi, i барви у Веселки позичати, а золотi плоди - у Осенi. Я хочу дарувати свiту радiсть i друзiв лiпших у життi не розгубить, мiльйон людей побачить, i до старостi хоча б когось щасливiшим зробить...