Якщо людина довгий час в твоєму життi ти звикаєш до її присутностi, як до смачної кави зранку... Коли ж "доза" кофеїну припиняється, звiсно ж починається дипресiя, апатiя, поганий настрiй i здається що свiт втратив свої колори. Бо як можна починати ранок з зеленого чаю, коли пам'ятаєш смак ароматної кави???
Спогади руйнують твоє нове завтра. I ти вже й нiби не сумуєш за минулим, вiдпустила, та зранку знову згадуєш всi тi митi коли в твоєму життi була чудова людина, як хороша кава.
Щоразу ти вiдчуваєш гiркуватий присмак кави у зеленому чаю i навiть не помiчаєш, як швидко звикла до смачного, зеленого чаю з м"ятою, мелiсою i присмаком щасливого майбутнього.
Крихiтко, не смiй звикати до зеленого чаю! Не прив"язуйся до людей Нiколи!
Нехай це зветься егоїзмом але, повiр, тобi так буде набагато краще.