Черкашина Катя. Основнi Види Дiяльностi Пiдлiтка

ОСНОВНI ВИДИ ДIЯЛЬНОСТI ПIДЛIТКА

Курсова робота

Змiст

Вступ

Актуальнiсть теми. У широкому спектрi психологiчних наук одною iз найважливiших вiкових категорiй формування та розвитку психiки людини вважають етап пiдлiтка. Етапу пiдлiтка характернi рiзноманiтнi та досить динамiчнi прояви тих змiн, що протiкають у сферi особистостi людини. Одним iз досить зрозумiлих, але все ще проблемних питань залишається питання дiяльностi пiдлiтка.

Традицiйно,бiльшiсть вчених притримуються погляду Д.Б. Ельконiна, який стверджує, що основним видом дiяльностi людини у пiдлiтковому вiцi є спiлкування iз ровесниками. Цей пiдхiд є одним iз найпоширенiших у питаннях дослiдження поведiнки та дiяльностi пiдлiтка через численнi пiдтвердження на практицi. Згiдно великої кiлькостi дослiджень та сильної теоретичної бази, спiлкування виступає для пiдлiтка потребою досить високого рiвня, порiвняно з усiма iншими видами дiяльностi.

До цього ж питання наводять точку зору вiдомого психолога В.В. Давидова, думка якого полягає у тому, що основним напрямом дiяльностi пiдлiтка виступає суспiльно-значима дiяльнiсть . I хоча вона i не виключає думки, що була наведена вище, але дещо їй суперечить. Це можна пiдтвердити iснуванням рiзних стилiв спiлкування та наявнiстю певних соцiальних груп, у яких перебувають суб'єкт та об'єкт комунiкацiї. В процесi суспiльно-корисної дiяльностi вiдбувається засвоєння знань, розвиток умiнь i навичок, а також протiкає соцiалiзацiя особистостi. Але необхiдно враховувати той факт, що спiлкування може мати також асоцiальний, або навiть антисоцiальний характер. Тож, на нашу думку, точка зору Ельконiна стверджує, що дiйсно виступає провiдною дiяльнiстю для пiдлiтка, в той час як теорiя Давидова висвiтлює iдеальний її вектор, але дещо не враховує реальної картини.

Стан дослiдженностi проблеми. Питанням дiяльностi пiдлiтка присвячували увагу такi вченi, як Д. Ельконiн, В. Давидов, К. Полiванова, Д. Фельдштейн, Г. Кравцов, Г. Цукерман та iншi. Особливiстю дослiджень цих психологiв є те, що вони не виключають одне одного, але у той же час не iснує єдиного пiдходу, що б повнiстю характеризував основнi види дiяльностi особистостi на вiковому етапi пiдлiтка, що водночас наносить певну шкоду як теоретичним парадигмам, так i практичному досвiду. Отже, тему основних видiв дiяльностi пiдлiтка дiйсно можна вважати актуальною.

Об'єкт дослiдження - дiяльнiсть людини

Предмет дослiдження - основнi види дiяльностi людини у пiдлiтковому вiцi.

Метою дослiдження є виявлення основних видiв дiяльностi пiдлiтка.

Завданнями дослiдження виступають:

-- Аналiз лiтературних джерел щодо обраної тематики курсової роботи;

-- Проведення практичного з метою отримання та обробки практичних даних щодо обраної теми;

Гiпотезою дослiдження виступає припущення, що основним видом дiяльностi пiдлiтка є спiлкування та комунiкацiя.

Методами дослiдження виступали аналiз джерел, анкетування, аналiз експериментальних даних.

Практична значимiсть. Результати дослiдження можна застосувати для бiльш ефективної психологiчної роботи з пiдлiтками у навчальних закладах, психологiчних службах та втiленням iнновацiй до навчального процесу згiдно вiковими особистостями.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається з 31 сторiнки друкованого тексту, двох роздiлiв, шести пiдроздiлiв, висновкiв, додаткiв у видi примiрника анкети, таблицi та двох рисункiв, списка лiтератури у розмiрi 28 одиниць.

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛIЗ ДIЯЛЬНОСТI ЯК ПСИХОЛОГIЧНОГО ФЕНОМЕНУ

1.1 Поняття дiяльностi

Дiяльнiсть можна визначити як специфiчний вид активностi людини, спрямований на пiзнання i творче перетворення навколишнього свiту, включаючи самого себе й умови свого iснування [1]. У дiяльностi людина створює предмети матерiальної i духовної культури, перетворює свої здiбностi, зберiгає i удосконалює природу, будує суспiльство, створює те, що без його активностi не iснувало в природi. Творчий характер людської дiяльностi виявляється в тому, що завдяки їй вiн виходить за межi своєї природної обмеженостi, тобто перевершує свої можливостi [9]. Внаслiдок продуктивного, творчого характеру своєї дiяльностi людина створила знаковi системи, знаряддя впливу на себе i природу. Iсторичний прогрес зобов'язаний своїм походженням саме дiяльностi, а не вдосконаленню бiологiчної природи людей.

Результатом дiяльностi є динамiка переживань, що виражають вiдношення мiж суб'єктом потреби i її об'єктом. Домагаючись задуманого, ми переживаємо тi чи iншi емоцiї. Дiяльнiсть, що здiйснюється людиною, стає об'єктом переживань iнших людей, отримує етичну оцiнку: оцiнюється як безкорислива або своєкорислива, сумлiнна або недобросовiсна, виправдана або невиправдана, тощо [13].

Дiяльнiсть людини реалiзується в її дiях. Термiном "дiя" описуються процеси поведiнки, що вiдповiдають цiлям, якi ставить суб'єкт. Цi дiї усвiдомленi через усвiдомленiсть їх мети. Усвiдомлений i об'єкт, на який спрямована дiя. Отже, дiя є цiльовим актом поведiнки в полi значень суб'єкта. Результатом дiї є перетворення або пiзнання життєвої ситуацiї людини. У зв'язку з цим говорять про предметно-перетворювальнi та предметно-пiзнавальнi акти. У першому випадку людина змiнює ситуацiю вiдповiдно до наявних у неї уявлень про те, якою вона має бути. У другому випадку предметна ситуацiя повинна залишитися недоторканою, а активнiсть пiзнання суб'єкта має характер уподiбнення предмету. В обох випадках дiєю досягається бiльш тiсний, бiльш досконалий зв'язок людини зi свiтом, долається роз'єднанiсть мiж суб'єктивною та об'єктивною картиною свiту [11].

Операцiї можуть бути автоматизованi. Слово "автоматизацiя" виступає у двох значеннях. По-перше, це перетворення операцiональної частини поведiнки в шаблонну, усунення вольового контролю над протiканням дiї. По-друге, можливiсть передачi цих процедур комп'ютеру. Однак необхiдно пояснити, що реалiзацiя операцiй знаходиться на периферiї свiдомостi, поза полем уваги, а у разi ускладнень операцiї виступають на переднiй план свiдомостi. При цьому орiєнтири, що покликанi управляти їх перебiгом, перетворюються в промiжнi цiлi [22, с.279].

Отже, дiяльнiсть, дiї, операцiї, проявляючи зовнi мотивацiйнi, цiльовi, iнструментальнi вiдносини iндивiда, утворюють гнучку динамiчну систему, що спiввiдноситься з рiзними областями дiйсностi: дiяльнiсть виступає як перетворювач вiдносин мiж потребами суб'єкта i можливостями їх задоволення; дiї - як вiдтворення i створення нових предметiв людської культури; операцiї - як використання iнструментiв матерiального i духовного засвоєння свiту.

У повсякденнiй свiдомостi фiксується факт залежностi зовнiшнiх проявiв активностi вiд її внутрiшнiх. Iстотним внеском у розробцi питання активностi людини стало виявлення зворотнiй залежностi: "внутрiшнього" вiд "зовнiшнього". В полi зору психологiв з'явився ряд фактiв, що суттєво розширюють традицiйнi уявлення про детермiнанти активностi людини.
Таким чином, дiяльнiсть - це процес активного ставлення людини до дiйсностi, в ходi якого вiдбувається досягнення суб'єктом поставлених ранiше цiлей, задоволення рiзноманiтних потреб i засвоювання суспiльного досвiду. У дiяльностi проявляються, а також, за Рубiнштейном, формуються i розвиваються людина i її психiка [2, с.173]. Введення категорiї дiяльностi в психологiю змiнило уявлення про психiчне як унiкальне, специфiчне явище. Аналiз дiяльностi i особливостей її впливу на психiку дозволив по-iншому пiдiйти до питання дослiдження психiчних проявiв.

1.2 Основнi види дiяльностi та їх характеристика

Розрiзняють три генетично змiнюючих один одного i спiвiснуючих протягом усього життя види дiяльностi: гру, навчання i працю. Основним видом дiяльностi людини є праця. Праця - процес створення людиною матерiальних i духовних цiнностей суспiльства. Кiнцевий результат працi - створення суспiльно значущого продукту.

Гра не створює суспiльно значущого продукту. У грi починається формування людини як суб'єкта дiяльностi, i в цьому її величезне, неминуще значення. У психiчному розвитку дитини гра виступає насамперед як засiб оволодiння свiтом дорослих. У нiй на досягнутому дитиною рiвнi психiчного розвитку вiдбувається засвоєння об'єктивного свiту дорослих. Iгрова ситуацiя включає в себе замiщення (замiсть людей - ляльки), спрощення (обiгрується, наприклад, зовнiшня сторона прийому гостей). У грi, таким чином, iмiтується дiйснiсть, що дозволяє дитинi вперше самому стати суб'єктом дiяльностi [15, с.218]. Гра органiзовується вiльно, нерегламентовано. Змiст гри, включенiсть в неї дитину, припинення гри важко регламентувати. Дитина сама переходить вiд однiєї гри до iншої.

Навчання є безпосередньою пiдготовкою особистостi до працi, розвиває її розумово, фiзично, естетично i лише на кiнцевому етапi засвоєння професiї пов'язано зi створенням матерiальних i культурних цiнностей.
Навчання i праця протiкають в обов'язкових для людини органiзацiйних формах.

Рiзнi форми органiзацiї видiв дiяльностi пов'язанi i з рiзною їх мотивацiєю. Мотивом гри є задоволення, яке дитина вiдчуває вiд самого процесу гри. Основним мотивом вчення i працi є почуття обов'язку, почуття вiдповiдальностi. Цi вищi почуття є не менш сильним стимулом дiяльностi, нiж iнтерес. Однак i в науцi, i в працi слiд викликати у людини iнтерес до самого процесу дiяльностi або до її результатами. Не менш важливо створювати звичку працювати.

Хоча види дiяльностi не iснують iзольовано, в рiзнi перiоди життя людини вони мають неоднакове значення. Для одного перiоду життя провiдною дiяльнiстю є гра, для iншого - вчення, а для третього - працю. Таким чином, можна говорити про види дiяльностi, якi є провiдними в той чи iнший перiод розвитку особистостi. До надходження дитини в школу провiдний вид дiяльностi - гра. Ведучий вид дiяльностi школяра - вчення, дорослого - праця.

Аналiзуючи гру як вид дiяльностi, слiд перш за все з'ясувати її природу. У буржуазної психологiчної лiтературi широко поширенi бiологiзаторськi теорiї гри, згiдно з якими гра дитини звiльнює вроджену бiологiчну потребу в активностi, однаково властиву як тваринам, так i людинi [21, с.274].

Науковий аналiз iгрової дiяльностi показує, що гра є вiдображенням дитиною свiту дорослих, шлях пiзнання навколишнього свiту. У перших iграх дитини чiтко виступає керiвна роль дорослих. Наслiдуючи їх, дитина починає грати самостiйно. Потiм iнiцiатива органiзацiї гри переходить до дитини. З розвитком дитини гра змiнюється. У першi два роки життя дитина опановує рухами i дiями з оточуючими предметами, що призводить до виникнення функцiональних iгор. У функцiональної грi перед дитиною розкриваються невiдомi для нього властивостi предметiв i способи дiї з ними. Так, вперше вiдкривши i закривши дверi ключем, дитина починає багаторазово повторювати цю дiю, намагаючись при кожнiй нагодi повернути ключ.

Бiльш складними є конструктивнi iгри. У них дитина щось створює: будує будинок, пече пирiжки. У конструктивних iграх дiти осмислюють призначення предметiв i їх взаємодiю [14]. Функцiональнi i конструктивнi гри ставляться до розряду манiпулятивних, у них дитина освоює навколишнiй предметний свiт, вiдтворює їх у доступних для нього формах. Вiдносини мiж людьми осмислюються в сюжетних iграх. Дитина грає в "дочки-матерi", в "магазин", беручи на себе певну роль. Сюжетно-рольовi iгри виникають в 3-4 роки. До цього вiку дiти грають поруч, але не разом. Сюжетно-рольовi iгри припускають колективнi вiдносини. Звичайно, включення дитини в колективнi гри залежить вiд умов виховання. Дiти, котрi виховуються вдома, включаються в колективнi iгри з великими труднощами, нiж дiти, якi вiдвiдують дитячий садок. У колективних сюжетних iграх, якi до 6-7 рокiв стають бiльш тривалими, дiти стежать за задумом гри, за поведiнкою товаришiв. Сюжетно-рольовi iгри вчать дiтей жити в колективi. Поступово в iгри вводяться правила, що накладають обмеження на поведiнку партнерiв.

Колективна сюжетно-рольова гра розширює коло спiлкування дитини. Вiн звикає пiдкорятися правилам, вимогам, якi до нього пред'являються в грi. Цi iгри виховують почуття колективiзму i вiдповiдальностi, повагу до товаришiв по грi, привчають дотримуватися правил i виробляють вмiння пiдкорятися їм.

Iгри за правилами широко представленi в життя школярiв i дорослих. У спортивних змаганнях, в рiшеннi кросвордiв та iнших iграх, що вимагають розумової напруги, людина переключається на iнший вид дiяльностi, удосконалює свої розумовi i фiзичнi сили, отримує емоцiйну розрядку.
Наступний вид дiяльностi, з яким людина стикається у своєму життi - вчення.
Вчення - це процес систематичного оволодiння знаннями, навичками, вмiннями, необхiдними в кiнцевому рахунку для виконання трудової дiяльностi, для виховання громадянської зрiлостi [15, с.173].

У навчальнiй дiяльностi беруть участь неодмiнно двi особи: вчитель i учень. Але це не просто передача знань вiд одного до iншого. Це перш за все процес активного оволодiння знаннями, вмiннями i навичками пiд керiвництвом вчителя. Навчання повинно бути розвиваючим. Повiдомляючи учням знання, викладач вчить їх мислити i спостерiгати, висловлювати зрозумiле в мовi. Учень оволодiває не тiльки знаннями, а й способом самостiйно мислити, здобувати знання. Добре органiзоване навчання носить виховний характер. В процесi навчання формується особистiсть учня: її спрямованiсть, вольовi риси характеру, i т. д.

У процесi шкiльного навчання формуються i змiнюються мотиви навчання: вiд випадкових, пов'язаних з особистою зацiкавленiстю, у молодшого школяра, до громадських, що випливають з почуття обов'язку у старшокласникiв. У першi роки шкiльного навчання нерiдко мотивом є не борг або iнтерес до знань, а прагнення отримати хорошу оцiнку, порадувати батькiв. У середнiй школi розвивається диференцiйований iнтерес до предметiв. У зв'язку з цим виникає допитливiсть до проблем науки, з'являється мотив придбання знань, якi вiдповiдають пiзнавальнi iнтереси пiдлiтка. Формування почуття обов'язку, совiстi як вищих регуляторiв поведiнки включає в сферу мотивiв навчання вищi моральнi почуття [4, с.23].

Навчальна дiяльнiсть в середнiй школi вимагає вiд учня бiльшої вiдповiдальностi i свiдомого ставлення до навчання. Перш за все, в зв'язку з предметним викладанням слабшає контроль вчителя за дiяльнiстю учня. Пiдвищуються вимоги до якостi розумової дiяльностi. Вiд школяра потрiбно не стiльки запам'ятовування, близьке до тексту, скiльки розумiння i переосмислення дослiджуваного матерiалу. Математика, фiзика, iсторiя та iншi предмети формують систему понять, знань, закладають основи свiтогляду.

У старших класах середньої школи формуються матерiалiстичний свiтогляд i переконання, з якими зв'язуються мотиви навчальної та трудової дiяльностi.

1.3 Потреби та мотиви як основа дiяльностi людини

Потреба - це вихiдна форма активностi живих органiзмiв. Аналiз потреб найкраще починати з їх органiчних форм. У живому органiзмi перiодично виникають певнi стани напруженостi. Вони пов'язанi з об'єктивною недостачею речовин, якi необхiднi для продовження нормальної життєдiяльностi органiзму. Першочергово це потреби в їжi, водi, киснi. Коли мова заходить про потреби, з якими народжується, то до цього списку елементарних бiологiчних потреб потрiбно додати принаймнi ще двi.
Це, по-перше, потреба в контактах iз собi подiбними, i в першу чергу з дорослими iндивiдами. Потреба в соцiальних контактах, або в спiлкуваннi, залишається однiєю з провiдних у людини. Тiльки з плином життя вона змiнює свої форми.

У першi мiсяцi i роки життя це потреба в матерi i близьких, якi доглядають за дитиною. Пiзнiше ця потреба направляється на бiльш широке коло дорослих, в тому числi вчителiв. Згодом ця картина змiнюється, оскiльки потреба, про яку йде мова, перетворюється в прагнення завоювати повагу в колективi однолiткiв. З'являється потреба в iндивiдi, якому можна довiритися, в коханiй людинi, в духовному керiвнику. Ще пiзнiше виникає прагнення знайти мiсце в життi, отримати суспiльне визнання i т. д.

Друга потреба, з якої народжується людина i яка не належить до органiчних, це потреба в зовнiшнiх враженнях, або, в широкому сенсi, пiзнавальна потреба [20, с.193].

Потреби тiсно пов'язанi iз дiяльнiстю. Тут вiдразу ж необхiдно видiлити два етапи в життi кожної потреби. Перший етап - перiод до першої зустрiчi з предметом, який задовольняє потребу; другий етап - пiсля цiєї зустрiчi [6, с.214].

На першому етапi потреба, як правило, не представлена ??суб'єкту, не "розшифрована" для нього. Вiн може вiдчувати стан якоїсь напруги, незадоволеностi, але не знати, чим цей стан викликаний. З боку ж поведiнки стан потреби в цей перiод виражається в неспокої, пошуку, переборi рiзних предметiв. В ходi пошукової дiяльностi зазвичай вiдбувається зустрiч потреби з її предметом, якою i завершується перший етап в "життя" потреби. У ходi "упiзнавання" утворюється мотив, який i визначається як предмет потреби.

Якщо подивитися на ту саму подiю з боку потреби, то можна сказати, що через цей етап потреба отримує свою конкретизацiю. У зв'язку з цим мотив визначається ще iнакше - як потреба з предметом [6, с.217].
Важливо усвiдомити, що самим актом опредмечивания потреба змiнюється, перетворюється. Вона стає вже iнший, визначеної, потребою, потребою саме в даному предметi.

Слiдом за появою мотиву рiзко змiнюється тип поведiнки. Якщо до цього моменту поведiнка була ненаправленою, пошуковою, то тепер вона набуває "вектор", або спрямованiсть. Вона спрямована на предмет або вiд нього - якщо мотив негативно валентний. Визначення мотиву як предмета потреби не треба розумiти надто буквально, уявляючи собi предмет у виглядi речi, яку можна помацати руками. "Предмет" може бути iдеальним, наприклад тiєї ж невирiшеною науковою задачею, художнiм задумом i т. п.

Рiвень дiяльностей чiтко вiддiляється вiд рiвня дiй. Справа в тому, що один i той же мотив може задовольнятися набором рiзних дiй. З iншого боку, одну й ту ж дiю можна спонукати рiзними мотивами. За своєю роллю або функцiєю не всi мотиви рiвнозначнi. Як правило, один з них головний, iншi - другоряднi. Головний мотив називається провiдним мотивом, другоряднi - мотивами-стимулами: вони не стiльки "запускають", скiльки додатково стимулюють дiяльнiсть.

Мотиви породжують дiї i призводять до утворення цiлей, а цiлi, як вiдомо, завжди усвiдомлюються. Самi ж мотиви усвiдомлюються далеко не завжди. В результатi усi мотиви можна розбити на два класи: до першого належать усвiдомлюванi мотиви, до другого - неусвiдомлюванi. Прикладами мотивiв першого класу можуть служити великi життєвi цiлi, якi спрямовують дiяльнiсть людини протягом тривалих перiодiв його життя. Iснування таких мотивiв характерно для зрiлої особистостi. Павлов у передмовi до своєї роботи "Лекцiї про роботу кори великих пiвкуль" написав, що вона є плодом його "невiдступного двадцятирiчного мислення" [3, с.214]. Вивчення законiв вищої нервової дiяльностi було провiдним мотивом його життя протягом кiлькох десяткiв рокiв, а це був усвiдомлений мотив.

До iншого класу вiдносяться неусвiдомлюванi мотиви. Цей клас значно бiльше, i до певного вiку в ньому виявляються практично всi мотиви.
Робота по усвiдомленню власних мотивiв дуже важлива, але i одночасно дуже важка. Вона вимагає не тiльки великого iнтелектуального i життєвого досвiду, а й мужностi. По сутi, це спецiальна дiяльнiсть, яка має свiй мотив - мотив самопiзнання i морального самовдосконалення. Цi мотиви проявляються в свiдомостi, але в особливiй формi. У теорiї дiяльностi емоцiї визначаються як вiдображення вiдношення результату дiяльностi до її мотиву. Якщо з точки зору мотиву дiяльнiсть проходить успiшно, виникають позитивнi емоцiї, якщо нi - негативнi. Емоцiї - дуже важливий показник i ключ до розумiння людських мотивiв, якщо останнi не усвiдомлюються.

Питання утворення нових мотивiв у процесi дiяльностi не є достатньо вивченим. Однак в теорiї дiяльностi намiчений один механiзм утворення мотивiв, який отримав назву механiзму перетворення мети в мотив. Суть цього механiзму полягає в тому, що мета, яка ранiше спонукувана до її здiйснення якимсь мотивом, з часом набуває самостiйну спонукальну силу i сама стає мотивом [4, с.27].

Також iснує внутрiшня дiяльнiсть людини. Вона оптимiзує людськi зусилля, даючи можливiсть досить швидко обирати потрiбну дiю. Вiдносно цих форм активностi теорiя дiяльностi висуває двi основнi тези.
По-перше, подiбна активнiсть - дiяльнiсть, яка має принципово ту ж будову, що i зовнiшня дiяльнiсть, i яка вiдрiзняється вiд неї тiльки формою протiкання. По-друге, внутрiшня дiяльнiсть сталася з зовнiшньої, практичної дiяльностi шляхом процесу iнтерiоризацiї. Пiд останньою розумiють перенесення вiдповiдних дiй в розумовий план [10, с.265].

Що стосується першої тези, то вона означає, що внутрiшня дiяльнiсть, як i зовнiшня, збуджується мотивами, супроводжується емоцiйними переживаннями, має свiй операцiйно-технiчний склад, тобто складається з послiдовностi дiй i реалiзуючих їх операцiй. Рiзниця тiльки в тому, що дiї проводяться не з реальними предметами, а з їх образами, а замiсть реального продукту виходить уявний результат.

Вiдносно другої тези можна додати наступне: по-перше, для успiшного вiдтворення якоїсь дiї у свiдомостi потрiбно обов'язково освоїти її в об'єктивнiй реальностi та отримати реальний результат.

При iнтерiоризацiї зовнiшня дiяльнiсть принципової будови сильно трансформується. Особливо це вiдноситься до її операцiйно-технiчної частини: окремi дiї або операцiї скорочуються, i деякi з них випадають зовсiм; весь процес протiкає набагато швидше.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДIЛУ 1

Потреба - це вихiдна форма активностi живих органiзмiв. Людина народжується з елементарними бiологiчними потребами i до них вiдразу додаються ще двi. Одна з них це потреба в контактах iз собi подiбними, i в першу чергу з дорослими iндивiдами. Друга потреба, з якої народжується людина i яка не належить до органiчних, це потреба в зовнiшнiх враженнях, або, в широкому сенсi, пiзнавальна потреба.

В кожнiй потребi видiляють два етапи. Перший етап - перiод до першої зустрiчi з предметом, який задовольняє потребу; другий етап - пiсля цiєї зустрiчi.

Мотив i визначається як предмет потреби. Мотиви породжують дiї i призводять до утворення цiлей, а цiлi, як вiдомо, завжди усвiдомлюються. Самi ж мотиви усвiдомлюються далеко не завжди. В результатi всi мотиви можна розбити на два великi класи: до першого належать усвiдомлюванi мотиви, до другого - неусвiдомлюванi.

РОЗДIЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛIДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ВИДIВ ДIЯЛЬНОСТI ПIДЛIТКА

-- Провiдна дiяльнiсть пiдлiтка

У роботах С. Л. Рубiнштейна, Н. С. Лейтеса, А. В. Петровського гiпотеза про ведучого для кожного вiку тип дiяльностi пiддалася критицi. Пiдкреслювалося, що, хоча дiяльнiсть на кожному вiковому етапi опосередковує процеси розвитку особистостi та психiки дитини, для кожного вiку не може бути вказана фiксована провiдна дiяльнiсть. Залежно вiд характеру i рiвня розвитку груп, в якi включений дитина, в якостi провiдних можуть складатися рiзнi типи дiяльностi.

Провiдна дiяльнiсть - дiяльнiсть, виконання якої визначає виникнення i формування основних психiчних новоутворень людини на даному ступенi розвитку його особистостi [9]. Л. С. Виготським були закладенi основи уявлень про ведучої дiяльностi в рамках його трактування iгрової дiяльностi як провiдної в дошкiльному вiцi. Вiдповiдно до цiєї гiпотези, провiдна дiяльнiсть - критерiй перiодизацiї психiчного розвитку, показник психологiчного вiку дитини. Характеризується тим, що в нiй виникають i диференцiюються iншi види дiяльностi, перебудовуються основнi психiчнi процеси i вiдбуваються змiни психологiчних особливостей особистостi. Змiст i форма провiдної дiяльностi залежать вiд конкретно-iсторичних умов, в яких протiкає розвиток дитини.

Спiлкування тiсно пов'язане з дiяльнiстю. Будь-яка форма спiлкування виступає як форма спiльної дiяльностi, люди завжди спiлкуються в процесi певної дiяльностi. Поєднання дiяльностi однiєї людини з дiяльнiстю iнших людей утворює спiльну дiяльнiсть. У спiльнiй дiяльностi формуються не тiльки суб'єкт-об'єктнi (людина-предмет дiяльностi), а й суб'єкт-суб'єктнi вiдносини (людина-людина). Сутнiсть спiлкування полягає у взаємодiї суб'єктiв дiяльностi.

Спiлкування може розглядатися як сторона, умова дiяльностi або як окремий вид дiяльностi. Але зв'язок спiлкування й дiяльностi полягає саме в тому, що завдяки спiлкуванню дiяльнiсть органiзується. Розбудова плану спiльної дiяльностi вимагає вiд кожної людини розумiння мети дiяльностi, засобiв реалiзацiї, розподiлу функцiй для її досягнення. Специфiка спiлкування в процесi дiяльностi полягає у створеннi можливостi органiзацiї та координацiї дiяльностi її окремих учасникiв. У спiлкуваннi вiдбувається збагачення дiяльностi, розвиваються й утворюються новi зв'язки та стосунки мiж людьми [23].

Спiлкування пiдлiткiв - це обмiн духовними цiнностями, який вiдбувається у формi дiалогу пiдлiтка як з "iншими Я", так i в процесi взаємодiї з оточуючими людьми. Цьому обмiну властивi вiковi особливостi, i вiн надає як стихiйний, так i до певної мiри цiлеспрямований вплив, що педагогiчно спрямовується, на ставлення i життєдiяльнiсть груп, колективiв i особистостi пiдлiтка.

Спiлкування це не тiльки самостiйна сфера життєдiяльностi пiдлiткiв, воно охоплює всi iншi сфери його життя. Цим визначається та сама найважливiша роль, яку спiлкування вiдiграє у процесi становлення i життєдiяльностi особистостi. Цим пояснюється i iнтерес педагогiки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистостi, його виховнi можливостi.

В основi розробленої педагогiчної класифiкацiї виховних функцiй спiлкування (вона враховує i психологiчнi класифiкацiї) лежить уявлення про те, що вони, з одного боку, продовжуються спiлкуванням як стихiйним соцiальним процесом, а з iншого вiдображають заданiсть спiлкування соцiальними умовами i певний ступiнь регулювання через педагогiчний процесс [14].

Суть спiлкування як нормативного процесу подвiйна. З одного боку, спiлкування пiдлiткiв регулюється певними нормами, з iншого - саме вмiщує цiлий спектр норм, регулюючих життєдiяльнiсть особи в суспiльствi, її поведiнка в рiзних колективах i групах, її участь в пiзнаннi, дiяльностi, грi i т.д.

Основним каналом, через який пiдлiтки пiзнають полiфонiчнiсть навколишнього свiту, є їх суспiльна практика. Визначальну роль в цьому вiдiграють норми i цiнностi суспiльства i їх реалiзацiя в суспiльному життi, але вони засвоюються кожною людиною через призму її безпосереднього оточення.

Вiдомо, що в традицiйний психологiї iснують три варiанти визначення провiдної дiяльностi у пiдлiтковому вiцi. Так, Д.Б. Ельконiн видiляв iнтимно-особистiсне спiлкування, Д.I. Фельдштейн суспiльно-корисну дiяльнiсть, В.В. Давидов суспiльно-значущу дiяльнiсть. З одного боку, у двох визначеннях присутнiй один i той же фактор "суспiльнiсть". Справдi, дiяльнiсть як висхiдна форма оволодiння новим для даного вiку змiстом, будується завжди як сумiсна, тобто певною мiрою як суспiльна. З другого - при вивченнi пiдлiткового перiоду не можна не враховувати прагнення пiдлiткiв до спiлкування з однолiтками [21].

Визнаючи високу евристичнiсть iдеї провiдної дiяльностi, яка бере свiй початок у культурно-iсторичнiй теорiї Л.С. Виготського, необхiдно вiдмiтити, що уявлення про провiдну дiяльнiсть можуть виступати лише в якостi загальних орiєнтирiв. По-перше, тому, що одна i та ж провiдна дiяльнiсть має мiсце протягом достатньо великих промiжкiв часу, в той час як практика говорить про необхiднiсть нових форм роботи з пiдлiтками в кожному наступному класi. По-друге, в достатнiй мiрi операцiйно вiдпрацьована вона лише для молодшого шкiльного вiку; що стосується пiдлiткового i юнацького вiку, то дискусiї стосовно провiдних для них дiяльностей далекi вiд завершення.

Отже, при синтезi теоретичних знань щодо того, що представляє iз себе дiяльнiсть i в чому проявляється, можна зробити висновок, що спiлкування представляє собою специфiчний вид дiяльностi, зумовлений потребою у комунiкацiї. Метою практичного дослiдження є пiдтвердження гiпотези, що основним видом дiяльностi пiдлiтка виступає спiлкування.

2.2 Проведення анкетування на базi 7-го класу загальноосвiтнього навчального закладу

Нами було проведено дослiдження на базi загальноосвiтнього навчального закладу I-III ступенiв. Основним методом дослiдження виступило анкетування. Створена анкета має анонiмний характер з метою отримання найбiльш чесних результатiв i мiстить в собi 4 вiдкритих питання з метою виявлення прiоритетної дiяльностi у пiдлiткiв.

Вiдповiдь на друге питання дає змогу зрозумiти, яка дiяльнiсть для пiдлiтка виступає обов'язковою та регламентованою.

Вiдповiдi на третє питання були спрощенi i угрупованi в такi групи:

-- "спiлкування", куди входить вiдпочинок з друзями, реальний контакт, активний вiдпочинок, тощо;

-- "соцiальнi мережi", куди входять чати, власне соцiальнi мережi та рiзнi види онлайн-комунiкацiї;

-- "комп'ютер", куди входять комп'ютернi iгри, розваги за телефоном та взаємодiя з iнформацiйними технологiями, не пов'язана з соцiальними мережами.

Четверте запитання ставиться з умовою отримання дiяльнiстного прiоритету опитуваних, що дозволить отримати їх реальне спрямування.

При проведеннi анкетування було опитано 7-й клас у розмiрi 25 учнiв, iз яких були присутнi 23. Отриманi результати наведенi у додатках.

-- Аналiз отриманих результатiв дослiдження

Згiдно iз отриманими даними, 48% респондентiв вбачають основним видом вiдпочинку використання соцiальних мереж, чатiв, тощо. По 26% вiдповiдей приходиться на вiдпочинок за комп'ютерами та телефонами. Iншi 26% припадають на власне активний вiдпочинок та реальний контакт, а отже, лише вони вiддають перевагу реальному вiдпочинку анiж вiртуальному. Це свiдчить про високий рiвень iнтеграцiї нових iнформацiйних технологiй у життя пiдлiткiв та про вiртуалiзацiю їх комунiкацiї, що є достатньо негативним показником.

Рис. 1. Домiнуючий тип вiдпочинку

Рис. 2. Спiввiдношення статi та виду вiдпочинку

Аналiзуючи отриманi результати з боку гендерного аспекту, можна побачити, що хлопцi надають бiльше значення вiдпочинку за комп'ютером. Дiвчата прiоритет ставлять на соцiальних мережах, хоча показник хлопцiв також доволi високий. Це свiдчить про те, що соцiальнi мережi користуються популярнiстю серед представникiв обох статей, хоча бiльшого прiоритету їм надають дiвчата. У той же час дiвчата майже не вбачають iнших можливих видiв вiдпочинку через iнформацiйнi технологiї, але протилежну тенденцiю можна спостерiгати у хлопцiв. Показники прiоритетiв живого спiлкування є рiвними, що свiдчить про однакову важливiсть нормального вiдпочинку як для хлопцiв, так i для дiвчат.

Висновки

Провiдна дiяльнiсть - дiяльнiсть, виконання якої визначає виникнення i формування основних психiчних новоутворень людини на даному ступенi розвитку його особистостi. Л. С. Виготським були закладенi основи уявлень про ведучої дiяльностi в рамках його трактування iгрової дiяльностi як провiдної в дошкiльному вiцi. Вiдповiдно до цiєї гiпотези, провiдна дiяльнiсть - критерiй перiодизацiї психiчного розвитку, показник психологiчного вiку дитини. Характеризується тим, що в нiй виникають i диференцiюються iншi види дiяльностi, перебудовуються основнi психiчнi процеси i вiдбуваються змiни психологiчних особливостей особистостi.

Згiдно iз отриманими результатами, пiдлiтки надають перевагу вiдпочинку, а не трудовiй дiяльностi, якою у цьому вiцi виступає навчальна. Лише три респонденти зазначили навчання як свiй приорiтет, а отже, навчальна дiяльнiсть не виступає основною дiяльнiстю пiдлiтка у цьому вiцi. Бiльш детальне дослiдження отриманих даних свiдчить про високий рiвень iнтеграцiї нових iнформацiйних технологiй у життя пiдлiткiв та про вiртуалiзацiю їх комунiкацiї, що є достатньо негативним показником.

Дiвчата прiоритет ставлять на соцiальних мережах, хоча показник хлопцiв також доволi високий. Це свiдчить про те, що соцiальнi мережi користуються популярнiстю серед представникiв обох статей, хоча бiльшого прiоритету їм надають дiвчата. У той же час дiвчата майже не вбачають iнших можливих видiв вiдпочинку через iнформацiйнi технологiї, але протилежну тенденцiю можна спостерiгати у хлопцiв. Показники прiоритетiв живого спiлкування є рiвними, що свiдчить про однакову важливiсть нормального вiдпочинку як для хлопцiв, так i для дiвчат.

Дослiдження показало, що на даний момент, сучасний пiдлiток багато уваги придiляє соцiальним мережам та вiдпочинком за комп'ютером, що свiдчить про високий рiвень iнтеграцiї новiтнiх iнформацiйних технологiй у життя. За результатами проведеного анкетування, пiдлiтки у спiлкуваннi надають перевагу соцiальним мережам, а не реальному контакту. Це показує досить тривожну тенденцiю до вiртуалiзацiї життя молодого поколiння, i свiдчить про необхiднiсть повертати пiдлiткiв до "реального життя", тобто змiнювати прiоритети їх дiяльностi.

Список використаних джерел

-- Абульханова-Славская, К. А. Деятельность и психология личности / К.А. Абульханова-Славская. - М.: Наука, 1980. - 335с.

-- Абульханова-Славская, К. А., Философско-психологическая концепция С. Л. Рубинштейна / К.А. Абульханова-Славская, А.В. Брушлинский. - М.: Наука, 1989. - 243с.

-- Асмолов, А. Г. Личность как предмет психологического исследования / А.Г. Асмолов. - М., 1984. - 304с.

-- Вербицкий, А.А. Проблема трансформации мотивов и контекстном обучении / А.А. Вербицкий, Н.А. Бакмаева // Вопросы психологии. - 2007. - N 4. - С.22-26.

-- Гальперин, П. Я. Введение в психологию / П.Я. Гальперин. - М., Наука, 1996. - 575с.

-- Гиппенрейтер Ю.Б Введение в психологию / Ю.Б. Гиппенрейтер. - М., Прогресс, 2002. - 376с.

-- Деятельностный подход в психологии: Проблемы и перспективы: Сборник научных трудов / Под ред. В. В. Давыдова, Д. А. Леонтьева. - М., 1990. - 280с.

-- Донцов, И.И. Профессиональные представления студентов психологов / И.И. Донцов, Г.М. Белокрылова // Вопросы психологии. - 2009. - N 2. - С.76-78.

-- Єрмолаєва М.В. Психологiя розвитку: Методичний посiбник для студентiв заочної та дистанцiйної форм навчання. - М.: Московський психолого-соцiальний iнститут, 2003.

-- Калошина, И.П. Структура и механизмы творческой деятельности. Нормативный подход / И.П. Калошина. - М.: Изд-во МГУ, 1983. - 168с.

-- Леонтьев, А.Н. Деятельность. Сознание. Личность /А.Н. Леонтьев. - М.: Политиздат, 1982. - 304с.

-- Леонтьев, А.Н. Индивид и личность / Психология индивидуальных различий. Тексты. / А.Н. Леонтьев. - М.: Просвещение, 1982. - 543с.

-- Ломов, Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б.Ф. Ломов. Отв. ред. Ю. Забродин. - М.: Наука, 1989. - 449с.

-- Мудрик А.В. Спiлкування як фактор виховання школярiв , М. Педагогiка, 1984

-- Петровский А. В. Проблема развития личности с позиций социальной психологии // Вопросы психологии - 1994. - N 4. - С.15-29.

-- Петровский А.В. Принцип ведущей деятельности и проблема личностно-образующих видов деятельности при переходе от детства к взрослости / Психологические условия и механизмы воспитания подростков. - М., 1983. - 238с.

-- Практическая психология в образовании /. Под редакцией И.В. Дубровиной. - М., 1997. - 324с.

-- Психологическая наука в России XX столетия: Проблемы теории и истории / Отв. ред. А.В. Брушлинский. - М.: ИП РАН, 2007. - 177с.

-- Психологические исследования творческой деятельности / Под ред. О.К. Тихомирова. - М.: Наука, 1995. - 253с.

-- Рубинштейн, С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. - СПб.: Питер, 1998. - 705с.

-- Скрипченко О. В. Вiкова та педагогiчна психологiя : Навч. посiб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднiйчук, I. С. Булах, Т. М. Зелiнська; Нац. пед. ун-т iм. М.П.Драгоманова. - К. : Просвiта, 2004. - 413 c. - укp.

-- Социальная психология личности / Отв. ред. М.И. Бобнева, Е. В. Шорохова. - М.: Наука, 2009. - 344с.

-- Трофiмов Ю. Л. Психологiя : пiдручник / Ю. Л. Трофiмов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук, М. I. Алексєєва, Т. С. Кириленко. - 6-е вид., стер. - К. : Либiдь, 2008. - 560 c. - укp.

-- Хекхаузен, X. Мотивация и деятельность / Х. Хекхаузен. Пер. с нем. Под ред. Б. М. Величковского. - М.: Педагогика, 1996. - 406с.

-- Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. / Под ред. И.В. Дубровиной. - М.: Прогесс, 1998. - 722с.

-- Шадриков, В. Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие для вузов / В.Д. Шадриков. - М.: Логос,2006. - 318с.

-- Шкуркин, В.И. Мотивы как фактор эффективности учебной деятельности студентов / В.И. Шкуркин - М.: Свиток, 1991. - 354с.

-- Юпитова, А.В. Исследование ситуации профессионального самоопределения студентов/ А.В. Юпитова, А.А. Зотова // Социс. - 1997. - N 3. - С. 65-73.

Додатки

Додаток А. Примiрник анонiмної анкети дослiдження

Ця анонiмна анкета була створена з метою отримати статистичнi данi для важливого соцiального дослiдження. Зiбранi данi не будуть розголошуватися третiм сторонам. Будь-ласка, вiдповiдай чесно на усi питання!

-- Ти хлопець чи дiвчина?

-- Яка дiяльнiсть є для тебе основною працею?

-- Як ти проводиш вiльний час?

-- Чому ти надаєш перевагу - вiдпочинку чи роботi?

Дякуємо за спiвпрацю!

Додаток Б. Вiдповiдi на запитання анкети дослiдження

Питання	Стать	Трудова дiяльнiсть	Вiдпочинок	Прiоритет
Номер анкети	Стать	Трудова дiяльнiсть	Вiдпочинок	Прiоритет
1	Ж	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
2	Ч	Допомога батькам	Спiлкування	Робота
3	Ч	Навчання	Комп'ютер	Вiдпочинок
4	Ч	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
5	Ж	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
6	Ж	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
7	Ч	Навчання	Спiлкування	Вiдпочинок
8	Ч	Навчання	Комп'ютер	Вiдпочинок
9	Ч	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
10	Ж	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
11	Ж	Навчання	Спiлкування	Вiдпочинок
12	Ч	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
13	Ж	Навчання	Комп'ютер	Вiдпочинок
14	Ч	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
15	Ч	Навчання	Комп'ютер	Вiдпочинок
16	Ж	Навчання	Соцмережi	Робота
17	Ч	Навчання	Комп'ютер	Вiдпочинок
18	Ж	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
19	Ж	Навчання	Спiлкування	Вiдпочинок
20	Ч	Навчання	Комп'ютер	Вiдпочинок
21	Ж	Навчання	Спiлкування	Робота
22	Ч	Навчання	Соцмережi	Вiдпочинок
23	Ч	Навчання	Спiлкування	Вiдпочинок

Додаток В. Дiаграми результатiв дослiдження.

Рис. 1. Домiнуючий тип вiдпочинку

0x01 graphic

Рис. 2. Спiввiдношення статi та виду вiдпочинку

Оставить комментарий © Copyright Черкашина Катя (katherinecherkashina@ukr.net) Размещен: 15/04/2016, изменен: 23/06/2016. 59k. Статистика. Статья: Публицистика Иллюстрации/приложения: 4 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Курсова робота з психологiї

Черкашина Катя Основнi Види Дiяльностi Пiдлiтка

Черкашина Катя
Основнi Види Дiяльностi Пiдлiтка