Аннотация: Повний текст твору можна прочитати у моїй книжцi "На кучерявих берегах Бугу": https://andronum.com/product/edelweiss-anna-na-kucheryavih-beregah-bugu/
Цiєї ночi Гаврило очей не зiмкнув. Не мiг, бiдолаха, дочекатися ранку. Перевертався з боку на бiк, зiтхав, дивлячись iз заздрiстю на дружину Любку, яка солодко спала пiд боком, пiдходив до вiкна в надiї на скорий свiтанок. Навiть хотiв заграти на скрипцi, аби час швидше минув, але в останнiй момент вiдсмикнув руку вiд iнструмента. Якби торкнувся смичком струн посеред глупої ночi, дружина сказала б, що геть здурiв на схилi лiт. А вiн i справдi одурiв, сп"янiв од пахощiв весни. З ним таке вiдбувається щороку. Взимку його поорана життям душа спить, неначе ведмiдь у барлогу. Та тiльки-но провесiнь на порiг, Гавриловi не до сну. Вiн - художник. А душа маестро потребує регулярного допiнгу натхненням.
Нудиться Гаврило в лiжку, чекає перших пiвнiв, а вони, паршивцi, не спiвають. Та раптом: "Ку-ка-рi-ку-у-у-у!".
- Ну, нарештi... - маестро полегшено зiтхнув, закинувши руки за голову, i випростався на весь зрiст. Ще трохи i - вперед! Вдоволено шкрябає бороду...
Годинник на столi вiдраховує час, поблискуючи в темрявi секундною стрiлкою. Вже й другi пiвнi проспiвали, згодом - третi. А ось i свiтанок починає крадькома зазирати крiзь щiлину фiранок. Скоро шоста. Гаврило вiдiрвав погляд вiд стелi i запитально подивився на вiкно.
