Аннотация: Повний текст твору можна прочитати у моїй книжцi "На кучерявих берегах Бугу": https://andronum.com/product/edelweiss-anna-na-kucheryavih-beregah-bugu/
Над саваною знову нiсся страшний, розпачливий рик, вiд якого аж моторошно ставало на душi. То ридала молода левиця Сiмба.
Тиждень тому в савану вдерлися жорстокi, бездушнi iстоти, якi ходять на двох ногах i їздять на чотирьох колеса, зчинили стрiлянину i галас, вiд чого звiрi тiкали в рiзнi боки, ховаючись, хто де може. Цi iстоти, що звуться людьми, вбили лева i забрали двох левенят. Батько-лев, як мiг, захищав, сiмейство, прикриваючи собою молоду матiр з дитинчатами. Але люди виявилися хитрiшими. В руках одного з них якась довга палиця блимнула спалахом вогню, i лев вiдчув у мiцних грудях нестерпний бiль. За хвилину його тваринна душа вже пiднiмалася над землею, навiки прощаючись iз милою Сiмбою.
Небезпечне коло звужувалося, а в центрi нього була левиця. Злi люди з карабiнами напоготовi мовчки дивилися дикiй тваринi в очi i чекали моменту, коли можна буде в неї запустити не один грам свинцю. У цю мить перед Сiмбою промайнуло все її недовге життя i жахлива картина загибелi лева, який лишив по собi пам"ять у цих двох малих i беззахисних левенятах, що вiд страху зараз пищали й безпомiчно тулилися до матерi, благаючи захистити їх вiд тих страховиськ... Нi, вона не вiддасть їм своїх дитинчат! Молода левиця зiбрала останнi сили, її очi загорiлися страшним вогнем ненавистi до пришельцiв, люто заричала i кинулася вперед. Мить довгого стрибку над землею - i гострi зуби й пазурi вп"ялися в людське тiло. Сiмба шматувала того, хто вбив її лева i хотiв вiдiбрати малюкiв. Iншi ж браконьєри, побачивши, що сталося, кинулися врозтiч, рятуючись вiд неминучої смертi, але один iз них встиг схопити левенят i побiг з ними до машини. Зляканi малюки пручалися, намагаючись вирватися з полону ще незнаного їм чудовиська, але все було марно. Двi жилавi руки мiцно тримали їх, а потiм кинули у багажник, де було темно, лячно й неприємно пахло порохом.
Коли Сiмба скiнчила помсту, позашляховик уже вiддалився на значну вiдстань. Левиця не побачила поблизу дитинчат i все зрозумiла. Вона страшно заричала i кинулася вслiд за машиною. Сiмба бiгла, вибиваючись iз останнiх сил, страшно дихала i не бачила перед собою нiчого, крiм багажника з левенятами. Проте сили були нерiвними, а вiдстань надто великою. За кiлька хвилин машина перетворилася в малу цятку на лiнiї горизонту, а левиця безсило впала у зелених соковитих травах i майже непритомна пролежала так аж до вечора.
