звiдси не вийти нiкуди бо вiдстань для пострiлу надто коротка вiйна пiсля миру навпомацки тiло сво"
шукати помiж схожих нас вiдрахували з усiх вишiв iсторичної правди вигартували в попiлi сенсiв вiзьми це серце як доказ життя не мина" ось так
звiдси не вийти нiкуди бо дiти малюють осiннi плоди на бiлених стiнах осяйнi простирадла думок надбудова та базис сюди ось i влучить снаряд свiтла променi теплi немов ще весна так було
звiдси не вийти бо свiт намальований кров'ю та плоттю тiней вiйна закнiчиться колись i куди ти потiм
миру не iсну" що це таке це мальви ось цю пiгулку вигодувала вовчиця отруйне тло тут буде iнше мiсто
щасливi люди будуть виходити з будинкiв на холстинi рахувати скiльки нас ще залишилося
це майже кохання до всього що зникнути ма" до всього що тiльки на день мов метелик душi
звiдси не вийти нiкуди свiт спiймав роздивля"ться пiд мiкроскопом куди цю голку вштрикнути щоб цiкавiше було щоб у розчинi борсатись тiло пливе за водою душа цi малюнки збира" бо мала вона що залишити мир це вiйна iз собою бо навпiл розрiзали нас
ми не впiзна"мо бiльше це мiсто i в очi твої не дивитись це дзеркало бреше що ти iснувала що там за фiранкою свiт теплий жовтень весни
що пульсу" пiд шкiрою що це як доторк як кров iз серця що ма" бути живим ще iнакше куди ти тепер пiсля миру
я ще навчусь малювати щоб справдилось все
***
буремнi дев'яностi вiзьми свiй келишок та пий цикуту