"Агов, юнак! Вставай й мерщiй до бою!
Ти - нова цегла в цитаделi забуття.
Хапай сокиру й щит, хоч вiн тебе й не захистить,
Мiльйони душ зараз плiч-о-плiч йдуть з тобою
Сьогоднi пролуна твiй роковий вар-марш,
Гордись, бо ти вмираєш за iдею ще живу.
Я твою вiру мов ворожий прапор вмить зiрву.
Ти - тiнь вiйни без права слова,
Ми ж кров твою й твоїх братiв п'ємо iз чаш.
Вмирай де сказано й не задавай дурних питань,
Ти знаєш, що б'ємося ми за свiтле майбуття.
Менi байдуже твоє марно прожите життя,
Ти пiшка в полi, тож тут нiяк не оминеш страждань"
Пiд гуркiт требушетiв злiг величний форт Арзуф,
А з ним й прохромленi мечами хрестоносцi,
Пiд шматтям цитаделi юнi зброєносцi
I мужнiй полководець в муках потонув.