Цивiльне право як галузь приватного права - це сукупнiсть цивiльно-правових норм, закрiплених у Цивiльному кодексi Украни, законодавчих та iнших нормативно-правових актах, якi регулюють майновi вiдносини товарно-грошового характеру, а також особистi немайновi вiдносини (як пов"язанi, так i не пов"язанi з майновими вiдносинами) за участю суб"гктiв (фiзичних i юридичних осiб, держави, територiальних громад), якi мають самостiйний органiзацiйно-майновий статус, дiють вiльно i на власний розсуд здiйснюють сво права, вступають у правовiдносини, а також несуть цивiльно-правову вiдповiдальнiсть за винну протиправну поведiнку перед потерпiлим (боржником) за допущене порушення. Цивiльне право як самостiйна галузь права регулюг певну частину суспiльних вiдносин, яка у свой сукупностi становить предмет цивiльного права. Предмет цивiльного права становлять цивiльно-правовi вiдносини, а саме: 1) Майновi вiдносини, якi мають товарно-грошовий, вартiсний характер. 2) Майновi вiдносини у сферi товарообiгу - вiдображають i забезпечують рух матерiальних благ у суспiльствi, зокрема перехiд матерiальних благ вiд одних осiб до iнших, х використання, споживання. 3) Особистi немайновi вiдносини, що тiсно пов"язанi з особою суб"гкта: а) немайновi вiдносини, об"гктом яких г особистi права на нематерiальнi блага i якi можуть породжувати можливiсть одержання грошово винагороди чи iншого матерiального блага (права авторства на твори науки, лiтератури, мистецтва, винаходiв, промисловi зразки, права на товарнi знаки, фiрмовi найменування та на iншi результати iнтелектуально дiяльностi); б) особистi немайновi вiдносини, об"гктом яких г особистi права на нематерiальнi блага, якi не здатнi самi по собi породжувати у його носiях право на грошову винагороду чи iнше матерiальне благо (право на дiлову репутацiю, на iм"я, право на життя i здоров"я, на особисту i сiмейну тагмницю, недоторканнiсть приватного життя). Метод цивiльного права - це сукупнiсть способiв та заходiв, що впливають на формування поведiнки суб´гктiв вiдносин. Метод цивiльно-правового регулювання визначаг яким чином регулю?ються вiдповiднi суспiльнi вiдносини. Цивiльно-правовий метод характеризугться, передусiм, юридичною рiвнiстю сторiн, автономiгю х волi та майновою самостiйнiстю; диспозитивнiстю (правом сторiн самостiйно визначати характер свох вiдносин у межах чинного законо?давства); особливим способом вирiшення спорiв мiж учасника?ми цивiльних правовiдносин; наявнiстю майново вiдповiдаль?ностi сторiн. В методах окрiм диспозитивного (вiльний вибiр поведiнки), видiляють також iмперативний (заборона, зобов"язання, примус).
2. Функцi та принципи Цивiльного права.
Функцi цивiльного права - це вiдповiднi напрями впливу цивiльно-правових норм на врегульованi ними майновi та особистi немайновi вiдносини, спрямованi на досягнення поставлених перед даною галуззю права цiлей i завдань. Цивiльному праву притаманнi такi функцi: регулятивна; охоронна; превентивна (виховна, попереджувально-виховна); компенсацiйна. Принципи цивiльного права становлять основоположнi iде, втiленi чи закладенi в законi, вiдповiдно до якого здiйснюгться правове регулювання цивiльно-правових вiдносин та забезпечугться реалiзацiя покладених на цивiльне право функцiй. У ст. 3 ЦК У передбаченi загальнi принципи (засади) цивiльного законодавства: 1) неприпустимiсть свавiльного втручання у сферу особистого життя людини; Змiст цього принципу цивiльного права становить суб'гктивне право людини на особисте життя, якому кореспондуг обов'язок будь-яких iнших осiб не допускати його порушення, тобто х невтручання в особисте життя людини. Зокрема, з цього принципу випливаг, що органи державно влади i мiсцевого самоврядування та будь-якi iншi особи не мають втручатися в приватнi справи суб'гктiв цивiльного права, якщо вони здiйснюють свою дiяльнiсть у вiдповiдностi з вимогами законодавства. 2) неприпустимiсть позбавлення права власностi, крiм випадкiв, встановлених Конституцiгю Украни та законом; Цей принцип означаг неприпустимiсть позбавлення права власностi, крiм випадкiв, встановлених законом. Згiдно з цим принципом норми цивiльного права забезпечують власникам можливiсть стабiльного (сталого) здiйснення власницьких повноважень. 3) свобода договору; 4) свобода пiдпригмницько дiяльностi, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивiльного права та iнтересу; 6) справедливiсть, добросовiснiсть та розумнiсть. Загалом змiст цього принципу (справедливостi, добросовiсностi i розумностi) полягаг в тому, що тексти законiв, правочинiв та х застосування суб'гктами цивiльних правовiдносин мають бути належними i справедливими та вiдповiдати загальновизнаним нормам обороту.
3. Визначення та система Цивiльного права.
Цивiльне право, як i iншi галузi права, маг свою систему. Структуризацiя цивiльно-правових елементiв здiйснюгться на основi вироблених наукою i практикою загальних пiдходiв. Iснують такi системи побудови цивiльного права. Iнституцiйна система - передбачаг розподiл правових норм за окремими iнститутами. Пiд цивiльно-правовим iнститутом розумiють групу цивiльно-правових норм, що регулюють одно?рiднi суспiльнi вiдносини (найму, купiвлi-продажу, спадкуван?ня тощо). Пандектна система - передбачаг видiлення загально частини цивiльного права i вiдокремлення речового права вiд зобов´язального. Пандектна система вiдображаг статику речово?го i динамiку зобов´язального права - основних майнових прав, що виникають у суспiльствi. Цивiльне право Украни будугться за Пандектною систе?мою. Взагалi система цивiльного права Украни може бути представлена у такому порядку: Загальна частина цивiльного права - норми про основнi положення (цивiльнi вiдносини, пiдстави виникнення цивiльних прав та обов"язкiв, захист цивiльних прав); суб"гкти i об"гкти цивiльних прав; правочини; представництво i довiренiсть; позовну давнiсть. Особлива частина цивiльного права - норми про особистi немайновi права; речове право; iнтелектуальну власнiсть; зобов"язальне право (договiрнi та позадоговiрнi зобов"язання); спадкове право. Систему цивiльного права слiд вiдрiзняти вiд систематизацi цивiльно-правових норм, формами яко г кодифiкацiя та iнкор?порацiя.
4. Цивiльне право, як наука.
Цивiльне право як науку ще називають цивiлiстикою, що означаг систему знань, положень та висновкiв про цивiльно-правовi явища.
Предметом г чинне законодавство, практика його застосування, iсторiя розвитку, досвiд цивiльно-правового розвитку в зарубiжних кранах. Також цивiлiстика вивчаг також поняття цивiльного права, його мiсце в правовiй системi, його походження та закономiрностi розвитку, систему та змiст цивiльно-правових норм, iнститутiв та пiдгалузей, х роль у правовому оформленнi життя суспiльства та ефективнiсть х застосування. Змiст цивiлiстично науки становить сукупнiсть знань про цивiльно-правовi явища. Цивiлiстичнi знання самi по собi не надiленi загальнообов'язковiстю, проте г пiд-рунтям для правотворчо дiяльностi. Тобто, наука цивiльного права - це систематизована сукупнiсть знань про цивiльно-правове регулювання суспiльних вiдносин, властивостi та закономiрностi його функцiонування та розвитку, способи досягнення його ефективностi, засоби отримання нових знань, необхiдних для подальшого вдосконалення цивiльного права. Цивiлiстика маг сво методи наукового дослiдження: загальнонауковi методи - дедукцiя, iндукцiя, аналiз, синтез, абстрагування, узагальнення тощо; i спецiальнi: 1) метод порiвняльного правознавства, дозволяг визначити унiверсальнi та специфiчнi закономiрностi розвитку цивiльно-правових явищ; 2) метод комплексного аналiзу - грунтугться на одночасному використаннi для вирiшення конкретного завдання наукового iнструментарiю, що використовугться декiлькома рiзними науками, 3) метод системного аналiзу - -рунтугться на розглядi конкретного явища як певно системи. 4) метод конкретних соцiологiчних дослiджень - полягаг у використаннi аналiзу статистичних даних. 5) iсторичний метод - -рунтугться на вивченнi iсторi становлення та розвитку того чи iншого правового iнституту, поняття, категорi тощо. Цивiльне право як наука iснуг у взагмозв'язку з iншими науками. Серед яких провiдне мiсце посiдаг теорiя держави i права. Досить тiсно цивiлiстика пов'язана також i з наукою конституцiйного, адмiнiстративного, фiнансового, земельного та цивiльно-процесуального права, оскiльки предмети цих наук г дотичними зi сферою цивiльно-правового регулювання. Окрiм юридичних наук, цивiлiстика перебуваг у тiсному взагмозв'язку i з iншими суспiльними науками, наприклад, фiлософiгю, полiтологiгю, соцiологiгю, iсторiгю тощо. Особливий зв'язок iснуг мiж цивiльним правом та економiчною наукою. Цивiлiстична наука в Укранi в свогму iсторичному розвитку пройшла низку етапiв, в окремi перiоди була доволi тiсно пов'язана з цивiлiстичною наукою iнших кран, зокрема, Росi.
5. Загальнi положення Цивiльного законодавства.
Однiгю з галузей права Украни г цивiльне право, яке нале?жить до приватного. Цивiльне право - це сукупнiсть правових норм, що регулюють особистi немайновi та майновi вiдносини. Цивiльне право не потрiбно плутати з цивiльним законодавством. Цивiльне законодавство - це система нормативних актiв, у яких мiстяться цивiльно-правовi норми, що регулюють немайновi та майновi вiдносини (власностi i товарообiгу), вiдносини, що складаються у сферi iнтелектуально дiяльностi, а також вiдносини щодо охорони i захисту цих особистих немайнових та майнових благ. Суб´гктами цивiльного права г фiзичнi особи; юридичнi особи, iнколи держава та територiаль?нi чи регiональнi громади. Обгкти ЦП - будь-якi речi та майно, якi вiльно обертаються в цивiльному обiгу, якi не забороненi законом. Предметом ЦП г суспiльнi вiдносини, майновi та не майновi. Принципи ЦП - свобода договору; свобода пiдпригмництва; неприпустимiсть втручання в особисте життя фiзично особи; - недопустимiсть позбавлення права власностi фiзично особи; - судовий захист порушеного цивiльного права. Функцi ЦП - регулятивна, охоронна, попереджувально-виховна; попереджувально-стимулююча. Методи ЦП - диспозитивний (вiльний вибiр поведiнки); - iмперативний (заборона, зобов"язання, примус). Цивiльне право Украни будугться за Пандектною систе?мою. Що передбачаг видiлення загально частини цивiльного права i вiдокремлення речового права вiд зобов´язального. Змiст Цивiльного кодексу Украни утворюють шiсть книг ("Загальнi положення ', "Особистi немайновi права фiзичних осiб", "Право власностi та iншi речовi права", "Право iнтелектуально власностi", "Зобов'язальне право", "Спадкове право"), до складу яких входить 1308 статей. "Загальнi положення" складаються з п'яти роздiлiв i 19 глав(ст. 1-268). Це роздiли про основнi положення, особи (фiзичнi особи, юридичнi особи, пiдпригмницькi товариства, участь держави. Автономно Республiки Крим, територiальних громад у цивiльних вiдносинах), об'гкти цивiльних прав, правочини, представництво, строки та термiни, позовну давнiсть. Отже, в "Загальних положеннях" зосередженi всi елементи цивiльно-правових вiдносин: суб'гкти, об'гкти, змiст. Джерелами ЦП г - КонстУкр; ЦивКодекс; Земельний Код; Повiтряний Код; Торг-Мореп.Кодекс; Закони Укр.; укази Президента; постанови КабМiну, та iнше.
6. Дiя норм Цивiльного законодавства.
Розглядаючи питання про дiю цивiльного законодавства, слiд зупинитися на дi законодавства у часi, просторi та за колом осiб. Вирiшити питання про дiю цивiльного законодавства у часi - це означаг встановити момент вступу його в дiю i момент припинення його дi. Вiдповiдно до ст. 94 Конституцi Украни закон набираг чиностi через десять днiв з дня його офiцiйного оприлюднення, якщо iнше не передбачено самим законом, але не ранiше дня його опублiкування. Нормативно-правовi акти Верховно Ради Украни i Президента Украни набирають чинностi через десять днiв з дня х офiцiйного оприлюднення, якщо iнше не передбачено самими актами, але не ранiше дня х опублiкування в офiцiйному друкованому виданнi. Нормативно-правовi акти Кабiнету Мiнiстрiв Украни набирають чинностi з моменту х прийняття, якщо бiльш пiзнiй строк набрання ними чинностi не передбачено в цих актах. Акти Кабiнету Мiнiстрiв Украни, якi визначають права i обов'язки громадян, набирають чинностi не ранiше дня х опублiкування в офiцiйних друкованих виданнях. Офiцiйними друкованими виданнями згiдно з Указом Президента Украни вiд 10 червня 1997 р. г: "Офiцiйний вiсник Украни", "Вiдомостi Верховно Ради Украни", газета "Урядовий кур'гр". Закони та iншi нормативно-правовi акти, що визначають права i обов'язки громадян, не доведенi до вiдома населення у порядку, встановленому законом згiдно зi ст. 57 Конституцi Украни, г нечинними. За загальним правилом закони та iншi нормативно-правовi акти дiють на майбутнг i не мають зворотно дi в часi. З цього правила г винятки. Стаття 58 Конституцi мiстить правило про те, що закони та iншi нормативно-правовi акти мають зворотну дiю в часi у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи. Припинення дi законiв та iнших нормативно-правових актiв настаг у випадках, коли спливаг строк, на який вони приймалися, при прямому скасуваннi х дi, а також у випадках прийняття нового закону або iншого нормативно-правового акта, якi по-iншому регулюють тi ж самi вiдносини. Стосовно дi норм цивiльного законодавства у просторi та за колом осiб, то дiя норм цивiльного законодавства Украни поширюгться на всiх осiб, що перебувають на територi. До цих осiб належать громадяни Украни, укранськi юридичнi особи, держава Украна, територiальнi громади. Дiя цивiльного законодавства поширюгться також на iноземних громадян, осiб без громадянства, на iноземнi юридичнi особи, якщо iнше не передбачено законами Украни. Але залежно вiд виду та характеру зазначених актiв вони можуть поширюватись не на всю територiю Украни, а на певну частину, а так само не на усiх осiб, а тiльки певне коло осiб. Якщо дiя цивiльно-правового нормативного акта поширюгться на певну територiю Украни, то зазначений нормативний акт дiг тiльки щодо тих осiб, якi перебувають на данiй територi. Iнодi в самому нормативному актi передбачено або випливаг з його змiсту, що вiн застосовугться лише до певно групи суб'гктiв. До таких законiв можна вiднести, наприклад, Закон Украни "Про захист прав споживачiв"
7. Спiввiдношення галузевого i комплексного законодавства та застосування його за аналогiгю.
Спiввiдношення галузевого i комплексного. Цивiльне законодавство за свом змiстом г галуззю законодавства. Воно мiстить норми цивiльного права. Одним з показникiв галузi законодавства слiд вважати наявнiсть зведеного нормативного акта, який охоплюг переважну бiльшiсть iнститутiв дано галузi. Для цивiльного законодавства таким зведеним нормативним актом г Цивiльний кодекс. Проте у практицi немаг "чистих" галузей законодавства, тобто таких, якi б мiстили норми виключно однiг галузi. Нормативнi акти вiдображають функцiональнi зв'язки мiж нормами рiзних галузей права, а тому галузь цивiльного законодавства, яка вiдповiдаг галузi цивiльного права, складагться не лише з цивiльно-правових актiв, а й охоплюг нормативнi матерiали з цивiльного права, що мiстяться у нормативних актах iнших галузей права. Так, у Законi "Про пiдпригмства в Укранi" вiд 27 березня 1991 p. вiдповiднi статтi передбачають цивiльно-правовi норми поряд з iншими статтями, якi мiстять норми трудового, фiнансового та адмiнiстративного права. З iншого боку, в цивiльно-правових актах мiстяться норми iнших галузей права. Отже, в системi сучасного законодавства г нормативнi акти, якi мiстять норми рiзних галузей права. Вони належать до комплексних нормативних актiв. Сукупнiсть комплексних нормативних актiв становить комплексне законодавство. Наявнiсть галузевих i комплексних нормативних актiв необхiдно враховувати у практичнiй дiяльностi з застосування норм права. Не менш важливо враховувати цю обставину в роботi з удосконалення чинного законодавства, бо в цьому разi досить чiтко вимальовуються шляхи можливо консолiдацi норм, згрупування х у самостiйнi рубрики, скорочення множинностi й усунення суперечностей. Застосування законодавства за аналогiгю Цивiльному законодавству, на вiдмiну вiд кримiнального, вiдомий iнститут аналогi. Цивiльнi правовiдносини виникають також з дiй, зокрема угод громадян i органiзацiй, хоч i не передбачених законом, але таких, що вiдповiдають (не суперечать) загальним засадам i змiсту цивiльного законодавства. Отже, в таких випадках керуються не конкретною нормою цивiльного законодавства, а лише загальними засадами, змiстом цивiльного законодавства. Такий засiб заповнення прогалин закону називагться аналогiгю права. Поряд з цим застосовугться i аналогiя закону - поширення на вiдносини, якi безпосередньо не врегульованi в законi, правових норм, що регламентують подiбнi вiдносини. береження iнституту аналогi у цивiльному правi, на вiдмiну вiд кримiнального права, в якому аналогiю скасовано, пояснюгться так: кримiнальне право маг справу з протиправними, злочинними дiями. З метою змiцнення законностi воно виходить з принципу: поведiнка, що не квалiфiкугться за кримiнальним законом як злочинна, не може бути пiдставою для застосування покарання. Цивiльне ж законодавство, навпаки, в переважнiй бiльшостi регулюг правомiрну, суспiльне корисну дiяльнiсть громадян та органiзацiй. При цьому важливо передбачити всi можливi випадки вчинення правомiрних дiй. До того ж обмеження правомiрно дiяльностi суворими межами закону призвело б до сковування розумно господарсько iнiцiативи учасникiв цивiльного обороту, що негативно позначилося б на розвитку майнових вiдносин, якi виникають з метою задоволення матерiальних i духовних потреб громадян та органiзацiй. В умовах радикально економiчно реформи законодавець заохочуг дiлову заповзятливiсть в економiчнiй, комерцiйнiй дiяльностi. Аналогiя права i закону в цивiльному правi знаходить нове обгрунтування в принципi: дозволено все, що не заборонено законом.
8. Поняття та пiдстави виникнення Цивiльних прав та обов"язкiв.
Цивiльнi права та обов'язки виникають iз дiй осiб, що передбаченi актами цивiльного законодавства, а також iз дiй осiб, що не передбаченi цими актами, але за аналогiгю породжують цивiльнi права та обов'язки. Тобто пiдставою цивiльних правовiдносин г юридичнi факти. До таких юридичних фактiв вiднесенi договори та iншi правочини, створення лiтературних, ху?дожнiх творiв, винаходiв та iнших результатiв iнтелектуально, творчо дiяльностi, завдання майново (матерiально) та морально шкоди iншiй особi тощо. Перелiк юридичних фактiв-пiдстав виникнення цивiльних прав та обо?в'язкiв, що мiститься в ст. 11 ЦП Укр, не г вичерпним, а вiдтак цивiльнi права та обов'язки можуть виникати в учасникiв цивiльних вiдносин у тому числi i на пiдставi юри?дичних фактiв, не передбачених цiгю статтею.
Юридичнi факти подiляють на факти дi та факти подi. Юридичнi факти-дi - такi юридичнi факти, якi породжують, змiнюють чи припиняють цивiльнi правовiдносини внаслiдок вольових дiянь фiзичних та юридичних осiб. За легiтимнiстю юридичнi факти-дi подiляють на правомiрнi та неправомiрнi. Юридичнi факти-подi - такi юридичнi факти, якi породжують, змiнюють чи припиняють цивiльнi правовiдносини, незалежно вiд волi фiзичних чи юридичних осiб. Основною пiдставою виникнення цивiльних прав та обов'язкiв г договiр, який слiд розумiти як погоджену дiю двох або бiльше сторiн. Договори у цивiль?ному правi г найбiльш поширеним юридичним фактом, з якого виникають пра?ва та обов'язки учасникiв правовiдносин. Поряд iз договором цивiльнi права та обов'язки виникають також iз одно?стороннiх правочинiв, до яких слiд вiднести передусiм заповiт, видачу довiре?ностi тощо. У чинному ЦК також йдеться про створення лiте?ратурних, художнiх творiв, винаходiв та iнших результатiв iнтелектуально, твор?чо дiяльностi в якостi пiдстави виникнення цивiльних прав та обов'язкiв. Цивiльнi права та обов'язки можуть виникнути через заподiяння майново (матерiально) та морально шкоди iншiй особi. Цивiльнi права та обов'язки можуть також виникати безпосередньо з актiв цивiльного законодавства, з актiв органiв державно влади, органiв влади Автономно Республiки Крим або органiв мiсцевого самоврядування. Крiм того пiдставою виникнення прав та обов'язкiв учасникiв цивiльних вiдносин г рiшення суду. Також пiдставою виникнення цивiльних прав та обов"язкiв може бути настання або ненастання певно подi. Прикладами такого юридичного факту-подi, з якою закон або договiр пов"язують виникнення цивiльних прав i обов"язкiв, можуть виступати: факт хвороби або смертi фiзично особи, якщо укладено договiр про особисте страхування (виникнення зобов"язання страховика по сплатi страхово виплати у разi настання страхового випадку); факт виграшу учасником гри або парi (виникнення обов"язку органiзатора гри або iншого учасника виконати певне зобов"язання на користь переможця) тощо.
9. Здiйснення Цивiльних прав.
Суб"гкти цивiльного права здiйснюють та реалiзують сво права вiльно, на свiй розсуд (принцип диспозитивностi). Так, зокрема, учасники цивiльних вiдносин самостiйно приймають рiшення щодо встановлення договiрних вiдносин та х умов,щодо обрання того чи iншого способу захисту порушених цивiльних прав та охоронюваних законом iнтересiв тощо. Метою здiйснення цивiльного права виступаг задоволення певних потреб носiя цього права. Принципи здiйснення - це закрiпленi в нормах цивiльного права загальнi положення, якi встановлюють основнi вимоги до поведiнки суб'гкта при здiйсненнi ним свох цивiльних прав. Принципами здiйснення цивiльних прав г: 1) принцип автономi волi; (вiльно, на власний розсуд, задля задоволення свог мети та iнтересiв.) 2) принцип законностi; (здiйснювати свог право лише вiдповiдно до норм права) 3) принцип розумностi та добросовiсностi. (здiйснюючи сво цивiльнi права, особа повинна дiяти розумно та добросовiсно не лише щодо себе, а й щодо iнших суб'гктiв правовiдносин.) Нездiйснення особою свох цивiльних прав не г пiдставою для х припинення, крiм випадкiв, встановлених законом. Наприклад, нездiйснення особою свох повноважень власника щодо певно речi (права володiти, користуватися розпоряджатися нею) без намiру вiдмови вiд права власностi на не не г пiдставою для припинення права власностi тако особи на зазначену рiч. Особа може вiдмовитися вiд свого конкретного майнового права, наприклад вiд отримання авторського гонорару за певним договором. Вiдмова вiд права власностi на транспортнi засоби, тварин,нерухомi речi здiйснюгться у порядку, встановленому актами цивiльного законодавства. Зокрема, у разi вiдмови вiд права власностi на майно, права на яке пiдлягають державнiй регстрацi, право власностi на нього припинягться з мо?менту внесення за заявою власника вiдповiдного запису до державного регстру. Особа вправi передати свог майнове право iншiй особi. Пiдставою передачi майна та, вiдповiдно, переходу прав на це майно буде у такому випадку вiдплатний або безвiдплатний договiр - договiр купiвлi-продажу, оренди, комерцiйно концесi тощо. Межi здiйснення цивiльних прав - законодавчо дозволенi конкретнi способи поведiнки, якими особа в змозi набути для себе тi можливостi, якi становлять змiст цивiльного права. Загальними межами здiйснення цивiльних прав г: 1) утримання вiд дiй, якi могли б порушити права iнших осiб; 2) утримання вiд дiй, якi могли б заподiяти шкоду довкiллю та культурнiй спадщинi; 3) заборона дiй особи, що вчиняються з намiром завдати шкоди iншiй особi, а також зловживання правом в iнших формах; 4) дотримання моральних засад суспiльства; 5) заборона використання цивiльних прав iз метою неправомiрного обмеження конкуренцi, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовiсна конкуренцiя. Цивiльнi права можуть здiйснюватися як безпосередньо особою, так i представником. Представництво - правовiдносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або маг право вчинити правочин вiд iменi iншо сторони, яку вона представляг. Представництво можливо за юридичних (неповна дiгздатнiсть, обмежена дiгздатнiсть, недiгздатнiсть) та/або за фактичних причин (хвороба, юридична неграмотнiсть, небажання особисто здiйснювати право чи виконувати обов'язок).
10. Виконання Цивiльних обов"язкiв.
Виконання цивiльних обов'язкiв - це дотримання зобов'язаною особою поведiнки на користь уповноважено особи. Обов'язковою умовою виконання обов'язкiв г, насамперед, необхiдний обсяг дiгздатностi, тобто здатностi своми дiями створювати для себе цивiльнi обов'язки, самостiйно х виконувати та нести вiдповiдальнiсть у разi х невиконання. Виконання обов'язкiв може вiдбуватись у пасивнiй (утримання вiд певних дiй) та активнiй (вчинення певних дiй) формi. Способи виконання цивiльних обов'язкiв подiляють на добровiльний та примусовий. Добровiльний спосiб виконання обов'язку маг мiсце, якщо особа виконуг покладене на не зобов'язання чи утримугться вiд його виконання за власною волею. Примусовий спосiб виконання маг мiсце, коли виконання зобов'язання чи утримання особи вiд його виконання здiйснюгться на пiдставi актiв правоохоронних органiв незалежно вiд волi зобов'язаного суб'гкта чи взагалi без його участi. Але при цьому особа не може бути примушена до дiй, вчинення яких не г обов'язковим для не. Виконання обов'язкiв може бути покладено як на самого зобов'язаного суб'гкта, так i на кiлькох iз них (у дольовому, солiдарному чи субсидiарному порядку), а iнодi навiть i на iнших осiб. Основними принципами виконання цивiльних обов'язкiв г: 1) принцип законностi; (зобов'язана особа повинна у свой дiяльностi з виконання обов'язку дотримуватися та не порушувати норм права, якими регулюгться порядок виконання обов'язку.) 2) принцип належного виконання обов'язку; (обов'язок маг бути виконано у зазначений строк (термiн), у вказаному мiсцi та вiдповiдно до iнших iстотних умов.) 3) принцип повноти виконання обов'язку; (зобов'язання маг бути виконано повною мiрою, оскiльки виконання обов'язку, як правило, не здiйснюгться частинами.) 4) принцип реального виконання обов'язку. (маг мiсце тодi, коли обов'язок маг бути виконано в натурi, наприклад, надати послуги, виконати роботи, передати майно.) Для забезпечення виконання цивiльних обов'язкiв iснують засоби заохочення та вiдповiдальностi, якi встановлено договором або актом цивiльного законодавства. Засоби заохочення можуть бути у формi надання додатково оплати, додаткових прав особi, яка добросовiсно виконуг сво обов'язки тощо. Засоби вiдповiдальностi за невиконання або недотримання свого обов'язку - це неустойка (штраф, пеня), порука, гарантiя, застава, притримання, завдаток, а також iншi види стягнень як майнового, так i немайнового характеру. В окремих випадках особу може бути звiльнено вiд цивiльного обов'язку або вiд його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивiльного законодавства. Найбiльш поширеним випадком звiльнення особи вiд вiдповiдальностi г дiя обставин непереборно сили, що призвела до невиконання особою покла?деного на не цивiльного обов'язку. Також, ЦК передбачаг звiльнення вiд обов'язку або вiд його виконання у випадку смертi фiзично особи, якщо виконання нерозривно пов'язане iз особою боржника (ст. 608 ЦК), за умов прощення боргу (ст. 605 ЦК); у випадках погднання кредитора та боржника в однiй особi, як от при злиттi двох юридичних осiб (ст. 608 ЦК) та в iнших випадках. Цивiльнi обов'язки можуть виконуватися як безпосередньо особою, так i представником. Представництво - правовiдносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або маг право вчинити правочин вiд iменi iншо сторони, яку вона представляг. Представництво можливо за юридичних (неповна дiгздатнiсть, обмежена дiгздатнiсть, недiгздатнiсть) та/або за фактичних причин (хвороба, юридична неграмотнiсть, небажання особисто здiйснювати право чи виконувати обов'язок).
11. Захист Цивiльних прав та iнтересiв.
Ст. 15 ЦК Укр. - Кожна особа маг право на захист свого цивiльного права у разi його пору?шення, невизнання або оспорювання. Кожна особа маг право на захист свого iнтересу, який не суперечить за?гальним засадам цивiльного законодавства. Хоча ця стаття i вказуг лише на три форми посягань: порушення, оспорення чи невизнання; в яких може бути застосовано певнi дi щодо захисту, але це не виключаг можливостi застосування рiзноманiтних способiв захисту до iнших форм посягань на права та iнтереси учасникiв цивiльних правовiдносин. Пiд поняттям цивiльно-правового захисту слiд розумiти передбачену законом вид i мiру можливого або обов'язкового впливу на суспiльнi вiдносини, якi зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного чи оспореного права. Пiд порушенням слiд розумiти такий стан суб'гктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслiдок чого суб'гктивне право уповноважено особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням його носiя можливостi здiйснити, реалiзувати свог право повнiстю або частково. Невизнання - це дi учасника цивiльних правовiдносин, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, що спрямованi на заперечення в цiлому або у певнiй частинi суб'гктивного права iншого учасника цивiльних правовiдносин, внаслiдок якого уповноважена особа позбавлена можливостi реалiзувати свог право. Оспорювання - це такий стан цивiльних правовiдносин, за якого мiж: учасниками iснуг спiр з приводу наявностi чи вiдсутностi суб'гктивного права у сторiн, а також: належностi такого права певнiй особi. До прав, що пiдлягають цивiльно-правовому захисту, вiдносяться всi май?новi та особистi немайновi права, належнi суб'гктам цивiльного права, що вхо?дять до змiсту х правоздатностi. Порушенi цивiльнi права можуть захищатися за допомогою юрисдикцiйних та поза юрисдикцiйних форм. Юрисдикцiйний захист здiйснюг низка уповноважених на це державних i громадських органiв та осiб, якi в силу закону чи домовленостi можуть вжити заходiв щодо поновлення порушеного, оспореного чи невизнаного права. А саме: суд, Президент Украни, органи дер?жавно влади, органи влади АРК або органи мiсцевого самоврядування, нотарi?ус. Цей перелiк не г вичерпним. Також вiдповiдно до окремих актiв законодавства Украни здiйснюють захист цивiльних прав та iнтересiв або сприяють х захисту органи прокуратури, орга?ни внутрiшнiх справ (мiлiцiя), громадськi органiзацi споживачiв (об'гднання споживачiв). Неюрисдикцiйними способами захисту суб'гктивного права та iнтересу, який охоронягться законом, слiд визнавати вiдповiднi дi суб'гкта, права та iнтереси якого порушено. Основним неюрисдикцiйним способом цивiльного права г самозахист - застосування особою засобiв протидi, якi не заборонено законом та не суперечать моральним засадам суспiльства. Основною характерною ознакою самозахисту г те, що суб'гкт цивiльного права захищаг себе власними дiями, без звернення до суду або iншого органу, який здiйснюг захист цивiльного права.
12. Захист Цивiльних прав та iнтересiв судом.
Захист прав судом вiдноситься до юрисдикцiйних форм захисту. Кожна особа маг право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та iнтересу. Способами захисту цивiльних прав та iнтересiв можуть бути: 1) визнання права - подагться у випадках, коли належне певнiй особi право не визнагться, оспорюгться iншою особою або у разi вiдсутностi в не документiв, що засвiдчують приналежнiсть й права.; 2) визнання правочину недiйсним - застосовугться у тих випадках, коли необхiдно вiдновити становище, що iснувало до укладення правочину з порушенням умов його дiйсностi; 3) припинення дi, яка порушуг право - пов'язаний зi вчиненням iншою особою незаконних дiй, спрямованих на порушення права, належного особi; 4) вiдновлення становища, яке iснувало до порушення - цей спосiб пов'язаний iз застосуванням певних заходiв, спря?мованих на вiдновлення порушеного суб'гктивного права особи у тому станi, в якому воно iснувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхiдно, щоб суб'гктивне право не було припинене, i його можна було вiдно?вити шляхом усунення наслiдкiв правопорушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурi - застосо?вугться у тих випадках, коли вiдповiдач зобов'язаний був вчинити певнi дi сто-совно позивача, але вiдмовився або уникаг можливостi виконати свiй обов'язок. Тобто цей спосiб захисту застосовугться за наявностi зобов'язальних правовiдно?син мiж позивачем та вiдповiдачем; 6) змiна правовiдношення; припинення правовiдношення - пов'я?занi з необхiднiстю змiнити чи припинити iснуюче правовiдношення у зв'язку з, наприклад, порушенням його однiгю iз сторiн;
7) вiдшкодування збиткiв та iншi способи вiдшкодування майново шкоди - можуть застосовуватися як самостiйно, так i погдну?ватися з iншими вимогами, наприклад з позовами про розiрвання договору у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням його другою стороною, про примусове виконання обов'язку в натурi, про усунення перешкод у користуваннi майном тощо. Пiдставою для застосування цього способу захисту г наявнiсть заподiяно особi майново шкоди; 8) вiдшкодування морально (немайново) шкоди - пов'яза?ний з наявнiстю у особи моральних страждань, що виникли, зокрема з неправомiрних дiй (бездiяльностi) iншо особи внаслiдок приниження честi, гiдностi, а також дiлово репутацi фiзично або юридично особи, чи стали наслiдком знищення чи пошкодження майна, заподiяння калiцтва, iншого ушкодження здоров"я або смертi; 9) Визнання незаконними рiшення, дiй чи бездiяльностi органу державно влади, органу влади АРК, органу мiсцевого самоврядування хнiх посадових i службових осiб - характеризугться чiтко визначеним суб'гктом - заподiювачем шкоди, якими г вiдповiднi державнi органи, органи мiсцевого самоврядування чи хнi посадовi i службовi особи. Пiдставою для подачi такого позову слугують прийняття незаконних рiшень, незаконнi дi чи бездiяльнiсть зазначених органiв, що призвели до заподiяння шкоди особi.Зазначений перелiк способiв захисту не г вичерпним, а тому суд може застосувати iншi способи захисту. Пiдсумовуючи аналiз способiв захисту цивiльних прав та iнтересiв, необхiдно вiдзначити, що за загальним правилом у разi порушення цивiльного права чи iнтересу у потерпiло особи виникаг право на застосування конкретного способу захисту, який залежить вiд виду порушення та вiд наявностi чи вiдсутностi мiж сторонами зобов'язальних правовiдносин. Тобто, потерпiла особа не звертагться з усiма передбаченими вимогами до суду, а обираг саме той спосiб захисту, який вiдповiдаг характеру порушення права чи iнтересу. Новий ЦК вперше передбачив можливiсть визнання правочинiв не лише недiйсними, але й дiйсними. Суд може захистити цивiльне право або iнтерес iншим способом, що встановлений договором або законом. Пiдставами для вiдмови суду у за?хистi порушеного права чи iнтересу слугують: порушення прав iнших осiб, запо?дiяння шкоди довкiллю або культурнiй спадщинi при здiйсненнi особою свох цивiльних прав; вчинення дiй особою з намiром завдати шкоди iншiй особi та зловживання правом в iнших формах; недотри?мання особою моральних засад суспiльства; використання ци?вiльних прав з метою неправомiрного обмеження конкуренцi, зловживання мо?нопольним становищем на ринку, недобросовiсно конкуренцi.
13. Захист Цивiльних прав Президентом, органами державно влади, влади АРК , органами мiсцевого самоврядування.
Президент Украни г главою держави i ви?ступаг вiд iменi. Серед повноважень Президента Украни як гаранта прав i свобод люди?ни i громадянина можна назвати те, що вiн маг право скасовувати акти Кабiнету Мiнiстрiв Украни та акти Ради мiнiстрiв Автономно Республiки Крим, якi мiстять цивiльно-правовi норми, внаслiдок яких порушуються цивiльнi права та законнi iнтереси фiзичних, юридич?них осiб та iнших учасникiв цивiльних правовiдносин. Президент Украни також надiле?ний правом вето щодо прийнятих Верховною Радою Украни законiв iз наступним повер?ненням х на повторний розгляд Верховно Ради Украни, у тому числi щодо цивiльно-пра?вового регулювання суспiльних вiдносин. До адмiнiстративного порядку захисту цивiльних прав можна вiднести, по-перше, оскарження дiй та актiв державних органiв у вищестоящий орган виконавчо влади; по-друге, прийняття органами держави чи мiсцевого самоврядування, якi надiленi юрисдикцiйними повноваженнями, рiшення щодо використання способiв захисту. Кабiнет Мiнiстрiв Украни вживаг заходiв щодо забезпечення прав i свобод людини i громадянина; забезпечуг рiвнi умови розвитку всiх форм власностi; здiйснюг управлiння об'гктами державно власностi вiдповiдно до закону. Найпоширенiшим способом захисту в адмiнiстративному порядку слiд вказати ви?знання правового акта незаконним або його скасування. Так рiшення голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй, що суперечать Конститу?цi та законам Украни, iншим актам законодавства Украни, можуть бути вiдповiдно до закону скасованi Президентом Украни або головою мiсцево державно адмiнiстрацi ви?щого рiвня. Участь фiзично та юридично особи приватного права у правовiдносинах визначена в Укранi загально-дозвiльним принципом, тобто дозволено все те, що прямо не забороне?но законом. На вiдмiну вiд вказаного положення органи державно влади та органи мiсце?вого самоврядування, х посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повно?важень та у спосiб, що передбаченi Конституцiгю та законами Украни. Конституцiйним положенням визнано, що права i свободи людини та х гарантi визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави. Держава вiдповiдаг перед людиною за свою дiяльнiсть. Утвердження i забезпечення прав i свобод людини г головним обов'язком держави (ст. З Конституцi Украни). Це i визначаг участь органiв державно влади, органiв влади Автономно Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування у захистi цивiльних прав та iнтересiв учасникiв правовiдносин.
14. Захист Цивiльних прав нотарiусом.
Вiдповiдно до ст. 18 ЦК Украни - нотарiус здiйснюг захист цивiльних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документi у випадках i в порядку, встановлених законом. Пiд виконавчим написом нотарiуса слiд розумiти пiдтвердження нотарiальним орга?ном наявностi заборгованостi (грошових сум чи майна) та розпорядження про примусове стягнення з боржника на користь кредитора цiг заборгованостi. Виконавчий напис вчиня?гться нотарiусом на борговому документi. Стягнення за виконавчим написом нотарiусiв допускагться у випадках, чiтко передба?чених чинним законодавством. Такi пiдстави перерахованi у Перелiку документiв, за яки?ми стягнення заборгованостi провадиться у безспiрному порядку на пiдставi виконавчих написiв нотарiусiв, затвердженому Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украни вiд 29 червня 1999 року.
Нотарiус вчиняг виконавчi написи, якщо поданi документи пiдтверджують безспiрнiсть заборгованостi або iншо вiдповiдальностi боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не бiльше трьох рокiв, а у вiдносинах мiж юридич?ними особами - не бiльше одного року У виконавчому написi повиннi за?значатися: дата його вчинення, посада, прiзвище, iм'я, по батьковi но?тарiуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата i мiсце народження боржника, мiсце роботи (для громадян), номери рахункiв в установах банкiв (для юридичних осiб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що пiдлягають стягненню, або предмети, якi пiдлягають витребуванню, в тому числi пеня, проценти, якщо такi належать до стягнення; розмiр плати, сума державного мита, сплачу?ваного стягувачем, або мита, яке пiдлягаг стягненню з боржника; номер, за яким виконав?чий напис зарегстровано. Виконавчий напис скрiплюгться пiдписом i печаткою нотарiуса. Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом Укра?ни "Про виконавче провадження", який визнаг виконавчий напис як пiдставу виконання i як виконавчий документ. Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником г громадянин, може бути пред'яв?лено до примусового виконання протягом трьох рокiв, а з усiх iнших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено iнших строкiв.
15. Самозахист Цивiльних прав.
Вiдповiдно до ст. 19 ЦК Украни фiзична та юридична соба маг право на самозахист свого цивiльного права та права iншо особи вiд порушень i протиправних посягань. Самозахистом г застосування особою засобiв протидi, якi не забороненi законом та не суперечать моральним засадам суспiльства. Самозахист г реакцiгю на протиправнi дi iншо особи, застосування засобiв протидi. Застосування даного способу захисту звiльняг вiд вiдповiдальностi за шкоду, завдану особi, яка порушила цивiльнi права та iнтереси особи, яка захищагться Самозахист як спосiб захисту цивiльних прав може застосовуватися за наявностi вiдповiдних умов. До таких умов можна вiднести: 1) вiдсутнiсть законодавчо заборони застосовувати вiдповiднi засоби протидi; 2) вiдсутнiсть суперечностi засобiв протидi моральним засадам суспiльства; 3) вiдповiднiсть способу самозахисту змiсту права, що порушено; 4) вiдповiднiсть способу самозахисту характеру дiй, якими порушено право, та наслiдкам, що спричиненi цим порушенням. Тобто способи самозахисту мають бути адекватними тому порушенню цивiльного права, проти якого вони спрямованi. Самозахист не може виходити за межi дiй, необхiдних для припинення порушень права. Всi дi того, хто застосовуг самозахист, мають бути спрямованi виключно на припинення порушень власного права або права третьо особи. Якщо ця мета досягнута, подальшi дi проти особи, яка допустила порушення, не можуть бути визнанi самозахистом. Способи самозахисту можуть бути встановленi договором, законом або обиратися особою самостiйно. Так до способiв самозахисту можна вiднести застосування такого способу забезпечення виконання зобов'язань, як притримання. Одним iз видiв самозахисту г необхiдна оборона. Також самозахистом можуть бути названi так званi оперативно-господарськi санкцi, передбаченi ст. ст. 235 - 236 Господарського кодексу Украни.
16. Фiзична особа як суб"гкт цивiльних правовiдносин
Фiзична особа (далi Ф.О.) - важливий учасник цив.правовiдн. Слiд розмежовувати "фiзична особа" та "людина", "людина" - це будь-яка бiопсихосоцiальна iстота, незалежно вiд того, чи вступаг вона в цивiльнi правовiдносини, чи нi. Натомiсть " Ф.О. " може бути тiльки людина як суб'гкт цивiльних правовiдносин (ст. 24 ЦК). Слiд розрiзняти поняття "фiзична особа" i "особа", оскiльки останнг г ширшим i означаг як фiзичних, так i юридичних осiб (ст. 2 ЦК). Як учасник цивiльних правовiдносин, Ф.О. маг ознаки - iм'я фiзично особи, громадянство, вiк, стать, сiмейний стан, стан здоров'я тощо. Для того, щоб брати участь у цивiльних правовiдносинах, Ф.О. повинна бути надiлена цивiльною правосуб'гктнiстю. Цивiльна правоздатнiсть, як здатнiсть мати цивiльнi права та цивiльнi обов'язки, визнагться за всiма Ф.О. з моменту народження. Однак у випадках, що прямо передбаченi в законi, охороняються iнтереси зачато, але ще не народжено дитини (ч. 2 ст. 25 ЦК). Окрiм цього, у випадках, що прямо встановлено законом, здатнiсть мати окремi цивiльнi права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням Ф.О. вiдповiдного вiку. Наприклад, особа маг право бути донором кровi, компонентiв, а також органiв та iнших анатомiчних матерiалiв та репродуктивних клiтин лише по досягненнi повнолiття (ст. 290 ЦК) Момен.том припинення правоздатностi Ф.О. г момент смертi, з якого Ф.О. втрачаг здатнiсть бути носiгм цивiльних прав та обов'язкiв, тобто бути учасником цивiльних правовiдносин. Правоздатнiсть г обов'язковою, загальною передумовою виникнення та здiйснення суб'гктивних цивiльних прав та виконання цивiльних обов'язкiв. Цивiльною дiгздатнiстю Ф.О. г здатнiсть своми дiями набувати для себе цивiльних прав i самостiйно х здiйснювати, а також здатнiсть своми дiями створювати для себе цивiльнi обов'язки, самостiйно х виконувати та нести вiдповiдальнiсть у разi х невиконання. Цивiльну дiгздатнiсть маг Ф.О., яка усвiдомлюг значення свох дiй та може керувати ними (ч. 1 ст. 30 ЦК). Дiгздатнiсть, як i правоздатнiсть, за свогю юридичною природою г суб'гктивним цивiльним правом, яке перебуваг в тiсному зв'язку з особою носiя. Обсяг цивiльно дiгздатностi Ф.О. передбачено ЦК Украни i може бути обмежено лише у випадках i в порядку, встановлених законом. На вiдмiну вiд правоздатностi, яка рiвною мiрою визнагться за всiма фiзичними особами, дiгздатнiсть не може бути однаковою. Закон визначаг кiлька рiзновидiв дiгздатностi: 1) повна дiгздатнiсть; 2) дiгздатнiсть Ф.О. у вiцi вiд 14 до 18 рокiв (неповнолiтнiх) - неповна дiгздатнiсть; 3) дiгздатнiсть Ф.О. у вiцi до 14 рокiв (малолiтнiх) - часткова дiгздатнiсть. Повна цивiльна дiгздатнiсть - це здатнiсть Ф.О. своми дiями набувати та здiйснювати весь спектр передбачених законом цивiльних прав та створювати для себе та виконувати будь-якi цивiльнi обов'язки, тобто реалiзовувати належну й правоздатнiсть у повному обсязi. Повна дiгздатнiсть може набуватись Ф.О. та надаватись й. Надання маг мiсце у разi, якщо виникнення повно дiгздатностi фiзично особи залежить вiд волi та проводиться у спецiальному порядку. Повна дiгздатнiсть надагться: 1) Ф.О., яка досягла 16 рокiв i працюг за трудовим договором; 2) неповнолiтнiй особi, яка записана матiр'ю або батьком дитини; 3) Ф.О., яка досягла 16 рокiв i бажаг займатися пiдпригмницькою дiяльнiстю. В цьому разi повна дiгздатнiсть надагться з моменту регстрацi неповнолiтньо Ф.О. як пiдпригмця. Цивiльну дiгздатнiсть Ф.О. вiком вiд 14 до 18 рокiв (неповнолiтнiх) визначено як неповну. Обсяг дiгздатностi неповнолiтнiх визначагться ст. 32 ЦК Украни та г досить широким, але не таким, як це за повно цивiльно дiгздатностi. Неповнолiтнi вправi - вчиняти дрiбнi побутовi правочини, розпоряджатися свом заробiтком, укладати договiр банкiвського вкладу (рахунку) тощо. Цивiльну дiгздатнiсть Ф.О. до 14 рокiв (малолiтньо) називають частковою. Переважну бiльшiсть прав здiйснюють батьки (усиновлювачi) чи опiкун, якi г законними представниками та дiють вiд iменi в iнтересi. Однак у ст. 31 ЦК Украни визначено низку прав, якi неповнолiтня особа може здiйснювати самостiйно: вчинення дрiбних побутових правочинiв; здiйснення особистих немайнових прав на результати iнтелектуально, творчо дiяльностi, що охороняються законом тощо. В окремих випадках законодавець визначаг умови, за яких Ф.О. може бути обмежено в цивiльнiй дiгздатностi. При чому можливе обмеження як неповно, так i повно дiгздатностi. Обмеження повно цивiльно дiгздатностi допускагться у разi, якщо Ф.О., яка набула повно дiгздатностi: 1) страждаг на психiчний розлад, який iстотно впливаг на здатнiсть усвiдомлювати значення свох дiй та (або) керувати ними; 2) зловживаг спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо i тим ставить себе чи свою сiм'ю, а також iнших осiб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матерiальне становище. Обмеження повно дiгздатностi Ф.О. - лише за рiшенням суду. Повна цивiльна дiгздатнiсть Ф.О. вважагться обмеженою з моменту набрання законно сили рiшенням суду про це (ч. 4 ст. 36 ЦК). Правовий наслiдок обмеження повно дiгздатностi Ф.О. - встановлення судом над нею пiклування. Якщо пiдстави для обмеження повно дiгздатностi Ф.О. зникли - суд поновлюг повну цивiльну дiгздатнiсть Ф.О., пiклування припинягться. За певних обставин Ф.О. може бути визнано недiгздатною. Недiгздатнiсть фiзично особи - це нездатнiсть Ф.О. власними дiями набувати цивiльних прав i виконувати цивiльнi обов'язки. Пiдставою визнання Ф.О. недiгздатною г хронiчний, стiйкий психiчний розлад здоров'я, внаслiдок якого вона не здатна усвiдомлювати значення свох дiй або керувати ними (ст. 39 ЦК). За наявностi цих пiдстав суд може за заявою заiнтересованих осiб винести рiшення про визнання особи недiгздатною. За загальним правилом, Ф.О. визнагться недiгздатною з моменту набуття рiшенням суду законно сили. Однак у випадках, якщо вiд часу виникнення недiгздатностi залежить визнання недiйсним шлюбу, договору або iншого правочину, момент визнання фiзично особи недiгздатною суд може встановлювати з урахуванням висновку судово-психiатрично експертизи та iнших доказiв про психiчний стан особи (ст. 40 ЦК). Наслiдками визнання Ф.О. недiгздатною - встановлення опiки, тобто абсолютно весь спектр можливих цивiльних прав (обов'язкiв) Ф.О. здiйснюються (виконують) опiкуни, в тому числi й обов'язки з вiдповiдальностi. У разi, якщо пiдстави для визнання особи недiгздатною зникли - суд, за позовом опiкуна, органу опiки та пiклування, поновлюг цивiльну дiгздатнiсть особи та припиняг опiку над нею. Пiдставою визнання Ф.О. безвiсно вiдсутньою г вiдсутнiсть у мiсцi постiйного проживання будь-яких вiдомостей про мiсце перебування. Особа вважагться безвiсно вiдсутньою пiсля вступу в законну силу рiшення суду про це. До цього Ф.О. вважагться такою, мiсце перебування яко не вiдомо. Цивiльно-правовi наслiдки визнання Ф.О. безвiсно вiдсутньою - опис належного й майна та встановлення над ним опiки. Рiшення суду про визнання Ф.О. безвiсно вiдсутньою може бути скасовано у випадках: 1) Ф.О., що визнана безвiсно вiдсутньою - з'явилася; 2) одержано вiдомостi про мiсце перебування Ф.О., що була визнана безвiсно вiдсутньою. Правовi наслiдки такого рiшення суду - припинення опiки над майном (ч. 5 ст. 44 ЦК), поновлення шлюбу (ст. 118 СК) тощо. Пiдставою оголошення Ф.О. померлою г той факт, що в мiсцi постiйного проживання впродовж певного строку немаг вiдомостей про мiсце перебування. Цей строк становить: - 3 роки - загальне правило; - 6 мiсяцiв - за умови, що Ф.О. зникла безвiсти за обставин, що загрожували й смертю або дають пiдставу припускати загибель вiд певного нещасного випадку; - 2 роки вiд дня закiнчення вогнних дiй - за умови, що Ф.О. зникла безвiсти у зв'язку з вогнними дiями. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити Ф.О. померлою i до спливу цього строку, але не ранiше спливу 6 мiсяцiв. Ф.О. оголошугться померлою вiд дня набрання законно сили рiшенням суду про це. Ф.О., яка зникла безвiсти за обставин, що загрожували й смертю або дають пiдстави припустити загибель вiд певного нещасного випадку або у зв'язку з вогнними дiями, може бути оголошена померлою вiд дня ймовiрно смертi. Правовими наслiдками оголошення судом фiзично особи померлою г: 1) припинення або ж перехiд до спадкогмцiв усiх прав та обов'язкiв Ф.О., яку оголошено померлою. Проте спадкогмцi Ф.О., яку оголошено такою, що померла, не мають права вiдчужувати протягом 5 рокiв нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з вiдкриттям спадщини; 2) припинення шлюбу та iншi наслiдки, якi настають у разi смертi. Особливо слiд зазначити, що суд встановлюг не сам факт смертi, а лише його презумпцiю. I тому якщо така Ф.О. - з'явилася або якщо одержано вiдомостi про мiсце перебування, суд за заявою цiг особи або iншо заiнтересовано особи скасовуг рiшення суду про оголошення Ф.О. померлою. Велику роль у визначеннi правового статусу Ф.О. вiдiграють акти цивiльного стану. Актами цивiльного стану г подi та дi, якi нерозривно пов'язанi з Ф.О. i започатковують, змiнюють, доповнюють або припиняють можливiсть бути суб'гктом цивiльних прав та обов'язкiв. Актами цивiльного стану г народження Ф.О., встановлення походження, набуття громадянства, вихiд iз громадянства та його втрата, досягнення вiдповiдного вiку, надання повно цивiльно дiгздатностi, обмеження цивiльно дiгздатностi, визнання особи недiгздатною, шлюб, розiрвання шлюбу, усиновлення, змiна iменi, iнвалiднiсть, смерть тощо. Окремi акти цивiльного стану пiдлягають державнiй регстрацi, а саме: народження Ф.О. та походження, громадянство, шлюб, розiрвання шлюбу, змiна iменi, смерть. Одним iз особливих прав Ф.О. г право на зайняття пiдпригмницькою дiяльнiстю. Зокрема, визначено, що Ф.О. з повною дiгздатнiстю маг право на здiйснення пiдпригмницько дiяльностi, яку не заборонено законом (ч. 1 ст. 50 ЦК). I тому для Ф.О., якi виявили бажання займатися пiдпригмницькою дiяльнiстю, введено специфiчний правовий статус Ф.О. - пiдпригмець. При цьому, Ф.О. маг право здiйснювати пiдпригмницьку дiяльнiсть лише за умови державно регстрацi в порядку, встановленому Законом Украни "Про державну регстрацiю юридичних осiб та Ф.О. - пiдпригмцiв" . Специфiчнiсть правового статусу Ф.О. - пiдпригмця полягаг в тому, що до пiдпригмницько дiяльностi застосовуються нормативно-правовi акти, що регулюють пiдпригмницьку дiяльнiсть юр. осiб, якщо iнше не встановлено законом або не випливаг iз сутi вiдносин.
17. Характеристика правоздатностi фiзично особи.
Цивiльна правоздатнiсть - це здатнiсть фiзично особи мати цивiльнi права i обов´язки. Цю здатнiсть мають усi фiзичнi особи. Цивiльна правоздатнiсть г невiддiльною вiд самого iснування людини, вона виникаг у момент народження та припинягться у мо?мент смертi громадянина. У випадках, встановлених законом, охороняються iнтереси зачато, але ще не народжено дитини. Цивiльну правоздатнiсть слiд вiдрiзняти вiд суб'гктивного цивiльного права. Правоздатнiсть не свiдчить про iснування у особи конкретного права, а г лише загальною передумовою, на пiдставi яко за наявностi певних юридичних фактiв у особи виникаг визначене суб'гктивне право. Правоздатнiсть являг собою лише теоретичну, абстрактну можливiсть мати вказанi в законi права та обов'язки, яка може нiколи не здiйснитись, не перетворитись на право, тодi як суб'гктивне право - це вже iснуюче право, належне конкретнiй особi, тобто реалiзована можливiсть. Правоздатнiсть - ознака суб'гкта цивiльного права. Правоздатнiстю володiють усi фiзичнi особи в однаковому обсязi. Обсяг ци?вiльно правоздатностi г однаковим для всiх фiзичних осiб. Особа не може вiдмовитись вiд цивiльно правоздатностi або частини, передати iншим учасникам цивiльних вiдносин. В сучаснiй лiтературi пануг думка про те, що правоздатнiсть г природною властивiстю. У деяких випадках момент настання право?здатностi може встановлюватися законом залежно вiд досягнення фiзичною особою вiдповiдного вiку. Так, фiзична особа, яка досягла 14 рокiв, маг право на вибiр лiкаря та методiв лiкування, давати згоду на надання медично допомоги, на вибiр мiсця проживання, на вiльне самостiйне пересування по територi Украни, на змiну свого прiзвища та (або) власного iменi: фiзична особа, яка досягла 16 рокiв, маг право на вiльний самостiйний визд за межi Украни; фiзична особа (жiнка), яка досягла 17 рокiв, маг право на шлюб; фiзична особа, яка досягла 18 рокiв, маг право бути донором кровi, компонентiв, а також органiв та iнших анатомiчних матерiалiв та репродуктивних клiтин, бути набувачем у договорi довiчного утримання (догляду) тощо. Iнодi ЦК пов'язуг здатнiсть мати певне право не з досягненням певного вiку, а з набуттям повно дiгздатностi. Так, право на заповiт маг фiзична особа з повною цивiльною дiгздатнiстю. В деяких випадках досягнення особою певного вiку тягне за собою не виникнення, а навпаки, припинення певних прав. Так, пiдставою для припинення опiки г досягнення фiзичною особою 14 рокiв, а пiклування - досягнення повнолiття.
Цивiльна правоздатнiсть фiзично особи припинягться у момент смертi. Якщо фiзична особа, оголошена померлою, г в даний час живою, вона цивiльну правоздатнiсть на жоден перiод часу не втрачаг, а пiсля повернення може вимагати повернення свого майна
18. Цивiльна дiгздатнiсть фiзично особи.
Цивiльною дiгздатнiстю фiзично особи г здат?нiсть своми дiями набувати цивiльних прав i створювати для себе цивiльнi обов'язки (ст. 30 ЦК Украни). Дiгздатнiсть г складовою частиною правосуб'гктностi (iнша частина це правоздатнiсть). Цивiльна дiгздатнiсть пов´язана з активним волевиявленням (правоздатнiсть може бути незалежно вiд волi фiз.особи). На вiдмiну вiд правоздатностi, яка рiвною мiрою визнагться за всiма громадянами, дiгздатнiсть не може бути для всiх однаковою. Для того, щоб набувати прав i здiйснювати х власними дiями, брати на себе i виконувати обов'язки, треба розумно мислити, розумiти змiст норм права, усвi?домлювати наслiдки свох дiй, мати життгвий досвiд. Цi якостi iстотно рiзняться залежно вiд вiку громадян, стану психiчного здоров'я. Беручи до уваги вище названi фактори, законом видiляг такi види дiгздатностi: 1) повнiстю дiгздатних; 2) з частковою дiгздатнiстю; 3) з неповною дiгздатнiстю; 4) з обмеженою дiгздатнiстю; 5) недiгздатних осiб. Повнiстю дiгздатними у вiковому аспектi можуть вважати?ся громадяни, якi досягли повнолiття - 18-рiчного вiку. Дiгздатн. може бути надана ранiше у таких випадках: одруження, коли особа досягла 16 i працюг за труд.договiром або зарегстрована пiдпригмцем, якщо неповнолiтня особа г матiрю чи батьком. Часткову дiгздатнiсть мають особи, яким не виповнилося 14 рокiв - малолiтнi´. За загальним правилом, права i обов´язки малолiтнiх здiйснюють х батьки або законнi представники - опi?куни. Частково дiездатн можуть - самост. вчиняти дрiбнi побутовi правочини, вкладати кошти у банковськi установи, здiйснювати особистi немайновi права автора, самостiйно визначати сво потреби та iнтереси при управлiннi опiкуном майном, що належить малолiтньому. Пiд обмеженням дiгздатностi слiд розумiти заборону гро?мадяниновi на пiдставi рiшення суду самостiйно укладати пра-вочини щодо розпорядження майном, одержувати заробiтну пла?ту, пенсiю або iншi види доходiв. Стаття 36 ЦК Украни встановлюг двi необхiднi пiдстави для прийняття судом такого рiшення: 1) якщо особа страждаг на психiчний розлад, який iстотно впливаг на здатнiсть усвiдомлювати значення свох дiй та (або) керувати ними; 2) якщо особа зловживаг спиртними напоями або наркотич?ними засобами, токсичними речовинами тощо i тим ставить себе чи свою сiм´ю, а також iнших осiб, яких вона за законом зобов´язана утримувати, у скрутне становище. Визнання фiзично особи недiгздатною, передусiм, пов´язане з здоров´ям. При цьому закон (ст. 39 ЦК Украни) враховуг не всi хвороби, а лише тi, якi не дають можливостi громадяниновi розумiти значення свох дiй або керувати ними. До таких захво?рювань закон вiдносить психiчнi хвороби, що призводять до стiй?кого психiчного розладу. Внаслiдок цих хвороб фiзична особа не здатна усвiдомлювати значення свох дiй та (або) керувати ними. Визнання фiзично особи недiгздатною можливе лише на пiд?ставi рiшення суду. Фiзична особа вважагться недiгздатною з моменту набрання чинностi рiшення суду про визнання недiгздатною. У разi видужання або значного полiпшення здоров´я фiзично особи, визнано недiгздатною, суд поновлюг в дiгздатностi.
19. Визнання фiзично особи не дiгздатною.
Визнання фiзично особи недiгздатною, передусiм, пов´язане з здоров´ям. При цьому закон (ст. 39 ЦК Украни) враховуг не всi хвороби, а лише тi, якi не дають можливостi громадяниновi розумiти значення свох дiй або керувати ними. До таких захво?рювань закон вiдносить психiчнi хвороби, що призводять до стiй?кого психiчного розладу. Внаслiдок цих хвороб фiзична особа не здатна усвiдомлювати значення свох дiй та (або) керувати ними. Iншi обставини, зокрема слiпо глухонiмота, паралiч тощо, не спричинюють настання недiгздатностi. Визнання фiзично особи недiгздатною можливе лише на пiд?ставi рiшення суду. Справи про визнання громадянина недiгздатним можуть бути порушенi лише за заявою осiб, передбачених у ст. 256 ЦПК Украни. За?явником може бути його дружина (чоловiк) чи iнша особа, пов'язана з ним ро?динними або прирiвняними до них вiдносинами, хоч i така, що проживаг окремо вiд хворого. Визнання грома?дянина недiгздатним, у першу чергу, маг на метi захистити його iнтереси. Вiд заявника мають бути витребуванi данi про психiчну хворобу, недоумство гро?мадянина. Даними про психiчну хворобу можуть бути довiдки про стан здоров'я, виписка з iсторi хвороби та iншi документи, виданi лiкувально-профiлактичними закладами. Суддя за наявностi достатнiх даних про психiчну хворобу або недоумство громадянина призначаг для визначення його психiчного стану судово-психiат?ричну експертизу. За вiдсутностi доказiв повно нездатностi громадянина розумiти значення свох дiй чи керувати ними суд зобов'язаний вiдмовити у визнаннi громадянина недiгздатним. Фiзична особа вважагться недiгздатною з моменту набрання чинностi рiшення суду про визнання недiгздатною. Суд маг надiслати копiю рiшення про визнання громадянина недiгздатним органовi опiки та пiклування для призначення над ним опiкуна. У разi видужання або значного полiпшення здоров´я фiзично особи, визнано недiгздатною, суд поновлюг в дiгздатностi. Питання про понов?лення у дiгздатностi розглядаг суд в окремiй справi за мiсцем проживання гро?мадянина, який був визнаний недiгздатним, за заявою установ, органiзацiй та осiб, вказаних у ст. 256 ЦПК Украни, опiкуна, а також з власно iнiцiативи суду (ч. 3 ст. 260 ЦПК Украни). Цивiльна дiгздатнiсть фiзично особи поновлюгться, а опiка припинягться за позовом опiкуна або органу опiки та пiклування, якщо буде встановлено, що внаслiдок видужання або значного полiпшення психiчно?го стану у не поновилася здатнiсть усвiдомлювати значення свох дiй та керува?ти ними (ст. 42 ЦК Украни).У справах про поновлення дiгздатностi г обов'язковим проведення судово-психiатрично експертизи, яка призначагться за ухвалою суду. Громадянина може бути понов?лено в дiгздатностi лише за наявностi висновку судово-психiатрично експертизи про значне полiпшення стану його здоров'я або видужання (п.7 вищезазначено постанови Пленуму Верховного Суду Украни). Рiшення суду пiсля набрання ним законно сили надсилагться органовi опiки та пiклування. На пiдставi рiшен?ня суду встановлена над громадянином опiка скасовугться.
20. Визнання фiзично особи безвiсно вiдсутньою або оголошення померлою.
Визнання фiзично особи безвiсно вiдсутньою. Суд може визнати фiзичну особу безвiсно вiдсутньою, якщо протягом 1 року в мiсцi постiйного проживання немаг вiдомостей про мiсце перебування (ч.1 ст.43). Для визнання фiзично особи безвiсно вiдсутньою потрiбна наявнiсть таких умов: 1) вiдсутнiсть особи у мiсцi постiйного проживання; 2) неотримання протягом одного року вiдомостей про мiсце його перебування. Рiшення суду про визнання громадянина безвiсно вiдсутнiм г пiдставою для встановлення опiки над його майном. Опiку над майном фiзично особи, яка визнана безвiсно вiд?сутньою, встановлюг не орган опiки та пiклування, а нотарiус, який за останнiм мiсцем проживання особи описуг належне й майно. При цьому за заявою заiн?тересовано особи або органу опiки та пiклування над майном фiзично особи, мiсце перебування яко невiдоме, опiка може бути встановлена нотарiусом до ух?валення судом рiшення про визнання безвiсно вiдсутньою. Опiкун цього майна приймаг виконання цивiльних обов'язкiв на користь особи що визнана безвiсно вiдсутньою, погашаг за рахунок майна борги, управляг цим майном в iнтересах. За заявою заiнтересовано особи опiкун над майном фiзично особи, яка визнана безвiсно вiдсутньою, надаг за рахунок цього майна утримання особам, яких вона за законом зобов'язана утримувати. Чоловiк або дружина безвiсно вiдсутнього набувають права розiрвати шлюб у спрощеному порядку через органи регстрацi актiв цивiльного стану Якщо фiзична особа, визнана безвiсно вiдсутньою, з'явилася або виявлено мiсце перебування, суд, одержавши вiдповiдну заяву, при?значаг справу до слухання i скасовуг попереднг рiшення. На пiдставi рiшення суду вiдмiнягться опiка, встановлена над майном безвiс?но вiдсутнього. Судове рiшення про скасування визнання безвiсно вiдсутнiм г юридичною пiдставою для припинення виплати пенсiй вiдповiдним громадянам. Можливе поновлення шлюбних вiдносин мiж громадянином, який повернув?ся, та його дружиною шляхом ново регстрацi шлюбу, якщо шлюб було розiрвано. Поновлення iнших особистих та майнових прав тако особи чинне законодавство не передбачаг. Визнання фiзично особи безвiсно вiдсутньою не лiквiдуг юри?дичну невизначенiсть, що виникла, оскiльки вона залишагться учасником правовiдносин. Тому до ЦК введено iнститут - оголо-шення фiзично особи померлою, який маг свою специфiчну ха?рактеристику. Оголошення фiзично особи померлою. Вiдповiдно до п. 1 ст. 46 ЦК фiзична особа може бути оголошена померлою у судовому порядку. При цьому не вимагагться, щоб попередньо було визнано безвiсно вiдсутньою. Пiдставами оголошення помер?лою г: вiдсутнiсть фiзично особи в мiсцi постiйного проживання протягом трьох ро?кiв з дня отримання останнiх вiдомостей про не; Трирiчний термiн скорочугться: а) до шести мiсяцiв, якщо особа пропала безвiсти за обставин, якi загрожува?ли смертю або давали пiдстави припускати загибель вiд певного нещасного випадку ( наприклад, при зникненнi лiтака, що летiв над океаном); б) до двох рокiв, якщо особа пропала безвiсти у зв"язку з вогнними дiями. Особа оголошугться померлою тiльки в судовому порядку. Часом смертi особи, оголошено померлою, вважагться день набуття законно сили рiшення суду про оголошення особи померлою, якщо особа пропала безвiсти при обставинах, якi загрожували смертю або дають пiдставу припускати загибель вiд певного нещасного випадку, або у зв"язку з вогнними дiями, суд може оголосити померлою вiд дня вiрогiдно смертi (ч.3 ст.46 ЦК). Юридичним наслiдком оголошення фiзично особи померлою г припинення або перехiд до спадкогмцiв усiх прав та обов'язкiв, якi належали й, як суб'гкту права, тобто це такi самi наслiдки, якi тягне за собою смерть людини (припиня?ються зобов'язання, пов'язанi з особою, оголошеною померлою; припинягться шлюб; певнi особи набувають право на одержання пенсiй). За ст. 47 ЦК Украни правовi наслiдки оголошення фiзично особи померлою прирiвнюються до правових наслiдкiв, якi настають у разi смертi. Спадкогмцi фi?зично особи, яка оголошена померлою, не мають права вiдчужувати протягом 5 рокiв нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з вiдкриттям спадщини. Нотарiус, який видав спадкогмцю свiдоцтво про право на спадщину, накладаг на нього заборону вiдчуження. Внаслiдок того, що оголошення особи померлою маг пiдставою лише припу?щення його смертi, не виключагться можливiсть появи або виявлення його мiсця перебування. Ця обставина спричинюг ряд правових наслiдкiв, якi настають пiсля скасу?вання судом рiшення про оголошення громадянина померлим. Перший наслiдок - поновлюгться особисто-правовий статус громадянина. Другий з них стосугться майна, яке збереглося на момент появи громадяни?на i яке перейшло безоплатно до iнших осiб пiсля оголошення вiдсутнього помер?лим. Власник, який з'явився, може вимагати повернення свого майна вiд цих осiб. Третiй наслiдок полягаг у можливостi повернути майно вiд осiб, до яких во?но перейшло за вiдплатними правочинами. Цi громадяни зобов'язанi повернути майно власнику, який з'явився, якщо буде доведено, що, набуваючи майно, вони знали, що фiзична особа , оголошена померлою, перебуваг серед живих, завданi при цьому збитки компенсуються особами, у яких майно набувалося за вiдплатним правочином. Слiд звернути увагу, що поверненню належить тiльки майно, що його вияв?лено в натурi. Пункт 3 ст. 48 ЦК уточнюг, що у разi неможливостi повер?нути майно у натурi особi, яка була оголошена померлою, вiдшкодовугться вар?тiсть цього майна. Закон не дозволяг повернення вартостi речей, якi були придбанi безоплатно, а потiм вiдчуженi за грошi. Наприклад, якщо спадкогмцi громадянина, оголошеного померлим, продали отриманий у спадщину будинок, то вiд покупця, який не знав, що оголошений померлим г живий, не можна ви?магати повернення цього будинку, але не можна стягнути i його вартiсть зi спад?когмцiв. Четвертий вид наслiдкiв стосугться майна, яке в порядку спадкування пе?рейшло до держави. Якщо майно г в наявностi, то воно повертагться власниковi; якщо ж воно було реалiзовано, то пiсля скасування рiшення про оголошення осо?би померлою, й повертагться сума грошей, виручених вiд реалiзацi цього майна.
21. Фiзична особа - пiдпригмець (правовий статус).
Ст. 42 Конституцi Украни передбачаг право кожно людини займатися пiдпригмниць?кою дiяльнiстю, яка не заборонена законом. Пiдпригмництво - це самостiйна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик господарська дiяльнiсть, що здiйснюгться суб'гктами госпо?дарювання (пiдпригмцями) з метою досягнен?ня економiчних i соцiальних результатiв та одержання прибутку. Конституцiя Укра?ни передбачаг, що пiдпригмницька дiяльнiсть депутатiв, посадових i службових осiб органiв державно влади й органiв мiсцевого самовря?дування обмежугться законом. Право на здiйснен?ня не заборонено законом пiдпригмницько дiяльностi маг фiзична особа з повною цивiль?ною дiгздатнiстю, крiм того право на здiйснен?ня пiдпригмницько дiяльностi маг також непо?внолiтня фiзична особа вiдповiдно до ч. З ст. 35 ЦК. У цьому випадку неповнолiтня особа здобуваг повну цивiльну дiгздатнiсть ( ст. 35 ЦК). Пiдпригм?ництвом може займатися особа, що досягла 16 рокiв, якщо магться вiдповiдна згода батькiв (усиновлювачiв). Така особа здобуваг повну цивiльну дiгздатнiсть з моменту державно регстрацi як пiдпригмця. Необхiдною умовою для здiйснення пiдпригмницько дiяльностi г державна регстрацiя особи як пiдпригмця. В цей час вона проводиться у виконкомах мiсько ради чи в районних мiст Кигва i Севастополя державно адмiнiстрацi за мiсцем дiяльностi чи проживання особи, якщо iнше не передбачене законодавством Украни. Державна регстрацiя фiзично особи-пiдпригмця засвiдчуг факт набуття нею статусу пiдпригмця. Порядок проведення державно регстрацi передбачений ст.58 Господарського кодексу та Законом Украни "Про державну регстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдпригмцiв". Така регстрацiя проводиться за заявою фiзично особи державним регстратором виключно у виконавчому комiтетi мiсько ради мiста, районнiй, районнiй у мiстах Кигвi та Севастополi державнiй адмiнiстрацi за мiсцем проживання фiзично особи-пiдпригмця. Вiдмову в державнiй регстрацi може бути оскар?жено в судовому порядку. Окремi види пiдпригмницько дiяльностi пiдлягають лiцен?зуванню. За законом "Про лiцензування певних ви?дiв господарсько дiяльностi" (2000 року) лi?цензуванню пiдлягають 60 видiв господарсько дiяльностi. У випадку, якщо особа розпочала пiдпригмни?цьку дiяльнiсть без державно регстрацi, уклав?ши вiдповiднi договори, вона не маг права оспо?рювати цi договори на тiй пiдставi, що вона не г пiдпригмцем. Пiдпригмницькою дiяльнiстю можуть за?йматися не тiльки фiзичнi особи, а й комерцiйнi юридичнi особи. У зв'язку з цим до пiдпригмницько дiяль?ностi фiзичних осiб застосовуються правила, якi регулюють пiдпригмницьку дiяльнiсть юридич?них осiб, якщо iнше не випливаг з закону або iз сутi правовiдносин. Пiдпригмець маг право наймати i звiльняти працiвникiв на умовах трудового договору (контракту), встановлювати систему i розмiр оплати працi, iншi види доходiв осiб, якi працюють у ньо?го за наймом, укладати з iншими фiзичними особами договори пiдряду, схову, авторськi договори та будь-якi iншi правочини. Вiн маг право вiльно розпоряджатися прибутком, що залишагть?ся пiсля внесення платежiв, установлених законодавством, мати iншi права та нести обов´язки.
З iншого боку, як пiдпригмець, фiзична особа зобов´язана здiйснювати оплату працi працiвникам, якi у не працюють за договором трудового найму, на рiвнi не нижчому за мiнiмальний, надавати найнятим робiтникам вiдпустки та iншi, передбаченi трудовим законодавством пiльги, забезпечувати дотримання за?конодавства про охорону працi. Здiйснювати iншi передбаченi законодавством вимоги. У разi незаможностi фiзично особи-пiдпригмця, вiн може бути визнаний банкрутом. Пiд банкрутством пiдпригмця ро?зумiгться його неспроможнiсть задовольняти вимоги кредиторiв щодо оплати товарiв (робiт, послуг), сплати податкiв та iнших обов´язкових платежiв до бюджету i позабюджетнi фонди. Якщо особа, яка займагться пiдпригмництвом, визнана без?вiсно вiдсутньою, недiгздатною або обмеженою у дiгздатностi, або якщо власником майна, яке використовувалося у пiдпри?гмництвi, стала неповнолiтня (малолiтня) особа, орган опiки та пiклування може призначити управителя цього майна.
22. Поняття, ознаки та види юридичних осiб.
Суб'гктом цивiльних правовiдносин може бути не лише фiзична особа, й юридична особа. Юридична особа - це органiзацiя, що маг вiдособлене майно, може вiд свого iменi здобувати майновi й особистi немайновi права й мати обов'язки, бути позивачем i вiдповiдачем у судi, арбiтражному судi або в третейському судi (ст.23 ГК Украни). Однак для того, щоб певну органiзацiю було визнано юридичною особою, вона повинна мати такi ознаки: 1) органiзацiйна гднiсть, тобто юридична особа повинна мати певну структуру, яка характеризугться наявнiстю системи соцiальних взагмозв'язкiв членiв юридично особи та х структурною i функцiональною диференцiацiгю. 2) регстрацiя у встановленому законом порядку, тобто юридичну особу маг бути легалiзовано державою, шляхом засвiдчення факту створення. 3) Майнова вiдокремленiсть. Кожна юридична особа маг свог майно, яке може належати й на правi власностi або законно?го володiння. 4) Участь у цивiльному оборотi вiд власного iменi. Кожна юридична особа, маючи iндивiдуальне найменування, може дiяти лише вiд свого iменi, а саме: набувати майнових i особис?тих немайнових прав, нести обов´язки, вступати в рiзноманiтнi цивiльно-правовi вiдносини з iншими суб´гктами цивiльного права. Вiд iменi юридично особи дiють органи, iншi особи можуть виступати вiд iменi юридично особи на пiдставi довiре?ностi. 5) Здатнiсть нести майнову вiдповiдальнiсть. Юридич?на особа несе самостiйну майнову вiдповiдальнiсть за своми зобов´язаннями, вiдшкодовуг шкоду, завдану працiвником пiд час виконання службових обов´язкiв, хоча в передбачених законом випадках не виключагться i майнова вiдповiдальнiсть окремих членiв. 6) Здатнiсть бути позивачем або вiдповiдачем у судi. Подiл юридичних осiб на види може здiйснюватися за рiзни?ми ознаками. 1) В залежностi вiд того, чи мають засновники мож?ливiсть брати участь в управлiннi юридичною особою розрiзня?ють: 1) установа - органiзацiя, створена однiгю або кiлькома осо?бами (засновниками), якi не беруть частi в управлiннi нею. i 2) товариства - органiзацiя, створена шляхом об´гднання осiб (учасникiв), якi мають право участi у цьому то?вариствi. 2) В залежностi вiд мети дiяльностi, юридичнi особи подiляють?ся на комерцiйнi (або пiдпригмницькi - тi, якi виникають з метою досягнення прибутку); та некомерцiйнi (або непiдпригмницькi - не мають на метi одержання прибутку. Вони виникають для задоволення соцiально-культурних, побутових та iнших потреб громадян.). 3) Залежно вiд ступеня майново вiдокремленостi можна видiлити такi види юридичних осiб: 1) юридичнi особи, якi перебувають у зобов´язальних вiдноси?нах з х засновником, наприкл. господарськi товариства, ви?робничi та споживчi кооперативи; 2) юридичнi особи, якi перебувають у речових вiдносинах з х засновниками (власниками) (державнi, крiм казенних, та iншi пiдпригмства, заснованi на правi господарського вiдання, казен?нi пiдпригмства, заснованi на правi оперативного управлiння); 3) юридичнi особи, якi вступають у немайновi вiдносини з х засновниками (громадськi органiзацi, релiгiйнi органiзацi, благодiйнi та iншi фонди). 4) Залежно вiд порядку створення видiляють юридичнi особи приватного та публiчного права. Юридична особа приватного права створюгться на пiдставi ус?тановчих документiв. Юридична особа публiчного права створюгться розпорядчим актом Президента Украни, органу державно влади, органу вла?ди Автономно Республiки Крим або органу мiсцевого самовря?дуваня Юридична особа може мати сво фiлi та представництва. Фiлiгю г вiдокремлений пiдроздiл юридично особи, що роз?ташований поза мiсцем знаходження i здiйснюг всi або части?ну функцiй. Представництвом г вiдокремлений пiдроздiл юридично особи, розташований поза мiсцем знаходження. Вiн здiйснюг захист i представництво iнтересiв юридично особи. Фiлi i представництва не г юридичними особами. Вони надi?ляються майном юридично особи, яка х створила, i дiють на основi затвердженого нею положення. Керiвники фiлiй i пред?ставництв призначаються юридичною особою i дiють на основi видано м довiреностi.
23. Органiзацiйно-правова форма юридичних осiб.
За статтею 83 ЦК Юридичнi особи можуть створюватися у формi товариств або установ, та в iнших формах встановлених законом (магться наувазi, що у формi товариства чи установи можуть бути створенi рiзнi за структурою управлiння). Товариство - це об'гднання осiб, яке розраховане на довгострокове iснування, у свогму складi не залежить вiд змiни учасникiв, маг корпоративний устрiй i в якому управлiння справами належить засновникам. Товариство може бути створено однiгю особою, якщо iнше не встановлено законом, наприклад, закон передбачаг випадки, коли товариство (наприклад, повне й командитне) не може створюватись однiгю особою. Товариства подiляються на пiдпригмницькi (здiйснюють пiдпригмницьку дiяльнiсть з метою одержання прибутку та наступного розподiлу його мiж учасниками) та непiдпригмницькi (не мають на метi одержання прибутку i характеризуються вiдсутнiстю розподiлу отриманого прибутку мiж своми учасниками, виникають для задоволення соцiально-культурних, побутових та iнших потреб громадян (релiгiйнi громади, релiгiйнi органiзацi, навчальнi заклади). Як видно з вище сказаного критерiгм подiлу товариств на пiдпригмницькi та непiдпригмницькi юридичних осiб виступаг не сама пiдпригмницька дiяльнiсть, оскiльки можуть провадити будь-якi юридичнi особи, а можливiсть наступного розподiлу прибутку товариства мiж учасниками. Установа - органiзацiя, в якiй для постiйного служiння певнiй цiлi засновником (засновниками) призначагться майно та визначаються тi органи, якi експлуатуватимуть це майно вiдповiдно до його призначення. Така органiзацiя не г об'гднанням осiб, але визнана як суб'гкт цивiльних прав та обов'язкiв для здiйснення певних цiлей. Установа не маг членiв, а керугться вiдповiдно до волi засновника, яка виражена в установчому актi. У формi установ найчастiше дiють рiзнi благодiйнi фонди, навчальнi заклади, бiблiотеки, музе, лiкарнi тощо. Особливостi правового статусу окремих видiв установ встановлюються законом.
24. Цивiльна правоздатнiсть та дiгздатнiсть юридично особи.
Як i будь-який учасник цивiльного обороту, юридична особа маг бути надiлена правоздатнiстю та дiгздатнiстю. Цивiльна правоздатнiсть юридично особи маг загальний (унiверсальний) характер, тобто вона здатна мати такий самий обсяг цивiльно правоздатностi, що й фiзична особа, крiм тих прав, якi за свогю природою можуть належати лише людинi, наприклад, право на життя, здоров'я, честь, гiднiсть тощо. У змiст цивiльно правоздатностi юридично особи входить здатнiсть мати особистi немайновi права та обов"язки : право на найменування, виробничу марку, знаки для товарiв i послуг, право на честь, гiднiсть, дiлову репутацiю. При цьому, окремi види дiяльностi, перелiк яких встановлюгться законом, юридична особа може здiйснювати пiсля одержання нею спецiального дозволу (лiцензi). Iнодi за рiшенням суду обсяг цивiльно правоздатностi юридично особи може бути обмежено. Цивiльна правоздатнiсть юридично особи виникаг з моменту створення i припинягться з дня внесення до гдиного державного регстру запису про припинення (ст. 91 ЦК). Цивiльна дiгздатнiсть юридично особи виникаг одночасно з виникненням у не цивiльно правоздатностi (на вiдмiнi вiд фiз.осiб у яких спочатку виникаг правоздатнiсть, а вже потiм з 18-рiччям виникаг дiгздатнiсть). Цивiльна дiгздатнiсть юридично особи це здатнiсть своми дiями набувати цивiльних прав i створювати для себе цивiльнi обов'язки. Цивiльна дiгздатнiсть юридично особи здiйснюгться або через систему органiв юридично особи, або, у випадках, встановлених законом, через свох учасникiв. Орган або особа, яка вiдповiдно до установчих документiв юридично особи чи закону виступаг вiд iменi, зобов'язана дiяти в iнтересах юридично особи, добросовiсно i розумно та не перевищувати свох повноважень. Юридична особа бере участь у цивiльному оборотi через свох працiвникiв дiями яких вона не тiльки здiйснюг сво права i обов"язки, а також набуваг i припиняг х. Дi цих працiвникiв згiдно з законом вважаються дiями само юридично особи.
25. Порядок створення та припинення юридично особи.
Вiдповiдно до ст. 28 ЦК Украни юридичнi особи утворюються в порядку, встановленому законодавством. Громадськi органiзацi, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому хнiм статутом. Виникнення юридично особи неможливе без певних установчих документiв, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договiр i статут, або протокол зборiв тощо. В установчих документах мають зазначатися найменування юридично особи, мiсцезнаходження, цiлi i предмет дiяльностi, склад i компетенцiя органiв, а також iншi вiдомостi, що х передбачають законодавчi акти про юридичнi особи вiдповiдного виду. Установчi документи можуть мiстити й iншi реквiзити, якi не суперечать законодавству. Законодавством передбачагться кiлька способiв виникнення юридичних осiб. Прийнято видiляти такi основнi способи утворення юридичних осiб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвiльний i договiрний. Суть розпорядчого порядку полягаг в тому, що власник майна або уповноважений ним орган приймаг рiшення (розпорядження) про створення органiзацi та затверджуг статут або положення про не. В такому порядку виникають, зокрема, пiдпригмства. Нормативно-явочний порядок полягаг у тому, що умови створення юридично особи зафiксовано у законi (нормативному актi) у виглядi загального дозволу держави, але для виникнення конкретно органiзацi потрiбнi вияв iнiцiативи (явка) органiзаторiв i регстрацiя у вiдповiдному органi. У такому порядку виникають кооперативи та громадськi об'гднання. Дозвiльний порядок утворення юридично особи означаг, що однiгю з необхiдних умов виникнення г дозвiл (згода) вiдповiдного органу чи пiдпригмства. Так, пiдпригмство може бути створено у результатi видiлення зi складу дiючого пiдпригмства чи органiзацi одного чи кiлькох структурних пiдроздiлiв за рiшенням х трудових колективiв, якщо на це г згода власника майна або уповноваженого ним органу i при цьому забезпечугться виконання ранiше прийнятих пiдпригмством договiрних зобов'язань. Юридичнi особи можуть утворюватися на договiрнiй основi, тобто шляхом укладення установчого договору громадянами чи органiзацiями, що добровiльно об'гднуються для досягнення певних цiлей. В нинiшнiх умовах у такому порядку виникають рiзнi господарськi товариства, асоцiацi, концерни та iншi об'гднання пiдпригмств з метою координацi хньо дiяльностi, забезпечення захисту хнiх прав, представлення спiльних iнтересiв у вiдповiдних державних та iнших органах, а також у мiжнародних органiзацiях. Iнодi створення юридично особи вiдбувагться складнiшим шляхом, коли погднуються одразу кiлька вищеназваних способiв: розпорядчий, дозвiльний, нормативно-явочний або договiрний. Неодмiнною умовою виникнення юридично особи г або державна регстрацiя, або регстрацiя статуту. Порядок припинення юридичних осiб. При настаннi передбачених у законi обставин юридична особа припиняг свою дiяльнiсть. Такими обставинами можуть бути: а) досягнення поставлених перед нею цiлей (наприклад, пiсля завершення будiвництва об'гкта лiквiдугться будiвельна органiзацiя, створена спецiально для його спорудження); б) закiнчення певного строку, на який було розраховано Дiяльнiсть юридично особи (наприклад, на час дi надзвичайних обставин тощо). Юридична особа може припинити свою дiяльнiсть в результатi передання свого майна, прав та обов"язкiв iншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, пригднання, подiлу) або внаслiдок лiквiдацi. Пiдпригмство лiквiдугться також у випадках: а) визнання його банкрутом; б) якщо прийнято рiшення про заборону дiяльностi пiдпригмства внаслiдок невиконання умов, встановлених законодавством, i у передбачений рiшенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змiнено вид дiяльностi; в) якщо рiшенням суду визнанi недiйсними установчi акти про створення пiдпригмства; г) з iнших пiдстав, передбачених законодавчими актами Украни. Громадськi органiзацi, що г юридичними особами, припиняють свою дiяльнiсть на пiдставах, зазначених у х статутах. Припинення дiяльностi юридичних осiб вiдбувагться, як правило, у тому самому порядку, в якому вони були створенi. Так, припинення державних органiзацiй, що г юридичними особами, здiйснюг орган, за рiшенням якого вони утворюються (ст. 38 ЦК Украни). Припинення дiяльностi товариства вiдбувагться шляхом передання ним всього свого майна, прав та обов'язкiв iншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, пригднання, подiлу, видiлення, перетворення) або шляхом лiквiдацi без правонаступництва. Реорганiзацiя вiдбувагться за рiшенням вищого органу товариства. Реорганiзацiя товариства, що зловживаг свом монопольним становищем на ринку, може здiйснюватись також шляхом його примусового подiлу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Лiквiдацiя провадиться за рiшенням власника (власникiв) чи уповноважених ним органiв, за рiшенням iнших осiб-засновникiв товариства чи х правонаступникiв, або за рiшенням суду, у випадках встановлених законодавством. Юридична особа г такою, що припинилася, з дати внесення до ¦диного державного регстру (автоматизована система збирання, накопичення, захисту, облiку та надання iнформацi про юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдпригмцiв) запису про державну регстрацiю припинення юридично особи. Порядок припинення юридично особи в процесi вiдновлення платоспроможностi або банкрутства встановлюгться Законом Украни "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом"
26. Злиття, пригднання, подiл та перетворення юридично особи.
Припинення юридично особи шляхом злиття, пригднання, подiлу або перетворення (ст. 106), тобто передача всього свого майна, прав та обов'язкiв iншим юридичним особам - правонаступникам здiйснюгться за рiшенням учасникiв юридично особи або органу юридично особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рiшенням суду або вiдповiдних органiв державно влади. У разi злиття суб'гкта господарювання усi майновi права та обов'язки кожного з них переходять до суб'гкта господарювання, що утворений внаслiдок злиття. У разi пригднання одного або кiлькох суб'гктiв господарювання до iншого суб'гкта господарювання до останнього переходять усi майновi права та обов'язки пригднаних суб'гкта господарювання. У разi подiлу суб'гкта господарювання усi його майновi права i обов'язки переходять за розподiльчим балансом у вiдповiдних частках кожного з нових суб'гктiв господарювання, що утворенi внаслiдок цього подiлу. Перетворенням юридично особи г змiна органiзацiйно-правово форми. У випадку перетворення юридично особи до новоутворено юридично особи переходять усе майно, усi права та обов'язки попередньо юридично особи. Слiд також зазначити, що у випадках, передбачених законом, припинення юридично особи шляхом злиття, пригднання, подiлу та перетворення може здiйснюватися за рiшенням суду або вiдповiдних органiв державно влади. Такими повноваженнями, зокрема, надiлено Антимонопольний комiтет Украни. Наприклад, у Законi Украни "Про захист економiчно конкуренцi" вказуються випадки, коли злиття суб'гктiв господарювання або пригднання одного суб'гкта господарювання до iншого вважагться концентрацiгю. Концентрацiя може бути здiйснена лише за умови по?переднього отримання дозволу Антимонопольного комiтету Украни чи адмiнiстративно колегi Антимонопольного комiтету Украни.
27. Загальна характеристика пiдпригмницьких товариств.
Пiдпригмництво -це самостiйна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик, господарська дiяльнiсть, що здiйснюгться суб'гктами господарювання (пiдпригмцями) з метою досягнення економiчних i соцiальних результатiв та одержання прибутку. На пiдставi ст.84 ЦК У товариства, якi здiйснюють пiдпригмницьку дiяльнiсть з метою одержання прибутку та наступного його розподiлу мiж учасниками називаються пiдпригмницькими. Ознаками пiдпригмницького товариства г: мета - отримання прибутку; можливiсть розподiлу цього прибутку мiж учасниками товариства; члени товари?ства - мають право на отримання прибутку вiд дiяльностi товариства. Пiдпригмницькi товариства можуть бути органiзованими тiльки як господарськi товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою вiдповiдальнiстю, ак?цiонерне товариство) або виробничi кооперативи. Повне товариство - це об'гднання двох або бiльше осiб для ведення пiдпригмницько дiяльностi, що вважагться дiяльнiстю самого пов?ного товариства й забезпечугться не тiльки майном, переданим його учасниками в статутний фонд (складений капiтал), але й солiдарно iншим майном учасникiв у частинi, що не охоплю?гться складеним капiталом товариства. Командитне товариство - наявнiсть у складi його засновникiв двох рiз?них груп з рiзним правовим положенням. Першу групу становлять засновники, що несуть необмежену вiдповiдальнiсть по зобов'язаннях товариства (повнi учасники). До друго групи вiдносяться вкладники (так званi "командитисти") - засновники, якi практично не приймають участi в керуваннi това?риством i вiдповiдають по його боргах тiльки в межах внесених ними внескiв. Акцiонерним г товариство, статутний капiтал якого подiлений на визначену кiлькiсть акцiй однаково номiнально вартостi (тобто частки вираженi в цiнних паперах) Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю г засноване одним або кiлькома осо?бами товариство, статутний капiтал якого подiлений на частки, розмiр яких встанов?люгться статутом. Учасники товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю не вiдповiдають за його зо?бов'язаннями i несуть ризик збиткiв, пов'язаних з дiяльнiстю товариства, у межах вартостi свох вкладiв. Товариством з додатковою вiдповiдальнiстю г товариство, засноване однiгю або кiлькома особами, статутний капiтал якого подiлений на частки, розмiр яких визна?чений статутом. Учасники товариства з додатковою вiдповiдальнiстю солiдарно несуть додатко?ву (субсидiарну) вiдповiдальнiсть за його зобов'язаннями свом майном у розмiрi, який встановлюгться статутом товариства i г однаково кратним для всiх учасникiв до вартостi внесеного кожним учасником вкладу. Виробничi коо?перативи - це не тiльки добровiльне об'гднання капiталу учасникiв, але i об'гднання працi цих учас?никiв. Але зазначений перелiк не можна визнати вичерпним, оскiльки iснують й iншi види юри?дичних осiб, в яких його учасники мають право здiйснювати пiдпригмницьку дiяльнiсть з метою отримання прибутку та його розподiлу мiж учасниками. Господарський кодекс видiляг такi види юридичних осiб, як пiдпригмства (приватнi, колективнi, громадських органiзацiй та iн.). Оскiльки ЦК не видiляг такi види товариств, як пiдпригмства, то саме ГК визначаг правовий статус таких видiв товариств.
28. Виробничi кооперативи як суб"гкти цивiльно-правових вiдносин
Виробничим кооперативом ( ст 163-166 ЦК) г добровiльне об'гднання громадян на засадах членства для спiльно виробничо або iншо господарсько дiяльностi, яка базугться на хнiй особистiй трудовiй участi та об'гднаннi його членами майнових пайових внескiв. Кiлькiсть членiв кооперативу не може бути меншою, нiж встановлено законом, наприклад, у вiдповiдностi до Закону Украни "Про сiльськогосподарську кооперацiю" кiлькiсть учасникiв кооперативу не може бути нижче трьох осiб. Виробничi кооперативи - це передусiм об'гднання осiб, а не капiталiв. Серед характерних ознак виробничого кооперативу можна видiлити: 1) добровiльне об'гднання на засадах членства; 2) фiзичнi особи - члени кооперативу, як правило, зобов'язанi брати участь у виглядi особисто працi, надавати матерiальну допомогу. Останнi форми участi прийнятнi i для члена - юридично особи; 3) серед обов'язкiв членiв - формування пайового фонду кооперативу; 4)управлiнськi функцi членiв кооперативу реалiзуються в першу чергу шляхом участi у загальних зборах виробничого кооперативу, де кожен член (незалежно вiд його майново чи особисто участi) маг один голос; 5)Члени кооперативу несуть субсидiарну (додаткову) вiдповiдальнiсть свом майном у розмiрi, не меншому х пайового внеску, якщо бiльший розмiр вiдповiдальностi не передбачений законом або статутом виробничого кооперативу. Встановлення субсидiарно вiдповiдальностi для членiв виробничого кооперативу означаг, що члени кооперативу повиннi вiдповiдати свом майном за боргами товариства, якщо у останнього немаг достатньо коштiв для погашення свох боргiв. Включення до статуту положень, регулюючих порядок субсидiарно вiдповiдальностi членiв виробничого кооперативу, г обов'язковим. Метою створення кооперативу г спiльна виробнича або iнша господарська дiяльнiсть. Частиною 3 ст. 163 ЦК встановленi певнi вимоги до найменування кооперативу, яке обов'язково повинно мiстити його назву, а також слова: "виробничий кооператив". Стосовно останнього ст. 95 Господарський Кодекс передбачаг альтернативну назву: "кооперативне пiдпригмство". ЦК визначаг лише основнi засади правового статусу виробничого кооперативу. Бiльш детально х правове положення врегульовано ГосподКод, а також вищенаведеними законами.Виробничий кооператив дiг на пiдставi затвердженого його членами статуту. Статут затверджугться загальними зборами засновникiв кооперативу. Статут виробничого кооперативу маг мiстити вiдомостi про: розмiр пайового внеску члена кооперативу; склад i порядок внесення пайових внескiв членами та про хню вiдпо?вiдальнiсть за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внескiв; характер i порядок трудово участi його членiв у дiяльностi кооперативу та хньо вiдповiдаль?ностi за порушення зобов'язань щодо особисто трудово участi; порядок розподiлу прибутку i збиткiв кооперативу; розмiр i умови субсидiарно вiдповiдальностi його членiв за зобов'язаннями кооперативу; склад i компетенцiю органiв управлiння коо?перативу та про порядок ухвалення ними рiшень. Майно виробничого кооперативу формугться за рахунок пайових внескiв членiв коо-перативу, прибутку вiд власно дiяльностi, кредитiв, майна, отриманого вiд фiзичних та юридичних осiб за цивiльно-правовими договорами, а також з iнших джерел, передбаче?них нормами дiючого законодавства. У вiдповiдностi до статуту кооперативу зазначене майно подiлягться на частки - па його членiв. Кожен iз членiв кооперативу маг право виходу з його складу. У цьому випадку учас?ник маг право на видiлення свого паю з кооперативу. Порядок виплати паю або видачi майна, пропорцiйного розмiру паю, встановлюгться статутом виробничого кооперативу. У статтi мiститься iмперативна норма щодо пiдстав виключення учасникiв коопера?тиву. Виключення можливе тiльки у випадку невиконання чи неналежного виконання учас?ником обов'язкiв, покладених на нього дiючим законодавством про кооперативи або стату?том кооперативу. Окрiм того, статутом або законодавством можуть бути встановленi iншi пiдстави для виключення зi складу виробничого кооперативу його учасника. При виключеннi зi складу кооперативу учасник маг такi самi права, як у випадку його добровiльного виходу, тобто одержання свого паю або його вартостi, додаткових виплат та iн. За членом кооперативу також закрiплене право передачi свого паю iншому члену ко?оперативу. У цьому випадку участь такого члена у кооперативi закiнчугться. Порядок передачi паю членом товариства визначагться, як правило, у статутi. Виробничий кооператив маг право випускати будь-якi iншi цiннi папери, окрiм акцiй. У вiдповiдностi до об'гму трудових внескiв членiв кооперативу, а також розмiрiв па?йових часток провадиться розподiл прибутку кооперативу. Однак у статутi виробничого кооперативу може бути закрiплений iнший порядок розподi?лу прибутку. Що стосугться майна, яке залишагться пiсля лiквiдацi виробничого кооперативу, воно, як i прибуток, розподiлягться у вiдповiдностi до обсягiв трудових внескiв членiв ко?оперативу або в порядку, встановленому статутом кооперативу. Також учасники можуть розподiлити майно шляхом укладення додатково угоди.
29. Загальнi положення про об"гкти Цивiльного права.
Об'гктами цивiльних прав г тi матерiальнi та духовнi цiнностi, з приводу яких особи та соцiально-публiчнi утворення вступають у цивiльнi вiдносини. ЦК не мiстить вичерпного перелiку об'гктiв цивiльних прав, пропо-нуючи лише приблизнi орiгнтири у цiй сферi. А саме, за ст. 177. ЦК об'гктами цивiльних прав г речi, у тому числi грошi та цiннi папери, iнше майно, ма особи-пiдпригмця. Вiдмову в державнiй регстрацi
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
& статуту. Порядок припинення юридичних осiб. При настаннi передбачених у законi обставин юридична особа припиняг свою дiяльнiсть. Такими обставинами можуть бути: а) досягнення поставлених перед нею цiлей (наприклад, пiсля завершення будiвництва об'гкта лiквiдугться будiвельна органiзацiя, створена спецiально для його спорудження); б) закiнчйновi права, результати робiт, послуги, результати iнтелектуально, творчо дiяльностi, iнформацiя, а також iншi матерiальнi i нематерiальнi блага. Загальним правилом г те, що об'гкти цивiльних прав можуть вiльно (тобто, на розсуд володiльця цивiльного права) i без перешкод вiдчужуватися або переходити вiд однiг осо? би до iншо в порядку правонаступництва. Ця властивiсть об'гктiв цивiльних прав назива?гться "оборотоздатнiстю". Об'гкти, що вiдчужуються не повиннi бути невiд'гмно належними саме певнiй особi (пра?во на життя тощо). Разом iз тим, з цього загального правила iснують винятки: об'гкти можуть бути або пов?нiстю вилученi з цивiльного обороту (обiгу), або обмеженi у оборотi. Вiдчуження об'гкта цивiльних прав полягаг у його передачi iншiй особi з намiром пе?редати також i права розпорядження ним. Це може бути продаж, дарування, мiна тощо. Перехiд об'гктiв цивiльних прав вiд однiг особи до iншо в порядку правонаступни?цтва маг мiсце у випадку смертi фiзично особи або оголошення померлою, а також у випадку лiквiдацi чи реорганiзацi юридично особи. Ст 178. 1. Види об'гктiв цивiльних прав, перебування яких у цивiльному оборотi не допус?кагться (об'гкти, вилученi з цивiльного обороту), мають бути прямо встановленi у законi. Так, наприклад, Закон Украни "Про охорону навколишнього природного середови?ща" до об'гктiв, вилучених з обороту, вiдносить - державнi природнi заповiдники, державнi природнi заказники, нацiональнi природ?нi парки тощо. Вилученими з цивiльного обороту вважаються об'гкти, якi не можуть бути предметом правочинiв або iншим способом переходити вiд однiг особи до iншо в межах цивiльно-правових вiдносин. ст. 178. 2. Види об'гктiв цивiльних прав, якi можуть належати лише певним учасникам обо?роту або перебування яких у цивiльному оборотi допускагться за спецiальним дозво?лом (об'гкти, обмежено оборотоздатнi), встановлюються законом. Обмеженооборотоздатними вважаються об'гкти, котрi можуть належати лише певним учасникам цивiльного обороту або перебування яких у цивiльному оборотi допускагться за спецiальним дозволом. При цьому обмеження може полягати у встановленнi певних пра?вових форм, що опосередковують використання таких об'гктiв, визначеннi мети хнього використання тощо. Види таких об'гктiв визначаються законом. Оскiльки в даному випадку вiдсутня вказiв?ка на те, що такi об'гкти "мають бути прямо встановленi в законi", можна зробити висно?вок, що вони можуть визначатися i безпосередньо у законi, i (за наявностi вiдсильних норм закону) у пiдзаконних нормативних актах. Обмежено оборотоздатними, наприклад, г земля, воднi об'гкти, лiси та iншi природнi ресурси. хнiй оборот допускагться в тому обсязi i у тiй мiрi, що передбачена законодав?ством про землю та iншi природнi ресурси.
30. Речi, як об"гкти Цивiльного права.
Згiдно iз ст.179 ЦК У - речi - все те, за допомогою чого можна задовольнити ту чи iншу потребу i з приводу чого виникають цивiльнi правовiдносини, це предмети матерiального свiту в свогму природному станi або предмети, створенi в результатi людсько дiяльностi, щодо яких можуть виникати цивiльнi права i обов"язки. Це найпоширенiший об"гкт цивiльно-правових вiдносин. Варто зазначити, що за Ст. 180 ЦК У особливим об"гктом права визнанi тварини, на яких поширено правовий режим речi. Класифiкацiя речей у цивiльному правi проводиться за рiзними пiдставами i маг важливе теоретичне та практичне значення. Юридична класифiкацiя речей досить часто основана на х природних властивостях чи суспiльному значеннi i визначаг поведiнку суб'гктiв права щодо речей конкретного виду. Речi залежно вiд х особливостей подiляють на такi види: рухомi та нерухомi речi; Рухомi - це тi, якi можна вiльно перемiщувати у просторi.Нерухомi - це земельнi дiлянки та все, що розташоване на них i мiцно з ними пов"язане (жилi будинки, насадження, пiдпригмства як майновi комплекси), а також повiтрянi i морськi судна внутрiшнього плавання, космiчнi об"гкти. вилученi з цивiльного обороту, Вилучення речей з цивiльного обороту означаг, що деякi об'гкти можуть належати на правi власностi лише певним суб'гктам цивiльного права. До речей, вилучених з цивiльного обороту, належать об'гкти права власностi укранського народу (земля, за винятком земельних дiлянок певного розмiру, надра, води та iншi природнi ресурси континентального шельфу та виключно (морсько) економiчно зони). обмеженi в оборотi або не вилученi з цивiльного обороту; До майна, що не може перебувати у власностi громадян, належать бойова i спецiальна вiйськова технiка, вибуховi речовини та iнше. Деякi предмети (зброя) можуть бути придбанi лише з дозволу вiдповiдних органiв. iндивiдуально-визначенi та родовi; Iндивiдуально-визначеними г такi речi, якi вiдрiзняються вiд iнших iндивiдуальними ознаками: а) гдинi у свогму родi (наприклад, Софiвський собор); б) вiдрiзняються вiд iнших кiлькома ознаками (наприклад, будинок Верховно Ради); в) видiленi iз загально маси речей даного роду (наприклад, iз партi авторучок, холодильникiв). Родовими називаються речi, яким належать гдинi родовi ознаки речей даного роду. Вони вимiрюються вагою, числом, об'гмом, а це означаг, що вони г юридичне замiнними. споживнi та неспоживнi; Споживними г такi речi, якi в результатi одноразового свого використання повнiстю знищуються (продукти харчування, паливо) або перетворюються на iншу рiч (сировина). До споживних речей належать також грошi, оскiльки використовувати х можна, лише витрачаючи. Неспоживними речами г такi, якi при тривалому використаннi зберiгають свог призначення, х зношування вiдбувагться поступово (наприклад, взуття, верстати, машини). подiльнi та неподiльнi; До подiльних речей належать речi, якi внаслiдок подiлу в натурi не змiнюють свого призначення (наприклад, продукти харчування). Неподiльними вважаються такi речi, якi при подiлi втрачають первiсне призначення (автомашина, комп'ютер). Подiльнiсть речей набуваг правового значення стосовно подiлу спiльно власностi. головнi та приналежностi; Юридичне значення даного подiлу полягаг в тому, що приналежнiсть в усiх випадках наслiдуг долю головно речi, якщо в договорi чи законi не встановлено iнше (ст. 132 ЦК Украни). Це означаг, що, наприклад, за договором купiвлi-продажу жилого будинку до набувача разом iз предметом договору переходять i господарськi будiвлi. (якщо сторони про iнше не домовились). I приналежнiсть i основна рiч г фiзично самостiйними речами, але головна рiч маг самостiйне значення, а приналежнiсть - залежне, допомiжне i слугуг найкращому використанню головно речi (наприклад, скрипка i футляр, картина i рама до не). продукцiя, плоди та доходи; У ст. 189 нового ЦК Украни записано, що продукцiгю, плодами i доходами г все те, що вироблягться, добувагться, одержугться з речi або приноситься рiччю. Плоди - це результат органiчного розвитку само речi (приплiд тварин, майбутнiй урожай). Доходи - це те, що приносить рiч, перебуваючи в експлуатацi i цивiльному оборотi (орендна плата, дивiденди, плата за житло). грошi; Грошi г особливою категорiгю об'гктiв цивiльного права, оскiльки виконують роль загального еквiваленту i вiдповiдно до цього м властивий цiлий ряд специфiчних особливостей. валютнi цiнностi та цiннi папери. Валютнi цiнностi - певнi види майна, якi визначаються законом такими. До валютних цiнностей належить валюта Украни, iноземна валюта, монетарнi метали. Цiнний папiр - це такий документ, пред'явлення якого потрiбне для здiйснення засвiдченого ним майнового права. Законодавчо визначено вичерпний перелiк видiв цiнних паперiв, до яких належать: акцi, облiгацi внутрiшнiх та зовнiшнiх державних позик, облiгацi мiсцевих позик, облiгацi пiдпригмств, казначейськi зобов'язання Украни, ощаднi сертифiкати, iнвестицiйнi сертифiкати, векселi, приватизацiйнi папери. Майно. Крiм поняття речей у цивiльному правi застосовугться також i поняття "майно". Термiн "майно" застосовугться неоднозначно. Пiд майном розумiють рiч чи конкретну сукупнiсть речей. Саме про таке майно йдеться у нормах, якi визначають предмет договорiв купiвлi-продажу, оренди, дарування, позики. Пiд цим термiном розумiють також сукупнiсть прав, якi належать конкретнiй особi. Термiном "майно" позначають сукупнiсть майнових прав i обов"язкiв (наприклад, пiд спадковим майном розумiють усi майновi права та обов"язки спадкодавця, якi переходять до спадкогмця).
31. Майно та грошовi кошти, як об"гкти Цивiльного права.
Крiм поняття речей у цивiльному правi застосовугться також i поняття "майно". Термiн "майно" застосовугться неоднозначно. Пiд майном розумiють рiч чи конкретну сукупнiсть речей. Саме про таке майно йдеться у нормах, якi визначають предмет договорiв купiвлi-продажу, оренди, дарування, позики. Термiном "майно" позначають сукупнiсть майнових прав i обов"язкiв (наприклад, пiд спадковим майном розумiють усi майновi права та обов"язки спадкодавця, якi переходять до спадкогмця. До майнових прав вiдносять: 1) речовi права; 2) виключнi права на результати iнтелектуально дiяльностi; 3) корпоративнi права; 4) зобов'язальнi права (вимоги)). Взагалi майно г особливим об'гктом цивiльних прав, так як воно може розглядатися як поняття, що маг матерiальний субстрат, тобто бути фак?тично тотожним поняттю "речi", але може i не мати такого субстрату (майновi права та обов'язки); майном може вважатися сама рiч, але поняття "майно" може бути й ширшим за по?няття "рiч", охоплюючи сумiжнi з нею категорi - сукупнiсть речей тощо. Отже, пiд "майном" у ЦК розумiгться узагальнююче поняття, яким позначагться уся сукупнiсть матерiальних благ та обтяжень, якi можуть бути об'гктом цивiльних правовiд?носин. Можна додати, що у вузькому розумiннi (ст. 190 ЦК Украни), майном як особ?ливим об´гктом вважагться окрема рiч, сукупнiсть речей, а та?кож майновi права та обов´язки. У широкому розумiннi до майна потрiбно вiднести всi майновi блага, з приводу яких виникають цивiльнi правовiдносини (речi, майновi права, результати робiт, послуги тощо). Iншими словами, майном у цивiльному правi г все те, що пiдлягаг грошовiй оцiнцi. Грошi г особливою категорiгю об"гктiв цивiльного права, оскiльки виконують роль загального еквiваленту i вiдповiдно до цього м властивий цiлий ряд специфiчних особливостей. Законним платiжним засобом, обов"язковим до приймання за номiнальною вартiстю на всiй територi Украни, г гривня (ст. 192 ЦК У). Грошам властивi ознаки родових i подiльних речей. Грошi являють собою особливе рухоме майно. Родовий характер речей полягаг в тому, що розмiр грошово суми визначагться не кiлькiстю грошових знакiв, а числом вказаним у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений будь-якими купюрами. Грошi можуть бути iндивiдуалiзованi шляхом запису номерiв окремих грошових знакiв. Грошi найчастiше виступають як законний платiжний засiб у сплатних договорах, але можуть бути також предметом деяких цивiльно-правових правочинiв (заповiту, договорiв позики, дарування, кредитних договорiв тощо).
32. Цiннi папери, як об"гкти Цивiльного права.
В умовах становлення ринково економiки дедалi ширшого застосування як у господарському оборотi в межах Украни, так i у сферi зовнiшньоекономiчно дiяльностi набувають цiннi папери. Маючи певну вартiсть, вони можуть бути використанi для здiйснення розрахункiв, а також як застава для забезпечення платежiв i кредитiв. Цiннi папери - це грошовi документи, що засвiдчують право володiння або вiдносини позики, визначають взагмовiдносини мiж особою, яка х випустила, та х власником i передбачають, як правило, виплату доходу у виглядi дивiдендiв або вiдсоткiв, а також можливiсть передачi грошових та iнших прав, що випливають з цих документiв, iншим особам. Цiнний папiр вiдрiзнягться вiд iнших документiв тим, що вiн завжди г документом майнового характеру. Але на вiдмiну вiд iнших документiв, що фiксують певнi майновi права (боргових розписок, страхових полiсiв, заповiтiв тощо), цiнний папiр може бути реалiзований лише шляхом його пред'явлення. Iнакше кажучи, цiнний папiр - це такий документ, пред'явлення якого потрiбне для здiйснення засвiдченого ним майнового права. Цiнний папiр маг бути складений у визначенiй законом формi i повинен мати всi необхiднi реквiзити, перелiк яких щодо конкретних видiв цiнних паперiв встановлюгться законодавством. Однiгю з головних ознак цiнного папера г те, що в ньому мають бути чiтко засвiдченi права володiння або вiдносини позики чи визначенi тi юридичнi можливостi, на здiйснення яких маг право законний володiлець цiнного папера (одержання доходу у виглядi дивiдендiв або вiдсоткiв чи певного майна). Цiннi папери характеризуються також можливiстю передачi грошових та iнших прав, що випливають з цих документiв, iншим особам. Способи передачi та можливi обмеження щодо передачi залежать вiд виду цiнного папера i можуть бути рiзними. Залежно вiд способу визначення уповноважено особи цiннi папери можуть бути iменними або на пред'явника. Iменним цiнним папером визнагться документ, що виписаний на iм'я конкретно особи, яка тiльки i може здiйснити закрiплене цим папером суб'гктивне право. Цiнний папiр на пред'явника (пред'явницький), на вiдмiну вiд iменного, не мiстить вказiвки на конкретну особу, якiй треба здiйснити виконання. Будь-який держатель цiнного папера г особою, уповноваженою на здiйснення закрiпленого цим папером права. В Укранi можуть випускатися такi види цiнних паперiв: акцi, облiгацi внутрiшнiх та зовнiшнiх державних позик, облiгацi мiсцевих позик, облiгацi пiдпригмств, казначейськi зобов'язання Украни, ощаднi сертифiкати, iнвестицiйнi сертифiкати, векселi, приватизацiйнi папери.Кла?сифiкацiю цiнних паперiв можна проводити за кiлькома пiдставами. ЦК Украни видiляг такi групи та види цiнних паперiв: 1) пайовi цiннi папери, якi засвiдчують участь у статутному капiталi, надають х власникам право на участь в управлiннi емiтентом i одержання частини прибутку; 2) борговi цiннi папери, якi засвiдчують вiдносини позики; 3) похiднi цiннi папери, механiзм випуску та обiгу яких пов'язаний з правом придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цiнних паперiв, iнших фiнансових та (або) товарних ресурсiв; 4) товаророзпорядчi цiннi папери, якi надають хньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах
33. Нематерiальнi блага, як об"гкти Цивiльного права.
Об"гктами цивiльних прав г будь-якi матерiальнi та нематерiальнi блага, щодо яких виникають або можуть виникати цивiльнi права та обов"язки. Нематерiальнi блага - це блага, якi не мають грошового вираження. Iнформацiя про нематерiальнi блага закрiплена в 15 главi ЦК Украни. Вiдповiдно до Ст. 199 ЦК - Результати iнтелектуально, творчо дiяльностi, г нематерiальними благами. Так лiтературний, художнiй, та iншiй твiр - це сукупнiсть нових iдей, образiв, понять; винахiд, корисна модель - технiчнi рiшення задач; промисловий зразок - зовнiшнiй вигляд промислового виробу тощо. Однак об'гктами цивiльних прав вони стають лише тодi, коли отримують якусь об'гктивну форму, що забезпечуг х сприйняття iншими людьми. Так лiтературний твiр маг бути зафiксований в рукопису, на магнiтнiй плiвцi; винахiд може бути виражений у виглядi креслень, моделi, схеми тощо. Ст. 200 Iнформацiя - це документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подi та явища, що мали або мають мiсце у суспiльствi, державi та навколишньому середовищi. Iнформацiя г нематерiальним благом, яке не зводиться до матерiальних об'гктiв, де вона закрiплена (записи на паперi, вiдео - та аудiоплiвки тощо). Ст. 201 - В цiй статтi розглядаються особистi немайновi блага, що належать до нематерiальних благ. Особистi нематерiальнi блага - це блага якi а) нерозривно пов'язанi з особою (фiзичною або юридичною), тобто не можуть бути вiдокремленi вiд особи - х носiя, та б) позбавленi майнового змiсту. Вiдповiдно особистими немайновими благами г: здоров'я, життя, честь, гiднiсть i дiлова репутацiя; iм'я (найменування); авторство; свобода лiтературно, художньо, науково i технiчно творчостi. Перелiк особистих немайнових благ, закрiплений у частинi першiй статтi, що коментугться, i не г вичерпним. До iнших благ, якi охороняються цивiльним законодавством, можна вiднести недоторканiсть особистого та сiмейного життя, тагмницю листування, телефонних розмов, вiльний вибiр мiсця проживання, свободу пересування, свободу вiросповiдання тощо. Особистi немайновi блага охороняються цивiльним законодавством. ЦК Украни мiстить ряд положень, спрямованих на вiдновлення порушених особистих немайнових прав фiзично або юридично особи, а також на вiдшкодування шкоди, завдано порушенням таких прав. За Конституцiгю Украни життя i здоров'я людини, честь i гiднiсть, недоторканiсть, безпека - визнаються найвищою соцiальною цiннiстю. Вищезазначенi блага пов'язанi iз самим фактом iснування людини та не можуть бути обмеженi чи вiдiбранi державою в будь-якому випадку, навiть в разi введення надзвичайного стану. Державна полiтика в кранi повинна бути спрямована на забезпечення гарантiй прав i свобод людини. Немате?рiальнi блага громадяни набувають в силу свого народження, а немайновi права набуваються громадянами та юридичними особами в силу закону.
34. Поняття та види строкiв i термiнiв в Цивiльному правi Украни.
Строком визнагться визначений перiод часу, зi спливом якого пов"язана дiя чи подiя, яка маг юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК У). У цьому разi строк визначагться перiодом, що обчислюгться роками, мiсяцями, тижнями, днями або годинами. Термiн - це певний момент у часi, з настанням якого пов"язана дiя чи подiя, що маг юридичне значення (ч.1 ст.252 ЦК У). Термiн визначагться календарною датою або вказiвкою на подiю яка маг неминуче настати. Строки у цивiльному правi групуються за рiзними критерiями: 1. За пiдставами (джерелами) встановлення можна видiлити строки (термiни), якi визначаються: а) законом (наприклад, авторське право дiг протягом усього життя автора i 50 рокiв пiсля його смертi, починаючи з 1 сiчня року, який настаг за роком смертi автора); б) адмiнiстративним актом (наприклад, мiсячним планом перевезення вантажiв визначагться строк дi зобов'язання залiзницi з надання перевiзних засобiв, а вантажовiдправника - з пред'явлення вантажiв до перевезення протягом календарного мiсяця); в) угодою (договором) (наприклад, за договором позики сторони визначили строк повернення грошей до 1 жовтня певного року); г) рiшенням суду, арбiтражного або третейського суду (наприклад, за рiшенням суду дагться вiдстрочення виселення наймача з жило площi на три мiсяцi). 2. За ступенем самостiйностi учасникiв цивiльних правовiдносин у встановленнi строкiв х подiляють на iмперативнi, що не пiдлягають змiнi за згодою сторiн (наприклад, не допускагться скорочення позовно давностi), [диспозитивнi, що визначаються за угодою сторiн (наприклад, строки в орендних вiдносинах). 3. За розподiлом обсягу прав та обов'язкiв сторiн за окремими перiодами часу розрiзняють загальнi й окремi строки. Наприклад, рiчний строк дi договору - це загальний строк поставки продукцi, окремi ж строки (мiсячнi, квартальнi тощо) визначають поставку окремих партiй продукцi до закiнчення цих промiжкiв часу у межах загального строку. 4. За способом х встановлення: а) строки, що обчислюються роками, мiсяцями, тижнями, днями i годинами; б) строки, що визначаються календарною датою; в) строки, що визначаються вказiвкою на подiю, яка обов"язково маг настати, або моментом витребування кредитора. 5. За правовими наслiдками: правостворюючi - строки (термiни), пов'язанi з виникненням певних правовiдносин; правозмiнюючi - строки (термiни), спрямованi на змiну правовiдносин; правоприпиняючi - строки (термiни), пов'язанi з припиненням правовiдносин. 6. За характером визначеностi: абсолютно визначенi строки (термiни) вказують на точний момент чи перiод часу, з яким пов'язуються юридичнi наслiдки; вiдносно визначенi строки (термiни) характеризуються меншою точнiстю i вказують лише приблизнi орiгнтири, наприклад, у розумний строк, у строк, необхiдний для виконання, негайно тощо; невизначенi строки (термiни) мають мiсце у разi, якщо законом чи договором взагалi не встановлено будь-якого часового орiгнтиру, хоча й передбачено, що вiдповiднi правовiдносини мають часовi межi. Наприклад, деякi договори може бути укладено безстроково, але зрозумiло, що такi правовiдносини, все ж таки, колись припиняться. Проте найбiльш вагоме значення маг розподiл строкiв на строки (термiни) здiйснення цивiльних прав, строки (термiни) виконання цивiльних обов'язкiв та строки (термiни) захисту цивiльних прав. Строки здiйснення суб'гктивних цивiльних прав - строки, впродовж яках володiлець суб'гктивного права може реалiзувати тi можливостi, якi закладено в суб'гктивному правi. Строк виконання обов'язкiв - це строк, упродовж якого особа повинна виконати належний й обов'язок, тобто вчинити певнi дi чи вiдмовитися вiд х вчинення. Вирiзняють загальнi та промiжнi. Строк захисту цивiльних прав - це строк, упродовж якого особа, право яко порушено, оспорено чи не визнано, може вимагати примусового здiйснення чи захисту свого права. Залежно вiд того, яким чином здiйснюгться захист, розрiзняють: строки судового захисту (позовна давнiсть); строки адмiнiстративного захисту; строки самозахисту; строки оперативного захисту.
35. Обчислення строкiв в Цивiльному правi.
Обчислення строкiв. Правила щодо визначення та обчислен?ня строкiв встановленi статтями 252-255 ЦК Украни, стаття?ми 67-73 Цивiльного процесуального кодексу (ЦПК) Украни та статтями 50-53 Господарського процесуального кодексу (ГПК) Украни. Строки можуть обчислюватись роками, мiсяцями, тижнями, днями, годинами. Наприклад, при розiрваннi договору найму, ук?ладеного на невизначений строк, наймодавець зобов´язаний попе?редити про це наймача за три мiсяцi. За конкретними договорами про охорону, супровiд вантажiв, виконання певних обчислюваль?них робiт строки можуть обчислюватися й погодинно. Перебiг строку починагться наступного дня пiсля закiнчення календарно дати чи подi, якою визначено його початок. Так, 6-мiсячний строк для прийняття спадщини починагться обчис?люватися вiд наступного дня пiсля смертi спадкодавця. Строк, який обчислюгться роками, закiнчугться у вiдповiдний мiсяць i число останнього року цього строку, а якщо строк обчислюгть?ся мiсяцями - то вiдповiдного числа останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, обчислювального мiсяцями, припадаг на такий мiсяць, що не маг вiдповiдного числа, то строк закiнчугть?ся в останнiй день цього мiсяця. Так, якщо 6-мiсячний строк, протягом якого за тимчасово вiдсутнiм наймачем зберiгагться житлове примiщення, розпочався 31 березня, то закiнчиться вiн вiдповiдно 30 вересня, оскiльки у вереснi останнiй день - 30 число. Якщо останнiй день строку припадаг на неробочий день, то днем закiнчення строку вважагться перший робочий день. Якщо закiнчення строку, що обчислюгться мiсяцями припадаг на день, якого немаг в мiсяцi, то строк закiнчугться в останнiй день цього мiсяця. Якщо строк встановлений для виконання певно дi, то вiн за?кiнчугться о 24 годинi останнього дня строку. Але якщо така дiя маг бути вчинена в певнiй органiзацi (у нотарiуса, судi), то строк закiнчугться в той час, коли в данiй органiзацi припи?нягться робота. Проте строк не вважагться пропущеним, якщо до його за?кiнчення заява, iншi документи, грошовi кошти були зданi на пошту до 24 години. Виконання вказаних дiй пiдтверджугться поштовою чи телеграфною квитанцiгю, штемпелем на листi, ви?пискою з регстру поштових вiдправлень тощо.
36. Поняття та види позовно давностi.
Позовна давнiсть - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право яко порушено, може вимагати примусового здiйснення або захисту свого цивiльного права чи iнтересу шляхом подачi позовно заяви до суду. Або iншими словами: Позовна давнiсть - це строк для захисту права за позовом особи, право яко порушене. Строки позовно давностi мають загальний характер. Вони по?ширюються на всi правовiдносини, крiм випадкiв, передбачених законодавством. Сучасне цивiльне законодавство передбачаг два види строкiв позовно давностi: а) загальнi i б) спецiальнi. Загальнi строки позовно давностi поширюються на всi цивiльнi правовiдносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений iнший строк, або якi взагалi виведенi з-пiд дi строкiв позовно давностi. Загальний строк позовно давностi встановлений у три роки i не залежить вiд суб´гктивного складу вiдносин (ст. 257 ЦК). Спецiальнi строки позовно давностi встановленi для окремих вимог, визначених законом, i цi строки, порiвняно iз загальни?ми, можуть бути або скороченими, або продовженими. Скороченi строки позовно давностi тривалiстю в один рiк по?ширюються на вимоги: 1) про стягнення неустойки (пенi, штрафу); 2) про спростування недостовiрно iнформацi, надруковано у засобах масово iнформацi; 3) про недолiки проданих речей; 4) про переведення на спiввласника прав та обов´язкiв покуп?ця у разi порушення переважного права купiвлi частки у правi спiльно частково власностi; 5) про розiрвання договору дарування; 6) до позовiв, що випливають з перевезення вантажу, пошти i багажу; 7) про оскарження дiй виконавця заповiту. Позовна давнiсть у п´ять рокiв застосовугться до вимог про визнання недiйсними правочину, вчиненого пiд впливом на?сильства або обману. Позовна давнiсть у десять рокiв застосовугться до вимог про застосування наслiдкiв нiкчемного правочину (ст. 258 ЦК). За деякими вимогами скороченi строки позовно давностi вста?новленi в транспортному законодавствi. Так, вiдповiдно до ст. 388 Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) Украни до вимог, що виникають iз договору морського перевезення вантажу, незалеж?но вiд того, здiйснюгться перевезення у каботажному чи закордон?ному сполученнi, застосовугться рiчний строк позовно давностi. Дворiчний строк позовно давностi застосовугться до вимог, що виникають з договорiв перевезення пасажирiв i багажу, фрах?тування судна без екiпажу, фрахтування судна, буксирування, морського страхування, угод, укладених капiтаном судна в силу наданих йому законом прав, здiйснення рятувальних операцiй (ст. 398 КТМ Украни). У законодавствi передбаченi й випадки, коли встановлено бiльш продовжений строк позовно давностi порiвняно iз загальним строком. Так, ст. 76 Закону Украни "Про використання ядерно енергi i радiацiйну безпеку" передбачаг, що право на подання позову про вiдшкодування радiацiйно шкоди, заподiя?но майну чи навколишньому середовищу, дiг протягом десяти рокiв iз моменту заподiяння шкоди. Позовна давнiсть не поширюгться: 1) на вимогу, що випливаг iз порушення особистих немайнових прав, крiм випадкiв, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фiнансово установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про вiдшкодування шкоди, завдано калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю; 4) на вимогу власника або iншо особи про визнання незаконним правового акта органу державно влади, органу влади Автономно Республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування, яким порушено його право власностi або iнше речове право; 5) на вимогу страхувальника (застраховано особи) до страховика про здiйснення страхово виплати (страхового вiдшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчо влади, що здiйснюг управлiння державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають iз Закону Украни "Про державний матерiальний резерв" (51/97-ВР) 2. Законом можуть бути встановленi також iншi вимоги, на якi не поширюгться позовна давнiсть.
37. Обчислення строкiв позовно давностi.
Строки позовно давностi належать до строкiв, що встановлю?ються законом. Оскiльки позовна давнiсть г видом цивiльно-правових строкiв при обчисленнi використовуються загальнi правила, тобто календарний порядок обчислення цих строкiв, починаючи з наступного дня пiсля вiдповiдно календарно дати, або настання подi, з якою пов'язано початок перебiгу строку. При цьому правило про обчислення позовно давностi г iмперативним, а це значить, що порядок обчислення позовно давностi не може бути змiнений за домовленiстю сторiн. Для обчислення строкiв позовно давностi потрiбно визначити х початковий момент, оскiльки вiд цього залежить не тiльки правильне обчислення строку, а й можливiсть захисту поруше?ного матерiального права. За загальним правилом перебiг строку позовно давностi по?чинагться з того моменту, коли у особи виникаг право на позов. Право на позов виникаг, коли особа дiзналась чи могла довiдати?ся про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, якщо за договором позики боржник мав по?вернути борг 1-го числа, але не повернув, то право на позов ви?никаг у кредитора з 2-го числа, оскiльки вiн знаг, що боржник порушив строк виконання свох обов´язкiв. Законодавець не ви?падково побудував диспозицiю цiг норми так, що перебiг стро?ку позовно давностi починагться не тiльки з того моменту, коли особа дiзналась про порушення свого права, а й з того моменту, коли вона повинна була дiзнатися про це. Так, наприклад, завод поставив пiдпригмству 1-го числа бра?ковану продукцiю. Пiдпригмство прийняло продукцiю за якiс?тю i склало акт про прийом лише 30-го числа. Право на позов виникаг у покупця, однак, не 30-го числа, а з того моменту, коли вiн був зобов´язаний виявити дефекти. Вiдповiдно до Iнструк?цi про порядок прийому продукцi виробничо-технiчного при?значення та товарiв народного споживання, затверджено 25 квiтня 1966 р. (П-7), приймання продукцi за якiстю маг бути здiйснене: при мiжмiськiй поставцi - протягом 20 днiв, при мiськiй поставцi - протягом 10 днiв, а швидкопсувно - протя?гом 24 годин. Тому в даному випадку строк позовно давностi починаг свiй перебiг не з того числа, коли замовник виявив брак i склав акт, а вiд того дня, коли продукцiя мала бути прийнята за вимогами нормативного акта, тобто вiдповiдно з 21 чи 11 числа. У зобов´язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений момент витребування, давнiсть починають обчис?лювати з того часу, коли у кредитора виникаг право вимагати виконання зобов´язання, а якщо при цьому боржниковi надагть?ся пiльговий 7-денний строк на виконання, то давнiсть почина?ють обчислювати з моменту його закiнчення. Коли договiр майнового найму укладено без зазначення стро?ку, вiн вважагться укладеним на невизначений строк, i кожна зi сторiн маг право вiдмовитися вiд договору в будь-який час, по?передивши про це контрагента письмово за три мiсяцi. У цьому разi перебiг строку позовно давностi починагться з моменту за?кiнчення строку, вказаного в письмовому повiдомленнi, але не менше нiж за три мiсяцi з моменту вiдправлення повiдомлення. У ЦК та деяких iнших спецiальних нормативних актах мiс?тяться й iншi правила початку обчислювання перебiгу строкiв позовно давностi. Особливiсть застосування позовно давностi з вимог, що вип?ливають з перевезень i якi пред´являються до перевiзникiв, по?лягаг у тому, що за загальним правилом строк позовно давностi у цих випадках починагться не з моменту, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення свого права, а вiд дня одержання вiдповiдi на претензiю чи закiнчення строку, вста?новленого для вiдповiдi.
У разi порушення цивiльного права або iнтересу неповнолiт?ньо особи позовна давнiсть починагться вiд дня досягнення нею повнолiття.
38. Зупинення та переривання перебiгу позовно давностi.
Сторона, права яко порушено, може звернутися в юрисдикцiйний орган протягом певного встановлено законом часу за за?хистом порушеного права. Але обставини можуть скластися так, що позивач через умови, якi вiд нього не залежали, не змiг вчас?но звернутися до суду. Законодавець враховуг такi об´гктивнi обставини i допускаг в законi зупинення перебiгу строкiв позов?но давностi. Звичайно, таке зупинення означаг, що в строк позовно дав?ностi не зараховугться той промiжок часу, протягом якого особа не мала можливiсть звернутися з позовом. Вiдповiдно до ст. 263 ЦК Украни перебiг позовно давностi зупинягться: 1) якщо пред´явленню позову перешкоджала надзвичайна або невiдворотна за даних умов подiя (непереборна сила). Непереборною силою виступаг саме подiя, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить вiд волi людей. Прикладами непереборно сили можуть бути руйнiвнi при?роднi явища: повiнь, шторм, буревiй, землетрус та iншi явища, що об´гктивно зробили неможливим подання позову (у зв´язку з проведенням аварiйних, рятувальних робiт тощо). 2) у разi вiдстрочення виконання зобов´язання (мораторiй) на пiдставах, встановлених законом. Мораторiй може бути оголошений у зв´язку з рiзними надзвичайними подiями, викли?каними складним мiжнародним становищем, неординарними складними громадськими явищами. Загальнi мораторi в нашiй кранi не оголошувалися навiть за важких умов Велико Вiтчизняно вiйни; частковi ж мораторi мали мiсце. 3) у разi зупинення дi закону або iншого нормативно-право?вого акта, який регулюг вiдповiднi вiдносини; 4) якщо позивач чи вiдповiдач перебуваг у складi Збройних Сил Украни, якi переведенi на вiйськовий стан. Окрiм загальних пiдстав зупинення позовно давностi, пере?дбачених ст. 263 ЦК Украни, г й iншi, що передбаченi певними статтями Кодексу та деякими нормативними актами. Переривання перебiгу строку позовно давностi полягаг в тому, що час, який минув до настання обставини, з якою закон пов"язуг перерву, не зараховугться в строк позовно давностi, i строк позовно давностi, пiсля перерви, починаг перебiг спочатку на весь строк, передбачений в законi для означених вимог. Переривання перебiгу позовно давностi вiдрiзнягть?ся вiд зупинення як за пiдставами, так i за юридичними наслiд?ками. Перебiг строку позовно давностi переривагться: 1) Здiйсненням зобов"язаною особою дiй, що пiдтверджують визнання боргу або iншого обов"язку. Такими дiями можуть бути наприклад, часткова виплата боргу, прохання про вiдстрочку виконання зобов"язань. 2) Пред"явлення позову, хоча б до одного iз кiлькох боржникiв (а також, якщо предметом такого позову г лише частина вимоги, право на яку маг позивач) у встановленому порядку.__
Усне визнання зобов´язання чи усна обiцянка сплатити борг певного числа не г пiдставою для перерви строку. При зупиненнi строку перебiг строку продовжугться, а в разi переривання - перебiг строку починагться спочатку.
39. Поняття та види правочинiв
Поняття та види правочинiв зафiксовано в ст 202 ЦК. Пiд правочином розумiють дi громадян та юридичних осiб, спрямованi на встановлення, змiну, припинення цивiльних прав або обов´язкiв. Правочин маг такi характернi ознаки: 1) Правочином визнагться дiя, що спрямована на встанов?лення, змiну або припинення цивiльних прав чи обов´язкiв. Якщо буде встановлено, що дiя була спрямована на будь-який iнший результат, то вона не буде визнаватися правочином. 2) Правочином визнагться така дiя, яка не лише була спря?мована на результат, а й призвела до встановлення, змiни чи припинення цивiльних прав або обов´язкiв. Укладаючи заповiт, спадкодавець вчиняг дiю, спрямовану на встановлення для спад?когмцiв прав та обов´язкiв. 3) Правочином визнагться дiя юридично незалежних, рiвно?правних осiб. Якщо працiвник мiлiцi вилучаг у громадянина автомобiль з метою переслiдування правопорушника, то така дiя не буде вважатися правочином, тому що працiвник мiлiцi реалi?зував сво владнi повноваження. Правочини, якi вчиняють громадяни i юридичнi особи, г до?сить рiзноманiтними, а тому вимагають певно класифiкацi за такими критерiями: 1) Залежно вiд кiлькостi сторiн, волевиявлення яких потрiб?не для виникнення правочину, правочини подiляють на одно-, дво- та багатостороннi. Одностороннiм правочин визнагться у разi, якщо для виникнення, припинення або iншо видозмiни цивiльних прав i обов'язкiв достатньо волевиявлення однiг сторони (на?приклад, волевиявлення спадкодавця-заповiдача при складаннi заповiту). Двостороннiй чи багатостороннiй правочин г договором. Договiр - це домовленiсть (погоджена дiя) двох або бiльше сторiн, спрямована на встановлення, змiну або припинен?ня цивiльних прав та обов'язкiв. Прикладом двостороннього правочину може бути договiр купiвлi-продажу, оренди, да?рування та iн. Прикладом багатостороннього правочину (багатостороннього договору) г договiр про спiльну дiяльнiсть. При цьому на кожнiй сторо?нi як двостороннього, так i багатостороннього правочину може виступати кiлька осiб. 2) Видiляють також правочини реальнi та консенсуальнi. Консенсуальним г правочин, у якому для настання правових наслiдкiв досить досяг?нення сторонами угоди з усiх iстотних умов. З цього моменту правочин вважагться укла?деним, i у його сторiн виникають цивiльнi права i обов'язки. Таким договором г, напри?клад, купiвля-продаж. Для реального правочину необхiднi i домовленiсть сторiн, i передача речi. Прикладом реально угоди г договiр позики. Доки грошi не переданi позичальнику, права i обов'язки у сторiн цього договору не виникають; 3) Також правочини оплатнi та безоплатнi. У безоплатних правочинах обов'язок здiйснити матерiальнi витрати маг тiльки одна iз сторiн. Прикладом може бути договiр дарування, в якому одна сторона безоплатно передаг майно у власнiсть iншiй сторонi. Оплатнi правочини характеризуг наявнiсть зустрiчного майнового еквiвалента. Наприклад, у договорi купiвлi-продажу одна сторона передаг май?но, але замiсть нього отримуг його вартiсть; 4) Правочини абстрактнi та каузальнi. Правочини, у яких вказанi пiдстави хнього укладення, називаються каузальними. До них належить бiльша частина договорiв цивiльного права. Абстрактними вважаються пра?вочини, в яких не мають значення пiдстави хнього здiйснення. Прикладом абстрактного правочину г видача векселя. 4) Правочини строковi та безстроковi. У безстроковому правочинi термiни та строки не застерiгаються. Такий правочин, як правило, негайно набираг чинностi i припинягться на вимогу однiг iз сторiн (наприклад, договiр оренди, укладений на невизначений строк). Строковим г правочин, у якому визна?чено момент виникнення у його сторiн прав i обов'язкiв, тривалiсть хнього iснування, момент припинення тощо. Вiд строкових слiд вiдрiзняти умовнi правочини, в яких виник?нення, змiна або припинення прав i обов'язкiв пов'язугться з настанням подi, що маг бути в майбутньому i щодо яко невiдомо, настане вона чи нi. Можна назвати й iншi види правочинiв: легiтарнi (такi, що мають основою приписи за?кону) i волюнтарнi (не передбаченi законом, але укладаються особами у результатi хнього вiльного волевиявлення), уснi та письмовi, умовнi та без?умовнi; бiржовi (такi, що укладаються на бiржах щодо бiржо" вих товарiв) i небiржовi та iн.
40. Державна регстрацiя та мiсце вчинення правочину
На пiдставi ст. 210 державнiй регстрацi пiдлягають лише тi правочини, щодо яких така вимога прямо встановлена у законi (наприклад, ст. 657 ЦК У). Регстрацiя маг двi головнi мети: 1)проводиться облiк цивiльних прав, якi виникли з такого правочину; 2) маг мiсце свогрiдний додатковий контроль законностi змiсту правочину, дотримання порядку його укладення. Правочин, який пiдлягаг державнiй регстрацi, вважагться вчиненням лише з моменту його державно регстрацi. Проте норми статей глави 16 ЦК безпосередньо не передбачають недiйсностi правочинiв, щодо яких не дот?риманi вимоги закону про державну регстрацiю. Тому вирiшувати питання про правовi наслiдки правочину, вчиненого iз порушенням правил державно регст?рацi, необхiдно з урахуванням також тих положень закону, якi безпосередньо визначають правочини, якi пiдлягають державнiй регстрацi. Незважаючи на те, що законодавець безпосередньо не визначаг правовi наслiдки недотримання положень про державну регстрацiю правочинiв, вони так чи iнакше випливають iз контекстiв певних правових норм ЦК. Одним з важливих для практики (особливо при виникненнi спору) г питання про мiсце вчинення правочинiв (ст. 211). Зокрема, встановлення мiсця вчинення правочину може мати значення при визначеннi пiдсудностi спору (ст.ПО ЦПК), при визначеннi мiсця оподатку?вання при укладеннi правочину за участю iноземного елемента тощо.Варто звернути увагу на те, що у статтi 211 розрiзняються два випадки ви?значення мiсця вчинення правочину: 1) стосовно вчинення одностороннього правочину; 2) стосовно вчинення дво- або багатостороннього правочину. Стосовно одностороннього правочину - мiсцем вчинення г мiсце волевиявлення сторо?ни. При цьому слiд взяти до уваги, що волевиявлення можливе у рiзних формах: уснiй, письмовiй, з нотарiальним посвiдченням, з наступною державною регстрацiгю. Вiдповiдно форма волевиявлення може полегшувати або утруднювати встановлення мiсця вчинення правочину. Зокрема, практично неможливо встановити мiсце вчинення одностороннього правочину в уснiй формi. Достатньо складно встановити i мiсце вчинення правочину у простiй письмовiй формi. Хiба що у ньому само?му може мiститися вказiвка на таке мiсце або воно може слiдувати iз змiсту правочину. Мiсце вчинення дво- або багатостороннього правочину (договору) визначагться вiдпо?вiдно до правил ст. 647 ЦК. Ця норма передбачаг, що договiр г укладеним у мiсцi прожи?вання фiзично особи або за мiсцезнаходженням юридично особи, яка зробила пропозицiю укласти договiр, якщо iнше не встановлено договором. Певнi труднощi являг встановлення мiсця вчинення правочину, який пiдлягаг держав?нiй регстрацi, у випадку, коли укладення договору вiдбулося в одному мiсцi, а регстрацiя вiдбулася в iншому. Оскiльки такий правочин набуваг чинностi з моменту його державно регстрацi, то вирiшальне значення мусить мати не мiсце волевиявлення, чи мiсце проживання фiзично особи, чи мiсцезнаходження юридично особи, а мiсце державно регстрацi правочину. Адже до тако регстрацi правочин вважа?гться таким, що не укладений взагалi.
41. Недiйсний правочин (поняття та характеристика)
Недiйсним правочином визнагться такий, який хоча й спрямований на настання певних наслiдкiв, але в силу невiдповiдностi його вимогам чинного законодавства х не спричиняг. Недiйснiсть правочину означаг, що дi органiзацiй i юридичних осiб, хоча i спрямованi на встановлення, змiну чи припинення цивiльних прав i обов'язкiв, але не створюють цих юридичних наслiдкiв завдяки невiдповiдностi зроблених дiй вимогам юридичного факту, передбаченого законодавством. Ст. 215 ЦК. Умови чинностi правочину одночасно г умовами його дiйсностi, якi у загальному виглядi визначенi у ст. 203 ЦК. Зокрема, це вимоги: 1) вiдповiдностi змiсту правочину ЦК, iншим актам цивiльного за?конодавства, а також моральним засадам суспiльства; 2) наявнiсть у особи, яка вчиняг пра?вочин, необхiдного обсягу цивiльно дiгздатностi; 3) вiльного волевиявлення учасника пра?вочину, що маг вiдповiдати його внутрiшнiй волi; 4) спрямованiсть правочину на реальне настання правових наслiдкiв, що обумовленi ним; 5) вiдповiднiсть правочинiв, якi вчиня?ються батьками або усиновлювачами, правам та iнтересам хнiх малолiтнiх, неповнолiтнiх та непрацездатних дiтей. Крiм того, пiдставою недiйсностi правочину у випадках, встановлених законом, г по?рушення форми правочину. Як правило, недотримання просто письмово форми правочи?ну не тягне недiйсностi останнього, а лише ускладнюг доведення його iснування. Оскiльки за допомогою свiдчень свiдкiв зробити це у випадку порушення письмово форми не мож?на, то необхiдно вiдшукувати письмовi докази, аудiозаписи, вiдеозаписи тощо. Пiдставою недiйсностi правочину може бути також недотримання спецiальних вимог закону щодо вчинення певних видiв правочинiв. Визнання правочину недiйсним можливе i в iнших випадках порушення правочином особистих або майнових прав суб'гктiв цивiльного права, навiть якщо для них не встановленi спецiальнi правила визнання правочинiв недiйсними. Нiкчемним або "абсолютно недiйсним" визнагться правочин, якщо його недiйснiсть встановлена законом (ч. 2 ст. 215 ЦК). Оскiльки недiйснiсть таких правочинiв визначена безпосередньо у правовiй нормi, то вони вважаються недiйсними з моменту хнього укла?дення, незалежно вiд пред'явлення позову та рiшення суду (iнодi такi правочини назива?ють "мертвонародженими"). Отже, у цьому разi визнання такого правочину недiйсним су?дом не вимагагться. Проте навiть нiкчемнi правочини у визначених законом випадках за поданням сторiн або зацiкавлених осiб можуть бути визнанi судом дiйсними. Це, наприклад, передбачена ч. 2 ст. 219 ЦК можливiсть визнання судом дiйсним правочину, який укладений з порушен?ням нотарiально форми. Iншим видом недiйсних правочинiв г оспорюванi (або "вiдносно недiйснi") право?чини. хня вiдмiннiсть вiд нiкчемних правочинiв полягаг в тому, що оспорюванi правочини припускають такими, що породжують цивiльнi права та обов'язки. Проте хня дiйснiсть може бути оспорена стороною правочину або iншою зацiкавленою особою у судовому по?рядку. Тобто, хоча безпосередньо правовою нормою хня недiйснiсть не передбачагться, але, разом iз тим, у сторони правочину або зацiкавлено особи iснуг можливiсть звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недiйсним. Прикладом оспорюваного правочину г правочин, вчинений фiзичною особою, обмеженою у дiгздатностi. Для визнан?ня такого правочину недiйсним пiклувальник маг подати позов у суд. Суд може визнати такий правочин недiйсним, у разi коли буде встановлено, що такий правочин суперечить iнтересам самого пiдопiчного, членiв його сiм' або осiб, яких вiн вiдповiдно до закону зо?бов'язаний утримувати.
42. Правовi наслiдки недодержання вимог закону сторонами при вчиненнi правочину
Недiйсний правочин - це правочин, що не вiдповiдаг вимогам закону. Вiн породжуг не тi права i обов'язки, яких бажали його учасники, а правовi наслiдки, котрi прямо передбаченi у законi. Для того щоб правочин мав юридичну силу, вiн повинен вiдповiдати низцi вимог, якi називають умовами дiйсностi правочину. Такi вимоги встановленi ст. 203 ЦК, яка передбачаг, що: 1) змiст правочину не може суперечити ЦК, iншим актам цивiльного законодавства, а також моральним засадам суспiльства; 2) особа, яка вчиняг правочин повинна мати необхiдний обсяг цивiльно дiгздатностi; 3) волевиявлення учасника правочину маг бути вiльним i вiдповiдати його внутрiшнiй волi; 4) правочин маг вчинятися у формi, встановленiй законом; 5) правочин маг бути спрямований на реальне настання правових наслiдкiв, що обумовленi ним; 6) правочин, що вчинягться батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та iнтересам хнiх малолiтнiх, неповнолiтнiх чи непрацездатних дiтей. Недiйсним може бути визнано лише правочин, що вiдбувся. У випадках, коли сторони ще тiльки ведуть переговори про укладення угоди, хнi дi не вважаються правочином. Ступiнь недiйсностi правочину може бути рiзним. Зокрема, правочини можуть бути абсолютно недiйсними, або нiкчемними. Також iснують оспорюванi правочини якi г дiйсними, породжують права та обов'язки, але х дiйснiсть може бути оспорена стороною або iншою зацiкавленою особою у судовому порядку. Правовi наслiдки недодержання сторонами при вчиненнi правочину вимог закону - закрiпленi в ст. 215-236 ЦК. Так як це досить об'гмний роздiл ЦП, то коротко розгленмо лише деякi наслiдки недодержання вимог закону сторонами при вчиненi правочину. Вiдповiдно до ст. 216 - недiйсний правочин не створюг юр.наслiдкiв, крiм тих, що пов"язанi з його недiйснiстю. Якщо у зв'язку iз вчиненням недiйсного правочину другiй сторонi або третiй особi завдано збиткiв та морально шкоди, вони пiдлягають вiдшкодуванню винною стороною. Наслiдком недiйсного правочину г двостороння реституцiя, котра полягаг у тому, що кожна сторона недiйсного правочину, незалежно вiд наявностi вини у визнаннi правочину недiйсним, повертаг iншiй сторонi все отримане за таким правочином. Якщо ж повернути в натурi отримане за правочином неможливо (наприклад, предметом правочину було надання послуг, виконання роботи тощо), то вартiсть одержаного вiдшкодовугться грошима. При цьому оцiнка одержаного провадиться за цiнами, що iснують на момент вiдшкодування. Зростання або зменшення цiн, що iснували на момент укладення правочину, визнаного недiйсним, на розмiр вiдшкодування не впливаг. Згiдно ст. 217 - Якщо вимогам закону суперечать iстотнi умови правочину, то вiн г або маг бути визнаний судом недiйсним у цiлому. У тих випадках, коли закону суперечать неiстотнi умови правочину, без яких вiн мiг би iснувати, то вiн г частково дiйсним (у тiй частинi, яка вiдповiдаг закону). Форма правочину - це спосiб вираження волi осiб, якi беруть участь у ньому. Ст. 205 ЦК У передбачаг такi форми: а ) усна; б ) письмова (проста чи з нотарiальним посвiдченням); в ) шляхом мовчання. Якщо правочин вiдповiдно до закону вимагаг письмово форми, але був вчинений iз недодерж.письм.форм, то вiн г нiкчемним. Проте iз цього загального правила iснуг виняток. Якщо такий правочин укладений усно i одна iз сторiн вчинила дiю, а друга сторона пiдтвердила вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разi спору може бути визнаний судом дiйсним. Ст. 219 - для правочинiв, що виходять за межi звичайних, закон передбачаг квалiфiковану письмову форму - нотарiальне посвiдчення вiдповiдного документа, у виглядi якого цей правочин складений. Недотримання нотарiально форми правочину спричиняг визнання його недiйсним. Такий правочин вважагться нiкчемним, вiн не маг юридично сили i, отже, не породжуг тих прав i обов'язкiв на встановлення яких було спрямовано волю особи; у деяких випадках вiдсутнiсть необхiдного нотарiального посвiдчення правочину може бути компенсована судовим рiшенням. Частина 2 коментовано статтi передбачаг, що суд може визнати такий правочин дiйсним за таких умов: 1) якщо буде встановлено, що вiн вiдповiдав справжнiй волi особи, яка його вчинила; 2) якщо нотарiальному посвiдченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала вiд волi особи. Згiдно ст. 220 - Недодержання нотарiально форми договору спричиняг його нiкчемнiсть, вiн не маг юридично сили i не породжуг тих прав i обов'язкiв, яких бажали сторони. Але у випадках, коли сторони домовилися щодо всiх iстотних умов договору, що пiдтверджугться письмовими доказами, i вiдбулося повне або часткове виконання договору, але одна iз сторiн ухилилася вiд його нотарiального посвiдчення, суд може визнати такий договiр дiйсним. У цьому разi подальша нотарiальне посвiдчення договору не вимагагться, чому й можна говорити про "компенсаторне" значення судового рiшення. Згiдно зi ст. 31 ЦК за неповнолiтнiх, якi не досягли чотирнадцяти рокiв, правочини здiйснюють вiд хнього iменi батьки, усиновлювачi або опiкуни. Згiдно ст. 221 правочин, який вчинено малолiтньою особою за межами цивiльно дiгздатностi, може бути згодом схвалений батьками (усиновлювачами), (ст. 221) Схвалення можливе як в активнiй (шляхом заяви про схвалення), так i в пасивнiй формi (вiдсутнiсть претензiй). (аналогiчно i при вчиненнi правочину неповнолiтньою особою ст. 222) Якщо правочин iз малолiтньою особою вчинила фiзична особа з повною цивiльною дiгздатнiстю, то вона зобов'язана повернути батькам (усиновлювачам) або опiкуну малолiтнього все те, що вона одержала за таким правочином вiд малолiтньо особи. У свою чергу, батьки (усиновлювачi) або опiкун малолiтньо особи зобов'язанi повернути дiгздатнiй сторонi все одержане нею за цим правочином у натурi, а за неможливостi повернути одержане в натурi - вiдшкодувати його вартiсть за цiнами, якi Iснують на момент вiдшкодування. Отже у даному випадку маг мiсце двостороння реституцiя (вона також iснуг коли обидвi сторони правочину г малолiтнi). Правочини, вчиненi фiзичною особою, яка обмежена у дiгздатностi (ст. 223) належать до оспорюваних, а отже, для визнання такого правочину недiйсним пiклувальник маг подати позовну заяву до суду з вимогою про це. Суд може визнати такий правочин недiйсним, якщо буде встановлено, що вiн суперечить iнтересам самого пiдопiчного, членiв його сiм' або осiб, яких вiн вiдповiдно до закону зобов'язаний утримувати. У разi визнання такого правочину недiйсним настають наслiдки, передбаченi ст. 216 ЦК. Низка правочинiв, може вчинятися лише з дозволу органiв опiки та пiклування (ст. 71 ЦК). Зокрема, опiкун не маг права без дозволу органу опiки та пiклування (ст. 224) : вiдмовитися вiд майнових прав пiдопiчного; видавати письмовi зобов'язання вiд iменi пiдопiчного; укладати договори, якi пiдлягають нотарiальному посвiдченню та (або) державнiй регстрацi, в тому числi договори щодо подiлу або обмiну житлового будинку, квартири; укладати договори щодо iншого цiнного майна. Пiклувальник маг право дати згоду на вчинення таких правочинiв лише з дозволу органу опiки та пiклування (див. коментар до ст. 71 ЦК). Якщо котрийсь iз вказаних вище правочинiв буде укладений без дозволу органу опiки та пiклування, то вiн г нiкчемним. Правочин буде визнано дiйсним, якщо буде доведено, що вiн вiдповiдаг iнтересам фiз..особи над якою встановлено опiку чи пiклування. Вiдповiдно до ст. 225 - якщо дiгздатна фiз. особа вчинила правочин в момент, коли вона не усвiдомлювала свох дiй та (або) не могла ними керувати - може бути визнаний судом недiйсним, за позовом цiг особи; при наступнiй недiгздатностi дано особи - опiкун; в разi смертi дано особи - за позовом iнших чи iнтереси порушенi. Згiдно з ч. З ст. 225 ЦК сторона, яка знала про стан фiзично особи у момент вчинення правочину, зобов'язана вiдшкодувати й моральну шкоду, завдану у зв'язку iз вчиненням такого правочину. Вiдповiдно до ст. 234 - фiктивним правочином г правичон, що вчинений без намiру створення правових наслiдкiв, якi обумовлювались цим правочином; визнагться судом недiйсним. Згiдно з ст. 235 - Удаванi правочини вчиняються з метою приховання iншого правочину, який сторони насправдi мали на увазi, завжди маг мiсце укладення двох правочинiв: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певнi юридичнi наслiдки; 2) правочину, вчиненого для приховання першого (реального) правочину. Правочин, який вчинено з метою приховати iнший (реальний) правочин, завжди нiкчемний i сам по собi жодних юридичних наслiдкiв не породжуг. Правочин, що приховугться, у свою чергу, може бути дiйсним або недiйсним. Ст. 229 - передбачаг правовi наслiдки вчинення правочину пiд впливом помилки. Ст. 231 - пiд впливом насильства; ст. 230 - пiд впливом обману; ст. 228 - правовi наслiдки правочину, що порушуг поблiчний порядок .
43. Поняття, види та пiдстави представництва у цивiльному правi
Глава 17, статтi 237-250. Представництво - це правовiдношення, вiдповiдно до якого одна сторона (представник) на пiдставi набутих нею повноважень виступаг i дiг вiд iменi iншо особи, яку представляг, створюючи, змiнюючи чи припиняючи безпосередньо для не цивiльнi права та обов'язки. В силу представництва виникають правовiдносини: 1) мiж тим кого представляють i представником; 2) мiж тим кого представляють i третьою особою; 3)мiж представником i третьою особою. Iнститут представництва сприяг бiльш повному здiйсненню прав та обов'язкiв суб'гктами цивiльних правовiдносин в тих випадках, коли вони в силу рiзних обставин не можуть здiйснити необхiднi юридичнi дi особисто. Представниками i тими кого, представляють, можуть бути як фiзичнi так i юридичнi особи. Особою, яку представляють - будь-яка правоздатна особа. Представниками можуть бути фiзичнi особи, якi мають достатнiй обсяг дiгздатностi. Юридичнi особи мають право виконувати функцi представника у будь-яких випадках, якщо це не суперечить хнiй правоздатностi, визначенiй законом та х установчими документами. Сфера застосування: потреба у представництвi виникаг тодi, коли особа, яку представляють, немаг за законом можливостi вчиняти юридичнi дi (наприклад, у разi вiдсутностi дiгздатностi); коли у особи немаг або фiзично можливостi здiйснити такi дi (наприклад, внаслiдок хвороби, вiдсутностi в мiсцi постiйного проживання), або бажання особисто реалiзувати належнi й права та обов"язки; здiйснення юридичними особами свог статутно дiяльностi (праця продавцiв, касирiв, представництво в судах). Згiдно ст. 237 Цивiльного кодексу Украни iснують три види представництва: договiрне, законне та акта органу юридично особи. За iншою класифiкацiгю видiляють, такi види представництва. I. За пiдставою виникнення: 1) договiрне представництво (виникаг з договору доручення, довiрчого управлiння та iн); Рiзновидом договiрного представництва г комерцiйне представництво (ст. 243 ) при якому комерцiйним представником г особа, яка постiйно та самостiйно виступаг представником пiдпригмцiв при укладеннi ними договорiв у сферi пiдпригмницько дiяльностi. Ознаки комерцiйного представництва: - представником i довiрителем виступають суб"гкти пiдпригмницько дiяльностi; - маг мiсце лише при укладеннi договорiв i лише у сферi пiдпригмницько дiяльностi; - допускагться комерцiйне представництво одночасно кiлькох сторiн правочину за згодою цих сторiн та в iнших випадках, встановлених законом. 2) законне представництво (виникаг безпосередньо iз закону); 3) статутне представництво (виникаг з акта органу юридично особи, який дiг на пiдставi статуту); 4) управлiнське представництво (виникаг з акта органу управлiння); 5) офiцiйне представництво (виникаг з рiшення суду чи iншого органу, який не г органом управлiння); 6) одностороннг представництво (виникаг з одностороннього правочину). II Залежно вiд волi представника: 1) обов"язкове (виникаг незалежно вiд волi представника- законне представництво, управлiнське представництво); 2) добровiльне представництво (виникаг з волi представника- договiрне представництво, одностороннг представництво тощо). Представництво може виникати на пiдставi: 1) Договору (договiрне представництво); 2) Закону (законне представництво); 3) Акта органу юридично особи; 4) Iншi пiдстави, встановленi актами цивiльного законодавства, а саме - а) рiшення суду та iнших уповноважених органiв, якi не г органми управлiння (рiшення суду про встановлення опiки над майном безвiсно вiдсутнього- ст. 44 ЦК Украни); б) одностороннiй правочин (доручення виконання заповiту- ст. 1286 ЦК Украни); в) акт управлiння (акт органу опiки i пiклування про призначення опiкуна).
44. Правочини якi уповноваженi вчиняти представники. Перевищення повноважень представником
Ст. 238 ЦК визначаг правочини, якi може вчиняти представник. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинiв, право на вчинення яких маг особа, яку вiн представляг. Це означаг, що представник юридично особи може вчиняти лише такi правочини, якi вiдповiдають вимогам статей 91-92 ЦК. Не допускагться укладення через представника правочину, який за свом характером може вчинятися тiльки особисто тiгю особою, яку вiн представляг, а також iнших правочинiв, вказаних у законi. Наприклад, тiльки особисто мають здiйснюватися договiр довiчного утримання, заповiт, трудовий договiр, регст?рацiя шлюбу, усиновлення тощо. Представник маг право i зобов'язаний вчиняти правочини лише в iнтересах того, кого представляг. Вiдтак з метою захисту цивiльних прав та iнтересiв представлюваного законом встановлена заборона укладення правочину представ?ником вiдносно себе особисто, або вiдносно iншо особи, представником яко вiн одночасно виступаг. Наприклад, опiкун не може укладати правочини iз свом пiдопiчним, а також представляти його при укладеннi правочинiв або веденнi судово справи мiж пiдопiчним i своми близькими родичами (ч. 1 ст. 68 ЦК). Виняток з цього загального правила передбачений ч. З ст. 243 ЦК, згiдно з якою допускагться комерцiйне представництво одночасно кiлькох сторiн правочину. Це можливо за згодою сторiн цього правочину та в iнших випадках, вста?новлених законом. Загальним правилом належного функцiонування вiдносин представницт?ва г вчинення представником правочинiв вiд iменi представлюваного в межах наданих повноважень. Поширеним випадком порушень у цiй сферi г перевищення повноважень, тобто довiльне збiльшення представни?ком обсягу права на здiйснення правочинiв, визначеного вказiвками особи, яку представляють, змiстом довiреностi або нормами права. При цьому перевищення може стосуватися кiлькiсних (числа, ваги, мiри ре?чей; строку договору, який потрiбно укласти; розмiру плати або покупно цiни тощо) або якiсних (предмета, контрагента, характеру правочину) аспектiв по?вноваження. Перевищенням повноважень слiд вважати також вчинення дiй, якi взагалi не передбаченi довiренiстю. Стаття 241 ЦК передбачаг два варiанти поведiнки особи, яку представляють, при представництвi з перевищенням повноважень: 1)вона схвалюг дi, вчиненi вiд iменi; 2)вона вiдмовлягться вiд схвалення дiй, вчинених вiд iменi з пере?вищенням повноважень. Схвалення дiй представника можливе у рiзних формах: 1)схвалення шляхом заяви про це; 2) схвалення мовчазною згодою; 3)схвалення шляхом здiйснення, так званих конклюдентних дiй, що свiдчать про прийняття правочину. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створюг, змiнюг i припиняг цивiльнi права та обов'язки особи, яку вiн представляг, лише у разi подальшого схвалення нею такого правочину. Якщо ж схвалення не вiдбу?деться, то зазначений правочин правових наслiдкiв для того, кого представля?ють, не тягне i маг бути визнаним недiйсним (вiдповiдно до ч.1 ст.241, ст.239.ст.215ЦК). Однак, крiм визнання правочину недiйсним, можуть наставати й iншi на?слiдки, характер яких залежить вiд суб'гктивного ставлення представника до свох дiй. З урахуванням цiг обставини варто розрiзняти такi види перевищення по?вноважень: 1) навмисне перевищення повноважень у сподiваннi отримати схва?лення вчинених дiй з боку представлювано особи (ч. 1 ст. 1004 ЦК); 2) дi з пе?ревищенням повноважень внаслiдок помилки представника щодо обсягу ос?таннiх; 3)навмисна дiяльнiсть з перевищенням повноважень з метою отримати вигоду для себе. У перших двох випадках перевищення повноважень пiсля визнання право?чину недiйсним його сторони повертаються у первiсний стан. В третьому випадку - правочин визнагться недiйсним, а на представника покладагться обов'язок вiдшкодування збиткiв, завданих тому, кого вiн представляв, i особi, з якою було укладено правочин. Крiм того, за певних обставин (наприклад, у випадку зловмисно домовленостi представника i контрагента за договором про укладен?ня правочину з перевищенням повноважень) виникаг також солiдарний обов'я?зок тако особи вiдшкодувати представлюваному збитки, що виникли внаслiдок дiй представника з перевищенням повноважень. Якщо особа яку представляють не схвалила правочин, що здiйснений з перевищенням повноважень, то це не означаг, що ввесь правочин г недiйсним. Тому, що це суперечило б ст. 217 ЦК, згiдно з якою недiйснiсть частини правочину не тягне недiйсностi iнших його частин. Тому правочин, укладений з перевищенням повноважень, якщо його не схвалив той, кого представляють, може бути визнаний судом частко?во дiйсним (статтi 240, 242,217 ЦК). Якщо ж самостiйне iснування частини правочину, укладеного в межах повноважень, не г можливим, то вона визнагться повнiстю недiйсною (статтi 240, 242, 215 ЦК). Варто зазначити, що положення ст. 241 ЦК поширюються лише на випад?ки добровiльного представництва, оскiльки при обов'язковому представництвi воля особи, яку представляють, г нiкчемною i впливу на юридичну силу право?чину не маг. Натомiсть схвалення за свогю юридичною природою г односто?роннiм правочином. У ньому виражагться воля особи, яку представляють, на-дiлити юридичною силою конкретний правочин, укладений для не з переви?щенням повноважень. Право на звернення до особи, яку представляють, щодо схвалення укладе?ного правочину маг не тiльки представник, але й особа, яка уклала правочин з представником, який перевищив повноваження. Це випливаг iз змiсту ст. 241 ЦК, де йдеться про схвалення дiй представника, а отже, в тому числi й договору з третьою особою, котра виступаг тут як суб'гкт, чи iнтереси можуть бути пору?шеннi внаслiдок перевищення представником повноважень.
45. Законне та комерцiйне представництво
Особливiстю законного представництва (Ст. 242 ЦК) г спрямованiсть на захист прав i законних iнтересiв недiгздатних осiб, якi внаслiдок малолiття, недоумства або душевно хвороби не можуть пiклуватися про себе самi. Особливiстю цього виду представництва г те, що особа яку представляють, не бере участi у призначеннi представника i не може впливати на дiяльнiсть представника; повноваження ж представника безпосередньо визначаються законом. Специфiчним г правове становище представника. Якщо дiяльнiсть представника в iнтересах дiгздатно особи г реалiзацiгю його права, то дiяльнiсть представника, спрямована на захист iнтересiв недiгздатних осiб - це його обо?в'язок, вiдмовитися вiд якого вiн не може. Iнша рiч, коли такий представник може вийти iз кола осiб, якi внаслiдок свого правового становища зобов'язуються за?коном або адмiнiстративним актом до захисту прав недiгздатних (наприклад, опiкун складаг сво повноваження, батькiв позбавляють батькiвських прав тощо). Законними представниками малолiтнiх та неповнолiтнiх г батьки. Право батькiв пред?ставляти свох малолiтнiх та неповнолiтнiх дiтей -рунтугться на такiй складнiй юридичнiй сукупностi, як норма закону i подiя (народження дитини), а для пред?ставництва батька до того ж потрiбна також наявнiсть акта цивiльного стану (шлюбу з матiр'ю дитини) або правочину (заява про визнання себе батьком ди?тини за вiдсутностi шлюбу з матiр'ю) або рiшення суду про визнання батьком дитини. Законними представниками малолiтнiх та неповнолiтнiх г також усиновлю?вачi, котрi за свом правовим становищем дорiвнюються до батькiв. Tхнг праве на представництво -рунтугться на нормi закону та рiшеннi про усиновлення. Батьки (усиновлювачi) можуть укладати за малолiтнiх дiтей будь-якi право?чини; управлiння майном здiйснюють якщо це не суперечить iнтересам дитини. Якщо ж опiкун здiйснюг дiяльнiсть вiд iменi опiкуваного, то необхiдно подати вiдповiдний документ про при?значення дано особи опiкуном. Опiкуни здiйснюють усi дi, якi мiг би здiйснити сам опiкуваний, якби був дiгздатним. Але опiкуни без дозволу органiв опiки i пiклування не мають права здiйснювати вiд iменi опiкуваних правочини, що iстотно зачiпають май?новi iнтереси останнiх. Дозвiл органу опiки i пiклування, що видагться опiкуну на здiйснення такого правочину, встановлюг для нього додатковi повноваження крiм тих, що вже передбаченi законом. Пiклувальники не виступають як представники пiдопiчного за законом. Вони сприяють неповнолiтнiм у здiйсненнi ними х прав, i тiльки у разi хвороби не?повнолiтнього, яка перешкоджаг особистому укладенню правочину або при ве?деннi справ неповнолiтнього у судi чи iнших установах, пiклувальники висту?пають як представники пiдопiчного. Частина 3 ст. 242 ЦК передбачаг, що законним представником у випадках, встановлених законом, може бути також iнша особа. Випадки представництва згiдно iз законом передбачаються Законом Укра?ни "Про господарськi товариства", ст. 48 якого встановлюг, що голова правлi?ння акцiонерного товариства маг право без довiреностi дiяти вiд iменi товари?ства. Виникнення повноважень представника закон пов'язуг також iз фактом спiльного господарювання, спiльностi майна. Виходячи з цього, можна стверд?жувати, що при здiйсненнi однiгю особою з подружжя правочинiв щодо спiльного сiмейного господарства, вона виступаг як сторона, що дiг вiд iменi i з iнтересах також iншо особи з подружжя, бо згода останньо на здiйснення такого правочину припускагться (за винятком тих, правочинiв що виходять за межi побутових). Комерцiйне представництво (ст. 243 ЦК) г видом добровiльного представництва з особ?ливим суб'гктним складом i сферою застосування. Особливiстю суб'гктного скла?ду г те, що комерцiйними представни?ками можуть бути як юридичнi, так i фiзичнi особи - суб'гкти пiдпригмницько дiяльностi. Особливостi здiйснення цього правочину в тому, що закон надаг представнику право одночасно представляти рiзнi сторони при укладеннi правочину, якщо на це г хня згода або якщо така можливiсть прямо передбаче?на законом, крiм угод щодо себе особисто. Пiдставою комерцiйного представництва може бути цивiльно-правовий або трудовий договiр, де мають визначатися обсяг наданих представнику повнова?жень та порядок х реалiзацi. Найчастiше це договори доручення (глава 68 ЦК ). Але вiдносини комерцiйного представництва можуть також регулюватися спе?цiальними агентськими, брокерськими угодами тощо. Незалежно вiд виду договiр на комерцiйне представництво припускагться оплатним, крiм випадкiв, коли у самому договорi мiститься вказiвка на його без?оплатний характер. Представник маг право на вiдшкодування витрат, зроб?лених ним при виконаннi доручення (ст.1007 ЦК). Якщо комерцiйний представник зазнав витрат, вчиняючи правочини вiд iменi та в iнтересах кiлькох пiдпригмцiв одночасно, витрати подiляються у рiвних ча?стках, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними (ст. 543 ЦК). Повноваження комерцiйного представника пiдтверджуються вiдповiдним письмовим договором мiж ним та особою, яку вiн представляг. Також повноваження можуть бути пiдтвердженi довiренiстю. Наявнiсть згаданих документiв маг на метi забезпечити iнформованiсть третiх осiб про наявнiсть повноважень у представника. Договiр мiж представником та особою, яку вiн представляг, на вiдмiну вiд довiреностi, також виконуг важливу функцiю визначення взаг?мин мiж цими особами. Тому довiренiсть не замiнюг договiр сторiн i може слугувати альтернативою лише при виконаннi iнформацiйно функцi про повно?важення представника стосовно третiх осiб.
46. Представництво за довiренiстю
Представництво, яке -рунтугться на договорi, може здiйснюватися за довiренiстю. Вiдповiдно до ч. 3 ст. 244 Цивiльного кодексу Украни. Довiренiстю г письмовий документ, що видагться представнику тим, кого представляють, для представництва перед третiми особами. Довiренiсть на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довiрителем), безпосередньо третiй особi, оскiльки йдеться про врахування саме хнiх iнтересiв, то й право на ознайомлення з довiренiстю iснуг, передусiм, у 3-х осiб. Форма довiреностi повинна вiдповiдати формi, в якiй вiдповiдно до закону маг вчинятися правочин. Залежно вiд обсягу повноважень, що надаються повiреному особою, котру вiн представляг, виокремлюють два види довiреностi: 1) загальна довiренiсть; 2) спецiальна (у тому числi разова) довiренiсть. Загальна (генеральна) довiренiсть уповноважуг представника на здiйснення правочинiв та iнших юридичних дiй рiзного характеру. Спецiальна довiренiсть надаг повноваження на здiйснення юридичних дiй або правочинiв певного типу. Якщо той, кого представляють, уповноважуг на здiйснення якого-небудь одного правочину або юридично дi, то спецiальна довiренiсть у цьому випадку буде називатися разовою довiренiстю. Така довiренiсть видагться, наприклад, юристам для захисту iнтересiв органiзацiй у судi тощо. Довiренiсть призначагться для третiх осiб, якi з тексту дiзнаються, якими повноваженнями надiлений представник. Для самого повiреного довiренiсть нiяких самостiйних прав на майно, яке отримане для здiйснення угоди, не породжуг. Видача довiреностi г одностороннiм правочином, i порядок посвiдчення пiдкорюгться правилам ЦК Украни, що стосуються правочинiв взагалi. Основнi правила видачi довiреностi викладено у Законi Украни "Про нотарiат". Юридична сила довiреностi не залежить вiд отримання згоди на видання з боку представника. Повноваження виникаг незалежно вiд згоди останнього, i правильно оформлена довiренiсть дiйсна у будь-якому разi тому, що повноваження, яке виникаг у представника, не зачiпаг його майнових або особистих немайнових прав. Але здiйснення цього повноваження залежить вiд представника, бо вiн сам вирiшуг, чи використати довiренiсть для здiйснення дiяльностi на користь довiрителя, чи вiдмовитися вiд не. Довiренiсть г iменним документом - обов'язково повинно бути указано, хто i кому видав довiренiсть. Довiренiсть здiйснюгться тiльки в письмовiй формi. Конкретно необхiдно форми довiреностi як документа немаг, головне, щоб були письмово вираженi повноваження особи, якiй видагться довiренiсть, а як саме це буде виглядати, вирiшального значення не маг (наприклад, як довiренiсть може бути використано лист, в якому одна особа надiляг iншу особу повноваженнями на здiйснення угоди вiд iменi i в iнтересах). Представництво за довiренiстю може -рунтуватися на актi органу юридично особи. У цьому випадку такий акт маг бути оформлений належним чином (пiдписаний керiвником, завiрений печаткою юридично особи тощо). Вимоги до довiреностi - письмова форма; наявнiсть необхiдних реквiзитiв (вказiвку на суб'гкти, мiсце, дату видачi тощо); зазначено обсяг повноважень, наданий представниковi тим, кого представляють.
47. Поняття, форма, змiст та види довiреностi
Довiренiстю г письмовий документ, що видагться представнику тим, кого представляють, для представництва перед третiми особами. Форма довiреностi повинна вiдповiдати формi, в якiй вiдповiдно до закону маг вчинятися правочин. Довiр. - це iменний документ, в якому маг бути вказано хто i кому видав довiренiсть. Довiренiсть здiйснюгться лише в письмовiй формi.Така форма може бути простою письмовою або нотарiально посвiдченою. Нотарiальне посвiдчення довiреностi потрiбне, зокрема, на здiйснення правочинiв нотарiальна форма для яких обов"язкова (наприклад, правочини купiвлi або продажу жилих будинкiв); при видачi довiреностi при передорученнi. Довiренiсть нотарiусами посвiдчугться у порядку, встановленому Законом Украни "Про нотарiат" та iншими законодавчими актами. Вимоги до довiреностi: 1) письмова форма; 2) маг мiстити необхiднi реквiзити: вказiвку на суб"гкти, мiсце, дату видачi, тощо; 3) маг бути зазначений обсяг повноважень, наданий представниковi тим, кого представляють. Залежно вiд обсягу повноважень, що надаються повiреному особою, котру вiн представляг, виокремлюють два види довiреностi: 1) загальна довiренiсть; 2) спецiальна (у тому числi разова) довiренiсть. Загальна (генеральна) довiренiсть уповноважуг представника на здiйснення правочинiв та iнших юридичних дiй рiзного характеру. Спецiальна довiренiсть надаг повноваження на здiйснення юридичних дiй або правочинiв певного типу. Також видiляють Разову довiренiсть - пiдтверджуг повноваження на здiйснення одного правочину або юридично дi (наприклад, довiренiсть на отримання заробiтно плати). Строк дi довiреностi, який встановлюгться у нiй, не може перевищувати трьох рокiв. Якщо термiн дi у довiреностi не вказаний, вона зберiгаг силу аж до припинення (ст.247 ЦК). У кожнiй довiреностi обов"язково маг бути вказана дата видачi. Недотримання цiг вимоги законом спричиняг за собою недiйснiсть довiреностi, як документа, що пiдтверджуг повноваження представника.
48. Припинення та скасування довiреностi
Довiренiсть - це письмовий документ, що видагться представнику тим, кого представляють, для представництва перед третiми особами. Строк дi довiреностi, який встановлюгться у нiй, не може перевищувати трьох рокiв. Якщо термiн дi у довiреностi не вказаний, вона зберiгаг силу аж до припинення (ст.247 ЦК). Припинення довiреностi. Чиннiсть довiреностi припинягться внаслiдок: 1) закiнчення строку; 2) скасування довiреностi особою, яка видала; 3) вiдмови особи, якiй видано довiренiсть; 4) припинення юридично особи, вiд iменi яко видано довiренiсть; 5) припинення юридично особи, на iм'я яко видано довiренiсть; 6) смертi громадянина, який видав довiренiсть, визнання громадянина недiгздатним, обмежено дiгздатним або безвiсно вiдсутнiм; 7) смертi громадянина, якому видано довiренiсть, визнання громадянина недiгздатним, обмежено дiгздатним або безвiсно вiдсутнiм; 8) передоручення. Особливим випадком припинення довiреностi г скасування особою, яку представляють (ст.249 ЦК). Довiренiсть може бути в будь-який час скасована особою, що видала , а особа, якiй була видана довiренiсть, може в будь-який час вiдмовитися вiд не. Скасування довiреностi маг юридичне значення для представника i третiх осiб лише в тому випадку, якщо вони були сповiщенi про це. Скасування довiреностi тягне припинення повноважень представника. Особа, що видала довiренiсть i згодом скасувала , зобов"язана сповiстити про скасування особу, якiй довiренiсть видана, а також вiдомих й третiх осiб, для представництва перед якими була видана довiренiсть. Права i обов'язки по вiдношенню до третьо особи, що виникли внаслiдок дiй представника або його заступника до того, як вони дiзналися або повиннi були дiзнатися про припинення довiреностi, зберiгають силу для особи, що видала довiренiсть i правонаступникiв. Дане правило не застосовугться, якщо третя особа виявилася недобросовiсною, знала або повинна була знати до здiйснення або в момент здiйснення угоди з представником, що дiя довiреностi припинилася.
49. Юридична природа представництва у цивiльному правi Украни.
Поняття представництва дагться у ч.1 ст. 237 Ц Украни - це правовiдношення, в якому одна сторона (представник) зобов"язана або маг право вчинити правочин вiд iменi друго сторонни, яку вона представляг. Суть представництва полягаг в дiяльностi представника щодо реалiзацi повноважень в iнтересах i вiд iменi особи, яку представляють. Мета представництва - здiйснення представником правочинiв та iнших юридичних дiй в iнтересах i за рахунок особи, яку вiн представляг. За свогю юридичною природою вiдносини представництва належать до органiзацiйних майнових правовiдносин, головним змiстом яких г сукупнiсть прав i обов'язкiв х сторiн по створенню передумов виникнення безпосередньо у того, кого представляють, прав i обов'язкiв внаслiдок вчинення правочинiв вiд його iменi представником. Основним правом представника г повноваження дiяти вiд iменi i за рахунок особи, яку вiн представляг. Але повноваження не лише надаг представниковi можливiсть дiяти вiд iменi особи, яку вiн представляг, а й визначаг змiст i межi таких дiй, виступаючи як вид i мiра можливо поведiнки Взагалi, у цивiлiстичнiй лiтературi немаг гдино точки зору стосовно юридично природи представництва. Загалом пiдходи до визначення сутностi юридично природи представництва можуть розглядатися з позицiй двох основних концепцiй (теорiй): теорi дiяльностi та теорi правовiдношення. Юридична природа представництва: - теорiя дiяльностi (Рясенцев В.О., Суханов ¦.А.) - суть представництва розглядагться як дiяльнiсть представника щодо реалiзацi повноважень в iнтересах i вiд iменi особи, яку представляють; - теорiя правовiдношення (Iоффе О.С., Невзгодiна О.Л.) - суть представництва полягаг у правовiдношеннi. Представництво потрiбно вiдрiзняти вiд зовнiшньо схожих, але маючих iншу юридичну природу дiй учасникiв цивiльних правовiдносин. Так, не г представником особа, яка хоч i дiг в чужих iнтересах, але вiд власного iменi, а також особа, уповноважена на ведення переговорiв щодо можливих у майбутньому правочинi. Коло цих осiб доволi широке, але серед них можна видiлити тих, що найбiльш часто зустрiчаються - Посланець (посильний, кур'гр), Виконавець заповiту, Рукоприкладач тощо.
50. Види представництва та х характеристика.
Представництво- це правовiд ношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або маг право вчиня?ти правочини вiд iменi друго сторони, яку вона представ?ляг. За ступенем обов"язковостi представництво в цивiльному процесi можна умовно подiлити на два види: 1. обов"язкове - виникаг на пiдставi закону, адмiнiстративного чи судового акту; 2. факультативне - виникаг на пiдставi цивiльно-правово угоди. За ознаками особи, в iнтересах яко здiйснюгться представництво, його можна подiлити на такi види: 1. представництво фiзичних осiб - пiдставою такого представництво г закон або цивiльно-правова угода; 2. представництво юридичних осiб - таке представництво базугться, як правило на трудовiй угодi. За пiдставами виникнення розрiзняють: 1) представництво, яке грунтугться на законi (законне); Характерними ознаками законного представництва, по-перше, г те, що представник i його повноваження вста?новлюються нормативними актами (цивiльними, господар?ськими, сiмейними). Наприклад, батьки, опiкуни виступа?ють представниками недiгздатних осiб, малолiтнiх до 14 ро?кiв у зв'язку з прямою вказiвкою закону. По-друге, особа, яку представляють, не бере участi в призначеннi представ?ника i не може особисто скасувати чи змiнити повноважен?ня представника, оскiльки цi повноваження визначенi за?коном. Рiзновидом законного представництва г i так зване статутне представництво. За статутним представни?цтвом представниками виступають уповноваженi органi?зацi, яким хнiм статутом чи положенням надано право представляти iнтереси цих органiзацiй. 2) представництво, яке грунтугться на договорi (договiрне або добровiльне); Договiрне представництво- це представництво, що -рунтугться на волi особи, яку представляють i яка осо?бисто визначаг повноваження представника, як правило, шляхом видачi довiреностi або шляхом укладення договору доручення. Наприклад, особа доручаг вибраному нею пред?ставнику придбати для не автомобiль за кордоном. У цьо?му разi повноваження представника (коло прав та обо?в'язкiв, якi покладаються на нього, пов'язаних iз придбан?ням автомобiля) визначаються особою, для яко цей авто?мобiль купугться. I представник зобов'язаний дiяти в ме?жах наданих йому повноважень. Рiзновидом договiрного г комерцiйне представництво. Вiдповiдно до ст. 232 проекту ЦК Украни комерцiйним представником г особа, яка постiйно та самостiйно виступаг представником вiд iменi пiдпригмцiв при укладеннi ними договорiв у сферi пiдпригмницько дiяльностi. Головна особливiсть комерцiйного представництва полягаг в тому, що за згодою сторiн та у випадках, передбачених законом допускагться одночасне комерцiйне представництво рiзних сторiн правочину. Повноваження комерцiйного представника може бути пiдтверджене письмовою угодою мiж ним та особою, яку представляють, або довiренiстю. 3) представництво, яке грунтугться на адмiнiстративному актi.
Представництво, при якому повноваження представника виникають iз адмiнiстративного розпорядження особи, яку представляють або iз акта органу юридично особи, являг собою представництво, яке грунтугться на адмiнiстративному актi. Таке представництво виникаг, наприклад, внаслiдок видання органом юридично особи наказу про призначення працiвника на посаду, пов'язану iз здiйсненням представницьких функцiй, зокрема з укладенням угод. Представництво, яке виникаг на пiдставi закону та адмiнiстративного акта г обов'язковим, оскiльки воно встановлюгться незалежно вiд волi особи, яку представляють.
Суть представництва полягаг в дiяльностi представника щодо реалiзацi повноважень в iнтересах i вiд iменi особи, яку представляють. Мета представництва - здiйснення представником правочинiв та iнших юридичних дiй в iнтересах i за рахунок особи, яку вiн представляг.
51. Довiренiсть (поняття та види).
Довiренiстю г письмовий документ, що видагться однiгю особою iншiй особi для представництва перед третiми особами. Довiренiсть на вчинення правочину пред?ставником може бути надана особою, яку представляють (довiрителем), безпосеред?ньо третiй особi. Довiренiсть - документ, який посвiдчуг право однiг особи представляти iншу особу у вiдносинах iз 3-ми юрид та фiз особами. За свогю юридичною природою довiренiсть являг собою односторонню угоду, яка визначаг повноваження представника. Змiст довiреностi визначагться межами правоздатностi особи, яку представляють. За загальним правилом, довiренiстьть може видаватися тiльки дiгздатним громадянам. Неповнолiтнi гром можуть самостiйно видавати довiреностi тiльки в обсязi тих прав, якi вони можуть здiйснювати самостiйно. Довiренiсть юрид особi може бути видана тiльки на укладення угод, що не суперечить статутовi або загальному положенню про органiзацi даного виду. Довiренiсть г завжди строковою угодою. Розрiзняють 3 види довiреностi: 1) Загальна (генеральна) - надаг право вчиняти ряд неоднорiдних дiй, або ж iншими словами - уповноважуг представника на здiйснення правочинiв та дiй рiзного характеру (наприклад, довiренiсть на управлiння майном та ведення справ учасникiв договору спiльно дiяльностi). 2) Спецiальна - надаг право виконувати ряд однорiдних дiй, тобто пiдтверджуг повноваження на здiйснення юридичних дiй або правочинiв певного типу (наприклад, довiренiсть керiвнику фiлi на укладення правочинiв). 3) Разова - довiренiсть на виконання однiг дi, тобто така довiренiсть пiдтверджуг повноваження на здiйснення одного правочину або юридично дi (наприклад, довiренiсть на отримання заробiтно плати). Довiренiсть здiйснюгться тiльки в письмовiй формi. Вона г iменним документом, а тому в нiй обов"язково повинно бути вказано, хто i кому видав довiренiсть. Вимоги до довiреностi: - Вона може бути вчинена лише у письмовiй формi. - Вона маг мiстити необхiднi реквiзити: вказiвку на суб"гкти, мiсце, дату видачi, тощо. - У довiреностi маг бути зазначений обсяг повноважень, наданий представниковi тим, кого представляють. Згiдно ст.245 ЦК форма довiреностi повинна вiдповiдати формi, в якiй вiдповiдно до закону маг вчинятися правочин. Строк дi довiреностi, який встановлюгться у нiй, не може перевищувати трьох рокiв. Якщо термiн дi у довiреностi не вказаний, вона зберiгаг силу аж до припинення (ст.247 ЦК). У кожнiй довiреностi обов"язково маг бути вказана дата видачi. Недотримання цiг вимоги законом спричиняг за собою недiйснiсть довiреностi, як документа, що пiдтверджуг повноваження представника. Довiренiсть може бути в будь-який час скасована особою, що видала , а особа, якiй була видана довiренiсть, може в будь-який час вiдмовитися вiд не. Скасування довiреностi маг юридичне значення для представника i третiх осiб лише в тому випадку, якщо вони були сповiщенi про це. Скасування довiреностi тягне припинення повноважень представника. Особа, що видала довiренiсть i згодом скасувала , зобов"язана сповiстити про скасування особу, якiй довiренiсть видана, а також вiдомих й третiх осiб, для представництва перед якими була видана довiренiсть.
52. Юридична природа особистих немайнових прав.
Особистi немайновi права пов'язанi з рiвнiстю, свободою i недоторканнiстю осiб, випливають з природних прав людини, а також з х соцiального i економiчного пiдгрунтя. Коло особистих немайнових прав г досить широким i обумовлюгться рiвнем розвитку суспiльства. Цi права безпосередньо пов'язанi з економiчною i правовою сферами життя людини, оскiльки вiд х наявностi, регулювання i захисту залежать пiдпригмницькi вiдносини тощо. Особистi немайновi права надають х носiям право вимагати вiд всiх iнших осiб утримуватися вiд посягання на них. Наприклад, праву на захист честi, гiдностi та дiлово репутацi суб'гктiв цивiльного права кореспондуг вiдповiдний обов'язок усiх iнших осiб. Види особистих немайнових прав - Вiдповiдно до Конституцi Украни фiзична особа маг право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя i здоров'я довкiлля, право на свободу та особисту недоторканнiсть, право на недоторканнiсть особистого i сiмейного життя, право на повагу до гiдностi та честi, право на тагмницю листування, телефонних розмов, телеграфно та iншо кореспонденцi, право на недоторканнiсть житла, право на вiльний вибiр мiсця проживання та на свободу пересування, право на свободу лiтературно, художньо, науково i технiчно творчостi. Перелiк особистих немайнових прав, якi встановленi Конституцiгю Украни, Цивiльним Кодексом та iншим законом, не г вичерпним. Розглядаючи юридичну природу особистих немайнових прав можна видiлити двi позицi: перша розглядаг особистi немайновi права як елемент правоздатностi, iнша - як суб"гктивне право. Прихильники першо позицi вважають, що особистi немайновi права реалiзуються не у правовiдношеннi, а поза ним i за свогю природою г елементом цивiльно правоздатностi. Прихильники ж iншо позицi вважають, що юридична природа особистих немайнових прав - це суб"гктивне право (пiд ним слiд розумiти iснуючi, наявнi, належнi данiй особi права), яке характеризугться тим, що воно г абсолютним правом, виникаг та iснуг у правовiдношеннi до моменту його порушення, пiсля чого вступаг в силу суб"гктивне право на захист даного суб"гктивного права, яке iснуг у вiдносному правовiдношеннi. Iнколи висловлюгться думка, про те, що оскiльки особистi немайновi права передбаченi Конституцiгю Украни, то вони мають конституцiйно-правову природу. Однак Конституцiя Украни закрiплюг тiльки загальнi засади правового регулювання суспiльних вiдносин, а вже бiльш детальний розвиток вони вiднаходять у галузевому законодавствi, зокрема в цивiльному. Саме тому юридична природа особистих немайнових прав повинна визначатися з урахуванням того законодавства, яким безпосередньо регулюються та охороняються вiдповiднi суспiльнi вiдносини.
53. Здiйснення особистих немайнових прав.
Ст 272 ЦК. Пiд здiйсненням особистих немайнових прав слiд розумiти реалiзацiю можливостей, якi становлять змiст цього права. Так, особi може належати право, але вона не буде його здiйснювати. За загальним правилом факт нездiйснення права не г пiдставою для його при?пинення, крiм випадкiв, прямо передбачених законом. Так, наприклад, факт того, що особа вiдмовлягться отримати iнформацiю про стан свого здоров'я сьогоднi, не припиняг можли?вiсть тако особи отримати цю iнформацiю в iнший день. За загальним правилом кожна фiзична особа здiйснюг сво особистi немайновi права самостiйно. В той же час, якщо розглядати особистi немайновi права як суб'гктивнi цивiль?нi права, то можливiсть х здiйснення власними дiями повинна безумовно залежати вiд обсягу дiгздатностi фiзично особи. В iнтересах окремих категорiй фiзичних осiб х немайновi права здiйснюють батьки, усиновлювачi, опiкуни, пiклувальники, тобто особи, що вважаються законними представниками. Можливiсть застосування у цiй сферi вiдносин представництва визначагться ха-рактером i змiстом конкретного немайнового права. В бiльшостi випадкiв представництво може використовуватися у вiдносинах з приводу реалiзацi прав, об'гкт яких можна вiд?окремити вiд людини. Так, неможливо передати повноваження з реалiзацi права на життя або на свободу iншiй особi. В той час як право на використання iменi можна реалiзувати через представника. Вважа?ючи, що особисте немайнове право г рiзновидом у цiлому суб'гктивних цивiльних прав, i здiйснення його повинно вiдбуватися на загальних засадах. У зв'язку з цим закрiплена в ст. 272 можливiсть фiзично особи вимагати вiд посадових i службових осiб вчинення вiдповiдних дiй, спрямованих на забезпечення здiйснення особистого немайно?вого права, вимагаг наявностi вiдповiдного обов'язку зазначеного кола осiб.
54. Обмеження та захист особистих немайнових прав.
Обмеження. Ст. 274. Унiверсальний характер немайнових прав у бiльшостi свой свiдчить про те, що, як правило, обмеження цих прав не потребугться. Однак при цьому в життi можливi ситуацi, коли з об'гктивних причин виникаг потреба обмежити визначене право. Так, якщо особисте немайнове право встановлюгться в Конституцi Украни, то i обмежено воно може бути виключ?но Конституцiгю Украни, а не ЦК чи iншими законами. Наприклад, окремi особистi немайновi права, що передбаченi Конституцiгю Украни - право на тагмницю листування, телефонних розмов, телеграфно та iншо корес?понденцi тощо можуть обмежуватись в умовах вогнного або надзвичайного стану. При цьому, якщо осо?бисте немайнове право передбачене в Конституцi Украни i пiсля цього вiдтворене в ЦК чи iншому законi, то його обмеження все одно можливе тiльки у випадках, якщо це передба?чено в Конституцi Украни. Натомiсть, якщо особисте немайнове право встановлюгться в ЦК чи в iнших законах, то обмежене воно може бути вiдповiдно тiльки ними. При цьому слiд розрiзняти загальнi межi реалi?зацi особистих немайнових прав i спецiальнi межi, якi харак?тернi лише окремим особистим немайновим правам, наприклад, право на iнформацiю про стан здоров'я фiзично особи може бути обмежене, коли iнформацiя про хворобу фiзично особи може погiршити стан здоров'я або погiршити стан здоров'я батькiв (усиновлювачiв), опiкунiв, пiклувальникiв, зашкодити процесовi лiкування. Ще одне питання стосугться того, що оскiльки перелiк особистих немайнових прав не г невичерпним, то яким чином можна обмежити особистi немайновi права фiзичних осiб, якi не передбаченi анi в Конституцi Украни, анi в ЦК або iнших за?конах. У цьому випадку слiд застосовувати загальнi положення про обмеження цивiльних прав. Враховуючи, що iнших пiдстав для обмеження не закрiплено, можна дiйти висновку, що обмеження особистих немайнових прав шляхом укладення договору або вчинення яки?хось дiй г незаконним. Захист. Ст. 275. Фiзична особа маг право на захист свого особистого немайнового права вiд про?типравних посягань iнших осiб. Право на захист особистих немайнових прав - це визначене правове регулювання на випадок оспорення, невизнання чи порушення особистого немайнового права. Змiстом права на захист особистих немайнових прав г такi повноваження: а) вимагати непорушення цих прав; б) вимагати припинення всiх дiянь, якими порушуються цi права; в) вимагати вiдновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку х порушення. ЦК надiляг особу можливiстю застосувати для захисту свого особистого немайнового права вiд протиправного посягання з боку iнших осiб: 1) загальнi способи захисту, перелiк та способи застосування яких встановленi главою З ЦК: суд, Президент Украни, органи державно влади, органи влади АРК або органи мiсцевого самоврядування; нотарiус. Цей перелiк не г вичерпним. 2) спецiальнi способи захисту, якi встановлюють конкретно для певно категорi прав в цiлому та для конкретного права зокрема. Вони по?дiляються також на двi пiдгрупи: а) тi, що можуть застосовуватися до бiльшостi особистих немайнових прав (вiдновлення порушеного особистого немайнового права). б) тi, що можуть застосовуватися тiльки до певного особистого немайнового права (виправ?лення iменi у випадку його порушення). При цьому особа маг право застосувати як один з передбачених способiв захисту, так i сукупнiсть декiлькох способiв захисту, незалежно вiд того, чи вiдносяться вони до загаль?них, чи до спецiальних. Головне, щоб застосування цього способу (способiв) захисту вiд?повiдало змiсту особистого немайнового права, способу його порушення та наслiдкам, якi спричинило це порушення, а також забезпечувало ефективнiсть даного захисту. Як правило, вибiр способу захисту порушеного права залежить вiд волевиявлення постраждало особи. Захист порушеного немайнового права може вiдбуватися шляхом звернення до суду з вiдповiдною вимогою або в iншому порядку, наприклад, шляхом звернення в органи вну?трiшнiх справ, мiсцевого самоврядування тощо.За загальним правилом строки позовно давностi до вимог про захист особистих немайнових прав не застосовуються, окрiм випадкiв, що прямо передбаченi законом, напри?клад, до вимог про спростування iнформацi, яка поширена в засобах масово iнформацi.
55. Способи захисту особистих немайнових прав.
Цивiльний Кодекс Украни надiляг особу можливiстю застосувати для захисту свого особистого немайнового права вiд протиправного посягання з боку iнших осiб загальнi або спецiальнi способи захисту. 1) загальнi способи захисту, перелiк та способи застосування яких встановленi главою 3 ЦК: сюди вiдноситься захист - судом, Президентом Украни, органами державно влади, органами влади АРК або органами мiсцевого самоврядування; нотарiус. Цей перелiк не г вичерпним. 2) спецiальнi способи захисту, якi встановлюють конкретно для певно категорi прав у цiлому та для конкретного права зокрема. Спецiальнi способи подiляються на двi пiдгрупи: а) тi, що можуть застосовуватися до всiх особистих немайнових прав вiдновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК), спростування недостовiрно iнформацi (ст. 277 ЦК) та заборона поширення iнформацi, якою порушуються особистi немайновi права (ст. 278 ЦК)]; б) тi, що можуть застосовуватися тiльки до певного особистого немайнового права. До дано категорi способiв захисту слiд вiдносити, наприклад, можливiсть вимагати виправлення iменi у випадку його порушення (ч. З ст. 294 ЦК). При цьому особа маг право застосувати як один iз передбачених способiв захисту, так i сукупнiсть декiлькох способiв захисту, не залежно вiд того, чи належать вони до загальних, чи до спецiальних. Головне, щоб застосування цього способу (способiв) захисту вiдповiдало змiсту особистого немайнового права, способу його порушення та наслiдкiв, що х спричинило це порушення, а також забезпечувало ефективнiсть даного захисту.
56. Правовi наслiдки порушення особистих немайнових прав.
Фiзична особа маг право на захист свого особистого немайнового права вiд протиправних посягань iнших осiб. Захист особистого немайнового права здiйснюгться способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Що стосугться способiв захисту, то законодавець надаг фiзичнiй особi можливiсть застосувати для захисту свого особистого немайнового права вiд протиправного посягання з боку iнших осiб: 1) загальнi способи захисту, перелiк та способи застосування яких встановленi главою 3 ЦК Украни; 2) спецiальнi способи захисту, якi встановлюють конкретно для певно категорi прав, в цiлому та для конкретного права зокрема.
Спецiальнi способи захисту особистих немайнових прав не завжди в змозi ефективно, свогчасно та в повнiй мiрi вiдновити порушене право. I тому доволi часто порушення особистих немайнових прав тягне за собою також i завдання фiзичнiй особi майново та (або) морально шкоди. I тому, в цьому випадку фiзична особа, право яко порушене, може вимагати вiд порушника вiдшкодування завдано й майново та (або) морально шкоди. Згiдно iз ст. 280 ЦК Украни якщо фiзичнiй особi внаслiдок порушення особистого немайнового права завдано майново та (або) морально шкоди, ця шкода пiдлягаг вiдшкодуванню.Майнова та моральна шкода, що завдана фiзичнiй особi порушенням особистих немайнових прав, вiдшкодовугться вiдповiдно до статей 1166, 1167 ЦК з урахуванням спецiальних правил, встановлених законом Протиправна поведiнка порушника особистих немайнових прав може виражатись у формi дi або бездiяльностi. Проте в деяких випадках фахiвцi виокремлюють "три форми протиправно поведiнки, внаслiдок яко може бути завдана шкода: а) рiшення; б) дi; в) бездiяльнiсть". Рiзноманiтнiсть особистих немайнових прав та х змiсту обумовлюг рiзноманiтнiсть актiв протиправно поведiнки х порушникiв. Сам по собi факт порушення особистого немайнового права ще не г свiдченням того, що суб'гкту цього права було завдано шкоду (збитки). Наприклад, порушення такого особистого немайнового права як права автора твору на iм'я, що виражагться у формi перекручення iменi автора при опублiкуваннi твору, не тягне виникнення збиткiв. У зазначеному випадку автор може вимагати лише внесення вiдповiдних змiн. У випадку порушення особистого немайнового права фiзична особа може звернутися до суду з вимогою застосувати до порушника способи захисту, якi передбаченi чинним за?конодавством. На пiдставi цього звернення та за результатами проведеного розгляду спра?ви суд постановляг рiшення, згiдно з яким зобов'язуг особу-порушника вчинити вiдповiднi дi для усунення порушення особистого немайнового права. Дане судове рiшення ухвалю?гться iменем Украни та г обов'язковим для виконання на всiй територi Украни.
57. Особистi немайновi права, що забезпечують природне iснування фiзичних осiб.
Особливiстю особистих немайнових прав, що забезпечують природне iснування фiзично особи, г те, що вони спрямованi на пiдтримання iснування фiзично особи як бiологiчно (психосоматично) iстоти. До особистих немайнових прав, що забезпечують природне iснування фiзично особи, належать: 1) право на життя - суть якого полягаг в фiзичному, психiчному та соцiальному функцiонуваннi людського органiзму як гдиного цiлого. За загальним правилом, фiзичну особу не може бути свавiльно позбавлено права на життя. Але не може вважатися протиправним позбавлення особи життя у випадку необхiдно оборони. Право на життя як особисте немайнове право виникаг в особи з моменту народження, а припинягться в момент смертi. 2) репродуктивнi права - основне повноваження, це продовжувати людський рiд природним шляхом. Однак, окрiм цього повноваження, репродуктивнi права означають: а) повноваження на стерилiзацiю, за власним бажанням, а для недiгздатних фiзичних осiб - за згодою опiкуна; б) повноваження на штучне переривання вагiтностi (аборт), яким надiленi лише жiнки, за умови, що вагiтнiсть не перевищуг 12 тижнiв. в) повноваження на штучне заплiднення та перенесення зародку в органiзм жiнки маг повнолiтня жiнка за медичними показаннями. 3) право на здоров'я - забезпечуг володiння, користування, розпорядження цим благом, а також його правову охорону. 4) право на безпечне довкiлля - можливiсть особи вимагати безпечних, сприятливих умов проживання, працi, навчання, побуту тощо. Право на достовiрну iнформацiю про стан довкiлля. 5) право на свободу та особисту недоторканнiсть. Право на свободу - це юридично закрiплена можливiсть особи дiяти на власний розсуд, вiдповiдно до свох iнтересiв та мети. Право на особисту недоторканiсть - це передбачена законом заборона фiзичного, психiчного чи будь-якого iншого посягання на особу з боку iнших осiб. 6) право на сiм'ю, опiку та пiклування. Право на сiмю - право на створення сiм'; право на вибiр осiб, якi утворюватимуть сiм'ю (вiльний вибiр партнера); право на перебування в сiм', до якого належить передбачена законом можливiсть фiзичних осiб, незалежно вiд вiку, жити в сiм'; право на повагу до сiмейного життя - забороною втручання з боку iнших у сiмейне життя фiзично особи; право на пiдтримання зв'язкiв iз членами свог сiм'; заборона розлучення з сiм'гю, всупереч волi особи. Правом на опiку надiлено фiзичну особу, яка г малолiтньою та позбавлена батькiвського пiклування, або фiзичну особу, яку визнано недiгздатною. Правом на пiклування надiлено фiзичну особу, яка г неповнолiтньою та позбавлена батькiвського пiклування, або фiзичну особу, яку обмежено у дiгздатностi. Цi права передбачають повноваження: на встановлення опiки та пiклування; на вибiр опiкуна та пiклувальника; вимагати звiльнення опiкуна чи пiклувальника; на припинення опiки чи пiклування; вимагати оскарження дiй опiкуна чи пiклувальника.
58. Особистi немайновi права, що забезпечують соцiальне буття фiзично особи.
Цi особистi немайновi права мають на метi забезпечити фiзичнiй особi соцiальне буття, тобто гарантувати повноцiнну участь у соцiальному життi. До особистих немайнових прав фiзично особи, що забезпечують й соцiальне буття, належать: 1) право на iм'я - забезпечуг особi можливiсть бути iндивiдуалiзованою в суспiльствi. За свом змiстом особисте iм'я складагться з прiзвища, iменi та по батьковi. Особисте немайнове право на iм'я означаг: а) можливiсть володiти, користуватись та розпоряджатися iменем; б) можливiсть вимагати звертатись до особи вiдповiдно до iменi; в) можливiсть використовувати псевдонiм; г) можливiсть вимагати зупинити незаконне використання свого iменi, пiд яким слiд розумiти заборону будь-якого порушення права на iм'я. 2) право на гiднiсть, честь i дiлову репутацiю; Право на гiднiсть - це особисте немайнове право фiзично особи на власну цiннiсть як особистостi, право на усвiдомлення цiг цiнностi та усвiдомлення значимостi себе як особи, що вiдiграг певну соцiальну роль у суспiльному життi. Право на честь - це особисте немайнове право фiзично особи на об'гктивну, повну та свогчасну оцiнку та дiянь (поведiнки) з дотримання морально-етичних та правових норм, з боку суспiльства, певно соцiально групи та окремих громадян, а також право на формування цiг оцiнки та користування нею. Права на дiлову репутацiю - це право фiзично та юридично особи на об'гктивну, повну та свогчасну оцiнку як фахiвця та дiянь (поведiнки) з боку суспiльства, певно соцiально групи та окремих громадян, а також право на формування цiг оцiнки та користування нею. 3) право на iндивiдуальнiсть - полягаг в можливостi: а) володiти певною iндивiдуальнiстю; б) використовувати свою iндивiдуальнiсть; в) створювати та змiнювати свою Iндив. г) вимагати захисту у разi порушення права на iндив. 4) право на особисте життя - означаг можливiсть мати особисте життя, визначати свог особисте життя, можливiсть ознайомлення iнших з обставинами свого особистого життя, можливiсть зберiгати в тагмницi обставини свого особистого життя, можливiсть вимагати захисту права на особисте життя. 5) право на iнформацiю - Пiд поняттям "iнформацiя" чинне законодавство розумiг документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подi та явища, що вiдбуваються у суспiльствi, державi та навколишньому природному середовищi. З огляду на це, право на iнформацiю - це передбачена законом можливiсть збирати, зберiгати, використовувати i поширювати iнформацiю. 6) право на свободу творчостi та вибiр роду занять Право на свободу творчостi - полягаг в можливостi вiльно вибирати сфери, змiст та форми (способи, прийоми) творчостi. Досить важливою гарантiгю цього права г передбачена законодавцем заборона проводити цензуру процесу творчостi та результатiв творчо дiяльностi. Але якщо творчiсть суперечить закону чи моральним засадам суспiльства, то вона можа i маг бути обмеженою. Право на вибiр роду занять - пiд яким слiд розумiти передбачену законом можливiсть вiльно на власний розсуд обирати та змiнювати рiд занять, виконувати певну роботу або обiймати певнi посади. Обмеження щодо реалiзацi цього права може бути передбачено окремим законом, наприклад, конкурсний вiдбiр на посади для державних службовцiв. Гарантiгю права на вибiр роду занять г заборона до примушування виконання роботи. Не вважагться примусовою роботою вiйськова або альтернативна (невiйськова) служба, робота, яку особа виконуг за вироком чи iншими рiшеннями суду, а також робота чи служба вiдповiдно до закону пiд час вогнного та надзвичайного стану. 7) право на мiсце проживання та недоторканнiсть життя. Право на мiсце проживання - можливiсть мати мiсце проживання, тобто передбачену законом можливiсть мати житло, можливiсть вiльного вибору та змiни мiсця проживання. Право на недоторканнiсть житла, пiд яким слiд розумiти можливiсть фiзично особи дозволити проникнути до житла лише за згодою, або за вмотивованим рiшенням суду. 8) право на свободу пересування. - можливiсть фiзичних осiб (що досягли 14 рокiв) вiльно пересуватись територiгю Украни, вихати за межi та безперешкодно повернутися до Украни, а також вiльно визначати мiсце свого перебування, обирати способи й засоби пересування. 9) право на свободу об'гднань та мирнi зiбрання. Право на свободу об'гднань, тобто можливiсть фiзичних осiб за власною iнiцiативою об'гднуватись у полiтичнi партi та громадськi органiзацi. Право на мирнi збори - передбачена законом можливiсть вiльно збиратися на мирнi збори, конференцi, засiдання, фестивалi тощо. Органiзатори таких мирних зiбрань мають сповiстити зазначенi органи про проведення цих заходiв заздалегiдь. Обмеження щодо реалiзацi права на мирнi зiбрання може бути встановлено судом вiдповiдно до закону з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав i свобод iнших людей.
59. Право власностi та його характеристика.
У системi речового права право власностi г одним iз основних iнститутiв. Пiд поняттям права власностi у загальному трактуваннi слiд розумiти право особи на рiч (майно), яке вона здiйснюг вiдповiдно до закону за свогю волею, у свох iнтересах, незалежно вiд волi iнших осiб. Право власностi в суб'гктивному значеннi - це право особи володiти, користуватися, розпоряджатися рiччю. Цi зазначенi повноваження в свой сукупностi становлять "трiаду" повноважень власника. При цьому, законодавець гарантуг непорушнiсть та неможливiсть безпiдставного позбавлення чи обмеження права власностi. Суб'гктами права власностi, крiм фiзичних осiб, юридичних осiб, суб'гктiв публiчного права, г також Укранський народ; усi суб'гкти права власностi г рiвними перед законом. Власнiсть характеризугться наявнiстю тако влади особи над рiччю, яка ви?знана суспiльством i регламентована соцiальними нормами. Однак, право власностi маг сво межi. Власник може володiти, користуватись та розпоряджатись рiччю (майном) на власний розсуд, додержуючись моральних засад суспiльства, не заподiюючи шкоду правам, свободам та гiдностi громадян, iнтересам суспiльства, не погiршуючи екологiчну ситуацiю та природнi якостi землi тощо. Слiд також зазначити, що окрiм повноважень на власника покладено й цiлу низку обов'язкiв, тобто власнiсть зобов'язуг. Один iз перших обов'язкiв полягаг в тому, що на власника лягаг тягар з утримання речi. Другим аспектом цього питання г те, що ризик випадкового пошкодження (псування) речi також покладено на власника. На сьогоднi в Укранi iснують такi форми власностi: приватна, державна та комунальна. Цей подiл проведено залежно вiд суб'гктiв, якi здiйснюють повноваження власника. За приватно форми власностi власником майна г фiзична або юридична особа; за державно - держава Украна; за комунально - територiальнi громади. Однак такий подiл права власностi на форми вже не маг такого iстотного значення, як це було за радянських часiв, де домiнувала державна власнiсть. На сьогоднi ж в Укранi проголошено принцип юридично рiвностi усiх форм власностi, i тому цей подiл практично втрачаг свiй сенс. Окрiм форм права власностi виокремлюють i види права власностi, зокрема: а) право особисто та спiльно власностi; б) право довiрчо власностi, яке виникаг внаслiдок закону або договору управлiння майном тощо. Виникнення права власностi можливе за наявностi певного юридичного факту (пiдстави виникнення). Розрiзняють первiснi та похiднi способи виникнення права власностi. За первiсних способiв набуття право власностi виникаг вперше або не залежить вiд волi попереднiх власникiв. До первiсних способiв набуття права власностi належать: створення ново речi внаслiдок виробничо дiяльностi (виробництва), переробки (специфiкацi), володiння плодами i доходами, привласнення загальнодоступних дарiв природи, придбання права власностi на безхазяйну рiч та рухоме майно, вiд якого власник вiдмовився, бездогляднi тварини, знахiдка, скарб, набувальна давнiсть. За похiдних способiв набуття права власностi виникаг у суб'гкта внаслiдок волевиявлення попереднього власника. До похiдних способiв належать перехiд права власностi за правочином.
60. Змiст права власностi та його здiйснення.
Змiст права власностi становлять належнi власниковi повноваження: повноваження з володiння - це юридично закрiплена можливiсть фактичного господарського панування власника над рiччю (майном); повноваження з користування - це юридично забезпечена можливiсть вилучення з речi (майна) корисних властивостей, шляхом використання; повноваження з розпорядження - це юридично забезпечена можливiсть визначити долю речi (майна) шляхом учинення юридичних актiв щодо речi. Розпорядження переважно здiйснюгться шляхом передачi, вiдчуження чи вiдмови вiд речi (майна). Крiм того змiст права власностi включаг такi елементи: 1) право на власну поведiнку (право на здiйснення права власностi на власний розсуд); 2) право вимагати "вiд усiх i кожного" не створювати перешкод у здiйсненнi права власностi (не порушувати його); 3) право звернутися до суду за захистом порушеного права власностi з речовим позовом (вiндикацiйним, негаторним тощо). Змiст права власностi у суб'гктивному значеннi складагться з 3 "прав" власника: 1) права володiння рiччю; 2) права користування рiччю; 3) права розпорядження рiччю. На змiст права власностi не впливаютьмiсце проживання власника та мiсцезнаходження майна. Таке рiшення вiдповiдаг передбаченiй ч. 6 ст. 4 ЦК вимозi до актiв цивiльного законодавства про дотримання принципу однаковостi регулювання цивiльних вiдносин на всiй територi Украни i означаг, що де б не проживав власник i де б не знаходилося його майно, вiн володiг усiгю сукупнiстю прав володiння, користування та розпоряджання цим майном на однакових засадах, визначених Конституцiгю Украни та ЦК. Пiд здiйсненням права власностi необхiдно розумiти умови й порядок реалiзацi власником свох трiадних правомочностей володiння, користування та розпорядження щодо належного йому майна. Такi правомочностi власник може здiйснювати самостiйно або за допомогою iнших осiб (представникiв, управителiв тощо). Однак такi особи не набувають статусу суб'гктiв права власностi. Вони г суб'гктами здiйснення права власностi в iнтересах власника. Найвагомiше правило щодо здiйснення права власностi це положення про здiйснення власником трiадних правомочностей свом майном на власний розсуд. Тобто власник здiйснюг х за власною волею i не зобов'язаний отримувати на це дозвiл iнших осiб. Дi власника не повиннi суперечити законам, а також моральним засадам суспiльства. Власник не може використовувати право власностi на шкоду правам, свободам та гiдностi громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати екологiчну ситуацiю та природнi якостi землi. Усiм власникам забезпечуються рiвнi умови здiйснення свох прав, а забезпечувати такi умови повиннi держава та утворюванi нею державнi органи, а також органи мiсцевого самоврядування. Також власнiсть зобов"язуг покладаючи на власника певнi обов"язки. Наприклад, власники земельних дiлянок зобов'язанi забезпечувати використання дiлянок за х цiльовим призначенням, пiдвищувати родючiсть -рунтiв та зберiгати iншi кориснi властивостi землi тощо. Держава прийняла на себе обов'язок не втручатися у здiйснення власником права власностi. Однак вона не позбавлена права через вiдповiднi органи влади контролювати власникiв щодо виконання ними свох обов'язкiв, дотримання вимог закону та застосовувати до порушникiв передбаченi законодавством заходи впливу. Власник вiльний у здiйсненнi права власностi. Однак ця воля не безмежна. Його дiяльнiсть може бути обмежена чи припинена у випадках i в порядку, встановлених законом. Чимало обмежень встановлено щодо вiдчуження чи передачi в оренду об'гктiв державно та комунально власностi. У випадках i в порядку, встановлених законом, власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном iнших осiб. Особливостi здiйснення права власностi на нацiональнi, культурнi та iсторичнi цiнностi встановлюються законом.
61. Змiст та характеристика права приватно власностi.
Суб'гктами права приватно власностi мо?жуть бути як фiзичнi особи, так i юридичнi особи недержавно та некомунально форми власностi, незалежно вiд х органiзацiйно-правово форми. Фiзичнi та юридичнi особи можуть бути власниками будь-якого майна. Таким чином, у приватнiй власностi можуть бути об'гкти споживчого та виробничого призначення, як рухоме, так i нерухоме майно, результати iнтелектуально працi, окреме iндивiдуально визначене майно i майно, визначене родовими ознаками, як окремi речi, так i х сукупнiсть, а також цiлiснi майновi комплекси. Виняток складають лише тi види майна, якi вiдповiдно до закону не можуть перебувати у власностi громадян, громадських об'гднань, мiжнародних органiзацiй та юридичних осiб iнших держав на територi Украни - це бойова i спецiальна вiйськова технiка, ракетно-космiчнi комплекси, богприпаси тощо. Деякi види майна (наприклад, зброя) можуть бути придбанi лише за наявностi дозволу вiдповiдних органiв У приватнiй власностi не можуть перебувати об"гкти публiчно власностi. Крiм того, законо?давством про приватизацiю встановлюгться перелiк об'гктiв, що не пiдлягають привати?зацi у зв'язку з х загальнодержавним значенням. Не можуть перебувати у власностi громадян чи юридичних осiб об'гкти права виключно власностi народу Украни (наприклад, надра Землi). Що стосугться склад, кiлькостi та вартостi майна, яке може бути у власностi фiзичних та юри?дичних осiб, то воно не г обмеженим. Законом може бути встановлено обмеження розмiру земельно дiлянки, яка може бути у приватнiй власностi фiзично та юридично особи. Однак зазначене положення маг тлумачитися у сукупностi з правилами, встановленими iншими нормами ЦК. Так, маг бути враховане, що при реалiзацi цивiльних прав, в тому числi i х набуттi, суб'гкти цивiльних прав повиннi дотримуватися вимог щодо меж хнього здiйснення, не зловживати своми правами тощо. Зокрема, склад майна, а вiдповiдно i його вартiсть та кiлькiсть, можуть бути обмеженими з метою недопущення неправомiрного об?меження конкуренцi, зловживання монопольним становищем на ринку, недобросовiсно конкуренцi, забезпечення дотримання моральних засад суспiльства тощо.
62. Змiст та характеристика права державно власностi.
Державна власнiсть г особливою суспiльною формою привласнення матерiальних благ в iнтересах суспiльства. Вiдповiдно до ст.326 ЦК У у державнiй власностi г майно, у тому числi кошти, що належать державi Украна. Вiд iменi та в iнтересах держави право власностi здiйснюють вiдповiднi органи державно влади. На пiдставi ст.32 Закону Украни "Про власнiсть" суб"гктом права державно власностi г держава Украна в особi Верховно Ради Украни. Держава здiйснюг сво повноваження власника через спецiальнi органи. Право державно власностi може бути визначене як влада (повноваження) держави управляти (володiти, використовувати, користуватися, розпоряджатися, тощо) майном, котре й належить. Коло об'гктiв права державно власностi не обмежене. Держава може бути власником будь-яких речей, в тому числi тих, що вилученi з цивiльного обiгу i обмеженi у обiгу. Отже, у державнiй власностi знаходиться майно, у тому числi грошовi кошти, яке належить дер?жавi Украна. Вилученими з цивiльного обiгу вважаються об'гкти, якi не можуть бути предметом правочинiв. Види об'гктiв цивiльних прав, перебування яких у цивiльному оборотi не допус?кагться, мають бути прямо встановленi у законi. Взагалi з перелiку об'гктiв права державно власностi можна видiлити двi категорi майна, а саме: а) майно, яке взагалi не може бути у власностi iнших суб'гктiв права власностi (наприклад, обороннi об'гкти); б) майно, яке у принципi може бути у власностi iнших суб'гктiв, але в даному випадку за свом функцiональним призначенням покликане забезпечувати загальнодержавнi iнте?реси. Державною власнiстю маг вважатися також майно, що забезпечуг дiяльнiсть Президента Украни, Кабiнету Мiнiстрiв Украни, Верховно Ради Украни та утворюваних ними органiв. Майно, що г державною власнiстю i закрiплене за державною установою (органiзацiгю), яка перебуваг на державному бюджетi, належить й на правi оперативного управлiння. Пiдстави виникнення права державно власностi - Виробнича дiяльнiсть трудових колективiв; Правочини у сферi внутрiшнього i зовнiшнього обiгу; Податки, збори, мито з фiзичних i юридичних осiб; Реквiзицiя - це примусове вилучення державою майна власника у державних або громадських iнтересах з виплатою йому вартостi майна; Конфiскацiя - це примусове безоплатне вилучення державою майна в особи як санкцiя за правопорушення; Сплата штрафних санкцiй у виглядi вiдповiдних грошових сум; Знахiдка; Визнання майна безхазяйним; Бездоглядна худоба; Скарб; Вилучення безгосподарно утримуваного майна, що г пам"яткою iсторi та культури. Вiд iменi та в iнтересах держави Украна право власностi здiйснюють вiдповiдно органи державно влади. До них, насамперед, належить глава держави - Президент Украни, який виступаг вiд iменi держави в рiзних правовiдносинах, у тому числi здiйснюг право державно власностi. Нарiвнi з Президентом право державно власностi здiйснюг Верховна Рада Украни. Вона затверджуг державний бюджет Украни i здiйснюг контроль за його використанням, а також низку iнших повноважень. Державна власнiсть г основою економiки Украни.
63. Змiст та характеристика права комунально власностi.
Ст. 327. Право комунально власностi належить самостiйним суб'гктам - територiальним громадам. Право комунально власностi - це право територiально громади володiти, користува?тися, розпоряджатися тощо майном, що належить й, яке здiйснюгться безпосередньо або через органи мiсцевого самоврядування. Ст. 327 ЦК розглядаг комунальну власнiсть не як рiзновид державно, а як самостiйну форму власностi. Суб'гктом права комунально власностi г територiальнi громади сiл, селищ, мiст тощо. Згiдно зi ст. 140 Конституцi Украни i ст. 1 Закону "Про мiсцеве самоврядування" територi?альна громада - це жителi, об'гднанi постiйним мешканням в межах села, селища, мiста. У мiстах з районним подiлом громади районiв також дiють як суб'гкти права власностi. Об'гктами права комунально власностi г майно, у тому числi грошовi кошти, яке на?лежить територiальнiй громадi. Це може бути рiзноманiтне рухоме i нерухоме майно, при?бутки мiсцевих бюджетiв, земля, природнi ресурси, пiдпригмства, установи, органiзацi i т.д. Хоча в ЦК не дагться перелiк майна, що може бути об'гктом права комунально власностi, однак коло цих об'гктiв вужче, нiж коло об'гктiв права державно власностi. Зокрема, в комунальнiй власностi не може знаходитися майно, що г об'гктом винятково власностi держави (напри?клад, гдина енергосистема крани тощо). Територiальна громада може набувати право власностi на безхазяйну рiч, знахiдку, бездоглядну домашню тва?рину, а також на спадщину, яка визнана судом вiдумерлою тощо. Крiм того, пiдставою виникнення права ко?мунально власностi може бути передача майна територiаль?ним громадам безоплатно державою, iншими суб'гктами права власностi тощо. Сiльськi, селищнi, мiськi, районнi в мiстах (у разi хнього створення) ради мають право на переважне придбання в комунальну власнiсть примiщень, споруд, iнших об'гктiв, розташованих на вiдповiднiй те?риторi, якщо вони можуть бути використанi для забезпечення комунально-побутових та соцiально-культурних потреб територiальних громад. Здiйснюють право комунально власностi безпесередньо територiальна громада та утворенi нею органи мiсцевого самоврядування. Порядок створення та компе?тенцiя таких органiв щодо управлiння об'гктами права комунально власностi визначенi Законом Украни "Про мiсцеве самоврядування" та iншими законодавчими актами. Органи мiсцевого самоврядування вiд iменi та в iнтересах територiальних громад вiд?повiдно до закону здiйснюють правомочностi володiння, користування та розпорядження об'гктами права комунально власностi, можуть передавати об'гкти права комунально власностi у постiйне або тимчасове користування юридичним та фiзичним особам, здавати х в оренду, продавати i купувати, використовувати як заставу, вирiшувати питання хнього вiдчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фiнансування об'гк?тiв, що приватизуються та передаються у користування i оренду.
64. Пiдстави набуття права власностi.
Пiдставами виникнення права власностi г рiзноманiтнi обставини (юридичнi факти), з якими норми права пов'язують встановлення правовiдносин власностi. Право власностi набувагться на пiдставах, що не забороненi законом. Розрiзняють первiснi та похiднi способи виникнення права власностi. За первiсних способiв набуття право власностi виникаг вперше або не залежить вiд волi попереднiх власникiв. До первiсних способiв набуття права власностi належать: 1) створення ново речi внаслiдок виробничо дiяльностi (виробництва) - тут з"являгться нова рiч, яка ранiше не iснувала, тому право власностi на не виникаг з моменту створення; 2) переробки (специфiкацi) - це використання однiг речi (матерiалу), в результатi чого створюгться нова рiч. Особа, яка самочинно переробила чужу рiч, не набуваг права власностi на нову рiч i зобов"язана вiдшкодувати власниковi матерiалу його вартiсть; 3) володiння плодами i доходами, привласнення загальнодоступних дарiв природи - Особа, яка зiбрала ягоди, лiкарськi рослини, зловила рибу або здобула iншу рiч у лiсi, водоймi, тощо г хнiм власником, якщо вона дiяла вiдповiдно до закону, мiсцевого звичаю, або загального дозволу власника земельно дiлянки; 4) придбання права власностi на безхазяйну рiч та рухоме майно, вiд якого власник вiдмовився, 5) бездогляднi тварини - Якщо протягом шести мiсяцiв з моменту заявлення про затримання робочо або велико рогато худоби i протягом двох мiсяцiв щодо iнших домашнiх тварин не буде виявлено хнього власника або вiн не заявить про свог право на них, право власностi на цi тварини переходить до особи, у яко вони були на утриманнi та в користуваннi (особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, мiлiцiя, орган мiсцевого самоврядування); 6) знахiдка, 7) скарб- Особа, яка виявила скарб, набуваг право власностi на нього. У разi виявлення скарбу, що г пам"яткою iсторi та культури, право власностi на нього набуваг держава. Особа, яка виявила такий скарб, маг право на одержання вiд держави винагороди у розмiрi до 20 % вiд його вартостi на момент виявлення; 8) набувальна давнiсть (Особа, яка добросовiсно заволодiла чужим майном i продовжуг вiдкрито, безперервно володiти нерухомим майном протягом десяти рокiв або рухомим майном - протягом п"яти рокiв, набуваг право власностi на це майно (набувальна давнiсть). Право власностi за набувальною давнiстю на нерухоме майно, транспортнi засоби, цiннi папери набувагться за рiшенням суду). За похiдних способiв набуття права власностi виникаг у суб'гкта внаслiдок волевиявлення попереднього власника. До похiдних способiв належать перехiд права власностi за правочином. Похiдними пiдставами набуття права власностi г: 1) договiр; 2) спадкування.
65. Правова характеристика знахiдки як об"гкта права власностi.
Знахiдка вiдноситься до первiсного способу набуття права власностi. Знахiдкою г рухома рiч, яка вибула з володiння власника чи особи, котра маг iнше речове право на не, поза х волею. Правила щодо загублених речей мiстяться у ст. 337 ЦК i поширюються на всi рухомi речi незалежно вiд хньо вартостi. Особа, яка знайшла загублену рiч, зобов'язана негайно повiдомити про це особу, яка загубила, або власника речi i повернути знайдену рiч цiй особi. Якщо рiч знайдено у примiщеннi або транспортному засобi, особа, яка знайшла, зо?бов'язана передати рiч особi, яка представляг володiльця цього примiщення чи транспорт?ного засобу. Особа, якiй передана знахiдка, набуваг прав та обов'язкiв особи, яка знайшла загублену рiч. Якщо особа, яка маг право вимагати повернення загублено речi, або мiсце перебування невiдомi, особа, яка знайшла загублену рiч, зобов'язана заявити про знахiд?ку мiлiцi або органовi мiсцевого самоврядування.Особа, яка знайшла загублену рiч, маг право зберiгати у себе або здати на зберiгання мiлiцi, або органовi мiсцевого самоврядування, або передати знахiдку особi, яку вони вка?зали. Рiч, що швидко псугться, або рiч, витрати на зберiгання яко г непропорцiйно великими порiвняно з вартiстю, може бути продана особою, яка знайшла, з одержанням письмо?вих доказiв, що пiдтверджують суму виторгу. Сума грошей, одержана вiд продажу знайде?но речi, пiдлягаг поверненню особi, яка маг право вимагати повернення. Особа, яка знайшла загублену рiч, вiдповiдаг за втрату, знищення або пошкодження в межах вартостi лише в разi свого умислу або грубо необережностi.
66. Набувальна давнiсть та характеристика.
Набувальна давнiсть г новим для цивiльного законодавства Украни iнститутом. Iснування цього iнституту покликано впорядковувати цивiльнi вiдносини з приводу належ?ностi майна певним особам та засновугться на тому фактi, що тривале невикористання майна його власником та вiдсутнiсть зацiкавленостi в нього вважати це майно свом, вiд?шукувати рiч означаг вiдмову власника вiд свого майна. Особа, яка добросовiсно заволодiла чужим майном i продовжуг вiдкрито, безперервно володiти нерухомим майном протягом десяти рокiв або рухомим майном - протягом п'яти рокiв, набуваг право власностi на це майно (набувальна давнiсть), якщо iнше не встановле?но ЦК. За набувальною давнiстю у власнiсть можуть набути майно лише фiзичнi та юридичнi особи, однак не держава. Особи, що мають право на придбання права власностi на майно за набувальною давнiстю, мають бути незаконними добросовiсними володiльцями цього майна протягом встановленого законом строку. Володiлець г добросовiсним, якщо вiн не знав i не мiг знати про те, що ця рiч належить iншiй особi. Отже, умовами набуття права власностi за набувальною давнiстю г: добросовiсне заволодiння чужим майном; володiння чужим майном протягом певного строку: десять рокiв - для нерухомостi, п'ять рокiв - для рухомостi. Особа, яка заявляг про давнiсть володiння, може пригднати до часу свого володiння увесь час, протягом якого цим майном володiла особа, чим правонаступником вона г; вiдкритiсть володiння чужим майном; безперервнiсть володiння чужим майном. При цьому втрата не з свог волi майна його володiльцем не перериваг набувально давностi у разi повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Законом можуть встановлюватися спецiальнi випадки набуття права власностi за набу?вальною давнiстю. Право власностi за набувальною давнiстю на рухомi речi виникаг автоматично. На нерухоме майно, транспортнi засоби, цiннi папери право власностi набувагться за рiшен?ням суду. Право власностi на нерухоме майно, набуте за набувальною давнiстю, виникаг з моменту державно регстрацi.
67. Пiдстави припинення права власностi та вiдмова вiд не.
ст. 41 Конституцi Украни закрiплюг принцип непорушностi права приватно власностi, вiдповiдно до якого нiхто не може бути протиправно позбавлений права власностi. Пiдставами припинення права власностi г юридичнi факти (певнi обставини), з якими закон пов'язуг припинення права власностi. А точнiше право власностi припинягться у разi (ст.346 ЦК У): вiдчуження власником свого майна;вiдмови власника вiд права власностi; припинення права власностi на майно, яке за законом не може належати цiй особi; знищення майна; викупу пам"яток iсторi та культури; викупу земельно дiлянки у зв"язку з суспiльною необхiднiстю; викупу нерухомого майна у зв"язку з викупом з метою суспiльно необхiдностi земельно дiлянки, на якiй воно розмiщене; звернення стягнення на майно за зобов"язаннями власника; реквiзицi; конфiскацi. Перелiк не г вичерпним, оскiльки законом можуть встановлюватися й iншi пiдстави припинення пра?ва власностi. Пiдстави припинення права власностi можуть бути як за волею власника, так i незалеж?но вiд його волi. При цьому пiдстави припинення права власностi, якi наступають незалеж?но вiд волi власника, можуть бути двох рiзновидiв: 1) припинення права власностi з об'гк?тивних причин (наприклад, загибель речi); 2) якi наступають незалежно вiд волi власника та вiдбуваються внаслiдок волевиявлення iнших суб'гктiв права (примусовий викуп майна, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, реквiзицiя, конфiскацiя тощо). Також можна сказати, що всi пiдстави при?пинення права власностi в залежностi вiд характеру х припинення можна подiлити на: 1) добровiльне припинення права власностi, що вiдбувагться за волею власника шля?хом передачi майна iншим суб'гктам на пiдставi цивiльних правочинiв. 2) примусове позбавлення права власностi поза волею власника, але на пiдставах i порядку, встановленому законом. Особа може вiдмовитися вiд права власностi двома способами: 1) заявити про свою вiд?мову вiд права власностi шляхом доведення до вiдома державних органiв та iнших осiб, проте цей спосiб чинним законодавством чiтко не визначений; 2) вчинити будь-якi дi, що свiдчать про вiдмову вiд права власностi. У разi вiдмови вiд права власностi на майно, що пiдлягаг державнiй регстра?цi, право власностi на нього припинягться з моменту внесення за заявою власника вiдпо?вiдного запису до державного регстру. Зазначена норма носить iмперативний характер i не може бути змiнена за бажанням власника. Здiй?снення вiдмови вiд права власностi не повинно створювати загрозу правам та iнтересам осiб, iнших учасникiв цивiльних вiдносин, держави, а також створювати небезпеку для екологiчно ситуацi у суспiльствi. Слiд зазначити, що встановлений ст. 347 ЦК порядок вiдмови вiд права власностi на майно стосугться лише фiзичних та юридичних осiб, оскiльки держава, територiальнi гро?мади як суб'гкти права власностi не можуть вiдмовлятися вiд належного м майна. Ст. 347 не передбачаг наслiдкiв вiдмови вiд права власностi на рiч у влас?ника цiг речi. Iснуг лише можливiсть, що власник вiдмовиться вiд речi, але через певний час змiнить сво намiри, реалiзувати якi можна лише у разi, якщо за цей час у iншо особи не виникло право власностi на цю рiч.
68. Припинення права власностi в наслiдок знищення майна, його викупу, реквiзицi чи конфiскацi.
Знищення майна може бути результатом дiй власника або iнших осiб. Наслiдком знищення майна г припинення права власностi в особи без виникнення його в будь-яких iнших осiб. За правилом ст. 323 ЦК ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо iнше не встановлено договором або законом. У зв'язку з цим всi негативнi наслiдки такого випадкового знищення (пошкодження) несе власник речi, а iншi особи не вiдповiдають за результати настання таких подiй. Якщо ж рiч знищено з вини iнших осiб або за таких обставин, коли певна особа вiдповiдаг за шкоду без вини у випадках, передбачених законом (зокрема, у випадку вiдповiдальностi володiльця джерела пiдвищено небезпеки тощо), останнi несуть вiдповiдальнiсть за за?вдану майнову шкоду. Якщо власник бажаг знищити майно, права на яке пiдлягають державнiй регстрацi, то вiн зобов'язаний подати заяву про внесення змiн до державного регстру, i тiльки пiсля цього припинягться його право на певне майно. Викуп земельно дiлянки. Вiдповiдно до зем.кодекс. примусове вiдчуження такого об'гкта права власностi, як земельна дiлянка, за умови попереднього вiдшкодування вартостi називагться викупом земельних дiлянок для суспiльних потреб. Зем.кодекс мiстить перелiк суспiльних потреб: дiлянки пiд будiвлi, споруди органiв державно виконавчо влади та органiв мiсцевого самоврядування, оборони органiв державно виконавчо влади та органiв мiсцевого самоврядування, оборони та нацiонально безпеки; пiд будiвництво та обслуговування лiнiйних об'гктiв транспортно i енергетично iнфраструктури та iншi. Викуп може бути здiйснений добровiльно (у разi наявностi згоди власника дiлянки) або примусово (за рiшенням суду з iнiцiативи органiв державно влади, органiв влади Автоном?но Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування вiдповiдно до х повноважень). У випадках примусового викупу земельно дiлянки орган, який ухвалив рiшення про викуп, зобов'язаний письмово повiдомити власника про викуп, який передбачагться здiйснити, не пiзнiше нiж за один рiк до викупу. Положення коментовано статтi щодо стро?ку маг iмперативний характер, у зв'язку з чим зазначений строк не може бути скороченим державним органом. Плата, яку власник отримуг за викуп його земельно дiлянки, називагться "викупна цiна" та визначагться за домовленiстю сторiн. За взагмною домовленiстю мiж органом, який прийняв рiшення про викуп, i власником останньому може бути надана iнша земельна дi?лянка, вартiсть яко враховугться при визначеннi розмiру викупно цiни. ЗК передбачаг право власника вимагати повернення викуплено дi?лянки пiсля припинення обставин, у зв'язку з якими проведено примусове вiдчуження зе?мельно дiлянки. У разi неможливостi повернення примусово вiдчужено земельно дiлян?ки, власнику за його бажанням надагться iнша земельна дiлянка. Право власностi на житловий будинок, iншi будiвлi, споруди, насадження у зв'яз?ку з викупом земельно дiлянки, на якiй вони розмiщенi, може бути припинене за рiшенням суду шляхом х викупу i з обов'язковим попереднiм вiдшкодуванням збиткiв у повному обсязi. Вирiшення питання про майбутню долю майна, що знаходиться на зем.дiлянцi що викуповугться залежить вiд того, чи г власник земельно дiлянки, що вилучагться, власником цього майна. Позивачем у справах про викуп житлового будинку та iнших будiвель, споруд, насаджень г органи, якi прийняли рiшення про викуп земельно дiлянки - органи державно влади, органи влади Автономно Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування. Заявленi позовнi вимоги пiдлягають задоволенню судом, якщо буде доведено, що ви?користання земельно дiлянки г неможливим без припинення права власностi на майно, що на нiй розташоване. Суд може постановити рiшення про знесення житлового будинку, iнших будiвель, споруд, насаджень, якi розмiщенi на земельнiй дiлянцi, що пiдлягаг викупу, або про перенесення х, за бажанням власника, на iншу земельну дiлянку та х вiдбудову, якщо це можливо. В свою чергу власник земельно дiлянки маг право вимагати надання йому iншо земельно дiлянки, яка вiдповiдаг критерiям рiвноцiнностi за якiстю та розташована в межах даного населеного пункту. Розмiр земельно дiлянки, яку вимагаг надати власник, не повинен бути меншим за розмiр дiлянки, що вилучагться, та не повинен перевищувати максимальних розмiрiв земельно дiлянки дано категорi, визначено земельним законодавством. Забезпечення житлом маг бути здiйснено до знесення житлового будинку. У разi незгоди зазначених осiб з якiстю, розмiрами, мiсцем розташування наданого житла спiр вирiшугться в судовому порядку. Знесення будинку можливе лише пiсля вирi?шення всiх спiрних питань i переселення особи та членiв сiм' у надане житло. Реквiзицiя. У разi стихiйного лиха, аварi, епiдемi, епiзоотi та за iнших надзвичайних об?ставин, з метою суспiльно необхiдностi майно може бути примусово вiдчужене у влас?ника на пiдставi та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього i повно?го вiдшкодування його вартостi (реквiзицiя). Реквiзоване майно переходить у власнiсть держави або знищугться. Оцiнка, за якою попередньому власниковi була вiдшкодована вартiсть реквiзо?ваного майна, може бути оскаржена до суду. У разi реквiзицi майна його попереднiй власник може вимагати взамiн надання йому iншого майна, якщо це можливо. Якщо пiсля припинення надзвичайно обставини реквiзоване майно збереглося, особа, якiй воно належало, маг право вимагати його повернення, якщо це можливо. У разi повернення майна особi у не поновлюгться право власностi на це майно, одночасно вона зобов'язугться повернути грошову суму або рiч, яка була нею одержа?на у зв'язку з реквiзицiгю, з вирахуванням розумно плати за використання цього майна. Реквiзицiя застосовугться не як санкцiя за неправомiрнi дi власника, а як необхiдний захiд для рятування iнтересiв iнших осiб, усу-нення загально небезпеки тощо. Мета реквiзицi полягаг у забезпеченнi безпеки громадян та суспiльства, врятуваннi майна, для реалiзацi чого, наприклад, можливе знищення тварин для недопущення поши?рення епiдемi або епiзоотi тощо. Конфiскацiя майна як вид додаткового покарання г безоплатним вилученням у власнiсть держави частини або всього майна, що належить особi на правi приватно влас?ностi. Отже, конфiскацiя, на вiдмiну вiд реквiзицi, маг безоплатний характер, тобто влас?нику пiсля примусового припинення права власностi не вiдшкодовугться вартiсть майна. Як кримiнальне покарання конфiскацiя застосовугться судом за тяжкi та особливо тяж?кi злочини, скогнi з корисливих мотивiв, i може бути призначена судом тiльки у випадках. передбачених КК Украни. Конфiскацiя може бути здiйснена тiльки за рiшенням суду. Обсяг та порядок конфiскацi майна встановлюються законом. Незаконна конфiскацiя може бути оскаржена в порядку, встановленому для оскарження судових вирокiв та рiшень. Майно, яке було незаконно конфiсковане, повертагться особi в натурi, а у разi неможливостi повернення вiдшкодовугться його вартiсть.
69. Поняття та види права спiльно власностi.
Пiд правом спiльно власностi слiд розумiти право власностi двох або декiлькох осiб на той самий об'гкт (ч. 1 ст. 355 ЦК). У суб´гктивному розумiннi право спiльно власностi г правом кiлькох осiб сумiсно володiти, користуватися i розпоряджатися конкретно визначеним майном. Учасники спiльно власностi iменуються спiввласниками. Об'гктом права спiльно власностi, як i будь-якого права власностi, може бути iндивiдуально визначена рiч чи сукупнiсть речей. Вони можуть бути подiльними чи неподiльними. Однак як об'гкт права спiльно власностi вони складають гдине цiле. Таким чином, для права спiльно власностi характерною г множиннiсть суб'гктiв i гднiсть об'гкта. Пiдстави виникнення права спiльно власностi - спiльне створення 2-ма чи бiльше фiзичними особами спiльно речi або переробка; одержання плодiв вiд спiльно речi або доходiв вiд спiльного майна; спiльне присвогння декiлькома особами загальнодоступних дарiв (ягоди,гриби..); придбання за договором купiвлi-продажу, мiни, дарування, довiчного утримання неподiльно речi; шлюбний договiр; спадкування за законом або заповiтом. Ч.2 ст.355 ЦК Укр розрiзняг два види спiльно власностi: спiльну власнiсть двох або бiльше спiввласникiв з визначенням часток (або %) кожного з них у правi власностi - спiльна часткова власнiсть i спiльна сумiсна власнiсть - власнiсть двох або бiльше спiввласникiв без визначення часток у правi власностi.
70. Право спiльно частково власностi (загальна характеристика).
Право спiльно частково власностi - це право двох або бiльше осiб разом за спiльною згодою володiти, користуватись та розпоряджатись гдиним майном, що належить м на правi власностi, з видiленням долi кожного з них (частки або %). У спiльнiй частковiй власностi кожному учаснику належить право на визначену частку (1/2, 2/3, 3/5 тощо). Визначаючи частки у правi спiльно частково власностi, слiд вважати, що вони г рiвними, якщо iнше не визначено за домовленiстю спiввласникiв або законом. Слiд також враховувати i внесок кожного iз спiввласникiв у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Суб´гктами спiльно частково власностi можуть бути всi вi?домi цивiльному праву суб´гкти майнових правовiдносин: гро?мадяни, юридичнi особи, держава, Автономна Республiка Крим, територiальна громада. Володiння, користуван?ня i розпорядження майном при спiльнiй частковiй власностi на нього, здiйснюгться за згодою всiх його спiввласникiв, а за вiд?сутностi згоди - спiр вирiшугться судом. Кожний учасник спiльно власностi вiдповiдно до свог частки маг право на доходи вiд спiльного майна, а також несе вiдповi?дальнiсть перед третiми особами за зобов´язаннями, пов´язаними iз спiльним майном, i зобов´язаний брати участь у сплатi подат?кiв i платежiв, а також у витратах на утримання i зберiгання спiльного майна. Але це не означаг, що спiввласники не можуть передбачити й iнший порядок розподiлу вказаних обов´язкiв. Учаснику спiльно частково власностi надагться право на оплатне чи безоплатне вiдчуження iншим особам свог частки у спiльному майнi (шляхом укладення договорiв купiвлi-про-дажу, дарування, мiни). Пiсля смертi спiввласника його частка може переходити до спадкогмцiв як за законом, так i за заповiтом. Набувачами тако частки можуть бути iншi спiввласники або стороннi особи. У законi встановленi також i га?рантi захисту прав спiввласникiв, якi не заiнтересованi у вiд?чуженнi частки у спiльнiй власностi стороннiм особам. Однiгю iз таких гарантiй г переважне право купiвлi частки в спiльнiй власностi.У разi продажу одним iз спiв?власникiв свог частки в спiльнiй власностi стороннiй особi, ре?шта учасникiв спiльно частково власностi маг переважне перед iншими особами право купiвлi частки, що продагться, за цiною, оголошеною на продажу, i на iнших рiвних умовах, крiм випад?ку продажу з прилюдних торгiв. Переважне право купiвлi маг мiсце тодi, коли спiввласник за свогю волею вирiшив продати свою частку в правi спiльно влас?ностi. Але у випадках продажу частки спiввласника не за його волею це право не дiг. Переважне право купiвлi не застосовугться при вiдчуженнi частки шляхом укладання договорiв дарування, довiчного ут?римання, мiни.
71. Право спiльно сумiсно власностi (загальна характеристика).
Право спiльно сумiсно власностi г правом двох або бiльше осiб разом за спiльною згодою володiти, користуватись та розпоряджатись гдиним майном, що належить м на правi власностi, частки якого попередньо не визначено. Право спiльно сумiсно власностi виникаг лише у разi, якщо це прямо передбачено в законi. На сьогоднi законодавець вiдзначаг двi пiдстави виникнення права спiльно сумiсно власностi: 1) набуття майна подружжям за час шлюбу; 2) набуття майна в результатi спiльно працi та за спiльнi гро?шовi кошти членiв сiм´, якщо iнше не встановлене договором, укладеним в письмовiй формi. Крiм того, ст. 74 Сiмейного кодексу Украни встановлюг пра?вило, за яким майно, набуте за час спiльного проживання однiгю сiм´гю жiнки та чоловiка, якi не перебувають у шлюбi, належить м на правi спiльно сумiсно власностi, якщо iнше не встановле-не письмовим договором мiж ними. Спiввласники майна, що г у спiльнiй сумiснiй власностi, володiють i користуються ним спiльно, якщо iнше не встановлено домовленiстю мiж ними. Розпоряджання майном, що г у спiльнiй сумiснiй власностi, здiйснюгться за згодою всiх спiввласникiв. Видiлення майна, що г у спiльнiй сумiснiй власностi, здiйснюгться за бажанням спiввласника. У разi видiлення частки iз майна, що г у спiльнiй сумiснiй власностi, вважагться, що частки кожного iз спiввласникiв у правi спiльно сумiсно власностi г рiвними, якщо iнше не встановлено домовленiстю мiж ними, законом або рiшенням суду. У разi подiлу майна, що г у спiльнiй сумiснiй власностi, вважагться, що частки спiввласникiв у правi спiльно сумiсно власностi г рiвними, якщо iнше не встановлено домовленiстю мiж ними або законом. Окрiм цього, за рiшенням суду частку спiввласника може бути збiльшено або зменшено з урахуванням обставин, якi мають iстотне значення. Наприклад, суд може вiдiйти вiд рiвностi часток при подiлi майна подружжя та визнати за одним iз подружжя право на бiльшу частку в спiльному майнi з урахуванням iнтересiв неповнолiтнiх осiб, що залишаються на його утриманнi (ст. 70 СiмКод). У разi подiлу майна мiж спiввласниками право спiльно сумiсно власностi на нього припинягться.
72. Розпорядження та припинення права спiльно частково власностi.
Право спiльно частково власностi - право двох або бiльше осiб разом за спiльною згодою володiти, користуватись та розпоряджатись гдиним майном, що належить м на правi власностi, з видiленням долi кожного з них. Специфiка спiльно частково власностi полягаг в тому, що, незважаючи на нерiвнiсть часток учасникiв, вони мають рiвнi права по володiнню, користуванню та розпорядженню загальним майном. Вiдповiдно до ст. 361 ЦК - Спiввласник маг право самостiйно розпорядитися свогю часткою у правi спiльно частково власностi. Право спiльно частково власностi здiйснюгться спiввласниками за хньою згодою. Проте згода спiввласникiв г необхiдною лише для здiйснення права володiння та користування спiльним майном. Розпоряджатися свог часткою кожен учасник може самостiйно, однак з урахуванням прав iнших спiввласникiв на переважну купiвлю частки, що вiдчужугться за договором купiвлi-продажу (ст.. 362 ЦК - за якою: у разi продажу частки у правi спiльно частково власностi спiввласник маг переважне право перед iншими особами на купiвлю за цiною, оголошеною для продажу, та на iнших рiвних умовах, крiм випадку продажу з публiчних торгiв. Продавець частки у правi спiльно частково власностi зобов'язаний письмово повiдомити iнших спiввласникiв про намiр продати свою частку, вказавши цiну та iншi умови, на яких вiн продаг. Якщо iншi спiввласники вiдмовилися вiд здiйснення переважного права купiвлi чи не здiйснять цього права щодо нерухомого майна протягом 1 мiсяця, а щодо рухомого майна - протягом 10 днiв вiд дня отримання ними повiдомлення, продавець маг право продати свою частку iншiй особi. Якщо бажання придбати частку у правi спiльно частково власностi виявили кiлька спiввласникiв, продавець маг право вибору покупця.). Здiйснення учасником права розпорядження свогю часткою у правi спiльно частково власностi не припиняг спiльну власнiсть i не тягне за собою жодних змiн у правовому статусi нового учасника у порiвняннi з колишнiм, адже предметом розпорядження виступаг не конкретне, чiтко визначене майно, а частка у правi спiльно частково власностi, що поширюгться на усе майно. Припинення права спiльн.частков.власностi - Подiл майна мiж спiввласниками г однiгю з пiдстав для припинення права спiльно частково власностi. При подiлi майно, що перебуваг у спiльнiй частковiй власностi, подiлягться мiж усiма спiввласниками, i правовiдносини спiльно частково власностi припиняються. Вiд подiлу варто вiдрiзняти видiлення частки iз майна що г у спiльнiй частковiй власностi. При видiлi частки правовiдносини спiльно частково власностi зберiгаються!!! Вони припиняються тiльки для особи, частка яко видiлягться. Припинення права спiльно частково власностi можливо й в iнших випадках здiйснення правомочностi розпорядження одним з спiввласникiв чи декiлькома з них часткою в правi власностi на загальне майно, що належить м. Так припинення права спiльно частково власностi може бути: 1) при вiдчуженнi частки одним iз двох спiввласникiв iншому; 2) при вiдчуженнi часток усiма спiввласниками одному з них; 3) при переходi до одного з двох спiввласникiв частки iншого в спадщину; 4) при реалiзацi майна, що перебуваг в спiльнiй частковiй власностi. При цьому отримана грошова сума розподiлягться мiж спiввласниками пропорцiйно розмiру належно м частки у правi спiльно частково власностi. У перерахованих випадках маг мiсце одна зi спiльних пiдстав припинення права власностi - вiдчуження власником свого майна iншим особам (ст. 346 ЦК) з урахуванням особливостi права спiльно власностi, для яко характерною г множиннiсть суб'гктiв. Крiм того право однiг особи на частку у спiльному майнi може бути припинене за рiшенням суду на пiдставi позову iнших спiввласникiв, якщо: 1) частка г незначною i не може бути видiлена в натурi; 2) рiч г неподiльною; 3) спiльне володiння i користування майном г неможливим; 4) таке припинення не завдасть iстотно шкоди iнтересам спiввласника та членам його сiм'.
73. Право власностi на землю (загальна характеристика).
Земля г основним нацiональним багатством, що перебуваг пiд особливою охороною держави. Право власностi на землю гарантугться Конституцiгю Украни. Право власностi на землю (земельну дiлянку) набувагться i здiйснюгться вiдповiдно до закону. Гарантоване у ст. 14 Конституцi Украни право власностi на землю може набуватися i реалiзуватися громадянами, юридичними особами i державою виключно вiдповiдно до закону. Об'гктом права власностi громадян, юридичних осiб i держави виступаг не земля взагалi як об'гкт права власностi Укранського народу, а конкретна земельна дiлянка з фiзичними i юридичними властивостями. Суб'гктами права власностi на землю (земельну дiлянку) г фiзичнi особи (якi г громадянами Украни), юридичнi особи, держава, територiальнi громади. Громадяни Украни можуть бути суб'гктами права власностi на земельну дiлянку за наявностi у них повно цивiльно право-дiгздатностi Громадяни Украни набувають права власностi на земельнi дiлянки на пiдставi: придбання за договором купiвлi-продажу, дарування, мiни, iнших правочинiв; безоплатно передачi з земель державно i комунально власностi; приватизацi земельних дiлянок, якi надавались ранiше м у користування; прийняття спадщини; видiлення в натурi (на мiсцевостi) належно частки (паю). За iноземними фiзичними особами, а також особами без громадянства та iноземними юридичними особами право власностi на землю визнагться лише у випадках, передбачених законом.
Додержання принципу цiльового призначення у використаннi земельно дiлянки г одним з основних обов'язкiв власникiв. У випадках, коли встановлене цiльове призначення земельно дiлянки не даг можливостi використовувати земельну дiлянку для iнших потреб, власник тако дiлянки маг право у встановленому порядку змiнити мету використання землi. Вiдповiдно до ЦКУ власник земельно дiлянки маг право використовувати на власний розсуд, знову ж таки вiдповiдно до цiльового призначення, без будь-яких обмежень закладати на нiй сади, виноградники, пасiки. Вiн маг право вiльно користуватися загальнопоширеними корисними копалинами, торфом, лiсовими угiддями, водними об'гктами, прiсними пiдземними водами, а також споруджувати межовi знаки, огорожi (але за погодженням iз власниками сусiдньо земельно дiлянки). Але це використання маг вiдбуватись так, щоб не погiршувати екологiчно ситуацi, щоб не порушувати конституцiйних прав i свобод громадян та юридичних осiб. Власник земельно дiлянки набуваг права власностi на зведенi ним будiвлi, споруди та iнше нерухоме майно, яке мiцно з'гднано або iз землею безпосередньо, або з iншими будiвлями та спорудами, якщо останнi не становлять частини iншого нерухомого майна. Необхiдно пiдкреслити, що право власника на забудову здiйснюгться ним за умови додержання архiтектурних, будiвельних, санiтарних, екологiчних та iнших норм i правил, а також за умови використання земельно дiлянки за цiльовим призначенням. Особа, яка здiйснила або здiйснюг самочинне будiвництво нерухомого майна, не набуваг права власностi на нього. Однак на вимогу власника (користувача) земельно дiлянки суд може визнати за ним право власностi на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на нiй, якщо це не порушуг права iнших осiб. При вiдчуженнi будiвлi або споруди разом з ними переходить i право власностi на земельну дiлянку, на якiй вони знаходяться i яка належить власниковi, без змiни цiльового призначення та у розмiрах, визначених договором.
74. Право власностi на житло (загальна характеристика).
Право власностi - це право особи на рiч (майно), яке вона здiйснюг вiдповiдно до закону за свогю волею, незалежно вiд волi iнших осiб. Житлом фiзично особи г житловий будинок, квартира, iнше примiщення, призначенi та придатнi для постiйного проживання в них. Не вважаються житлом окремi виробничi примiщення, вагончики, пiдвали, сара, гаражi, пересувнi контейнери тощо. Право власностi на житло може виникнути: 1) у результатi угоди (як одностороннiй, так дво-i багатостороннiй); 2) у результатi настання юридично значущих подiй i наступних правомiрних дiй особи (спадкування за заповiтом i законом) ; 3) в результатi правомiрних дiй особи (будiвля житла); 4) в результатi приватизацi житла. Змiст права власностi на житло складають три правомочностi: право володiння, користування i розпорядження. На можливiсть законного здiйснення цих правомочностей як раз безпосередньо i впливаг момент виникнення права власностi. Використання житла г цiльовим. Тому власник житлового будинку, квартири маг право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членiв свог сiм', iнших осiб i не маг права використовувати його для промислового виробництва. Надання примiщень у жилих будинках для потреб промислового характеру заборонягться. Власник маг забезпечувати його схороннiсть, утримувати у належному санiтарному та технiчному станi, утримуватись вiд руйнування або псування, пiдвищувати благоустрiй житла Власник маг право вселити в займане ним жиле примiщення свою дружину/ чоловiка, дiтей, батькiв, а також iнших осiб (братiв, сестер iнших родичiв). Особи, якi вселилися в жиле примiщення як члени сiм' власника, набувають рiвного з iншими членами сiм' права проживання у квартирi (будинку). Власник квартири може на свiй розсуд здiйснювати ремонт i змiни у квартирi, наданiй йому для використання як гдиного цiлого за умови, що цi змiни не призведуть до порушень прав власникiв iнших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санiтарно-технiчних вимог i правил експлуатацi будинку. Захист права власностi може здiйснюватись: судом, органами державно влади (прокуратура, президент, омбудсмен, СБУ, МВС, ВРУ, Кабмiн). Житло може перебувати у власностi громадян Украни, iноземних громадян та осiб без громадянства. Крiм цього, житло може перебувати також в державнiй власностi чи комунальнiй власностi. Юридичнi особи також можуть мати житло на правi власностi, чи воно може бути закрiплене за ними на правi господарського вiдання чи оперативного управлiння. Не зважаючи на те, що житло може належати рiзним суб"гктам права власностi, проте усi вони можуть використовувати його не на свiй розсуд, а тiльки для проживання в ньому фiзичних осiб. На цьому наголошуг ст. 6 ЖК УРСР, а також ст. 379 ЦК Украни.