Три любовi благають взаємностi,
мрiють поруч довiку iти,
три любовi вмирають вiд ревнощiв.
А четверта любов - це Ти.
Три, не схожi, як рiзнi всесвiти,
кожна зве до своїх орбiт,
обiцяє плекати й пестити,
захищати вiд слiз i бiд.
Ти ж не клявся у вiрнiй вiчностi,
скромно дужим накрив крилом
i до нiг кинув море нiжностi
i безмежне своє тепло.
Три любовi до серця просяться,
мов три казки iз трьох країн,
гамiрливо до нього мостяться...
Але Ти увiйшов - один.
Вони все гомонять прискiпливо,
що такої бiльш не знайти,
бо я - мрiя, i сонця свiтло...
Але доля моя - це Ти!
Вони троє - як рiзнi сповiдi.
Вони милi, але - чужi.
Вiд них вiє далеким холодом,
а вiд Тебе - теплом душi.
I нехай там болять, обпеченi,
три любовi - як три Свiти,
буть без Сонця вони приреченi,
бо мiй Всесвiт - єдиний - ТИ!
червень 1997
|