Умань, Умань, серцю мила,
  я навiки  полюбила
  твої шуми стоголосi
  i вогнiв твоїх колосся.
  Рiдне небо - неповторне!
  Коли крила нiч розгорне,
  мiсто нiби заливає
  синь низького небокраю,
  мрiють зорi мерехтливi
  про туманностi вродливi,
  дме непосидючий вiтер
  на рум'янi юнi квiти,
  по софiївських стежинах
  мiж ялин минуле плине:
  Величава, мов царiвна,
  Умань - сяюча, чарiвна!
  
  1995