Бадещенкова Марина Алексеевна : другие произведения.

А я тут рифмой баловалась

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Вот выложила свои стихи. Думаю может и людям понравяться. ВНИМАНИЕ! Стихи исключительно на украинском языке. Писала как на душе было вот и получилось на украинском.


   Зазорiють волошками очi,
   Коли раптом торкнешся мене.
   Заiскряться всi сльози дiвочi,
   Бо цей дотик душi досягне.
   Запалає вогненний свiтанок
   Сколихне у пiтьмi твої сни.
   У холодний, незатишний ранок
   Мене зустрiнь i осяйни.
   Зазорiли волошками очi,
   Колосяться у серцi лани -
   Значить ти роздiлив мої ночi
   Запалив серед смутку вогнi.
  
   Пiду подивлюся на море, на поле волошок i льону.
   I там загублю свої сни, бо схожi на очi твої:
   I хвилi, i квiти, i небо, i краплi дощу, i комети.
   I я вiдпущу власнi мрiї, бо знову поглинуть подiї,
   Бо знову не зможемо чекати. I знову почати кохати
   Не зможемо. Бо лишились в полi i очi, й скоренi долi.
   Пiду полежу в колоссi, де вiтер пограє у волоссi,
   Де вiтер обiйме як милий. I буде вже нiжний i бiлий
   Нарцис, що розкриється влiтку i що подарує чар-квiтку.
   I я причарую тебе за те що це лiто мине.
  
   У полi серед трав де грiм торохкотав.
   Коли була гроза i падали небесная сльоза,
   З'явились раптом дикi конi волi.
   Спочатку йшли вони поволi
   Та вмить галопом стала їхня iнохiдь
   I вже пiвполя в них за спинами лежить.
   Неначе тi конi у полi
   Двi нашi розхристанi долi.
   Iдуть по колiно в травi,
   Зривають волошки з стернi.
   Зустрiнуться раптово i тихо розiйдуться,
   Хоча разом заплачуть i разом засмiються.
   Таких полiв безкраїх ще багато
   I рiзнi конi топчуть в них траву.
   I як би не було менi чи сумно, чи строкато
   Згадаю я тих коней волошки i стерню.
  
  
   Вже вiтром понесло барвисте листя,
   Неначе на деревах їх i не було.
   I сонце зовсiм вже не променисте,
   За хмари ясне сонечко зайшло.
   Вже на городi не росте квасоля
   I жито вже давно скосили на зерно.
   I зовсiм сiрим стало голе поле,
   Неначе пiд дощем зiщулилось воно.
  
  
  
   Свище вiтер за вiкном,
   Безжальним, жовтим полотном.
   I листя в далечiнь несе,
   Мов недочитане есе.
   Все небо хмари застелили
   чекати вже немає сил.
   I сонце вiтру налякавшись
   не осяває небосхил.
  
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"