Я пiду по-англiйськи.
Хай мiж нами все буде по-свiйськи.
Пiд килимом ключ, вiкна вдкритi,
Але очi, дзеркала душi склом вiд тебе закритi.
Все буде окей, давай без образ,
Наше розставання вiдбулося на раз.
Я не розкрию всiх таємниць.
Ми лише друзi, любов сказала: "Ниць!
Ниць упади, вiддай всю свободу
Тому хто поруч, тому хто кохає, хто серед народу
Вiд всiх небезпек тебе захистить.
Тiльки не думай, що це - однобiчно. Вiн простить
Усi грiхи i подарує свободу свою".
Тiльки навiщо свобода твоя?
Менi дорога воля моя,
Не чужа! Пробач, не дозволю
У мене мою забрати волю,
Та й твоя менi нi до чого.
Краще лишитись самiй, без нiкого
Нiж волю свою вiддати комусь.
Я пiду й не обернуся та чомусь,
Мов наяву, я побачу
Тебе й, дивина, навiть заплачу,
Бо почую шкпiт твiй
(Жаль, ти вже будеш не мiй):
"Ти пiшла, ти повернешся. 
Трохи вiдiйдеш i обернешся
I побачиш всi помилки, всю брехню.
Всю брехню - мою, твою...
Ти побачиш, ти знайдеш,
Вiдшукаєш й повернеш
Справжню свободу, свободу-любов.
Знайдеш i ти над головою кров.
До всього ти дiйдеш сама,
I знову будеш ти моя..."
Можливо, й сон, та вiдповiм.
Цю вiдповiдь я дам усiм:
"У кожного воля своя.
Для мене воля - я сама.
Для тебе воля - це любов.
Для когось воля - шепiт дiбров.
Для когось воля - це полiт.
Для когось воля - калиновий цвiт.
У кожного з нас воля своя. 
Для мене воля - це я сама".