I знову браво,
Завiса та аплодисменти.
Iз сцени цiєi незабутнi моменти
Побачити мала я право.
Преплетенi тiл,
А навколодзеркала,
Ну, а в дверях звiсно я.
Без болю в серцi дивлюся
I я зайду, не побоюся
Цього слова, у театр.
Я не актор, лише аматор,
Ну, а профi у нас ви,
Не питаю: "Як могли?!"
Бо все простiше простого
I немає вже нiкого
Заради кого сльози буду лити я.
"Ви пробачте, квiти забула купити я
Для акторiв видатних.
Ви не бiйтесь - ненадовго, лише речi заберу!
I не треба кидатись у ноги - Я не прощу!
Нi, спогади я вам лишу,
Вони менi не знадобляться,
Ну, а вам ще пригодяться.
Як навiщо? Ну, а що
Говорити i про що
З доброзичливцями будете,
Коли я пiду?
А тут алiбi таке:
I хороше, i просте!
Просто квiтка, не життя!
Прощавай, любов моя!"
Любов кинулася в ноги
Гаркнула iй: "Геть з дороги!"
I лише аж надворi закричала я: "СВОБОДА!"